ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    шпори
         

     

    Міжнародне публічне право

    1.Понятіе і система сучасного МП. МП-це система юр.норм, що регулюютьмежгос.отношенія з метою забезпечення миру та співробітництва.
    Межгос.отношенія - відносини за участю д-тв, межгос.організацій ігос.образованій (нації, що борються за створення власного гос-тва, вільніміста). Система МП являє собою комплекс юр.норм, що підрозділяєтьсяна самост. частини (галузі, підгалузі, інститути). Структура: внутрішняорганізація системи, розташування і підключення її елементів, характер їхвзаємозв'язку. Норми МП: юридично обов'язкові до виконання правилаповедінки гос-тв і др.суб'ектов МП, що встановлюються самими суб'єктами.
    Норми: договірні і звичайні міжнародно-правовоие (неписані правила);універсальні (для більшості суб'єктів МП) і локальні (для суб'єктіводного регіону, обмеженого Курга суб'єктів); імератівние (jus cogensвизнається всіма суб'єктами і обов'язкова для всіх, відхилення від неїнедопутсімо) диспозитивні (надають суб'єктів можливість визначатисвою поведінку); матеріали (встановлюють права та обов'язки законкретних правовідносин) і процесуальні (встановлюють порядокреалізації матер.норм); регулятивні (встановлюють конкретні права іобяханності) та охоронні (гарантують раелізацію регулятивних норм);зобов'язують, разещающіе, управомоч-щие. Система МП ділиться на галузі --великі блоки міжнародно-правових інститутів і норм, що регламентуютьвідокремлені межд. відносини, що відрізняються якісною своєрідністю.
    Кожна галузь крім того, що керується загальними принципами МПП,має і свої "власні" принципи. Наприклад, в космічному правідіє принцип заборони національного присвоєння космічногопростору і т.п. Крім цих галузей існують право М безпеки; Мгуманітарне право; дипломатичне і консульське право; М морське право ітощо. Галузі МП, в свою чергу, складаються з більш простих утворень --підгалузей та інститутів. Підгалузь регулює зазвичай або конкретнівідносини в специфічній ситуації, або відносини двох або декількохгалузей МП. Міжнародно-правовий інститут - група межд.норм,регламентують однорідні відносини. Приклад: інститут громадянства вгуманітарне право, інститут визнання або правонаступництва і т.д.

    2. Межд.полети і режим повітряного простору. «Свободи повітря»
    М.полети (повідомлення) - повітряні пересування літальних апаратів зперетином ДЕРЖ.КОРД більш ніж одного гос-ва. Транспортування в процесіцих предевіженій вантажів, пошти, пасажирів та багажу - межд.авіаперевозка.
    Чиказька конвенція ст.6: Жодні регулярні межд.воздушние сообщеніяне НЕможуть здійснюватися над тер-ріей або на тер-рію д-ви, окрім як заспец.разрешенію або з іншої санкції цієї д-ви і у відповідності з умовамитакого дозволу або санкції »(можливі двосторонні угоди між д -вами). Ст.11 Чікаг.конвенціі всі вимоги застосовуються до всіх возд.судамгос-ств без різниці їх нац-ної приналежності. При порушенні цих правил --застосовуються заходи як до порушників гос.граніци.Над тер-ріей іноземногод-ви возд.судно протягом усього польоту має дотримуватися умоввстановлені законод-вом цієї країни (порядок прибуття, перебування,відправлення, паспортного, митного, валютного та др.контроля та інше).
    Встановлюється кут., Гражд-кая, адмін-ва відповідь-сть за порушення цихправил. Ст.16 та 29 Чікаг.конвенціі встановлює обов'язкову наявність наборту судна док-тов: свід-тво про реєстрацію судна, посвідчення про йогопридатність до польотів, свід-тво про наявність у кожного члена екіпажупроф.подготовкі, бортовий журнал, дозвіл на користування бортовийрадіостанцією, список прізвищ пасажирів (пункт посадки/відправлення іслідування), маніфест та детальна декларація на вантаж. Права і свободи
    «Свободи повітря»: - право на беспосадончний транзіт.полет; - правотранзиту з посадкою в техн. та ін некомерційних цілях; - право висадкипасажирів (багаж, вантаж, пошту); - право приймати на іноземній тер-ріїпасажирів (багаж, вантаж, пошту) якщо їх місце назначеніея - д-твореєстрації возд.судна; - право прінміать і висаджувати пасажирів (багаж,вантаж, пошту) на іностр.тер-рії, якщо пункт призначення будь-яка третя гос-тво;
    - Право здійснювати всі види перевезень між третіми країнами через тер -рію гос-тва реєстрації возд.судна; - право здійснювати всі види аеревозокміж третіми країнами минаючи тер-рію гос-тва реєстрації возд.судна; --право здійснювати всі види перевезень між аеропортами одного і того жіностр.гос-ва (каботаж).

    3. Правова природа загальновизнаних принципів сучасного МП. Оновниепринципи МП - основоположні, імперативні, універсальні норми МП,забезпечують головні інтереси людства, д-тв, ін суб'єктам МП.
    Особеннсті: обов'язкові для всіх без винятку гос-ств і інших суб'єктів МП;вони користуються приматом відносно всіх інших норм системи МП
    (відхилення від норми, яка містить принцип МП, неприпустимо і вона може бутискасована тільки подальшої номрмой загального МП, що носить такий же характер)наслідком чого є визнання норм, не відпо-щих принципів,недійсними, що не тягнуть праввових послдествій і не користуютьсязахистом МП; принципи мають зворотну силу в часі: можуть впливатина будь-яку норму, яка виникла раніше самого прнціпа; тільки діяння нарушеющіепринципи МП розглядаються як межд.преступленія (застосування до порушниківзаходів впливу від імені спільноти гос-тв (в Статуті ООН ст 5,6,40-47)розрив економ., диплом., відносин); принципи можуть бути правовийосновойдля регулювання межгос-них відносин. Класифікація: писані ізвичайні; доуставние (принцип сумлінного дотримання межд. обязательтв),статутні і послеуставние (принцип загального роззброєння); функціональні
    (принцип мирного вирішення межд.споров); захищають світ, що забезпечуютьмирний сотруднічесвто і захищають права людини.

    4. Межд.організація цивільної авіації ІКАО (1944г.) розміщується в
    Монреалі. Цілі і завдання: забезпечувати безпечний розвитокмежд.гражданской авіації; поощерять мистецтво конструювання; поощерятьравзітіе повітряних трас, аеропортів; запобігати економ.потері,викликані нерозумною конкуренцією; задовольняти потреби народів світу вбезпечному регулярному, ефективному та економічному возд.транспорте. ВищийІСАО орган - асамблея, де представлені всі члени ІСАО; збирається не рідше
    1 разу на 3 роки, розглядає звіти Ради і приймає по нихсоответ.мери; затверджує бюджет і фін.отчет. Рада ІСАО - постійнодіючий орган. До ради входять представники 33 держав, що обираютьсяна 3 роки. Сесії проходять 3 рази на рік. Керує Президент. Функції:прийняття межд.стандартов і рекомендованої практики, оформлення їх якдодатків до Чікаг.конвенціі про межд.гражд.авіаціі. Робочі органи ІКАО: 1авіатранспортних комітет; 2 авіа координаційний комітет; 3 юридичнийкомітет; 4 комітет з підтримки аеронавігаційного забезпечення; 5фінансовий комітет. Деят-сть ІКАО пов'язана з розробкою проектів конвенцій.
    Регіональні бюро ІСАО: 1 Африканське бюро в Дакарі; 2 Евробюро в Парижі; 3
    Южно-американське бюро в Лімі; 4 Азіатсько-тихоокеанський бюро в Бангкоку; 5
    Північноамериканське бюро в Мехіко; 6 Східно-африканське бюро в Найробі.
    Женевська конвенція 1948 Стосується межд.прізнанія прав відносновозд.судов. Римська конвенція 1952 стосується заподіяння шкодиіноземним возд.судном третій стороні на поверхні Землі. ІСАОрозробила проекти протоколів 1955, 1971 і 1975 рр. до Варшавської конвенції
    1929р.

    7. Принцип співробітництва. Був сформульований вперше в Декларації 1970
    Він зобов'язує гос-тва співпрацювати один з одним незалежно від відмінностей їхполітичних, економічних і соціальних систем у наступних напрямках:підтримка миру та безпеки; загальне поважання прав людини;здійснення міжнародних відносин в економічній, соціальній,культурної, технічної та торгової областях відповідно до принципівсуверенної рівності і невтручання; співпрацю з ООН і прийняттязаходів, передбачених її Статутом; сприяння економічному розвитку в усьомусвіті, особливо в країнах, що розвиваються. Принцип має характер ідеї, такяк неможливо зобов'язати держави співпрацювати. Гос-ва мають право навибір виглядом і форм співпраці, на відмову від співпраці. Гос-вазобов'язані співпрацювати з урахуванням всіх прініпов МП, тобто рівноправно,справедливо, без тиску і спроб втручання у внутрішню функцію гос -ва; вигода від співпраці повинна бути взаємною і служити благу всіх гос -ств. Співпраця повинна сприяти взаєморозумінню, довірі,зміцненню добросусідських відносин.

    5.Прінціп миру і мирного співіснування. Принцип незастосування сили. УЯк головне завдання Статут ООН встановив: позбавити прийдешні покоління відлиха війни, взяти практику, відповідно до якої збройні силизастосовуються не інакше, як у загальних інтересах. Статут заборонив застосування нетільки збройної сили, а й сили взагалі, заборонено навіть загроза силоюбудь-яким чином, несумісним з цілями ООН.Устав передбачаєможливість застосування сили чи загрози силою лише в двох випадках: 1 порішенням Ради Безпеки у випадку загрози миру, будь-якого порушення миру абоакту агресії; 2 в порядку здійснення права на самооборону у випадкузбройного нападу, до тих пір, поки СБ не вживе необхідних заходів дляпідтримання миру і безпеки. Принцип мирного вирішення спорів. Принципзакріплений у Статуті ООН і в усіх межд.актах, викладають принципи МП. Йомуприсвячений ряд резолюцій ГА, серед кіт. можна виділити Манільської деклараціюпро мирне вирішення спорів межд 1982 Першим багатостороннім актом,що встановив цей принцип, був Статут Ліги Націй.В відповідно до Статуту
    ООН Декларація про принципи межд права 1970 сформулювала принципнаступним чином: "Кожне гос-тво дозволяє свої межд.спори з іншими гос -вами мирними засобами таким чином, щоб не піддавалося загрозу мир ібезпеку і справедливість ". Принцип невтручання. У Статуті ООНйдеться, що він не дає Організації права на втручання в справи, посуті належать до внутрішньої компетенції будь-якої д-ви, і не вимагає віддержав-членів представляти такі справи на вирішення в порядку Статуту.
    Статут ООН передбачає розвиток співробітництва по значному коліпитань явно внутрішнього характеру, наприклад сприяння підвищенню рівняжиття, повної зайнятості населення, загальній повазі прав людини.
    Принцип заборони приминения сили або загрози силою (непорушення світу,дотримання права спільноти, оотдельного індивіда).

    6.Істочнікі та правові засади межд. космічного права (МКП). МКП - цегалузь МП, що визначають основи співробітництва держав у галузідослідження космічного простору. МКП визначає статускосм.пространства (ком.пр.), природних і штучних небесних тіл ікосмонавтів. Джерела МКП це договори та звичаї. - Договір «Про принципидіяльності гос-ств з використання й дослідження косм.пр., включаючи місяцьта інші небесні тіла »1967р. (закріпив спец.прінціпи нової галузі права;визначив можливість взаємозв'язку діяльності в космосі гос-ств з іншимипроблемами (світу, еколог. озброєння і т.д.). Значення договору - заклавправову базу для інститутів, які були створені для цієї галузі;передбачає ряд угод, які деталізували принципи рядуугод »); - угода« Про порятунок космонавтів, повернення космонавтіві повернення об'єктів, запущених у косм.пр. »; - договір« Про межд.ответ-стіза шкоду, заподіяну косм.об'ектамі »; - Конвенція« Про реєстраціюкосм.об'ектов, що запускаються в косм.пр. »1975р. (об'єкти повинні бути занесенів національний реєстр і мати знаки); - договір «Про деят-сті гос-тва на місяціта інших небесних тілах »18.12.79г.; - Конвенція« Про оперативне сповіщенняпро ядерні аварії »1986р.; - Статути межд.косм. організацій; 2основні принципи - свободи дослідження та використання косм.пр. інебесних тіл. Ці принципи сформувалися на основі практики косм.деят-стіі в результаті загального визнання з боку межд.сообщества. Згодомобидва ці принципи були закріплені в якості договірних норм у Договорі покосмосу, вони продовжують бути юридично обов'язковими для всіхучасників межд.общенія в якості міжнародно-правового звичаю. Якокрема галузь МП МКП має ряд характерних особливостей стосуютьсякосм.пр.: 1) у косм.пр. знаходяться небесні тіла, території яких нікомуне належать і можуть бути в перспективі використані людиною, 2) космоспрактично безмежний, 3) на відміну від сухопутної територій, Світовогоокеану і повітряного простору, косм.пр. не піддається разденленію набудь-яких зон в процесі його використання, 4) косм.пр. представляєсобою особливу небезпеку для діяльності в ньому людину. До групиособливостей, що стосуються косм. діяльності відносяться: 1) використаннякосмосу у військових цілях є небезпекою, 2) в результатахкосм.деятельності зацікавлені всі гос-тва, а здійснювати їїсамостійно можуть в даний час лише кілька найбільш розвинених внауковому та промисловому відношенні гос-ств, 3) запуск косм.аппаратов та їхповернення на землю можуть бути пов'язані з використанням возд.прост-тваіностр.гос-ств і просторів відкритого моря, 4) косм. запуски можутьзавдавати шкоди іноземним гос-твам і їхніх громадян.

    9. Принцип захисту прав народів і людини. У відношенні розвитку даногопринципу прийнято велику кількість межд.документов: Статут ООН; Загальнадекларація прав людини 1948 р.; два пакту про права людини 1966 (процивільних і політ.правах, і про економ., соц. та культурні права);конвенції про попередження злочину геноциду і покарання за нього (1948р.), про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (1966 р.), про ліквідаціювсіх форм дискримінації щодо жінок (1979 р.), про права дитини
    (1989 р.) і т.д. Основні положення принципу поваги прав людини: --визнання гідності, яка властива всім членам людської сім'ї, а також їхрівних і невід'ємних прав є основою свободи, справедливості ізагального миру; - кожне гос-тво зобов'язана сприяти шляхом спільних ісамостійних дій загальній повазі прав людини та основних свободвідповідно до Статуту ООН; - право людини повинні охоронятися владоюзакону, що забезпечить мир і правопорядок, людина не буде змушенийвдаватися як до останнього засобу до повстання проти тиранії ігноблення; - Гос-во має поважати і забезпечувати усім, хто знаходиться вмежах його юрисдикції особам права і свободи без будь-якого розходження побудь-якою ознакою; - кожна людина несе обов'язки щодо іншихлюдей і того суспільства і держави, до яких він належить; - гос-возобов'язана прийняти законодавчі та інші заходи, необхідні для забезпеченняміжнародно визнаних прав людини; - д-ва зобов'язана гарантуватибудь-якій особі, права якої порушені, ефективні засоби правового захисту;
    - Д-ва зобов'язана забезпечити право людини знати свої права і вступати довідповідно до них. Принцип поваги прав людини. Закріплений, крім
    Статуту ООН, у Загальній декларації прав людини 1948 р. і в двох пактах
    1966: один - про громадянські і політ права, інший - про економ., Соц. ікультурні права. Було укладено ряд конвенцій з конкретних аспектів: пропопередження злочину геноциду і покарання за нього (1948), проліквідацію всіх форм расової дискримінації (1966), про ліквідацію всіх формдискримінації щодо жінок (1979), про права дитини (1989) та ін

    11.Віди суб'єктів МП: їх загальна характеристика. Суб'єкти МП - особа, держ -тво, межд.організаціі, що володіють правами та обов'язком. Сторона,бере участь в межд. відносинах, які регулюються нормами МП. Колосуб'єктів МП визначається їх здатністю брати участь в межд.отношеніях,які регулюються норамі МП. Важливою рисою є правосуб-сть
    (об'єднує поняття дієздатності і правоздатність). Гос-во якпервинний суб'єкт має повну правосуб-ма (суверенітетом, повноїправосуб-тьма, тер-ріей, населенням, влада,). Держ-тва: унітарна (єдинийсвб'ект) та федерації (республіки, області, що зберігають визна.самостійність всередині); конфедерація (союз суверенних гос-тв).
    Межд.організаціі (гос-тва наділяють її сответ.правамі і обов'язками --містяться в уствах, статутах, договорах). Нація і народ, що борються за своєзвільнення (керівний ц?? НТР, збройні формування, владареалізується на більшій частині тер-рії). До похідним суб'єктам МППвідносяться государствоподобние освіти, межправіт-ні організації.
    Крім цього існують учасники окремих видів міжнародно-правовихвідносин (свого роду одноразові суб'єкти). До них відносяться править-твау вигнанні (повинно бути ефективними, яка підтримується народм), повсталасторона, яка воює сторона. Однак питання про їх межд.правосуб-сті вирішуєтьсявиключно за згодою гос-тв. Вільні міста (внутрішньо самоврядування
    (Данцінг); обсяг міжнар. правосуб-сті визначений межд. угодами,конституцією). Ватикан (1929 на онсованіі Латерінского договору переглянутий
    1984; мета - створити умови незалежного правління для головикатоліч.церкві) Права гос-ва як суб'єкти: - право на незалежність івільне здійснення всіх своїх законних прав; - рівноправність з іншимидержавами; - право на індивідуальну та колективну самооборону противооруж.нападенія. Обов'язки гос-ва: - утримуватися від втручання увнутрішні та зовнішні справи інших гос-тв; - утримуватися від розпалюванняміжусобиці на тер-рії ін д-ви; - поважати права людини; --встановлювати на своїй території такі умови, к-рие не загрожували миру; --вирішувати всі свої спори з іншими суб'єктами МП тільки мирними засобами; --утримуватися від загрози силою або її застосування проти територіальноїцілісності і політ. незалежності або іншим чином, несумісним з МП; --утримуватися від надання допомоги іншій державі, що порушуєпопередню обов'язок чи проти кіт-го ООН вживає заходів попередженняабо примусу; - утримуватися від визнання тер-них придбань іншогогос-тва, що діє в порушення зобов'язання непридатний сили; --сумлінно виконувати свої зобов'язання.

    12. Зарубіжні органи зовнішніх зносин. Зарубіжні органи зовнішніх зносинд-тв поділяються на дві групи - постійні і тимчасові. До першоїгрупи відносяться діплом.представіт-тва гос-тв, акредитовані у країнах, зякими підтримуються дипломатичні відносини (посольства та місії);консульські представить-тва, торгові представить-тва; постійні представить -тва гос-тв при межд.організаціях. До тимчасових закордонним органам зовнішніхзносин відносяться різні спеціальні місії, що направляються в інші гос -тва для участі у церемоніальних заходах, ведення переговорів та ін;делегації та групи спостерігачів на межд. конференціях; делегації дляучасті в роботі сесій межд.організацій та їх органів і т.д.

    13. Визнання в МП. Визнання гос-ва являє собою односторонній акт,яким гос-во визнає факт утворення нового гос-ва і тим самим його межд -прав. суб'єктність. Як загальне правило визнання гос-ва явл. повнимі остаточним. Таке визнання називають визнанням "де-юре". Воно не можебути умовним, тобто надаються за умови виконання певнихвимог. Воно не може бути відкликана. Часом процес становлення гос-вазатягується, наприклад в результаті громадянської війни. У таких випадкахможе бути надано визнання тимчасове, обмежене - визнання "де -факто »але супроводжується встановленням напівофіційних відносин без юроформлення і може бути відкликана. Зустрічаються в міжнародно-правовоїпрактиці випадки, коли суб'єкти МПП вступають в офіційні контакти з зновувиникли освітою, які претендують на міжнародну правосуб'єктність,без процедури визнання. Зазвичай це відбувається коли необхідно вирішитибудь-яку конкретну і досить вузько окреслену мету міжнародноговзаємодії. У цьому випадку мова йде про короткочасний визнання --визнання ад хок (ad hoc) - в даній ситуації, по конкретній справі: Росіїстосовно Чечні. Визнання урядів. Визнання новоутвореногогос-ва означає визнання і його уряду. Питання про визнанняуряду, виникає у разі створення уряду неконституційнимшляхом, в результаті революції, перевороту. Визнання урядуозначає, що визнає гос-во розглядає даний уряд і закєдиним представником гос-ва в межд відносинах.

    18. Структура ООН: її цілі та принципи. Ген.Ассамблея (вищий орган;розглядає спец.доклади; розробляє рекомендації), Рада Безпеки
    (підтримання миру: вирішення спорів; робити рекомендації), Економ-кий і
    Соц-ий рада ООН (сприяє повиешнію рівня жіні; вирішення проблемсклад 54чоенов обираються Ген.Ассамблеей на 3 роки), Рада з опіки (підкерівництвом Ген.Ассамблеей; створений для управління тими тер-ріямі, кіт-тівключені в ООН угодами), Межд.суд (головний суд.орган ООН 15 суддівобираються Ген.Ассамблеей та Радою безпеки-ти на 9 років; до ведення судувідносяться всі справи передані йому сторонами (д-ви), Секретаріат
    (обслуговує органи ООНі здійснює керівництво їх програмами; проводитьдослідження, організація конференцій, кнтролірует виконання рішень;),
    Дитячий фонд ООН (надання допомоги для охорони здоров'я і прав дітей).
    Комісії (підготовка конвенцій .. розробка принципів), Університет ООН
    (діє через глобальну мережу навчальних закладів, готуєфахівців - знаходиться в Токіо). Мета: підтримка миру; дозвілсуперечок відповідно до МП; розвиток дружніх відносин; здійсненняспівробітництва; узгодження дій націй для досягнень цих цілей.
    Принципи: рівність членів; виконання обязателств за Статутом; дозвілмежд.споров мирними засобами; утримуватися від погроз силою, застосуваннясили; надання допомоги ООН в усіх її діях відповідно до Статуту;невтручання ООН у внутрішню політику гос-ств. ООН укладає договориз д-вами та ін межд.організаціямі. ООН користується на тер-рії кожного зсвоїх членів привілеями.

    15. Правонаступництво гос-ств. Правонаступництво - це перехід прав іобов'язків в результаті зміни одного гос-ва іншим у несеннівідповідальності за межд.отношенія будь-якої тер-рії. Правонаступництвостосується кількох аспектів: правонаступництво щодо договорів;правонаступництво щодо гос.власності; правонаступництво відносногос архівів; правонаступництво щодо держ боргів. Правонаступництво маємісце за обставин: а) при зміні гос-ного політичного ладу врезультаті гос-ного перевороту (наприклад, правонаступництво Радянського гос -тва); б) при появі в результаті національно-визвольного рухунових незалежних д-тв (скажімо, придбання незалежності колишньоїколонією); в) при утворенні декількох держав на території їхпопередника; г) при об'єднанні двох або більше держав в одне
    (федеративна чи унітарна); д) при переході частини однієї держави доіншому. Віденська конвенція про правонаступництво гос-тв щодо договорів
    1978 року (далі по тексту - Конвенція 1978 року) являє собоюбагатостороння угода, здійснене 23 серпня на диплома-койконференції у Відні. Конвенція 1978 має за мету регулюваннянаслідків правонаступництва гос-тв відносно межд. договорів, забезпеченнястабільності договірних зв'язків між д-вами, меж і режимів,що відносяться до кордонів, а також особливих територіальних режимів. Конвенція
    1978 містить положення, формулювання й термінологію Віденської конвенціїпро право межд.договоров 1969 року, які були використані Комісієюміжнародного права при розробці тексту Конвенції 1978 року в якостіоснови. Разом з тим зазначені Конвенції регулюють різні відносини вобласті МП і є самостійними документами, про що свідетельстуетстаття 73 Конвенції 1969 року, де вказується, що положення конвенції невирішувати наперед ні одного з питань, які можуть виникнути стосовнодоговору з правонаступництва держав. Слід зазначити, що Конвенція 1978року застосовується до наслідків правопреемтсва держав щодоміжнародних угод, укладених тільки між державами і тільки вписьмовій формі. Однак це правило не торкається застосування між д -твам норм зазначеної Конвенції щодо межд.соглашеній, учасникамияких можуть бути також інші суб'єкти МП, а також застосування нормцієї Конвенції до випадків, які підпадають під дію таких норм усилу МП незалежно від вказаної Конвенції

    30. Організація і діяльність межд.арбітража Межд.арбітраж - добровільновисловлену згоду сторін, що сперечаються передати свій спір на розгляд третьоїсторони (третейський розгляд), рішення якої є обов'язковимдля сторін у спорі. Одне міжнародно-правових засобів вирішення спорів.
    Цей інсіттут виникла в давні століття (третейськими суддями були папи інімецький імператор). Відповідно до конвенції 1907 про мирне вирішеннямежд.столкновенія: третейський суд визнається д-вами самим дієвим ісправедливим засобом вирішення спорів. Існує два види арбітражнихорганів: постійний арбітраж - Постійна палата третейського суду в Гаазі
    (1899), арбітраж ad hoc, який створюється для розгляду конкретноїспору між д-вами. Палата компетентна розглядати будь-який спір між д -вами учасниками Конвенції 1907р., юрисдикція Палати може бутипоширена на суперечки між д-вами учасниками і неучастнікамі
    Конвенції 1907р. Держ-тва учасники Конвенції 1907р призначають не більше 4 осібпредставіетлей на 6 років. Якщо гос-ва звертаються до Палати з проханнямрозв'яже спір, то третейські судді вибираються із повного списку. Післядосягнення д-вами согласіяо створення третейського суду вони повідомляють в
    Межд.бюро (канцелярія Палати) своє рішення звернутися до Палати, текст своєїтретейського запису й імена суддів. Наради суду відбуваються при закритихдверях. Будь-яке рішення приймається більшістю голосв і єостаточним. Розгляд спорів у Палаті проводиться відповідно до
    Факультативними Правилами розгляду арбітражних спорів між двома гос -вами 1992р., Правилами розгляду арбіт.споров між двома учасниками,з яких одне - д-тво 1993р., Правилами розгляду спорів між д -вами і межд.організаціямі 1996р., і факультативними правилами для арбітражуз розгляду спорів між межд.організаціямі і юр.особам 1996р.
    Розрізняють три способи передачі справи на міжнародний арбітражнийрозгляд: спеціальну угоду (компроміс), що передаєіснуючий спір на арбітраж; спеціальне положення (компромісназастереження) у різних договорах, що передбачає передачу в арбітражспорів, які можуть виникнути з тлумачення або застосування договору;загальні арбітражні договори, які передбачають передачу до арбітражу будь-якихспорів, які можуть виникнути між сторонами (обов'язковий арбітраж).

    14. Дипломат. привілеї та імунітети. Діпломат.іммунітет - особливе праводипломат-їхніх агентів іностр.гос-тв на звільнення від місцевої юрисдикції,незастосовність до них примусових заходів, передбачених внутрішнім правомкраїни перебування за порушення її законів і правил. Діплом.прівілегіі --додаткові пільги і переваги, спрямовані на полегшення роботидіплом.представіт-тв і їх персоналу. Якщо диплом. імунітети представляютьсобою область правових гарантій для деят-сті діплом.представіт-тв і їхперсоналу, то диплом. привілеї пов'язані з питаннями підтримкиакредитуючої держави в справах церемоніального, протокольногохарактеру, які регулюються в більшості випадків не за допомогоююридично обов'язкових норм (як імунітети), а лише на основі норм межд.ввічливості або що існують на цей рахунок у межд.общеніі звичайних правил
    (звичайний). Основні діпломат.іммунітети і привілеї надаютьсявідповідних видів офіц. представить-тв гос-тв і їх персоналуавтоматично, з моменту заснування таких представництв або з моментуприбуття самих діплом.агентов, незалежно від наявності або відсутності спец.угод з цього питання між д-твам-контрагентами. Всі відомісучасному МП діплом.іммунітети і привілеї діляться на дві групи:представництва в цілому як органу гос-тва; співробітників представництва
    (так звані особисті привілеї імунітети). До групи привілеїв іімунітетів діплом.представ-тва входять такі акти або утримання відактів: 1. Непрікосн-сть приміщень диплом представ-ств відповідно до с.
    22 Віденської конвенції 1961р. 2. Непрікосн-сть архівів і документів представ -ства 3. "Фіскальний імунітет" (податкові пільги та переваги), 4.
    Митні привілеї. 5. Право представ-ства користуватися прапором іемблемою акредитуючої гос-тва на приміщеннях представ-ства, а також на йогозасобах пересування. 6. Почесні привілеї: право на запрошеннядіплом.п редставітелей на урочистості, ювілеї, паради та інші офіц.церемоніів гос-тверд перебування; виділення в залах законодавчих органів окремоїложі діплом.представітелям; право представництва на позачергову ігарантовану відправку та отримання телеграфної та іншої кореспонденції тат.д. До привілеїв та імунітетів диплом. персоналу представ-ства відносяться:
    1.Особисті непрікосн-сть діплом.агентов 2. Непрікосн-сть приватної резиденціїдіплом.агента 3. Звільнення дипломата від кримінальної юрисдикції 4.
    Звільнення діплом.агентов від обов'язку давати свідченнясудах країни перебування про факти, які їм відомі та ін Члени сімейдіплом.агентов отримують повні привілеї та імунітети за двох неодміннихумовах: дипломат і його родина повинні проживати спільно; як і самдипломат, члени його сім'ї не повинні бути громадянами гос-тва перебування.

    34. Загальна храктерістіка міжнародно-правових засобів забезпеченнябезпеки. Міжнародно-правове забезпечення безпеки цесукупність урегульованих МП заходів, спрямованих на мирне вирішеннямежд.споров; створення універсальної та регіональних систем колективноїбезпеки; запобігання виникнення війни; припинення актів агресії;скорочення збройних сил і озброєнь та здійснення роззброєння;звуження матеріальної бази і просторової сфери ведення війни;зміцнення заходів довіри і встановлення ефективного межд.контроля за деят -стю д-тв у військовій галузі. Кол.безопасность - система коллект.мірпріменямих гос-вам на універсальної або регіональній основі з метоюутраненія загрози миру, придушення актів агресії і т.д. Універсальнасистема: підтримка межд.міра і безпеки. Регіональна: підтримкабезпеки на регіональній основі. Роззброєння: комплекс заходів,спрямованих на припинення нарощування матеріальних засобів ведення війни,їх обмеження, скорочення і ліквідацію. До теперішнього часу склався ідіє звід норм, що визначають часткові заходи з роззброєння: заборонаі ліквідація окремих видів зброї, заборона їх виробництва,накопичення, розгортання і застосування, обмеження деяких видівозброєнь, скорочення сфери або районів розміщення різних видівозброєнь. Розвинений комплекс норм, що відносяться до зброї масовогознищення: - по забороні випробування ядерної зброї в атмосфері, вкосмічному просторі і під водою (Договір 1963 р.), а також щодо заборонина випробування і розміщення ядерної зброї в окремих просторовихкордонах. Ще один засіб: підписання угод з метою запобіганнянебезпечної військової дейтельності; військових інцидентів, дотримання всіх заходівбезпеки в рамках свободи відкритого моря; про виключення абонесанкціоноване застосування ядерної зброї; скорочення збройних сил ізміцнення довіри у воен.області і т.д.

    17. Поняття та класифікація джерел МП.
    Юр.значеніе джерел МП - форми, в яких виражається узгоджена формасуб'єктів МП (форма поведінки - договір). Джерела МП поділяються на 2 групи:
    1 основні джерела: договори, звичаї; 2 допоміжні: - загальні принципиправа, які визнані цивілізованими народами; - судові рішення; --доктрина (наукова розробка); - односторонній дію гос-тв (приклад:держава приймає закон про іноземців і визначає статус іноземця);
    - Заяви глав гос-тв, глав урядів; - спільні заяви д-тв.
    У першу групу увійшли межд.обичай і межд. договір, до другої відносятьсярішення міжнародних організацій, внутрігос-ве законодавство, судовірішення, доктрини вчених у галузі МП. Межд. звичай - що склалося вмежд.практіке правило поведінки, за яким суб'єкти МП визнають юридичнообов'язковий характер. Межд.договор - угода між суб'єктами МПщодо встановлення, зміни або припинення їх взаємних пр?? в иобов'язків. Межд.договори поділяються на загальні межд.конвенціі, в якихберуть участь або можуть брати участь всі гос-тва і які містять такі норми,які є обов'язковими для всього світового співтовариства, тобто норми загального права;і спец.договори, до яких відносяться договори з обмеженим числомучасників, для яких обов'язкові положення цих договорів. Резолюціїмежд. організацій підрозділяються з точки зору процесу нормотворчості наюридично обов'язкові та рекомендаційні. Ряд спец. Закладів приймаютьщо мають різні назви нормативні регламенти, к-рие встановлюютьнорми поведінки, обов'язкові для гос-ств в області, що входить в компетенціюданої межд.організаціі (Всесвітній поштовий союз, Межд.союз електрозв'язку,
    Всесвітня організація охорони здоров'я і т.д.). Регламенти приймаються двомаосновними способами - мовчазною згодою (наприклад, санітарні регламенти
    ВООЗ) або явно вираженим схваленням, наприклад, ратифікацією (Всесвітняпоштовий союз). Рекоменд-ні резолюції стають часто початковимиправилами, які в підсумку перетворюються на звичайні норми загального права, про щоговорилося вище. Судові рішення в якості самостійного джерела МПвизнаються в англомовних гос-твах (рішення Межд.Суда ООН).

    22. Структура та компетенція Ради Безпеки ООН. Процедура прийняттярішень. Рада Безпеки ООН. Склад: 15 членів ООН (з них 5 --постійні) На СБ ООН покладена головна відповідь-сть за підтримку миру табезпеки (ст.24 Статуту ООН передбачає і заходи примусовогохарактеру, які повинні застосовуватися в ісключ.случаях, коли світ вжепорушений (здійснена агресія) або створена реальна загроза нападу на течи інше гос-тво.). Функції та повноваження: підтримувати мир і безпеку;розслідувати будь-які спори які можуть викликати межд.тренія; робитирекомендації з врегулювання спорів; виробляти плани для створеннясистеми регулювання озброєння, визначати наявність загрози миру; закликаєгос-тва застосовувати еконм.санкціі і др.мери до агресорам; робитивоен.действія проти агресора; робити рекомендації про прийом нових членів до
    ООН; представляти щорічні звіти Ген.Ассамблеі. Підтримання світузазасобом: поевентівная дипломатія - дії для попередженнявиникнення суперечок між сторонам; миротворчість - відмінювання ворогуючісторони до угоди за допомогою мирних засобів; підтримка миру --забезпечення присутність ООН в конкретному районі; міростроітельство вконфліктний період - даействія спрямовані на запобігання спалахунасильства між країнами і народами. Статут ООН дає право СБ вдатися дотимчасовим заходам для того, щоб запобігти подальшому загостреннюситуації: припинення вогню, відведення військ на раніше займані позиції, виведеннявійськ з окупованої тер-рії, проведення тимчасової демаркаційної лінії,створення демілітаризованої зони. Якщо ситуація продовжує погіршуватися, сбвправі прийняти як заходи, не пов'язані з використанням збройних сил, такі з їх застосуванням (повний або част

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !