ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Адміністративне правопорушення
         

     

    Адміністративне право

    П Л А Н

    Введення

    1. Поняття адміністративне правопорушення та його ознаки


    2. Юридичний склад адміністративного правопорушення:

    - об'єкт, об'єктивна сторона

    - суб'єкт, суб'єктивна сторона


    Висновок


    Список використаної літератури

    Введення

    На відміну від інших соціальних ідей і політичних орієнтаційдемократична правова держава при верховенство правового закону іпріоритет прав людини і громадянина практично сприйнято суспільством якмайбутнє державного устрою Росії. Рішення цієї задачі пов'язано нетільки зі створенням сучасного законодавства, забезпеченням законностідіяльності держави та її органів, муніципальної системи ігромадських формувань, надійної, швидкої і справедливої юстиції,незалежного правосуддя, а й з подоланням досягла небезпечних межправового нігілізму, що знаходиться нині на межі свавілля в усіх сферахдержавного і суспільного життя, і головне, формування високогорівня правової культури суспільства і кожної людини.

    Необхідною умовою розвитку цих процесів є їх правовесупровід і забезпечення державою - єдиною на територіїкраїни політичної організації, що здійснює суверенітет, джерелоякого - народ України. Але держава і право мають не тількиінструментальне значення і "самостійну цінність. Одночасно цеправо жити цивілізованої життям і засіб забезпечити людинівідповідні свободи ". До цієї мети суспільство прийде тільки черезпідвищення відповідальності, покладеної "на інститути державноївлади ", рішучі дії з економічного, політичного ісоціального реформування, створення якісної "правової бази длятаких дій ".

    Це потребує високопрофесійного складу юристів і достатньоюправової грамотності державних службовців та інших осіб, зайнятихюридичною діяльністю. Професіоналізм юриста полягає в його знанніі вміння орієнтуватися в різних галузях права. Адміністративнийправо посідає провідне місце серед інших галузей права, тому що вповсякденному житті між громадянами виникають постійно адміністративно -правові відносини і будь-який юрист зобов'язаний знати і чітко орієнтуватися вадміністративно-правових нормах.

    1. Поняття адміністративне правопорушення та його ознаки

    Єдиною підставою адміністративної відповідальності, єнаявність складу адміністративного правопорушення, як в нормативному, так іу фактичних аспектах. Поняття адміністративного правопорушення з'явилосяу 80-х р. Вперше в Кодексі про адміністративні правопорушення в 1984 р.було сформульовано правопорушення.

    Адміністративним правопорушенням (проступком) визнаєтьсяпротиправна, винна (умисна або необережна) дія абобездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок,соціалістичну власність, права і свободи громадян, на встановленийпорядок управління і за яку законодавством передбаченаадміністративна відповідальність.

    Під адміністративним правопорушенням, як підстава адміністративноївідповідальності розуміється винне, протиправне діяння, щопосягає на встановлені правом і забезпечені адміністративно-правовимисанкціями правила поводження громадян і посадових осіб у сферідержавного управління. При цьому адміністративна відповідальність заправопорушення, передбачені КпАП, настає за умови, що ціпорушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно дочинним законодавством кримінальної відповідальності.

    Діяння, класифіковані як адміністративні правопорушення,містяться в наступних кодексах: КпАП, КЗпП, повітряний кодекс, кодексторгового мореплавання та ін Поточні закони також, встановлюють, якідіяння є адміністративними правопорушеннями. Слід зазначити, що ввищевказаному поняття "адміністративне правопорушення" та "адміністративний проступок "ототожнюються, тобто адміністративнийпроступок не є особливим різновидом адміністративнихправопорушень, а визнається синонімічні терміном, також як і делікт.

    Таким чином, можна визначити наступні ознаки адміністративногопроступку:

    По-перше, це дія чи бездіяльність. Адміністративнийправопорушення - це поведінка, яка приймає форму які дії, абобездіяльності. Дія - це активне невиконання правового припису ввигляді обов'язки або законної вимоги, правила, норми, стандарту
    (порушення тиші в нічний час, порушення правил дорожнього руху іт.д.). Бездіяльність-це пасивна поведінка, виражена в не вчиненніособою тих дій, які вона повинна була і могла зробити в силупокладених на нього обов'язків (ухилення від подання декларації про доходи,невиконання батьками своїх обов'язків щодо виховання і навчання дітей).

    По-друге, це суспільно небезпечне діяння. Саме громадськанебезпечність правопорушення обумовлює відповідальність за його здійснення.
    Відсутність даної ознаки свідчить і про відсутність правопорушення.
    Будь-який адміністративний проступок, що зазіхає на встановленийправопорядок, спричиняє йому ту чи іншу шкоду. При чому небажанийрезультат може виявлятися як у реальному шкоді (дрібна крадіжка), так істворення умов для настання шкоди (порушення санітарно-гігієнічнихправил). Ступінь суспільної небезпеки є єдиним критерієм,відмежовує адміністративне правопорушення від злочину, якарізна у цих видів правопорушень.

    По-третє, це протиправне діяння. Протиправність діянняполягає в тому, що певна особа вчиняє дію, забороненанормою права, або не здійснює дії, запропонованого правовим актом. Надію або бездіяльність визнану суспільно небезпечною встановлюєтьсяправової заборону на їх вчинення.

    По-четверте, винна дія або бездіяльність, тобто діяння,що являє собою прояв волі та розуму діючого (абонедіючого) особи. Вина, при вчиненні адміністративного проступку,може виражатися як у формі умислу, так і у формі необережності. Наявністьпровини правопорушника є найважливішою і необхідною ознакоюадміністративного проступку.

    По-п'яте, це діяння карається. Конкретна дія або бездіяльністьможе бути визнано адміністративним правопорушенням тільки в тому випадку,якщо за його здійснення законодавством передбачена адміністративнавідповідальність.

    Для визнання адміністративного правопорушення не потрібно досліджуватистадії готування і замаху, тобто в деяких випадках законодавецьвстановлює наявність адміністративного проступку на більш ранній стадії,ніж закінчене діяння.

    Кваліфікація того чи іншого проступку відбувається за допомогоювизначення його складу (це еталон, за допомогою якого відбувається "кристалізація "проступку). Склад правопорушення - сукупність,передбачених законодавцем ознак, що характеризують данедіяння як адміністративний проступок і обмежують його від іншихправопорушень. Або іншими словами, склад правопорушення - установленеправом сукупність ознак, за наявності яких антигромадське діяннявважається адміністративним правопорушенням. Визначення складуправопорушення необхідно для виконання трьох функцій складу:

    1. Фундаментальна функція, яка означає, що склад правопорушеннявиступає як єдина фактична підстава адміністративноївідповідальності.

    2. Розмежувальна функція, що означає, що ознаки складувідмежовують один склад від іншого, а також від діянь не єадміністративними правопорушеннями, або від діянь, відповідальність заякі настає в інших галузях права.

    3. Гарантійна функція, яка означає, що шляхом опису точнихскладів адміністративних правопорушень і їхніх об'єктивних ознак,законодавець гарантує захист громадянина від необгрунтованого притягнення доадміністративної відповідальності.

    Повторне здійснення адміністративного правопорушення при станіадміністративне покарання до закінчення строку давності притягнення довідповідальності, встановлених чинним законодавством, може спричинитизастосування більш суворих адміністративних стягнень, як правило, великихштрафних санкцій, адміністративного арешту і навіть кримінальноївідповідальності.

    2. Юридичний склад адміністративного проступку

    Ознаки адміністративного правопорушення, закріплені у праві, всукупності утворюють складний юридичний склад, що є єдинимпідставою адміністративної відповідальності правопорушника.

    Практичне значення складу адміністративного правопорушення полягає вте, що він являє собою законодавчу модель кваліфікаціїконкретних адміністративних правопорушень, тобто адміністративнеправопорушення має бути кваліфіковано в точній відповідності з законом,що передбачає відповідальність саме за це діяння і ніяківідступи від цих вимог неприпустимі, тобто кваліфікаціяадміністративної провини за аналогією не допускається і є грубимпорушенням закону.

    У теорії адміністративного права під складом адміністративногоправопорушення розуміється єдність встановлених КпАП об'єктивних ісуб'єктивних ознак, що характеризують конкретне суспільно небезпечнедіяння як адміністративне правопорушення.

    До об'єктивних елементів складу відносяться: об'єкт посягання, тобторегульовані й охоронювані адміністративним правом суспільні відносини, іоб'єктивна сторона адміністративного проступку - це зовнішні ознаки,характеризують протиправна дія або бездіяльність, результатпосягання, причинний зв'язок між діянням і наслідками,місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя і засоби досконалогоадміністративного правопорушення.

    Загальним об'єктом адміністративного правопорушення є суспільнівідносини, що виникають в галузі державного управління та регульованінормами адміністративного, а в ряді випадків конституційного,екологічного, митного, трудового, земельного, фінансового та іншихгалузей права. В якості родового об'єкта адміністративного проступкувиступають: особистість, права і свободи громадян; громадська безпека;власність; державний і громадський порядок; відносини в сферіекономіки; встановлений порядок управління.

    Об'єктивна сторона складу характеризує проступок якантигромадський акт зовнішньої поведінки порушника норми права, що тягнеадміністративну відповідальність і що виражається в дії або бездіяльностіі наступив результаті. Аналізуючи об'єктивну сторону складуадміністративного правопорушення, необхідно враховувати значнерізноманіття прояву об'єктивної сторони конкретних складівадміністративних проступків. Так, дрібне хуліганство (ст. 158 КпАП) можевиражатися в: образливому домаганнях до громадян, набридливо,хапання за руки, одяг; нецензурна лайка, що супроводжується скандалом ізагрозою; образі громадян словами і жестами; распеваніі непристойнихпісень; публічному розповідання вульгарних анекдотів; зриванняінформаційних та рекламних плакатів, афіш, газет; безпричинному зхуліганських спонукань виклик «швидкої допомоги», пожежної охорони, міліції,таксі; вивішуванні в громадських місцях непристойних малюнків, текстів,написанні нецензурних слів на парканах і т.д., і т.п.

    Зміст об'єктивної сторони характеризують і такі кваліфікуючіознаки, як повторність, неодноразовість, злісності, систематичністьпротиправного посягання, триваюче правопорушення.

    Повторність передбачена багатьма статтями КпАП РРФСР і означаєздійснення однією і тією ж особою протягом року однорідного правопорушення,за яке воно вже було піддано адміністративному стягненню, (тобто встані адміністративне покарання). Цей кваліфікуючу ознакуслужить обставиною, що обтяжує відповідальність, і тягне більш сувореадміністративне покарання (стягнення).

    Неодноразовість адміністративного проступку визнається вчиненнябільше двох однорідних правопорушень, передбачених конкретною статтею
    КпАП. Наприклад, ч. 3 ст. 162 КпАП встановлює, що за розпивання спиртнихнапоїв у громадських місцях, де це заборонено, або за появу вгромадських місцях у п'яному вигляді, скоєне протягом року в третій раз,тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді великого штрафу і навітьадміністративного арешту.

    Ознака злісності характеризує завзятість, чітко виражене небажанняправопорушника підкоритися неодноразово пропонованим законнимвимогам, попередження повноважного посадової особи, представникавлади, іншого компетентної особи. Це, наприклад, злісну непокорузаконному розпорядженню або вимозі військовослужбовця, співробітника органувнутрішніх справ або громадянина при виконанні ним обов'язків з охорони
    Державного кордону РФ.

    Систематичним визнається правопорушення, що здійснюється протягом рокукілька разів (більше трьох порушень), причому в будь-якій одній сфері,одними і тими ж суб'єктами. Як приклад можна назватисистематичне порушення водіями правил дорожнього руху. Подібніправопорушення тягнуть максимальну санкцію, в даному випадку - позбавлення правакерування транспортними засобами.

    Під продовжуємо адміністративним правопорушенням розумієтьсяздійснення однією і тією ж особою декількох тотожних (подібних)правопорушень, за кожне з яких порушник повинен залучатися доадміністративної відповідальності. Неодноразове вчинення правопорушень іслід розглядати як триває.

    триваючим адміністративним проступком є тривале невиконаннявимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. Наприклад, цезберігання і носіння мисливської вогнепальної рушниці без відповідногодозволу органів внутрішніх справ або з роздільною здатністю, але термін дії,якого минув; ведення господарської, промислової та іншої діяльності вприкордонній зоні без дозволу органів Федеральної прикордонної служби РФ.

    До суб'єктивних елементів складу відносяться ознаки, що характеризуютьсуб'єкта адміністративного правопорушення (вік, осудність,особливості адміністративно-правового статусу - громадянин, посадоваособа, юридична особа), вина у формі умислу і необережності, мотив і метаадміністративного правопорушення.

    Суб'єктами адміністративного правопорушення є фізичні таюридичні особи. КпАП виділяє загальних, спеціальних та особливих суб'єктівтакого роду. Загальним суб'єктом адміністративного правопорушення визнаютьсянормальні, які досягли 16-річного віку громадяни РФ. Спеціальним суб'єктомадміністративного проступку виступають посадові особи; батькинеповнолітніх дітей; що знаходяться на території нашої країниіноземні громадяни, які не користуються дипломатичним імунітетом, та особибез громадянства. Особливим суб'єктом адміністративного правопорушення євійськовослужбовці та перебувають на військових зборах громадяни, а також особирядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які заадміністративні проступки несуть відповідальність за дисциплінарних статутів.
    Однак за порушення правил режиму Державного кордону РФ, прикордонногорежиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон РФ, правилдорожнього руху, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів,митних правил, вони несуть адміністративну відповідальність на загальнихпідставах. Виключення з цієї загальної норми полягає в тому, що до зазначенихосіб не може бути застосовано виправні роботи і адміністративнийарешт, а до військовослужбовців, крім того, штраф і позбавлення права керуваннятранспортними засобами. Разом з тим повноважні органи та посадовіособи, розглядаючи справи про адміністративні правопорушення, вчиненівійськовослужбовцями та прирівняними до них особами, можуть замість накладенняадміністративного стягнення передавати матеріали про правопорушеннявідповідним органам військового управління (командиру військової частини,військового коменданта, начальника гарнізону) для вирішення питання проп?? івлеченіі винних до дисциплінарної відповідальності.

    Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення являєсобою провину і може виражатися як у формі умислу, так і у формінеобережності.

    Діючи з умислом, правопорушник усвідомлює протиправний характерсвоєї дії або бездіяльності, передбачає можливість або неминучістьнастання шкідливих наслідків, протиправного результату і бажає йогонастання (прямий умисел) або не бажає, але передбачає і свідомо йогодопускає або ставиться до нього байдуже - непрямий умисел.

    Кожна форма вини має важливе значення для кваліфікації діяння,індивідуалізації адміністративних стягнень і т.д. Тому вони розмежованів конкретних складах правопорушень, передбачених КпАП. У ряді йогостатей прямо вказується на навмисну форму провини. У більшості випадківнавмисну форму провини можна встановити лише на основі аналізу всіх сторінскладу адміністративного правопорушення і, перш за все його об'єктивноїсторони.

    Зміст умисної вини визначається характером адміністративногоправопорушення, склад якого може бути формальним або матеріальним.
    Формальним визнається такий склад адміністративного правопорушення,який не передбачає настання в результаті його вчинення будь -або суспільно небезпечного, шкідливого наслідки. Наприклад, порушеннясанітарно-гігієнічних правил і норм, порушення правил водокористування.

    Матеріальний склад адміністративного правопорушення включає в себекрім протиправної дії або бездіяльності, обов'язкове наступ урезультаті їх вчинення суспільно небезпечних (шкідливих) наслідків - дрібнерозкрадання. У зв'язку з цим умисна вина припускає усвідомлення (розуміння)порушником не тільки суспільної небезпеки і протиправності скоєного,а й можливості настання шкідливих наслідків його дії абобездіяльності.

    Адміністративний проступок може бути здійснений і з необережності.
    Необережна вина проявляється у двох формах: легковажності і недбалості.

    Легковажність полягає в тому, що особа передбачає можливість настанняпротиправного результату, але легковажно розраховує йому запобігти.
    Наприклад, водій автомашини, під'їжджаючи на великій швидкості до перехрестя,розраховував зупинити машину при сигналі, що забороняє рух, але незумів цього зробити, і виїхав на перехрестя, на червоне світло.
    Недбалість складається в не передбаченні можливості протиправнихнаслідків, хоча за даних обставин особа повинна була і могла їхпередбачити. Так, механік автогосподарства, не перевіривши якість ремонту, даврозпорядження випустити автомашину на лінію, де автоінспектор виявивсерйозні технічні дефекти.

    При необережної вини у формі легковажності порушник не допускаєнастання шкідливих наслідків своїх дій, сподіваючись їх запобігти,впоратися з виниклими негативними явищами.
    При недбалості порушник не передбачає можливості настання шкідливихнаслідків, хоча, проявивши пильність і обачність, повинен був іміг їх передбачити.

    Коли з'ясовується, що особа не повинно було передбачити наступилинаслідки, стає очевидною відсутність його провини і відпадає питання пройого адміністративної відповідальності. При вирішенні питання про те, чи моглаособа передбачити настання шкідливих наслідків, необхідно враховуватиіндивідуальні особливості особи порушника (життєвий досвід, професія,стаж роботи, навички, стан здоров'я і т.д.).

    необережну вину необхідно відрізняти від невинного заподіяння шкоди,тобто казусу, або випадку, при якому адміністративна відповідальність особине наступає. Суть справи тут полягає в тому, що особа не мала і немогло передбачити суспільно небезпечні (шкідливі) наслідки своїх дій.

    Суб'єктивну сторону поряд з умислом та необережністю можутьхарактеризувати мотив і мета правопорушення. Вони іноді включаються доконкретні статті КпАП і тоді стають кваліфікуючими ознакамискладу та обов'язковими для визнання тієї або іншої дії абобездіяльності адміністративним правопорушенням.

    Таким чином, склад адміністративного правопорушенняхарактеризують чотири ознаки: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт,суб'єктивна сторона.

    Висновок

    В останні роки в Росії було прийнято безліч законів та іншихнормативних актів з організації та діяльності органів виконавчоївлади. Однак порядок їх функціонування, питання процедури ще незнайшли необхідного правового закріплення. Процесуальні норми загальногохарактеру містяться по суті лише в Кодексі про адміністративніправопорушення РФ, в якому адміністративна процедура лише часткововрегульована. Розгляд органами виконавчої влади заявгромадян за їх індивідуальним справах, не носять характеруадміністративних правопорушень, і особливо нормотворчапроцедура, не набуло ще належного нормативного регулювання.

    Адміністративне право набуло сучасну цивілізовану формуголовним чином внаслідок вирішального участі в адміністративному процесісудів. Приберіть контроль судів над адміністрацією, і ми отримаємо неадміністративне право, а адміністративне свавілля. У правовомудержаві політичний процес, включаючи адміністративний, якщовиникає спір про право, закінчується в суді. Одна загроза скасування судомнезаконного рішення адміністрації змушує її в більшості випадківдіяти в рамках закону.

    При виникненні спору між приватною особою та адміністрацієюпостає питання: хто, установа або суд, повинен вирішити цей спір, тобтохто з них має так звану первинну юрисдикцію. Згідно доктриніпервинної адміністративної юрисдикції, установа має пріоритет передсудом при вирішенні питань факту у сфері, в якій воно єфахівцем. Однак початкова юрисдикція виключно з питаньправа, тобто того, наскільки вірно установа тлумачить і застосовуєнорму права, належить судам. Разом з тим, часто буває важковирішити, чи є те чи інше питання виключно питанням права.
    У такого роду випадках суди надають адміністрації можливістьвисловлюватися першому.

    Список використаної літератури

    1. Підручник «Адміністративне право». М., Юристъ, 1999.

    2. В. Адміністративне право. Підручник. М., «Юридичналітература », 1990.

    3. Коментар до Кодексу про адміністративні правопорушення РРФСР. М.,
    «Юридична література», 1989.

    4. Н. С. Малеин. Правопорушення: поняття, причини, відповідальність. М.,
    "Юридична література". 1985.

    5. Підручник «Адміністративне право». М., 1992.

    Зміст

    Введення

    2

    1. Поняття адміністративне правопорушення та його ознаки
    3

    2. Юридичний склад адміністративного правопорушення:
    6

    - об'єкт, об'єктивна сторона 6

    - суб'єкт, суб'єктивна сторона 8

    Висновок

    11

    Список використаної літератури

    12

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !