ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Баланси міжнародних розрахунків
         

     

    Міжнародні відносини

    МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

    МІЖНАРОДНИЙ СОЛОМОНІВ УНІВЕРСИТЕТ

    РЕФЕРАТ:

    «БАЛАНС МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКІВ»

    Я намутив це з Диплома по такій самій темі шляхом жорстокого обрізання всіх виступаючих частин тіла вірусу ... тьфу! Блин! Завчив один .. Удачи!

    Не пишіть мені сюди: corrupter@mail.ru

    Amen .. God Damn! Q2 rulezz (z)!

    Викладач:

    Професор Клочко В.П.

    КИЇВ 2000

    Зміст:

    1. Сутність платіжного балансу і основні принципи його складання - з. 5


    2. Структура платіжного балансу. - С. 13


    3. Підходи до визначення сальдо платіжного балансу - с. 15


    4. Ідеї Дж.М.Кейнса та аналіз платіжного балансу - с. 21


    5. Сучасні методи аналізу платіжного балансу: монетаристський підхід --с. 26


    6. Список Літератури - с. 30

    Вступ:

    Органи державної влади, що визначають економічну, фінансовуі грошово-кредитна відчувають постійну необхідність в інформації провзаємовідносинах держави як суб'єкта міжнародних економічнихвідносин з економічними агентами зовнішнього світу. Такого роду інформаціятакож необхідна самим економічним агентам для прийняття рішеньщодо майбутніх дій на фінансових, валютних і грошових ринках, уобласті інвестиційної та цінової політики. Традиційно важливе значеннямає інформація про стан зовнішньоекономічної діяльності країни і дляекономістів-дослідників, які займаються аналізом і прогнозом економічноїситуації в країні, а також дослідженням місця країни в системі світовихгосподарських зв'язків.

    Основні потреби в подібній інформації задовольняють балансиміжнародних розрахунків, а частіше основна їх частина - платіжний балансдержави, який відображає товарні та фінансові потоки між даноюкраїною та всім іншим світом. Підготовка багатьох політичних іекономічних рішень потребує такого роду даних. Можна відзначити тривипадку, коли інформація, що міститься в платіжному балансі, особливонеобхідна;

    1) За допомогою аналізу результатів обміну між країнами легше судити простабільності системи плаваючих валютних курсів: платіжний баланс допомагаєвиявити масштаби акумулювання іноземних валют у тих економічнихагентів, які більше зацікавлені в їх володінні, і тих, хто більшесхильний позбутися цих валют.

    2) В умовах фіксованих валютних курсів платіжний баланс допомагаєвизначити обсяг припливу іноземної валюти в країну, ступінь тиску накурс національної валюти, а також дозволяє вирішити питання продоцільність підтримки фіксованого курсу валюти, якщо їй загрожуєкриза.

    3) Рахунки платіжного балансу в частині розрахункового балансу надаютьінформацію про накопичення зовнішньої заборгованості, виплати відсотків і платежівпо основній сумі боргу і можливості країни акумулювати валюту длямайбутніх платежів. Ця інформація необхідна для оцінки того, наскількикраїні-боржнику стало обходитися дешевше або дорожче погашати боргиіноземним кредиторам.

    Разом з тим, для того, щоб на основі платіжного балансу можна булоробити правильні висновки про стан зовнішньоекономічних зв'язківдержави, необхідний аналіз механізмів впливу тих чи інших економічнихявищ на рахунки балансу, тому що самі по собі вони не можуть дати нампозитивних чи негативних оцінок тих чи інших явищ.

    1. Сутність платіжного балансу і основні принципи його складання

    Платіжний баланс країни являє собою статистичну систему, вякій відбиваються всі економічні операції між резидентами даноїкраїни і резидентами інших країн (нерезидентами), які мали місце впротягом певного періоду часу. В даний час платіжні балансив більшості країн світу складаються відповідно до рекомендацій,розробленими фахівцями Міжнародного валютного фонду, яківипускаються у вигляді видання "Balance of Payments Manual" або "Рекомендаціїзі складання платіжного балансу ". Всього за час існування МВФ буловипущено п'ять редакцій "Рекомендацій ...", остання з яких датована
    1993 роком.

    Економічні операції, що відбуваються між резидентами танерезидентами, охоплюють угоди, об'єктом яких є товари, послугиі дохід, вимоги та зобов'язання по відношенню до решти світу, а такожтрансферти (які з облікової точки зору можна класифікувати якодносторонні операції по рахунках). Сама по собі економічна угодавизначена МВФ як економічний потік, що відображає створення, трансформацію,обмін, передачу певної вартості і супроводжуючий змінавласності на товари та/або фінансові активи, надання послуг, а такожнадання праці або капіталу за плату.

    Крім платіжного балансу, заснованого на відображенні фінансових потоків
    (flow-oriented), в системі балансів міжнародних розрахунків використовуєтьсярозрахунковий баланс, або позиція країни з міжнародних інвестицій,що складається за станом на певну дату - як правило, кінець року
    (stock-oriented). Міжнародна інвестиційна позиція показує обсяг іструктуру іноземних активів резидентів, тобто вимог резидентів донерезидентам, а також обсяг і структуру іноземних зобов'язаньрезидентів. Іноді, шляхом зіставлення активів і зобов'язань, можливоотримати чистий міжнародну інвестиційну позицію країни, якаеквівалентна частці національного багатства, наданого або взятогопозику у зовнішнього світу (нерезидентів). Зміни в інвестиційній позиціїв порівнянні з попереднім періодом можуть бути викликані економічнимиопераціями з активами і зобов'язаннями, переоцінкою активів і зобов'язаньв результаті зміни обмінних курсів, цін і т.д., а також в результатіінших дій (наприклад, безоплатних передач фінансових ресурсів). Увідміну від інвестиційної позиції, платіжний баланс відбиває зміни,що відбулися тільки в результаті економічних операцій.

    Основний принцип, що лежить в основі побудови платіжного балансу --принцип подвійного запису, тобто будь-яка економічна угода знаходить подвійневідображення в балансі шляхом запису по кредиту однієї статті і за дебетомінший. Це правило має дуже просту економічну інтерпретацію:більшість економічних операцій полягає в обміні економічнимицінностями. З цього випливає, що сума всіх кредитових проводок повинназбігатися із сумою дебетових, а загальне сальдо - дорівнювати нулю, проте напрактиці баланс ніколи не досягається. Це відбувається тому, що дані,що характеризують різні сторони одних і тих же операцій, беруться з різнихджерел. Наприклад, дані про експорт товарів містяться в митнійстатистикою, у той час як дані про надходження іноземної валюти нарахунки підприємств за постачання з експорту звичайно беруться з банківськоїстатистики. Розбіжність між сумами кредитових і дебетових проводокназивається "чистими помилками та пропусками". При цьому, навіть якщо показник
    "чистих помилок та пропусків" становить відносно невелику величину, цене означає, що сума абсолютних величин помилок і пропусків мала, так якпротилежні за знаком помилки і пропуски можуть погашати один одного. Зіншого боку, при наявності помітних стійких негативних абопозитивних значень зазначеного показника протягом досить довгогоперіоду часу, за величиною статті «чисті помилки і пропуски» можна судитипро систематичну недо-або переоцінки того чи іншого показника платіжногобалансу.

    У тому випадку, якщо відбувається безоплатне наданняекономічних цінностей (товарів, послуг або фінансових активів), для того,щоб відобразити цю операцію двічі, в системі платіжного балансу вводитьсяінша річ, яка називається "трансферти".

    Згідно з принципами складання платіжного балансу, записи за кредитомпроводяться у випадках, що стосуються:

    1) Руху реальних (товарних) потоків, які супроводжують експорт.

    2) Руху фінансових потоків, що відображає зменшення закордонних активів країни, або збільшення зарубіжних зобов'язань.

    З іншого боку, запис, вироблена за дебетом, відображає:

    1) Рух реальних потоків, які супроводжують імпорт.

    2) Зміна фінансових потоків, що відображає збільшення активів і зменшення зобов'язань.

    Іншими словами, для активів (реальних або фінансових) позитивназапис (кредит) означає відтік вартостей, за яким повинен послідуватикомпенсуючий приплив вартостей (платежі) в дану країну, анегативна запис (за дебетом) - приплив вартостей, за який резидентиповинні платити. У систематизованому вигляді правила відображення операцій вплатіжному балансі за дебетом і за кредитом наведені в таблиці 1.

    Таблиця 1.
    Правила відображення операцій у платіжному балансі за дебетом і за кредитом
    | Операція | Кредит, плюс (+) | Дебет, мінус (-) |
    | А. Товари та | Експорт товарів і | Імпорт товарів і |
    | нефакторние послуги | експорт послуг | імпорт послуг (надання |
    | | (Надання послуг | послуг нерезидентами) |
    | | Нерезидентам) | |
    | Б. Послуги праці та | надані нерезидентам | надані резидентам |
    | капіталу (оплата праці | резидентами | нерезидентами |
    | і доходи від | | |
    | інвестицій) | | |
    | В. Трансферти (поточні | отримання коштів | передача коштів |
    | і капітальні) | | |
    | Г. Операції з | збільшення | збільшення вимог |
    | фінансовими активами | зобов'язань за | до нерезидентів |
    | або зобов'язаннями | відношенню до | (наприклад, |
    | | Нерезидентам | надання |
    | | (Наприклад, | кредитів нерезидентам) |
    | | Придбання | або зменшення |
    | | Нерезидентами готівкової | зобов'язань за |
    | | Національної валюти) | відношенню до |
    | | Або зменшення | нерезидентам |
    | | Вимог до | (наприклад, погашення |
    | | Нерезидентам | резидентами цінних |
    | | (Наприклад, зниження | паперів, придбаних |
    | | Залишків за рахунками | нерезидентами) |
    | | Резидентів у | |
    | | Банках-нерезидентах) | |

    Основу концепції платіжного балансу становлять також кількапринципів, які наводяться нижче в короткому викладі.

    Концепції економічної території, резидентності та центруекономічних інтересів. Ці концепції використовуються як при побудовіплатіжного балансу, так і в системі національних рахунків. Суть їх полягає втому, щоб визначити, яких економічних суб'єктів відносити до суб'єктівзовнішнього світу, а яких - до внутрішніх, які економічні операції тапотоки вважати зовнішньоекономічними.

    Керівництво зі складання платіжного балансу МВФ в абзаці 21визначає економічну територію країни як територію, що знаходиться підюрисдикцією уряду країни, в межах якої можлива вільнепереміщення людей, товарів і фінансових ресурсів. При цьому можна відзначити,що ця територія не завжди збігається з географічної кордономдержави, тому що в межі економічної території включаютьсятериторіальні анклави поза основною державного кордону: посольства,консульства, військові бази, наукові станції, інформаційні, імміграційніабо благодійні агентства, розташовані на території іншихдержав і що знаходяться в розпорядженні уряду країни, якийволодіє або орендує ці об'єкти.

    Відповідно до п'ятого видання "Керівництва ...", економічний суб'єкт маєцентр економічних інтересів на території даної держави, якщо вякомусь місці, що знаходиться на економічній території країни, існуємайно, виробничі приміщення, інші будівлі, які цейекономічний суб'єкт використовує і має намір використати протягомпевного тривалого періоду часу прямим або непрямим чином дляздійснення економічних операцій або угод у досить великомумасштабі. З наведеного визначення центру економічних інтересів видно,що формулювання досить розпливчасті, щоб застосовувати їх безпосередньо напрактиці. Внаслідок цього МВФ стверджує, що в більшості випадків длявизначення центру економічних інтересів досить ознаки веденняекономічної діяльності та операцій протягом річного строку.

    Обидва попередніх поняття - економічної території та центруекономічних інтересів суб'єкта - необхідні для визначення ключовогопоняття в системі платіжного балансу - резидентності, тобто встановленнякритеріїв, відповідно до яких того чи іншого економічного суб'єктабуло можливо віднести до категорії резидента даної країни. У зв'язку з цимважливо підкреслити, що концепція резидентності в системі платіжного балансуне грунтується на критеріях національної приналежності економічногосуб'єкта або на юридичних критерії визначення резидентів того чиіншої держави.

    Згідно з п'ятим виданням "Керівництва ..." економічний суб'єктє резидентом даної країни, якщо він має центр економічнихінтересів на економічній території країни.

    МВФ підрозділяє всіх економічних суб'єктів на дві категорії:домашні господарства та фізичні особи, що становлять домашні господарства, атакож юридичні особи та інші організаційно-правові форми веденнякомерційної діяльності, некомерційні організації та органидержавної влади даної країни. П'яте видання "Керівництва ..."докладно описує найбільш загальні випадки застосування критеріїв резидентностідо обох категорій (наприклад, питання резидентства міжнародних абоміжурядових організацій і т.д.).

    Принципи оцінки економічної угоди і часу запису. Для цілейпорівняльного аналізу та агрегування статистичних даних прискладанні балансів міжнародних розрахунків потрібна єдина система оцінкиугод з реальними і фінансовими активами і пасивами, а також оцінкиактивів і зобов'язань на певний момент часу. МВФ рекомендуєробити оцінку всіх угод, а також активів і зобов'язань, за ринковимицінами, узгоджених учасниками економічної операції. Зазвичай облік всистемі платіжного балансу здійснюється за фактичними цінами (причому, якправило, експорт враховується в цінах CIF, а імпорт - в цінах FOB).

    Проте, МВФ визначає ринкову ціну як грошову суму, якупокупець, добровільно бажає придбати товар, послуги і т.д., готовийсплатити продавцеві, добровільно бажає продати товар, послуги і т.д., вобмін на предмет угоди за умов незалежності сторін угоди один відодного і комерційної обгрунтованості угоди. Разом з тим, у п'ятому виданні
    "Керівництва ..." перераховані випадки, коли ринкову ціну відповідно донаведеними критеріями встановити неможливо - бартерні операції,податкові платежі, угоди між дочірнім та материнським підприємствами,міжнародний лізинг, гранти від державних і некомерційнихорганізацій. У таких випадках оцінка угод здійснюється за цінамианалогічних угод або товарів, що існували на ринку в період часу,за який проводиться оцінка. Також МВФ дає рекомендації з приводувиявлення трансфертного ціноутворення в угодах між афілійованимипідприємствами - резидентами різних країн.

    Самі ж операції знаходять своє відображення в балансі в момент створення,трансформації, обміну, передачі або зникнення економічної вартості.
    При цьому вважається, що вимоги та зобов'язання завжди виникають призміни власника за деякими винятками, такими як передачамайна в рамках договору лізингу, переміщення продукції з однієї країнив іншу в межах однієї корпорації або мережі афілійованих підприємствабо переміщення давальницької сировини в країну з метою переробки (толінг).

    Концепція та типи економічних операцій. У широкому сенсі, змінаекономічного стану об'єкта операції, відображена в платіжному балансі,випливає з угоди між резидентом і нерезидентом (принаймні, всіугоди між ними фіксує платіжний баланс). Основними типами дійекономічних суб'єктів, які можна знайти в балансі, є неплатежі, незважаючи на назву балансу, а економічні операції або угоди,які можуть зовсім не супроводжуватися грошовим платежем. Облік у системіплатіжного балансу таких операцій і складає основний його відмінність відбалансу міжнародних платежів країни. МВФ виділяє наступні видиекономічних операцій, які відображаються в платіжному балансі:

    1) Обмін. Такого роду операції зазвичай складають більшу частину операцій,що фіксуються у платіжному балансі. Операція обміну полягає в наданніодним контрагентом іншому економічної вартості в обмін на еквівалентнувартість в іншій формі. При цьому економічна вартість визначається??широкому сенсі як реальні ресурси (товари, послуги, дохід) абоінструменти грошового, валютного та фінансового ринків.

    2) Трансферти. Відрізняються від угод обміну тим, що контрагент ненадає взамін отриманої вартості її еквівалента.

    3) Міграція. У силу того, що економічна система визначена втермінах економічних суб'єктів, її продуктивність напевно будесхильна до зміни разом зі зміною кількості суб'єктів, що відносятьсядо даної економіці. Міграція виникає, коли домашнє господарствопереміщається на тривалий час в іншу країну. Це явище маєзначення для платіжного балансу в силу того, що разом з домашнімгосподарством переміщуються також і деякі види активів, які як биімпортуються в ту країну, куди переїжджає економічний суб'єкт.

    4) "зобов'язання" операції. У деяких випадках у платіжному балансі можутьврахують так звані «змінні» економічні операції, що несупроводжувані рухом вартості від резидента до нерезидента і навпаки.
    Прикладом є реінвестування отриманого прибутку іноземнимакціонером підприємства. Незважаючи на те, що ця операція не супроводжуєтьсяміжнародним рухом вартостей, реінвестований прибуток в доле,пропорційній частці іноземного інвестора в акціонерному капіталі,відображається у платіжному балансі як дохід від прямих інвестицій збалансує проведенням "реінвестований прибуток" по фінансовому рахунку.

    На закінчення розгляду основних принципів складання платіжногобалансу необхідно зупинитися на те, в яких грошових одиницях вестиоблік. З точки зору МВФ, стандартна одиниця обліку повинна бути достатньостабільною, щоб зміни її курсу протягом облікового періоду невідбивалися на підсумкових показниках, також одиниця обліку повинна бутистабільною протягом якомога більшої кількості облікових періодів длязабезпечення порівнянності та аналізу їх динаміки. Таким чином, не існуєідеальної одиниці обліку, а для подання звіту в МВФ від країнпотрібно складання платіжного балансу в тих одиницях, які затвердженів самій країні для цих цілей. При цьому МВФ у своїх цілях можеперераховувати звіти, представлені країнами-учасницями в грошовіодиниці, які його експерти вважають найбільш відповідними в сформованихобставинах, з огляду на ринкові, офіційні обмінні курси, а вдеяких випадках - і обмінні курси так званого "чорного" ринку. Алеслід зазначити, що в переважній більшості країн облік і публікаціяпоказників платіжного балансу ведеться у валюті США.

    Таким чином, в даний час більшість країн світу складаютьсвої платіжні баланси відповідно до методології та принципами,розробленими Міжнародним валютним фондом. Такий підхід значнополегшує зіставлення та аналіз платіжних балансів різних країн за різніпроміжки часу, а також дозволяє уніфікувати процес складанняплатіжного балансу.

    2. Структура платіжного балансу.

    Поділ платіжного балансу на конкретні рахунку, або компоненти,повинно грунтуватися на низці принципів, серед яких слід особливо виділитинаступні:кожна стаття платіжного балансу повинна мати свої особливості, тобтофактор або їх сукупність, що впливають на обсяг однієї статті,повинні відрізнятися від факторів, що впливають на інші статті;наявність тієї чи іншої статті в платіжному балансі повинно мати значення длягрупи країн, виражене як в динаміці зміни цієї статті, так і вабсолютною величиною її. Іншими словами, якщо який-небудь показниксистеми платіжного балансу піддається сильним коливанням протягомпевного періоду часу в групи країн або він займає великийпитома вага в платіжних балансах групи країн, то він повинен бути виділений ввигляді окремої статті;збір інформації для обліку за статтями не повинен представляти особливихскладнощів для укладачів платіжного балансу (тим не менш, цей принципдругорядне по відношенню до перших двох);структура платіжного балансу повинна бути такою, щоб показники платіжногобалансу поєднувалися з іншими статистичними системами, наприклад, системоюнаціональних рахунків; в той же час, кількість статей не повинно бутинадмірно численним, а самі статті повинні підлягати консолідації вкомпоненти більш високого рівня (для того, щоб країни, не вийшли нависокий рівень обробки статистичної інформації були здатніпредставляти платіжний баланс з меншою деталізацією).

    МВФ в п'ятому виданні "Керівництва ..." наводить детальний перелікстандартних компонентів платіжного балансу, особливо обумовлюючи те, що убільшості країн немає необхідності дотримуватися цього переліку донайдрібніших подробиць перш за все через відсутність інформації поокремих статтях.

    Стандартні компоненти балансу можна розбити на дві основні групирахунків: рахунок поточних операцій, по якому враховуються економічніугоди, що охоплюють товари, послуги, одержання доходу та поточні трансферти,і рахунок операцій з капіталом і фінансовими інструментами, облік за якимохоплює капітальні трансферти, продаж/придбання непроізведеннихнефінансових активів, а також операції з фінансовими вимогами ізобов'язаннями. Більш детальна класифікація рахунків платіжного балансунаведена в таблиці 1 Програми.

    Наведена структура в частині рахунку поточних операцій відображаєісторично сформовані критерії віднесення економічних угод до поточнихопераціях. Найбільш значну частку в рахунку поточних операцій звичайнозаймає рахунок "товари", останнім часом все більшу роль починає гратистаття "послуги", також у рахунок поточних операцій входять статті "дохід" і
    "поточні трансферти". Також примітно виділення у складі другої частиниплатіжного балансу рахунку операцій з капіталом і фінансового рахунку (аборахунку операцій з фінансовими інструментами), перший з яких охоплюєоперації, пов'язані з отриманням капітальних трансфертів іпридбання/продажу непроізведенних нефінансових активів, а другий - всіоперації, пов'язані зі зміною власника всіх іноземних активів ізобов'язань економіки країни. Такий поділ відображає, по-перше,зростаючу роль інтелектуальної власності - програмних продуктів,технологій, ноу-хау і т.д. - У світовій економіці, а по-друге, розвитоксвітового ринку позичкового капіталу.

    3. Підходи до визначення сальдо платіжного балансу

    Після розгляду принципів складання та структури платіжногобалансу мені представляється за необхідне перейти до викладення підходів довизначенням сальдо платіжного балансу - основного показника, що використовуєтьсядля аналізу як практиками, так і економістами-теоретиками.

    Проблема в даному випадку полягає в тому, що по суті платіжнийбаланс є чисто обліковим документом, основною метою складанняякого є одержання найбільш точних відомостей про що відбулися зовнішніхплатежах країни. Цей принцип складання платіжного балансу - загальна сумакредиту повинна дорівнювати загальній сумі дебету - часто не задовольняєекономістів і політиків, і для розробки конкретних заходів потрібно сальдопо агрегованих групам операцій усередині загального балансу. При цьому ситуаціяаналогічна аналізу бухгалтерського балансу, коли аналітик будує баланс -нетто і обчислює різні фінансові коефіцієнти.

    У зв'язку з цим МВФ рекомендує країнам складати платіжний баланс вдвох варіантах: у відповідності зі стандартними компонентами (нейтральнеподання) та в аналітичному представленні. У нейтральному поданніоперації класифікуються з точки зору економічних безумовнихкритеріїв. В аналітичному представленні укладачі можуть певнимчином перегруповують статті для цілей одержання, наприклад, загальнесальдо платіжного балансу, яке в нейтральному поданні завждимає дорівнювати нулю.

    Аналіз сальдо платіжного балансу важливий також і при визначенніекономічної політики, основною метою якої з теоретичної точки зорує досягнення рівноважного стану, що в сучаснійекономічної теорії означає таку ситуацію, коли економічні агенти немають спонукальних причин до зміни своєї поведінки. У зв'язку з цимвиникає питання, які компоненти платіжного балансу повинні знаходиться врівновазі.

    В економічній науці виділяють три основних аналітичних угрупованнястатей платіжного балансу, результатом яких є відповіднесальдо:

    I. Торговельний баланс

    II. Баланс поточних операцій

    III. Загальний баланс або баланс офіційних розрахунків

    Кажуть, що має місце позитивне сальдо, коли кредитперевершує дебет і навпаки - негативне сальдо, або дефіцит, колидебет перевершує кредит.

    Традиційно прийнято говорити про підведення риси, що розмежовуєоперації, результат яких становить аналізований показник сальдоплатіжного балансу та операції з фінансування цього сальдо. Такимчином, сальдо платіжного балансу є до певної мірисуб'єктивним поняттям і його визначення залежить як від цілей аналізу, так івід ролі, яку відіграє країна і її національна валюта в міжнароднихекономічних відносинах.

    Торговельний баланс - найбільш часто публікується - являє собоючисту вартість експорту тільки товарів (так званого "видимого"експорту) за вирахуванням їх імпорту. Зміна торгового балансу коментуватиможна по-різному: вважається, що перевищення експорту над імпортомпоказує, що посилюється світовий попит на товари даної країни. Якщовесь світ купує експортні товари цієї держави і покупці навнутрішньому ринку також вважають за краще вітчизняні товари імпортним, тоекономіка даної країни в хорошому стані. І навпаки, дефіцитпоказує, що товари даної країни недостатньо конкурентоспроможні, і їїжителі повинні щось зробити, щоб захистити свій рівень життя.

    Але разом з тим слід зазначити, що такий аналіз справедливий, якщопричиною зміни торгового балансу підвищення або зниження попиту натовари даної країни. Однак на торговий баланс діють і інші сили, прощо йтиметься далі, але як приклад можна навести хорошийінвестиційний клімат, який може спричинити зростання інвестицій в країну, аразом з тим і зростання закупівель обладнання за кордоном, що може призвести додефіциту торгового балансу, хоча насправді стан економікидержави далеко не погіршується.

    Баланс по поточних операціях - найбільш інформативний баланс,відображає всі потоки активів, як приватні, так і офіційні, пов'язані зрухом товарів і послуг. Позитивне сальдо поточного платіжного балансуозначає, що кредит країни більше дебету за статтями руху товарів,послуг і дарів і показує обсяг зобов'язань нерезидентів по відношенню дорезидентам. Іншими словами, позитивне сальдо говорить про те, що країнає нетто-інвестором по відношенню до інших держав. І навпаки,дефіцит по поточних операціях означає, що країна стає чистимборжником, щоб розплачуватися за додатковий чистий імпорт товарів.

    У період розвитку економічної школи меркантилістів рівновагувизначався в термінах балансу по рахунку поточних операцій. При цьомузазначене сальдо не враховує рух капіталу та зміни взолотовалютних резервах країни. Таким чином, мета економічної політики,з точки зору школи меркантилістів, полягає в максимізаціїпозитивного сальдо за рахунком поточних операцій з метою накопичення золота вкраїні. В даний час видно, що таке твердження не має підстав,тому що саме стан рахунку поточних операцій впливає на реальний дохідкраїни та рівень життя її населення. Так, при інтеграції рахунку поточнихоперацій у систему національних рахунків можна побачити, що дефіцит за рахункомпоточних операцій означає, що витрати країни перевищують її доходи, що неможе бути профінансовано інакше, ніж шляхом припливу іноземного позиковогокапіталу на довгостроковій основі.

    Національний дохід у системі національних рахунків визначається як:

    Y = C + I + (X - M), де (1)

    Y - національний дохід;

    C - сукупне споживання;

    I - сукупні інвестиції;

    Х - експорт товарів і послуг;

    М - імпорт товарів і послуг;

    (X - M) - сальдо за рахунком поточних операцій.

    У закритій економіці, автаркії, сукупні витрати (C + I) не можутьперевищувати національний дохід (Y). В економіці, залученої досвітогосподарські зв'язки, перевищення сукупних витрат над національнимдоходом можливо тільки у випадку дефіциту рахунку поточних операцій (M> X).
    Перевищення імпорту над експортом може тлумачитись як те, що країнаживе не по кишені. Те ж саме можна показати за допомогою перегрупуваннярівності (1):

    S - I = X - M, де (2)

    S (= Y - C) - сукупні заощадження.

    В закритій економічній системі заощадження повинні дорівнюватиінвестицій, у відкритій економіці ж ці два показники можуть відрізнятися взалежно від стану рахунку поточних операцій. Перевищення імпорту надекспортом (M> X) має на увазі, що інвестиції перевищують заощадження на сумудефіциту, що не може мати місце без припливу довгострокового іноземногокапіталу для фінансування цього дефіциту.

    Проте, існує небезпека збереження дефіциту рахунку поточнихоперацій за рахунок припливу довгострокового капіталу з наступних причин. По -перше, у випадку високої ліквідності інструментів, що обслуговують цейприплив капіталу, економіка країни знаходиться в сильній залежності відстану світових фінансових та грошових ринків, які піддаються сильнимспекулятивним коливанням цін. По-друге, якщо фінансування дефіциту рахункупоточних операцій фінансується за рахунок кредитів МВФ, то свобода дійуряду країни в області економічної політики може бути такожістотно обмежена шляхом виконання приписів Фонду, що обумовлюютьотримання кредиту.

    Загальний платіжний баланс (баланс офіційних розрахунків). Той факт, щодефіцит по рахунку поточних операцій фінансується шляхом залученнядовгострокового іноземного капіталу привів до виникнення поняття загальногосальдо платіжного балансу як критерію рівноваги. Ця концепціявикористовувалася в США до 1955 року, а у Великобританії - до вересня 1970
    Так само, як і сальдо за рахунком поточних операцій, загальне сальдо служитьвимірником тенденцій розвитку платіжного балансу по відношенню до динамікирозвитку реальної економіки (не враховуючи рух короткострокового капіталу).
    У разі використання цієї концепції сальдо можна записати як (Х-М + LTC),де LTC - сальдо по рахунках руху короткострокового капіталу. Тим не менше,таке визначення сальдо платіжного балансу має на увазі, що всіоперації, пов'язані з рухом капіталу на короткостроковій основі, єопераціями "під межею", тобто фінансують дефіцит платіжного балансу.
    З розвитком ринків короткострокових позичкових контрактів, у 1970х роках, цяточка зору змінилася і стало прийнятим вважати, що лише операції зофіційними резервами є фінансують операціями, що призвело донаступного поняттю сальдо платіжного балансу.

    Баланс сукупного потоку іноземної валюти (баланс офіційнихрозрахунків). Сальдо платіжного балансу в такій інтерпретації може бутивиражено як (X - M) + LTC + STCp, де STCp - сальдо по рахунках рухукороткострокового приватного капіталу. Така концепція сальдо платіжного балансупередбачає, що фінансують операціями є операції зрезервними активами і так звані операції виключногофінансування, тобто накопичення/погашення простроченої заборгованості таінші операції з нею, операції з реструктуризації існуючогодержавного боргу, позики офіційних органів, надані дляфінансування дефіциту платіжного балансу, деякі капітальнітрансферти, такі, як прощення боргів, а також ряд інших операційдержавних органів.

    У випадку, якщо операціями з фінансування дефіциту платіжногобалансу вважати лише операції з офіційними резервами, то сальдоплатіжного балансу дає уявлення про фінансовий тиск на монетарнівлади з метою підтримки курсу національної валюти, якщо діє режимфіксованих валютних курсів. У випадку дії режиму плаваючих валютнихкурсів, такий баланс завжди знаходиться в рівновазі так як дефіцитзавжди може бути профінансований за допомогою подівьваціі національноївалюти. Але, хоча, як уже зазначалося, в світі в цей час переважаєполітика втримання курсу національної валюти в певних межах,аналіз балансу сукупного потоку іноземної валюти все ще маєдеяке значення.

    Фінансові відносини країни з рештою світу можуть бути такожпродемонстровані розрахунком позиції з міжнародних інвестицій, якуможна характеризувати як "баланс зовнішньої заборгованості". Він представляєсобою активи і пасиви нерезидентів на певний момент часу і даєзначення за статтями руху капіталів і резервів, роблячи можливимзіставлення платіжних позицій країни, як банку.

    Таким чином, у цій главі були викладені основні відомості,необхідні для аналізу платіжного балансу: його суть, основні принципискладання, структуру платіжного балансу і підходи до визначення сальдоплатіжного балансу. Завершивши розгляд центральних понять системиплатіжного балансу, я переходжу до її значенням для функціонування економікикраїни.

    4. Ідеї Дж.М.Кейнса та аналіз платіжного балансу

    Введення як в аналіз сальдо платіжного балансу, так і в економічнунауку в цілому, ідей Кейнса почалося з публікації його фундаментальної роботи
    "Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей" (1936). Але навіть до цього моментувиявилося протиріччя між існуючими підходами до аналізу сальдозовнішньої торгівлі і результатами емпіричних досліджень. По-перше, наприкладі кількох країн в умовах як плаваючих, так і фіксованихвалютних курсів, було показано, що в довгостроковій перспективі поясненнязміни сальдо зовнішньої торгівлі за допомогою механізму потоку готівкиповністю підтверджується статистичними даними. З іншого боку,виміряні значення еластичності попиту в країнах нетто-експортерахвиявилися надзвичайно низькими. Таким чином, склалася думка про переоцінкуролі зміни відносних цін в класичному аналізі платіжного балансу.

    Після публікації роботи Дж.М.Кейнса стало очевидно, що вирівнюваннясальдо платіжного балансу в довгостроковій перспективі відбувається як за рахунокзміни відносних цін, так внаслідок зрушень рівнів доходу ізайнятості, а значить - і ефективного попиту. У таблиці 2 наведені основніпозиції кейнсіанської і класичної схем вирівнювання сальдо платіжногобалансу. Припустимо, що світове економічне співтовариство складається з двохкраїн - А і Б, причому у країни Б позитивне сальдо торгового балансу, ау країни А - відповідно дефіцит зовнішньої торгівлі.

    Таблиця 2
    Порівняльний аналіз класичного та кейнсіанського механізмівавтоматичного вирівнювання сальдо поточного балансу
    | Кейнсіанський механізм | Класичний механізм |
    | 1. Приплив потоку доходів в | 1. Відтік грошей з країни А і |
    | економіку країни Б та відтік | приплив в економіку країни Б. |
    | національного доходу з країни | |
    | А. | |
    | 2. Збільшення національного | 2. Збільшення грошової маси в |
    | доходу в країні Б призводить до | країні Б призводить до зростання

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !