Пізній гестоз являється синдромом поліорганної недостатності, що розвивається внаслідок вагітності або загострюється в зв'язку з нею. Ця патологія виникає в тих випадках, коли адаптаційні системи організму матері не спроможні забеспечити потреби плода, який розвивається. Гестоз може з'явитися у здорових вагітних - чисті гестози, а також при наявності у них захворювань (нирок, печінки, серцево-судинної і ендокрінної систем) - комбіноваці.
Поява гестозу в ранні строки (після 20 неділь) завжди повинно насторожуваті у відношенні комбінованої форми цієї яатології. Найбільш часто гестози виникають на фоні захворювання нирок, гіпертонічної хвороби, серцево-судинної патології, як правило, важко протікають.
В нашій крайні пізні гестози класифікуються на 4 клінічних форми: водянку, нефропатію, прееклампсію і еклампсію.
Головні прояви цієї патології пов'язані із спазмом судин, підвищенням проникності їх стінки, затримкою води і натрію в організмі з послідуючим розвитком гіпоксії, різким розладом функції ЦНС, залоз внутрішньої секреції, нирок, печінки і других органів, глибоким порушенням обміну речовин.
Згідно літературним данним провідними факторами у виникненні пізніх гестозів являються недостатній кровообіг, порушення газообміну і обміну речовин в плаценті. Важливу роль належить спіральним артеріям матки, частина яких в силу природженої або набутої недостатності залишаються спазмованімі, що супроводжуються ознаками ішемії і гіпоксії плаценти.
Порушуються рівновага між простацікліном і тромбоксаном.Зніження синтезу простацікліна і підвищення тромбоксану в плаценті призводить до генералізованого спазму судин з підвищенням периферичного опору в них, до пошкодження ендотелія судин і посилення агрегації і адгезії тромбоцитів з розвитком тромбоцітопенії,
а тажож до активації внутрішньосудинного звертання, відкладання фібріна в термінальних відділах кровоносною "русла і послідуючим мІкроііркулярнім порушенням в органах.
Недостатня гемоперфузія через судини матки поглиб ^ ве ішемію і гіпоксію тканинних структур в ній з підвіщеннйм викидом норадреналіна і серотоніна, що також супроводжується періферійнім спазмом судйню. В середині мікросудін матки виразний стаз крові, агрегапія, адгеяія і десіменірованній мікротромбоз.
Сповільнення кровообігу у відділі обміну речовин визивало гіпоксію ткайін 9 різким порушемням метаболізму. Підвіщуеться концентрапія недоокислені метаболітів (лактату, пірувата), збільшуеться кількість активних поліпептідів (гістаміна, ацетілхоліна, простагландинів), що призводить до вазоділятації судин в матці. Але в умовах "сладж" утворені агрегати клітин крові не йроходять через розжірені судини, а сама вазоділятація посилює неоднорідність судинних калібрів і стаз кройі. Одночасно дія ацідозу, серотоніна, кінінів і, можливо, гістаміна різко збільауе проникність капілярної стінки для рідини, електролітів і білків з переходом їх в тканини. Втрата рідкої частини крові призводить до згущення і підвищення її вязкості. Aгрегаті еритроцитів накопичуються в мікроціркуляторному руслі і виключаються із загального кровообігу, розвивається синдром секвестрації крові (А. П. Зільбер, 1977, N /^^?^^^ й соавт ^ 1 ^ ^). Секвестрація крові в мікроціркуляторнему руслі матки викликає гіповолемію в загальному колі кровообігу. ^ ^ ^ іхляеваі976) ^ Г ^ М ^ Соловьораісіівавт. (1971) ^ В ^ Н. Серов і сяівавт. (1989) відмічають.зніженйяОЩйа 30% від повального рівня.
Зниження ОЦК обумовлює перероаярйдІйейня об'ємів циркулюючої крові і в інших органах і системах. В першу чергу в процес втягуються мікроціркуляторнІ русла нирок, печінки, гіпофіза і каротідні гломуса, так як їх кровопостачання забезпечується
системами капілярів низького тиску, найбільш чутливо реагуючи на зміни загальної ремодінамікі; мозок і міокард включаються в цю реак ^ цію на більш пізніх стадіях.
Внаслідок гіповолемі? і порушення мікроціркуляці? нирок подразнюються клітини юкстамедулярного апарату з віділянням Рені-на, останній активує плазмйтічніЙ Ар-глобулін і утворюється ангіотензін ^ який має сильну вазоконетріктурну дію ^
Порушення нірковр? мікрор ^ моціркуляці ^ супроводжується зменшенням клубочкової фільтраці ^ ^ ^, затримкою ^ рідини і токсичних поліпептідів) змінами в паренхім ^ ^ розвитком олігурі? ^ Анурі? ^
Зниження ефективності мікросудінно ^ про кровотожу печінки викликає пригнічення білковосінтезуючо? ^ Дезінтоксікаційно? і сечовінообразуючо? ?? функцій ^ Всі ці зміни в організмі матері викликають гіпотрофію і
гіпоксію плода. Зменшення інтенсивності мозговоТ. мікрогемоцірку-ляпі ^ супроводжується гіпбксією і набряком мозку, а розвиток ДВС-^ Індрою в органній і системній ціркуляцій приводить до геморагічних, і ^ ромботічніх вус ^ ладнень.
Таким чином, інтенсівн ^ істьмікрогемоцір ^ улят9рніх порушень, визначають тяжкість і прогноз пізнього гестозу для матері і
пглода, а також вибір засобів фармакологічно? терапі? ^
ТЕРАПІЯ пізніх гестозів (загальні положення)
Виходячи з патогенезу пізніх гестозів вагітних, терапія повинна бути комплексною, проводитися з урахуванням переваги того чи іншого сйндрому (гіпертензівній, рвфротічній, коагулопа-тичний, синдроми будомно? ^ Апругі набряку тканин, фетбплацен-тарний ^ недостатності та інш.) ^ Лікування повинно бути суворо регламентовано по годинах, при важких йогб ^ ормах-су ^ ^ сно з лікарями анестезІологамі-реаніматологамй.
Дуже важливий лабораторії контролю за ефективністю призначено? терарії і внесенні при цьому необхідної корекції.
Для досягнення належних успіхів 'в лікуванні необхідно виконувати ряд принципових положень:
1. Госпіталізація у відділення або палату інтенсивної терапі? ^ Яка обладнена ^ на всіма необіднімі засобами для надання в повному обсязі комплексу лікувальних засобів) а також діагностііною апаратурою для повноцінного контролю за функціонуванням життєво-важливих органів ^
2. Раціональне харчування
3. Створення лікувально-охоронного режиму-допомага ^ попереджую-вати продукцію вазбактівніхгамінів (НОРАД ^ еналіна, ^ реналін ^-т. Серотоніна) поширенню вазоко ^ стрікці? і зберігає компенсаторні механізми адаптаці?.
4. Нормалізапія гемодинаміки:
а) ліквідація спазму периферичних судин та нормалізація матково-плацентарного кровообіг ^ ^ б) усунення артеріального гіпертонії ^ в) боротьба з гіповолеміею ^ реологічнімі порушеннями ^
5. Корекція порушень метаболізму: а) водн ^ електролітного обміну ^ б) білкового обміну ^ в) кислотно-основного стану. 6.Нормалізація ^ ункці? Дихальна ^ "системи іЦНС. 7. Проведення антиоксидантної терапій 8. Профілактика і лікування судомно синдрому. 9. Раціональне родорозрішення. 10. Реабілітація хроріх п ^ сля родорсзр ^ шенн ^. Медікамеятожні р яр
Необхідно дотримуватися послідовності в лікуванні за патогенетичних принципом і в залежності від ступеню важкості ^ гестозу.
Терапію розпочинати із седативних препаратів ^ знімання спазму периферичних ^ маткових і плацентарних судин, корекці? білкового обміну. При цьому яосілюеться ефектівністп ді? гіпотензивних і діуретічніх засобів інфузійної терапії (поліп-шуеться нирковий кровообіг ^ збільщується діурез) ^ знімаються ризик перевантаження судинного русла ^ набряку легенів ^ мозку <В другу чергу проводиться гіпотейзівна терапія.>
Після зняття спазми судин ^ покращення клубочкової фільтра-пі? ^ Досягнення гіпотензівного ефекту ^ ліквідації гіповолемії призначаються діуретічні засоби. Проводячи л ^ кувайня пізніх гестозів необхідно усвідомити ^ що ^ фект призначено? терапії наступаючи на стаді? пр ^ гестозу ^ в інших випадках іноді можна досягти ремісії, а 20% вагітних ^ гестозом не піддаються терапі? і захв ^ Жванія невйійно прогресує. У таких випадках для збереження здоров ^ жінки ^ попередження перінйтально? смертності доцільно провести термінове родороз-рішення і дальніше лікування ^ іеї патології.
Основні групи йрепар ^ тів ^ що застосовуються дяй лікування пізніх гестозів та їх фармакологічна характеристика ^
Препарати ^ впліваючі на центральну нервову систему. Наркотичні та снодійні засоби:
Ф т о р о т а н-Інгаляційний наркотик легко всмоктується із дихальних івляхів і с ^ оро виводиться легенями $ незміненому віглядів лише невелика частина препарату метаболі ^ уеться в організмі. Сві-домість виключається через 1-2 хв. після початку дії парів фторо-тана. Після припинення подачі фторотан через 3-5 хв ^ хворі пробуджують. Збудження спостерігається рідко і несильно виражене. Осторожно потрібно й ^ го застосовувати у хворих з порушенням ритму серця, при гіпотонії, органічних змінах в печінці. Фторотан викликає релаксапію йаткі і знижує її чутливість до препаратів, що викликають її скорочення (алколоїді опоріьї, окситоцин). Наркотик має властивість пригнічувати симпатичні
ганглії і розширювати периферичні судини ^
При наркозі фторотаном слід враховувати швидку зміну стадій наркозу. Концентрація кисню в суміщі для інгаляцІ? повинна бути не нижче 50% <фторотан ири пізніх гестозах застосовується короткочасно з метою попередження виникнення нападу еклампсії ^ налагодженні внутрішньовенного капелює ^ піхвового огляду ^ В таких випадках його можна подавати з допомогою звичайно? маски для наркозу по 15-30 крапель за хвилину.>
З а к й с ь а з о т а - Інгаляційний наркотик застосовується при гестозах в основному з метою знеболювання родів методом перерваної аутоаналгезії за допомогою спеціальних наркозних апаратів. Суміш зажісь азоту і кісйю водаеться р співвідношенні 60-70 ^ ^ 40-30%. Закис азоту не викликає ускладнень і через 10-15 хвилин (яісля припинення подачі) виводиться через дихальні шляхи ^ ^
Б а р б і т у р а т й - гексеналу, тіопентал - натрій мають снодійній та наркотичний ефекти ^ Застосовуються препарати для внутріжньовенн ^ го наркозу 1-2%? Х розчин ^ який готуються перед введенням ^ Вводять той чи другий препарат повільно ( 1 мл.ві хв.) ^ Наркотична дія ^ після одноразового введення, продовжуються ЗО хв. Препарати призначаються в комплексному лі ^ ув ^ нні еклампсії, їх м ^ жна застосовувати внутрішньом ^ язова по ^ мл.1% розчину через 4 години. ІТре ^ арат проходять через плацентарний бартер і можуть визнати гіпоксію плода. При ускладненнях ^ пов ^ язанніх з ^ введений-ням Барбі ^ ур ^ тів (прігнІ ^ ення дихання ^ пррушення серцевої діяль-несті) показано застосування бемегріда ^ ^ обов доза ^ -1 г. Ф е н о б а р б і т а л - володіє заспокійливим, снодійним, протисудомну ефектом. Застосовуетьеялрі лікуванні прееклампсії і еклайпсії внутрішньовенно (його розчинна форма). Разова доза 200 мг. Добова доза 500 мг.
Чи не б а р б і т у р о в і п р е п а р а т и - предіон (віадріл) ма ^ снодійну і наркотичну властивості. Застосовують віадріл в розчинах різне? концентрації (від 0 ^ 9% до 3%). Початкова доза для вступного наркозу складне 10-12 мг/кг, вводять розчин в вену через голку з широким діаметром із ро ^ р ^ хунку 1 г. протягом 3-5 хв. Загальна доза від 0,5 до 3,5 м.
Наркотичний ефект віадрілу пі ^ ля одноразового введення продовжується 30-40 хв ^ краплинним введенням 0,5-1% розчину можна підтримувати продовжений сон ^ Розчин для інфекцій готують безпосередньо перед вживанням. Розчинником можуть бути ізотонічні розчини глюкози, натрію хлоріду, 0,23% новокаїну або вода для інфекцій.
Віадріл добре послаблює м ^ язи, не впливає суттєво на дихання і серцево-судійну систему. Основним ускладненням віадрілу є подразнення вен, в подальшому може розвинутися флебіт. Дія, попередження останнього ^ перед віаді-лом, необхідно ввести 0,25-0, ^ 5% Новоком ^ на.
^ Н а р к о т й ч н і а н а л г е т й к и
П р о м е д о л-швидко всмоктується І справляє сильну аналого-гезуючу дію при парентеральному введенні,. В зв'язку із зняттям болі має снодійній ефект ^ Лагодити спазмолітичну дію на гладенькі № ^ язи внутрішніх органів, разом з цим підвищує тонус і посилить скорочення м'язів матки.
В акушерській практиці застосовується для <обезболювання і прискорення родів, а також ^ в комплексному лікуванні пізніх гест-зів для посилення ді? психотропних, ' "наркотичних, спазмолітічніх і гіпотензивних засобів. Разова доза 0,04 г. Добова доза 0,16 г.>
П с й х о т р о н н і з а с о б и:
Нойролоптнчпі препарати А м і н а з і н - основний представник нойролея ^ ^ в. Седативно дія Амін ^ Зіна н ^ організм обумовлена його впливом на ЦЗЙ.
При цьому величина седативного ефекта дозозалеткна. Це супроводжується пригніченням умовних та руховозахісніх рефлексів) зниженням рухової активності) зменшенням тиску крові. Останнє пов'язано з наявністю у препарату антіадренергічніх властивостей (бло-куе центральні да периферичні адренорецептори) ^ Аміназін посилює дію снодійних) наркотиків ^ аналгетіків) місцевоанестезуючіх речовин ^
Для внутрішньовенного введення необхідну кількість аміназіну розводять в 10-20 мл. 3% глюкози '^ бо ізотонічного розчину хлориду натрія, вводять повільно (протягом 5 хв). Парентеральне введення аміназіна може викликати р ^ зке падіння АТ) ортостатічній колапс. Вища разова доза -0,1 г. Добова доза - 0) 25 г
Д р о п е р і д о л - нейролептичних препарат із групи бутірофе ^ нонів. Має альфа-адреноблокуючу, знеболююче, протишоковий, протіблювотну ді], знижує артеріальний тиск ^ викликає стан нейролеп-сі? ^ Потенціє дію гіпотензивних) знеболюючих) наркотичних препаратів) транквілізаторів.
Застосовують для купір ^ вання гіпертонічніх кризів) станів збудження внутрішньовенним струминний введенням із розрахунку '0) 1 мг/кг (частіше-2 мл/5 мг/0) 25% розчину). Дія препарату продовжується 3-4 години. Дроперідол має властивість кумулюваті) тому при повторному введенні (через 3-4 год) доза складає 2/3 первинно-а?) При наступних - (через 6) 8 та 12 рік) - 1/2 первинної.
Транквілізатори
С і б а з о н (діазепам) седуксен) реланіум) валіум). Ма ^ заспокійливу дію н ^ центральну нервову систему) протисудомну активність) викликає помірну м'язову релаксацію) снодійній ефект) потенцюе'дію аналгетіків і снодійних) зменшує почуття страху) тривоги) напруги) галюцінацій ^ із організму виділяється нирками. Проникає через плацентарний бар ^ ер ^ тому застосування його вагітним жінкам довший час не бажано (пригн ^ чує рухомість і
дихальний центр у плода).
Розчин седуксену не можна змішувати в одному шпрііі з інши-^ ми Прей ^ ^ тами - може утрорюватісь облог.
Вводиться внутрішньом ^ язо ^ о і внутрішньовенне по 10-20 мг (2-4 мл 0 ^ 5 ^ розвине) 2-4 рази на добу.
Максимальна добова доз ^ 70 мг.
, ^ Р ^ з ^ ^ ч ^ ^ ^. Седативні препарати
Препарати цієї групи посилюючи процеси гальмування або знижуючи процеси збудження можуть р ^ гулюватч вплгв на центральну Нерво-ву систему ^ ^ ^ "і ^ оте ^ пюють дію с'оліі ^ їх) ^'-'^ лрет ^ ків і інших нейроттоопніх засобів.
При лікуванні легких форм гестозів застосовуються препарати із коріння валеріани ^ пустірніка ^ боярішніка) ревеню ^ беладони, листя м ^ яти перечно ^ трилисника водяного) шишок хмелю та інш. Для лікування важких форм гестозів широко застосовується магнія сульфат. '
М а г н і я с у л ь ф а т-для парентерального введення випускається в ампулах 20% або 23% розчин по 5) 10 ^ 20 мл. Препарат має багатогранну дію на організм. При парентеральному введенні препарат заспокійливо впливає на центральну нервову систему. В залежності від дози спостерігається седативний ^ снодійний ^ наркотичний ^ сечогінний, Гіпотензивний ^ протисудомну, спазмолітічній ефекти, знижується внутрішньочерепний тиск.
Сульфат магнію має також курареподібну дію внаслідок пригнічення нервово-м ^ язова? передачі (релаксує поперечно мускулатуру). Препарат знижує збудливість дихального центру, великі дози при парентеральному введенні можуть викликати параліч дихання, пригнічувати скоротліву функцію мускулатури матки,
Гіпотензівну дію магнію пов'язують з можливістю послаблення. судинна ^ реакпі ^ на пресорні речовини (ангіотензин III, норадрена-лін).
При легких і середніх ступенях важкості гестозу сульфат магнію вводять внутрішньом ^ язова ^ при важких формах-внутрішньо-венно.
Іони магнію проникають через плаценту і часто викликають гіпотонію новонародженого) можуть призвести до пригнічення і зупинки дихання.
Дози препарату підбираються таким чином) щоб його концентрація в сироватці крові укладала 6-8 ммоль/л. Порушення збудження в провідній системі серця зустріяаються при концентрації 10-15 ммоль/л) концентрація вище 15 ммоль/л може призвести до зупинки серця. '
Концентрація магнія в сироватці від 12 до 15 ммоль/л супроводжується депресією дихання.
Тому при застосуванні сульфату магнія необхідно контролювати частоту серцебиття) дихання (не менше 14-16 за хв.)) Віра-женість колінних рефлексів.
Сульфат магнію виводиться з організму в о?? новних через нирки) тому його можна застосовувати при достатній функції їх. При випадковому передозуванні хвору необхідно і ^ ітубуммі і пере-
водити на ^ ^ ^ ^^^^^^^^. Антагоністом магнію е препарати кальцію 10% 10 мл в вену.,
У повсякденній практиці доза сульфату магнія візначується початковим рівнем середнього артеріального тиску (САТ), вагою тіла вагітної і індивідуальною чутливістю до препарату.
Середній артеріальний тиск. САТ == АТ сист. + 2АТ діаст.
З В нормі САТ 90-100 мм рт. ст.
В практичному відношенні можна притримуватися наступних принципів підбору доз ^ і швидкості введення сульфату магнія в залежності від початкового рівня САТ: ^
^ ^ "Г від ІІР до 120 мм рт.ст.-1, 8 г/год (30 мл 25% розчину або 7,5 г сухої речовини в 400 мл реополіглюкіну);
С ^/від 121 до 130 мм рт.ст. - 2 ^ 5 г/год (40 мл 23% розчину або 10 г сухої речовини в 400 мл реополіглюкіну); ^ ^ Т ^ вище 130 мм рт. ст ^ - 3 ^ 2 г/год (50 мл 23% розчину або 12,5 г сухо? речовини в 400 мл реополіглюкіну).
При САТ від 100 до 110 мм рт ст. можливе призначення Магне-зійно? терапій в залежності від йагі тіла: до 90 кг-С ^ 04 г/кг/год.
Частіше застосовують початкову дозу сульфату магнія: 4 г розчиненого в 150-200 мл реополіглюкіну і краплинне вводять протягом 3-4 год під контролем зниження АТ з.наступнім введенням кожну годину по 1 г, або 5 г кожні 4 години (не під час родів) .
Периферичні вазоділататорі
Це група препаратів ^ що впливають на найдістальніші відділи судинної системи (артеріолі і венул). До них відносяться безпосередньо периферичні вазоділататорі ^ натрія нітропрусід ^ апресін), а також антиангінальні засоби ^ що мають судіннорозшірюю-чу дію - органічні нітрати (нітрогліцерін, нітросорбід), молсідо-мін. Нітрати, молсідомін мають більший вплив на венул, натрія нітропрусід - на артеріолі і час ^ ово на вени, апресім переважно на резистентні артеріальні судини.
Всі перечислені засоби повинні застосовуватись під суворим контролем гемодинаміки і спостереженні доз. Вони можуть різко знизити системний артеріальний тиск ^ викликати колапс, погіршити кровозабезпечення серця.
Н а т р і я н і т р о п р у с й д (наніпрус, ^ іпрід). Препарат вводять внутрішньовенне краплинне. Розчин готують безпосередньо перед застосуванням. Вміст одніе? ампули (25 або 50 мг) розчиняють в 5 мл ізотонічного розчину глюкози і переносять в крапельницю (500 або 250 мл 5% глюкози). Враховуючи нестійкість препарату флакон з розчином покривають чорною світлозахісною плівкою. Швидкість інфузії контролюється показанікамі АТ із роз-
рахунку 0,5-5 мкг/кг. При передозуванні препарату можливе виникнення різкої гіпотензія тахікардії, блювоти, головокружіння. У таких випадках слід зменшити швидкість введення препарату.
Антидотом нітропрусіду є метгемоглобін-утворюючі препа-рати (метиленовим синька, натрія тіосульфат). А п р е с і н (гідралазін).
Препарат безпосередньо знімає спазм м'язів артеріол, тому основною його особливістю являється зменшення опору періферій-'них резистентних судин (артеріол) і викликає зниження артеріального тиску, зменшує навантаження на міокард, посилює серцевчй викид, а також посилює плацентарний, церебральний і нирковий кровообіг.
Добре його використовувати, як доповнення до магнзіальної терапії. 40 мг препарату розводять в 100 мл ізотонічного розчину натрія хлрріду і вводять із швидкістю 5 мг/год. Для досягнення мети цю дозу кожні ЗО хв. поки величина діастоліч-ного тиску не стане ІОС мм рт.ст.
Апресін починає діяти через ЗО хв ^, максимальна тривалість-дії 3-4 год.
Побічне ефекти: головна біль) тахікардія, головокружіння, біль в ділянці серця, блювота.
П е р л і н г а н і т (Нітрогліцерин для внутрішньовенного введення). Вводиться 0,01% розчину крапельне. Для цього 10 мл препарату розводять у 90 мл фізіологічного натрія хлориду. Швидкість введення 25 мкг/хв піц контролем артеріального тиску, повільно збільшуючи швидкість інфузії, яка не повинна перевищувати 200 мкг/хв.
Слід враховувати, що перевищення оптимальних доз перлін-ганіта і других нітратів може визвати порушення ритму і провідності серця, колаптоїдний стан ^
М о л с і д о м і н (сіднофарм) в таблетках. Препарат має антиангінальний вплив. Ефект пов'язаний з периферичної веноділя-туючою дією, збільшенням ємкості венозної системи і зменшенням венозного припливу до серця. Під впливом препарату знижується тиск в легеневій артерії ^ зменшується наповнення лівого шлуночка і напруга стінки міокарду. Препарат покращує колатеральний кровообіг і зменшує агрегапію тромбоцитів.
Молсідомін застосовується сублінгвально по 0,002 г три рази на добу. Спазмолітічні засоби різних груп
П а п а в е р і н - алкалоїд, що знаходиться в опії. Віготовляєте ся також синтетичним шляхом. Являється міотропнім спазмолітічнім засобом. Він знижує тонус і зменшує скоротліву діяльність гладеньких м'язів і в зв'язку з цим має судінорозшіруючу і спазмолітичну дію.
Для лікування гестозів вводиться в м ^ язи або в вену. Для внутрішньовенного введення 2 мл 2% розчину папаверіна розчиняють в 10-20 мл натрія хлориду 0,9% і повільно вводять. При перевищенні дози або при швидкому його введенні може виникнути аритмія, часткова або повна атріовентрикулярна блокада.
Разова доза - 0,1 г. Добова доза - 0,3 г.
Н о - ш п а - по фармакологічній дії препарат близький до папаверіна, але має дещо більш сильну і продовження спазмолітичну активність.
Для лікування даної патологів застосовується по 2-4 мл 2% розчину в м ^ язи або в вену 2-3 рази на добу.
Д і б а з о л-проявляє судіннорозшіруючу, спазмолітичну активність, в деякій мірі знижує тонус і розшірує ^ мозкові судини. Вводиться дібазол у вигляді 1% або 0,3% розчину внутрішньом ^ язова
внутрішньвенно по 426 мл 2-3 рази на добу.
Е у ф і л і н-посдаблюе м ^ язи бронхів ^ знижує опір кровоносних судин ^ розширює коронарні судини серця, знижує тиск в системі легеневої системи, підвищує нирковий кровообіг, підвищує діурез пов'язаний, із зниженням канальцевому? реабсорбції. Викликає збільшення про мегіою води ^ елйтролітів, особливо іонів натрія і хлору. Препарат стимулює скорочення серця, при цьому підвищує потребу міокарда в кисні.
Застосовується в основному для внутрішньовенного повільного введення 2,4% його розчин по 10 мл, які завчив ^ з ^ о розводять 'в ІО-2О мл ізотонічного розчину натрія хлориду. При появі серцебиття, нудота швидкість введення зменшують.
Протипоказання для застосування еуфіліну є коронарна недостатність і порушення серцевого ритму, виражена тахікардія. Разова доза - 0,25 г Добова доза - 0,5 г.
П ^ н т о к с і ф е л і н (т ^ р ^ нтал). Пр ^ являв ^ судіннорозші-рюю ^ дію ^ покращує ПОО ^ ачан ^ гкіс ^ р тканини ^ а ^ заторможуе агре-гапію ^ ромб ^ ітів і зме ^ уе згущення ^ ^ БВІ. ^
Внут ^ ішньо ^ ННР ^ водят ^ 0,1 г ^ 1 а ^ Рула) в 250 ^ 500 мл 5%, глюкози ао ^ і ^ ^ ^ чного ро ^ чи ^ унатрія хлориду. Добова ^ д ^ за -0, ^ 0,3 г. ^
Г а н г л е р о н - має холінолітічну, спазмолітичну і місце-воанестезуючу властивість. Застосовується для внутрішньом'язо-вого, підшкірного і внутрішньовенного введення у вигляді 1,5% розчину по 2 мл. Разова доза - 0,06 г (4 мл). Добова, доза - 0,18 (12 мл).
На у р о н т і л (діпірідамол). Крім коронаророзшірюючої дії препарат зменшує периферичних опір і помірно знижує артеріальний тиск. Важливою особливістю курантіла е його властивість термозіті агрегацію тромбоцитів і попереджувати утворення тромбів в судинах. Застосовується також для поліпшення матково-плапентарного кровообігу. 2 мл. препарату розводять в 200 мл 5% розчину глюкози або реополіглюкіну і вводять краплинне в вену.
Н о в о к а У н - місцевий анестетик.
Застосовується для лікування гестозів з метою зняття спазму периферичних судин і покращення мікроциркуляції у вигляді глюкозо-новокаїнової суміші: - глюкоза 20% 150 мл + новокаїн 0 ^ 25% 150 мл в вену повільно краплинне ^ 8 ОД інсуліна (після опреділен-чя чутливості організма на новокаїн).
Гіпотензивні засоби
Механізм дії різних груп антигіпертензивних препаратів визначається їх впливом на різні відділи регуляпії судинного тонусу.
Вище були охаражтерізовані фармакологічні засоби ^ які крім основних ^ мають гіпотензивні властивості (дів.нейротропні, седативні ^ периферичні вазоділататорі та спазмолітічні препарати різних груп) ^
З а с о б і ^ впліваючі на судінорухІвні (вазомоторні) пентрі головного мозку. К л о Ф е л і н (гемітон катапресан).
Препарат стимулює а? - Адренорецептори судіннорухівніх центрів ^ зменшує потік симпатичних імпульсів із ЦНС і знижує звільнення норадреналіна із нервових закінчень. У зв'язку з цим клофелін має гіпонзівну дію ^ остання супроводжується зниженням серцевого жікіду і зменшенням периферичного опору судин ^ в тому числі і судин нирок. Препарат має також седативну дію) пов'язану із впливом на ретикулярну формацію стовбура мозку.
Для внутрішньовенного введення 0 ^ 5-1 мл 0 ^ 01% клофеліна розводять в 10-20 мл ізотонічного розчину хлориду натрія і вводять повільно на протязі 3-5 хв. Гіпотензівна дія розвивається через 3-5 хв. і продовжується 4-8 год. Різка відміна препарату може призвести до підвищення артеріального тиску <Разова доза - (0) 05-0 ^ 15 мг) 0 ^ 5-1,5 мл 0,01% розчину. Добова доза максимальна - 1,2-1,5 мг (6-8 мл) ^ .. М е т і л д о ф а ^ (допегіт, альдомет), подібно клофеліну гальмувати симпатичну імпульсацію і викликає, зниження артеріального тиску. Гіпотензія супроводжується уповільненням серцевих скоро-чжнь, зменшенням серцевого викиду і периферичного опору ^ Орто-статичної гіпотонії ^ спостерігається. У більшості викликає седативний ефект. З організму виділяється нирками, сеча при стоянні набуває темного кольору ^ Препарат проникає в материнське молоко. Максимальна добова доза - 3 г (таблетки по 0,25).>
Гангліоблокуючі препарати ^
Гайгліоблокаторі мають властивість блокувати Н-холінорепеп-тори вегетативних вузлів і в зв'язку з цим тормозять передачу нервового збудження з прегангліонарніх на постгангліонарні волокна вегетативних нервів. При цьому настає зниження артеріального тиску, що пов'язано із зменшенням надходження судіннозвужуючіх імпульсів до судин і розширенням периферичного судинного русла (в першу чергу артеріол).
Гангліоблокуючі препарату застосовуються для купірування гіпертонічніх кризів. ^ Спазмів периферичних судин, при важких формах гестозів, набряках легенів та мозку.
Найчастіше в акушерській практиці застосовуються гангліо-блокатори коротко ^ (арфонйд, імехін) та середньої продовженності дії (пентамін, бензогексоній ^ гігроній) з метою контрольованої гіпотонії. Застосування гангліоблокаторів при пізніх гестозах вімага ^ -
надзвичайної обережності. На фоні гіповолемі ^ що має місце при гестозах) проведення гангліплегі ^ може призвести до невідповідності судинного русла ОЦК з подальшим зниженням інтенсивності гемоперфузі ^ і поглибленням важкості метаболічних порушень в організмі матері і плода.
Можливе призначення гангліоблокаторів в кінці першого ^ під час другого і в післяродовій періоди ^ а під час вагітності призначення цих препаратів необхідно обмежити.
На початку лікування рекомендується перевірити реакцію хвороб на малі дози препарату) вводять половину середньої дози і слідкують за ефективністю дії.
Слід зазначити ^ що при застосуванні гангліоблокаторів хворі.дуже чутливі до крововтрати.
Основні побічні впливи цих препаратів: ортостатічна гіпотензія, тахікардія, атонія кишечника і сечового міхура.
П е н т а м і н. Застосовується для контрольована ^ гіпотоні?, А також пр набряку мозку чи легенів. В вену повільно вводять С ,2-С, 5 мл 5% розчину розведення ^ 20 мл 5% глюкози, або фізіологічного розчину, при необхідності дозу препарату підвищують до 1,5-2 мл 2-3 рази на добу. В м ^ язи можна вводити 0,5-2 мл.
Допільно препарат тітруваті, для цього 1 мл пентаміну розчинити в 9 мл фізіологічного розчину і по показанням вводити кожну годину в вену або в м'язи.
Вища разова доза - 0 .. 15 г (3 мл 5% розчину) Добова доза - 0,45 (9 мл 5% розчину).
Б е н з о г е к с о н і й. Також використовується для керо-ваної гіпотонії, має сильну ганЯіоблокуючу активність. Застосовується для внутрішньовенніх і внутрішньом ^ язова введення. При повторному застосуванні препарату реакція на нього поступово зменшується, що потребує збільшення дози. Тому рекомендується починати лікування з найменших доз, які дають необхідний ефект, а потім збільшувати дозу. Його можна вводити повторно по 3-4 ін ^ єкці? на день. Разова доза-0 ^ 75 г. Добова доза - 0.3 м.
І м е х і н. Гангліоблокатор короткої дії ^ Для контрольованої гіпотонії застосовують внутрішньовенне введення 0 ^ 01% його розчину. Для нього розводять 1 мл 1 ^ розчину в 100 мл ізотонічного хлориду натрія або глюкози: вводять із швидкістю 90 крапель за хвилину, контролюючи артеріальний тиск. При досягненні необхідного ефекту Кількість крапель значно зменшують.
Після припинення введення розчину імехіну артеріальний тиск відновлюється через 4-15 хвідін. Препарат можна вводити одноразово 5-10 мл 0,1 ^ розчину ^ потім перейти на крапельне введення. А р ф о н а д.
З й м п а т о л і т и ч н і засоби ^ блокуючі пресінаптічні закінчення адренергічніх нейронів.
Р е з е р п і н (рауседіл). Алкалоїд раувольфій заспокійлі-рс рпліває на гентральну нервову систему) також ма ^ гіпотензівну рл ^ ст ^ сть. Гіпотензія розвиваються повільне ^ під його впли ^ 'м зменшується вміст нсгадгеналі ^ ^ ^ ^ ЛОФ міна і с ^''^ то ^ іна "ЦНС. Збільшується нирковий кровообіг ^ посилюється клубочкова фільтрація, Сприяє розвиткові брадікардії. Застосовується як в середину ^ так і парантерально. Разова доза - 0 ^ 002 г (2 мг) Добова доза - 0 ^ 01 г (10 мг).
Резерпін входить до складу препаратів ^ що також застосовуються для лікування гестозів:
а д е л ь ф а н - таблетки) до складу входить резерпін 0 ^ 0001 г і дігідролазін 0,01 г,
к р і с т е п і н - драже (0 ^ 1 мг резррпіна, 0,5 мг дігідро-ергокрістіна, 5 мг діуретіка клопаміда), т р і р е з і д - (резерпіна 0,1 мг,, апресіна 10 мг, гідро-хлортіазіда 10 мг).
В-адреноблокатори
А н а п р й л і н (обзідан, індерал). Послаблюючий вплив симпатичної імпульсації на В-адреноблокатори серця, анапрілін зменшує силу і частоту серпевіх скорочень, блокує позитивний хроно-і інотропіій ефект катехоламінів. Артеріальний тиск під впливом анапрідіна знижується. Гіпотензівну дія препарати посілює-ться р сполученні з іншими препаратами: резерпіном, апресіном, діуретікамі. Анапрілін підвищує скоротліву активність м'язів матки.
Препарат не можна застосовувати в сполученні з верапамілом '(можливі колапс, асістолія).
Застосовується в середину по 0,01 і 0,04 г (10 і 40 мг), внутрішньовенне по 115 мл 0,1% розчину (115 мг в ампулі).
А-адреноблокатори
П і р о к с а н. Впливає на периферичні і центральні адрено-реактивні системи. Застосовується для зниження артеріального тиску ^ психічної напруги при різних проявах діенцефально? пато-логії симпатико-адреналової типу ^ Препарат має помірну седативну дію. Призначають в середину ^ підшкірне і в м ^ язи. Парантерально вводять по 1 мл 1% розчину 1-3 рази на день. П р а з о з і н (адверзутен).
Препарат виборна впливає на судинні а ^ == адренорецептори. Внаслідок нього празозін блокує судінозвужуючу дію медіатора (норадреналіна) без впливу на другі сторони його активності.
Характерною його дією головним чином периферична вазоділя-тапія. Він виявляє одночасно артеріо-і венорозшірюючу дію, в зв'язку з цим зменшує притік крові до серця і зменшує опір периферичних. Знижує агрегацію еритроцитів. Застосовується невеликими курсами (таблетками по 1 мг і 5 мг).
К е т а н с е р і н - помірний а-адренорецепторів. Блокує т ^ ^ ^-різні ефекти Серота ^ на (спазмог ^ нній вплив на м'язи судин ^ на-агрегацію тромбоцитів). Викликає розширення кровоносних судин І ма ^ гіпотензівну дію. Застосовують в середину по 20-40 мг, в м ^ язи 10 мг (2 мл 0,5) розчину, в-в 10-30 мг (2-6 мл).
Антагоністи іонів: кальцію.
Препарати цієї групи послаблюють м'язові волокна і зменшують опір в коронарних і периферичних судинах. Тому поряд з покращенням коронарного кровообігу і постачання серця киснем, розширюють периферійні судини і знижують системний артеріальний тиск.
Ефект антагоністів кальцію розвивається поступово і діють вони довго. Препарати цієї групи тормозять скоротліву активність матки.
В е р а п а м і л (ізоптін, фіноптін). Препарат в акушерстві можна застосовувати як антігіпертензівній засіб, але його частіше
призначають при тахікардії, що має місце при пізніх гестозах, або як наслідок магнезіальне? терапій. Вводять краплинне в вену 2-4.мл 0 ^ 25% розчину (5-10 мг).
Ф е ні г і д і н (корінфар ^ ніфеді ^ ІП) - сильний вазоділя-тор. Застосовується як антиангінальний і антігіпертензівній засіб. Препарат сильніше чим?? ерапаміл) знижує діастолічний артеріальний тиск. Призначають в середину по 0,01-0 ^ 02 г 3 рази на день) для прискорення дії (під язик).
Механізм дії полягає в його спроможності інгібіруваті проникнення позаклітінного кальція через мембрану. Це попереджує рощеп-плення АТФ ^ з яким пов'язано утворення енергії ^ необхідної для скорочення гладеньких м'язів.
Наслідком нього являється системна вазоділятапія і відповідно зниження артеріального тиску. Не сприяє затримці натрія, не збільшується об ^ єм циркулюючої плазми ^ Препарат сильніше ніж верапаміл знижує діастолічній тиск. Призначають ніфедіпін в таблетках по С ^ ОІ-С ^ ОЗ г (10-30 мг) 3-4 разі.на добу для прискорення дії (під язик) Тривалість дії 3-4 години. Засоби впліваючі на рентний-ангіотензінову систему
Антагоністи ангіотензіна-ІІ блокують ангіотензівні рецептори або інгібірують ангіотензін-конвертіруючій фермент ^ який сприяє перетворення ангіотензіна-І в ангіотензін-ІІ.
К а п т о п р і л (капотен) - блокатор ангіотензін-конвертірую-чого ферменту. Призводить до розширення периферичних (головним чином резистентних) судин, зниженню артеріального тиску ^ зменшення перед - 1 післянагрузкі на міокард, покращення кровообігу в малому крузі і функцій дихання, зниження опору ниркових судин і покращення кровообігу в них.
Рекомендується призначати каптопріл з нітратамі при резистентності судин до останніх.
При високому артеріальному тискові для прискорено? ді? препарат призначається сублінгвально 25-50 мг. Добова доза 75-100 мг.
А н а л а п р і л (енап) - також інгібітор ангіотензін-конверті ючий ферментах Застосовується в середину по 10-20 мг одноразово (в день) Добова доза не повинна перевищувати 40 мг.
Діуретічні засоби
Призначення їх для літування гестозів повинно проводитися за суворими показаннями. Необхідно контролювати конієнтрапійну і відільну функцію нирок ^ наявність симптомів перегрузки правих відділів серця) рівень ЦВТ, величину відношення осмоляльності сечі до осмоляльності плазми, кліренсовіх показників, креатив-Ніну, сечовини.
В протилежному випадку збільшуються гіповолемія, погіршується стан плода.
Сучасні діуретічні препарати ділять на 3 основні групи: а) салуретики (гіпотіазід, фуросемід, урегіт); б) калійзберігачі (тріамтерен, альдактон (верошпірон) ^ в) осмотічні діуретики (манніт, сечовина).
Найбільш сильними салуретики являються так названі петлеві діуретики. До них відносяться фуросемід, етакрінова кислота і буфенокс. Вони діють на протязі висхідного відділу петлі нефрона (петлі Генле) і різко пригнічують реабсорбцію іонів хлора і натрія, посилюють виділення іонів калія.
Для зменшення стимуляції ренін-ангіотензіново? системи рекомендується комбініруваті ^ тіазіді з в-андреноблокаторамі (анапрелін).
Д і х л о т і азі д (гіпотіазід). Призначається препарат в середину по 0,025-0,05 г (1-2 таблетки в день під час їжі або після неї, протягом 3-5-7 днів підряд, потім робиться перерва на 3-4 дні) і знову повторюється курс.
Одночасно прізначаютьс
