ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Значення вітамінів
         

     

    Медичні науки
    Вітаміни, група незамінних для організму людини і тварин ор-
    ганіческіх сполук, що мають дуже високу біологічну актив-
    ністю, присутніх в у незначних кількостях у продуктах харчування, але
    що мають величезне значення для нормального обміну речовин і життєдіяльності
    тельності.Основное їх кількість поступає в організм з їжею, і тільки
    деякі синтезуються в кишечнику живуть у ньому корисними мікро-
    організмами, однак і в цьому разі їх буває не завжди достатньо. Сов-
    ремінна наукова інформація свідчить про виключно многооб-
    різному участь вітамінів в процесі забезпечення життєдіяльності че-
    ловеческого організму. Одні з них є обов'язковими компонентами
    ферментних систем і гормонів, регулюючих численні етапи обміну
    речовин в організмі, інші є початковим матеріалом для синтезу
    тканинних гормонів. Вітаміни у великій мірі забезпечують нормальне
    функціонування нервової системи, м'язів і інших органів і багатьох фізіо-
    логічних систем. Від рівня вітамінної забезпеченості живлення залежить
    рівень розумової і фізичної працездатності, витривалості і ус-
    тойчівості організму до впливу несприятливих факторів зовнішнього середовища,
    включаючи інфекції і дії токсинів. У харчових продуктах можуть содер-
    жатся не тільки самі вітаміни, але і речовини-попередники - провита-
    міни, які тільки після ряду перетворень в організмі стають ви-
    Таміно. Порушення нормального перебігу життєво важливих процесів в ор-
    ганізме через тривалу відсутність в раціоні того або іншого вітаміну
    приводять до виникнення важких захворювань, відомих під загальною наз-
    ристанням авітамінози. У теперішній час такі ситуації практично не
    зустрічаються. У рідких випадках авітаміноз можливі в слідстві захв-
    досліджень, результатом яких є припинення всмоктування вітаміну або
    його посилене руйнування в шлунково-кишковому тракті. Для авітамінозів
    характерна виражена клінічна картина зі суворо специфічними
    ознаками. Досить поширеним явищем залишається часткова ви-
    Таміно недостатність в тій чи іншій мірі вираженості-гіповітам
    іноз. Вони протікають більш легко, їх вияви нечіткі, менш виражений-
    ни, до того ж існують і приховані форми такого стану, коли погіршуючи-
    ється самопочуття і знижується працездатність без будь-яких характе-
    терни симптомів. Поширеність явно виражених гіповітамінозних
    станів та їх прихованих форм зумовлена багатьма причинами, але частіше все-
    го-орієнтацією індивідуального живлення виключно на задоволення
    смакових запитів без урахування конкретної значущості вітамінів для здо-
    ровья, потреб в них організму і вмісту їх у продуктах пита-
    ня, не кажучи вже про наслідок використання тих чи інших прийомів
    кулінарної обробки, здатних руйнувати вітаміни.Следует також враховуються-
    вати, що гіповітамінозних стани можуть виникнути при тривалому
    або неправильному прийомі антибіотиків, сульфаніламідів і інших міді-
    цінських засобів, які пригнічують діяльність корисної мікрофлори ки-
    шечніка, що синтезує істотні кількості деяких вітамінів, або
    безпосередньо пов'язують та руйнують вітаміни. Причиною гіповіта-
    мінозов може бути і підвищена потреба у вітамінах при посиленій
    фізичної та розумової роботи, при впливі на організм неблагопрі-
    ятних факторів. Такими можуть бути переохолодження, перегрівання, стрес-
    совие ситуації і т.п. Аналогічно їх причиною можуть бути і фізіологічес-
    Електричні стану, що пред'являють до організму підвищені вимоги, напри-
    заходів, вагітність і годування дитини. Прийом вітамінів слід проводити
    в суворій відповідності до рекомендацій або під контролем медичних
    працівників. Надмірне споживання харчових продуктів, надзвичайно бога-
    тих вітамінами, або самостійний зайвий прийом вітамінних препара-
    тов можуть призвести до гіпервітамінозом.
    До теперішнього часу відомо і вивчено близько 30 вітамінів.
    До забезпечення здоров'я людини причетні близько 20 з них.

    ІСТОРІЯ ВІДКРИТТЯ ВІТАМІНІВ.

    До другої половини 19 століття було з'ясовано, що харчова цінність продуктів
    харчування визначається вмістом в них в основному наступних
    речовин: білків, жирів, вуглеводів, мінеральних солей і води.
    Вважалося загальновизнаним, що якщо в їжу людини входять до визна-
    ділених кількості всі ці поживні речовини, то вона повністю
    відповідає біологічним потребам організму. Ця думка міцно докір-
    нілось в науці і підтримувалося такими авторитетними фізіологами того
    часу, як Петтенкофер, Фойт і Рубнер.
    Однак практика далеко не завжди підтверджувала правильність докір-
    нівшіхся уявлень про біологічну повноцінність їжі.
    Практичний досвід лікарів та клінічні спостереження здавна з не-
    сумніву вказують на існування низки специфічних заболева-
    ний, безпосередньо пов'язаних з дефектами харчування, хоча останнє пів-
    ністю відповідало зазначеним вище вимогам. Про це свідчив
    також багатовікової практичний досвід учасників тривалих путешест-
    вий. Настою щим бичем для мореплавців довгий час була цинга; від неї
    гинуло моря ков більше, ніж, наприклад, у боях чи від кораблекруше-
    ний. Так, з 160 навчаючи вісник відомої експедиції Васко да Гама Прокла-
    дивавшей морський шлях до Індії, 100 людей загинули від цинги.
    Історія морських і сухопутних подорожей давала також ряд Повчи-
    тільних прикладів, які вказували на те, що виникнення цинги можетбить
    припинено, а цінготние хворі можуть бути вилікувані, якщо в їх їжу
    вводити відоме кількість лимонного соку або відвару хвої.
    Таким чином, практичний досвід ясно вказував на те, що цинга і
    деякі інші хвороби пов'язані з дефектами харчування, що навіть сама
    рясна піщя сама по собі ще далеко не завжди гарантує від подоб-
    захворювань і що для попередження і лікування таких захворювань
    необхідно вводити в організм якісь додаткові речовини, які
    міститися не у будь-якої їжі.
    Експериментальне обгрунтування та науково-теоретичне узагальнення
    цього багатовікового практичного досвіду вперше стали можливі благо-
    даруючи що відкривав новий розділ в науці дослідженням російського вченого Ні-
    колая Івановича Луніна, що вивчав в лабораторії Г.А. Бунге роль міні-
    ральних речовин у харчуванні.
    Н.І. Лунін проводив свої досліди на мишах, що містилися на искусії-
    ничих приготовленої їжі. Ця їжа складалася із суміші очищеного Казея-
    ина (білок молока), жиру молока, молочного цукру, солей, що входять до складу
    молока і води. Здавалося, в наявності були всі необхідні складові частини мо-
    лока; тим часом миші, що знаходилося на такій дієті, не росли, втрачали у ве-
    Ось переставали поїдати що дається їм корми, нарешті, гинули. У той же вре-
    мя контрольна партія мишей, що отримала натуральне молоко, розвивалася
    абсолютно нормально. На підставі цих робіт Н.І. Лунін у 1880 р. при-
    йшов до наступне висновку: "... якщо, як вищезгадані досліди вчать, не-
    можливо забезпечити життя білками, жирами, цукром, солями і водою, то з
    цього випливає, що в молоці, крім казеїну, жиру, молочного цукру і з-
    лий, містяться ще інші речовини, незамінні для живлення. Представляючи-
    ет великий інтерес досліджувати ці речовини і вивчити їх значення для
    харчування ".
    Це було важливе наукове відкриття, яка спростує встановилося по-
    розкладання в науці про харчування. Результати робіт Н.І. Луніна стали оспарі-
    тися; їх намагалися пояснити, наприклад, тим, що штучно приготов-
    ленна їжа, якою він у своїх дослідах годував тварин, була нібито нев-
    кусной.
    У 1890р. К.А. Сосин повторив досліди Н.І. Луніна з іншим варіантом
    ісскусственной дієти і повністю підтвердив висновки Н.І. Луніна. Все ж і
    після цього бездоганний висновок не одразу отримав загальне визнання.
    Блискучим підтвердженням правильності виведення Н.І. Луніна установ-
    ленням причини хвороби бери-бери, яка була особливо широко роз-
    ростронена в Японії та Індонезії серед населення, питались головним
    чином полірованим рисом.
    Лікар Ейкман, що працював в тюремному госпіталі на острові Ява, в 1896
    році помітив, що кури, що містилися у дворі госпіталю і харчувалися
    звичайним полірованим рисом, страждали захворюванням, що нагадує бери-бе-
    ри. Після переведення курей на харчування неочищеним рисом хвороба проходила.
    Спостереження Ейкман, проведені на великій кількості ув'язнених в
    в'язницях Яви, також показали, що серед людей, що харчувалися очищеним ри-
    сом, бери-бери захворював в середньому одна людина з 40, тоді як у груп-
    пе людей, що харчувалися неочищеним рисом, нею хворів лише одна людина
    з 10000.
    Таким чином, стало ясно, що в оболонці рису (рисових висівках)
    міститься какоето-то невідома речовина захищає від захв-
    вання бери-бери. У 1911 р. польський вчений Казимир Функ виділив це
    речовина в кристалічні вигляді (що виявилося, як потім з'ясувалося, сумішшю
    вітамінів); воно було досить стійким по відношенню до кислот і ви-
    держівало, наприклад, кип'ятіння з 20%-им розчином сірчаної кислоти. В ще-
    лочних розчинах активний початок, навпаки, дуже швидко руйнувалася. За
    своїми хімічними властивостями ця речовина належало до органічних
    з'єднанням і містило аміногрупу. Функ прийшов до висновку, що бе-
    ри-бери є тільки однією з хвороб, спричинених відсутністю ка-
    ких-то особливих речовин в їжі.
    Незважаючи на те, що ці особливі речовини присутні в їжі, як
    підкреслив ще Н.І. Лунін, в малих кількостях, вони є життєво не-
    необхідності. Так як перший речовина цієї групи життєво необхідних
    з'єднань містило аміногрупу та мало, деякими властивостями ами-
    нов, Функ (1912) запропонував назвати весь цей клас речовин вітаміну-
    ми (лат. vta-життя, vitamin-амін життя). Згодом, однак, виявилося, що
    багато речовин цього класу не містять аміногруппи.Тем НЕ міння тер-
    хв "вітаміни" настільки міцно увійшов у побут, що змінювати його не мало
    вже сенсу.
    Після виділення з харчових продуктів речовини, що оберігає від
    захворювання бери-бери, було відкрито ряд інших вітамінів. Велике значення
    в розвитку вчення про вітаміни мали роботи Гопкінса, Степпа, Мак Коллума,
    Меленбі та багатьох інших учених.
    В даний час відомо близько 20 різних вітамінів. Встанов-
    льону та їх хімічна структура; це дало можливість організувати про-
    промислово виробництво вітамінів не тільки шляхом переробки продук-
    тов, в яких вони містяться в готовому вигляді, але і штучно, шляхом
    їх хімічного синтезу.

    КЛАСИФІКАЦІЯ ВІТАМІНІВ.

    В даний час вітаміни можна охарактеризувати як нізкомоле-
    кулярние органічні сполуки, які, будучи необхідною складовою
    частиною їжі, присутні в ній в надзвичайно малих кількостях за
    порівнянні з основними її компонентами.
    ВІТАМІНИ-необхідний елемент їжі для людини і ряду живих ор-
    ганізмов тому, що вони не сітезіруются або деякі з них синтези-
    руются в недостатній кількості даним організмом. Вітаміни-це ве-
    існує, що забезпечує нормальний перебіг біохімічних і фізіологічес-
    ких процесів в організмі. Вони можуть бути віднесені до групи біологічес-
    ки активних сполук, які надають свою дію на обмін речовин в
    нікчемних концетраціях.

    Вітаміни ділять на дві великі групи:
    1. вітаміни, розчинні в жирах,
    2. вітаміни, розчинні у воді.

    Кожна з цих груп містить велику кількість різних вітамінів,
    які зазвичай позначають літерами латинського алфавіта.Следует звернути
    увагу, що порядок цих букв не відповідає їх звичайному розташуванню в
    алфавіті і не цілком відповідає історичній послідовності відкриття
    вітамінів.
    У класифікації вітамінів, що приводиться в дужках вказані найбільш
    характерні біологічні властивості даного вітаміну - його здатність
    запобігати розвитку того чи іншого захворювання. Зазвичай назвою за-
    болеванія передує префікс "анти", вказує на те, що даний
    вітамін попереджає або усуває це захворювання.

    1.ВІТАМІНИ, розчинні в жирах.

    Вітамін A (антіксерофталіческій).
    Вітамін D (антирахітичним).
    Вітамін E (вітамін розмноження).
    Вітамін K (антігеморрагіческій)

    2.ВІТАМІНИ, розчинна у воді.

    Вітамін В1 (антіневрітний).
    Вітамін В2 (рибофлавін).
    Вітамін PP (антіпеллагріческій).
    Вітамін В6 (антідермітний).
    Пантотен (антідерматітний фактор).
    Біотин (вітамін Н, чинник зростання для грибків,
    дріжджів і бактерій, антісеборейний).
    Інозит. Пара-амінобензойна кислота
    (чинник зростання бактерій і чинник пігментації).
     Фолієва кислота (антианемічний вітамін, вітамін зростання для ціп-
    лят і бактерій).
    Вітамін В12 (антианемічний вітамін).
    Вітамін В15 (пангамовая кислота).
    Вітамін С (антіскорбутний).
    Вітамін Р (вітамін проникності).
    Всі перераховані вище-розчинні у воді-вітаміни, за ісклдюченіем іно-
    Зіта і вітамінів С і Р, містять азот в своїй молекулі, і їх часто
    о'едіняют в один комплекс вітамінів групи В.

    Вітаміни, розчинні у воді.

    Вітамін В2 (рибофлавін).

    Хімічна природа і властивості вітаміну В2.
    З'ясуванню структури вітаміну В2 допомогло спостереження, що всі актив-
    але действущіе на зростання препарати володіли жовтим забарвленням і жовто-зе-
    Оленою флоуресценціей. З'ясувалося, що між інтенсивністю зазначеної
    забарвлення і стімулірущім препарату на зростання в певних умовах име-
    ється паралелізм.
    Речовина жовто-зелену флоуресценціей, розчинна у воді, оказ-
    лось досить поширеним в природі; воно відноситься до групи естест-
    ських пігментів, відомих під назвою флавін. До них належить
    наприклад флавін молока (лактофлавін). Лактофлавін вдалося виділити в хи-
    мічесі чистому вигляді і довести його тотожність з вітаміном В2.
    Вітамін В2-жовте Кристалічна речовина, добре розчинна у
    воді, руйнується при опроміненні ультрафіолетовим промінням з освітньої-
    ням біологічно неактивних з'єднань (люміфлавін у лужному середовищі і
    люміхром в нейтральній або кислої).
    Наявність активних подвійних зв'язків в цікліческрй структурі рибофлавіну
    обумовлює деякі хімічні реакції, що лежать в основі його
    біологічної дії. Приєднуючи водрод за місцем подвійних зв'язків, ок-
    рашен рибофлавін легко перетворюється в безбарвне лейкосоедіненіе.
    Останнє, віддаючи при соответствущіх умовах водень, знову пере-
    ходить в рибофлавін, набуваючи забарвлення. Таким чином, хімічні особ-
    ності будови вітаміну В2 і зумовлені цією будовою властивості
    предопреділяют можливість участі вітаміну В2 в окислювально-віднов-
    новітельних прцессах.

    Вміст вітаміну В2 в деяких продуктах
     І потреба в ньому.

    Вітамін В2 широко распростренен у всіх тваринних і рослинних
    тканинах. Він зустрічається або у вільному стані (наприклад, в молоці,
    сітківці), або, в більшості випадків, у вигляді з'єднання, пов'язаного з
    білком. Особливо багатим істочнік4ом вітаміну В2 є дріжджі, пе-
    чень, нирки, серцевий м'яз мелкопітающіх, а також рибні продукти.
    Досить високим змістом рибофлавіну відрізняються багато рослинних
    харчові продукти.
    Щоденна потреба людини у вітаміні В2, по-відемому, дорівнює сумі до-
    ється 2-4 мг рибофлавіну.

    Роль в обміні речовин.

    Вітамін В2 зустрічається у всіх рослинних і тваринних тканинах, хо-
    тя і в різних кількостях. Це широке розповсюдження вітаміну В2
    відповідає участі рибофлавіну в багатьох біологічних процес-
    сах. Дійсно, можна вважати твердо встановленим, що існує
    група ферментів, що є необхідними ланками в ланцюги каталізаторів
    боілогіческого окислення, які мають в складі своєї простетичної
    групи рибофлавін. Цю групу ферментів звичайно називають флавіновимі
    ферментами. До них належать, наприкладзаходів, жовтий фермент, діафораза і ци-
    тохромредуктаза. Сюди ж відносяться оксидази амінокислот, які здійсню-
    ються окисне дезаменірованіеамінокіслот в жівотнихтка-
    нях. Вітамін В2 входить до складу зазначених коферментів у вигляді фосфорного
    ефіру. Оскільки вказані флавіновие ферметни знаходяться у всіх тка-
    нях, то нестача у вітаміні В "приводить до падіння інтенсивності тка-
    невого диханідиханія та обміну речовин в цілому, а отже, і до за-
    едленію зростання молодих тварин.
    Останнім часом було встановлення, що до складу простетичної
    груп ряду ферментів, крім флавоновой групи, входять атоми метал-
    лов (Cu, Fe, Mo).

    Вітамін В6 (піридоксину).

    Хімічна природа і властивості вітаміну В6.
    Речовини групи вітаміну В6 за своєю хімічною природою є
    похідними піридину. Одне з них-пірідоксол (2-метил-3оксі-4 ,5-діокси-
    метілпіріділ)-біле Кристалічна речовина, добре розчинна у воді
    і спирті.
    Пірідоксолустойчів по відношенню до кислот і лугів (наприклад, 5
    н. коцетраціі), але легко руйнується під впливом світла при pH = 6,8.

    Вміст вітаміну В6 У деяких продуктів і потреба в ньому.

    Вітамін В6 вельми поширений в продуктах як живого, так і рас-
    тітельного походження. Особливо багаті ним рисові висівки, а також за-
    родиші пшениці, боби, дріжджі, а з тварин продуктів-нирки, печінка і мыш-
    ци.
    Потреба людини в цьому вітаміні точно не встановлена, але при
    деяких формах дерматитів, що не піддаються лікуванню вітаміном РР або
    іншими вітамінами, внутрішньовенне введення 10-100 мг піридоксину давало
    позитивний лікувальний ефект. Передбачається, що потреба організму
    людини в цьому вітаміні становить приблизно 2 мг на день.
    У людини недостатність вітаміну В6 частіше за все виникає в ре-
    док тривалого прийому сульфаніломідов або антибіотиків-сінтомі-
    цина, левоміціна, біоміцин, що пригнічують зростання кишкових мікробів, в нормі
    синтезують піридоксин в колличестве, достатньому для часткового пок-
    ритія потреби в ньому організму людини.

    Роль в обміні речовин.

    Два похідних пірідоксіла-піридоксаль і піридоксамін-грають
    важливу роль в обміні амінокислот. Фосфорілірованний піридоксаль (фосфо-
    піридоксаль) бере участь у реакції переамінування-перенесення аміногрупи
    з амінокислоти на кетокислот. Іншими словами, система фосфопірідок-
    саль-фосфопіродоксамін виконує коферментну функцію в процесі пере-
    амінірованія.
    Крім того, було показано, що фосфопірідоксаль є кофермен-
    тому декарбоксилаз деяких амінокислот. Таким чином, дві реакції азо-
    Тісти обміну: переамінування і декарбоксилювання амінокислот здійсню-
    ються за допомогою однієї і тієї ж коферментних групи, що утворюється
    в організмі з вітаміну В6. Далі встановлено, що фосфопірідоксаль иг-
    Раєт коферментну роль перетворення триптофану, яке, мабуть, і
    веде до біосинтезу нікотинової кислоти, а також в перетвореннях ряду се-
    русодержащіх і оксіамінокіслот.

    Вітамін В12 (Антианемічні ВІТАМІН, кобаламін)

    На підставі ряду робіт було встановлено, що в печінці тварин
    міститься речовина, регулірущее кровотворення і що володіє лікувальним
    дією при злоякісної (перніциозної) анемії у людей. Уже одн-
    ратна ін'єкція декількох мільйонних часток грама етоговещества викликають
    кість поліпшення кровотворних функції. Ця речовина отримала назву ви-
    Таміно В12, або антианемічного вітаміну.

    ХІМІЧНА ПРИРОДА ВІТАМІНУ В12.

    Застосування препаратів вітаміну В12 з лікувальною метою обнаружілоін-
    цікавих особливість: вітамін В12 надає антианемічні дію
    при злоякісному недокрів'ї тільки в тому випадку, якщо його вводять па-
    рентерально, і, навпаки, він малоактивний при застосуванні через рот. Однак
    якщо давати вітамін В12 в поєднанні з нейтралізованим нормальним желу-
    дочним соком (який сам по собі не активний), то спостерігається хороший
    лікувальний ефект.
    Вважають, що у здорових людей шлунковий сік містить білок-мукоп-
    ротеід-"внутрішній фактор" Касл, який з'єднується з вітаміном
    В12 ( "зовнішній чинник"), утворюючи новий, складний білок. Вітамін В12, пов'язаний-
    ний в такому білковому комплексі, може успішно всмоктуватися з кишково-
    ка. За відсутності "внутрішнього чинника" всмоктуванні вітаміну В12 різко
    порушується. У хворих злоякісної анемією в шлунковому соку бе-
    лок, необхідний для утворення комплексу з вітаміном В12, відсутній.
    У цьому випадку всмоктування вітаміну В12 порушується, зменшується ко-
    лічествовітаміна, що поступає в тканині тваринного організму, і таким пу-
    тим виникає стан авітамінозу. Ці дані представіліновое о'яс-
    ня зв'язку, яка существуетмежду розвитком злоякісної анемії і
    порушенням функції шлунка. Перніціозна анемія хоч і є Авіто-
    мінозом, але виникає на грунті органічного захворювання шлунка-нару-
    ня секреції слизовою оболонкою шлунка "внутрішнього чинника" Касла.

    Роль в обміні речовин.

    Мабуть, вітаміну В12, точніше кобамідним коферментом, приналеж-
    жит найважливіша роль у синтезі, а можливо, і в перенесенні рухомих метил-
    них груп. У процесах синтезу і переносаодноуглеродістих фрагментів
    спостерігається зв'язок (механізм якої ще не з'ясований) між фолієвої
    кислотами і групою кобаламін. Припускають, що вітамін В12 приймає участь
    також в ферментної системі.

    Вітамін С (аскорбінова кислота).

    До числа найбільш відомих з давніх часів захворювання, що виникають-
    щих на грунті дефектів в харчуванні, відноситься цинга, або скорбут. У середині
    століття в Європі цинга була однією з найстрашніших хвороб, який брав іноді
    характер повального мору. Найбільше число жертв цинга забирала в могилу
    в зимовий і весняні пору року, коли населення європейських країн було
    позбавлене можливості отримувати в достатній колличестве свіжі овочі і
    фрукти.
    Остаточно питання про причини виникнення і способів лікування
    цинги був дозволений експериментально лише в 1907-1912 рр.. в дослідах на
    морських свинок. Виявилося, що морські свинки, подібно до людей, схильні до
    захворюванню цингу, яка розвивається на грунті недоліків у харчуванні.
    Стало очевидним, що цинга виникає при відсутності в їжі особливого
    фактора. Цей фактор, що оберігає від цинги, отримав назву вітаміну
    С, антіцінготного, або антіскорбутного, вітаміну.

    ХІМІЧНА ПРИРОДА ВІТАМІНУ С.

    Хімічна природа аскорбінової кислоти була з'ясована після виокрем-
    лення її в кристалічні формі з ряду тварин і рослинних про-
    дуктів, особливо велике значення в ряду цих досліджень мали роботи
    А.Сент-Дьордь і Хеворта.
    Будова вітаміну С було остаточне встановлення синтезом його />
    L-Аскорбінова кислота являє собою кристалічні сполуки
    ние, легко розчинна у воді з утворенням кислих розчинів. Найбільш
    чудовою особливістю цього з'єднання є його здатність до
    зворотного окислення (дегідрірованію) з утворенням дегідроаскорбіно-
    вої кислоти.
    Таким чином, L-аскорбінова кислота та її дегідроформа утворюють
    окислювально-відбудовну систему, яка може як віддавати, так
    і приймати водневі атоми, точніше електрони і пратони. Обидві ці форми
    володіють антіскорбутним дією. У присутності широко поширений-
    ного в рослинних тканинах ферменту-аскорбіноксідази, або аскорбіна-
    зи, аскорбінова кислота окислюється киснем повітря з утворенням
    дегідроаскорбінової кислоти та перекису водню.
    Аскорбінова кислота, особливо її дегідроформа, є досить не-
    стійким з'єднанням. Перетворення в дікетоулоновую кислоту, не облад-
    ющую вітамінної активністю, є незворотнім процесом, який за-
    канчівается зазвичай окислювальним розпадом. Найбільш швидко вітамін С
    руйнується в присутності окислювачів у нейтральному або лужному середовищі
    при нагріванні. Тому при різних видах кулінарної обробки їжі
    частина вітаміну С зазвичай втрачається, аскорбінова кислота зазвичай руйнуючи-
    ється також і при виготовленні овочевих і фруктових консервів. Особливо
    швидко вітамін С руйнується в присутності слідів солей, важких метал-
    лов (залізо, мідь). В даний час, проте, розроблені способи запро-
    лення консервованих фруктів та овочів із збереженням їх повної ви-
    Таміно активності.

    Вміст вітаміну С В деякі продукти і
     Потреба в ньому.
    Важливо відзначити, що більшість тварин, за винятком морських
    свинок і мавп, не потребує отримання вітаміну С ззовні, так як ас-
    корбіновая кислота синтезується в них в печінці з цукрів. Людина не
    має здатність до синтезу вітаміну С і повинен обов'язково упот-
    реблять його з їжею.
    Потреба дорослої людини у вітаміні С відповідає />
    небудь значних резервів вітаміну С, тому необхідно системат-
    чеський, щоденне надходження цього вітаміну з їжею.
    Основними джерелами вітаміну С є рослини. Особливо багато
    аскорбінової кислоти в перці, хрін, ягодах горобини, чорної смородини, зем-
    лянікі, полуниці, в апельсинах, лимон, мандарин, капусті (як свіжої,
    так і квашеної), в шпинаті. Картопля хоча і містить значно мен-
    ше вітаміну С, ніж перераховані вище продукти, але, беручи до уваги
    значення його в нашому харчуванні, його слід визнати поряд з капустою
    основним джерелом постачання вітаміном С.
    Тут можна нагадати, що епідемії цинги, що лютувала в се-
    ня століття в Європі в зимовий час і весняні місяці року, зникли після
    введення в сільське господарство європейських країн культури картоплі.
    Необхідно звернути увагу на найважливіші джерела вітаміну С
    нехарчового характеру-шипшина, хвою (сосни, ялини і модрини) і листя
    чорної смородини. Водні витяжки з них є майже завжди
    доступний засіб для попередження і лікування цинги.

    Роль в обміні речовин.

    Мабуть, фізіологічне значення вітаміну С найтіснішим обра-
    зом пов'язано з його окислювально-відновлювальні властивості. Возмож-
    але, що цим слід пояснити і зміни у вуглеводному обміні, при
    скорбут, які полягають у поступовому зникненням глікогену з печінки
    і спочатку підвищеному, а потім зниженому вмісту цукру в кро-
    ви. Мабуть, в результаті розлади вуглеводного обміну при експе-
    ріментальном скорбут спостерігається посилення процесу розпаду м'язового
    білка і поява креатину в сечі (А. В. Палладін). Велике значення мають податкове на-
    ет вітамін С для утворення колагену та функції сполучної тканини.
    Вітамін С відіграє роль у гідроксилювання та окислення гормонів кори
    надниркових залоз. Порушення у перетвореннях тирозину, що спостерігається при цин-
    ге, також вказує на важливу роль вітаміну С в окисних процесах.
    У сечі людини виявляється аскорбінова, дегідроаскорбінової, дике-
    тогулоновая і щавлева кислоти, причому дві останні є продук-
    тами необоротного перетворення вітаміну С в організмі людини.

    Жиророзчинні вітаміни.

          Ретинол (вітамін А, антіксерофтальміческій, антиінфекційних, вітамін

     зростання).

    Роль в організмі.

    Ратінол називають вітаміном росту, тому що він необхідний для забезпечення-
    вання процесів росту і розвитку людини, формування скелета. Ретинол
    бере участь у біосинтезі глюкопротеінов, що входять до складу слизових
    оболонок та інших бар'єрних тканин, тому він необхідний для нормаль-
    ної функції слизових оболонок очей, дихальної, травної сис-
    тим і сечовивідних шляхів. Альдегідна форма вітаміну А входить до складу
    зорового пурпура, забезпечуючи адаптацію очей до різної освітлений-
    ності середовища.

    Властивості.
    Ретинол руйнується при освітленні ультрафіолетовим промінням, під
    впливом кисню повітря, а також за наявності в жирах продуктів окис-
    лення жирних кислот.

    Потреба.
    Добова потреба вітаміну А становить 1,5 - 2,5 мг; вона може
    задовольняти В-каротин, який перетворюється на ретинол в стінці тон-
    кого кишечника і печінки. Потреба у вітаміні А зростає при робо-
    ті, пов'язаної з напруженням органа зору (водії всіх видів транс-
    порту, ювеліри і т.п.) або з хімічними речовинами, пилямі, дратівливими
    слизову оболонку очей, верхніх дихальних шляхів, шкіру.

    Недостатність.
    В результаті дефіциту ретинолу в харчуванні сповільнюється ріст, нару-
    щує здатність зорового апарату адаптуватися до різної
    ступеня освітленості середовища, відбувається ороговіння слизових оболонок
    дихальних шляхів, шкіри, очей. У цих тканинах з'являються тріщини, в резуль-
    Таті відбувається їх інфікування, розвивається запалення.

    Джерела.
    Ретинол зустрічається тільки в продуктах тваринного походження-печінки
    худоби, тріски, ікри осетрових риб, вершковому маслі, сирах. Вменьшем коли-
    честве ретинол міститься в сметані, вершках, жирному сирі і жирної
    рибі. Джерелом В-каротину є оранжево-пофарбовані овочі, яго-
    ди, фрукти. Багаті По-каротином морква, особливо червона, садові брижах-
    ну, червоний перець, зелень петрушки, абрикоси, гарбуз, зелений горошок, черешень-
    ня, смородина. В-каротин краще засвоюється з рослинних продуктів
    після кулінарної обробки (відварювання, подрібнення), ніж із сирих. В
    деяких продуктах тваринного походження також є В-каротин, нап-
    Ример у вершковому маслі (особливо навесні і влітку), яєчному жовтку. При
    правильній кулінарній обробці зберігається близько 70% вітаміну А.

    Кальциферол (вітаміни D2, D3, антирахітичним фактор)

    Роль в організмі.
    Кальциферол регулює обмін кальцію і фосфору, забезпечує всмоктування
    цих елементів в тонкому кишечнику, а також реабсорбцію фосфору в почеч-
    них канальцях і перенесення кальцію з крові в кісткову тканину, тобто беру участь-
    ють у її формуванні.

    Властивості.
    Кальціфірол стійкий до впливу високої температури, не руйнується
    при кулінарній обробці.

    Потреба.
    Добова потреба вітаміну D складає для дорослих 100 МО
    (2,5 мкг). Вона підвищується при малій сонячної інсоляції (взимку), а також
    при роботі під землею (шахтарі). Це пов'язано зі зниженням перетворення в
    вітамін D3 7-дігідрохолестеріна, що міститься в шкірі, яке відбувалося
    дит під впливом ультрафіолетових променів.

    Недостатність.
    Тривалий відсутність кальциферол в харчуванні у дітей призводить до роз-
    тію рахіту. Основні симптоми цього захворювання пов'язані з порушенням
    нормального процесу кісткоутворення. Розвивається остеомаляція-размяг-
    чення кісток. Під вагою тіла ноги деформуються, набувають О-або
    Х-подібну форму. На кістково-хрящової кордоні ребер відзначаються потовщення
    ( "рахітіческіе клітини"). Грудна клітка деформується ( "куряча
    груди). Для дітей з явними ознаками рахіту характерна нестійкість
    до інфекцій, млявість, знижений тонус м'язів, у тому числі живота. Підвищено-
    ве газоутворення сприяє до збільшення його обсягу.
    При тривалому дефіциті кальциферол у дорослих розвивається зас-
    опороз-розрідження кісток: кістки стають крихкими внаслідок вими-
    вання з них вже відклалися солей. В результаті виникають часті пе-
    реломи, що повільно загоюються. Розвивається карієс зубів. Ранніми
    ознаками D-вітамінної недостатністю є раздрожітель-
    ність, поганий сон, пітливість, втрата апетиту.

    Джерела.
    ВітамінD міститься в основному в продуктах тваринного походження-пе-
    чені, молочних жирах, жирі з печінки тріски, ікру риб.

    Токоферол (вітамін Е, вітамін розмноження).

    Роль в організмі.
    Токофероли беруть участь у процесі тканинного дихання; вони є ефек-
    бництва антиокислювач, що оберігають організм від освіти
    надлишкової кількості вільних окисних радикалів;підвищують
    стійкість мембран еритроцитів. Оскільки статеві залози дуже чувс-
    твітельни до їх дії, характерним наслідком Е-авітамінозу є
    порушення функції розмноження. Вітамін Е необхідний для підтримання нор-
    мінімальних процесів обміну речовин у скелетних м'язах, м'язі серця, а
    також у печінці та нервової системи.
    Властивості.
    Біологічної активністю володіють кілька близьких за структурою сої-
    діненій. Вони стійкі до нагрівання, але руйнуються під впливом ультра-
    фіоллетових променів, а також при прогорканіі масел.

    Потреба.
    Добова потреба в токоферол для дорослих людей становить 12-15мг.
    Вона підвищується при важкій фізичній роботі, в умовах нестачі
    кисню, у спортсменів.

    Недостатність.
    Дефіцит токоферолу в харчуванні може виникнути при тривалому отсутс-
    твіі в харчовому раціоні рослинних олій. Для Е-гіповітамінозу характе-
    терну м'язова слабкість, порушення статевої функції, периферичного кро-
    вообращенія, руйнування еритроцитів.

    Джерела.
    Багатим джерелом вітаміну Е є рослинні масла (подсолнеч-
    ное, соєве, бавовняне, кукурудзяне), а також зелене листя овочів, яєчні
    жовтки.

    Філлохинон (вітамін К, антігеморрагіческій).

    Роль в організмі.
    Вітамін К бере участь у синтезі протромбіну та ряді сполук, необхідної
    екпортувати для згортання крові. Активністю вітаміну К володіють і деякі
    інші похідні нафтохінона.

    Властивості.
    Вітамін До стійкий до нагрівання, руйнується під впливом світла, неус-
    Тойч до лужного середовища.

    Потреба.
    Добова потреба у вітаміні К у дорослих становить 0,2 - 0,3 мг.

    Недостатність.
    Основною ознакою дефіциту вітаміну К в їжі є кровоточить-
    сх. Вона розвивається при порушенні протромбінобразующей функції пече-
    ні, відтоку жовчі, прийом ліків, що пригнічують жізнідеятельность нормаль-
    ної мікрофлори товстого кишечника.

    Джерела.
    Багатим джерелом вітаміну К є листові овочі, цвітна та біло-
    качан капусти, томати, картопля, а також печінку.
    У здорових людей вітамін К синтезується мікрофлорою кишечника.

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !