ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Неврози
         

     

    Медицина, здоров'я

    Санкт-Петербурзька державна медична академія імені І. І.

    Мечникова.

    Кафедра психіатрії та наркології.

    Реферат на тему: Неврози

    Вчення про неврози історично характеризується двома тенденціями. Однідослідники виходять з визнання детермінованості невротичнихфеноменів певними патологічними механізмами біологічної природи,хоча і не заперечують ролі психічної травми як пускового механізму іможливої умови виникнення захворювання. Проте сама психотравма прицьому виступає як одна з можливих і рівноцінних екзогенних, що порушуютьгомеостаз.

    Друга тенденція у вивченні природи неврозів полягає вприпущенні про те, що вся клінічна картина неврозу може бутививедена з одних лише психологічних механізмів. Прихильники цьогонапряму вважають, що інформація соматичного характеру єпринципово несуттєвою для розуміння клініки, генезу і терапіїневротичних станів.

    Поняття позитивної діагностики неврозів представлено в працях
    В. Н. Мясищева. позитивна діагностика випливає з визнання змістовноїприроди категорії "психогенного". Вона включає в себе наступні основніположення:
    1. Психогении пов'язана з особистістю хворого, з психотравмуючої ситуацією,з нездатністю особистості в даних конкретних умовах самостійновирішити її;
    2. Виникнення і перебіг неврозу пов'язані з патогенної ситуацією іпереживаннями особистості, спостерігається певна відповідність міждинамікою станів хворого і змінами психотравмуючої ситуації;
    3. Клінічні прояви неврозу по своєму змісту деякоюмірою пов'язані з психотравмуючої ситуацією і переживаннями особистості, зосновними найбільш сильними і глибокими її прагненнями, представляючиафективну реакцію, патологічну фіксацію тих чи інших її переживань;
    4. відзначається більш висока ефективність психотерапевтичних методів повідношенню до всього захворювання й окремим його клінічним проявам запорівняно з біологічними впливами.

    Невроз - психогенне (як правило, конфліктогенною) нервово -психічний розлад, який виникає в результаті порушення особливозначимих життєвих відносин людини і проявляється у специфічнихклінічних феномени при відсутності психотичних явищ.

    Для неврозу характерно:
    1. оборотність патологічних порушень, незалежно від його тривалості;
    2. психогенна природа захворювання, яка визначається існуваннямзмістовної зв'язку між клінічною картиною неврозу, особливостямисистеми відносин і патогенної конфліктної ситуації хворого;
    3. специфічність клінічних проявів, яка полягає в домінуванніемоційно-афективних і соматовегетативних розладів.

    В даний час у світовій літературі найбільшого поширенняотримують концепції поліфакторной етіології неврозів. Зізнається єдністьбіологічних, психологічних і соціальних механізмів. При оцінці ролітого чи іншого етіологічного чинника при неврозах виникають істотнітруднощі. Псіхотравматізація є провідною причиною неврозу, але їїпатогенний значення визначається складними взаємовідносинами з безліччюінших сприяючих умов (генетично обумовлена "грунт" і
    "Придбане нахил), які є результатом всього життялюдини, історії формування її організму і особистості. Важко врахувати всіприроджені і прижиттєві обставини, отримати пройшов стандартизацію дані, аджедля цього необхідно провести порівняння з аналогічними характеристиками уздорових людей. Крім того, в походженні неврозу у конкретного хворогоспіввідношення етіологічних факторів має неповторну своєрідність, іусереднення етіологічних показників нерідко призводить до протилежногорезультату.

    Неврози можуть виникати в осіб, що не страждають психопатіями, а такожбез психопатичних рис характеру. Надсильної психотравмуючий факторможе призвести до невротичних зривів у будь-якої людини, а характер і формайого залежать не тільки від патогенного чинника, але і від індивідуальногосхильності і особливості даної соціального середовища.

    Зупинимося на преморбідні особливості хворих на невроз. Дляхворих неврастенію були характерні підвищена відповідальність ісумлінність, висока чутливість до критики. Вони відрізнялисяхорошою працездатністю та активністю при наявності високої інтенсивностіта тривалості емоцій і досить вираженої тривожності. Крімтого, спостерігалися низькі показники поступливості при середньому ступенівираженості таких якостей, як рішучість, фрустраційна толерантністьі адаптивність. Поєднання цих характерологічних особливостей поряд зіпрагненням до надмірних, що перевищує реальні можливості, зусиллям восновних видах діяльності, найчастіше сприяли розвиткупсихологічного конфлікту неврастенічного типу.

    Хворі істерією в преморбіде відрізнялися завищеною самооцінкою,егоїстичністю і егоцентричності, відносно високою активністю, низькоюступенем рішучості та цілеспрямованості, значним ступенемсугестивності і самовнушаемості. У них часто виявлялися поєднання вираженоїсенситивності і тривожності з лабільністю і імпульсивністю, причомупотреба в контактах і прагнення до лідерства поєднувалися ос середньоїступенем поступливості і відповідальності. Поряд з окремими рисамипсіхастеніческого типу, зазначеними вище, у ряду хворих цієї групи впреморбідні періоді відзначалися прояви деякої шизоїдне, якавиступала у вигляді високої сенситивності, що поєднується з емоційноюхолодністю і трудністю контакту.

    У преморбідні періоді хворих на невроз нав'язливих станів зверталина себе увагу насамперед низький ступінь активності, впевненості всобі, рішучості, цілеспрямованості у поєднанні з вираженоютривожністю і недовірливістю, тобто риси, властиві псіхастеніческомутипу. Для частини хворих характерним було поєднання підвищеноївразливості і надмірної чутливості при схильності до затримкизовнішніх проявів емоційних реакцій і в зв'язку з цим постійноїфіксацією хворих на значущих для них складних життєвих обставинах,чому сприяла також схильність їх до самонавіювання. З урахуванням високоїступеня відповідальності і сумлінності, високої чутливості докритиці і середнього ступеня здатності до уникнення конфлікту вірогіднішоюстає можливість формування психологічного конфлікту обсесивно -неправильне виховання в сім'ї. У хворих з істеричним неврозомхарактерною була обстановка розпещується, заласківающего вихованнябезпринципної поступливості хворому, невиправдане підкресленняіснуючих і неіснуючих переваг, позитивних якостей, щопризводить до неадекватного завищення рівня домагань. Особливостіхарактеру, властиві істерії, можуть формуватися, з іншого боку, прибайдужому ставленні по типу "відкидання", а також в обстановці грубо -деспотичного переважної виховання.

    Формуванню особистісних рис, що привертають до розвитку неврозунав'язливих станів, сприяє неправильне виховання в обстановцінадмірної опіки, убезпечення, залякування, придушення самостійності іпозбавлення власної ініціативи. Особливе значення має пред'явленнясуперечливих вимог.

    преморбідні особливості особистості хворих неврастенію формуютьсяперш за все в умовах, коли стимулюється нездорове прагнення до успіхубез реального обліку сил і можливостей індивіда.

    У генезі психогенних розладів особливе місце займаєпсихологічний конфлікт (зовнішній або внутрішній), патогенність якогообумовлюється нездатністю хворого вирішити його. Зовнішній конфліктвизначається зіткненням порушених відносин особистості з вимогаминавколишнього середовища. Внутрішній (внутрішньоособистісний) конфлікт визначаєтьсяіснуванням суперечливих бажань, тенденцій, мотивів і позиційособистості. Поділ психологічних конфліктів на зовнішні і внутрішніносить умовний характер, тому що нерідко вони взаємозалежні. Можливітакі конфліктні ситуації: 1. Необхідність вибору у разі однаковобажаних цілей;
    2. вимушений вибір при однаково небажаних цілях;
    3. вибір мети, яка має бажані і небажані сторони.

    Психологічний конфлікт, в розумінні В. М. Мясищева, відображаєзіткнення суперечливих відносин особистості, нездатною знайтипродуктивне рішення труднощів. Як правило, мова йде про значущі,домінуючих відносинах особистості. Велике клініко-психологічне значеннямають виділяються В. М. Мясищева основні види патогенних особистіснихконфліктів. Він описує конфлікти істеричного, обсесивно -псіхастеніческого і неврастенічного типів.

    Істеричний конфлікт визначається насамперед надмірно завищенимипретензіями особистості, що поєднуються з недооцінкою або повним ігноруваннямоб'єктивних реальних умов або вимог оточуючих. Його відрізняютьперевищення вимогливості до оточуючих над вимогливістю до себе івідсутність критичного ставлення до своєї поведінки. У силу неправильноговиховання в таких осіб послаблюються здатності гальмувати свої бажання,що суперечать суспільним вимогам і нормам.

    Обсессівро-псіхастеніческій тип невротичного конфлікту зумовленийперш за все суперечливими власними внутрішніми тенденціями іпотребами, боротьбою між бажанням і обов'язком, між моральними принципамиі особистими прихильностями. При цьому, якщо навіть одна з них і стаєдомінуючою, але продовжує зустрічати протидію інший,створюються сприятливі можливості для різкого посилення нервово -психічної напруги і виникнення неврозу нав'язливих станів.
    Особливе значення має пред'явлення суперечливих вимог до особистості,що сприяє формуванню почуття власної неповноцінності,суперечливих життєвих відносин і приводить до відриву від життя, появінереальних, далеких від дійсності установок.

    Неврастенічний тип конфлікту є протиріччя міжможливостями особистості, з одного боку, її прагненнями і завищенимивимогами до себе, з іншого.

    Зазначені типи невротичних конфліктів певною міроювідповідають трьом основним формам - істерії, неврозу нав'язливих станіві неврастенії.

    Для хворих неврозами характерні такі особливості особистості, якслабкість, нерішучість, схильність до рефлексії, залежно відоточення, пошуки схвалення, прагнення до нормативності.

    Психологічний конфлікт обумовлюється перетином значущих дляособистості потреб, причому їх значущість може бути зрозуміла лише зжиттєвої історії розвитку особистості. Патогенними психологічні конфліктистають лише при неадекватної спрямованість відносин особи і, тимсамим, її неспроможністю вирішити конфліктні ситуації. Найбільш часто вяк незадоволених потреб, що обумовлюють конфлікт,виступають потреби:
    1. адекватної соціальної оцінки (трудової діяльності і особистихдостоїнств);
    2. любовно-еротичні;
    3. дружнього спілкування;
    4. самовираження і самоствердження та ін

    Для хворого неврозом характерно не наявність одного або двох ведучих,найбільш значущих конфліктів, а існування широкого їх спектру,обумовлене порушеннями системи відносин, серед яких емоційно -несприятливий, неадекватне ставлення до себе виступає якнайбільш патогенного, який зумовлює безліч суб'єктивно нерозв'язнихпротиріч. Можна виділити загальні для хворих неврозами порушенняособистості, серед яких інфантильні і егоцентричні риси єосновними і обумовлюють емоційну, поведінкову і соціальнудефіцітарность особистості хворого на невроз.

    Взаємовідносини лікаря і хворого на невроз мають певніособливості в залежності від застосовуваних методів лікування. В Н. Мясищевйого прояви за допомогою симптоматичної психотерапії, зокремадирективно-сугестивна методів. Чим глибше змінила хвороба відносини іхарактер особистості, тим більш необхідно в лікуванні такого хворогопатогенетична психотерапія, спрямована на реорганізацію особистості.
    Однак, симптоматичні методи психотерапії (гіпнотерапії, аутогеннетренування, наркопсіхотерапія, умовно-рефлекторна терапія), спрямованіпереважно на ліквідацію симптомів, у процесі терапії можутьпридбавати та патогенетичний характер.

    Патогенетична психотерапія, основа якої ще в 30-і рр.. почаврозробляти В. Н. Мясищев, будується на розумінні особистості як системивідносин і насамперед її взаємин з оточуючими людьми. Найбільшміцні позитивні результати психотерапії досягаються, якщо вдається нетільки змінити ставлення хворого до безпосередніх психотравмирующимобставинам, але і його життєві позиції в цілому. У станіемоційного кризи, в атмосфері спілкування з доброзичливим лікарем прирозкритті справжніх джерел виникнення неврозу створюються найбільшіможливості для перебудови особистості хворого, що є головноюпередумовою позбавлення від неврозу.

    Патогенетична психотерапія спрямована на вирішення таких завдань:
    1. глибоке і всебічне вивчення особистості хворого, особливостей йогоемоційного реагування, мотивації, специфіки формування, структури тафункціонування його системи відносин;
    2. виявлення і вивчення етіопатогенетичних механізмів, що сприяютьвиникненню і збереженню невротичного стану і симптоматики;
    3. досягнення у хворого усвідомлення і розуміння причинно-наслідкового зв'язкуміж особливостями його системи відносин і його захворювань;
    4. допомога хворому в розумному вирішенні психотравмуючої ситуації, принеобхідності - зміна його об'єктивного становища і ставлення до ньогооточуючих;
    5. зміна ставлення хворого, корекція неадекватних реакцій і формповедінки, що є головним завданням психотерапії і веде до поліпшеннясамопочуття хворого і до відновлення повноцінності його соціальногофункціонування.

    Зазвичай хворі неврозами не усвідомлюють всіх обставин, що зігралипатогенну роль у розвитку їх хвороби. Причиною цього єсуб'єктивність відбиття ними реальності через ознака колишнього досвіду,передбачень і очікувань, неадекватних дійсності. Додатковимобставиною є витіснення за певних умов з полясвідомості нестерпним для хворих травмують переживань. Як правиловитісняється реальна ситуація, несумісна з особливо значущимиусвідомлюваними відносинами людини.

    Завданням терапії з точки зору впливу лікаря на самосвідомість хворогоє поліпшення його здатності до свідомого управління психічноїсаморегуляції, активної протидії хвороби.

    Під внутрішньою картиною хвороби Р. А. Лурія розумів весь комплекспереживань і відчуттів хворого, емоційних та інтелектуальних реакційна хворобу і лікування. Уявлення про внутрішню картину хвороби невідповідає звичайному суб'єктивних скарг хворого, а структура її всенситивних і в інтелектуальній частині знаходиться у великій залежності відособистості хворого, загального культурного рівня, соціального середовища івиховання.

    Для того, щоб активізувати хворого, включити його в системулікування, лікареві необхідно мати уявлення від клініко-психологічних ісоціально-психологічні особливості його "внутрішньої картини хвороби".
    Виділяють наступні компоненти відношення до хвороби: пізнавальний
    (уявлення про неврозі), емоційний (переживання тяжкостізахворювання), мотиваційно-поведінковий (особистісна переробка змін,викликаних хворобою, способи протидії їй, роль при цьому самогохворого). На початку лікування уявлення лікаря та хворого про причининеврозу значно розходяться. Тривалий неузгодженість цихуявлень призводить до порушення відносин між терапевтом і пацієнтом,що знижує де?? громадськістю психотерапії.

    Представлення хворих про причини неврозів може бути різним.
    Більшість пацієнтів на початковому етапі лікування вважає неврознаслідком перенесених, або, можливо, існуючих захворюваньвнутрішніх органів або органічних розладів нервової системи. Для циххворих необхідне інтенсивне психотерапевтична роз'яснювальна робота.

    У інших пацієнтів переважає уявлення про несприятливівпливи соціально-средовых факторів (сімейні, побутові та виробничіпроблеми). Вони бачать джерело захворювання поза себе і покладаютьвідповідальність за створюються життєві труднощі на оточуючих. Лишедеякі хворі висувають на перший план особистісні фактори в розвиткуневрозу.
    В процесі психотерапії подання хворих про причини неврозу помітнозмінюються. Частота оцінки можливого органічного чинника інеспецифічних впливів (перевтома, перенапруження, підвищеначутливість нервової системи) знижується. Провідне місце в оцінціхворими займають емоційні труднощі, що випливають з рис їххарактеру, які перешкоджали подолання несприятливої життєвої ситуації.
    Ця динаміка відображає специфіку патогенетичної психотерапії.

    В. А. Ташликов виділяє три варіанти реагування хворих на неврозисвоє захворювання з урахуванням їх домінуючих емоційних і соціальнихпотреб, а також деяких преморбідні властивостей їх особистості.

    В основному варіанті відношення до хвороби пацієнти переоцінювалитяжкість свого стану і повністю брали роль хворого. У нихвідзначалося переважно затяжний перебіг неврозу. Важливі життєві цілі, соціальні інтереси відсувалися на другий план, а незадоволеніпотреби у визнанні, емоційний контакт і опіки частковозадовольнялися завдяки визнанню себе безпорадним людиною. Упреморбідні періоді хворі цієї категорії, незалежно від форми неврозу,характеризувалися рисами сенситивності, помисливості, егоцентричності,тенденцією до фіксації на стресових ситуаціях.

    Хороші результати лікування в цих випадках досягалися лише зазастосуванні що активують методів психотерапії, що сприяють подоланнюпасивної установки хворих. Найбільш істотною помилкою лікаря буладирективна, домінуюча форма його стосунки з хворим, які мають установкуна підпорядкування. Навіть при вираженому симптоматичному поліпшення у хворих вцих випадках зберігаються пасивні форми поведінки в стресових ситуаціях,що в подальшому може стати причиною рецидивів невротичногостану.

    В іншому варіанті відношення до хвороби спостерігалася недооцінка хворимсерйозності захворювання. Ці пацієнти в ситуаціях хвороби стійкозберігали життєві установки, пов'язані з виконанням певних цілейна роботі, у навчанні чи в сім'ї. Пацієнти з таким ставленням до хворобинерідко у тій чи іншій мірі "бравує" своїм зневагою до хвороби.
    Проте зазвичай за цим виявляється активована хворобою потреба вбезпеки, прихований страх за власне здоров'я. У преморбіднийособистості цих хворих відзначалися такі риси, як зовні впевненеповедінку, передчуття внутрішньої невпевненості, прагнення до активногоподолання стресових ситуацій. Як правило, такі пацієнти прискорюють хідлікування і при певному симптоматичному поліпшення прагнуть повернутися дояк і раніше, праці та образу.

    Для третього варіанту відношення до хвороби характерно адекватнесприйняття та оцінка захворювання. Цих хворих відрізняло відповідністьуявлень про неврозі отриманої від лікаря інформації, віра в виліковністьі мотивація до одужання (активну протидію хвороби).

    У процесі успішної психотерапії два перші варіанти нерідкоперетворюються в третьому, адекватний варіант. Це досягається перш за всерозвитком довірчих взаємин лікаря і хворого, які зміцнюють вірупацієнта в виліковність неврозу, наданням у доступній та зрозумілій дляхворого формі відповідної інформації, виробленням активної тавідповідальної позиції хворого в процесі психотерапії.

    Патогенетична або індивідуально-орієнтована (реконструктивна)психотерапія при неврозах може здійснюватися в двох основних формах --індивідуальної та групової. Кожна з них має власногоспецифічним психотерапевтичних потенціалом.

    Групова та індивідуальна психотерапія спрямована навнтурілічностную проблематику і систему відносин пацієнта, дефекти якоїзнаходять вираження в міжособистісному взаємодії, який вже вдругеобумовлює посилення порушень внутрішньоособистісних структур і зростання нервово -психічної напруги.

    Групова психотерапія дозволяє почати роботу з кінцевим ланки цієїланцюги, тобто з неконструктивного поведінки пацієнта. Психотерапевтичнагрупа є моделлю природних груп, і пацієнт переносить до групивластиві йому стереотипи поведінки. Специфіка внутрішньогрупової терапіїяк самостійного методу полягає в цілеспрямованому використаннівсієї сукупності взаємовідносин і взаємодій, що виникають міжучасниками групи - групової динаміки в лікувальних цілях.

    Рішення завдань особистісно-орієнтованої психотерапії в ходігрупового процесу досягається шляхом спрямованого впливу на основнікомпоненти відносин особистості: пізнавальний, емоційний іповедінковий.

    Власні дослідження

    У ході дослідження застосовувалася методика URIKA, розроблена в
    Німеччині.

    Початкове призначення цієї методики складалося у виділенніспецифічних характеристик переходу від однієї стадії зміни до іншої; ввиділення підтипів людей, згідно з стадіях терапії.

    Автори методики вказують на існування 4-х стадій терапії:
    1. предразмишленіе
    2. роздум
    3. дію
    4. збереження.

    Методика складається з 32 тверджень (по 8 пунктів для кожної стадіїтерапії). На кожен пункт можливі 5 варіантів відповідей. Вони відображаютьступінь згоди-незгоди з твердженнями, що характеризують установки,знання і дії, пов'язані з конкретною стадією терапії. У кожнійшкалою може бути від 8 до 40 балів.

    Метою дослідження була перевірка цінності даної методики для клінікиневрозів.

    За допомогою методики URIKA було обстежено 14 пацієнтів відділенняневрозів НДІ ім.В.М.Бехтерева.

    Отримані результати представлені в таблиці.

    Таблиця
    | Стадії психотерапії | Кількість пацієнтів |
    | 1. предразмишленіе | 7 |
    | 2. роздуми | 1 |
    | 3. дію | 2 |
    | 4. збереження | 4 |

    Ця методика дозволила точно визначити, на якій стадіїпроцесу психотерапії перебуває кожен обстежений.

    Таким чином, дослідження процесу психотерапії при неврозахдозволяє нам прийти до висновку, що застосування даної методики можливо вклініці неврозів для оцінки прогресу в лікуванні.

    Пишу реферати: E mail medreferats@usa.net від 10 до 20 тис. Оплата в Санкт-
    Петербурзі при отриманні, в інших містах поштою. Можлива передплата врахунок майбутніх рефератів. Список готових рефератів можна замовити поштою
    (адреса вказана вище).

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !