Тонка і товста кишка представляють найдовший орган травного тракту та з кишечником пов'язані процеси травлення, всмоктування, виведення залишків їжі. Діагностика захворювань тонкої кишки складна, часто в умовах амбулаторно-поліклінічної служби просто не можлива. Порушення перетравлення їжі в тонкій кишці може бути під впливом сусідніх органів - печінка, підшлункова залоза, жовчний міхур, шлунок. Тому треба диференціювати основне захворювання і реактивні зміни в тонкій кишці.

 Частота обертаністю хворих в поліклініку досить висока. Але в 70% випадків є функціональні зміни. За даними ВООЗ - 34% становлять функціональні захворювання.

 При різних захворюваннях кишечнику скарги хворих однотипні: на першому місці - порушення стільця - закрепи, проноси, метеоризм, на другому місці - біль.
 У 1895 році Образцов ввів поняття ентероколіту - захворювання тонкого і товстого кишечника. У 1960 році запропонували термін хронічний ентероколіт з переважним ураженням тонкої або товстої кишки.

В основі класифікації ВООЗ лежить епідемологіческій принцип.
Класифікація захворювань кишечника.
 Функціональні захворювання: гіпо-та гіперкінезія, гіпо-і гіпермоторние.