ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Клімакс
         

     

    Медицина, здоров'я

    Зміст


    Зміст 1
    Літературний огляд 2
    Введення 2
    1. Класифікація та прояви клімактеричного періоду 3
    2. Вікові зміни при фізіологічному перебігу клімактеричного періоду. Механізм розвитку клімаксу 6

    2.1. Зміни гіпоталамо-гіпофіз-яєчники системи в клімактеричний період 10
    3. Механізм розвитку клімактеричного синдрому 15

    3.1.Ізмененіе ЦНС і її вегетативних відділів при клімактеричному синдромі 15

    3.2. Зміна гіпоталамо-гпофізарно-яїчникової системи при клімактеричному синдромі 17

    3.3. Зміна нейромедіаторних обміну при КС з психоемоційними порушеннями 18

    3.4. Зміна гіпоталамо-гіпофізарно-адреналової системи при клімактеричному синдромі 20

    3.5. Зміна гіпоталамо-гіпофізарно-тиреоїдної системи при клімактеричному синдромі 21
    4. Зміни ліпідного обміну з віком 23

    4.1. Зміна резервно-енергетичного фонду ліпідів з віком 23

    4.2. Зміна ліпідів плазми крові 24

    4.3. Зміна ліпідів мембран при старінні 27
    Література 31

    Літературний огляд

    Введення

    Клімактеричний період в цілому можна розглядати як періодскладної вікової перебудови в першу чергу нейрогуморальної регуляціїпов'язаної із згасанням репродуктивної функції. Клімактеричний період (КП)виникає як у жінок, так і у чоловіків, але у чоловіків він наступає пізніше,розвивається повільніше. У жінок же КП протікає раніше гостріше, і набагатояскравіше виражений [Фролькіс В.В., 1982, 1988], що обумовлює зручність йогодослідження.

    Клімактеричний період у жінки настає у віці 45-50 років.
    Особливістю цього періоду є те, що поряд із завершенням роботирепродуктивної функції в цей час розвиваються вікові та патологічнізміни в багатьох органах і тканинах, виникають і виявляються багатозахворювання: доброякісні і злоякісні пухлини, психози таневрози, ожиріння порушення функції ендокринних залоз, вегето-судиннірозлади і багато іншого [Кримська М.Л., 1989; Сметнік В.П., Тумилович
    Л.Г., 1995; Сметнік В.П., 1995, 1997; Вихляева Е.М., 1998; Потьомкін В.,
    1999; и др.]. Симптоми цих захворювань подібні з проявами КП і старінняв цілому, що ускладнює діагностику цих захворювань. Крім цього,фізіологічне «проходження» КП оберігає від багатьох віковихпорушень обміну і функцій в майбутньому, патологічне протягом КП навпакипогіршує якість життя і призводить до розвитку різних захворюваньв подальшому.

    Звідси з необхідністю випливає, що виникнення клімаксу і розвитоквікових патологічних процесів пов'язано причиною і залежить від загальнихфакторів [Дільман В.М., 1968], тобто об'єднані одним механізмом --механізмом старіння. Незважаючи на значні успіхи, досягнуті ввивченні проблеми старіння, у зв'язку з великою складністю проблеми, залишаєтьсябезліч неясних питань і не існує до цих пір загальноприйнятихуявлень про закономірності вікових змін. У зв'язку з спільністюмеханізмів розвитку і яскравістю проявів, клімактеричний період єзручною моделлю вивчення цих закономірностей, аналіз процесівщо відбуваються в період вікової перебудови, дозволяє встановити, чомуорганізм змінюється з віком [Фролькіс В.В., 1982]. З вікомнайбільших змін схильний ліпідний обмін, все це і визначило темуданого дослідження.

    1. Класифікація та прояви клімактеричного періоду

    Весь клімактеричний періоду поділяється на три періоди:пременопаузі, менопаузу і постменопаузі.

    пременопауза - це період життя жінки, в якому відбувається зниженняфункції яєчників, і проявляються клінічні симптоми патологічноготечії КП. Він починається зазвичай після 45 років, і тривати від двох до шестироків [Кримська М.Л., 1989], закінчуючись менопаузою.

    Менопауза - це остання менструація, після якої відбуваєтьсястійке припинення менструальної функції. Менопауза визначаєтьсяретроспективно, через 1 рік після останньої менструації.

    Менопауза поста - це часовий проміжок в житті жінки від менопаузидо стійкого припинення гормональної функції яєчників. Загальна тривалістьпостменопаузи, на думку Кримської М.Л. від 5 до 10 років [Кримська М.Л.,
    1989], На думку більшості дослідників, що займаються проблемою КП,цей період триватиме до кінця життя жінки, тому що деяка гормональнаактивність яєчників виявляється у жінок старше 90 років.

    У сучасних умовах, у зв'язку зі збільшенням загальної тривалостіжиття та поліпшенням соціально-побутових умов час настання менопаузивідсунулося на 5 - 8 років, за порівняння з початком століття. Середній вікнастання менопаузи в Росії в даний час складає 46 років 8місяців, і тому практично 1/3 свого життя жінка проводить встані постменопаузи [Вихляева Е.М., 1987, 1997].

    Для зручності виділяє період максимальних клінічних проявів --період періменопаузи, що охоплює часовий проміжок пременопаузи і одинрік постменопаузи [Сметнік В.П., 1995, 1997; Вихляева Е.М., 1998].

    По клінічних проявах розрізняється фізіологічне іпатологічне протягом КП. Дані за частотою патологічного перебігу КПвкрай відмінні від 35% [Кримська М.Л., 1989] - 40% (Слепишева Е.І.,
    Лопиріна Г.А., 1986) до 84,2% (Greenblat R., Heithecker R., 1986), всередньому складаючи 30 - 45% (Ткачеко Н.М., Ільїна Е.М., 1984).

    При патологічному перебігу КП виділяють три групи розладів:

    I група - ранні розлади : а) вазомоторні симптоми - припливи жару, ознобу, підвищенапітливість, головні болі, серцебиття. б) Емоційно-психічні порушення - дратівливість, сонливість,занепокоєння, зниження настрою аж до депресії, зниження уваги,забудькуватість та ін

    Симптоми цієї групи становлять сутність клімактеричного синдрому
    (КС), що проявляється у 40 - 60% жінок клімактеричного періоду
    (Сметнік В.П., 1997).

    II група - средневременние розлади: а) Урогенітальні симптоми - сухість, біль, свербіння в області зовнішніхстатевих органів, цисталгії, нетримання сечі. б) Ураження шкіри і її придатків - сухість, ламкість, появазморшок.

    III група - пізні обмінні порушення:

    Остеопороз, серцево-судинні захворювання (Сметнік В.П., 1995,
    1997).

    Крім цього з клінічних проявів виділяють три формиклімактеричного синдрому.

    Типова форма КС - характеризується проявом тільки вазомоторнихпорушень.

    Атипова форма КС - поєднання вазомоторних і психоемоційнихпорушень.

    Поєднана форма КС - виникає у хворих з уже наявною патологією:гіпертонічною хворобою, цукровим діабетом, захворюваннями серцево -судинної системи та ін (Кримська М.Л., 1989).

    Таким чином, метою даного дослідження є вивчення ліпідногообміну у хворих з патологічним перебігом клімактеричного періоду,атипової формою клімактеричного синдрому, ранніми психо-емоційнимирозладами, що об'єднується під поняттям «клімактеричний невроз», взв'язку з яскравістю клінічних проявів. Клімактеричний невроз впсихіатрії позначається як - неврозоподібні стан на тлі клімаксу
    (МКБ - 9), і найчастіше виражається у вигляді депресивних розладів (Тювіна
    Н.А. та ін, 1993).

    Клімактеричний невроз виникає приблизно у 30% жінок зклімактеричним синдромом (Снєжнєвський А.В., Орловська Д.Д.,).
    Особливістю клімактеричного синдрому є надзвичайно лабільністьвищої нервової діяльності - дратівливість, неадекватні реакції назвичайні побутові подразники, зниження настрою аж до депресії,порушення сну, зниження уваги, погіршення пам'яті і т.д. - Прояви подібніпорушень, що розвиваються при дісстрессе або синдромі дезадаптації,відповідаю третій фазі загального адаптаційного синдрому - фазі виснаження
    (Дільман В.М., 1968; Сельє Г., 1982; Тигранян Р.А., 1988).

    Часто КС поєднується з підвищенням маси тіла, існує і зворотнийзалежність, так у жінок з підвищеною масою тіла КС розвивається частіше,раніше і протікає важче. Так у жінок з ожирінням і підвищенням рівняфолікулостимулюючого гормону зниження функції яєчників настає всередньому на 4 роки раніше, ніж звичайно (Klinga K., Holst Th., Runnebaum R.,
    1983).

    розповсюдженого окремих симптомів клімактеричного неврозу ужінок 45 - 50 років складає: дратівливість - 92%, стомлюваність - 88%,зниження настрою - 88%, порушення пам'яті - 64%, безсоння - 51%,істеричні припадки - 42%, збільшення ваги - 61% (Neugarten B., Kraires R.,
    1965).

    Все це вказує на взаємозв'язок механізмів розвитку клімактеричногоневрозу, клімаксу і старіння, незважаючи на те, що деякі автори цезаперечують - «ні клімактеричний невроз, ні припливи не мають прямогоставлення до самого механізму клімаксу »(Дільман В.М., 1968, с.90).

    2. Вікові зміни при фізіологічному перебігу клімактеричного періоду. Механізм розвитку клімаксу

    Як вже зазначалося вище, клімакс є проявом віковихзмін в організмі жінки, тому опис розвитку клімактерійнеможливо без опису механізмів самого старіння.

    Старіння є однією з найбільш складних наукових проблем, за якоюзроблено величезну кількість робіт, висунуто колосальна кількістьгіпотез і теорій старіння, але до теперішнього часу залишається безлічневирішених питань і немає конкретного механізму, який би відповідав навсі питання і пояснював би всі прояви старіння.

    Всі існуючі до цього часу теорії старіння можна розділитина три великі групи:

    Метаболічні (клітинні) - в яких старіння розглядається якпошкодження протягом часу різних клітинних молекулярних структур
    (нуклеїнових кислот, мембран, субклітинних органел - мітохондрій, лізосомі т.д.), нагромадження шкідливих метаболітів - ліпофусцин, продукти перекисногоокислення ліпідів, білків, нуклеїнових кислот і т.д.

    Регуляторні - порушення систем регуляції на всіх рівнях --центральному, на рівні ефекторних органів, системах зв'язку, пов'язане зізниженням надійності кібернетичних систем, накопичення шумовий інформації,систем саморегуляції (адаптації) і т.д.

    І, нарешті, теорії генетично запрограмованого старіння і смерті.

    Всі ці теорії в свою чергу за механізмом дії етіологічнихчинників можна розділити на дві великі групи: онтогенетично --старіння, як продовження розвитку (Дільман В.М., 1986), і стохастичну --старіння від дії екзогенних і ендогенних пошкоджуючих факторів (теоріїзносу, накопичення ушкоджень та ін) (Войтенко В.П., 1985).

    Метою цього дослідження не служить розбір усіх теорій старіння,тому тут будуть приведені лише загальні дані, і дані, що відносятьсябезпосередньо до теми дослідження. Слід зазначити, що поділрегуляторних і клітинних теорій старіння нецелесобразно, штучно. Такне можна собі уявити, щоб регуляторні зміни, наприклад змінасекреції гонадотропних гормонів не призводило б до біохімічних змінна рівні периферичних органів, і навпаки, Саме біохімічнізміни клітин гіпофіза і гіпоталамуса, тобто до зміни регулювання. Уумовах цілісного організму старіння є складним сплавом їхвласних вікових змін та регуляторних впливів (Фролькіс В.В.,
    1982). При всьому різноманітті багатоклітинного клітин організму, усі вони? у. Більшістьдослідників вважають, що первинні зміни виникають на рівніяєчників, згасання функції яких генетично запрограмованокількістю закладених в яєчниках фолікулів. При народженні в яєчникахдівчинки є близько 1 мільйона первинних фолікулів, але вже до менархе їхкількість скорочується до 300 - 400 тисяч, за час репродуктивного періодуатрезії піддається близько 30 - 40 фолікулів при кожній овуляції. Такимчином, до періоду менопаузи залишається лише ???????

    Секреція естрадіолу знижується задовго до менопаузи (Lauritzen C.,
    1975; Utian W., 1977). Маса яєчника починає зменшуватися з 30 років
    (Фанченко Н.Д., Щедріна Р.Н., 1998). На період менопаузи гормонообразованіеестрогенів не тільки згасає, а й змінюється його характер: основним,циркулюючим естрогеном ставати естрон, його рівень у 2 - 3 рази вище,ніж рівень естрадіолу, і складає в середньому 100 пкмоль/л, але, тим неменше, його рівень нижче за рівень, що визначається у жінок в репродуктивномуперіоді (Сметнік В.П. та ін, 1988; Utian WH, 1977; Cauley JA, 1991).
    При цьому циркулює в крові естрон здебільшого має не яєчниковіпоходження, а утворюється шляхом біотрансформації в жировій тканині, печінціі шкірі з Андростендіола, синтезованого в наднирниках (також з іншихандрогенів) (Фанчеко Н.Д., Щедріна Р.Н., 1998; Sitteni PK, MacDonald
    P.C., 1973). Невеликі кількості естрадіолу можуть утворитися з естрону
    (Siiteni G., 1975).

    Таким чином, що циркулюють у постменопаузальному періоді естрогени восновному є продуктом периферичної ароматизації стероїдів,секретується наднирковим. А так як, ця периферична конверсіяздійснюється в жировій тканині, то ожиріння може призводити до змінивмісту естрогенів, і, відповідно до різних порушень,виявляється в клімактеричному періоді (Фанченко Н.Д., Щедріна Р.Н.,
    1998).

    Функція гіпоталамо-гіпофізарної системи змінюється вдруге, у відповідьна нестачу естрогенів підвищується секреція гонадоліберину гіпоталамусомі гонадотропних гормонів гіпофіз. У процесі вікової біологічноїтрансформації в яєчниках відбуваються складні функціональні та біохімічнізміни, що ведуть до виснаження фолікулярного апарату і резистентності йогодо гонадоторпним стимулів, у міру чого відбувається поступове зниженнясинтезу естрогенів і прогестерону, крім цього знижується продукціяінгібіну, що є блокатором синтезу фолліколостімулірующего гормону
    (ФСГ) аденогіпофіз. Всі ці зміни зрештою призводять докомпенсаторного підвищенню рівня секреції ФСГ і лютеінізурующего гормону
    (ЛГ) аденогіпофіз (Сметнік В.П. та ін, 1988).

    Доведено значне підвищення рівня ФСГ і ЛГ гормонів упостменопаузі. ФСГ підвищується в 10 - 15 разів, у порівнянні з фоллікуліновойфазою у молодих жінок, ЛГ у 3 - 4,5 рази. Рівень обох гормонів потімпоступово знижується, при цьому зниження позитивно корелює зізниженням маси тіла (Вихляева Е.М., 1997; Фанченко Н.Д., Щедріна Р.Н.,
    1998; Wide L. et al., 1973; Chakravarti S. et al., 1976; Kwekkeboom D.J. etal., 1990). Кореляція між рівнем ФСГ і ЛГ і розвитком клімактеричногосиндрому відсутня, але існує певний взаємозв'язок між індексом
    ФСГ/ЛГ і перебігом клімактеричного періоду (Кримська М.Л., 1989; Сметнік
    В.П. та ін, 1988).

    Механізм розвитку резистентності яєчників вивчено недостатньо. За -Очевидно, важливу роль відіграє значне зменшення зміст естрогеннихрецепторів, зниження їх чутливості, пов'язаний з порушенням структуриі функції плазматичних мембран клітин яєчників (Віленьчік М.М., 1987;
    Сметнік В.П. та ін, 1988). Utian вважає, що зміни, що відбуваються вяєчниках в клімактеричний період подібні до істинної ендокронопотаіі (Utian
    W., 1987).

    З іншого боку деякі автори, такі як Дільман В.М. (1968,
    1983,1986), Баранов В.Г. (1961,1983) вважають, що первинні віковізміни виникають на рівні гіпоталамуса, а вже потім розвиваються вгіпофізі та яєчниках. У першу чергу вони пов'язані з підвищенням порогучутливості гіпоталамуса в процесі онтогенетичного розвитку. Задумку Дільмана В.М. саме підвищення порога чутливості гіпоталамусадо включення репродуктивної функції в дитячому віці і виключенні її встарості. Так поступове і постійне підвищення порога чутливостігіпоталамуса призводить через механізми зворотного зв'язку до того, що необхіднопостійне компенсаторне підвищення секреції естрогенних гормонів, що всвою чергу веде до порушення в якомусь певному віці роботигіпатоламо-гіпофіз-яєчники системи, тоді коли рівень естрогеніввиявляється нижче критичного рівня порога чутливості гіпоталамуса.

    Тобто, підвищення порогу в тонічної центрі забезпечує віковевключення репродуктивної функції, і, не припиняючись в подальшому, приводитьвнаслідок ослаблення механізмів зворотного зв'язку до віковою підвищеннюсекреції гонадотропінів. Підвищення концентрації гонадотропінів призводить донадмірної стимуляції яєчників, що веде з одного боку до підвищенняпродукції яєчниками естрогенів, а з іншого до пошкодження тканини яєчників.
    Так вікове підвищення концентрації в крові ФСГ може пошкодитигранулезной тканини, а підвищення ЛГ - гіперплазію інтерстиціальної тканинияєчників. Все це призводить до зміни шляхи синтезу статевих гормонів, такяк інтерстиціальної тканиною яєчників секретуються попередникиестрогенів, а в гранулезной тканини відбуваються процеси, що забезпечуютьтрансформацію андрогенів в естрогени. Тому Дільманом (1968) буловисловлене припущення, що в репродуктивному періоді у міру збільшеннявіку яєчники починають продукувати замість 17 - (-естрадіолу іншіестрогеноподібним стероїди, що позначаються як «некласичніфенолстероіди », в менопаузу яєчники виробляють в основному тількинекласичні фенолстероіди.

    Ці «некласичні фенолстеріоди» володіють як загальними, так івідмінними властивостями від класичних естрогенів:

    1) Вони, в основному, мають слабким естрогенним дією.

    2) Вони мають більш слабким інгібуючим дією на гіпоталамо-гіпофізарну систему. Але все-таки більш вираженим, ніж естрогенний ефект, так якщо співвідношення естрогенного ефекту естрадіолу і естріолу дорівнює приблизно 1:100, то співвідношення їх центрального інгібіторного ефекту становить 1:25.

    3) некласичні фенолстероіди є антиметаболітів класичних естрогенів , тобто вони перешкоджають дії естрогенів на рівні ефекторних органів.

    4) некласичні фенолстероіди мають властивості невластиві класичним естрогенів.

    Триваюче в процесі старіння підвищення гіпоталамічного порогав циклічному центрі на якомусь етапі призводить до порушенняфункціонування гіпоталамо-гіпофіз-яєчники системи, і тим самимвимикає репродуктивну функцію.

    Таким чином, вік настання клімаксу визначається з одногобоку, швидкістю з якою у міру старіння відбувається підвищеннягіпоталамічного порогу в циклічному центрі, а з іншого - величиноюкомпенсаторної реакції яєчників, тобто межею їх здатності допідвищення продукції статевих гормонів під впливом підвищення вмісту вкрові гонадотропінів (Дільман В.М., 1968, 1983, 1986; Dilman VM, 1981).

    Свою правоту автор доводить тим, що пересадка яєчників від старихщурів до молодих і навпаки призводила до того, що яєчники старих щуріввідновлювали циклічну діяльність, а в яєчниках молодих щурів ворганізмі старих розвивалися зміни властиві згасання репродуктивноїфункції. Також є спостереження, що деякі препарати, що змінюютьчутливість гіпоталамуса, наприклад - епіталамін (препарат епіфіза) аболеводопа (попередник катехоламінів) відновлювали циклічнудіяльність яєчників у старих лабораторних тварин. Крім цьогодвостороння оофороектомія у менопаузальних жінок приводить до ще більшогозменшення рівня естрогенів (Дільман В.М., 1968, 1983, 1986).

    На противагу цьому прихильники первинних змін яєчників наводять уприклад те, що чутливість аденогіпофіза в клімактеричний періодзберігається, або навіть підвищується. Так при призначенні невеликих дозетинілестрадіолу відзначається зниження рівня гонадотропінів (Сметнік В.П.,
    1988; Greenblatt R., Heithecker R., 1986). Чутливість гіпофізазберігається і до дії гонадоліберину (Фанченко Н.Д., Щедріна Р.Н.,
    1998). Але ці дані одночасно вказують на те, що в клімактеричномуперіоді відбуваються зміни гіпоталамуса.

    Таким чином, незважаючи на різні погляди на механізм розвиткуклімаксу, можна зробити висновок про те, що незалежно від причин вклімактеричному періоді відбувається згасання діяльності яєчників ізміна функціональної активності гіпоталамуса. Ймовірно, змінивідбуваються одночасно, як на центральному рівні - гіпоталамічному, такі, на рівні периферичних ендокринних залоз - яєчників під дієюзагальних причин, наприклад вікових зміною плазматичних мембран.

    Слід зазначити, що при фізіологічному перебігу клімактеричногоперіоду, що характеризується синхронно виникають змінамистероідогенной функції яєчників і гонадотропної функції гіпоталамо -гіпофізарної системи, які не викликають порушення функціональногостану в організмі жінки, ймовірно розвиваються певні реакції внейроендокринної системі, що сприяють встановленню гомеостазу наякісно іншому рівні (Сметнік В.П. та ін, 1988).

    3. Механізм розвитку клімактеричного синдрому


    3.1.Ізмененіе ЦНС і її вегетативних відділів при клімактеричному синдромі

    Сучасна концепція клімактеричного синдрому надає великогозначення віковою характеру зміни гіпоталамічних структурцентральної нервової системи. Показниками вікових функціональнихзмін у стані вегетативних нервових центрів поряд з вазомоторнимисімпатокотоніческімі проявами, є й інші ознаки - підвищеннярівня гонадотропних гормонів, підвищення артеріального тиску, ваги тагіперхолестеринемія.

    При вивченні функціонального стану при КС за допомогою клініко -фізіологічних досліджень виявлені виражені - лабільність судиннихреакцій, зниження загального коркового тонусу, ослаблення гальмування іінертність нервових процесів, а також порушення взаємини між короювеликих півкуль і нижчого рівня нервовими утвореннями (Замановскій Ю.Ф.,
    1975). При не ускладненому перебігу клімаксу зміни вищої нервовоїдіяльності виражені в меншому ступені. За даними Вихляева Е.М. (1998),ці порушення виявляються в 45 - 55 років і характеризуються, в основному,недостатністю внутрішнього гальмування і деяким ослабленням нервовихпроцесів. Лабільність гіпоталамічного відділу центральної нервової системи
    (ЦНС) поєднується у хворих клімактеричним синдромом з помітним зниженнямстійкості до різних ендо-та екзогенних впливів.

    При вивченні характеру електричної активності мозку у хворих з КР
    Ткаченко Н.М. (1988) виявила відсутність вікових особливостейелектричної активності, характерних для жінок з фізіологічним перебігомклімактеричного періоду. У хворих з КР виявляється ряд порушень, некорелюють з віком, сукупність яких являє дуже складнукартину, що характеризується багатокомпонентної проявів, що відображаютьрозвиток патологічного процесу на різних рівнях центральної нервової системи.

    Зіставлення характеру електричної активності мозку прифізіологічному перебігу клімактеричного періоду і КС показало, щоосновну роль у процесах електрогенеза мозку у хворих КС грають невікові зміни діяльності ЦНС, а розвиток різних патологічнихпроцесів на різних рівнях ЦНС. Відзначається ослаблення ретікулокортікальнихактивують кортікофугальних впливів кори на підкіркові структури.
    Нерівномірні функціональні зрушення в різних відділах мозку обумовлюєзміни внутрімозкових межцентральних відносин (Ткаченко Н.М., 1988).

    При аналізі змін показників на тлі функціональних навантажень при
    КС отримані дані, що свідчать про те, що при залученні впатологічний процес різних відділів гіпоталамуса значнозмінюються гомеостатичні можливості організму і виникаютьрізноспрямовані зрушення вегетативних і психоемоційних показників
    (Ткаченко Н.М., 1988). До таких же висновків прийшов Замановскій Ю.Ф. (1975)вивчаючи електроенцефалографію і системні рухові реакції у жінок з
    КС. Він виявив порушення кіркових процесів і змінаелектроенцефалграфіі незалежно від віку та клінічних проявів.

    При вивченні нейроендокринної системи у жінок з розвиненим КСзвертає на себе увагу виняткова її лабільність, у зв'язку, з чимнавіть звичайні стимули не виходять за межі повсякденних ситуаційнихподразників, а тим більше що перевищують їх за силою, можуть агравіроватьпатофізіологічні системні зрушення (Вихляева Е.М., 1998).

    У комплексі різноманітних системних порушень при КС важлива рольвідводиться вегетативної нестійкості, обумовленої неадекватною,недостатньої або надмірне діяльності пристосувальних, захисних тарегуляторних систем організму (Вихляева Е.М., 1998), порушення зворотнихзв'язків (Ткаченко Н.М., Ільїна Е.М., 1984).

    3.2. Зміна гіпоталамо-гпофізарно-яїчникової системи приклімактеричному синдромі

    При КС відзначається корелятивної зв'язку між зміною рівняестрогенних гормонів та психо-емоційними порушеннями при КС (Замановскій
    Ю.Ф., 1975; Ткачнко Н.М., Ільїна Е.М., 1984; Сметнік В.П. та ін, 1988;
    Кримська М.Л., 1989; Вихляева Е.М., 1997, 1998; Utian WH, 1972; Thompson
    B., Hart SA, Durno D., 1973; Mekinlay SM, Jefferys M., 1974; Greene
    J.G., Cooke J., 1980; Mutthews K.A. et al., 1990; та ін) з чого деякіавтори особливо англомовні зробили висновок про не пов'язаностіклімактеричного періоду та психоемоційних порушень.

    З іншого боку Campbell виявив навіть деяке підвищення рівняестрадіолу та естрону у пацієнток з приливами і психо-емоційнимипорушеннями (за К. М. Жмакін, 1986). Гудкова М.А. з співавтор. (1994) у частиніпацієнток з психоемоційними порушеннями при КС Те ж виявилавідносну гіперестрогенемію. Відзначено, що психоемоційні порушеннячастіше виникають у жінок з інтенсивними припливами, тобто з вираженим КС,що відзначається багатьма дослідниками (Краснощекова Л.І., 1985; Thompson
    B., Hart SA, 1973; Mekinlay SM, Jefferys M., 1974; Mekinlay SM,
    Brambilla DJ, Posner JG, 1992), і те, що естрогенна терапіяпозитивно впливає на психо-емоційний стан в період природногоменопаузи і після двосторонньої оофороектоміі, але не ефективна впостменопаузі (Ткаченко Н.М., Ільїна Е.М., 1984; Dennerstein L. et al.,
    1979; Sherwin BB, Gelfand MM, Brender W., 1985; Montgomery JC et al.,
    1987), особливо у пацієнток з відносною гіперестрогенеміей, знижуючирівень емоційних розладів майже в три рази за тестамибагатопрофільного дослідження особистості (Гудкова М.А. та ін, 1994), азастосування андрогенних препаратів призводить до погіршення стану даноїгрупи пацієнтів (Замановскій Ю.Ф., 1075). Крім того, показана значущістьрівня естрогенів від вираженості характерних симптомів депресії, вЗокрема депресивного гальмування у чоловіків (Кохненко Е.М., Краснова В.М.,
    1985). Все це доводить наявність певної зв'язку між зміноюрівня естрогенів і психо-емоцінальнимі порушеннями в клімактеричномуперіоді.

    3.3. Зміна нейромедіаторних обміну при КС з психоемоційнимипорушеннями

    Психоемоційні порушення взагалі, і, при КС зокрема пов'язують ззміною обміну нейромедіаторів, наприклад катехоламінів і серотоніну,зміною активності моноаміноксидази. При розвитку КС особлива рольвідводиться катехол-естрогенів, так ці сполуки беруть безпосередньоїучасть у регуляції функції гіпоталамуса, граючи роль буфера. Катехоламіни ікатехоламінергіческіе нейрони лімбіко-преоптіческой області мозкуберуть участь у інгібуючу зворотний зв'язок дії естрогенів на вищірегуляторні центри і необхідні для активації продукції гонадоліберину.
    Зниження рівня естрогенів призводить до зменшення рівня катехол-естрогеніві відносному збільшенню, внаслідок цього рівня катехоламінів
    (Ткаченко Н.М., Ільїна Е.М., 1984; Фанченко Н.Д., Щедріна Р.Н., 1998). Проучастю катехоламінів у патогенезі КС свідчить і те, що застосуванняагоністів (-адренорецепторів (клонідин, вераліпрід та ін) позитивновпливає на перебіг КС (Ткаченко Н.М., Ільїна Е.М., 1984; Вихляева Е.М.,
    1998). Не слід забувати, що подібні прояви м?? гут бути викликані нетільки зміною рівня нейромедіаторів, але і зміною рівня рецепторівдо них, кількість яких з віком, як відомо зменшується, а такожзміною їх якісних характеристик, які теж відбуваються звіком, що відзначається багатьма авторами (Віленьчік В.М., 1987; Фролькіс
    В.В., 1988), і які в свою чергу пов'язані зі зміною ліпідного бішаруплазматичних мембран. Показано, що при іммобілізаційному стресі у щурів,в процесі якого відбувається руйнування фосфатидилхоліну (ФГ) у мембранахголовного мозку, з утворенням продуктів його розпаду --лізофосфатіділхоліна і арахідонової кислоти, відбувається десентізаціяадренорецепторів (Torda T. et al., 1981). А активація перекисного окисленняліпідів (ПОЛ) призводить до зменшення зв'язування міченого 3Н-алпренолола приемоційно-больовому стресі у щурів (Прилипко Л.Л. та ін, 1983). При цьомуантиоксиданти, змінюючи стан ліпідного бішару мембран, впливають наактивність нейромедіаторних систем. Певне значення тут маєзміна ХС/ФЛ коефіцієнта (Молочкіна Е.М. и др., 1991; Молочкіна Е.М.,
    Боровок Н.В., Бурлакова Е.Б., 1991).

    Особлива увага останнім часом приділяється зміні рівняендогенних опадів при КС -?-ліпотропіна і?-ендорфіну. Зниження їхрівня при патологічному перебігу КП, особливо?-ендорфіну, наголошуєтьсябагатьма дослідниками (Gerazzani et al., 1982, за Ткаченко Н.М., Ільїної
    Е. М., 1984; Snowder EU, Khan-Dawood FS, Dawood MY, 1984; Casper
    R.F., Yen S.S.C., 1985). Антагоніст ендогенних опадів - налоксонвикликає у лабораторних тварин, наприклад у морфін-залежних щурів,зміни подібні припливам (Teppen R. Et al., 1987). У той же час піддією налоксона Lightman et al. (1981) відзначає зниження частоти іінтенсивності припливів у жінок з КС (по Ткаченко Н.М., Ільїної Е.М.,
    1984). Значне зниження?-Ендорфіну спостерігається безпосередньо передприпливом і підвищується через 15 хвилин після його початку (Teppen R. et al.,
    1987). При введенні?-Ендорфіну рівень гормону в кровізнижується (Reidi R.L. et al., 1981). А після двосторонньої оофороектомііконцентрація ендогенних опадів в крові знижується на 50% (Фанченко Н.Д.,
    Щедріна Р.Н., 1998).

    Таким чином, усе це вказує насущ ????????????????????????????????????????????????? ????????????????????????< br>?????????????????????????????????????????????????? ??????????????????????????< br>?????????????????????????????????????????????????? ??????????????????????????< br>?????????????????????????????????????????????????? ??????????????????????????< br>?????????????????????????????????????????????????? ??????????????????????????< br>?????????????????????????????????????????????????? ??????????????????????????< br>?????????????????????????????????????????????????? ????????? в на змінувнутрішнього середовища організму.

    3.4. Зміна гіпоталамо-гіпофізарно-адреналової системи приклімактеричному синдромі

    У здійсненні неспецифічних пристосувальних реакцій найважливішароль належить гіпоталамо-гпофізарно-надниркової системи.
    Відповідно, при КС, як при прояві дезадаптаціонной патології,зміни даної системи закономірні.

    При старінні зміни основних функцій кори надниркових залоз носятьрізноспрямований характер. Так, глюкокортикоидная функція надниркових залозістотно не змінюється (Сметнік В.П.

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !