ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Аристотель Стагірит
         

     

    Біографії
    Арістотель Стагірит

    (384 - 322 рр.. до н. е..)

    Арістотель (384-322 до н. е..) - давньогрецький вчений, основоположник науки логіки і ряду галузей спеціального знання, народився в Стагире (східне узбережжя півострова Холкідіка); освіту здобув в Афінах, в школі Платона. Піддав критиці платонівську концепцію буття. Аристотель бачив помилку Платона в те, що той приписав ідеям самостійне існування, відокремити і відокремивши їх від чуттєвого світу, для якого характерна рух, зміна.

    При цьому в Аристотеля зберігається розуміння буття як чогось сталого, незмінного, нерухомого. Однак, на відміну від своїх попередників, він ставить завдання знайти щось стійко перебуває, інваріантні в чуттєвому світі, щоб зробити можливим достовірне й доказове наукове знання рухомого й мінливого природного світу. У результаті Аристотель дає поняттю суті інше, ніж у Платона, тлумачення. Він відкидає вчення про ідеї як надчуттєвих умосяжні предметах, відокремлених від "причетних" їм речей. Платон визнавав реально існуючими види і пологи. Арістотель ж назвав сутністю (буттям) індивідууми (індивідуум - неподільне), а види і пологи, за його вченням, суть лише вторинні сутності, похідні від первинних.

    Сутність - це одиничне, що володіє самостійністю, на відміну від його станів і відносин, які є мінливими і залежать від часу, місця, від зв'язків з іншими сутностями і т. д. Саме сутність може бути виражена в понятті і є предметом суворого знання - науки. Арістотель прагне пізнати сутність речей через їх родові поняття, а тому в центрі уваги у нього знаходиться відношення загального до конкретного. Він створює першу в історії систему логіки - сіллогістіку, головне завдання якої він бачить у встановленні правил отримання достовірних висновків з певних посилок. Центр арістотелівської логіки складає вчення про умовиводах і доказах, заснованих на відносинах загального та приватного. Формальна логіка, створена Арістотелем, протягом багатьох століть служила головним засобом наукового доказу.

    Питання про те що таке буття, Арістотель пропонував розглядати шляхом аналізу висловлювань про буття. "Висловлення" по-грецьки - "категорія". Відповідно до Аристотеля, всі висловлювання мови так чи інакше віднесені до буття, але ближче за все до буття стоїть аристотелівська категорія сутності (тому її, як правило, і ототожнюють з буттям). Всі інші категорії - якості, кількості, відношення, місця, часу, дії, страждання, стану, володіння - співвідносяться з буттям через категорію сутності. Сутність відповідає на питання: "Що є річ?" Розкриваючи сутність (субстанцію) речі, ми, відповідно до Аристотеля, даємо їй визначення, поняття речі. Решта 9 категорій відповідають на запитання: "Які властивості речі?" - І визначають ознаки, властивості речі, її атрибути. Про сутність, таким чином, висловлюються всі категорії, але вона сама ні про що не висловлюється: вона є щось самостійне, існуюче саме по собі, безвідносно до іншого. Арістотелем характерне переконання в тому, що сутність первинні відносин.

    Важлива особливість арістотелівського навчання полягає в тому, що хоча під сутністю Арістотель розуміє окремий предмет (індивідуум), однак сама суть зовсім не є щось, сприймається почуттів: почуттями ми сприймаємо лише властивості тієї чи іншої суті, сама ж вона -- єдиний, неподільний і невидимий носій усіх цих властивостей - те, що робить предмет "ось цим", не дозволяє йому злитися з іншим.

    Характеристика буття як єдності, неподільності, стабільності (незмінності) залишається найважливішою в Аристотеля, при цьому неподільні як первинні сутності (ця людина), так і суті вторинні (людина - жива істота).

    Не приймаючи платонівського ототожнення матерії і простору, Арістотель в той же час розглядає матерію, як можливість (потенцію). Для того щоб із можливості виникло щось дійсне, матерію повинна обмежити форма, яка і перетворює щось лише потенційне в актуальне суще. Так, наприклад, якщо ми візьмемо мідний кулю, то матерією для нього, говорить Арістотель, буде мідь, а формою - кулястість, по відношенню до живої істоти матерією є її тілесний склад, а формою - душа, яка і забезпечує єдність і цілісність всіх її тілесних частин. Форма, відповідно до Аристотеля, є активний початок, початок життя і діяльності, тоді як матерія - початок пасивне. Матерія нескінченно ділена, вона позбавлена в самій собі всякого єдності і визначеності, форма ж є щось неподільне і, як така, тотожна з сутністю речі.

    Запроваджуючи поняття матерії і форми, Аристотель поділяє суті на нижчі (складаються з матерії і форми), які всі істоти чуттєвого світу, і вищі - чисті форми. Найвищою сутністю Арістотель вважає чисту (позбавлену матерії) форму - вічний двигун, який служить джерелом руху і життя всього космічного цілого. Природа в Аристотеля - це живий зв'язок всіх одиничних субстанцій, що визначається чистою формою (вічним двигуном), що становить причину і кінцеву мету всього сущого. Доцільність (телеологія) є фундаментальний принцип як онтології Арістотеля, так і його фізики.

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !