План.

1. Введення.

2. Поняття міжнародного приватного права, його завдання.

3. Фактори, що впливають на розвиток міжнародного приватного права.

4. Міжнародне співробітництво та міжнародне приватне право.

5. Висновок (Україна як суб'єкт міжнародного приватного права).

У кожній державі найважливішим регулятором суспільних відносинє право. Це система юридичних норм, які фіксуютьпевні відносини; охороняють загальнообов'язкові правила поведінки;закріплюють права і обов'язки осіб. У сукупності ці норми (а такожінші джерела) складають національну систему права. У світі існуєбільше двохсот національних систем права (стільки, скільки держав).
Часто між ними виникають відносини, які викликають безліч взаємнихправ і обов'язків. Тому розвиток економіки, політики, культури,засобів комунікації, транспорту вимагають правового оформлення такого типувідносин, як міжнародні. Останні умовно можна поділити на двівеликі групи: міждержавні та немежгосударственние. Перша групастановить сферу міжнародного публічного права, друга є предметомрегулювання міжнародного приватного права.
Суб'єктами відносин у міжнародному публічному праві виступають державияк такі, а також міжнародні організації, членами яких є тіж держави.

Суб'єктами відносин у міжнародному приватному праві є, перш заза все, фізичні та юридичні особи, іноді - держави. Специфікоювідносин є наявність "іноземного елементу". Під "іноземнимелементом "розуміють: n суб'єкт, який має іноземну належність (громадянство, місце проживання - щодо фізичних осіб;" національність "- щодо юридичних осіб); n об'єкт, який знаходиться на території іноземної держави; n юридичний факт, який відбувся за кордоном.

Міжнародне приватне право - це система юридичних норм,спрямованих на регулювання міжнародних невластних відносин з
"Іноземним елементом". Завданням міжнародного приватного права єрегламентація вказаних відносин для всебічного захисту прав та інтересівсуб'єктів права, створення єдиного правового простору для здійсненняними своїх прав і обов'язків, зміцнення співпраці держав,які відносяться до різних економічних, правових, соціальних,культурним системам.

Міжнародне приватне право нерозривно пов'язано з розширеннямміжнародного торгово-економічного, науково-технічного та культурногоспівробітництва. Важливу роль у правовому регулюванні цього співробітництвапокликані грати норми міжнародного приватного права, значення якогозростає в міру поглиблення міжнародних господарських зв'язків, розвиткунових організаційних форм у різних областях міжнародного діловогоспівпраці.

На розвиток міжнародного приватного права впливають основніфактори сучасної дійсності.

По-перше, це інтернаціоналізація господарського життя. Об'єктивнийпроцес інтернаціоналізації сучасного світового господарства вимагає інового рівня багатосторонніх економічних відносин. Характерний приклад уцьому плані дає розвиток Європейського континенту. Безпосереднімпроявом інтернаціоналізації господарського життя є широкерозвиток різнобічного економічного і науково-технічногоспівробітництва. Якщо на рубежі XIX і XX століть воно обмежувалосявиключно торгівлею, то на рубежі XX і XXI століть - це не тільки обмінта товарами послугами, це промислове співробітництво, що включає в себеспільні підприємства, спільне виробництво, спеціалізацію таліцензування, це - широка гама науково-технічного співробітництва,проведення спільних досліджень і розробок.

По-друге, це різке посилення міграції населення внаслідок воєн,всякого роду конфліктів, політичних і національних причин, а також зметою працевлаштування, отримання освіти.

По-третє, науково-технічний прогрес, з одного боку, завдякидосягненням в області комунікацій, транспорту і зв'язку наблизив континентиі країни і тим самим полегшив людське спілкування; розвиток радіо,телебачення, відеотехніки, використання супутників для мовлення зробилиможливим транснаціональне використання інформаційних даних, досягненьнауки, техніки і культури, а успіх в освоєнні космосу - комерціалізаціюкосмосу, з іншого боку, негативні наслідки науково-технічногопрогресу, як показали трагедії в Чорнобилі і Бхопале, забрудненнянавколишнього середовища не можуть бути обмежені межами території будь-якоїоднієї держави.

Для міжнародного приватного права велику роль грає гуманізаціяміжнародних відносин. В центрі уваги всі держав - учасниківміжнародного спілкування повинні бути людина, його турботи, права і свободи.
Взаємозалежність держав знаходить своє вираження у розширенніспівпраці в найрізноманітніших сферах, різко збільшився обсягспілкування, контактів між людьми незалежно від їх громадянства і місцяпроживання.

У вирішенні завдань розвитку співпраці з різними країнами важливароль належить праву, зокрема, міжнародного приватного права.

Специфіка міжнародного приватного права полягає в тому, що призбереженні відмінності в правових системах держав саме міжнароднеприватне право за допомогою так званих колізійних норм покликаневизначити право якої держави підлягає застосуванню у відповідномувипадку.

Наприкінці 80-х - початку 90-х років в СРСР, а потім і в Україні відбулисяглибокі зміни в правовому регулюванні зовнішньоекономічноїдіяльності. Надання прав зовнішньоекономічної діяльностіпромисловим підприємствам, виробничим кооперативам, розвитоккоопераційних відносин з організаціями та фірмами інших країн, створенняспільних підприємств - все це відкривало нові перспективи для активноговзаємодії та подальшого розвитку міжнародного співробітництва нарівні підприємств. У ході економічних реформ і наші підприємства закордоном, і іноземні фірми в Україні одержали більш широкі можливостідля здійснення інвестиційної та комерційної діяльності, длявикористання різних форм спільного підприємництва.

Все це мало принципове значення для подальшого розвиткуміжнародного приватного права, для підвищення його ролі у справі правовогозабезпечення економічного, науково-технічного та культурногоспівробітництва між суб'єктами права різних держав.

Розпад Радянського Союзу, створення і становлення незалежних державстворили принципово нову ситуацію в нашій країні. Поява тенденції дозбереження єдиного економічного простору, необхідність збереженнягосподарських зв'язків, забезпечення взаємного захисту прав громадян держав,колишніх суб'єктів Союзу РСР, привели до необхідності вирішення ряду проблем,що відносяться до сфери міжнародного приватного права.

У ході співробітництва України з іншими країнами в галузі економіки,науки і культури складаються відносини як між державами, так іміж організаціями, фірмами і громадянами різних країн. В обох випадкахмова йде про відносини, що виникають при здійсненні економічного,науково-технічного і культурного співробітництва. Але до сфери міжнародногоприватного права відносяться правові питання відносин між організаціями абогромадянами, що виникають у міжнародному житті, в той час як уміжнародному публічному праві йдеться про відносини між державами.

Міжнародне приватне право регулює дві основні групи відносин.
Перша - це економічні, господарські, науково-технічні і культурнізв'язку в тій частині, яка стосується міжнародного приватного права. Друга --це майнові, трудові, сімейні та інші відносини з участюіноземних громадян. Що стосується першої групи відносин. Що слідвідзначити, що економічні зв'язки України та інших країн СНД успішнорозвиваються з багатьма країнами світу.

Друга група відносин - це відносини з участю іноземних громадян.
І в області публічного міжнародного права, і в області міжнародногоприватного права необхідний більш повний облік загальнолюдських інтересів іінтересів особистості як такої.

У міжнародне приватне право мова йде про майнових і особистихправа іноземців, про права іноземців в галузі трудових, сімейнихвідносин і в ряді інших областей. Необхідне створення гарантій узабезпечення зазначених прав, особливо що стосується змішаних шлюбів, проблемвозз'єднання сімей, у тому числі що складаються з громадян різних країн. Нормиміжнародного приватного права визначають правове становищегромадян в Україні та становище наших громадян за кордоном. Друга групапитань тісно пов'язана з першою, оскільки розвиток співробітництва врізних областях безпосередньо впливає і на регулювання правіноземців.

Міжнародне приватне право тісно пов'язане з міжнародним публічнимправом. Норми міжнародного публічного та міжнародного приватного праваслужать однієї і тієї ж мети - створення правових умов розвиткуміжнародного співробітництва в різних областях. Зв'язок міжнародногопублічного та міжнародного приватного права виявляється насамперед тоді,коли як джерело міжнародного приватного права застосовуються норми,сформульовані спочатку як правила міжнародного договору, апотім трансформовані в норми внутрішнього законодавства. Візьмемо вЯк приклад міжнародні договори, які містять уніфікованіматеріально-правові норми, роль і значення яких в областіміжнародного приватного права весь час зростають. Держави - учасникитакого договору зобов'язалися ввести ці норми у своє внутрішнє (національне)законодавство. Тим самим дані норми слід розглядати якскладову частину змісту міжнародно-правових зобов'язань держав. УВодночас ці норми не можна не визнати і нормами цивільно-правовими,оскільки їхнє призначення - регулювати відносини цивільно-правовогохарактеру. І в звичайно рахунку зазначені норми стануть регулювати таківідносини суб'єктів з різних держав - учасників міжнародногодоговору. Тут ми бачимо перехід міжнародного публічного в міжнароднеприватне право.

Україна, як і будь-яка інша держава, може виступати суб'єктомміжнародних приватноправових відносин. Вона може виступати стороною вугодах з іноземного інвестування, оренди майна за кордоном.
Вона є власником майна, розташованого за її межами.

У свою чергу, в Україні може розташовуватися майно іноземнихсуб'єктів права. Так, іноземні дипломатичні представництва,консульські установи та міжнародні урядові організації можутьсамостійно купувати, орендувати, використовувати на безоплатнійоснові будівлі та приміщення, здійснювати перебудову, добудову приміщеньвідповідно до Положення про порядок розміщення дипломатичних представництв,консульських установ іноземних держав, представництвміжнародних та іноземних організацій в Україні. Реалізуючи свої права,
Україна може бути учасником спільного підприємства.

Україна може бути стороною у правовідносинах з продажу іноземнимгромадянам майна, цінних паперів, наприклад, облігацій внутрішньоїдержавної позики. І навпаки, держава може заборонити вчиненняпевних дій. Так, до вступу в силу законодавства України пророздержавлення майна Постановою Верховної Ради Української
РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29 листопада
1990 були заборонені випуск і продаж акцій всіх державнихпідприємств, організацій і установ, розташованих на території України,фізичним і юридичним особам поза межами України.

Україна може успадковувати майно, розташоване за кордоном. Україназдійснює свої права та обов'язки як суб'єкт міжнародного приватногоправа через інших суб'єктів права. Від імені держави певніповноваження можуть надаватися Кабінету Міністрів України, Прем'єр -міністрові, Національному банку, міністерствам, відомствам.
Свого часу важливе значення для діяльності нашої держави малиторговельні представництва за кордоном. У період монополії СРСР у зовнішнійторгівлі вони від імені держави уповноважувались на здійснення закордоном права СРСР у цій сфері діяльності. З часом ці повноваженняторгових представництв почали звужуватися, оскільки право укладаннязовнішньоекономічних угод було надано іншим суб'єктамгосподарювання - самостійним юридичним особам.

У наш час деякі повноваження у сфері зовнішньоекономічноїдіяльності Україна надала торговельно-економічних місій, якідіють на основі Постанови Кабінету Міністрів України "Проорганізації роботи торговельно-економічних місій у складі дипломатичнихпредставництв України за кордоном "від 28 грудня 1993 р., Указу
Президента України "Про торгово-економічної місії у складідипломатичного представництва України за кордоном "від 30 квітня 1994р., інших нормативно-правових актів. Створення зазначених місій даєможливість Україні та її суб'єктам господарювання, які через фінансовітруднощів не можуть відкрити закордонні представництва, здійснювати своюдіяльність за кордоном. Ці місії мають статус дипломатичнихпредставництв, фінансуються з бюджету України і функціональнопідпорядковані Міністерству зовнішньоекономічних зв'язків України.
Зазначені місії займаються підготовкою інформації з питань економіки,сприяють розвитку торгово-економічних зв'язків між державами,встановленню контактів на рівні підприємницьких структур. Основнийфункцією торговельно-економічної місії є сприяння налагодженнюконтактів малого і середнього бізнесу України та іноземної держави.
Як показує історичний досвід держава не може існуватиізольовано від решти світу (показовим у цьому випадку приклад Албанії).
Для нормального розвитку держави повинні співпрацювати одна з одною. Іце має відбуватися не тільки на рівні вищих посадових осібдержави, а й на рівні різних підприємницьких структур,громадських організацій і просто громадян. Здійснюючи програму розширенняспівробітництва, так звану "інтеграцію в світове співтовариство",держава дбає в першу чергу про своїх громадян, їх благополуччяне тільки на території держави проживання, а й за кордоном.
Упорядкувати, врегулювати відносини, що виникають в результатіекономічного, науково-технічного і культурного співробітництва державпокликані норми міжнародного приватного права.
Застосовувані нашою державою норми як міжнародного приватного, так іміжнародного публічного права спрямовані на правове оформленняекономічних, науково-технічних і культурних зв'язків України з іншимикраїнами, служать розвитку широкого міжнародного співробітництва.

30.06.98 р.
_________________( Малик А. І.)

Література.

Вишневський О.Я. "Міжнародне приватне право", "Міжнародні відносини",
М., 1996 р.

Фединяк Г.С. "Міжнародне приватне право", "Юрінком інтер", К., 1997 р.

Лукашук "Міжнародне право", "Бек", М., 1997 р.