ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Роль ООН у питаннях забезпечення міжнародної безпеки
         

     

    Міжнародне публічне право

    Зміст


    Вступ 3


    Частина I. Іcторіческіе етапи розвитку інституту міжнародної безпеки
    5


    Глава 1. Еволюція концепцій міжнародної безпеки з стародавніх століть до
    Нового Часу 5

    1.1. Питання безпеки в Стародавньому Світі 5
    1.2. Безпека держав в Середні віки 7
    1.3. Класичне міжнародне право і виникнення нових концепцій безпеки 11

    Глава 2. Регулювання питань міжнародної безпеки між двомасвітовими війнами 16

    2.1. Ліга Націй та її роль у встановленні світового порядку на початку ХХ століття 16
    2.2. Світова політика 20-30-х років та Друга світова війна 18
    2.3. Організація Об'єднаних Націй - нова спроба встановити міжнародну стабільність, мир і порядок 20

    Частина II. ООН як основний гарант міжнародної безпеки в сучасномусвіті 24


    Глава 1. Статут, функції та органи ООН як основний механізм досягнення іпідтримки міжнародної стабільності і миру 24

    1.1. Мета і принципи ООН і їх основна роль у чинному міжнародному праві 24
    1.2. Місце діяльності Генеральної Асамблеї і ради безпеки
    ООН в сучасному міжнародному праві 40
    1.3. Концепція загальної колективної безпеки 42
    1.4. Миротворча місія ООН та її роль у регулюванні питань регіональної безпеки 45
    1.5. Роль Міжнародного Суду в забезпеченні безпеки 47

    Глава 2. Світові та регіональні угоди у сфері міжнародноїбезпеки та їх роль в практичній реалізації цілей і принципів ООН 54

    2.1. Світові та регіональні угоди про роззброєння і нерозповсюдження
    54
    2.2. Роль регіональних організацій у забезпеченні міжнародної безпеки 58

    Частина III. Нові аспекти міжнародної безпеки та шляхи їх вирішення
    61


    Глава 1. Зміна середовища безпеки і нові глобальні проблеми 61

    1.1. Міжнародний тероризм 62
    1.2. Локальні конфлікти і загроза розповсюдження зброї масового знищення 64
    1.3. Синдром сверхдержавності і його негативний вплив на ефективність міжнародно-правового регулювання 67

    Глава 2. Нові концепції безпеки 69

    2.1. Концепція кооперативної безпеки 69
    2.2. Концепція людської безпеки 71
    2.3. Теорія демократичного світу 72

    Висновок 73


    Бібліографія 74

    Введення

    Протягом всієї історії людських цивілізацій різні суспільствапрагнули досягти кращого майбутнього і процвітання. При цьому, бажанняпроцвітати перетиналося з необхідністю співіснування з іншими групамилюдей, що володіють відмінними традиціями і що говорять на різних мовах.

    Наявність в межах обмеженого географічного простору зобмеженими ресурсами різних за своїм характером культур з ідентичнимиамбіціями робило вкрай складним мирне співіснування всіх зароджуютьсянародностей. У міру того, як вищезгадані фактори посилювалися, конфліктиміж різними спільнотами людей ставали неминучими.

    Війна вважається найбільш древнім і ефективним методом вирішення спочаткуміжплемінних, а потім і міждержавних суперечок, і здійснення зовнішньоїполітики. У міру еволюції науково-технічної думки, розвитку методіввиробництва і збільшення щільності населеності зростала інтенсивністьзбройних конфліктів і удосконалювалися технології війни. У цьомувідношенні зіткнення Стародавнього Світу та Середньовіччя здаються безневиннимидитячими іграми в порівнянні з руйнівними війнами Нової і Новітньої
    Історії. Минуле століття стало свідком двох найбільших соціально -економічних і гуманітарних катастроф, що увійшли в історію під ім'ям I і
    II Світової війни. Протягом трьох десятиліть десятки мільйонів людей попадалижертвами широкомасштабних бойових дій, які покрили майже 90%наземного і водного простору Землі.

    Проблема миру і безпеки протягом століть хвилювало уми багатьохпрогресивних філософів. Але, на жаль не тільки політики, але й ціліспільноти іноді виявлялися дуже далекі від усвідомлення необхідностізмінити агресивні методи вирішення спорів. Тим не менше, у мірурозвитку міжнародних відносин збільшувалася кількість спроб забезпечити світі безпеку у взаєминах між двома і більше держав.

    У міру розвитку держав, і особливо з виникненням і розвиткомкласичного міжнародного права забезпечення міжнародної, регіональноїта місцевої безпеки стало більш інституалізовані.

    Багатовіковий процес розвитку, з характерними невдачами й досягненнямивилився в ситуацію, що в наш час значну систему договорів,організацій і процедур, що регулюють найбільш спірні і критичні питанняміжнародних відносин і права. Таким чином склалася значнаполітико-правова концепція - система міжнародної безпеки.

    Дана робота присвячена сучасному регулювання питаньміжнародної безпеки і того, які структури і механізми займають уцій справі ключову роль. Загальновизнано, що ООН є головним акторомрегулювання міждержавних відносин останнього п'ятдесятиріччя. Зцією організацією також пов'язані великі надії на прийдешнє століття. Ціліі принципи, закладені в Статуті організації, є основою для будь-якого типуміжнародних відносин сучасності. Жоден із суб'єктів міжнародногоправа не може вийти з поставлених рамок навіть за наявності багатосторонньогоугоди. Сьогодні ООН є найбільш вагомою гарантією миру істабільності. Багато інші міжнародні організації існують іфункціонують в рамках тих самих приписів, встановлених ООН. Організаціїна кшталт ОБСЄ, ЄС, НАТО та ін в сукупності зі спеціалізованимиорганізаціями ООН формують консолідовану структуру, покликануреалізувати на практиці принципи і завдання, поставлені останньої.

    ООН та інші міжнародні організації також виконують правотворчіфункції. Прийняті в рамках цих організацій конвенції та іншіуніверсальні нормативні акти формують повноцінну систему міжнародного
    «Законодавства» і охоплюють великий спектр питань загальної важливості, втому числі і питань міжнародної безпеки.

    Центральна роль у розробці та реалізації міжнародно-правовихмеханізмів регулювання безсумнівно належить державам. Самедержави, будучи первинними суб'єктами міжнародних відносин,створюють, вносять зміни та імплементують міжнародно-правові норми, ірегулюють правосуб'єктність міжнародних організацій. У зв'язку з цим,ступінь розвиненості та ефективності міжнародного права безпосередньозалежить від бажання держав.

    Частина I. Історичні етапи розвитку інституту міжнародної безпеки

    Глава 1. Еволюція концепцій міжнародної безпеки з стародавніх століть до

    Нового Часу


    1.1. Питання безпеки в Стародавньому Світі

    Перші держави, відомі історикам, виникли в кінці IV тисячоліттядо н.е. в межиріччі рік Тигр і Євфрат. Міста-держави Месопотамії іцарства Єгипту, також як багато інших дрібні і великі державніосвіти давнину залишили велику кількість матеріалів як дляархеологів та істориків, так і для дослідників міжнародних відносин іправа. Ця епоха вважається точкою відліку для суспільствознавців в дослідженніісторії міжнародних відносин.

    Документи свідчать про моральної вседозволеності вміждержавних відносинах Стародавнього Світу. Індуїстські звід законів
    Ману свідчив: «Ворог - це наш сусід», у той час як у зборах політичноїмудрості Стародавньої Індії - Артхашастра говорилося, що договори требаукладати з рівними або сильнішими королями, а на слабких необхіднонападати [1]. У тому ж джерелі сказано, що мудрий король повинен дбатипро процвітання своєї країни і намагатися перешкоджати процвітанняінших. Аналогічний підхід до побудови зовнішніх зв'язків простежується увсіх державних утвореннях стародавнього світу. У ту епоху нещодавнозародився право розглядалося як чинне лише всередині країни, вміжнародних відносинах йому не відводилося жодного місця. Укладаютьсяміж різними (найчастіше двома) державами договори носили найчастішелокальний характер і порушувалися при першій же необхідності без всякихправових наслідків. Прикладом ув'язнених на зорі цивілізацій договорівможе послужити укладений в XIII столітті до н.е. договір про союз міжфараоном Єгипту і царем хетів, що передбачає надання сприяння вборотьбі із зовнішніми ворогами, придушенні повстань рабів і взаємну видачуполітичних біженців [2]. На жаль це - одна з рідкісних прикладівукладання міждержавних договорів у стародавньому світі. В основномуукладання договорів з іноземцями сприймалося вкрай негативновсіма стародавніми державами і основним методом вирішення питань зовнішньоїполітики вважалася протягом усього цього часу війна.

    Виникнення перших держав на Європейському континенті не внеслозначних змін в сформовані традиції. Греки були схильні вважатисебе обраним народом. Давньогрецький мислитель Демосфен доводив, щоінші народності створені виключно для того, щоб бути рабамигреків [3]. Тим не менше, значним кроком вперед прийнято вважати інститутПроксі, розроблений в грецьких містах-державах і регулювавстатус іноземців. Відповідно до цього інституту, що перебуває в країнііноземець брався під заступництво особи, що його запросив. За допомогоюпроксі (покровителя) іноземець мав право звертатися до органів управліннякраїни перебування, і нерідко в той самий спосіб велися переговори. Іншимнововведенням греків вважається інститут дипломатії, що застосовувався міжгрецькими містами-державами. Посол, що відправляється країною постійногопроживання в сусіднє місто-держава, користувався повноюнедоторканністю і здійснював повноцінні дипломатичні функції. ДоНажаль, цей інститут практикувався виключно між грецькимидержавами і не поширювався на варварів, якими греки вважали всіінші країни.

    У Стародавньому Римі, відомому своїм значним внеском у розвитоквнутрішнього права, міжнародного права не існувало. Міжнароднівідносини Риму не знали ніяких правових норм, оскільки це суперечило самійсуті Республіки. У Римі вважалося, що арбітрами міжнароднихвідносин можуть бути тільки боги, тому що тільки вони стоять наддержавами [4].

    Таким чином, можна прийти до висновку, що, незважаючи на те, щодержави Стародавнього Світу внесли значний внесок у розвитокміжнародних відносин, у ту епоху політики були далекі від розробкиміждержавних нормативно-правових норм, покликаних забезпечитистабільність у відносинах між ними. Поза сумнівом, в є чимало прикладівукладення між державами Стародавнього Світу договорів. Але в цих договорахбула відсутня одна важлива риса - юридична обов'язковість. Сторони,що укладають договір були вільні за будь-яких обставин порушити йогоприписи, що не тільки загрожувало відповідальністю, але йвіталося. Такі фахівці міжнародного права, як А. Нуссбаум
    (США) і Ж. Верзійл (Нідерланди) дійшли висновку, норми міждержавнихвідносин давнину були релігійні приписи абоморальні зобов'язання в більшій мірі, ніж юридичні акти [5].


    1.2. Безпека держав в Середні віки

    Період з кінця V до середини IX століття н.е. ознаменувався епохальнимиподіями, які докорінно змінили політико-географічну картину світу. Докінця V століття варварські племена поклали кінець Римської імперії ірабовласницької формації Стародавнього Світу. В результаті цих подій на
    Європейському континенті сформувався ряд великих держав з якісноновим суспільним ладом, який увійшов в історію під ім'ям феодального ладу.
    До кінця першого тисячоліття на заході сформувалося два могутніх якз культурною, так і з політичної точок зору центру - Священна Римська
    Імперія в Західній і Візантійська (Східна Римська) імперія в Центральнійта Східній Європі.

    На початку VII століття на Аравійському півострові зародилася третій післяюдаїзму та християнства світова релігія - Іслам, що послужило поштовхом дляякісно нового етапу розвитку країн Сходу. могутня імперія
    Арабський халіфат, що охопила в піку свого розвитку значнітериторії від Атлантичного океану до Індії в широтному і від Середньої Азії та
    Кавказького Хребта до Центральної Африки в меридіональному напрямках,стала третім могутнім центром міжнародної політики Середньовіччя.
    Згодом, після заходу сонця Халіфату, його місце по черзі займалидержави Сельджукидів, Монголів, Тимуридів і нарешті Османська і
    Сефевідської імперії, які грали ті ж геополітичні функції, що й
    Халіфат.

    Для більшої зручності ми будемо розглядати міжнародні відносини
    Середньовіччя через призму двох геополітичних центрів - Європи і Сходу,що дозволить більш чітко виявити взаємозв'язок між цими цивілізаціями.

    Західна і Центральна Європа

    Після розвалу Римської імперії в Західній та Центральній Європісформувався ряд держав, між якими велися війни і полягалирізного роду союзні і мирні договори. Однак над міжнароднимивідносинами регіону був встановлений контроль Священної Римської імперії ікатолицької церкви, що в сукупності з нижченаведеними факторамисклали основні характеристики міжнародних відносин в Європі Середніх
    Вєков:

    1. Центральна влада була недостатньо сильною, а феодальна роздробленість - характерним явищем. Вотчина великого землевласника була фактичним державою, власність на землю давала владу над населенням.

    2. У середньовічній Європі стиралися відмінності між приватними та міждержавними відносинами також як і між публічним і приватним правом. Війни несли повсюдний характер, як між феодалами в територіальних межах однієї держави, так і між державами.

    3. В основі як внутрішніх, так і зовнішніх зв'язків лежало «кулачне право», тобто сила, зведена в закон. Сильний завжди прав, що знайшло своє відображення в такому інституті, як «суд Божий», згідно з яким спір вирішувалося поєдинком.

    4. Значним був вплив католицької церкви, що заважало як загально-цивілізаційного прогресу, так і розвитку правового регулювання міжнародних відносин. Довгий час головним засобом регулювання міжнародних відносин середньовічної Європи служило канонічне право, засноване на релігійних догмах. Біблійні тексти застосовувалися як диспозитивною право і церква справляла значний вплив на юриспруденцію. Найбільш великим актом канонічного права був декрет папи Граціано (1139-1142 рр.). «Узгодження неузгоджених канонів», приділяє увагу міждержавним відносинам. Головна ідея цього декрету полягала у «створенні єдиної держави під правицею тата».

    Виходячи з вищевикладеного, можна прийти до висновку про те, що рівеньправового регулювання міжнародних відносин у середньовічній Європі бувнадзвичайно низький і в основному базувався в канонічних приписахцеркви.

    Проте, феодальні держави середньовічної Європи внеслизначний внесок у розвиток концепцій міжнародної безпеки. У зв'язкуз цим достатньо згадати організацію вагомою коаліції для здійсненняхрестових походів під орудою Римської католицької церкви. Це єодним з яскравих прикладів перетворення в життя концепції безпеки в
    Європейському масштабі. Крім того історії відомі факти неодноразовогоскликання з'їздів з участю великої кількості глав держав.

    Візантія і Русь

    На іншій частині Євразійського континенту в середні століття склалося дваінших сильних держави, які, при цьому, знаходилися в найбільшблизькому контакті з країнами середньовічного Сходу. Візантійська імперія і
    Київська Русь були форпостами християнства на східній околиці Євро -центристського світу і займали важливе місце в геополітичному розкладі
    Євразійського континенту.

    Особлива роль у даному зв'язку приділялася Східно-Римської, пізніше Візантійськоїімперії, яка зберегла зруйновану «варварами» західно-римськуцивілізацію і сприяла передачі відповідного досвіду варварськимдержавам. Велику роль у зовнішній політиці Уізантійской імперії граламісіонерська діяльність християнського духовенства. Звернення дохристиянство інших народів посилювало вплив Візантії і допомагало розвиткукультури знову звернених народів, включаючи правову культуру. Післяподілу в 1054 р. християнської церкви на католицьку і православну,вплив Візантії в християнських країнах східної Європи ще більшепосилився. Нарешті, хрещення Русі привело до формування цілого блоку міжкатолицької Європою і мусульманським Сходом.

    У зв'язку зі своїм важливим геостратегічним становищем Візантія і Русь булипершорядним об'єктом для інтервенцій, як із західного, так і зсхідного напрямку. Протягом тисячі років Візантія, а потім і Росіястикалися з багатьма кризовими ситуаціями - війни з Арабський халіфат,інтервенція Сельджукської імперії, руйнівні походи армій Чингісхана,хрестові походи і так далі Падіння Константинополя в 1453 р. і повний розвал
    Візантійської імперії в середині XV століття значно посилили роль
    Росії, як центру православ'я.

    Регулювання міжнародних відносин у Візантії і Русі мало чимвідрізнялося від решти Європи, окрім щодо більш високого рівняцентралізації. Одним з найбільш поширених методів ведення зовнішньоїполітики в обох регіонах було висновок междінастіческіх шлюбів, щобуло найбільш ефективним у той час засобом укладанняміждержавних союзів.

    Мусульманський Схід

    У VII столітті н.е. на Аравійському півострові утворюється великемусульманська держава - Арабський халіфат. З цього часу держави,головною релігією в яких є Іслам, беруть активнуучасть у міждержавних відносинах. Величезна географічна територіяпотрапляє під сильний вплив мусульманського права. Посилення ролі тазначущості мусульманських держав у світовій політиці триває аждо XVII ст. Історії відомо кілька великих імперій мусульманського
    Сходу, на чолі яких стояли тюркські, арабські і перські династії.
    У сукупності з іншими мусульманськими державами вони представлялисобою потужний блок країн, що протистоїть християнському світу. Десятісторіччя н.е. відомі поруч епохальних подій, що приводили до змінбалансу сил між західною і східною цивілізаціями.

    Мусульманські держави відрізнялися від християнських більшим ступенеморганізованості і централізованості. Як і в християнських державах,релігія відігравала значну роль у регулюванні як міжособистісних, так івнутрішньодержавних і міжнародних відносин. В основ всієї суспільно -політичного життя лежало мусульманське право, норми якогопоширювалися і на зовнішньополітичну діяльність держав. Умусульманських країнах спостерігалася велика ефективність що укладаютьсядоговорів, тому що Коран наказував дотримуватися вірність даному слову навіть устосовно іновірців. Велику роль відіграли положення Корану, що заохочуютьміжнародну торгівлю, що сприяло посиленню міждержавнихзв'язків.

    Для мусульманського сходу середніх віків також характерна інтенсивністьвоєн між різними державами. Між країнами були нерідкі випадкиукладення союзних і мирних договорів, які часто дотримувалися. Удержавах не спостерігався хаос, який був притаманний державам феодальної
    Європи, і випадки феодальних міжусобиць носили локальний характер. Наявністьцентралізованих держав, вінцем яких стала Османська імперія,зумовило провідну роль мусульманських держав у міжнароднихвідносинах середньовіччя.

    * * *

    Незважаючи на деякі особливості, у всіх регіонах існували більш-менш однакові способи та рівень регулювання міждержавнихвідносин. Всі регіони внесли свій внесок у формування загальноприйнятоїпрактики. У середні віки був накопичений певний досвід неправовогонормативного регулювання міжнародних відносин, що згодомвідіграло важливу роль у формуванні класичного міжнародногоправа.

    Що стосується підходів до вирішення питання забезпечення міжнародноїбезпеки, то відповідні спроби носили в основному локальнийхарактер і відбивалися в договорах з вкрай обмеженою кількістюучасників. Вся увага середньовічних політиків і юристів приділяласяправилами ведення війни, що виключало розробку концепцій безпекишляхом світу.


    1.3. Класичне міжнародне право і виникнення нових концепцій міжнародної безпеки

    Від Тридцятилітньої Війни до Французької революції

    До кінця середніх віків у Європі стали формуватися перші великінаціональні держави з централізованою владою, здатної встановитипорядок. Розвиток нових державних устроїв, що набирає хід науково -технічний прогрес, що посилюється процес колонізації і виникненнязадатків капіталістичного методу виробництва все більше входили вконфлікт з феодальним пристроєм соціально-економічного життя івсевладдям католицької церкви. Вперше цей конфлікт вилився у відкритепротистояння в Нідерландах ще в 1566-1579 рр.., в результаті чого тамсформувалася перша національна держава. Далі пішлабуржуазна революція в Англії (1640-1649 рр. .).

    Зміцнення незалежності національних держав привело до того, щораніше боролися один з одним за встановлення влади над Європою тато іімператор Священної Римської Імперії об'єднали свої зусилля в боротьбі зазбереження цієї влади. Боротьба сил старого і нового вилилася в
    Тридцятирічну Війну між католиками та протестантами. Війна завершиласяукладенням в 1648 р. Вестфальського миру. По суті цей мирний договір бувперший в історії міжнародних відносин правовим актом, що регулюєпитання регіональної безпеки. Практично з цього моменту і зародилосяз нормативної точки зору класичне міжнародне право. Вестфальськиймирний договір визначив нову систему міжнародних відносин у Європі.
    Було практично покінчено зі Священною Римською Імперією - головнимперешкодою на шляху становлення незалежних національних держав.
    Вестфальський світ практично поклав початок першої в історії міжнародноїсистемі, заснованої на балансі сил. Такі положення договору, якнепорушність встановлених меж, суверенна рівноправність держав іколективна оборона проти спільного ворога, свідчить про великуважливості Вестфальського угоди в контексті розвитку концепційміжнародної безпеки. Вестфальський договір створив унікальну системурівноваги сил у Європі, яка протрималася протягом наступних 150 роківаж до Версальської системи (див. нижче).

    Період XVI-XVII століть вважається часом зародження і розвиткукласичного міжнародного права. Після завершення тридцятирічної війни,в умовах, коли ні католицька церква, ні Священна Римська імперія немогли більш диктувати норми для відносин між державами, виниклапроблема визначення засобів регулювання відносин між односуверенними країнами Європи. У таких умовах народилася ідея перенестивдалий досвід правового регулювання всередині держав на їх ставлення одинз одним. Як на внутрішньодержавному, так і на міжнародному рівні вцією метою було перш за все використано римське право. В основі римськогоправа лежало рівноправність приватних осіб, а міжнародного - рівноправність країн.
    Велика роль у формуванні класичної міжнародно-правової концепції іформування зачатків міжнародно-правової свідомості в Європі належалаюристам, зокрема дипломата Гуго Гроція (1583-1654 рр..), який у своємупраці «Про право війни і миру» (1625) вперше детально обгрунтувавіснування «права, що визначає відносини між народами іправителями »[6]. При цьому, Гроцій і більшість його сучасників знаходятьджерела цього права в природі, Бога і моралі.

    На жаль зародилися в умах юристах міжнародно-правові концепціїна практиці майже не застосовувалися, хоча юридична аргументаціявикористовувалася дипломатією. Важливим регулятором міждержавних відносинпродовжували залишатися норми аристократичної моралі, якірозглядалися як міжособистісні зв'язку правителів-соверенов, якіодноосібно уособлювали і представляли всю державу.

    Таким чином, до кінця XVIII століття в Європі склалася ситуація, колирозвивався процес надання міжнародним звичаям і нормам правовогостатусу, але держави часто їх не дотримувалися і в зовнішніхзносинах виходили виключно з національних інтересів.

    Від революції до Віденської системи

    1789 відомий як рік взяття Бастилії. Ця дата стала переломною якв соціально-політичному так і міжнародно-правовому відношенні. Найбільшпрогресивні погляди на міжнародні відносини та право того часувідомі як ідеї Великої Французької революції. Революція заміниласуверенітет монарха верховною владою нації, що мало важливе значення длязатвердження міжнародно-правової суб'єктності держави. Вперше вісторії був введений в практику інститут плебісциту. Певною декларації
    Абата Грегуара проголошувався принцип рівноправності держав, незалежновід існуючого в них ладу і політичного значення. Проголошувалося, щодоговори повинні дотримуватися. Разом з тим було проголошено, що договори,укладені між тиранами, не можуть пов'язувати суверенітет народу.
    Французькою революцією були сформульовані нові основи права війни,згідно з якими була допустима лише війна оборонна, війна на захистпотоптаних прав. Згідно з іншим принципом, ворогом під час війни могло бутитільки держава, а не люди. Звідси - вимога гуманного ставлення зполоненими, недоторканність приватної власності, повага прав мирногонаселення [7].

    Французької конституцією 1795 за міжнародними договорами вперше буввизнаний юридичний статус. А конституція 1791 встановила, щоіноземці підпорядковані законам Франції нарівні з її громадянами.

    він був напрочуд прогресивним явищем, нова конституційна система,проголошена у Франції, тим не менше, протрималася недовго.
    Наполеонівські завоювання поклали кінець проголошеним гуманним принципамі всій системі пан-Європейської безпеки, що створилася в результаті
    Вестфальського мирного договору. Росія, Австрія і Пруссія, які боролисяпроти імперії Наполеона, спочатку висловлювали прихильність принципам
    Французької революції, що стосуються справедливості, невтручання і навітьсамовизначення. Проте після перемоги вони від них повністю відреклися,що й знайшло своє відображення в Акті про Священному Союзі. Підписаний у 1815 р.у Відні, цей Акт грунтувався на принципі легітимності, згідно з яким,тільки законна династія мала право займати престол. При цьому,уклали договір країни привласнили собі право втручатися у внутрішнісправи суверенних держав. Таким чином, в Європі був створений союзміжнародних жандармів.

    Разом з названими вище негативними сторонами нової системибезпеки в Європі, було прийнято також чимало позитивних з міжнародно -правової точки зору документів (документи про свободу торгового судноплавствапо міжнародних ріках, про заборону негроторговлі, про рангидипломатичних представників).

    На іншому континенті в 1776 р. після багаторічної війни з Англією, своюнезалежність проголосили частина її північноамериканських колоній іутворилася держава Сполучених Штатів Америки. Декларація
    Незалежності 1776 проголосила право народу зайняти незалежнестановище, «на яку йому дають право природне і божеські закони» [8].
    Таким чином, в результаті визвольної війни на Північноамериканськомуконтиненті сформувалося чергове національна держава, якому булозапропоновано зіграти в подальшому одну з ключових ролей у світовій політиці.

    Таким чином, ближче до середини XIX століття в Європі сформуваласяміжнародна система, заснована на приписах Віденського Акта. Цясистема з деякими змінами збереглася аж до першої світовоївійни.

    Друга половина XIX століття - 1918 рік

    Середина XIX століття ознаменувався кількома епохальними подіями,зіграли велику роль у розвитку міжнародних відносин. Відгриміладруга комуна у Франції, в результаті громадянської війни повністюсформувалася цілісна держава США, остаточно ослабла Османськаімперія, досягли піку своєї могутності російської та австро-угорськаімперії. З іншого боку в Західній Європі сформувалося ще одне потужнедержава - Бісмарк домігся об'єднання Німеччини і остання сталаактивним членом міжнародних відносин.

    На міжнародно-правової арені також відбулося кілька нововведень: у
    1874 був підписаний акт про заснування Всесвітнього Поштового союзу, в 1875р. приймається конвенція про телеграфний союз і в 1890 р. полягаєбагатостороння залізнична конвенція. Таким чином, приймає широкийрозмах правове регулювання міжнародних економічних відносин. ДоНажаль, цього неможливо сказати про регулювання політичних відносин,яке в більшості випадків залишалося фікцією. Механізм діїдоговорів у цій області був виключно політичним, а право булошироко диспозитивним.

    До кінця XIX століття завершився поділ світу між колоніальними державами.
    Світ був розділений на колонії, напівколонії та залежні держави, якимбули нав'язані кабальні договори. Деякі формально залежні держави
    (наприклад Китай) були розділені на сфери впливу, а інші (наприклад
    Османська імперія та Іран) перебували у повній економічній залежності ізнаходилися на межі політичної дезінтеграції. За визнанням самихєвропейських та американських юристів, міжнародне право, і то не в повніймірою, застосовувалося виключно стосовно християнських країн Європи та
    Америки. У колоніях, якщо навіть якісь норми знаходили своє застосування, тоу сильно модифікованому варіанті.

    З іншого боку, що завершився поділ світу на колонії між провіднимидержавами тієї епохи призвів до загостренні міжнародно-політичної обстановкив самій Європі. Новостворені та одержали несправедливу в їхрозумінні частку територій країни бажали більшого і до кінця XIX століття сталовідчутним дихання наближається «великої війни». Набирала обертів гонкаозброєнь і посилювалася інтенсивність дипломатичних тертя міжпровідними колоніальними державами. З іншого боку проводилася інтенсивнакодифікація законів війни, яка знайшла своє логічне завершення вдругий Гаазької конференції 1907

    Таким чином, у розглянутий період міжнародне право являлоширокі можливості для застосування сили, а війна вважалася законнимзасобом політики. Значною мірою міжнародне право на стикудвох століть являло собою право війни, яка не змусила себедовго чекати.

    У 1891 р. було створено потрійний союз між Німеччиною, Австро-Угорщиною і
    Італією (пізніше Італія вийшла з неї і її місце зайняла Османська імперія), упротивагу якому на початку XX століття була сформована Антанта. Локальнівійни як між колоніальними державами, так і з скореними країнамибрали все більш широкий характер і протистояння між двома блокамидосягло апогею в другій декаді минулого століття. У результаті вибухнулаперша світова війна, яка забрала з собою життя багатьох мільйонів людей істала епохальною подією, змінив розклад сил на геополітичнійарені світу. Розпочавшись в 1914 р. війна завершилася в листопаді 1918 р. перемогоюкраїн Антанти. Згодом у Версалі був укладений мирний договір,встановив нову міжнародну систему, засновану на нових реаліяхміжнародної політики.

    Глава 2. Регулювання питань міжнародної безпеки між двома світовими війнами

    2.1. Ліга Націй та її роль у встановленні світового порядку на початку XX століття

    Жахи і позбавлення Першої світової війни, яка тривала майже чотири роки іяка забрала більше 10 мільйонів людських життів і завдала величезної шкодиінфраструктурі багатьох країн викликали відповідну реакцію. З одногобоку, в 1917 р. в Росії відбулася Жовтнева революція більшовиків,яка докорінно змінила політичну систему держави. Успіх Російськоїреволюції призвів до широкого розвитку аналогічних рухів у всіх іншихкраїнах Європи і в США. З іншого з?? Хорон виникла необхідність уформуванні якісно нової системи регулювання міжнароднихвідносин, що може ефективно підтримувати міжнародну безпеку впіслявоєнний період. У багатьох країнах світу виникли широкі громадськіруху, що вимагають внести докорінні зміни в механізм управлінняміжнародними відносинами. Міжнародне політичне мислення сталоусвідомлювати новий стан речей, при якому нормальне функціонуванняміжнародної та національних систем може бути забезпечено лише спільнимизусиллями держав. На весь зріст постало завдання організації доситьефективного управління системою міжнародних відносин. Всі ці факторивідіграли важливу роль у тому, що в 1919 р. держави-переможницівирішили створити Лігу Націй і взяли її статутний документ - Статут. Такимчином була заснована перша загальна політична організація покликаназабезпечити мир і співробітництво між державами.

    Статут Ліги Націй володів такими характерними рисами:

    1. У документі була приділена увага ролі міжнародно-правового регулювання міжнародних відносин. Міжнародне право було визнано важливим для розвитку співробітництва та для забезпечення миру.

    У Статуті було зазначено, що приписи міжнародного права визнаються «відтепер дійсним правилом поведінки уряду».

    2. Було поставлено завдання «встановити панування справедливості і сумлінно дотримуватися всіх накладаються договорами зобов'язання у взаємних відносинах організованих народів». Таким чином, Статут

    Ліги Націй відвів ключову роль договорами в забезпеченні міжнародної безпеки і оголосив необхідним дотримання договірних зобов'язань.

    3. Статут Ліги Націй вперше відніс міжнародно-правові спори до числа питань, що підлягають третейському або судового дозволу. Відповідно до Статуту в 1922 р. була заснована Постійна палата міжнародного правосуддя - перша постійна міжнародний суд.

    4. Мирне вирішення міжнародних суперечок: Первинно Статут Ліги Націй не містив розпоряджень, що стосуються неприпустимість вирішення міжнародних суперечок за допомогою військових дій. У 1924 р. під тиском пацифістів організацією був прийнятий Протокол про мирне вирішення спорів, в якому агресивна війна оголошувалася міжнародним злочином і давалося визначення агресії. На жаль протокол так і не вступив в силу [9]. Натомість у 1928 р. був укладений багатосторонній Договір про відмову від війни як знаряддя національної політики. Стаття II даного договору свідчив: «Сторони визнають, що врегулювання або вирішення всіх що можуть виникнути між ними суперечок і конфліктів, ... повинно завжди вишукувати тільки в мирних засобах» [10].

    Поряд зі своєю значимістю з точки зору розвитку міжнародного права,
    Ліга Націй та Версальська система в цілому мали цілий ряд недоліків,які підготували грунт для розв'язання у подальшому Другої світовоївійни:

    1. Статут Ліги Націй так і не поставив п

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !