ПЛАН

1.Вступ.

2.Українська державна символіка.

3.Вісновок.

ВСТУП

Історія національно-визвольних рухів свідчить, що в моменти їхньогопіднесення суспільна увага зосереджується на проблемі джерел історії тасімантікі національної символіки. Це цілком природно, бо національнісимволи - не випадкові значки і барви. Вони постають внаслідок історичногота культурного розвитку народу і тісно пов `язані з його духовністю, з йогопрагненням до єднання, готовністю до здійснення своїх національних завданьта забезпечення національних інтересів.

Українська державна символіка

Українська державна символіка,-як у скіфських царів, у старокняжій
Київській державі та в УНР, --відображує традиційну українську символіку, що формувалася протягомтисячоліть і належить до найбагатших та найзмістовніших символічних системлюдства. Ключем до її розуміння є чільний їїсім-вол, нині відомий підназвою «Тризуб».

Перша літописна згадка про тризуб як про вели-кокнязівській знакстосується ХХст.Його зображено -ня відоме із печатки Святослава Ігоревіча.Згодом цей знак карбується насрібних монетах великого князя київського Володимира Святославовича де зодного боку портрет володаря, а з іншого-тризуб.

Тризуб символізує туж саму трійцю жіттєтворчіх енергій, що й хрестта шестікутна зірка, тобто
Мудрість, Знання і Любов (або Вогонь, Воду й Жит-тя). Тож тризуб можназустріти на цеглі Десятинноїцеркви, на плитах Успенської церкви у Володимирі-
Волинському, його зображення знайдено на варязь -кому мечі, в гербі французької королеви Анни, нанадробку св.Еріка у Швеції та ін.

Тризуб на час прийняття Руссю-Україною христи-янства був настількипопулярним, що хрест дове-лось об `єднати з ним в один знак, - для сприймаю-

ня широкими верствами народу. Поєднання хреста й тризуба і сьогоднівисочить над Києвом на маківці реставрованих Золотих воріт, на маківках
Володи-мирського собору (де тризуб уже ледь помітний).

Кожен символ ставить акценти на різних аспек-тах світобудови,графіка кожного знаку лаконічначітка і промовиста. Якщо хрест концентрує увагу назначімості длясвітобудови третьої сили, то тризуб, відображаючи як триєдністьсвітобудови, так і троїстість полум `я-енергії, принцип вогнюі поступу.

У прямих предків сучасних українців-слов `янсь -кого племені полян, званих також «русь» і «Сколе-ти», як і у їхніхпопередників, паувала триком компонентний структура суспільства і булапоширена легенда про походження Полянської (Київської) дер-жави від трьохбратів, що «сіли» на трьох кіївсь -ких горах.Зверхнікі полян-русів, київські князі,так само, як і царі скіфів, карбувалі на своїх монетах знак Трійці-
Тризуб.

Поряд з офіційною функцією державного і релі-гійного символів Тризубмає на Україні і широку естетичну функцію та функцію оберегу. Тризуб зоб -ражався як в орнаментах тканин, килимів, карб-вання, так у рукописнихтекстах книг, на монетахі печатках, на ювілірніх виробах, державних від -знаках, підвісках і навіть на посуді.

Культ тризуба в орнаментуванні українських рукописів зникає, на жаль
, У XVIIст. разом із заміною рукописів друкованими книжками. Однак ународному побуті найменш денаціоналізованіх, гірських районів України вінживе й досі.Так у Карпатах, під Різдво чи Йордань, селяни деяких сілдонедавна малювали на своїх хатах споконвічні магічні знаки тризуба.

Крім містичного знака-тризуба українська дер-жавно символіка включаєжовто-блакитні барви.

На відміну від однозначного слова «колір», сло-во «барва» багатозначно
. В старовину воно озна-чало не лише певний колір, але й уніфікованийодяг, тобто належність до певної групи людей. Один з діалектних варіантівслова «барва» набув значен -ня матеріального барвника, це слово «фарба», інший «варна» - зберіг лишейого друге значення: певної групи людей.

У давніх аріїв було три барви (варни): біла --старшина, жреці - правителі, яких звали Рахману
(брахмани); червоно - малинова - воїни (шатри, кшаттії); чорна - сіячі таскотарі (Вайшії `ї і шуд -ри).

Запорожці, як люди, що повністю присвятили себе священній війні за
Україну, дотримувались звичаїв і символіки барви воїнів - зодягалісь учервоно-малиновий одяг і мали, мрім мирного жов-то-блакитного, бойовий,червоно-малиновий стяг;гетьман мав срібно-білого прапора, військово-маг -натські формування - червоно-білого, а військово -народні-червоно-чорного. Оскільки гетьман у пев -них ситуаціях мав виступити то від старшини, товід козацтва, то від селян, а то й від усіх зра -зу - він мав бунчуки білого, червоного, та чор-ного кольорів.Біло-червоно -чорна символіка кольо -рів збереглася і до сьогоднішнього дня на Східній Україні в традиціївишивати червоно-чорним по бі-лому, що символізує єдність усіх груп
(барв, варн)у одному народі.

Можна наводити чимало пікладів популярності біло-червоно-чорної барвина Україні, але жоден зціх традиційних кольорів не став державною бар-воюв силу двох причин. Перша полягає в тому, що ця барва є спільною длядесятків націй і на-родностей, які розвинулися з єдиної давньоарійсь -кої спільності, а друга - в тому, що за цими ко -льорамі протягом тисячоліть, міцно встановилася соціальна функція. Уукраїнців національною бар-вою стала інтегруюча релігійна блакитно - жовта
.

Після батіївського погрому на Київських землях завмерла усяка національнаі державна діяльність.
Коли ж нація почала оживати, - відродилась і сим -воліка. Національна барва з `являється по всій Ук -раїні і, насамперед, у розписах церков та у цер-Ковно речах-ризах,фарбованій різьбі іконоста -сів. Ця барва оживає також у творах мистецтва - мініатюрах і прикрасах, умасовому виготовленні жовто - блакитних тканин, у гербах українськихземель. Так герб роду Богунів мав голубий щит із золотолтою підковою ізолотим кавалерськім хрес-том.

Звертає на себе увагу органічна близькість українців різних земель ізнаціональною блакитно -жовтою барвою, яка виразно виявилася за середньо -віччя, коли почалась повсюдно фіксація та форма-лізація національноїсимволіки. Як відомо, Київ -щина на цей період встановила золотого тризуба на голубому полі, Галичина
- Золотого лева на голу-бому полі.Так на землях України узаконилися одна -кова національна барва. Збіг досить промовистий,якщо зважити, що ці землі на той час не були об `єдНані в єдиній Український державі.

Жовто-блакитна барва була наствлькі усвідом-леною як національнаукраїнська, що узаконення Центральною Радою жовто - блакитного прапора як

державного символа, яке сталось 22 березня 1918р., не викликало ні в
Україні, ні в Росії жодного сумніву, що до правомврності цього акту.

Висновок

Сьогодні наш прапор майорить на вершинах Гімалаїв,
Ельбрусу і Кіліманджаро, а жовто - блакитна барва, як Укра -їнська національна символіка, утвердилась на всіх материкахпланети.