ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Міжнародний Валютний Фонд та його відносини з Росією і Киргизстаном
         

     

    Міжнародні відносини

    ПЛАН

    1. Введення

    2. Квоти, що визначають фінансовий доступ і кількість голосів країн-членів

    3. Вступ в МВФ

    4. Кредитна діяльність МВФ

    5. МВФ і платіжні баланси беруть участь у ньому країн

    6. Спеціальні фонди

    7. Роль МВФ в регулюванні міжнародних валютно-кредитних відносин

    8. МВФ - Киргизстан

    9. Про взаємини із МВФ інших центральноазіатських країн

    10. МВФ - Росія: Пять наївних питань про кредити МВФ

    11. Висновок

    12. Список використаної літератури

    ВСТУП
    Міжнародний валютний фонд (МВФ) розпочав свою діяльність в 1946 р., післяратифікації договорів, розроблених на Бреттон-Вудської конференції
    Об'єднаних Націй по валютно-фінансових питань (1944 р.).
    МВФ входить у систему Об'єднаних націй в якості спеціалізованогоустанови. В даний час членами МВФ є близько 180 країн, включаючивсі колишні союзні республіки.
    Штаб-квартира знаходиться у Вашингтоні.
    Кожна країна-член має 250 голосів + 1 голос за кожну частину квоти,що дорівнює 100 тис. СПЗ (СДР - спеціальні права запозичення (Special Drawing
    Rights, SDR) визначаються на основі вартості корзини з п'яти провіднихсвітових валют: долара США, німецької марки, французького франка, фунтастерлінгів і японської ієни).
    Метою МВФ є:

    . заохочення міжнародного співробітництва в сфері валютної політики;

    . сприяння збалансованому зростанню світової торгівлі для стимулювання і підтримки високого рівня зайнятості і реальних доходів, для розвитку виробничого потенціалу всіх членів в якості головної мети економічної політики;

    . підтримка стабільності валют і впорядкування валютних відносин між державами-членами, а також перешкоджання девальвації валют з міркувань конкуренції;

    . участь у створенні багатосторонньої системи платежів, усунення обмежень на трансфер валюти;

    . надання засобів для ліквідації незбалансованості платіжних балансів країн-членів.
    Основні напрями діяльності МВФ включають також регулюванняплатіжних балансів країн-членів і зовнішньої заборгованості. Посилюєтьсявзаємодія з МВФ, МБРР, ОЕСР, ПРООН, Паризьким і Лондонським клубами іт.д.

    В області регулювання платіжних балансів і зовнішньої заборгованості МВФнадає кредити країнам-членам за умови проведення нимипевних змін у своїй економічній політиці. Перед отриманнямкредитів країна-позичальник узгодить з Фондом програму фінансово -економічної стабілізації. Надання валютних коштів здійснюєтьсяв залежності від виконання цієї програми. Наявність подібної програми іугоди з МВФ зазвичай розглядається як міжнародне свідоцтвоплатоспроможності країни.

    У сфері боргового регулювання МВФ активно взаємодіє з
    Світовим банком.

    Вищим керівним органом МВФ є Рада Керівників, що складаєтьсяїх представників країн-членів (зазвичай відповідального за проведеннявалютної політики міністра або голови центрального банку разом ззаступником). За винятком ряду повноважень (визначення умов та прийомнових членів, перегляд квот, зміна валютних паритетів і т. п.) вінможе делегувати виконання своїх завдань Виконавчій Раді.
    Керуючі зустрічаються раз на рік на щорічних сесіях.

    Тимчасовий комітет (24 члена, звичайно два засідання на рік) консультує
    Рада Керівників з питань, пов'язаних з поточним контролем за світовийвалютною системою і її адаптацією до мінливих умов.
    Виконавча рада відповідає за поточні справи МВФ. Сім з 24
    Виконавчих директорів призначаються країнами з найбільшими квотами
    (Німеччина, Великобританія, Китай, Франція, Саудівська Аравія, США та
    Японія), решта обираються від інших країн на основі принципурегіонального представництва. Засідання Виконавчої ради проходятькілька разів на тиждень під головуванням Директора-розпорядника.

    Найважливіше структурний підрозділ МВФ - Тимчасовий комітет зпитань реформи міжнародної валютної системи, фактично забезпечуєполітичне керівництво і займається узгодження всіх питань,що стосуються діяльності Фонду, внесення змін до його статуту, переглядуквот, випуску СДР, принципів використання ресурсів МВФ і т.д.

    Персонал МВФ налічує понад 2000 експертів, очолюваних
    Директором-розпорядником. Директор-розпорядник вибирається Виконавчимрадою (за традицією це - представник Європи). Він не має права голосу,за винятком тих випадків, коли голоси у Виконавчій радірозділяються порівну.

    Основними джерелами фінансування МВФ є внески (квоти)держав-членів і позики МВФ у своїх членів.

    Як правило, МВФ надає кошти своїм членам рівнимикредитними траншами, кожен з яких відповідає 25 відсоткам квотидержави-члена.
    У рамках програми розширеного фінансування членам МВФ моженадаватися середньостроковий кредит (зазвичай на 3 роки) для усуненнявнутрішньо-і зовнішньоекономічних перекосів.
    У той же час, в рамках МВФ діють також і спеціальні механізми:

    Фонд системної трансформації (Systemic Transformation Facility)надає фінансову допомогу країнам, що зазнають труднощі в торговельнійі платіжної системи у зв'язку з переходом до ринкової економіки.

    Фонд компенсаційного фінансування та фінансування у разінепередбачених обставин (Compensatory and Contingency Financing
    Facility) надає допомогу державам-членам у разі несення ними збитків
    (експорт, значне зростання цін на імпортоване зерно), якщо ці збиткиносять тимчасовий характер і зумовлені причинами, що лежать поза сфероювпливу цих країн, а також при необхідності підтримки темпів реформ,що проводяться відповідно до схваленими МВФ угодами.

    За допомогою Системи фінансування буферних запасів (Buffer Stock
    Financing Facility) МВФ може надавати фінансову допомогу длявідновлення запасів сировини.

    Термінова допомога (Emergy Assistance) надається шляхом закупівлітоварів країн, платіжний баланс яких має значні труднощі урезультаті стихійних лих.

    Фонд структурної адаптації (Structural Adjustment Facility) і
    Розширений фонд структурної адаптації (Enhanced Structural Adjustment
    Facility) надає можливість надавати допомогу для проведенняструктурних реформ в країнах, що розвиваються з низькими доходами, а також дляреалізації середньострокових макроекономічних програм.

    Інститут МВФ, створений у 1964 р. (Вашингтон, США), організовує курси тасемінари з підвищення кваліфікації державних службовців з країн-членів
    МВФ.

    КВОТИ, що визначають фінансовий доступ І КІЛЬКІСТЬ ГОЛОСІВ КРАЇН-ЧЛЕНІВ

    Кожен член МВФ має свою квоту (частку), виражену в СДР, якарівна участі країни-члена в МВФ. Квота, яка була створена длявідображення відношення розмірів економіки країн-членів, є базовимелементом у взаємовідносинах фінансового і організаційного характерукраїн-членів і Фондом. Вона визначає кількість голосів, що є україни-члена МВФ, і дорівнює 250 "базисних" голосів, які надаютьсякожній країні, бере участь в Фонді плюс 1 голос за кожні 1000,000 СДР.
    Квота також визначає суму підписки країни на капітал МВФ і можливістьвикористання ресурсів Фонду. Країна-учасник зобов'язана сплатити 25% відвеличини своєї підписки в СДР або у валюті інших країн-учасниць,що визначається МВФ, згідно з постановою, залишок країна оплачує у своїйвалюті.

    Розвиток формул квот.

    Спочатку квоти країн-членів МВФ визначалися, але не прямо,згідно з Бреттон-Вудської формулою. Основними змінними цієї формули булитакі показники як річні імпорт і експорт, золоті запаси і доларовібаланси, національний дохід. Ці показники служили базисом для обчисленняквот до 60-х років.

    У 1963 р. Бреттон-Вудська формула була переглянута, а також булидодані нові формули.

    Взяті разом, вони використовувалися як помічники у визначенніпочаткових квот нових членів і збільшенні квот старих учасників. Ціформули об'єднують економічні показники, описані вище, а такожпоточні прибутки, поточні витрати, а також показники пов'язані з експортом іімпортом. На початку вісімдесятих МВФ спростив процедури розрахунку квот іудосконалив економічні дані, які використовуються у формулах.

    ВСТУП У МВФ

    Коли країна має намір стати учасницею МВФ персонал фондурозраховує для неї квоту і порівнює отриманий результат з квотами вжескладаються у Фонді країн зі схожими економічними характеристиками.
    Отримане значення квоти обговорюється комітетом "Учасників" (membership)
    Виконавчої ради. Після того, як країна збирається вступити до Фондупогодиться з умовами договору членства, Виконавча рада (в повномускладі) готує резолюцію для Ради керуючих. По завершенні всіхформальних кроків представлена країна запрошується в Вашингтон дляпідписання Статей Угоди.

    На 1 серпня 1997 +181 країна була членом Фонду з сумою квотпорядку 145,3 млрд. СПЗ.


    КРЕДИТНА ДІЯЛЬНІСТЬ МВФ

    У Статуті Фонду для ідентифікації його кредитної діяльності використовуютьсядва поняття: 1) угода (transaction) - надання валютних коштівкраїнам з його ресурсів: 2) операція (operation) - надання посередницькихфінансових і технічних послуг за рахунок позикових коштів. МВФ здійснюєкредитні операції тільки з офіційними органами - казначействами,центральними банками, стабілізаційними фондами. Розрізняються кредити напокриття дефіциту платіжного балансу і на підтримку структурної перебудовиекономічної політики країн-членів.
    Країна, яка б вимагала в іноземній валюті, проводить купівлю (purchase) абоінакше запозичення (drawing) іноземної валюти або СДР в обмін наеквівалентну кількість сісей національної валюти, що зараховується нарахунок МВФ в центральному банку даної країни. При розробці механізму МВФпередбачалося, що країни-члени будуть пред'являти рівномірний попит навалюти, а тому їх національні валюти, що надходять до Фонду, станутьпереходити від однієї країни до іншої. Таким чином, ці операції не повиннібули бути кредитними в строгому сенсі слова. На практиці в Фондзвертаються з проханнями про надання кредиту головним чином країни знеконвертованими валютами. Внаслідок цією МВФ. як правило, надаєвалютні кредити державам-членам ніби "під заставу" відповіднихсум неконвертованих національних валют. Оскільки на них немає попиту, вонизалишаються в Фонді до викупу їх країнами-емітентами цих валют.

    Доступ країн-членів до кредитних ресурсів МВФ обмежений певнимиумовами. Відповідно до початкового Статуту вони складалися в наступному: по -перше, сума валюти, отриманої країною-членом за дванадцять місяців,що передували його новому зверненням до Фонду, включаючи витребовується суму,не повинна була перевищувати 25% величини квоти країни, по-друге, загальна сумавалюти даної країни в активах МВФ не могла перевищувати 200% величини їїквоти (включаючи 75% квоти, внесених в Фонд але передплатою). У переглянутому в
    1978 Статуті перше обмеження було усунуто. Це дозволяє країнам -членам використовувати їх можливості одержання валюти в МВФ протягом більшкороткого терміну, ніж п'ять років, які потрібні були для цього раніше. Щодо другої умови, то у виняткових обставинах і йогодія може припинятися.

    МВФ стягує з країн - кредиторів разовий комісійний збір в розмірі 0,5%від суми угоди і певну плату (charge), або процентну ставку, занадані їм кредити, яка базується на ринкових ставках.

    Після закінчення встановленого періоду часу країна-член зобов'язаназробити зворотну операцію - викупити національну валюту у Фонду, повернувшийому кошти в СДР або іноземних валютах. Крім того, країна-позичальникзобов'язана достроково проводити викуп своєї зайвої для Фонду валюти в міруполіпшення її платіжного балансу і збільшення валютних резервів. Якщощо знаходиться в МВФ національна валюта країни-боржника купується іншимдержавою-членом, то тим самим погашається її заборгованість Фонду.

    що купується країною-членом в МВФ перша порція іноземної валюти врозмірі до 25% квоти (до ямайської угоди колишня золота частка) з 1978р. називається резервною часткою. Вона визначається як перевищення величиниквоти країни-члена над сумою що знаходиться в розпорядженні Фонду запасунаціональної валюти даної країни.

    Кошти в іноземній валюті, які можуть бути придбані країною -членом зверх резервної частки (100% величини квоти), діляться на чотирикредитні частки (транші) по 25% квоти. Гранична сума кредиту, якукраїна може придбати в МВФ у результаті повного використання резервноїі кредитної частки, становить 125% розміру її квоти. Зобов'язання країни --позичальника передбачають проведення нею відповідних фінансово -економічних заходів, фіксуються в "листі про наміри",направляється в МВФ. Якщо Фонд визнає, що країна використовує кредит "усуперечності з цілями Фонду "або не виконує його розпоряджень, він можеобмежити або повністю припинити кредитування країни. Використанняпершої кредитної частки може бути здійснене як в формі прямої купівлііноземної валюти, при якій країна отримує всю витребовується сумунегайно після схвалення Фондом її запиту, так і шляхом укладення з МВФугоди про резервний кредит.

    Угоди про резервний кредит, або угоди "стенд-бай" (Stand-by
    Arrangements), забезпечують країні-члену гарантію того, що вона зможеотримувати іноземну валюту від МВФ в обмін на національну відповідно додомовленістю в будь-який час при дотриманні країною обумовлених умов.
    Подібна практика надання кредитів аналогічна відкриттю кредитноїлінії.

    Головним призначенням кредитів "стенд-бай" є в даний часкредитування макроекономічних стабілізаційних програм країн-членів МВФ.
    Валюта, що надається Фондом у вигляді резервного кредиту в рамках верхніхкредитних часткою, видається певними порціями (траншами) черезвстановлені проміжки часу протягом терміну угоди.

    Підставою для звернення країни до МВФ з проханням про надання кредитув рамках системи розширеного кредитування може бути серйозне порушеннярівноваги платіжного балансу, викликане структурними розладами вгалузі виробництва, торгівлі або цінового механізму. Угоди пророзширених кредити звичайно обмежені терміном на три роки; при необхідностіта на прохання країн-членів - до чотирьох років. З листопада 1992 р. діютьнаступні ліміти доступу країн-членів до ресурсів МВФ в рамках резервних ірозширених кредитних угод (разом або роздільно): наданнякредитів протягом року до 68 "і квоти країни-члена: кумулятивна,що включає заборгованість країни але раніше отриманих кредитах, граничнавеличина - 300 "/ про квоти (в чистому численні, тобто за вирахуванням сумимайбутнього викупу країною її національної валюти протягом термінукредитної угоди).

    МВФ і платіжні баланси беруть участь у ньому КРАЇН

    МВФ створений для того, щоб за допомогою часткової інтернаціоналізаціїзолотих і валютних резервів беруть участь у ньому країн створити пулміжнародних ліквідних ресурсів, який повинен служити джереломтимчасового покриття пасивного сальдо платіжних балансів країн, що немають в своєму розпорядженні необхідними для цього власними ліквідними ресурсами і немають можливості отримати звичайний банківський кредит за кордоном.

    Фонд надає свої ресурси беруть участь у ньому країнам у форміпродажу необхідної їм іноземної валюти на національну валюту.

    Роки існування МВФ показали, що шляхом частковоїінтернаціоналізації золотих і валютних резервів не можна вирішити проблемуміжнародної ліквідності. Ресурси фонду виявилися явно не достатніми длятого, щоб врегулювати пасивне сальдо платіжних балансів складаються вньому держав. Однак ресурси фонду широко використовувалися США та іншимикраїнами як один із засобів тиску на менш могутніх ікраїн, що розвиваються. Нижче наведена шкала процентних ставок, що нараховуються
    МВФ з травня 1963 року.

    | Час | |
    | Користування | Сума кредитів у відсотках і квотою |
    | Кредитом | |
    | | Від 0% до 50% | від 51% до 100% | від 100% і більше |
    | До 3 місяців | Відсотки | не | стягуються |
    | Від 3 до 6 міс. | 2,0 | 2,0 | 2,0 |
    | Від 6 міс. до 1г. | 2,0 | 2,0 | 2,5 |
    | Від 1 до 1,5 років | 2,0 | 2,5 | 3,0 |
    | Від 1,5 до 2 років | 2,5 | 3,0 | 3,5 |
    | Від 2 до 2,5 років | 3,0 | 3,5 | 4,0 |
    | Від 2,5 до 3 років | 3,5 | 4,0 | 4,5 |
    | Від 3 до 3,5років | 4,0 | 4,5 | 5,0 |
    | Від 3,5 до 4 років | 4,5 | 5,0 | - |
    | Від 4 до 4,5 років | 5,0 | - | - |

    Кредитні операції МВФ можна розділити на два періоди: перший період-з
    1947 по 1956 і другий-з 1957 по 1966 рік.

    У 1947 році МВФ надав кредити 8 країнам на загальну суму 467,7млн. доларів, у тому числі Англії-240 млн. доларів, Франції-125,
    Голландії-52 млн.

    Проте вже в 1948 році кредитний механізм фонду, на якийпокладалися великі надії, почав працювати з перебоями. Платіжні баланси
    Західної Європи виявилися пасивними. Тому вони не тільки не моглипогасити заборгованість, але й мали потребу в нових кредитах.

    Керівники МВФ вже в 1948 році були змушені визнати, що фонд неможе впоратися з поставленими завданнями, оскільки криза валютно -фінансових відносин виявився значно глибше, ніж це очікувалося пристворення фонду.

    Управлінська структура МВФ - Рада керуючих, в якому кожнакраїна-член представлена керівником і його заступником, що призначається нап'ять років. Зазвичай це міністри фінансів або керівники центральних банків.

    МВФ влаштований за зразком акціонерного підприємства. Тому можливістькожного учасника впливати на його діяльність за допомогоюголосування визначається часткою в капіталі. Найбільшою кількістю голосів у
    МВФ володіють:

    "США-17,7%

    Німеччина-5,5%

    Японія-5,5%

    Великобританія-4,9%

    Саудівська Аравія-3,4%

    Італія-3,1%

    Росія-2,9%

    Частка країн ЄС-26,2%

    24 промислово розвинених держав мають 59,6% голосів у МВФ. На часткуінших країн, які складають майже 86% кількості членів Фонду, доводитьсялише 40,4 голосів ".

    Директор-розпорядник (з 1987 р.) - Мішель Камдессю (Франція), йогозаступники (з 1994 р.) - Стенлі Фішер та інші (США).

    На перших порах МВФ як кредитор грав скромну роль. Однак у 70-х іособливо в 80-х роках відбулося значне розширення його кредитноїдіяльності.

    Найменш розвиненим країнам надавалися пільгові кредити за рахунокспеціальних фондів.

    МВФ не тільки безпосередньо кредитує країни-члени, але й допомагає їмотримати кредити в уряду промислово розвинених країн, центральнихбанків, групи МБРР, Банк міжнародних розрахунків, а також у приватнихкомерційних банків. Навіть невеликий кредит МВФ полегшує доступ країні наприватний світовий ринок позичкових капіталів. Надаючи кредит, МВФ як бизасвідчує платоспроможність даної країни, виступає в якості їїгаранта. Розширення в 70-80-і роки кредитування Фондом країн, що розвиваютьсябуло пов'язано з істотним погіршенням їх валютного становища в результатідвох раундів підвищення світових цін на рідке паливо. У 1977-1991 рр..що розвиваються, країни-імпортери нафти отримали 85,7% кредитів МВФ. ВпершеПісля 1985 року сума кредитів перевищила погашення заборгованості.

    Розширення кредитної діяльності Фонду обумовлено трьома основнимичинниками.

    1. Події на Близькому Сході, війна в Перській затоці призвели доскорочення поставок нафти на світовий ринок і зростання цін на неї, що погіршилоплатіжні баланси ряду країн.

    2. МВФ активізував фінансову підтримку країнам, що розвиваються,приступити до макроекономічних та структурних реформ, а також включивсяу врегулювання зовнішнього боргу цих країн.

    3. З 90-х зросли кредити МВФ країнам Східної Європи і колишнього СРСРу зв'язку з глибокими соціально-економічними перетвореннями і переходом доринкової економіки.

    Всім ясно, що стабільність національної валюти забезпечує істабільність на світовому ринку. Долар є такою валютою протягомбагатьох років.


    СПЕЦІАЛЬНІ ФОНДИ

    З метою розширення своїх кредитних можливостей МВФ практикує створенняспеціальних фондів (англ. facility - пристрій, механізм, фонд). Вонирозрізняються за цілями, умов і вартості кредиту.

    1. Фонд компенсаційного і непередбаченого кредитування призначений длякредитування країн-членів МВФ, у яких дефіцит платіжного балансуобумовлений зовнішніми, не залежними від них чинниками. У їх числі: стихійнілиха, непередбачене падіння світових цін, промисловий спад і введенняпротекціоністських обмежень у країнах-імпортерах. поява товарів -замінників і т. п. Цей фонд включає три компоненти:

    1) з 1963 р. кредитування (в даний час до 30% квоти) країн,особливо експортерів сировини, валютні надходження яких скорочуються ввнаслідок падіння світових цін на сировину;

    2) з 1981 р. кредитування (до 15 "/ о квоти) країн-імпортерів зерна,зазнають труднощів у зв'язку зі зростанням світових цін на зерно: з грудня
    1990 по червень 1992 р. кредитування країн-імпортерів нафти, нафтопродуктіві природного газу:

    3) з 1988 р. компенсаційне фінансування непередбачених втрат длядопомоги країнам, що випробовують вплив непередбачуваних зовнішніх чинників (до
    30% квоти).

    Крім того, країна має можливість звернутися до МВФ з проханням провиділення коштів в рахунок особливої кредитної частки (до 20% квоти), якаможе бути використана на вибір на додаток до будь-якого з перерахованихтрьох видів кредитування. Якщо труднощі платіжного балансу викликані лишезниженням експортної виручки або збільшенням витрат на імпорт зернових,ліміт компенсаційних кредитів обмежується 65% квоти країни. Привикористанні країнами кредитів Фонду для відшкодування збитків, пов'язаниходночасно з падінням експортної виручки і збільшенням витрат на імпортзерна, а також у разі одночасного застосування двох із трьох компонентівмеханізму компенсаційного кредитування встановлюється комбінованийліміт у розмірі 80% квоти. Загальний ліміт доступу до кредитів Фондукомпенсаційного і непередбаченого кредитування з урахуванням всіх йогокомпонентів становить 9 5 "/ о квоти країни.

    2. У червні 1969 р. створений Фонд кредитування буферних (резервних) запасівдля надання допомоги країнам, що беруть участь в створенні подібних запасівсировинних товарів відповідно до міжнародних угод, якщо цепогіршує їх платіжний баланс. Ліміт - 30% квоти.

    3. З 1989 р. функціонує Фонд фінансової підтримки операцій поскороченню і обслуговуванню зовнішнього боргу. Це пояснюється активною роллю
    МВФ в урегулюванні боргової кризи країн, що розвиваються в 80-х роках.
    При наданні резервних або розширених кредитів країнам-боржникамчастина суми цих кредитів (до 25%) може бути зарезервована з метоюскорочення основного боргу. Крім того, з метою часткової компенсаціїпроцентних платежів або додаткового забезпечення основного боргу заобміні по паритетній вартості боргових зобов'язань на облігації з більшнизькою процентною ставкою МВФ може виділяти додаткові кошти понадрезервних або розширених кредитів. Ліміт кредитів складає з листопада 1992р. 30% квоти країни. Фактично величини додаткового кредитувизначаються Фондом у результаті розгляду кожного конкретного випадку, зурахуванням "ступеня радикальності" програми макроекономічної стабілізації таструктурної перебудови відповідної країни.

    4. У квітні 1993 р. МВФ заснував Фонд підтримки структурнихперетворень. Цей фонд орієнтований на країни, що здійснюють перехід доринкової економіки шляхом радикальних економічних і політичних реформ.
    Приводом для його використання може бути, по-перше, різке падіннянадходжень від експорту внаслідок переходу до багатосторонньої, заснованої наринкових цінах торгівлі, по-друге, значне і стійке збільшеннявартості імпорту через світові ціни, особливо на енергоносії, і. по -третє, поєднання обох цих явищ. Надання кредитів в даномувипадку обумовлюється виконанням країною - позичальниці набору більш
    "М'яких" макроекономічних зобов'язань, чим ті, з якими пов'язанеотримання стандартних повномасштабних резервних кредитів. Країни-члениможуть отримувати кошти в рамках "проміжного", або "перехідного",кредитування до 50% їх квоти. Кредити надаються двома рівними часткамипо 50% кожна з інтервалом в півроку. Практично цей фонд утворенийголовним чином для країн колишнього СРСР, що переживають величезні труднощі вумовах переходу до ринкової економіки і не здатних поки виконуватизвичайні жорсткі вимоги МВФ.

    Отримання країнами членами МВФ коштів зі спеціальних фондів - цедоповнення до їх кредитних часток. Використання країною ресурсів спеціальнихфондів може збільшувати що знаходиться в розпорядженні МВФ запас їїнаціональної валюти понад кумулятивних меж, встановлених дляотримання кредитних часткою.

    Крім функціонуючих нині чотирьох спеціальних фондів МВФ періодичностворює тимчасові кредитні фонди з метою вирішення гострих проблемміжнародних валютних відносин. Для їх формування притягуються позиковікошти з різних зовнішніх офіційних джерел. До тимчасовихспеціальних фондів відносяться:

    1) Нафтовий фонд в обсязі 6,9 млрд. СДР, або 8 млрд. дол (1974-1976рр..). надавав кредити країнам-членам МВФ для покриття додатковихвитрат, викликаних збільшенням вартості імпорту нафти і нафтопродуктів.
    Необхідні для цього ресурси позичили переважно країни-експортеринафти. Країни, що розвиваються кількісно переважали серед одержувачівкредитів, але їх частка була невелика (1/3) в порівнянні з розвиненимидержавами. Умови надання кредитів з нафтового фонду булижорсткі: порівняно високі процентні ставки (не менше 7,2% річних);обов'язкове виконання рекомендацій МВФ при проведенні національноїВнаслідок цього доступ, що розвиваютьсякраїн до ресурсів нафтового фонду був обмежений: за рахунок його кредитів вонипокрили лише 1/3 додаткових витрат на імпорт нафти, що подорожчала;

    2) Довірчий фонд - в обсязі 4 млрд. СДР, або 4,9 млрд. долл. (1976 -
    -1981 Рр..); Створений в основному за рахунок прибутку від продажу на аукціонах частинизолотого запасу МВФ. Одержувачами кредитів з цього фонду були найменшрозвинені країни. Умови даних кредитів були порівняно пільгові: країни -позичальники не вносили в МВФ еквівалент одержуваних коштів у національнійвалюті, процентна ставка невисока 0,5%, термін кредиту 10 років. Ціумови в найбільшій мірі відповідали вимогам країн, що розвиваються. 55країн отримали з довірчого фонду 3 млрд. СДР. Інша частина булапередана розвиваються пропорціонально їх квотами:

    3) Фонд додаткового кредитування або фонд Віттевеєна - на ім'ядиректора-розпорядника МВФ; час дії 1979-1984 рр.. Мета цього фонду
    - Надавати за рахунок позикових коштів додаткові кредити країнам,що випробовує особливо різкі і затяжні кризи платіжних балансів івичерпав ліміти звичайних кредитів МВФ. Ресурси фонду Віттевеєна (7,8млрд. СДР, понад 10 млрд. долл.) сформовані за рахунок кредитів 13 країн -членів МВФ, а також Швейцарського національного банку. Кредити з цьогофонду отримали 26 країн:

    4) Фонд розширеного доступу до ресурсів МВФ; наступник фондудодаткового кредитування, функціонував в 19811992 рр.. Мета фондунадавати додаткові кредити країнам-членам, у яких масштабинерівноваги платіжних балансів непомірно великі в порівнянні з розмірамиїх квот. Цей фонд використовувався в тих випадках, коли країна мала потребу вкоштів в більших розмірах, ніж вона могла отримати в МВФ в рамках чотирьохкредитних часткою і системи розширеного кредитування, і на більштривалий термін для здійснення коригувальних економічних заходів прибільшому періоді погашення кредиту. Джерелом ресурсів фонду буливласні кошти МВФ, залучені в формі підписки, і запозичення уінших країн. У зв'язку із збільшенням квот країн-членів МВФ вказаний фондприпинив свою діяльність у листопаді 1992 р.; 5) Фонд структурноїперебудови (з березня 1986 р.): надає пільгові кредити найбіднішимкраїнам, що розвиваються, що випробовують хронічну кризу платіжного балансу вметою здійснення середньострокових програм макроекономічної і структурноїперебудови. Станом на вересень 1993 р. 36 країн (з 61 країни,що має на них право) отримали ці пільгові кредити в сумі 1,5 млрд. СДР,або близько 2,1 млрд. дол Умови позик: 0,5% річних: погашення протягом
    10 років; ротаційний період до 5 '/ 2 років. Ліміт кредитів - до 50% квоти.
    Джерело ресурсів (2,7 млрд. СДР) - погашення кредитів, наданихдовірчим фондом;

    6) Розширений фонд структурної перебудови; з грудня 1987 р.надає кредити за рахунок як невикористаних ресурсів фондуструктурної перебудови, так і спеціальних позик і пожертв (6 млрд.
    СПЗ). По своїх цілях і механізмі функціонування цей фонд єнаступником фонду структурної перебудови. Крім 61 країни право одержаннякредиту від цього фонду в квітні 1992 р. було надане ще 11 країнам,включаючи Албанію і Монголію. 29 країн використали це право до вересня 1993м. на суму 3,2 млрд. СДР (фактично - 2,4 млрд. СДР). Країна-член маєможливість отримувати ці кредити терміном на 3 роки до 190% квоти, іноді привиняткових обставинах до 255% квоти. Спочатку термін дляукладання угод про позики був установлений по листопад 1990 р., вНадалі він неодноразово продовжувався (до 28 лютого 1994 р.).

    Наприкінці 1993 р. утворений новий розширений фонд структурної перебудови
    - Правонаступник попереднього. Обсяг нового фонду - 5 млрд. СПЗ (близько 7млрд. долл.) для надання пільгових позик терміном три роки і 2 млрд.
    СПЗ (близько 3 млрд. долл.) для субсидування процентних ставок по цихпозиками. До травня 1994 р. 43 країни погодилися брати участь у формуванніцього фонду. У програмах структурної перебудови економіки, які станутьздійснюватися за сприяння нового фонду, буде приділятися більше увагисоціальний захист населення і вдосконаленню структури державнихвитрат. Термін дії нового розширеного фонду структурної перебудови --до кінця 1996 р., а кошти по укладених угодах будутьнадаватися країнам-позичальникам до кінця 1999 р.

    Утворення додаткових спеціальних фондів в рамках МВФ шляхомзапозичення ресурсів у інших країн-членів - це один із проявівпроцесу адаптації системи міждержавного кредитування і валютногорегулювання до мінливих умов світової економіки. МВФ виконує рольпосередника при перерозподілі позикового капіталу від більш благополучнихкраїн-кредиторів до країн, що відчувають потребу у кредитах.
    Одночасно, надаючи силовий вплив на економічну політику країн
    - Кредиторів. він виступає як гарант повернення цих коштів.


    РОЛЬ МВФ в регулюванні міжнародних валютно-КРЕДИТНИХ ВІДНОСИН

    МВФ здійснює спостереження і контроль за дотриманням країнами-членамисвого Статуту, який фіксує основні структурні принципи світовоївалютної системи.

    За час свого існування МВФ перетворився на справді універсальнуорганізацію, добився широкого визнання як головнийнаднаціонального органу регулювання міжнародних валютно-кредитнихвідносин, авторитетного центра міжнародного кредитування, координатораміждержавних кредитних потоків і гаранта платоспроможності країн --кредиторів. Одночасно він починає грати важливу роль в реалізації рішень
    "Сімки" провідних держав Заходу, стає ключовою ланкоюформується системи регулювання світової економіки, міжнародноїкоординації, узгодження національних макроекономічних політик. Фондзарекомендував себе активно функціонуючим світовим валютним інститутом,накопичив великий і корисний досвід.

    МВФ - КИРГИЗСТАН

    У Центральній Азії Киргизстан виділяється тим, що обрала західнумодель політичного та економічного розвитку. У відсталою, слаборозвиненоюазіатській республіці колишнього СРСР зроблена спроба побудувати суспільство,засноване на західних цінностях. З 1993 по 1996 рік республіка отримувала надушу населення у вигляді кредитів більше доларів ніж будь-яка інша країна СНД.
    Тільки на підтримку національної валюти - сома - Киргизстану щорічнонаробив приблизно по 100 мільйонів доларів. У 1996 році МВФ надав
    Киргизстану режим найбільшого сприяння і збільшив розміридопомоги. Незважаючи на це економічне становище країни безперервнопогіршувався. Поступаем в КР кошти використовуються головним чином дляосвоєння ресурсів країни, створення інфраструктури для вивезення сировини іпідживлення місцевої еліти.

    Низький платоспроможний попит, ослаблення виробничих зв'язків,неконкурентноспроможною окремих видів продукції, що випускається, відсутністьматеріальних і фінансових ресурсів, зростання кредиторськоїой і дебіторськоїзаборгованості - все це підірвало основи і без того дуже слабкої економікикраїни. Темпи спаду промислового виробництва в 1992 р. склали 26,4%,в 1993 - 24,6, в 1994 - 27,9. (за іншими даними до 50%), у 1995 -50% У 1997м. деіндустріалілізація в КР завершилася.

    У суспільстві відбулося різке майнове розшарування. У країнівстановився значний розрив між багатими (3% населення) і бідними
    (97%). Місцеві комерсанти вивезли з країни все що можна - кольоровіметали, машини, верстати, свинцево-цинковий руду, вовну, шкіру і т.д. Увідсутність готівки барани перетворилися на грошову одиницю. Розрахунки напериферії, особливо у віддалених населених пунктах, нерідко виробляються здопомогою баранів. Впровадження західна модель, проведене прямолінійно, безурахування місцевих традицій і особливостей, призвело до загострення внутрішніхпротиріч і проблем. Найбільш небезпечним з них є регіоналізм.
    Політична і господарська еліта Киргизії з давніх пір була розділена надва регіональні клану - північний і південний. У 70-80 роках між нимивстановилася рівновага. Сфери впливу були розділені і склалосястановище влаштовувало обидві сторони. Послідував у 1992-1995 роках переділвласності привів до порушення рівноваги. При А. Акаєв північний кланстав швидко набирати силу. Він і раніше переважав південний за чисельністю тапотенціалу. Але в даний час це положення закріпилося ще більше.
    Представники півночі тримають у своїх руках основні важелі влади івласність.

    Протиріччя між північчю і півднем вже стали причиноювнутрішньополітичної кризи в 1994 році. Сьогодні доводиться констатувати,що А. Акаєв і його оточення не контролюють у повному обсязі обстановку напівдні країни. Місто Ош сьогодні є перевалочним центром наркоторгівлі.
    Його називають регіональною столицею наркобізнесу. Час від часуз'являються повідомлення про діючі у важкодоступних, гірських районах південноїчастини Киргизстану таборів бойовиків афганських і таджицьких опозиціонерів.

    Іншим наслідком проведеного в КР експерименту є повназалежність країни від фінансових вливань заходу. Без дотацій економіка КРвже не може існувати. Захід кредитує під заставу наземних і підземнихресурсів (золото, срібло, сурма, ртуть та інше). Таким чином найбільшймовірне майбутнє КР - це повторення шляху найбільш відсталих держав
    Африки та Латинської Америки.
    Про взаємини КР з МВФ докладніше:

    БІШКЕК, 27 травня. Директор-розпорядник Міжнародного валютного фондувисоко оцінив дії Киргизстану з переходу до ринкової економіки. Мішель
    Камдессю виступив 27 травня на святкування п'ятої річниці введеннянаціональної валюти Киргизстану - сома на що проходить у Бішкеку конференції
    "Завдання і перспективи перехідних економік". У роботі конференції беруть участьтакож експерти з Всесвітнього та Азіатського банків. Мішель Камдессю відзначив,кредитними лініями більше 420 мільйонів доларів США, випередивши інші країни
    СНД у ве

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !