ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Адміністративне припинення (поняття і види запобіжних заходів )
         

     

    Адміністративне право

    Поволжському АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ РФ

    Кафедра адміністративного і муніципального права

    Курсова робота по адміністративному праву на тему

    Адміністративне припинення < p> (поняття і види запобіжних заходів)

    Виконав: студент 3 курсу

    факультету юриспруденція

    заочної форми навчання

    Лук'янов А. Н.

    Перевірив:

    САРАТОВ 2002

    ЗМІСТ

    Введення

    3
    1. Поняття і характеристика заходу у адміністративному праві

    5

    2. Види заходів адміністративного припинення

    13

    1. Заходи адміністративного припинення, що застосовуються до порушника 16

    2. Запобіжні заходи майнового характеру

    28

    3. Запобіжні заходи технічного характеру

    35

    4. Запобіжні заходи санітарно-епідеміологічного характеру

    37

    5. Запобіжні заходи фінансово-кредитного характеру

    38

    Висновок

    40

    Література

    43
    Введення

    З розвитком в Російській Федерації демократичних перетвореньособливу актуальність приймає один з найважливіших проблем реальногозабезпечення прав і свобод людини, в тому числі і шляхом захисту особи відпротиправних посягань. Залежно від того, яким чином і якшвидко ця проблема отримає дозвіл, знаходиться характер майбутньогоросійської держави, а також темпи її інтеграції у світове співтовариство.
    Але, на жаль, на даному етапі розвитку в Росії існує великийрозрив між теоретичною моделлю суспільних відносин у сфері прав ісвобод, встановлених Конституцією, і реальної ситуації, яка склаласяв країні. Внаслідок високого рівня злочинних посягань на таківажливі права людини, як життя, здоров'я, свобода і власність,процес правових та економічних перетворень не може отримати розвитку.
    Таким чином, дане положення виправдовує посилення правоохоронноїфункції держави, що проводиться виконавчою владою.

    Суттєву роль в охороні прав і свобод громадян покликані гратиправоохоронні й інші органи, які наділені відповіднимидержавними повноваженнями, що дозволяють оперативно і своєчаснореагувати на події та інші події. У силу яких, вони змушенів окремих випадках застосовувати різні заходи примусового впливу вметою запобігання і припинення протиправних дій і унеможливленнянастання суспільно небезпечних наслідків.

    Адміністративно-правовий примус і адміністративне припиненняяк його вигляд, протягом більше п'ятдесяти років піддавалися неодноразовомудослідженню, і в юридичній науці сформувалася безліч різнихпозицій, які нерідко суперечать. Таким чином, особливої актуальностінабуває систематичне вивчення сформувалися позицій дляприведення накопичилися теоретичних розробок в аргументовану точкузору.

    Необхідність комплексного дослідження заходів адміністративногозаходу викликана двома основними проблемами. По-перше, виникаютьтеоретичні розбіжності з приводу віднесення тих чи інших заходів до заходівадміністративного припинення, а по-друге, часте неправомірне застосуванняданих заходів, що відбувається в силу недостатньої теоретичної розробки їхкласифікації та відсутності їх системи в єдиному нормативно-правовому акті.
    Таким чином, теоретичне осмислення названих проблем та їхвиняткова практична важливість визначили вибір теми курсової роботи.

    Об'єктом дослідження даної роботи стали нормативні основи,правозастосовна практика у сфері застосування заходів адміністративногозахід під кутом зору існуючих можливостей і перспектив посиленняохорони прав і свобод громадян, а також найважливіших інтересів держави.

    1. Поняття і характеристика заходу у адміністративному праві

    Адміністративно-примусові заходи є засобом охоронисуспільних відносин від можливих порушень, настання шкідливихнаслідків. Реальні правопорушення ставлять під безпосередню загрозуохоронювані суспільні відносини і завдають їм шкоди. Інтереси їх захиступотребують невідкладної допомоги з боку держави, яка надає її ввигляді припинення дій, що порушують правові приписи. Такіадміністративне затримання порушника, вилучення у браконьєра знарядь ловуабо полювання, заборона експлуатації несправних машин і механізмів тощо
    Суть таких заходів адміністративного примусу, не дивлячись на їхрізноманіття, полягає в «примусове припинення протиправнихдій, що порушують встановлений порядок »[1]. Цільове призначенняназваних коштів визначило та їх найменування - заходи адміністративногозаходу.

    Значення заходів адміністративного припинення в системіправоохоронних засобів особливо великий, оскільки в ході їх застосуванняприсікаються найбільш поширені правопорушення - адміністративніпроступки, забезпечується можливість притягнення порушників довідповідальності. Однак призначення заходів адміністративного припинення НЕвичерпується, як вважають окремі автори, боротьбою з адміністративнимипроступками [2]. Вони можуть застосовуватися також і для припинення злочиннихдій. Так, органи Держнаглядохоронпраці припиняють роботи,експлуатацію машин, механізмів, які ведуться з порушенням правил і нормбезпеки та охорони надр, незалежно від того, чи стало це наслідкомадміністративного проступку або злочину. Таким чином, заходиадміністративного припинення є одним з найбільш ефективних засобівборотьби з правопорушеннями. Але деякі заходи адміністративного припиненняможуть застосовуватися і для припинення об'єктивно протиправних, невиннихдій, що здійснюються особами неосудними, неделіктоспособнимі. Іншимисловами, коло підстав припинення більш широкий, ніж у адміністративноївідповідальності.

    Про природу розглянутого виду адміністративно-правового примусув юридичній літературі висловлені різні, часом навіть суперечливісудження. Окремі автори, виходячи з прийнятого в загальній теорії праваподілу санкцій на каральні та відновлювальні, відносять до останніх ізаходи адміністративного припинення. Обгрунтовується це тим, що найважливішоюметою даних примусових заходів є ліквідація шкідливих наслідківправопорушення, відновлення порушених суспільних відносин, і що цізаходи «можуть бути лише санкціями правовосстановітельнимі» [3].

    Дійсно, застосування більшості запобіжних заходів припиняєпорушення відповідних правил, не будучи пов'язаним із здійсненнямправосстановітельних функцій. Інша означало б наділення рядудержавних органів, зокрема інспекцій, невластивими їмповноваженнями щодо усунення наслідків порушень. Сказане даєможливість стверджувати, що запобіжного заходу не можуть бути віднесені доправовосстановітельним санкціями, і що термін «заходи адміністративногоприпинення »більш точно визначає природу аналізованих правових засобів.

    Кілька інше рішення питання про поняття розглянутого видуадміністративно-правового примусу пропонує Д.М. Бахрах. Обгрунтованозаперечуючи проти тлумачення запобіжних заходів як правовосстановітельнихсанкцій, він говорить про існування запобіжних заходів і про відновнізаходи в рамках адміністративно-правового примусу яксамостійних його видів. До числа відновлювальних заходів він відносить:вилучення працівниками міліції вогнепальної зброї та набоїв до неї,що зберігаються без відповідного дозволу, в окремих громадян, зноссамовільно зведених будівель і споруд, адміністративне виселення зсамовільно зайнятих житлових приміщень, вилучення в організацій незаконноотриманого, шукання недоїмки, пені [4].

    Тим часом, у всіх цих випадках працівники відповіднихдержавних органів за допомогою названих заходів припиняють триваютьправопорушення (незаконне зберігання вогнепальної зброї і т.д.). Що жтут встановлюється: заподіяний збиток або, за висловом авторааналізованої концепції, «колишній стан»? Як видно з самого характерузазначених правопорушень, багато їх наслідки є незворотними, ініякими заходами адміністративного примусу неможливо відновитиколишній стан об'єктів. Так, важко говорити про поновлюючої ролівилучення документів, зразків товарів, що свідчать про порушеннявідповідних правил, оскільки за допомогою цих заходів забезпечуєтьсявстановлення та закріплення доказів для подальшого вирішення справи проскоєне порушення.

    Окремі автори обгрунтовують виділення деяких запобіжних заходів
    (процесуальних заходів) як самостійного виду адміністративногопримусу [5]. Необхідність цього мотивується тим, що ряд заходів
    (адміністративне затримання і т.д.) є допоміжними по відношеннюдо заходів відповідальності і не вирішують будь-якої самостійного завдання.
    Дійсно, названі заходи примусу (та й не тільки вони) пов'язані ззаходами відповідальності і часто передують їм, забезпечуючи можливістьзалучення винного до відповідальності, тобто в деяких випадкахпроцесуальні функції. Однак зведення їх призначення тільки доздійснення цієї допоміжної мети не виправдане обмежувало бправоохоронну роль даних примусових заходів. Вони виконують ісамостійну задачу припинення правопорушення і запобіганнязаподіяння шкоди незалежного суспільних відносин. Саме цяспрямованість характеризує заходи адміністративного припинення яксамостійний вид адміністративно-правового примусу. Таким чином,при підготовці актів, що регулюють застосування адміністративно -примусових заходів, також слід мати на увазі цю особливість заходівадміністративного припинення.

    Як різновид адміністративно-правового примусу заходиадміністративного припинення володіють усіма його ознаками, але їмхарактерні і свої, суто внутрішньовидові ознаки. Особливість їх полягає вцільове призначення та в самій сутності заходів.

    Мета заходу - безпосереднє припинення протиправного діянняі недопущення нових. Воно має бути оперативним, а тому частоздійснюється в умовах дефіциту інформації про обстановку, характерпротиправного діяння.

    Фактичним підставою припинення є правопорушення, виннапротиправну дію. Але заходи припинення застосовуються і для припиненнясуспільно небезпечних дій, що здійснюються особами, які не досягли 16 років, тоє адміністративно-деліктоздатної віку, а також неосудними. А зіншого боку, приміщення в медвитверезник, застосування вогнепальноїзброї та інші засоби адміністративного припинення можуть бути використаніу зв'язку зі злочинами. Таким чином, коло підстав припинення більшеширокий, ніж у адміністративної відповідальності. Заходи адміністративногозахід викликаються реальною ситуацією, в якій протиправнеповедінка є в наявності і проявляє себе відкрито. На відміну відадміністративно-запобіжних заходів, які спрямовані на попередженняправопорушення, наприклад, спеціального нагляду за окремими категоріямираніше судимих осіб, заходи адміністративного припинення припиняють конкретнонаступили дії як явища матеріального світу. У зв'язку з цим навряд чисправедливі твердження про те, що «кабінетне» оголошення офіційногозастереження особи про припинення антигромадського способу життя такожє заходом адміністративного припинення [6].

    З цією особливістю найтіснішим чином пов'язана і інша: більш широкийколо суб'єктів, щодо яких можуть бути використані заходиадміністративного припинення. Їх можуть застосовувати і до осіб, які не досяглишістнадцятирічного віку, і до неосудним, і до осіб, що володіютьімунітетом (депутатським, дипломатичним), і до військовослужбовців, допрацівникам МВС при здійсненні ними порушень, за які вони можуть нестидисциплінарну відповідальність.

    Запобіжні заходи використовуються як в інтересах суспільства, держави,так і в інтересах самого правопорушника. Так, приміщення правопорушника,що знаходиться в громадському місці в сильному ступені сп'яніння, вмедичний витверезник оберігає його від можливого пограбування, аіноді «при низькій температурі повітря» оберігає його від втрати здоров'яі замерзання. Цілям надання медичної допомоги служить примусовелікування. Владне припинення антигромадської діяльності дозволяєзапобігти діям, події, які посилили б відповідальністьвинного.

    Заходи адміністративного припинення завжди є миттєвою реакцієюоргану адміністративної влади на протиправні дії і характеризуютьсярізким втручанням у організаційну, фізичну і майнову стронужиття підвладного особи. Як вказує, наприклад, Л.Л. Попов: "... практичнонеможливо в кожному можливому випадку застосування заходів адміністративногозахід доводити правомочність вимоги, на якому заснованопримус »[7]. У зв'язку з цим, зауважує А.В. Серьогін, норми,встановлюють названі примусові заходи, звернені не до осіб, вщодо яких вони застосовуються, а до органів і посадових осіб, їхздійснюють [8].

    Заходи адміністративного припинення пов'язані з прямим втручанням удіяльність суб'єкта, що дозволяє в більшості випадків фактичновирішити його фізичної можливості діяти. Не випадково в групі заходівадміністративного припинення, що називаються Законом «Про міліцію» [9], лише одинміра - вимога припинити протиправну поведінку, позбавлена властивостіматеріального (фізичного) впливу. Арсенал запобіжних заходів вельмирізноманітний: від вимоги припинити протиправну поведінку дозастосування зброї. По своїй суті це можуть заходи психічного (загрозазастосувати засоби примусу), матеріального або фізичного впливу,в тому числі з використанням технічних (спеціальних) коштів і зброї, атакож оперативні дії, пов'язані з особистим, організаційних абомайновим обмеженням, завдяки вчинення яких правопорушникпозбавляється можливості продовжити правопорушення, збуджується до виконанняправових обов'язків.

    Таким чином, дана ознака заходів адміністративного припинення, асаме порушення при необхідності фізичної недоторканності громадян,здійснюють неправомірні протиправні діяння, дає можливістьвідмежувати їх від каральних санкцій. Якщо перелік останніх чітковстановлений законом, то перелік пресекательних заходів, що міститься внормативних актах, не можна вважати вичерпним. За умови їхкваліфікованого застосування запобіжного заходу здатні самостійно, незалежнозв'язку з іншими заходами адміністративного примусу, повністю реалізуватизакладену в них правову мету. На відміну від заходів адміністративногозаходу, реалізація інших заходів адміністративного примусу, наприклад,адміністративного стягнення, нерідко вимагає використання іншихпримусових заходів, а саме адміністративно-процесуального характеру.
    Запобіжні заходи в багатьох випадках застосовуються безпосередньо на основіфакту порушення без видання письмових актів, так як необхідність терміновоперервати протиправні дії виключає таку можливість. Юридичнимфактом, що тягне примус, тут є саме порушення, дляприпинення якого посадова особа робить певні дії
    (використовує палицю, зброя і т.д.). Але не слід забувати, що вони тежє правовими актами виконавчої влади. Таким чином, застосуваннязаходів адміністративного припинення пов'язане з негативним волевиявленнямконкретної особи і не вимагає попереднього дослідження форми вини, атакож наявності вини як обов'язкової умови їх застосування [10].

    Для застосування заходів адміністративного припинення важливий сам фактпротиправної поведінки, а не його причини, дослідження яких повноюмірі можливе лише під час вирішення питання про притягнення особи до юридичноївідповідальності [11]. У зв'язку з цим, об'єктом примусового впливу вкінцевому підсумку виявляється не сама особистість з її різноманіттям суспільнихзв'язків та психологічних станів, а лише її поведінка як об'єкт. Дляпорівняння, наприклад, можна сказати, що об'єктом впливу кримінально -виконавчих заходів (деяка частина норм режиму утримання, матеріально -побутові умови) є особистість осужденног?? у всьому її різноманітті [12].

    Проаналізувавши перераховані вище ознаки заходів адміністративногозахід, чітко виділяють їх серед інших заходів адміністративно-правовогопримусу, хотілося б виділити ще деякі внутрішньовидові особливості,які дозволяють більш детально відобразити сутність адміністративногозаходу.

    Особливість заходів адміністративного припинення полягає всвоєрідності прояву об'єктивної зв'язку «неправомірне дію --адміністративний примус », яке полягає в одночасному,одномоментному існування елементів даної системи. На відміну від нихреалізація, наприклад, таких заходів адміністративного примусу, якадміністративні стягнення, характеризуються більш-менш значнимперіодом часу з моменту здійснення правопорушення.

    Заходи адміністративного припинення мають невелике коло суб'єктів їхзастосування. При тому, чим сильніше правообмежень, яке може викликати таабо інший захід адміністративного припинення, тим вже коло посадових осіб,уповноважених до їх застосування, і тим вище вимоги до їх професійноїпідготовці. Навряд чи можна, враховуючи винятковий характер такихцінностей, як життя і здоров'я, погодитися з думкою про те, що заходиадміністративного примусу за своєю силою і суворості менш значні,ніж заходи кримінального впливу [13]. Це твердження справедливо встосовно такого виду заходів, як заходи адміністративного стягнення, коли мовайде про види юридичної відповідальності, кримінальної та адміністративної.

    З урахуванням усіх названих ознак під заходами адміністративногозаходу, на наш погляд, слід розуміти що регулюються нормамиадміністративного права юридичні засоби і способи примусовоговпливу, що мають на меті негайне припинення реально і відкритоіснуючої протиправної ситуації на місці її виявлення шляхом прямоговтручання суб'єкта адміністративної влади, наділеного спеціальнимиповноваженнями, в діяльність правопорушника, а також що застосовуються в ціляхстворення можливості для подальшого притягнення порушника до юридичноївідповідальності.

    Виділяючи заходи адміністративного припинення в самостійну групусеред інших заходів адміністративно-правового примусу, різні автори по -різному визначають їх коло. При цьому, в залежності від позицій автора, дозаходів адміністративного припинення іноді відносять такі примусовізаходи, як спеціальний адміністративний нагляд [14], огляд ручної поклажі ібагажу [15], привід в міліцію, а також офіційне застереження [16].
    Очевидно, що названі заходи адміністративного примусу або цілкомспрямовані на попередження можливих правопорушень, або - назабезпечення провадження у справах про правопорушення. В останньому випадку вонимають на меті безпосереднього збору доказів і є заходамиадміністративно-процесуального забезпечення, про необхідність відокремленняяких у самостійну групу заходів адміністративного примусу говорятьбагато авторів [17].

    На жаль, єдиного нормативного акта, що регулює систему заходівадміністративного припинення, підстави і порядок їх застосування немає.
    Пресекательная діяльність регламентується багатьма законами іпідзаконними актами. Думаю, що майбутній кодекс Російської Федерації проадміністративні правопорушення повинен містити систематизованийперелік заходів адміністративного припинення, а також визначати компетенціюконкретних федеральних органів виконавчої влади щодо застосування тих чиінших заходів впливу. Цей перелік, на думку А.С. Князькова, повиненвключати в себе наступні заходи:

    - вимога припинити протиправну поведінку;

    - припинення руху транспортних засобів, технічний стан яких загрожує громадської безпеки;

    - відсторонення від керування транспортними засобами, літальними апаратами, річковими та морськими суднами осіб, які перебувають у стані сп'яніння або у хворобливому стані, що утрудняє управління даним транспортом;

    - припинення роботи підприємств та підприємницької діяльності фізичних осіб, що загрожує життю та здоров'ю громадян;

    - застосування фізичної сили;

    - застосування спеціальних і підручних засобів;

    - застосування та використання вогнепальної зброї [18].

    І хотілося б відзначити, що при зміні запобіжних заходів, як і вусієї своєї діяльності, суб'єкти влади повинні суворо дотримуватися принципузаконності і доцільності, а також мінімізації шкоди: обирати такікошти, які максимально необхідні для запобігання шкідливимнаслідків. Не можна застосовувати зброю для затримання осіб, які порушують правилаторгівлі, не слід припиняти роботу всього цеху, якщо в несправномустані знаходиться один верстат. У всіх випадках повинна дотримуватисянеобхідна відповідність між обраною мірою примусу, характеромпорушення і, звичайно, вимогою правових норм.
    2. Види заходів адміністративного припинення

    Серед інших заходів адміністративно-правового примусу заходизаходу найбільш численні і різноманітні. Це обумовлено тим, щов різних умовах, по відношенню до різних суб'єктів, різнідержавні органи повинні застосовувати найбільш ефективні заходи дляприпинення антигромадських дій. Велике розмаїття заходів припиненнясвідчить про те, що велика увага приділяється своєчасномуприпинення правопорушень, запобігання шкоди.

    Система запобіжних заходів надзвичайно різноманітна. Внаслідок цьогобагатьма авторами не раз проводилася спроба класифікації та систематизаціїрізних запобіжних заходів у родові групи.

    Д.М. Бахрах, виходячи з мети і способу впливу, розрізняє загальні,спеціальні та процесуальні запобіжного заходу [19]. До загальних заходів належать:превентивне затримання, примусове лікування, адміністративний нагляд заособами, які прибули з місць позбавлення волі, припис (застереження),заборона експлуатації, призупинення робіт та ін Деякі з нихзастосовуються тільки до громадян, інші тільки до колективних суб'єктів, атретій - і до тих, і до інших.

    Спеціальні заходи припинення застосовуються тільки до громадян, вонипорушують їх фізичну недоторканність для того, щоб швидко припинитипротиправну поведінку. У їх числі засоби простого фізичноговпливу (прийоми бойової боротьби, використання службових собак);вплив за допомогою технічних засобів (кийків, наручників і т.д.);використання вогнепальної зброї, бойової техніки.

    Процесуальні запобіжного заходу названі в 238-247 та ін статтях КпАП
    РРФСР. Особлива мета їх застосування - забезпечити нормальний хід виробництвау справах про адміністративні правопорушення: не дозволити винномуухилитися від відповідальності, зібрати необхідні докази,забезпечити виконання постанови. До процесуальних заходів відносяться:доставлення, затримання, привід, особистий огляд речей, вилучення речей ідокументів, відсторонення від керування транспортними засобами, йогозатримання, заміна виправних робіт арештом. Недолік даноїкласифікації, на нашу думку, полягає в тому, що Д.М. Бахрах приподіл на види адміністративно-правового примусу заперечує такі йоговиди, як заходи попередження (адміністративно-попереджувальні заходи), атакож заходи адміністративно-процесуального забезпечення. У силу цього данізаходи автоматично вливаються в заходи адміністративного припинення, хочабагато авторів [20] вважають, що дані види адміністративно-правовогопримусу повинні відокремлюватися в самостійні групи.

    Різноманітні заходи адміністративного припинення у своїй інтерпретаціїзгрупували у кілька видів Ю.М. Козлов і Л.Л. Попов. Зокрема, доних відносяться:
    1) заходи, які застосовуються безпосередньо до особи правопорушника (вимога припинити протиправну поведінку, безпосереднє фізичний вплив, адміністративне затримання і доставлення до міліції та ін);
    2) заходи майнового характеру (вилучення вогнепальної мисливської рушниці, знесення самовільно зведених будівель тощо);
    3) заходи технічного характеру (заборона експлуатації несправного транспорту, призупинення роботи підприємств на увазі порушення правил техніки безпеки, правил пожежної безпеки, заборону або обмеження ремонтно-будівельних робіт на вулицях і дорогах, якщо не дотримуються вимоги щодо забезпечення громадської безпеки та ін);
    4) заходи фінансового характеру (припинення кредитування, скорочення бюджетного фінансування, відкликання ліцензії, що дає право здійснювати фінансові операції, вилучення (стягнення) в доход бюджету сум, отриманих підприємствами, установами та організаціями в результаті порушення фінансової дисципліни, законодавства про ціни, про реалізацію нестандартної продукції та ін);
    5) заходи медико-санітарного характеру (відсторонення від роботи інфекційних хворих, заборона експлуатації підприємств торгівлі або громадського харчування з-за їх антисанітарному стані тощо);
    6) заходи, пов'язані зі здійсненням ліцензійно-дозвільної системи

    (відмову у видачі ліцензії на той чи інший вид діяльності підлягає ліцензуванню, призупинення або анулювання ліцензії та інші);
    7) заходи спеціального і виняткового призначення (застосування вогнепальної зброї, хімічних сльозоточивих речовин, відмітив, гумових палиць, наручників та ін) [21].

    Дана внутрішньовидова класифікація чітко розподіляє в залежностівід цілей, характеру та об'єкта впливу предметну належність кожнійзаходи адміністративного припинення. Але через свою громіздкість вона недозволяє в обсязі даної дипломної роботи взяти її за основу і розглянутикожен з видів заходів адміністративного припинення окремо.

    Більш точної і практичною, а значить і більш відповідною до дослідженняв даній дипломній роботі є класифікація заходів адміністративногозаходу, наведена А.П. Коренева. Виходячи з цілей, характеру таоб'єкта впливу, їх можна підрозділити на запобіжного заходу:

    - застосовуються до порушника;

    - майнового характеру;

    - технічного характеру;

    - санітарно-епідеміологічного характеру;

    - фінансово-кредитного характеру [22].

    2.1 Заходи адміністративного припинення, що застосовуються до порушника

    До заходів припинення, що застосовуються до порушника, відносяться:

    - вимога припинити протиправні і інші дії, що перешкоджають виконанню функцій державних органів і посадових осіб;

    - безпосереднє застосування фізичної сили, спеціальних засобів і зброї;

    - затримання та доставлення;

    - примусове лікування страждають захворюваннями, небезпечними для оточуючих;

    - тимчасове відсторонення від роботи інфекційних хворих, а також осіб, які перебувають у хворобливому та іншому стані, що перешкоджає безпечному для оточуючих виконання ними обов'язків.

    Розглянемо кожен з підвидів запобіжних заходів, що застосовуються допорушника окремо.

    Уповноважені посадові особи (співробітники міліції та ін) маютьправо вимагати від громадян і посадових осіб припинення злочину абоадміністративного правопорушення, а також дій, що перешкоджаютьздійснення їх повноважень, законної діяльності депутатів, кандидатів вдепутати, представників державних органів, установ та громадськихоб'єднань. Сутність цієї запобіжного заходу полягає у вказівціправопорушника на негайне припинення скоєних ним дій.

    З огляду на особливий характер таких заходів адміністративного припинення, якзастосування вогнепальної зброї, спеціальних засобів і фізичної сили,необхідно виділити їх у групу спеціальних заходів адміністративногозаходу. Така внутрішньогрупових класифікація дуже значуща, тому щодозволяє більш точно відобразити правову природу названих заходів. Зокрема,тій її боку, що застосування спеціальних заходів адміністративного припиненнячастіше за все пов'язане з впливом на фізичну сутність особи,підданого примусу. За даною ознакою деякі автори називаютьзастосування фізичної сили, спеціальних засобів і зброї заходамибезпосереднього впливу [23]. У той же час інші авторибезпосередність впливу пов'язують лише із застосуванням фізичноїсили [24]. Мені хотілося б погодитися з позицією тих авторів, яківважають, що застосування фізичної сили, спеціальних засобів і зброї --заходи безпосереднього фізичного впливу, так як названі правовікошти, по-перше, застосовуються негайно (безпосередньо) привиявленні правопорушення з метою його припинення, по-друге, являютьсобою вплив фізичного властивості і, по-третє, направлена добільшості випадків на фізичну сторону об'єкта впливу [25].

    Співробітники міліції та інших правоохоронних органів, а також іншихдержавних органів і уповноважені на те законом представникинедержавних об'єднань мають право застосовувати фізичну силу, в томучислі бойові прийоми боротьби, для припинення злочинів та адміністративнихправопорушень, затримання осіб, які їх вчинили, подолання протидіїзаконним вимогам, якщо ненасильницькі способи не забезпечуютьвиконання покладених на них обов'язків.

    Співробітники міліції, ФСБ та інших спеціальних служб мають правозастосовувати спеціальні засоби: гумові кийки, сльозогінний газ,наручники, світлозвукові кошти відволікаючого впливу, засобируйнування перешкод, засоби примусової зупинки транспорту, водомети,гумові кулі, бронемашини, спеціальні фарбують засоби, службовихсобак та ін Повний перелік спеціальних засобів встановлюється
    Урядом Російської Федерації. Підстави та порядок їх застосуваннярегламентується Законом «Про міліцію» та інші, постановами Уряду
    Російської Федерації [26] та іншими нормативними актами. Зокрема,співробітники міліції мають право застосовувати спеціальні засоби, що знаходятьсяна озброєнні міліції, для відбиття нападу на громадян і співробітниківміліції, для припинення чиниться співробітнику міліції опору, дляприпинення масових заворушень і групових дій, що порушують роботутранспорту, зв'язку, підприємств, заснування і організацій, для звільненнязахоплених будівель, приміщень, споруд, транспортних засобів, земельнихділянок і т.д.

    Спеціальні засоби та інтенсивність їх застосування обираються зурахуванням обстановки, характеру правопорушення і особиправопорушника. При їх застосуванні повинна зводитися до мінімуму можливістьзаподіяння шкоди здоров'ю громадян. Забороняється застосовувати спеціальнізасоби по відношенню до жінок з видимими ознаками вагітності, осіб зявними ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків надання нимизбройного опору, скоєння групового або іншого нападу,що загрожує життю і здоров'ю людей, а також при припиненні незаконнихзборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій ненасильницькогохарактеру, які не порушують роботу транспорту, зв'язку, підприємств,установ і організацій.

    Перераховані в попередньому параграфі особливості заходівадміністративного припинення цілком відносяться до застосування вогнепальноїзброї співробітниками міліції і досить повно характеризують дану мірупримусу. Разом з тим, юридична природа застосування та використаннявогнепальної зброї має суттєві особливості, що відрізняють цей західвід інших заходів адміністративного припинення, у тому числі спеціальної групи.

    Застосування вогнепальної зброї частіше за все пов'язане з припиненнямзлочинів. Тому виникає питання, чи є ця міраадміністративно-пресекательной, чи входить вона в систему адміністративногопримусу? Позитивна відповідь на це питання можна аргументуватинаступним:

    - вогнепальна зброя застосовується суб'єктами адміністративної влади, і тільки ними, а всі інші суб'єкти права (посадові особи, громадяни), використовують його не для реалізації владних повноважень, а для необхідної оборони;

    - реалізується ця запобіжний захід адміністративним правом;

    - застосування вогнепальної зброї прямо не пов'язано з порушенням кримінальної справи і може мати місце до порушення кримінальної справи, після його призупинення, припинення, а також для припинення невинних суспільно небезпечних дій.

    Це зредство впливу лежить на межі між адміністративним ікримінальним примусом, але все-таки більшою мірою відноситься до першого.

    Головна особливість застосування вогнепальної зброї, як вказуютьбагато авторів, полягає в тому, що його реалізація не пов'язана з припиненнямадміністративного проступку, а обумовлена необхідністю негайногоприпинення таких дій, які за ступенем суспільної небезпеки можутьбути кваліфіковані як злочинні [27]. Слід зауважити, що в деякихвипадках обставини, що служать підставами застосування вогнепальноїзброї співробітниками міліції, зовні нагадують адміністративніправопорушення. Так виглядає, наприклад, спроба заволодіння табельноюзброєю працівника міліції, коли затримуємо особа наближається до нього,відмовляючись виконати вимоги зупинитися [28], або створення реальноїзагрози життю та здоров'ю людей, водієм транспортного засобу, що порушуєадміністративні правила дорожнього руху та ін

    Ми вважаємо, що в даному випадку за допомогою вогнепальної зброїприсікаються не адміністративні проступки, - що принципово важливо, - атакі протиправні дії, які, завдяки існуванню окремихзовнішніх обставин (наприклад, керування транспортом у станіалкогольного сп'яніння), досягають ступеня суспільної небезпеки, притаманноїкримінально-правового діяння. У ряді випадку, підкреслюють окремі автори,при навмисному або необережному порушення правил руху, кваліфікаціяпротиправного діяння, як злочину і тільки як проступку залежить восновному від настання шкідливих наслідків [29]. «Законодавець, --підкреслює Д.М. Бахрах - не може визнавати суспільно небезпечні діяннязлочином або з того, що властивості діяння не до кінця упізнано, аботому, що досить застосування заходів адміністративного примусу, абоз інших причин »[30].

    Застосування вогнепальної зброї на відміну від інших заходівадміністративного припинення завжди носять активний характер, у той час яквикористання фізичної сили та спеціальних засобів в деяких випадкахвідбувається у формі пасивного опору: застосування спецзасобів дляпримусової зупинки транспорту або перешкоджання руху натовпу.

    Характерною особливістю правової природи застосування вогнепальноїзброї є своєрідний характер адміністративного розсуду впроцесі реалізації даної міри. Автори, що досліджують питанняадміністративного розсуду, розкривають його сутність головним чином уплані правового висновку: застосовувати чи не застосовувати передбаченеюридичною нормою дію [31]. Однак, особливості досліджуваної заходипопередження такі, що в ході її реалізації важливим єрозсуд другого порядку (назва чисто умовна): який збиток можебути обраний співробітником міліції, що застосовують зброю? Слід враховувати, щоможливості дозування примусового впливу тут інші, ніж,скажімо, при виборі прийомів єдиноборства, а тим більше - разм

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !