ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Менінгококова інфекція
         

     

    Медицина, здоров'я

    СИБІРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

    Контрольна робота з "Інфекційні захворювання» на тему:

    «Менінгококова інфекція»

    Виконала студентка ЗФВМСО групи 59-04

    Слєсарєва С.В.

    Томськ

    2002

    План:

    . Визначення

    . Етіологія і патогенез

    . Епідеміологія

    . Клініка

    . Диференціальна діагностика

    . Лабораторна діагностика

    . Ускладнення

    . Лікування

    . Профілактика

    . Епідеміологічний нагляд

    Менінгококова інфекція

    Визначення. Антропонозное гостре інфекційне захворювання,перебігає у вигляді нозофарінгіта, менінгококкцеміі, і гнійного менінгіту тарідше з ураженням інших органів і систем.

    Етіологія і патогенез. Збудник - Neisseria meningitides,нерухомий грамнегативний мікроорганізм, відрізняється високоюморфологічної мінливістю, у типових випадках в препаратах виглядає якдиплококков, розташований попарно у вигляді кавових зерен. Менінгококиростуть на поживних середовищах, що містять нативні білки (кров, сироватки таін), схильні до утворення L-форм. На основі группоспеціфіческіх антигенівменінгококи підрозділяються на ряд серологічних груп (А, В, С, D, N, X,
    Y, Z та ін.) Основним фактором агресії збудників служитьліпополісахарідний комплекс (ендотоксин). Збудник малоустойчів довпливу факторів зовнішнього середовища: швидко гине при висиханні,охолодженні нижче +22 оС, при 55 оС гине через 5 хв. Під впливом
    0,01% розчину хлораміну, 1% розчину фенолу, 0,1% розчину перекисуводню інактивується через 2-3 хв.

    При попаданні менінгококи на слизові оболонки верхніх дихальнихшляхів (частіше носоглотки) розвивається місцевий запальний процес,супроводжується наростанням специфічної сенсибілізації. Ця формазахворювання найбільш поширена.

    Генералізація процесу пов'язана з попаданням збудника в кров.
    Вона полегшується при поєднанні менінгококи з іншими патогеннимимікроорганізмами - вірусами грипу, простого герпесу, кокової флорою. Прицьому розвивається ендотоксінемія, що супроводжується пошкодженням ендотеліюсудин, порушенням реологічних властивостей крові, що і призводить до розвиткумножинних крововиливів (слизові оболонки, шкіра, надниркових залоз.
    Генералізована форма менінгококової інфекції може проявитися у виглядісептичних вогнищ у різних органах і системах, що характерно длясептікопіеміческого процесу.

    менінгокок проникає в мозкові оболонки (м'яку і павутиння) зкрові після подолання гематоенцефалічним бар'єру. В оболонках мозкурозвивається запалення, властиве гнійного менінгіту. В окремихвипадках менінгокок може локалізуватися і викликати запальну реакціюв легенях, ендокардит, суглобах та ін

    Епідеміологія. Резервуар і джерело інфекції - людина згенералізованої формою, гострим назофарингіту, а також здорові носії.
    Носійство менінгококів поширена досить широко і схильнеколивань. У періоди спорадичній захворюваності на 1-3% населення єносіями менінгококи, в епідемічних осередках - до 20-30%. Загальна тривалістьносійства становить 2-3 тижні, в середньому 11 днів. Триваленосійство пов'язане, як правило, з хронічними запальнимиураженнями носоглотки.

    Механізм передачі - аерозольний. Збудник передається з крапелькамислизу під час кашлю, чхання, розмові. Внаслідок нестійкості менінгококи підзовнішньому середовищі та його локалізації на слизовій оболонці задньої стінкиносоглотки він передається при досить тісному та тривалому спілкуванні.
    Зараження сприяють скупченість, тривале спілкування, особливо в спальнихприміщеннях, порушення режиму температури і вологості.

    Прояви епідемічного процесу. Хвороба поширенаповсюдно. Їй притаманні всі риси епідеміології інфекцій з повітряно -крапельним механізмом передачі: періодичність, сезонність, визначеневіковий розподіл і осередкових. Широко поширене носійствозбудника і низька частота захворювань із клінічно вираженими формамивизначають основні епідемічні прояви інфекції. Періодичніпідйоми захворюваності відбуваються через 10-12 років і визначаються зміноюетіологічну роль менінгококів різних серогрупи. Уражуєтьсяпереважно міське населення. Діти до 5 років становлять понад 70%всіх хворих. Найвищі показники захворюваності зберігаються у дітейдо 1 року. У період підйому захворюваності в епідемічний процесзалучаються, крім дітей молодшого віку, старші діти, підлітки тадорослі. Менінгококова інфекція має низьку вогнищевою: до 95%складають вогнища з одним захворюванням. Спалахи можуть виникати ворганізованих колективах дітей та дорослих. Природна сприйнятливістьлюдей висока, але результат зараження визначається як властивостями збудника
    (вірулентністю), так і резистентністю макроорганізму. Імунологічнаструктура населення формується захворюваністю і носіння.

    Клініка. Найбільш поширеною формою маніфестнойменінгококової інфекції є назофарингіт, його етіологічнарозшифровка клінічно є важким. Інкубаційний період не перевищує
    2-3 днів. Хворі відзначають підвищення температури тіла, частіше у виглядісубфебрилітету, головний біль, катаральні прояви: кашель, першіння іболю в горлі, закладеність носа і нежить з слизисто-гнійним виділенням. Удеяких випадках хворі скаржаться на болі в суглобах. Обличчя бліде.
    Спостерігається гіперемія мигдалин, м'якого піднебіння, дужок. Звертають на себеувагу яскрава гіперемія і зернистість задньої стінки глотки, покритоїслизисто-гнійним нальотом. Підщелепні залози можуть бути збільшеними іболючими при пальпації. Захворювання триває 3-5 днів і закінчуєтьсяодужанням.

    При генералізації процесу може розвинутися менінгококкцемія
    (менінгококовий сепсис). У більшості випадків менінгококкцемііпередує назофарингіт, але іноді захворювання розвивається несподівано натлі повного здоров'я. Захворювання починається гостро, з підвищеннятемператури за кілька годин до 40-41 ° С, що супроводжується головнимболем, нестримною блювотою, болями в м'язах спини і кінцівок. Особахворого бліде, з ціанотичний відтінком, відзначаються задишка, тахікардія,схильність до падіння артеріального тиску аж до розвитку колапсу.
    Дуже рано розвивається олігурія або анурія. Найбільш демонстративнимсимптомом, що дозволяє поставити діагноз клінічно, є висип.
    Типові зірчасті геморагічні елементи, щільні на дотик. Висипання маєтенденцію до злиття, розташовується на сідницях, нижніх кінцівках, упахвами, на верхньому столітті. При масивної бактеріємії іінтоксикації висип може розташовуватися на будь-якій поверхні тіла істає некротичної. При зворотному розвитку висипу можуть утворюватисявиразково-некротичні поверхні на вушних раковинах, кінчику носа,дистальних відділах кінцівок. У рідкісних випадках менінгококкцемія моженабувати хронічний перебіг, що супроводжується тривалоюінтермітуючої лихоманкою, поліморфними висипаннями на шкірі, артрити іполіартриту, розвитком гепатоліенального синдрому.

    При надгостре (блискавичних) формах менінгококкцеміі в короткийтермін розвивається інфекційно-токсичний шок, який визначає невідкладнестан і часто призводить до смерті.

    Так само, як і при менінгококкцеміі, розвитку менінгококовогоменінгіту часто передує назофарингіт. Захворювання починається гостро зпідйому температури до високих цифр, різкою, болісною головного болю,часто нестримної блювання без нудоти, яка не пов'язана з прийомом їжі. Хворіпорушені, ейфорічни, у частини з них уже в перші години захворюваннянастає розлад свідомості. Особа гиперемировано, нерідкі герпетичнівисипання на губах, виникає тактильна, слухова і зоровагіперестезія. Можливий судомний синдром. Виражена тахікардія,артеріальний тиск має схильність до падіння. Сечовиділення затримано.
    Менінгеальна симптоматика виявляється вже в першу добу захворювання ввигляді ригідності потиличних м'язів, симптомів Керніга, Брудзинського та ін Удітей грудного віку менінгеальна симптоматика може виражатися лише ввибухне і напрузі великого джерельця. Сухожильні рефлекси підвищені, їхзони розширені. Нерідкі ураження черепних нервів.

    Поняття «менінгококовий менінгіт» досить умовно, оскільки міжоболонками і речовиною мозку існує тісний анатомічна зв'язок. Припереході запального процесу на речовину мозку і розвиткуменінгоенцефаліту звичайно швидко наростають психічні порушення,сонливість, стійкі паралічі та парези. Відзначається прогресуюче схудненняаж до кахексії. Менінгеальні синдром при цьому може бути вираженийслабо. У різних поєднаннях визначаються патологічні рефлекси Бабинського,
    Оппенгейма, Россолімо, Гордона, що вказують на ураження речовини мозку.

    До генералізованим форм відноситься і змішана (менінгококкцемія +менінгіт) менінгококової інфекції, клінічно вона виражається в поєднаннісимптоматики цих двох станів.

    Диференціальна діагностика менінгококового назофарингіту зураженнями носоглотки іншої етіології неможлива без бактеріологічногообстеження. Менінгококовий сепсис слід диференціювати з грипом,сепсис іншої етіології, харчова токсикоінфекція. Менінгококовийменінгіт слід відрізняти від інших захворювань і станів з менінгеальнісиндромом: менінгізма, туберкульозного менінгіту, менінгітів вірусного ібактеріального походження, субарахноїдального крововиливу. Дляостаточної диференціальної діагностики необхідна спинномозковапункція з дослідженням отриманої рідини.

    Лабораторна діагностика. Менінгококовий назофарингітпідтверджується висівом і ідентифікацією менінгококи з носа і ротоглотки.
    При генералізованих формах роблять посіви крові і спинномозкової рідинина живильні середовища, що містять людський білок. Можливі прямамікроскопія спинномозкової рідини і виявлення в ній внутрішньоклітиннорозташованих диплококков. Методи серологічної діагностики (виявленняантигенів менінгококи в реакції ІФА і антитіл до них за допомогою РНГА) маютьдопоміжне значення.

    У випадках менінгококового (гнійного) менінгіту спинномозковарідина каламутна, цитоз досягає декількох тисяч в 1 мкл зі значнимпереважанням клітин нейтрофільної ряду, визначаються високий вмістбілка, позитивні осадові проби, знижене кількість глюкози. У рядівипадків у пробірці з рідиною утворюється груба плівка на поверхні абона дні.

    Ускладнення. Найбільш небезпечне ускладнення при генералізованих формах
    - Інфекційно-токсичний шок.

    Відповідно до класифікації В.І. Покровського (1976) виділяють триступені шоку.

    Шок I ступеня (компенсований) - загальний стан важкий, алесвідомість ясна. Відзначаються збудження, рухові занепокоєння. Хворіскаржаться на болі в м'язах, животі, суглобах. Блідість шкірних покривів,ціаноз губ і акроціаноз, гіперестезія. Помірна задишка, тахікардія,артеріальний тиск у межах норми або підвищена. Діурез знижений.

    Шок II ступеня (субкомпенсована) - хворий перестає скаржитися,розвиваються загальмованість, байдужість, ейфорія. Наростають блідість,гіперестезія, ціаноз стає розлитим. Температура тіла знижується донормальною. Пульс слабкий, посилюється тахікардія, тони серця глухі,артеріальний тиск значно знижується (80-60 мм рт. ст.). Олігуріяабо анурія.

    Шок III ступеня (декомпенсований) - свідомість може бутизбережено, але можливі марення і галюцинації. При набряку мозку втратасвідомості, судоми. Тотальний ціаноз, гіпотермія, анестезія. Глибокийколапс: пульс на променевій артерії відсутній або ниткоподібний, артеріальнийтиск може не визначатися. Анурія.

    При розвитку синдрому гострого набухання та набряку мозку наростаєголовний біль, відзначаються блювання, порушення свідомості, гіперемія обличчя,ціаноз, рухове неспокій, судоми, ознаки розладу диханняі серцево-судинної діяльності, тимчасова артеріальна гіпертензія,мимовільне сечовипускання. До ускладнень менінгококової інфекціївідноситься і гостра ниркова недостатність. У цих випадках спостерігаєтьсястійка оліго-або анурія (навіть після відновлення артеріальноготиску), знову з'являються нудота і блювота, можливий рідкий стілець. Шкірніпокриви набувають блідо-сірий відтінок, сухі на дотик. Наростають задишка,тахікардія. У крові визначається підвищена концентрація азотистих шлаків.
    Підвищується рівень білка в сечі, в її осаді міститься велика кількістьеритроцитів, лейкоцитів, циліндрів, у деяких випадках з'являються навітьзліпки канальців.

    Перебіг захворювання можуть ускладнювати гостра серцево-судиннанедостатність, гостра надниркова недостатність (синдром
    Уотерхауса-Фрідеріксена).

    Лікування. При назофарингіту застосовують пероральну антибіотикотерапіюв середніх терапевтичних дозах у вигляді 3-5-денних курсів. Госпіталізаціяхворих з генералізованими формами менінгококової інфекції диктуєтьсятяжкістю стану і швидкістю прогресування симптоматики.

    Найбільш ефективним антибактеріальним засобом залишаєтьсяпеніцилін. З метою подолання гематоенцефалічним бар'єру і створеннядостатньої концентрації антибіотика в спинномозкової рідини призначаютьмасивні дози: добова кількість антибіотика розраховується виходячи з
    200 000-500 000 ОД/кг. Препаратами вибору є ампіцилін у добовійдозі 200-300 мг/кг, розчинні форми левоміцетину в дозі 10-50 мг (кг -на добу). Є дані про достатню ефективність при генералізованихформах менінгококової інфекції тетрациклінових препаратів.

    Одночасно з етіотропної терапією проводиться інтенсивнепатогенетичне лікування з використанням кристалоїдних імакромолекулярних колоїдних розчинів. Регідратація повинна супроводжуватисяфорсованим діурезом, для чого застосовують сечогінні засоби. При гострійнадниркової недостатності показано внутрішньовенне введеннякортикостероїдів в дозах, необхідних для підтримання артеріальноготиску.

    Профілактика і заходи боротьби. Мляве розвиток епідемічного процесу,значення скупченість і тривалості спілкування у поширенні інфекціївимагають дотримання загального санітарно-гігієнічного режиму в організованихколективах дітей та дорослих. У період сезонного підйому захворюваностідоцільно обмеження культурних і спортивних заходів.
    Нестійкість збудника у зовнішньому середовищі не вимагає дезінфекції ввогнищах. Госпіталізації підлягають всі хворі з генералізованою формоюінфекції. У бактеріологічно підтверджені випадки назофарингіту хворітакож мають потребу в госпіталізації за епідеміологічними показниками. Всіособи, які спілкувалися з хворими, підлягають медичному спостереженню протягом 10днів. Особлива увага приділяється виявленню осіб з хронічними та гостримизапальними явищами в носоглотці. Обстеження на носійствопроводять диференційовано. У дитячих дошкільних установах двократнообстежуються діти, що були в спілкуванні з хворими, і весь обслуговуючийперсонал, у школах - учні та викладачі класів, де відзначені випадкизахворювання. У школах-інтернатах з цілодобовим перебуванням дітейобстеженню підлягає як персонал, так і учні, спілкувалися з хворим вкласі і спальних приміщеннях. У середніх і вищих навчальних закладахобстежуються учні та викладачі на I курсі, на старших курсах --спілкувалися з хворим в навчальній групі та гуртожитку. В інших організованихколективах обстежують осіб, які живуть в гуртожитку, у домашніх осередках - усіххто спілкувався з хворим. Виявленого носія і хворим назофарингітупроводять санацію антибіотиками (левоміцетин або ампіцилін по 0,5 г 4 разина день) протягом 4 днів амбулаторно або в стаціонарі. Найбільш дієвазахід боротьби з менінгококової інфекцією - створення несприйнятливості доінфекції. Це пасивна захист шляхом введення гамма-глобуліну (в дозі 3 мл)дітям у віці до 1 року при спілкуванні з хворими, а також специфічнавакцинація. Свідченням до профілактичної імунізації є підвищеназахворюваність (2 на 100 000 населення і більше) в попередньому абопоточному році. Планова вакцинація недоцільна. Вакцинація показана вгрупах п?? височини ризику інфікування за 2 тижні до формуванняколективів (учні перших курсів інститутів, технікумів, ПТУ; тимчасовіробітники та особи, які прибули з різних місцевостей і проживають разом; дітистарше 5 років в організованих колективах, цілодобово перебувають уумовах тісного спілкування, і т.д.). Одним і тим же особам повторнувакцинацію проводять не частіше 1 разу на 3 роки. Специфічну профілактикупроводять менінгококової вакциною (моно-і дивакцину), що містить антигени
    (полісахариди) менінгококів А і С. Вона викликає наростання антитіл ізахист від хвороби з 5-го дня після одноразового введення, а через 2 тижніімунітет досягає максимального рівня.

    Епідеміологічний нагляд включає в себе аналіз захворюваності ілетальності, клінічних проявів і факторів, що сприяютьпоширенню інфекції (носійство менінгококів, імунологічнаструктура населення, біологічні властивості збудника, соціальні таприродні фактори), а також оцінку ефективності проведених заходів.


         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !