МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РЕГІ ім. СТЕПАНА Дем'янчук

[email protected]

Контрольна робота з дисципліни "Зовнішньоекономічна діяльність"

Виконала:

Перевірив:

РІВНЕ - 2004

34. Форми і види міжнародного туризму.

У багатьох державах світу туризм розвивається як система, яка надаєвсі можливості для ознайомлення з історією, культурою, звичаями, духовнимиі релігійними цінностями даної країни і її народу, і дає прибуток вскарбницю. Не кажучи вже про те, що "годує" ця система дуже багато фізичнихі юридичних осіб, так чи інакше пов'язаних з наданням туристичних послуг.
Крім значної статті прибутку туризм є ще і одним з могутніх чинниківпосилення престижу країни, зростання її значення в очах світової спільнотиі пересічних громадян.

Туристична діяльність в розвинених країнах є важливим джереломпідвищення добробуту держави. У 1995 році США від реалізації туристичнихпослуг іноземним громадянам отримали 58 млрд. $, Франція і Італія - по 27млрд. $, Іспанія -25 млрд. $

В Україні туристичний бізнес розвивається з переважною орієнтацією навиїзд. Переважну більшість діючих у нас туристичних фірм вважають за кращезайматися напрямом своїх співвітчизників за рубіж, і лише невелика їхчастина працює на залучення гостей в Україну - тобто все робиться так, щокапітал від тур. бізнесу попливе за рубіж. Яка ж картина міжнародного ринкутур. послуг зараз, як він в перспективі змінюється? В умовах, щостворилися, ці питання представляються актуальними.

У цей час індустрія туризму є однією з форм міжнародної торгівлі, щонайбільш динамічно розвиваються послугами. У останні 20 років середньорічнітемпи зростання числа прібуттів іноземних туристів в світі становили 5,1%,валютних надходжень - 14%. Згідно з даними всесвітньої туристичноїорганізації, в 1995 році в світі було зареєстровано 576 мільйонів прібуттівтуристів, надходження від міжнародного туризму досягло 372 мільярдидоларів (без урахування надходжень від міжнародного транспорту). Загаломоб'єми валютних надходжень від туризму за період з 1950 по 1995 рік вирослив 144 рази.

По прогнозах експертів, бурхливий розвиток міжнародного туризму будепродовжуватися і далі. За різними підрахунками, до 2000 року ця галузьстане провідною експортною галуззю в світі. Очікується, що при збереженнітемпів зростання, що склалися число міжнародних подорожей до 2005 рокудосягне 900 млн. чоловік, а 2010 року збільшиться і складе порядку 937 млн.чоловік.

На думку різних аналітиків, в основі розвитку міжнародного туризмулежати наступні чинники:

1) Економічне зростання і соціальний прогрес призвели до розширенняоб'єму ділових поїздок і поїздок з пізнавальними цілями.

2) Вдосконалення всіх видів транспорту здешевіло поїздки.

3) Збільшення числа найманих робітників і службовців в розвиненихкраїнах і підвищення їх матеріального і культурного рівня.

4) Інтенсифікація праці і отримання трудящими більш тривалихвідпусток.

5) Ослаблення обмежень на вивіз валюти в багатьох країнах і спрощенняприкордонної формальності.

Як і будь-яка інша сфера господарської діяльності, індустрія туризму євельми складною системою, міра розвитку якої залежить від міри розвиткуекономіки країни загалом.

Слово tourist з'явилося в англійській мові на початку ХІХ століття й уперекладі з англійської означає: той, хто здійснює поїздку заради власногозадоволення чи розширення культурного кругозору. По визначенню ООН турист --це особа, що перебуває в даній місцевості терміном більш ніж на одну ніч іменш ніж на рік.

Туризм - це динамічне, що розвивається, орієнтоване на споживачаявище. Всесвітня рада по туризму і подорожам указала на наступніхарактеристики сучасного туризму:

- це найбільша індустрія світу, що має приблизно $ 3,5 трлн.оборотного капіталу і, що включає в себе такі компоненти як:

- подорожі (круїзи, автобуси, літаки, автомобілі, залізниці);

- проживання (готелі і мотелі, конференції, виставки , зустрічі);

- харчування (ресторани, кафе, бари);

- відпочинок і дозвілля (гри, парки, розваги, атракціони).

Туризм - це екскурсії, походи і подорожі в яких відпочинок поєднуєтьсяз пізнавальними і освітніми цілями. По призначенню і формами проведеннятуризм поділяється на плановий (екскурс ний) і самодіяльний.

При плановому туризмі учасники подорожують на автобусах, літаках,теплоходах, у поїздах по наперед намічених маршрутах, зупиняються в готеляхабо на турбазах, де їх надається ночівля, харчування і екскурсовод.

У самодіяльному туризмі подорож будується повністю або частково насамообслуговуванні. Тут туристи самі намічають маршрути і спосібпересування, забезпечують собі харчування, нічліг і місце відпочинку,намічають місця для екскурсій.

Значення туризму в світі постійно зростає, що пов'язано з впливомтуризму на економіку окремої країни. У економіці окремої країни міжнароднийтуризм виконує ряд важливих функцій:

1. Міжнародний туризм - джерело валютних надходжень для країни і засіб для забезпечення зайнятості

2. Міжнародний туризм розширює внески в платіжний баланс і ВНП країни.

3. Міжнародний туризм сприяє диверсифікації економіки, створюючигалузі, обслуговуючі сфери туризму.

4. З зростанням зайнятості в сфері туризму ростуть прибутки населенняі підвищується рівень добробуту нації.

Розвиток міжнародного туризму приводити до розвитку економічноїінфраструктури країни і мирних процесів. Таким чином міжнародний туризмпотрібно розглядати разом з економічними відносинами окремих країн.

Міжнародний туризм входить до трьох найбільших галузей, поступаючисьнафтодобувної промисловості і автомобілебудуванню, питома вага яких усвітовому експорті 11% і 8,6% відповідно. У 1991 році сумарний прибутоккраїн світу від міжнародного туризму становив 7% від загального обсягусвітового експорту і 3% від світового експорту послуг.

В даний час туризм класифікується:

По цілям: маршрутно-пізнавальний; спортивно-оздоровчий; самодіяльний,у тому числі з активними способами пересування; діловий і конгрес-туризм;курортний, лікувальний; гірськолижний; фестивальний; мисливський;екологічний; шоп-туризм; релігійний; навчальний і ін.; по ступеню мобільності: пересувний; стаціонарний; змішаний; за формою участі: індивідуальний; груповий; сімейний; за віком: зрілий; молодіжний; дитячий; змішаний; по тривалості:одноденний; багатоденних; транзитний; по використанню транспортних засобів: автомобільний; залізничний;авіаційний; водяний; велосипедний, кінний; комбінований; по сезонності: активний туристський сезон, міжсезон (напівсезон),несезон; по географії: міжконтінентальній; міжнародний (міжрегіональний);регіональний; місцевий; прикордонний; по способу пересування: пішохідний; з використанням традиційнихтранспортних засобів; з використанням екзотичних видів транспорту (канатнадорога, фунікулер, дирижабль, повітряна куля, дельтаплан).

Міжнародний туризм впливає на розвиток як окремих країн, так ісвітової економіки в цілому. В міру розширення міжнародної торгівлі й іншихформ міжнародних економічних відносин, підвищення рівня культури й освітиміжнародний туризм також буде розвиватися.

Отже, туризму, що належить до сфери послуг, притаманні всі тіособливості, що були перераховані вище.

Можна виділити наступні види туризму.

Екскурсійний туризм - подорож у пізнавальних цілях. Це одна знайбільш розповсюджених форм туризму.

Рекреаційний туризм - подорож для відпочинку і лікування. Цей видтуризму є дуже розповсюдженим в усьому світі. У деяких країнах вінвиділяється в самостійну галузь економіки і функціонує паралельно з іншимивидами туризму.

Діловий туризм - поїздки, пов'язані з виконанням професійнихобов'язків. У зв'язку з загальною інтеграцією і встановленням діловихконтактів діловий туризм щорічно здобуває усе більше значення. Поїздкивідбуваються з метою відвідування об'єктів, що належать фірмі абопредставляють для неї особливий інтерес; для проведення переговорів, дляпошуку додаткових каналів постачання чи збуту і т.д. Звертання дотуристичних фірм у всіх подібних випадках дозволяє організувати поїздку знайменшими витратами, заощаджуючи час. Крім того, до сфери діловоготуризму відноситься організація різних конференцій, семінарів, симпозіуміві т.д. У таких випадках великого значення набувають спорудження приготельних комплексах спеціальних залів, установка устаткування для зв'язкуі т.д.

Етнічний туризм - поїздки для побачення з родичами. Туристськіагентства допомагають з оформленням транспортних квитків, закордоннихпаспортів, віз і т.д.

Спортивний туризм - поїздки для участі в спортивних заходах. Допослуг туристських фірм удають у цьому випадку як керівники спортивнихкоманд, організатори змагань, так і болільники і просто бажаючі бутиприсутніми на змаганні.

Цільовий туризм являє собою поїздки на різні масові заходи.

Релігійний туризм - подорож, що має метою виконання яких-небудьрелігійних процедур, місій.

Караванінг - подорож у невеликих мобільних будиночках на колесах.

Пригодницький (екстремальний) туризм - туризм, зв'язаний з фізичниминавантаженнями, а іноді з небезпекою для життя.

Водяний туризм - поїздки на борті теплохода, яхти й інших річкових іморських судів по ріках, каналам озерам, морям. Географічно і за часом цейтуризм дуже різноманітний: від годинних і одноденних маршрутів добагатотіжневіх круїзів по морях і океанах.

Усі ці види туризму найчастіше тісно переплітаються між собою, і їхнайчастіше важко виділити в чистому вигляді.

Значення туризму як джерела валютних надходжень, забезпеченнязайнятості населення, розширення міжособістіх контактів зростає.

Міжнародний туризм в світі надто не рівномірний, що пояснюєтьсянасамперед різними рівнями соціально-економічного розвитку окремих країн ірегіонів.

Найбільший розвиток міжнародний туризм отримав в західноєвропейськихкраїнах. На частку цього регіону доводиться понад 70% світовоготуристичного ринку і біля 60% валютних надходжень. Приблизно 20% доводитьсяна Америку, менше за 10% - на Азію, Африку і Австралію разом взяті.

Всесвітня організація по туризму в своїй класифікації виділяє країни,що є переважно постачальниками туристів (США, Бельгія, Данія, Німеччина,
Голландія, Нова Зеландія, Швеція, Канада, Англія) і країни що є, восновному, що приймають туристів (Австралія, Греція, Кіпр, Італія, Іспанія,
Мексика, Туреччина, Португалія, Франція, Швейцарія).

Подібний розвиток міжнародних туристичних зв'язків спричинив створеннячисленних міжнародних організацій, сприяючих поліпшенню роботи цієї сферисвітової торгівлі. У їх число входять: спеціалізовані установи системи
Організації Об'єднаних Націй (ООН), організації, де питання розвиткуміжнародного туризму обговорюються епізодично і не є головними в сферідіяльності; неурядові спеціалізовані, міжнародні комерційні, національні ірегіональні організації по туризму.

З розвитком масового організованого туризму і переходом його на новуоснову, що спирається на розвинену туристичну індустрію і сучасні коштитранспорту, сталися деякі зміни у формах організації міжнародного туризму.

По-перше, істотно зросло число роздрібних фірм, які пропонуютьтуристичні послуги турагентів і часто позбавлених юридичної і господарськоїнезалежності.

По-друге, змінився характер діяльності туристичних оптових фірм, якіперетворилися в туроператорів, що пропонують повний комплекс послуг увигляді інклюзів - турів.

По-третє, з'явилися великі корпорації, засновані на капіталітранспортних, торгових, страхових компаній і банків, здійснюючі операції попредставленню туристичних послуг клієнтам.

Всі вищеназвані категорії фірм відрізняються один від одного пофункціях і характеру діяльності.

Туристичні агентства - це роздрібні фірми, що виконують рольпосередників між туроператорських фірмами і обслуговуючими підприємствами,з одного боку, і клієнтами-туристами, з іншою. Турагенства або організуютьтури, що пропонуються туроператорських фірмами, або займаються наданнямокремих видів послуг індивідуальним туристам або групам осіб, встановлюючибезпосередні зв'язки з транспортними організаціями, готельнимкорпораціями, екскурсійним бюро. Продаж турів здійснюється по цінах, щовстановлюються туроператорами і вказаним в їх проспектах. За реалізаціюінклюзів-турів турагенства отримують певну комісійну винагороду відтуроператорів.

Реалізація окремих видів послуг здійснюється по цінах, щовстановлюються їх виробниками, а за надання розрізнених послуг турагенстваможуть встановлювати певні націнки до роздрібних цін виробника. Більшістьтурагенств знаходиться в сфері впливу великих туристичних оптових фірм,авіаційних компаній, готельних корпорацій і торгових фірм.

3. Суть, мета і принципи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Зовнішньоекономічні відносини України із зарубіжними державамиздійснюються на основі взаємної вигоди, еквівалентного обміну і дотриманняпринципів міжнародного права.

У зовнішньоекономічній діяльності можна виділити такі основні напрями:зовнішня торгівля, фінансово-кредитні відносини, техніко-економічнізв'язки, транспортні і науково-технічні. Перелічені напрями діяльностіздійснює ряд організаційних структур управління, які об'єдналися узовнішньоекономічний комплекс.

Функції вищих органів управління зосереджені у Міністерстві зовнішніхекономічних зв'язків України, Державному митному комітеті і Державномуекспертно-імпортному банку України. Разом з Міністерством економіки
України, Національним банком вони здійснюють функції державногорегулювання зовнішньоекономічної діяльності на макрорівні.

Підприємства і організації як суб'єкти зовнішньоекономічної діяльностіздійснюють розвиток прямих зв'язків з підприємствами і організаціями іншихкраїн, укладення господарських договорів і контрактів з розвитку виробничоїі науково-технічної кооперації та інші форми зв'язків з партнерамизарубіжних країн.

Політика держави у сфері зовнішньоекономічних відносинхарактерізуватіметься такими особливостями:

V на розвиток зовнішньоекономічних зв'язків буде орієнтована структура економіки України. Вона базуватиметься на існуючому економічному потенціалі, а пріоритетний розвиток отримуватимуть виробництва, які забезпечуватимуть науковий і технологічний прорив на зовнішній ринок;

V зовнішньоекономічна діяльність України орієнтуватиметься на залучення іноземного капіталу і одержання іноземних кредитів, створення спільних підприємств та вільних економічних зон;

V передбачається розвиток туризму, відпочинку та інших видів послуг, залучення іноземних фахівців, розширення навчання та стажування за кордоном поряд з розвитком товарообміну як найбільш розвинутого напряму зовнішньоекономічної діяльності;

V Україна сприятиме проведенню пайового будівництва нових підприємств та реконструкції діючих з наступним розподілом продукції, що виробляється на їх потужностях за умовами, визначеними окремими договорами;

V надаватиметься підтримка господарських суб'єктів у збереженні взаємних поставок продукції і товарів, що входили до складу колишнього СРСР, вживаються заходи щодо запобігання реекспорту продукції, що поставляється;

Законом України "Про економічну самостійність України" від 3 серпня
1990 р. встановлено, що Україна самостійно здійснює керівництвозовнішньоекономічною діяльністю, бере безпосередню участь у міжнародномуподілі праці та розвиває економічне співробітництво з іншими державами наоснові принципів заінтересованості, рівноправності і взаємної вигоди.
Підприємства і організації мають право вступати у прямі господарськізв'язки та співробітничати з підприємствами та організаціями інших держав,створювати з ними спільні підприємства, асоціації, концерни, консорціуми,союзи, інші об'єднання (ст. 12 Закону).

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства, як зазначається у ст. 25
Закону України "Про підприємства в Україні", є частиноюзовнішньоекономічної діяльності України і регулюється законами України.
Чільне місце серед цих законів посідає Закон України "Прозовнішньоекономічну діяльність "від 16 квітня 1991 р., який визначаєзовнішньоекономічну діяльність як діяльність суб'єктів господарськоїдіяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності,побудовану на взаємовідносинах між?? ними, що має місце як на території
України, так і за її межами.

Зазначений Закон закріплює принципи, якими керуються українські таіноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненнізовнішньоекономічної діяльності: а) принцип суверенітету народу України у здійсненнізовнішньоекономічної діяльності; б) принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва; в) принцип юридичної рівності і недискримінації; г) принцип верховенства закону; д) принцип захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічноїдіяльності; е) принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу приввезенні та вивезенні товарів.

Коло суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в Україні доситьшироке. До нього входять:

* фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на її території;

* юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України, в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;

* об ' єднання фізичних, юридичних, фізичних та юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

* структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

* спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на її території;

* інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами

України.

При цьому всі зазначені суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності маютьрівне право здійснювати будь-які прямо не заборонені законами України їївиди незалежно від форми власності та інших ознак.

Фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність змоменту набуття ними цивільної дієздатності згідно із законами України.
Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України,мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з
Законом України "Про підприємництво", а фізичні особи, які не маютьпостійного місця проживання на території України, мають право здійснюватизовнішньоекономічну діяльність, якщо вони є суб'єктами господарськоїдіяльності за законом держави, в якій вони мають постійне місце проживанняабо громадянами якої вони є.

Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльністьвідповідно до їхніх статутних документів з моменту набуття ними статусуюридичної особи.

Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають правовідкривати свої представництва на території інших держав згідно із законамицих держав.

Іноземні суб'єкти господарської діяльності, що здійснюютьзовнішньоекономічну діяльність на території України, мають право навідкриття своїх представництв на території України. Реєстрація цихпредставництв здійснюється у порядку, встановленому ст. 5 Закону України
"Про зовнішньоекономічну діяльність".

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності можуть здійснювати будь-якіїї види, не заборонені прямо і у виключній формі законами України. До видівзовнішньоекономічної діяльності, зокрема, належать:

> експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

> надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності і навпаки.

Серед цих послуг - виробничі, транспортно-експедиційні, страхові, консультаційні, маркетингові, експортні, посередницькі, брокерські, агентські, консігнаційні, управлінські, облікові, аудиторські, юридичні, туристичні та ін.;

> наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інші види кооперації з іноземними суб'єктами господарської діяльності;

> навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі; < p>> міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами;

> кредитні та розрахункові операції, створення банківських, кредитних та страхових установ як за межами України, так і на її території;

> спільна підприємницька діяльність, у тому числі створення спільних підприємств;

> підприємницька діяльність, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності;

> організація та здійснення діяльності у галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів тощо; організація та здійснення оптової, консігнаційної та роздрібної торгівлі на території України;

> товарообмінні (бартерні) операції;

> орендні, у тому числі лізингові, операції;

> операції з придбання, продажу та обміну валют на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;

> інші види зовнішньоекономічної діяльності.

Безпосереднє здійснення підприємствами зовнішньоекономічної діяльностірегулюється державою в особі її органів, недержавних органів управлінняекономікою (товарних, фондових, валютних бірж, торговельних палат,асоціацій, спілок та інших організацій координаційного типу), самихсуб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповіднихкоординаційних угод, що укладаються між ними. Регулюваннязовнішньоекономічної діяльності здійснюється для забезпеченнязбалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України,стимулювання прогресивних структурних змін в економіці та створеннянайсприятливіших умов для залучення економіки нашої держави до системисвітового поділу праці та наближення її до ринкових структур розвиненихкраїн світу.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюють
Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк
України, Міністерство зовнішніх економічних зв'язків та торгівлі, Державнамитна служба України відповідно до їхньої компетенції, визначеної ст. 9
Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а також органимісцевого самоврядування, компетенція яких у галузі зовнішньоекономічноїдіяльності визначена ст. 10 зазначеного Закону та ст. 35 Закону України
"Про місцеве самоврядування" від 21 травня 1997 р..

Однією з форм державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності євстановлення режиму здійснення валютних операцій на території України.
Такий режим встановлений Декретом Кабінету Міністрів України "Про системувалютного регулювання і валютного контролю "від 19 лютого 1993 р. № 15-93,яким водночас визначено загальні принципи валютного регулювання,повноваження державних органів і функції банків та інших кредитно -фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права таобов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютногоконтролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Наступною формою є митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності,яке здійснюється згідно із Законом України "Про зовнішньоекономічнудіяльність ", Митним кодексом України, прийнятим Верховною Радою України 12грудня 1991 р. і Декретом Кабінету Міністрів України "Про єдиний митнийтариф України "від 11 січня 1993 p. № 4-93.

Ліцензування та квотування експорту та імпорту як форми державногорегулювання зовнішньоекономічної діяльності запроваджуються Україноюсамостійно у випадках, передбачених ст. 16 Закону України "Прозовнішньоекономічну діяльність ". Відповідно до зазначеної статті в Українізапроваджуються такі види експортних (імпортних) ліцензій:

. генеральна ліцензія - відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції з певним товаром (товарами) та/або з певною країною

(групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування цього товару (товарів); < p>. разова (індивідуальна) ліцензія - разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності на період, не менший ніж необхідний для здійснення експортної (імпортної) операції;

. відкрита (індивідуальна) ліцензія - дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом певного періоду (але не менше одного місяця) з визначенням його загального обсягу.

Крім того, можуть встановлюватися ще такі ліцензії, як: антідемпінгова
(індивідуальна), Компенсаційна (індивідуальна) та спеціальна
(індивідуальна).

Для кожного виду товару встановлюється лише один вид ліцензій.

Ліцензії на експорт (імпорт) товарів видаються Міністерством зовнішніхекономічних зв'язків і торгівлі на підставі заяв суб'єктівзовнішньоекономічної діяльності.

Квотування здійснюється шляхом встановлення режиму видачііндивідуальних ліцензій, причому загальний обсяг експорту (імпорту) за цимиліцензіями не повинен перевищувати обсягу встановленої квоти. В Українізапроваджуються такі види експортних (імпортних) квот (контингентів):

. глобальні квоти (контингенти) - квоти, що встановлюються для товару (товарів) без зазначення конкретних країн

(груп країн), в які товар (товари) експортується або з яких він (вони) імпортується;

. групові квоти (контингенти) - квоти, що встановлюються для товару із зазначенням групи країн, у які товар експортується або з яких він імпортується;

. індивідуальні квоти (контингенти) - квоти, що встановлюються для товару із зазначенням конкретної країни, у яку товар може експортуватись або з якої він може імпортуватісь.

Крім того, запроваджено антидемпінгові, компенсаційні та спеціальніквоти.

Для кожного виду товару встановлюється лише один вид квоти.

Відповідно до чинного законодавства можуть застосовуватися й іншіформи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності: використанняспеціальних імпортних процедур, запровадження спеціальних економічних зонта інших спеціальних правових режимів, застосування спеціальних санкцій запорушення законодавства про зовнішньоекономічну діяльність тощо.

Загалом інструменти державної політики ділять на тарифні і нетарифні.

Тарифні заходи зовнішньоекономічної політики держави безпосередньопов'язані з митними зборами.

Митний тариф - являє собою систематизований перелік товарів іззазначенням митних зборів, якими вони обкладаються при перетині державногокордону.

Мито підвищує ціну імпортних чи експортних товарів, впливаючи цим наобсяг і структуру зовнішньоекономічного обороту. Мита бувають: адвалерні (%від ціни), специфічні (% від ваги, обсягу), змішані.

Нетарифні заходи регулювання зовнішньої торгівлі поділяються надекілька категорій:

1. Це заходи котрі безпосередньо направлені на обмеження експортно -імпортних операцій з метою захисту певних галузей національної економіки.

Ліцензування - передбачає видачу імпортеру або експортеру черезуповноважений державний орган ліцензії на ввіз або вивіз певного товарупротягом встановленого терміну.

Контінгентування (квотування) - це обмеження у вартісному абокількісному виразі, які вводяться на імпорт та (або) експорт певних товарівна певний період.

Антидемпінгові мита - застосовуються при імпорті товарів у випадкувстановлення факту демпінгу - продажу товарів за кордон за цінами нижчиминіж на національному ринку.

Імпортні податки - включають: податок за перетин кордону, збори заоформлення митних документів, збір за митний огляд товару, перевірка йогоякості.

Встановлення умов використання валюти отриманої суб'єктамипідприємницької діяльності від зовнішньоекономічних операцій визначаєтьсязаконодавчими актами.

2. Це заходи, які відносяться до суто адміністративних формальностейпри експорті-імпорті товарів і безпосередньо не направлені на обмеженнязовнішньої торгівлі. Сюди відносять: встановлення технічних та санітарнихстандартів та норм, вимоги до упакування та маркування, вимоги до розливу.

3.Це заходи, дії яких помітно впливають в кінцевому випадку на експортчи імпорт: валютні обмеження, регулювання інвестицій.

Список використаної літератури

1. Мельник А.Ф. "Державне регулювання економіки"-К: 1994р.

2. Морозова Т.Г. Пікулькін А.В. «Державне регулювання економіки»

-М; 1997

3. Пересун'ко С. I. Право державної власності в Україні (історія, сучасність, перспективи). - Кіровоград: Єлісавет, 1998.

4. Пірат Г. А., Цират А. В. Міжнародний арбітраж як спосіб вирішення зовнішньоекономічних спорів. - К., 1997.

5. Сімок О. С. Правове регулювання та захист іноземних інвестицій (за законодавством України, Угорщини, Польщі та Словаччини). - Ужгород,

2000.

6. Ліндерт П.Х. Економіка світових господарських зв'язків. М.: Прогресс 1992

7. Бабишев Л. Туризм як галузь італійської економіки. МЭиМО. 1995 № 12

8. Балабанов И.Т. Валютні операції М.: Фінанси і Статистика, 1993.

9. Герчіков І. Маркетинг і міжнародна комерційна справа М., Київ, 1990.
10. Добрецов А. Експорт послуг і міжнародний туризм. Економіка і життя.

1995 № 42.
11. Кириллова А.Т., Волкова Л.А. Маркетинг в туризмі. СПб., 1996.