Роберт Бернс

Бенс Роберт (Burns, 1759-1796) - видатний шотландський поет. Творчість його і в даний час має таке ж значення в Шотландії, яке наприклад мало творчість Т. Г. Шевченка на дореволюційній Україні. Підпорядкована Англії Шотландія поступово втрачала незалежність, навіть у національному побуті, мові та літератури. Лондон всьому задавав тон. Прояв шотландцями будь-яких ознак самобутності, національного, в такій формі, яка могла б нагадувати про відособленість, Англією не схвалювалося. Шотландцям дозволялося тільки красуватися в своїх національних костюмах, але говорити по-шотландськи в Англії вважалося «Трошки некультурним». Боротьба шотландців за незалежність в особливо різкій формі не виявлялася, але у прихованому вигляді не припинялася. В тій чи іншій формі шотландці протестували проти англійської державності. Шотландія, країна в значній мірі землеробська, гостріше відчувала гніт капіталізму і розорення їм села. Селяни, зігнані з землі капіталістом і поміщиком, наповнювали фабрики і заводи, йшли в колонії і на службу в численний торговий і військовий флот. Чимало їх бродила по країні у вигляді босяків і бродяг. Селяни більш міцні все ж трималися за землю, хоча це їм діставалося дорогою ціною. Б. належав до селянства, яке трималося частиною на своїх клаптиках землі, частиною обробляло землю, орендовану в поміщиків, і в своїй творчості він відбив переважно побут і ідеологію своєї соціальної групи. Центральна фігура його поезії - «простий, чесний, діловий, трудящий і просто релігійний фермер ». Ідеал його намічений в «Суботній вечір селянина». Просту трудове життя фермера він протиставляє життя городян і аристократії. Він радить своєму фермери не брати приклад з аристократів і городян. «Залиш шовку пустоголовий йолопом і дорогі вина негідникам - простий і чесний фермер і без того цар над людьми. Король може дати звання маркіза, графа, князя, лицаря, але що все це в порівняно з званням простого трудящого людини? Всі чини тільки відбиток золотої монети ». Простоту і внутрішній Б. протиставляє етикету і манірності аристократії. У релігії він заперечує догматизм і обрядовість духовенства. У свою творчість він вводить елементи, абсолютно чужі і ворожі творчості поетів аристократії. Т. зв. «Покидьки суспільства», перетворені на бродяг селяни, зображені ним реально, хоча без співчуття і навіть з деякою часткою цинізму в поемі «Веселі бродяги» (The Jolly Beggars). Мова і хвастощі своїм розпустою однієї з героїнь цієї поеми приводили в жах тогочасних класиків, які вибирали «Благородний», піднесений матеріал для своєї творчості.

Б. приділив чимало місця і страшною фантастиці, так зв. «Готичного романтизму». Це літературний напрям хоча і було реакцією проти класицизму, але виходило почасти із середовища аристократії, і Б. тому не міг його визнати. Замість жахів «Замку Отранто» та ін подібних творів Б. явно пародіює стиль «страшних романів» (поема «Том О'Шентер»).

Всі елементи побуту дрібномаєтного землевласника і фермера знайшли у творчості Б. своє відображення: їх примітивна філософія, повір'я, обряди, трудові процеси, ідеали. Особливо докладно зображено процес селянської праці з усією його обстановкою; Бернсом не забуті зрізаний плугом польова квітка, розорене гніздо миші і т. д. Навколишнє селянина природа зображена не з точки зору любующегося нею городянина; на тлі цієї природи завжди трудящий або відпочиваючий селянин; побачення відбувається «серед колосків ячменю»; у Бернса «Зелень ніжиться в росі, проліски кивають і аромат фіалки ллють в лісі, де звуки тануть, дрізд з коноплянка співають, нирок ковзає по водної гладі, грають качки в очереті, жайворонок із зорею тремтить з піснею в небесах »і т. д. (див. також його «Станси до гірської маргаритці»; «Джон-Ячмінне зерно», «Моє серце в гірській країні »,« Чесна чи бідність схилила його голову »та інші твору).

В своєму середовищі Бернс користувався величезною популярністю. Подобалися завзятий тон, національний характер, установка на фермера як на основну групу в суспільстві і ще те, що мова його пісень - мова, якою говорили шотландські фермери; по своєю формою його пісні близькі до шотландської народній баладі.

Велика французька революція безпосередньо у творчості Бернса не позначилася, так само як і класова боротьба його часу, але все-таки він її вітав захоплено як перетворення суспільного устрою, головним чином як запеклу боротьбу проти ненависної йому аристократії.

Список літератури

Бібліографія: I. Рос. перев: Гербель Н. В., Англ. поети в биогр. і зразках, СПБ., 1875

Р. Бернс і його твори в перекл. рос. писат., під ред. І. А. Білоусова, СПБ., 1904, «Дешева бібліотека» Суворина

R. Burns Life and Works, ed. R. Chambers, revised by Wallace, 4 vols., Chambers, 1896

Poetry, ed. W. E. Henley and T. F. Henderson, 4 vols., Nelson, 1896-1897, нове видання, 1901

Дешеве видання: The Poetical Works of R. Burns, Tauchnitz ed., Lpz.

II. У загальних працях з історії зап. літератури Тена І., Геттнера Г., Стороженко Н., Когана П., Фріче В.

Карлейль Т., Р. Бернс, історичні та критичні досліди, М., 1878

Стаття Іванова І., Р. Бернс, журн. «Рос. думка », 1896, за липень і серпень.

Батюшков Ф., стаття в «Іст. зап. літератури », вид. «Світ», М., т. I, 1912

Вейнберг П. І., «Нариси з іст. зап. літератури », СПБ., 1907

Stevenson R. L., Burns, in «Men and Books », Chatto

Blackie J., Life of R. Burns, L., 1888

Craigie W., A Primer of Burns, L., 1896

Henderson T., R. Burns, L., 1904

Shairp J., R. Burns, L., 1887, English Men of Letters

Angeller A., Etudes sur la vie et les