ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Ефективність і безпека цетиризину (Летізена) у хворих на алергічний риніт
         

     

    Медицина, здоров'я

    Ефективність і безпека цетиризину (Летізена) у хворих на алергічний риніт

    Н.І. Ільїна, А.В. Ємельянов, М.Н. Клевцова, Т.М. Зібріна, Н.І. Іванова, Г.Р. Сергєєва, Л.А. Баканіна, І.В. Цуканова, Л.В. Чачаева, Л.Ю. Епифанова, Е.В. Тихомирова, Державний науковий центр - Інститут імунології МЗ РФ, Москва, Санкт-Петербурзький державний медичний університет ім. акад. І.П. Павлова

    Алергічний риніт (АР) є одним з найбільш часто зустрічаються захворювань, вражаючих від 10 до 25% населення в різних країнах світу. Відомо, що АР суттєво знижує якість життя хворих, є чинником ризику розвитку бронхіальної астми (БА) і сприяє формуванню інших захворювань ЛОР-органів (синуситу, середнього отиту, евстахеіта, поліпозу носа, інфекцій верхніх дихальних шляхів) [1].

    За сучасними уявленнями, АР - це імуноглобулін (Ig) E-опосередковане запалення слизової оболонки носа, що виявляється сверблячкою, чханням, ринорея і утрудненням носового дихання. Ці симптоми оборотні спонтанно або під впливом лікування. Слід зазначити, що для постановки діагнозу АР поєднання у хворого всіх перерахованих вище проявів не обов'язково.

    Причинами розвитку АР є побутові, пилкові, грибкові алергени, а також алергени тварин, тарганів і латексу, що потрапляють в організм хворих інгаляційним шляхом. Формуванню захворювання сприяють обтяжена спадковість, підвищення рівня загального і специфічного IgE, вірусні інфекції та забруднення навколишнього середовища.

    Схема 1. Механізми розвитку алергічного риніту Доведено, що в основі лежить АР Ig E-залежна гіперчутливість (I тип алергічних реакцій за P. Gell, R. Coombs, 1975). Клінічні прояви хвороби передує період сенсибілізації (імунологічна стадія), протягом якого аероаллергени, володіє фактором проникності, досягають антиген-презентірующіх клітин (клітин Лангерганса і макрофагів). Після розщеплення алергенів ці клітини представляють їх антигенні детермінанти Т-лімфоцитів хелперів (Схема 1). Наступним етапом є утворення з Т-клітин Т-лімфоцитів хелперів 2 типу, які продукують цитокіни, що відповідають за синтез реагіни B-лімфоцитами (інтерлейкіни 4 і 13) і активацію еозинофілів (інтерлейкіни 3, 5, гранулоцитарно-макрофагальний колонієстимулюючий фактор, RANTES). Ig E за рахунок довгого Fc-фрагмента фіксуються на поверхні тучних клітин і базофілів слизових оболонок дихальних шляхів. Власне алергічна реакція починається з взаємодії аероаллергенов з реагіни, при якому кожен антиген зв'язується з двома молекулами антитіл. Це є стимулом для секреції огрядними клітинами преформованих (гістаміну, хемотаксичних факторів, хімази, тріптази, гепарину та ін) і знову утворюються медіаторів (лейкотрієни, фактор активації тромбоцити та ін) алергії (патохіміческая стадія). В результаті виникають клінічні симптоми ранньої фази алергічної реакції, що розвивається через 15-20 хвилин після контакту з алергенами (свербіж, чхання, ринорея і закладеність носа, та ін.) Через 4-6 годин після взаємодії з алергеном формується пізня фаза реакції, в якій беруть участь еозинофіли, базофіли, лімфоцити, нейтрофіли (патофізіологічних стадія). Накопичення цих клітин, обумовлене молекулами адгезії, призводить до розвитку алергічного запалення, відповідального за гіперреактивність слизової оболонки носа у відповідь на дію різних факторів зовнішнього середовища. Центральну роль у його формуванні відводять еозинофілів. Вважається, що їх надлишок в тканинах обумовлений підвищенням продукції в кістковому мозку, збільшенням тривалості життя, активацією прилипання до судинного ендотелію та хемотаксису. Показано, що адгезія до стінки при АР здійснюється за рахунок підвищеної експресії молекул клітинно-судинної адгезії (VCAM-1), рецепторами для яких служать b1-інтегринів клітинної стінки еозинофілів.

    Наявність назальний гіперреактивності, що виявляється появою симптомів риніту у відповідь на дію іррітантов, холоду, фізичного навантаження часто є підставою для постановки діагнозу хворому «вазомоторний-алергічний риніт». Слід зазначити, що відповідно до міжнародних рекомендацій термін «вазомоторний риніт" слід використовувати для позначення ідіопатичного риніту [1,2]. Саме з цієї причини застосування в клінічній практиці сполучення «Вазомоторний-алергічний риніт" є неправильним.

    Відомо, що АР часто передує розвитку бронхіальної астми і сприяє її більш важкому перебігу. Механізми зв'язку з цим є предметом інтенсивних досліджень. Передбачається, що вона обумовлена:

    вимиканням захисної та кондиціонуючого функції порожнини носа, що супроводжується посиленням впливу алергенів, полютантів і холодного повітря на нижні дихальні шляхи.

    Рінобронхіальним рефлексом, що виявляється бронхоконстрикції при роздратуванні слизової оболонки носа медіаторами алергічних реакцій і іррітантамі.

    Надходження медіаторів з порожнини носа в нижні дихальні шляхи шляхом аспірації або через кров. Показано, що ці речовини викликають бронхоспазм і активують клітини, що беруть участь у розвитку запалення.

    В Залежно від особливостей клінічної картини АР виділяють 2 форми цього захворювання, характеристика яких наведена в таблиці 1. По важкості перебігу розрізняють легкий, середньої важкості та важкий АР. В основі цього поділу лежить вплив АР на якість життя хворих і симптоми хвороби (табл. 2)

    Постановка діагнозу АР заснована на наявності у хворих характерних скарг, даних алергологічного анамнезу, шкірних проб, провокаційних тестів, визначення концентрації специфічних Ig E в сироватці крові, результати риноскопії і назальний ендоскопії, а при необхідності - рентгенологічного дослідження порожнини носа і додаткових пазух. Слід відзначити важливість алергологічного обстеження, яке здійснюється лікарем-алергологом імунологом. Саме його результати дозволяють підтвердити діагноз АР.

    АР слід диференціювати з поліпозом носа, анатомічними дефектами (викривленням носової перегородки, гіпертрофією носових раковин, аденоїдами, наявністю сторонніх тіл та ін), пухлинами, грануломатознимі захворюваннями (грануломатоз Вегенера, саркоїдоз, туберкульоз, лепра та ін), цереброспінальної ринорея при черепно-мозкових травмах. Вирішальне значення для цього має обстеження, що проводиться і що оцінюється ЛОР-лікарем (риноскопію, назальні ендоскопія, рентгенологічне дослідження носа і придаткових пазух і ін)

    За рекомендації експертів ВООЗ, пацієнти з персистуючим АР повинні бути ретельно обстежені на наявність БА (анамнез, фізикальне дослідження, спірографія і оцінка оборотності бронхіальної обструкції за допомогою проби з бронхолітиків). Навпаки, у хворих на БА повинні завжди здійснювати пошук АР [1].

    Основними напрямками лікування АР є елімінація етіологічно значущих алергенів, специфічна імунотерапія, фармакотерапія і навчання пацієнтів. Фармакотерапія АР передбачає використання Н1-блокаторів, кромонов, глюкокортикоїдів, холинолитиков, судинозвужувальних засобів і антілейкотріенових препаратів [1,2,5]. Засобами першого ряду при лікуванні АР є антигістамінні препарати 2 покоління, до числа яких відноситься цетиризин (Летізен).

    Як відомо, цетиризин, селективно блокуючи рецептори гістаміну I типу, зменшує у хворих вираженість виділень з носа, свербіння і чхання. Він знижує експресію адгезивних молекул назальні епітелієм, гальмує міграцію еозинофілів in vitro і за рахунок цього послаблює пізню фазу Ig E-залежної алергічної реакції [6].

    Цетиризин є активним метаболітом гідроксизину. Його абсорбція в кишечнику досягає 70%. Препарат практично не метаболізується в печінці, минаючи систему цитохрому Р-450. За рахунок цього він не взаємодіє з іншими лікарськими засобами і не викликає розвиток порушень серцевого ритму. Його період напіввиведення становить 7-11 годин, причому він виводиться з сечею в основному в незміненому вигляді. Дія цетиризину починається через 20 хвилин, а максимальний ефект досягається через 60 хвилин після прийому всередину. Препарат є активним протягом 24 годин, що дозволяє призначати його один раз на добу [3,4].

    Метою цієї роботи є оцінка ефективності і безпеки Летізена у хворих АР у відкритому несравнітельном багатоцентровому клінічному дослідженні, що проводився в Москві та Санкт-Петербурзі. Формування групи пацієнтів здійснювалося методом випадкової вибірки

    Під спостереженням знаходилося 100 пацієнтів (46 чоловіків і 54 жінки) у віці від 18 до 64 років (середній вік 34,5 року). Постановка діагнозу АР здійснювалася на підставі клінічних симптомів, анамнезу, алергологічного обстеження (шкірні тести, визначення специфічних Ig E в крові методом імуноферментного або радіоаллергосорбентного аналізу). Сезонний (інтермітуючої) АР діагностовано у 80 хворих, круглодічний (персистуючий) АР - у 10, цілорічний АР з сезонними загостреннями - у 10 чол. Легкий перебіг хвороби відзначалося у 32 пацієнтів, середньої тяжкості - у 57, тяжкий - у 11. Сенсибілізація до пилку дерев встановлена в 32%, до пилку злакових трав у 61%, до пилку бур'янів трав в 12%, до кліщів домашнього пилу у 8%, вовни тварин у 8%.

    У 18% пацієнтів відзначалися інші алергічні захворювання: алергічний кон'юнктивіт, атопічна бронхіальна астма, хронічна кропив'янка, контактний алергічний дерматит.

    При включення до дослідження пацієнт підписував інформовану згоду на першу візит до лікаря.

    Летізен призначався у вигляді монотерапії в дозі 10 мг 1 раз на день після їжі з невеликою кількістю води у вечірній час протягом 14 днів. У процесі лікування реєструвалася тяжкість проявів АР в балах (0 - відсутність симптомів, 1 - легкі симптоми, 2 - симптоми середньої тяжкості, 3 - тяжкі та 4 -- дуже важкі симптоми) і вираженість побічних ефектів (сонливості, стомлюваності, сухості в роті та ін.) Дослідження проводилося з травня по вересень 2003 г.

    В процесі лікування у хворих АР відзначалося зменшення назальних (свербіння в носі, чхання, ринореї, закладеності носа), очних (сльозотечі, свербежу, гіперемії) і шкірних симптомів (рис. 1, 2, 3). У пацієнтів знижувалася вираженість загальних симптомів, які характеризують якість життя (рис. 4). Лікувальний ефект препарату був чітко представлений на 7 день і наростав до 14 дня його прийому.

    Рис. 1. Динаміка назальних симптомів у хворих в процесі лікування

    Рис. 2. Динаміка очних симптомів у хворих в процесі лікування

    Рис. 3. Динаміка шкірних симптомів полінозу у хворих в процесі лікування

    Рис. 4. Динаміка загальних симптомів у хворих в процесі лікування

    Результати лікування представлені на малюнку 5. З отриманих даних видно, що оцінка ефективності Летізена лікарями і хворими збігалася. Позитивні результати було досягнуто у всіх обстежених, причому в більшості випадків спостерігалася повна ремісія АР. Відсутність ефекту не відзначалося ні в одного хворого.

    Рис. 5. Ефективність Летізена (на 14 день)

    У 85% пацієнтів побічних реакцій в процесі лікування Летізеном не спостерігалося. У 5% хворих відзначалася легка й в 1% - помірна сонливість, у 9% - сухість у роті. Дані про переносимості Летізена на 14 день лікування представлені на малюнку 6. Отримані результати свідчать про те, що як за оцінкою лікарів, так і самих хворих у більшості обстежених переносимість препарату була відмінною, дуже доброю і гарною.

    Рис. 6. Переносимість Летізена (на 14 день)

    Таким чином, Летізен є високоефективним антигістамінний препаратом II покоління для лікування сезонного та цілорічного алергічного риніту і кон'юнктивіту. Його терапевтична активність підвищується при тривалому прийомі. Отримані дані свідчать про те, що він добре переноситься пацієнтами і не викликає серйозних побічних ефектів. Одноразовий прийом Летізена робить його зручним для використання і може сприяти підвищенню дисципліни хворих.

    Література:

    1. Bousquet J., van Cavuwenberge P., Khaltaev N. et al. Allergic rhinitis and its impact on asthma (ARIA)// J Allergy Clin Immunol .- 2001.-Vol 108, N 5, suppl.-PS147-334

    2. International consensus report on diagnosis and management of rhinitis// Аllergy.-1994.-Vol 49, N 19, suppl.-P.1-34.

    3. Nikolas J-M. The metabolic profile of second generation antihistamines// Allergy.-2000.-Vol 55, N60.-P.46-52.

    4. Taglialatella M, Annunzario L. Evaluation of the cardiac safety of second generation of antihistamines// Allergy.-2000.-Vol 55, N60.-P.22-30.

    5. van Cauwenberg P., Bachert C., Passalacqua G. et al. Consensus statement on the treatment of allergic rhinitis// Allergy .- 2000.-Vol 55, N 2.-P.116-129

    6. Walsh G.M. The clinical relevance of the anti-inflammatory properties of antihistamines// Allergy.-2000.-Vol 55, N60.-P.53-61.

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !