Тюменська ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Біологічний факультет кафедра фізіології людини і тварин

До захисту допущено

Зав. кафедрою

___________________

МОРФОЛОГІЧНІ показників червоної крові

У ДІТЕЙ корінної національності ЯНАО

в нормі і при захворюваннях верхніх < p> ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ

Дипломна робота

студентки VI куса

О. Н. СИДОРЕНКО

Науковий руковотель: < p> к.б.н. О. Н. Лепунова

Тюмень 2000

Зміст

с.

Списоксокращній ................................................. ..................< br>............... 3
Вступ .............................. .....................................< br>.............................. 4
I. Оглядлітератури ................................................. .................< br>......... 7

1.1.
Еритропоез ................................................. .................< br>.............. 7

1.1.1. Еритропоез в дитячомувіці .................................... 10

1.1.2. Еритроцити - будова іфункції .................................. 12

1.1.2.1. Дихальний пігмент --гемоглобін .......................... 14

1.1.3. Обмін заліза в організмілюдини ........................... 17

1.2. Онтогенетично особливості кількісних показників червоноїкрові ................................................. ......................< br>... 19

1.3. Адаптація людини до умов високих широт ................... 20

1.4. Захворюваність дітей в умовах
Заполяр'я ...................... 23

1.5. Вплив кліматичних умов Крайньої Півночі на показники червоноїкрові ................................................. ..... 25

1.5.1. Стан системи ерітрон у дітей Північних

широт .................................... ...................................< br>................. 26

II. Матеріали та методидослідження ......................................... 31

2.1. Характеристика району дослідження і обстежених

груп ..................................... ..................................< br>................. 31

2.2. Методики визначення гематологічних показатлей ......... 32

2.2.1. Визначення кількостіеритроцитів ......................... 32

2.2.2. Визначення вмістугемоглобіну ....................... 32

2.2.3.Определеніегематокриту .............................................. 33

2.2.4. Визначення еритроцитарнихіндексів ...................... 33

2.3. Методи статистичної обробкирезультатів .................... 34
III. Результати дослідження та їхобговорення ............................ 35

3.1. Кількісні показники червоної крові у здорових дітейненців ................................................. .....................< br>...................... 35

3.2. Зміни кількісних показників червоної крові у де тейненців при захворюваннях верхніх дихальних шляхів ........ 41

Висновки ........................... ...........................................< br>........................... 51
Списоклітератури ................................................. .................< br>........... 52

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

Hb - гемоглобін

Ht - гематокрит

Fe - залізо

СГЕ - середнє вміст гемоглобіну в еритроциті

СКГЕ - середня концентрація гемоглобіну в еритроциті

СОЕр - середній обсяг еритроцита

ЯНАО - Ямало - Ненецький автономний округ

ВСТУП

Території Крайньої Півночі займають близько 64% площі РФ. Це, восновному, вічно мерзлі землі арктичної смуги, пустель, тундри,лісотундри і північної тайги. Північні території мало заселені. Щільністьнаселення від 2,5 до 14 осіб на 100 км2. Корінне населення: ненці,комі, ханти, мансі, селькупи та інші. У зв'язку з широким промисловимосвоєнням з кожним роком збільшується частка стороннього населення.

На людський організм в умовах Крайньої Півночі екстремальневплив виявляється, в основному, тривалої суворою зимою, коротким іхолодним літом, різким порушенням Фотоперіодизм, неминуче пов'язаних зявищем "світового голоду" під час полярної ночі та "світлового надмірності"під час полярного дня, а так самі пустелі і одноманітністю ланшафт,бідністю флори і фауни (Агаджанян, 1996).

Серед факторів, що негативно впливають на організм людини, єтакі, від яких він може себе захистити (наприклад холод), від інших жепоки захиститися неможливо. До останніх відносяться коливання геомагнітного іелектричного полів, атмосферного тиску, і інші.

Величезні запаси багатств, сосредетеченние на Крайній Півночі,тривалий час визначають домінуюче розвиток у цьому регіоні видобувнихгалузей промисловості (Казначеєв, 1983).

Інтенсивне промислове освоєння районів проживання народностей
Півночі накладають глибокий відбиток на життєдіяльність корінногонаселення, викликаючи адаптивну перебудову організму на всіх рівнях
(фізіологічному, морфологічному, біохімічному, імунологічному).
Інтенсивний процес перхода нечисленних народів Півночі від традиційного,історично сформованого способу життя до сучасного супроводжуєтьсязмінами медико - біологічних та соціальних характеристик умов життя
(Мефодієм та ін, 1998).

У зв'язку з широким освоєнням Півночі посилився потік стороннього населення,що також вплинуло на устрій життя корінних національностей. Крім того,відбувається перехід, на "європейський" тип харчування: зросло споживанняпривізних продуктів, а споживання місцевих продуктів харчування, скоротилася
(Панін, 1978; Панін, Кисельова, 1996), що так само впливає на здоров'якорінного населення. Накопичені численні відомості про змінуморфологічного складу периферичної крові під впливом екстремальнихфакторів Півночі стосуються, в основному, дорослого населення.

Дитинство - це період інтенсивного росту, морфологічних іфункціональних перебудов організму. У цей період дитина особливо гострореагує на впливи, фактори зовнішнього середовища (Рапопорт, 1979).

Функціональної особливістю дитячого організму є його ранимістьі чутливість, що визначає не тільки показники здоров'я, але йвпливає на подальший морфофункціональний розвиток дитини
(Сердюковская, 1993).

Однією з інтеграційних систем, що дозволяють простежити зрушення нарізних рівнях функціонування є система крові. Томупредставляється найбільш можливим оцінювати стан організму попоказниками системи крові.

На підставі вищевикладеного, метою наших досліджень з'явилосявивчення показників системи ерітрон у дітей корінних національностей
Півночі і впливу на них захворювань верхніх дихальних шляхів. Длядосягнення зазначеної мети були поставлені наступні завдання:
Визначити та оцінити показники червоної крові у здорових дітей ненців ввіці 6-10 років;
Визначити показники периферичної червоної крові у дітей ненців ззахворюваннями верхніх дихальних шляхів;
Провести порівняльну оцінку параметрів системи ерітрон у здорових дітейі що страждають на захворювання: гострий бронхіт і ангіна.

I. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1. Еритропоез

У всіх хребетних тварин, у тому числі й людини, органикровотворення досить диференційовані і локалізовані, в основному, вкістках. Однак тільки частина кісткового мозку знаходиться в активному стані,состовляет, так званий, крастний кістковий мозок. Органи гемопоезускладають більший за обсягом і за своєю активністю орган людськогоорганізму, причому 20 - 30% крастного кісткового мозку приходиться наерітропоетіческую тканину.

Ерітрон - один з найважливіших систем кровотворної тканини, походить відполіпотентної стовбурової клітини, включаючи найбільш ранні попередникиеритроїдної ряду, морфологічно ідентифікуються, які синтезуютьгемоглобін, ядерні клітини проліферуючі і непроліферірующіеретикулоцити і зрілі еритроцити.

У здорової дорослої людини в звичайних умовах кількість циркулюючихеритроцитів становить 25 - 30 (1012. При тривалості життяеритроцитів 120 днів кістковий мозок має продукувати протягом годиникількість еритроцитів близько 1010. При цьому для підтримки постійногокількості еритроцитів, що циркулюють у крові, така ж кількість повиннавиводитися або руйнуватися. При змін умов життєдіяльностіорганізму величина кістково - мозкової продукції збільшується абозменшується, залежно від потреб організму в еритроцитах.
Руйнування еритроцитів здійснюється макрофагами селезінки.

З колоніобразующей одиниці ерітроцітной клітини попередниціерітроцітного ряду утворюється проерітробласт, з якого в ході 4-5поділок мітозу утворюється 16-32 ацидофільних еритробластів. Проліферативнафаза триває 4-5 днів. Час дозрівання еритроцита від 22 до 36 годин. Частрансформації клітини від проерітробласта до зрілого еритроцита триваєприблизно 6,6 днів + 1,5 дня для перетворення стовбурової клітини впроерітробласт.

Эритропоэз протікає при взаємодії клітин еритроїдної ряду змакрофагами кісткового мозку - утворюються ерітробластіческіе острівці (внормі близько 137 ерітробластіческіх острівців на 1 мкг кісткового мозку). Принеефективне еритропоезі відбувається внутрішньомозковий руйнування еритроїднихклітин, ядерні попередників і неповноцінних еритроцитів.
Кількість еритроїдних клітин, що дозрівають до стадії еритроцитахарактеризує величину ефективного еритропоезу (Ткаченко, 1994).

До моменту народження людини еритропоез повністю здійснюється вкістковому мозку. Клітини ерітрона можна розділити на синтезують інесінтезірующіе гемоглобін, і, крім того виділити класи: родоначального,проліферуючі, що дозрівають і зрілі, специфічно функціонуючі клітини.

Регулювання еритропоезу здійснюється гуморальних шляхом за допомогоюгормону еритропоетину, який виробляється в нирках в перітубулярнихклітинах. Еритропоетин обумовлює диференціацію стовбурової клітини веритроїдної ряд і активізує проліферацію і дозрівання еритробластів.
Синтез гормону визначається оксигенацією нирок. При достатній оксигенаціїоксіформа гемпротеіна блокує вироблення гормону. У нормі змістеритропоетину 0,01-0,08 ме/мл плазми, але при гіпоксії його змістзростає в 1000 і більше разів.

Гальмування еритропоезу викликають інгібітори еритропоезу, якіподовжують цикл ділення еритроїдних клітин і гальмують в них синтезгемоглобіну. Крім того, на еритропоез впливають андрогени і естрогени.
Андрогени - підвищують чутливість кісткового мозку до еритропоетин, аестрогени - навпаки.

1.1.1. Еритропоез в Деско віці

Процес кровотворення у дітей має свої особливості, що безпосередньозалежить від росту і розвитку організму дитини.

У процесі онтогенезу окремі органи і системи дозрівають поступовоі завершують свій розвиток в різні терміни життя. Ця гетерохронія дозріванняобумовлює особливості функціонування дітей різного віку.

Основні етапи розвитку дитини - внутрішньоутробний, у цей періодзакладаються органи і тканини, відбувається їх диференціація, і постнатальний
(з моменту народження) - охоплює все дитинство і характеризуєтьсяпродовженням дозрівання всіх органів і систем, зміною фізичногорозвитку, значними якісними перебудовами функцій організму
(Хрипкова та ін, 1990).

Інститутом фізіології дітей і підлітків АПН СРСР запропонована наступнаперіодизацію постнатального етапу розвитку:
Період новонародженості (перші 10 днів);
Немовля період (від 10 дня до 1 року);
Раніше дитинство (від 1 до 3 років);
Перше дитинство (від 4 до 7 років);
Друге дитинство (від 8 до 12 років для хлопчиків і від 8 до 11 років

для дівчаток);

6.Подростковий період (від 13 до 16 років у хлопчиків, від 12 до 15 років у дівчаток);

7.Юность (від 17 до 21 року у хлопчиків, від 16 до 20 років у діво-чек).

Критерієм такої періодизації є комплекс ознак,розцінюємо як показники біологічного віку: розміри тіла іорганів, маса тіла, окостеніння кістяка, прорізування зубів, розвитокзалоз внутрішньої секреції, ступінь статевого дозрівання, м'язова сила.

Кожен віковий період характеризується своїми специфічнимиособливостями. Перехід від одного періоду до подальшого позначається якпереломний етап індивідуального розвитку, критичний або сенситивнийперіод (Хрипкова та ін, 1990).

Залежно від етапів і періодів розвитку організму дитинизмінюється і процес кровотворення. Вже з трьох тижнів ембріона людиниможна виявити процес формування крові. Всі клітини крові єпохідними мезенхіми. Перші осередки кровотворення виникають в жовтковиммішку, де кров'яні острівці диференціюються в двох напрямках:периферичні клітини утворюють первинні кровоносні судини, у той час якцентрально розташовані клітини перетворюються на примітивні клітини крові,належать еритроїдної ряду.

Приблизно до 35-го дня гестації кровотворення починається в печінці,яка стає основним кровотворних органом на 3 - 6 місяці життяплоду. На ранніх етапах печінкового гемопоезу переважаютьнедиференційовані мононуклеарні клітини, потім зростає часткаеритроїдних клітин.

кісткомозкові кровотворення починається на 4-му місяці і стаєзначним до шостого місяця. У немовляти кісткові порожнини заповненіактивної гемопоетичних тканиною. У міру росту і розвитку дитини в довгихтрубчастих кістках вона поступово витісняється жирової тканиною (жовтий кістковиймозок).

Процес кровотворення у дітей старшого віку і дорослих протікає вребрах, грудини, хребцях, тазових кістках, кістках черепа, ключицях ілопаткових кістках (Козинець, Макаров, 1998).

Підтримання сталості рівня гемоглобіну і кількості еритроцитів ілейкоцитів у крові забезпечується як за рахунок вироблення в організміспецифічних речовин, так і гормонів, що стимулюють або пригнічуютькровотворення.

1.1.2. Еритроцити - будову і функції

Кров'яні дихальні пігменти з'являються в процесі еволюціїодночасно з формуванням системи кровообігу. У нижчих тварин вонирозчинені в плазмі крові, у вищих-осредоточени в спеціальних клітинахкрові - еритроцитах. У ході еволюції кількість еритроцитів зростає, а їхрозміри зменшуються, що веде до збільшення дихальної поверхніеритроцитів (Чернігівський та ін, 1968).

У кровоносному руслі при нормальних фізіологічних умовах еритроцитмає форму двояковогнутого диска з потовщеннями по краях. Форма стійкозберігається не тільки цілим еритроцитів, але і його стромою після виходженнігемоглобіну (гемолізу). Стійкість форми еритроцита пов'язана з наявністю вйого стромі білка, близького до міозин, яка має скоротливівластивостями. Строма становить 10% від обсягу еритроцита. Вона складається на 10%з ліпідів, іншу її частину становлять білки. Фосфоліпіди представленіКефалінія, лецитином, фосфатиди-холін, сфінгоміеліном.

При дослідженні у світловому мікроскопі фіксованих мазків,забарвлених панхроматичного методами, нормальний еритроцит (нормоціт)має форму диска з невеликим проясненням посередині, оксіфілен, тобтосприймає кислі барвники. Діаметр еритроцита коливається від 5,0 до 9,0мкм. Розміри еритроцитів людини різняться в залежності від статі івіку, кліматично-географічних умов проживання (Ткаченко та ін, 1994).

Еритроцити є монофазним кліткою, тобто не маєендоплазматичний мембран. Зовні еритроцит оточений білково-ліпідноїмембраною. Він заповнений гемоглобіном, молекули якого поблизу від мембранирозташовані впорядковано, перпендикулярно до неї, а в більш глибоких шарах --хаотично. Площина "пакування" молекул гемоглобіну в еритроциті така, щонавіть у центральних частинах рухливість його кожної молекули обмеженапростором в 10 А.

Будова мембрани еритроцита подібна до будови інших клітиннихмембран. Сувора просторова орієнтація ліпідних молекул в мембранівизначає заряд клітини. У фізіологічних межах рН крові еритроцитзаряджений негативно (Чернігівський і ін, 1968).

Цитоскелет еритроцита здатний до деформації, що дозволяє йомупроникати в дрібні каппіляри. Крім того, еритроцити несуть антигени,визначають групу крові людини.

Еритроцити здатні депонуватися в певних органах.
Дослідження Barkroft і його школи показали, що селезінка та печінка єголовними резервуарами еритроцитів.

За даними Faghraene, Allen і Reene (цит. за Рябов, 1978) резервуаромдля еритроцитів є ті частини організму, які містять еритроцитівбільше, ніж це необхідно для їх тканин, т. о. мова йде не про справжніх, апро функціональні резервуарах. Крім селезінки до них відносяться печінка,підшкірні судинні сплетення і інші частини кровообігу.

Руйнування еритроцитів відбувається в результаті зміни їх структури.
Мембрани стають більш ламкими, в результаті механічні силициркуляції розривають їх, після чого ретикуло-ендотеліальні клітини фагіруютеритроцити. Процес старіння пов'язаний зі зміною гемоглобіновой молекули.
Ретикуло-ендотеліальні елементи не беруть участь в руйнуванні еритроцитів, алише є місцем переробки еритроцитарних остатков (Серафимов-
Дмитров, 1974).

При різних анеміях, незалежно від генезу, може спостерігатисяпойкилоцитоз (зміна форми еритроцитів). Наприклад серповидні клітинипоявляються в периферичної крові при серповидноклітинної анемії.
Мікросфероціти виявляються при спадковому сфероцітозе (хвороби
Маньківського-Шоффара). Овалоціти - при мегалобластична анемії,железодіфецітной анемії. Акантоціти - важкі хвороби печінки і (--ліпопротеінемія (поверхня клітини має зубчасту форму). Дегмаціти частомістять бичка Гейнца і спостерігаються при гемолітичної анемії, викликаноїотруєнням окислювачами. І багато хто інші форми еритроцитів.

1.1.2.1. Дихальний пігмент - гемоглобін

95% маси еритроцита займає Hb. Гемоглобін - це хемопротеідщо складається з гема і глобіну (білка). У геме Fe стійко пов'язано з атомамиазоту двох пірольних ядер і нестійка з ще двома атомами азоту, азалишилася вільна валентність пов'язана мобільно з атомом азотуімідазольного групи гістидину гемоглобіновой молекули.

Перенесення О2 здійснюється шляхом зв'язування одного атома киснюлабільною зв'язком заліза з гістидин. При зв'язування кисню гемоглобіномутворюється оксігеноглобін (HbО2), де чотири молекули кисню зв'язуютьсяз однією молекулою гемоглобіну, тому що в ній міститься 4 гемових кільця,пов'язаних з молекулами білка (Серафимов-Дмитров, 1974).

Глобіновая частина являє собою білкове тіло, що складається зчотирьох поліпептидних ланцюгів. Синтез глобіну починається з перших стадій і,поступово убуваючи, продовжується в процесі дозрівання еритроцита, а синтезгема найбільш інтенсивний на стадії пізнього еритробластів (Коржуев, 1964).

Синтез гемоглобіну являє собою складний процес. У ньому беруть участьдва простих вихідних з'єднання: амінокислота гліцин і сукцініл-коензим А
- Проміжний продукт циклу трикарбонових кислот. У реакцію вступаютьвісім молекул сукцініл-коензиму А. Гліцин служить джерелом всіх атомівазоту пірольних кілець, а так же частині вуглецевих атомів. Решта атомивуглецю гема належать сукцінілу (залишку янтарної кислоти).

Синтез протопорферіна відбувається в мітохондріях. Туди ж з плазминадходить залізо, переносником якого є білок трансферрина.
Синтезований гем виходить у цитоплазму, де з'єднується з Глобино,синтезованому на полірібосомах (Ленінджер, 1974).

Освічена гемоглобін - тетрамер, що складається з двох (-глобіновихланцюгів, що містять 141 амінокислотний залишок і двох ланцюгів глобине іншоготипу ((, (, (, (, (), що складаються з 146 амінокислотних залишків (Денисов ідр., 1998). Гемоглобін синтезується головним чином в ретикулоцитах.

У нормі в крові дорослої людини присутні три форми гемоглобіну:

HbA складається з двох (і двох (ланцюгів і состовляет 96 - 97% від загальноїкількості гемоглобіну;

HbA2 - 2,5 - 3% (2 (і 2 (ланцюга) - відомо близько 20 мутацій (ланцюги,які знижують функціональні можливості і пластичність еритроцитів;

HbF (фетальний гемоглобін) - основний гетерогенний гемоглобінеритроцитів внутрішньоутробного періоду. Складається з двох (і двох (-глобіновихланцюгів. Після народження різко знижується вміст гемоглобіну в фетальногокрові і у дорослої людини становить 0,1 - 1%. Гемоглобін F володієбільшою спорідненістю до кисню, ніж HbA. Відомо більше 60 мутацій (цепі.

Крім цих форм виділяють ембріональні типи гемоглобіну:

Hb Gower-1 - мінорний компонент ембріонального гемоглобіну, знаходять наранніх стадіях розвитку плоду. Складається з двох (і двох (-ланцюгів. По мірірозвитку плоду заміщується на Hb Gower 2, Hb Portland, а пізніше на Hb F.

Hb Gower 2 ((2 (2) - основний компонент ембріонального Hb, знаходять наранніх стадіях розвитку плоду.

Hb Portland - форма ембріонального гемоглобіну, що містить (ланцюг Hb
Gower 1 і (ланцюг HbF ((2 (2) - експресія припиняється до 3 місяцявнутрішньоутробного розвитку.

можуть утворюватися і аномальні форми Hb:

Hb Rainier - аномальний гемоглобін, у гетерозигот поліцитемія черезвисокого спорідненості до кисню.

HbS - серповидноклітинної гемоглобін. Мутація відбувається в шостомуположенні (-ланцюги, у гетерозигот спостерігаються серповидноклітинної еритроцити
(якщо HbS від 20 до 45%, а решті HbA, то анемії немає), а у гомозигот --серповидноклітинна анемія (HbS понад 75 %).

HbM - група аномальних гемоглобіном, у яких заміщення однієїамінокислоти сприяють утворенню метгемоглобіну (хоча активністьметгемоглобінредуктази нормальна). Гетерозиготний мають вродженуметгемоглобінемію, а гомозиготи - летальний результат.

Hb Lepore - група аномальних гемоглобіну у яких (ланцюг --нормальна, а інші ланцюги мають N-кінець (ланцюга в поєднанні з С-кінцем (цепі.
У гетерозигот 10% Hb Lepore, нормальний зміст HbA2 і помірнопідвищений вміст HbF - характерна важка анемія.

Існують і інші форми аномальних гемоглобіну (HbI, HbH, Hb Бартаі т. д.) (Денисов та ін, 1998).

Розщеплення Hb починається в макрофагах. Звільнився з еритроцитівгемоглобін розщеплюється на протеїнову частина, яка включається в білковийметаболізм, а звільнився гем розпадається на білевердін і білірубін. Прицьому відбувається відщеплення атома заліза, який в кістковому мозкувикористовується для синтезу нових молекул гемоглобіну. Жовчні пігментиз'єднуються з альбуміном і цей комплекс надходить в печінкові клітини, піддією глюкоронідтрансферази реагують з урідінфосфоглюкороновойкислотою і утворюється білірубіндіглю -Короніда. Він розчинний у воді і з жовчю виділяється в кишечник, де підвпливом кишкової мікрофлори перетвориться в стеркобілін і виводиться зкалом (Алексахина, Зайцева, 1989).

1.1.3. Обмін заліза в організмі людини

Залізо відіграє важливу роль в житті організму не тільки тому, щоє важливим компонентом гемоглобіну крові і м'язового гемоглобіну, але йтому, що міститься в кожній клітині організму у вигляді компонентаткакневих окисних ферментів - каталази, пероксидази, цитохромів іцитохромоксидази (Коржуев, 1964). Таким чином, весь процес внутрішньогодихання здійснюється залізовмісних білками. Таке виключнеположення заліза серед елементів людського організму визначаєтьсябудовою його атома - великою кількістю вільних електронів, здатністю докомплексоутворення і до участі в реакціях окислення - відновлення.

Обмін заліза вивчався переважно гематології, тому що Fe ворганізмі людини використовується в основному для синтезу гемоглобіну. Feзвільняється при гемолізі і знову утилізується кістковим мозком, є багаторазовиморганічною частиною системи крові (Чернігівський, 1968).

Всмоктування заліза здійснюється системою активного транспорту іскладається з двох етапів: спочатку захоплюється слизовою оболонкою клітини, апотім транспортується в кров. Резорбція відбувається переважно в 12 --палої кишці і початкової частини тонкої кишки. У нормальних умовахвсмоктується не більше 10% від загального вмісту заліза в їжі. Полегшуєтьсявсмоктування при надходженні їжі з високим вмістом вітаміну С, цистеїнуі фолієвої кислоти.

Після надходження в кров, залізо з'єднується з (глобуліном (утворюючитрансферрина) і переходить у стан заліза 2-х валентного. Частина цьогокомплексу надходить в кістковий мозок для синтезу гемоглобіну, а частинадепонується. Депо Fe знаходиться в печінці, селезінці, кістковому мозку, м'язах.
Загальна кількість заліза у дорослої людини приблизно 3500 мг. З нього 500 -
1000 мг резервних і 2200-2500 активно обмінюється (Серафимов - Дмитров,
1974).

Всі з'єднання заліза можуть бути розділені на дві групи. У першугемоглобін і проміжні з'єднання - феритин і сідерофілін --що беруть участь у передачі заліза від ретикулярних клітин кісткового еритробластівмозку. Обмін цих сполук високий - 22 мг Fe звільняється щодня врезультаті гемолізу і знову використовується кістковим мозком. Обмін з'єднаньдругої групи - Fe в запасах (феритин, гемосидерину) і залізо клітиннихдихальних ферментів (цитохромоксидази, цитохроми, пероксидаза та ін) більшповільний і состовляет 1 мг на день (Чернігівський, 1968).

Еритроцити, гемоглобін та Fe пов'язані воєдино в кістковому мозку і в крові.
Цей зв'язок виникає в момент формування проерітробласта, тобто з моментупочатку синтезу Hb і закінчується з руйнуванням (елімінацією) зношеногоеритроцита.

Серафимов-Дмитров (1974) висунув представеніе про модель ерітрона якосвіті, функціонування та елімінації його складових частин:еритроїдної ряду, Hb і Fe. Сінтег Hb та обмін Fe у здоровому організміздійснюється одночасно і злагоджено, трьома основними ланками є:кістковий мозок, що циркулює кров і ретикуло-макрофаги. Функцієюгазоерітрона є перенесення газів з атмосферного повітря в тканини іназад.

Кожна зміна в узгодженні кругообігу може призвести до порушеннябалансу та порушити його функцію.

1.2. Онтогенетично особливості кількісних показників червоної крові

Система ерітрон, звичайно чутливо реагує на зміну кисневогорежиму і виконує функцію транспорту кисню від легенів до всіх клітинорганізму і перенесення вуглекислого газу від тканин до легень.

Численні дані говорять про відсутність значних вікових тастатевих відмінностей червоної крові у дітей старше 2-3 років, а деякідослідники (Мосягін, 1969) вважають за можливе об'єднати показникикрові навіть у дітей старше 3 місяців.

Узагальнені зведення показників крові здорових дітей, представленіфундаментальними роботами Тура А. Ф. зі співробітниками, встановлюють основнізакономірності динаміки еритроцитів і Hb у людини: концентрація в першудобу життя, зниження на першому році життя (мінімальна кількість еритроцитів у
2-3, 5-10 місяців, гемоглобіну в 7-12 місяців) та їх поступовий підйомміж першим роком та пубертатного періоду з нерівним прискоренням на 2,5-7 і
12-14 роках, мабуть пов'язаними з ендокринними зрушеннями (Леонова, Рапопорт,
1989).

За даними Г. І. Козинця і В. О. Макарова (1998) вміст Hb іеритроцитів у новонароджених вище, ніж у дорослих, що пояснюється такзваної плацентарної трансфузій і гемоконцентрації. Протягом першоготижні рівень гемоглобіну падає і мінімальний рівень досягається 2-6місяців і становить 90-100 г/л. Аналогічно ведуть себе і еритроцити. Цяі зменшена концентрація гемоглобіну еритроцитів є результатомпідвищеного гемолізу фетальних еритроцитів і невисокого рівня еритропоезу.
Надалі, починається ріст концентрації Hb і змісту еритроцитів і до
12-18 років досягає значення дорослих.

1.3. Адаптація людини до умов високих широт

Індивідуальна адаптація це розвивається в ході життя процес, врезультаті якого організм набуває стійкість до факторів зовнішньогосередовища і отримує можливість жити в умовах раніше не придатних дляжиттєдіяльності.

Адаптація людини до умов високих широт забезпечуєтьсяперебудовами всіх видів обміну речовин, змінами нейро-ендокриннихмеханізмів. У стороннього населення ці процеси протікають фазну (Ткаченко,
Моляренко та ін, 1994).

Перша фаза триває в середньому до півроку і характеризуєтьсядестабілізацією багатьох фізіологічних параметрів. Друга фаза наступаєчерез 2-3 роки. У цей період відбувається нормалізація і синхронізаціявегетативних і соматичних функцій в умовах фізіологічного спокою і припомірної фізичної та психоемоційної навантаженнях.

Через 10-15 років стан організму відносно стабілізується, щосвідчить про настання стадії стабілізації.

Для підтримки постійного належного рівня життєдіяльностіпотрібне постійне напруження нейро-ендокринних механізмів (підвищенняобміну речовин не тільки під час роботи, але і в спокої), що може призвестидо виснаження резервних можливостей організму (Ткаченко, Моляренко та ін,
1994).

Адаптація є одним з фундаментальних властивостей біологічноїформи руху матері, тому важко уявити, що існують якісьабо функціональні системи, що не беруть участі в підтримці нестійкогорівноваги організму з різноманіттям природно-кліматичних факторів. Це впевною мірою пояснює поліморфізм проявів адаптацій (Чашин,
Деденко, 1990).

Як вказував академік АМН СРСР А. П. Авцин феномен дізадаптаціі,виникає тоді, коли сума плати за адаптованість до екстремальнихвпливів виходить за межі функціонально - морфологічнихможливостей організму. Дізадаптація розглядається як перехід міжздоров'ям і хворобою, або навіть як сама хвороба. У донозологіческойдіагностиці це станом поділяється звичайно на 4 стадії:задовільна адаптація, напруження адаптації, незадовільнаадаптація і зрив адаптації (дьогтьовій, 1990).

Успіхи вивчення проблеми акліматизації в останні роки, великіматеріали гематологічних, біохімічних, імунологічних та іншихдосліджень розкрили багато особливостей патогенезу в клініці та патологіїбронхо-легеневих, серцево-судинних та інших захворювань.

Підвищена вразливість організму сіверян, на думку академіка АМН В. П.
Казначеєва, може виявитися у вигляді хронізації деяких інфекційно -запальних процесів в легенях або інших органах, у стійкій гіпертонії,ішемічної хвороби серця, порушення функції зорового аналізатора інедостатності імунного контролю за порушеннями структурного гомеостазу,що, можливо, підвищує ризик появи пухлин.

Природа і клімат Крайньої Півночі, хоча і не є провіднимиетіологічними чинниками захворюваності, але грають роль предраспологающіхфакторів у патогенезі різних захворювань, визначаючи їх місцевесвоєрідність (Ягья, 1980).

Результати досліджень діяльності функціональних систем організму вумовах високих широт досить суперечливі, що певною мірою можебути пояснено відмінністю соціальних умов пунктів проживання,неоднорідності складу досліджуваних за віком і статтю, професіями, умовамихарчування та побуту (Сапов, Новиков, 1984).

Особливо чутливі до дії екстремальних факторів Заполяр'язростаючі організми дітей.

1.4. Захворюваність дітей в умовах Заполяр'я

Протягом останнього століття структура захворюваності і смертностіпринципово змінилася. При всій розмаїтості захворювань в їх етіологіїі патогенезі є спільні риси. Як свідчать епідемічні іекспериментальні дослідження, в їх виникненні важливу, іноді вирішальнуроль грає надмірно інтенсивна і тривала стрес-реакція, викликанихпевними факторами навколишнього середовища (Меерсон, 1988).

В даний час багатьма дослідниками (Бабак з співавт., 1982,
Агаджанян, 1998 та ін) визнається, що поряд з генетичними, на розвитокорганізму дитини великий вплив мають екологічні чинники. Провіднимфактором Півночі є холод. Саме він зумовив наявність характернихособливостей морфології, фізіології, психології і сіверян (Рощевскій,
Євдокимов, 1994). Вічна мерзлота обумовлює постійну вологість інизьку температуру грунту, що сприяє простудних захворювань дітей нетільки в холодний, а й теплий період року. Розвиток промисловості ітранспорту, урбанізація посилює екологічну ситуацію (Суханова, 1995).

Незважаючи на сприятливу вікову структуру ЯНАО (у віці 18-39років перебуває 60% зайнятих у виробництві), Зареєстровані показникизахворюваності перевершують загальноукраїнські. Подібна ситуація багато в чомупояснюється важкими природними умовами для життя та роботи (Мефодієм тадр., 1998).

Найбільш повні дані є по географічної патології органівдихання і особливостям адаптації малого кола кровообігу. Підвищенавразливість цієї системи організму в суворих кліматичних умовахпроявляється в більш високою (у 2-6 разів більше, ніж у середньому по країні)захворюваністю системи органів дихання (Хаснулін, 1986).

А. П. Милованов (1980) переконливо довів, що основнимнесприятливим фактором, що впливає на респіраторну систему людинив умовах Півночі є низькі температури зовнішнього повітря.

Порівняння захворюваності дітей виявляє поширення на Півночі такж хвороб крові та кровотворних органів, кістково-м'язової системи тасполучної тканини, порушення обміну речовин, певною мірою пов'язанихз екстремальними умовами життя. Ці ж обставини привели і донайбільшої інтенсивності хвороб органів дихання (Казначеєв, 1980).
Частота зустрічальності хвороб органів дихання становить 207,4 на 1000чоловік. У дітей, що проживають в умовах високих широт більш високийрівень захворювань орг?? нов дихання ніж в цілому по країні (Мефодій заспівавт., 1998).

Так за даними Н. С. Ягья (1980) у дітей до 1 року хвороби органівдихання складають близько 30% від загальної захворюваності.

Від 1 року до 6 років йде зростання числа захворювань органів диханнядо 50% від загального числа захворювань, причому як у дітей до одного року, такі до 6 років частота захворюваності у дівчаток трохи вище, ніж ухлопчиків.

У період від 7 до 14 років спостерігається деяке зниження рівня цієїпатології, причому у хлопчиків захворюваність становтся вище. У той же часспостерігається зростання частоти патології нервової системи та органів чуття.

З 15 до 19 років рівень захворювань дихальних шляхів продовжуєзнижуватися, а захворювань нервової системи та органів чуття - зростати. В.
В. Мефодієм (1998) показав, що рівень захворюваності дітей минулогонаселення ЯНАО на 25% вище, ніж корінного.

1.5. Вплив кліматичних умов Крайньої Півночі на показники червоної крові

Актуальне практичне значення для клінічної педіатрії маєпитання про регіональні варіантах гематограмми в межах нашої країни.

На сьогоднішній день є значна кількість робіт з вивчення кровіу різних контингентів осіб, що живуть постійно або тимчасово в зоні високихширот. При цьому дослідження червоної крові відрізняються вкрай суперечливіданими. Деякі автори відзначають помітне зниження показників Hb іеритроцитів периферичної крові у жителів Заполяр'я (І. А. Арнольд, М.
К. Прікатова, 1971, Scott, Heller, 1964).істотних зрушень у картині червоної крові (. С. Кандрор, 1963, Л. Е.
Пономарьов, Г. М. Соколова, 1959, Д. М. Гольдберг, Е. Д. Гольдберг, 1965,
Wilson, 1953). У той же час є спостереження, що вказують на еритроцитоз ізбільшення вмісту Hb у крові у жителів Заполяр'я, що переїхали туди зрізних районів країни (В. Т. Любимова, 1967, Н. П. Неверова, Т. І.
Андронова, 1969, А. Н. Митропольський, М. М. Коцюбинський, Р. К. КАЛУЖЕНКО,
1975, А. Г. Марач, 1977).

Проблема загальної географічної патології Півночі тісно пов'язана зпоняттям адаптація, як одним з ключових в біології та медицині, безякого неможлива розробка визначення здоров'я і хвороби. Томувивчення адаптаційних реакцій організму людини і, особливо дітей,визначається можливістю на донозологіческом рівні діагностувати іпрогнозувати розвиток хвороби і успішніше проводити профілактичні таоздоровчі заходи (Устюшін, Істомін та ін, 1996). Філо-іонтогенетично особливості проживання народів КС формувалися протягомтривалого часу і зробили певний вплив на кровотворення вплані його посилених адаптаційних можливостей. Корінне населеннявиробило за багато століть адекватні механізми пристосування доекстремальних умов (Мефодієм та ін, 1998). З медико-біологічної точкизору в умовах Крайньої Півночі має місце інтегральне вплив налюдини взаємодіючих екстремальних факторів. Показано, що фізичнаразввітіе дітей народів Півночі значно нижче, ніж дітей з іншихкліматичних зо