ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Теорія менеджменту
         

     

    Менеджмент

    Мен-т как вид деят-ти
    Термін м-т - аналог термін управління, але управління набагато ширше, тому щозастосува-ся до різних сфер деят-ти людини. Термін м-т застосовується тільки доуправління соц-ек відносинами на ур. фірми, що діють в умовах ринку, вОстаннім часом у США цей термін стали застосовувати у відношенні непідприємницьких організацій. М-т амер походження не перекладається надр мову дослівно. Так в англо-язичіє країнах він застосува-ся досить вільнодля позначення управління різними видами господарської деят-ти. М-Т --сов-ть принципів, м-дів управління фірмою, спрямованих на досягненняпоставлених цілей на основі викорис-я внут потенціалу фірми.
    М-Т - управління підприємцями деят-тьма. М-т тісно пов'язаний з оптимізацієювикористання фірмою персоналу, обладнання, методів діяльності, ден рес -сов. У зв'язку з че виділяють м-т персоналу, оперативний, фінансовий м-т і т.д. в умовах рин ек-ки м-т означає: 1) орієнтацію фірми на попит іпотреби рнка; на запити конкретних споживачів і організаціювиробництва тих видів продукції, кіт користуються попитом і можуть принестипідприємству намічену прибуток; 2) постійне прагнення до збільшення вироб -ва, отримання оптимальних результатів з найменшими витратами; 3)господарська самостійно-ть, що забезпечує свободу прийняття рішень тим,хто несе отв-ть за кінцеві рез-ти деят-ти фірми; 4) постійнукоригування цілей і програм в завис-ти від стану ринку; 5)необхідність використання сучасної інформаційної бази з комп'ютерноютехнікою для різноманітних розрахунків при прийнятті оптимальних рішень.

    Агропром-е виробництво, як об'єкт управління. -
    Це велика, динамічна і складна система. Якщо розглядати Агропромвироби, як об'єкт управління в структурно-організаційному сенсі то можнапобачити сов-ть взаємодіючих підсистем: 1) природно-природних рес -сов - вкл в себе сов-ть кліматіч, грунтових і природно-географічнихумов (С/Г угіддя, рілля, ліси). Це осн ресурс Агропром-ва і він багато в чомувизначає види продукції, що виробляється, технологію їх виробництва; 2)технічна - складається з машин, устаткування і відіграє важливу роль у вироб -ве. При цьому слід пам'ятати, що не всяка кількість техніки та обладнанняскладає цю підсистему. Вона повинна являти собою взаємопов'язаний,взаємообумовлених комплекс тих-х ср-в, в т.ч. оргтехніки, ЕОМ ... окремівиди техніки повинні бути певним чином розміщені по території,сполучатися один з одним по мощ-ти і взаємозамінності. Це взаємнепропорції-е поєднання і створює з мн-ва окремих видів техніки цюпідсистему; 3) технологічна - набір визна-х правил що визначають останнімть операцій і виробничих процесів. У порівнянні з технічної вонабільш гнучка і набагато воспріїмчивєє до дій. В С/Г технолог-аскладається з двох ел-тів: раст-ва і живий-ва. Технологія виробництва в раст-вепередбачає раціональну організацію ііспольз-е с/г угідь. Технологіявироби, в живий-ве передбачає обгрунтування поголів'я тварин за видами іструктурам стада, проведення племінної та ветеринарної роботи, вироби,кормів, організацію годування, способи утримання тварин та буд-во живий-кихприміщень; 4) організації с/г виробництва - система заходів на раціональнепоєднання ср-в пр-ва і праці в єдиному процесі пр-ва. С/Г в-во, як частинагро-го пр-ва розвинувши-ся по об'єктивним законам і закономірностям; 5)спільної праці - визна-е колич і кач пок-ли окремих видів праці,взаємні зв'язки їх в пр-ве. У цю підсистем входить організація праці та йогостимулюй-е місце; 6) економічна - єдність ек процесів, ек зв'язків у русівиробничих ф-дів. Ця підсистема вирішує завдання повсюдноговикористання всіх підсистем для підвищ-я еф-ти пр-ва. Всі ці підсистемисущ-ють у взаємодії, але кожна з них відображає певну сторонуоб'єкта управління.

    Система управління підприємством -
    Це сов-ть взаємозв'язок-х структурних ел-тів, що забезпечують і скоординує-евплив у процесі управління деят-тьма. Вона складається з слідкуомпонентов: 1) механізм управління - вкл вихідні фундаментальні ланкисистеми управління: загальні принципи, цілі, м-ди, ф-ції; 2) стр-ра управління
    - Вкл систему органів управління: кадри управ-а і приємним техніч-е ср -ва управління; 3) процес упр-я - деят-ть всіх ланок упр-я по досягненнюцілей м-та за допомогою визна-х м-дів упрв-а; 4) механізм розвитку системиуправління - організація змін управління в рез-ті дії зовнішніхфакторів. Механізм управлінських відносин у системі управлінняпідприємством вкл: 1) принципи м-та - осн керівні правила мен-рів; 2) ф -ції і м-ди м-та - конкретні форми і прийоми целенапр-го впливусуб'єкта управління на інтереси та умови учасників колективу; 3) стр-раупр-я - внутрішня будова системи управління; 4) кадри упр-я - об'єднують керівників, спеців і техніч виконавців; 5) техніка управління --комплекс техніч ср-в, котісп-ся в управ-ії підприємством; 6) процес упр-я --сов-ть цілеспрямованих дій працівників упр-я. Система упр-я підпр -їм постійно зрад-ся під впливом внут і зовнішніх факторів. Серед усіххарактеристик найбільш важливе значення для системи упр-я підпр-му маєнадійність - здатність системи приймати еф-ті управлінські рішення впротязі всього періоду часу при різних режимах функціонування; вона визна -ся за допомогою слід пок-лей: стійкість і безпеку; гнучкість;готовність; відновлючі.

    Особливості російського менеджменту.
    Российская модель м-та тільки починає складатися, вона виникає настику старих і нових м-дів упр-я, східної і західної моделі м-та.нашамодель багато в чому оригінальна і стає все більш дієвою в настчас. М-т в РФ хар-ся слід особ-ма - він майже завжди носить антикризовийхар-р. У нинішніх умовах підпр-і має велику свободу у прийняттірішень з одного боку, а з ін не гарантовані д-вою від важкихнаслідків неправильних рішень. Осн завданням багатьох підприємств явлзапобігання м успішне подолання криз в деят-ти пред-я. Кризиносять як загальний так і специф-й хар-р. Завданням м-ра будь-якого перед-я явлвирішення завдань щодо визначення обсягів, джерел та раціонального использ-афін рес-сов. Їх джерелом ми можуть побут власні Ср-ва, кредити банків та інпозикові ср-ва. М-ри определяюіт який вид витрат потрібно здійснити у зв'язкуз госп деят-ма і який сущ-і ризик. Криза може наступити з багатьохпричин: не сплати податків, не надходження вчасно і взагалі платежів відконтрагентів, недостатність собст ср-в і т.д. підпр-а вступають у контактяк мінімум з 3-ма осн гр-ми партнерів - гос-во, постачальники, пок-ли.
    Відносини з д-вою в осн склад-ся в організаційному напрямі - поприводу сплати податків. З російського досвіду видно, що тут головнатруднощі в що швидко законах і постановах. При роботі зпостачальниками труднощі м-та на ринку мають двоякий хар-р. Наприклад можна неотримати товар вообщек або вчасно через непередбачені йдуть-в. з дрбоку ці поставки можна страхувати, але страхова справа в РФ ще нерозвинене. У кризовій ситуації навіть сумлінна страх компанія не можевиконати своїх зобов'язань. Проблеми з покупцями пов'язані з проблемоюнеплатежів, кіт призводять до зниження закупівель продукції і зменшення тов-про -та. Якщо розміри неплатежів великі, то вони призводять до невиплат з.п.,податків, до штрафних санкцій, фін ризику, банкрутства.

    Адміністративна школа
    B її рамках у 20-ті 20 століття було сформульовано поняття організаційноїструктури фірми, при цьому організація розглядалася як замкнутасистема, функционир-і кіт не залежить від зовнішнього середовища. Цю школу називаютькласичною теорією управління. Біля витоків цієї школи був французькийдослідник і керуючий А. Файоль (1841-1925) він зводив функционир-ебудь-якої організації до сле осн видами деят-ти: 1) технічна - здійсненнявиробничого процесу; 2) комерційна закупівля всього необхідного длястворення товарів і надання послуг, а також збут продукції; 3) залучення,збереження і еф-е викорис-е ден ср-в; 4) бухгалтерська - проведеннястатистичних спостережень, інвентаризацій, складання балансів; 5)надання впливу на працівників; 6) захист життя, особистості івласності людей. На думку Файоля кожен з цих видів деят-тимає потребу в управлінні. Для цього він запропонував слід-е ф-ції: планування;організація; координація; контроль; мотивація. Глибоко осмислившизакономірності функционир-я організації він сформулював 14 принципівадміністративного управ-я: 1) поділ праці; 2) влада і відповідь-ть; 3)дисципліна; 4) єдиноначальність; 5) єдність керівництва; 6) підпорядкування приватнихінтересів загальним; 7) винагороди; 8) ступінь централізації; 9) ієрархіякерівників; 10) порядок; 11) справедливість; 12) постійність складуперсоналу; 13) ініціатива; 14) єднання персоналу.

    Школа людських відносин
    Тут вперше було визначено, що м-т - це забезпечення виконання роботиза допомогою ін осіб. Дослідження амер психолога Маслоу показали, що мотивамивчинків людей явл-ся не ек-ті сили, як вважають прихильники науковогоуправління, а різні потреби, кіт не завжди можуть бути задоволеніза допомогою грошей. Ця концепція, яка розвинулася в 30-50-е 20вгрунтувалися на тому, що для підвищ-я вироб-ти праці потрібно повисітьстепеньудовлет-ти працівників в результатах своєї праці. Дослідники цієї школи:
    Фоллет, Мейо, Бернард, Саймон, та ін Фаллет вивчала соц відносини в малихгрупах. У своїх книгах вона розглядала природу конфлікту, влади,демократії. Мейо професор Гарвард-го універ, кіт у 1927-1939 на ср-ва ф-да
    Рокфеллера провів дослідні-а на заводі компанії Вестернелектріккомпані. Сутьйого - сама робота, сам вироб-й процес має відносно менше значення,че соц положення робітника в процесі.

    Школа наукового управління
    Отримала розвиток в США на початку 20 ст. Основоположник - амер інженер
    Фредерік Тейлор (1856-1919), книгу кіт «Принципи анучного управління»вважають початком визнання м-та наукою. Пенрвоначально він не називав своюсіст6ему науковим управлінням, а характеризував створених ним набірадміністративних прийомів системою знань. Саме ж поняття - науковеуправління ввів у 1910 р Брандейс. Для ефек-го рук-ва Тейлор розробивсистему НОТ-а, кіт складається з 5-ти осн принципів: науковий відбір робітників;наукове вивчення праці та навчання робітників; спеціалізація роботи; важливістьспонукальних мотивів (з.п.); справедливий розподіл відповідальності м/дробітниками і управляущімі. Найбільшими послідовниками Тейлора були йогосоотеч-ки Френк і Лілія Гілберт - їх роботи були присвячені тому, щосьогодні відомо, як людський ресурс управління.

    Школа науки управління -
    (кількісний підхід) спирається на ек-математичні м-ди. Ця школаотримала рвзвітіе в 50-х 20 в. Прихильники її більш широко сталивикористовувати ек-матем м-ди в управлінні. Проте застосування цих м-дівбвло скрутним через нерозвиненість обчислить-й техніки. Представникивперше почали моделювати процес упр-я підпр-го. Модель - уявленняреальності за допомогою різних форм, вона допомагає краще уявити яке -або складне явище. Група спец співробітників формує проблему, потімвизначає повну совок-ть факторів, що впливають нарешеніе цієї проблеми,використовуючи різні матем апарати, виділяють з цієї сов-ти найбільшістотні фактори. Представники: амер дослідні-ли Альберт, Мескон,
    Хедоури

    Емпірична школа
    Спробувала синтезувати кращі напрацювання 3-х попередніх шкіл управління.
    Дракер, Слоун, Ньюмен, Саймондс. Теоретики цієї школи були керуючимибагатьох великих компаній США - Дракер - радник з питань управлінняДженерал моторс, IBM, Ford. Слоун - колишній президент General Motors. Ньман
    - Колишній президент АЛ Сміт компанії. Одним із найбільш видатних був Драккеравтор багатьох книг з управління. Він роділяс в Австрії і в 1909 учіляс вгермании на інженера, в1937 переїхав до США. Ценрального місце його вченнязаймає ідея про те, що м-т - це професійна деят-ть або професія.
    Він вперше розробив методику вивчення м-та, що дало возм-ть початививчення м-та в уч закладах. Вперше м-т почали вивчати в США на початку 70 --х 20 в .. Його ім'я пов'язане з порятунком померлої компанії форд моторс
    (застосував систему деценраліз-го управління). Н розробив концепціюуправлінні за цілями, запропонував ідею про самоврядування трудового колективу --крім профспілкової організації, м-та компанії створити демократичнообраний орган управління з робітників і службовців компанії.

    . Сучасна школа м-та
    У наст час немає єдиного підходу до м-ту. У різних школах, підприємствахіснують різні підходи, напрямки, концепції до управлінняпідприємством. Часто вони навіть не пов'язані одна з одною. У наст вр в теоріїуправління розглядають слід концепції: 1) к-я адаптації чи стратегіяпристосування полягає в тому, що в реальному підприємницької деят-тистратегія фірми - це завжди комбінація найвигідніших курсів дій зурахуванням ф-рів зовн середовища. Др словами це стратегія маневрування врозподіл та перерозподіл вироби, і товарів м/д підприємствами, узав-ти від ур витрат уряду, ст-ти раб сили, паолітіч-й стаб-ти країн. 2)к-я глобальної стратегії - спрямована на оптимізацію деят-ти фірми. У нійакцентую-ся увагу на необхідність оптимізації всієї компанії, а не їїокремих частин. Вона має слід напрямки: теорія множинних цілей --коли стратегія спрямована на реалізацію багатьох цілей і заперечується максим -ція прибутку в кач-ве головної мети; максим-а прибутку; отримання максим-йприбутку в рез-ті кращого пристосування організ-ї стр-ри до змінзовнішнього середовища; соверш-ие осн ф-цій управління. 3) к-я цільової орієнтації --стверджує, що повинна домінувати рольцелеполаганія у процесахпланування організації, мотивації і контролю. Підходи до управління: а)підхід до управління як до процесу (процесний) визначає управління якпроцесу, в кіт деят-ть підпр-а розглянути-ся не як одноразова дія,а як серія безперервних взаємопов'язаних дій - ф-цій управління; б)системний підхід - рук-ли повинні розглядати організацію, як сов-тьвзаємозалежних ел-тів: люди, стр-ра, завдання, технологія, кіт орієнтованіна досягнення різних цілей в умовах постійно мінливого зовнішньогосередовища; в) ситуаційний підхід - придатність різних м-дів управ-я визна -ся ситуацією, тому що існує велика кількість ф-рів, як у самій організації так іу зовнішньому середовищі не існує єдиного найкращого способу управлінняорганізацією. У цих умовах найефективнішим варіантом буде вибіртакого способу управління, кіт найбільш відповід-ет даній ситуації. Цейпідхід зробив найбільший внесок у сучас. Теорію м-та, тому що міститьконкретні рекомендації щодо застосування наукових положень до практикиуправління в зав-ти від умов.


    Закономірності м-та
    Закономірність - первісна формулювання закону на початку йоготеоретичного осмислення та дослідження. Основні закономірності: 1)пропорційність керованої і керуючої систем. Вона потрібна напідприємствах для того, щоб функціонування і розвиток структурнихпідрозділів відповідали один одному. Пропорційність відноситься нетільки до організації виробництва, але і до організації праці. 2) ритмічністьруху основних виробничих і оборотних коштів, їх безперервність укругообігу. Ця закономірність висловлю-ся: в безперервності або рмтмічностіпроцесів виробництва; в безперервності матеріально-технічного постачанняі сбиьа виробленої продукції; в безперервності оновлення основнихвиробничих їм оборотних коштів. 3) централізація та децентралізаціяуправління. Ця закономірність означає необхідність оптимальногопоєднання централізації і децентралізації системи управління.
    Централізація - така побудова системи управління, при кіт існуєбезперервна і досить стійка підлеглість кожної ланки системиуправління. Децентралізована - надання об'єктам управління частинивладних повноважень. 4) оптимальна звенность структурних підрозділів вкеруючих і керованих системах. Вона означає, що структура підприємстваповинна відповідати її характеру, враховувати її ообенності, відповідативимогам пропорції-ти та оптимальної самостійності структурнихпідрозділів.

    Поняття та класифікація ф-цій м-та
    Ф-ція - (лат) обов'язок, коло деят-ти, виконання - це роль, кітвиконує фіз та юр особи в будь-якій системі. Ф-ція - це конкретний видуправ-й деят-ти, кіт осущ-ся спец-ми прийомами і способами, а такожвідповідна організаційна робота і контроль діяльності.
    Класифікація ф-цій м-та: 1) Анрі Файоль у своїй книзі "Вчення проуправлінні »виділив слід класіф-ию: а) передбачення; б) організація; в)Розпорядництво; г) погодження; д) контроль. 2) Фалнер в нкіге
    «Енциклопедія сучасного управління» слід ф-ції: а) планування; б)організація; в) виконання; г) контроль. 3) автори підручника «основи м-та»
    Альберт, Мескон і Хедоури: а) планування; б) організація; в) мотивація;г) контроль; цієї класифікації дотримується більшість теоретиківсучасного м-та.

    Закони м-та
    Всяка наука хар-ся собст-ми законами - найбільш істотні, частоповторювані причинно-наслідкові зв'язки в системі управління. Закони: 1)закон єдності і цілісності системи - система управління компанією повиннаволодіти організаційним і функціональним єдністю, тобто системауправління повинна володіти стійкістю внутрішніх зв'язків за будь-якихзміни зовн середовища. У реальній практиці м-та дію цього законуозначає: єдність принципів управління на всіх рівнях; єдність організ-хформ систем управління; єдність осн ф-цій управління; єдність осн м-дівуправління; єдність процесів управління. 2) з-н необхідної різноманітностісистем управління - системи управління повинні володіти необхіднимрізноманітністю відповідно до вимог керованої системи, але вартозазначити, що система управління володіючи різноманітністю одночасно повинніволодіти внутрішньою структурою, пропорційністю і др параметрами. 3) з -н співвідносності керуючих і керованих систем - співвідносності --відповідність цих систем управління з функціональним і структурнимможливостям, рівнями напряму, управління цілям і завданням управління.
    По-перше співвідносності систем розуміють, як їх адекватність у планіінтенсивного і екстенсивного розвитку. Якщо система управлінняфункціонує з інтенсивного типу їй не може відповідати керуючасистема экст-го типу. По-друге співвідносності систем означає, щофункціональна складність керованих систем повинна відповідати більшвисокого порядку складності функціонування керуючих систем. По-третє,співвідносності систем розуміють в тому плані, що вдосконаленнякеруючої системи повинен осущ-ся більш динамічними темпами, ніжкерованою. 4) з-н змісту та форм прямого і зворотного зв'язку - в будь-якійкерованій системі існує передача відпо-х розпоряджень, обмінінформацією м/д різними службами і відділами - цей процес і називаєтьсязв'язками. Тому якщо в системі управління немає зв'язку, або вона невстановлюється якими або органами управління, то система управлінняможе вийти з під контролю, а підприємство перетворитися на некерований. 5)з-н єдності дії з-нов управління - протікання явищ і процесівуправління відбувається під дією єдиного механізму законів управління
    (всі закони м-та діють одновре5менно і будь-який з них не може недіяти.

    Принципи м-та
    Принцип (лат) основа, правило - керівні правила, основні положення і нормиповедінки, яким керуються органи управління. Іншими словамипринципи - це правила реалізації законів і закономірностей м-та напрактиці. Принципи: 1) науковості управління - дотримання його укласти-ся впобудові системи управління та її діяльності на строго науковій основі.
    Як будь-який інший принцип цей принцип повинен мати внутрішньоїсуперечливістю, тому що створює внутрішню логіку і внутрішній імпульсрозвитку. У міру науково-технічного розвитку змінюються і основні науковіпостулати, тому й система управління повинна постійно коригуватисвою діяльність. 2) планового ведення господарства - постановка діяльностіпідприємства на тривалий період. 3) правильного підбору і розстановкикадрів. Підбираючи кадри потрібно керуватися слід критеріями:здатність приймати оптимальні рішення; ділова і комерційнаорієнтація; рішучість; вміння працювати з інформацією; організаторськіздатності ін Розстановка кадрів полягає в раціональному розподіліскладу кадрів на підприємстві. 4) відповідальності - створення чіткої організ -й стр-ри, розробка положень про структурні підрозділи, посадовихінструкцій керівників і спеців для того, щоб кожен працівник міг нестиперсональну відповідальність за свою роботу. 5) демократичногоцентралізму - поєднання централізованого керівництва і самостійностійого окремих елементів. 6) матеріального і морального стимулюванняпраці. Важливість його в тому, що стимулювання працівників є потужнимважелем в управлінні підприємством. 7) наступності господарськихрішень. Вона потрібна в розробці й реалізації плану з тим, щоб прибудь-які зміни в системі управління інформація зберігала своюпорівнянність. 8) економічності та ефективності - необхідність найбільшефективного вирішення виробничих завдань, тобтопотрібно домагатися не тільки ефективного поєднання людських і матеріальнихресурсів, Але й найбільшої економії сил при застосуванні праці. 9)ієрархічності в управлінні - необхідність у будь-якій системі управліннябагатоступеневою структури і при цьому кожен ступінь управляєтьсявищестоящої. 10) поєднання галузевого та територіального управління - всистемі управління будь-якого підприємства потрібно поєднувати галузеве управління
    (управління засноване на спеціалізації) і територіальне управління
    (засноване на територіальне розосередження основних виробничихоб'єктів.


    Організація

    Це процес створення структури підприємства, кіт дає можливість людямефективно працювати. Вона дозволяє упорядкувати технічну, економічну,соціально-психологічну та правову деят-ть будь-якої організації. Др словамиорганізація відповідає на питання хто? І як? (Хто буде виконувати завдання іна яких умовах. Для осущ-я цієї ф-ції потрібно вибрати структуруорганізації. У будь-якій організації окрім формальної структури існує інеформальна стр-ра (групи за інтересами). У процесі організаціївідбувається делегування прав, повноважень і відповідальності. Виділяють слід -е стр-ри організації: бюрократична; функціональна; дивізіонна;функціонально дивізіонна; проектна; матрична; підприємницька;продуктивна.

    Планування
    У процесі планування приймається рішення про те якими повинні бути ціліорганізації і що повинні робити члени організації щоб досягти цих цілей.
    Планування - підготовка до завтрашнього дня - це складна соціально -економічна модель майбутнього стану організації. Всі процесупланування в основному універсальні. Що ж стосується методівпланування, то істотно розрізняються. Це пов'язано з тим, що різнікерівники мають різний досвід управління, завдання організації та їхумови виконання різні, тому єдиного м-да планування немає. У зав -ти від рівня управління виділяють слід класіф-у планування: 1) на вищомурівні керівництва займатися стратегічним плануванням - спробаглянути в довгостроковій перспективі (більше 5років) на основніскладові організації. Головне завдання - визначення положенняорганізації в ринковій ніші. 2) на середньому рівні управління займатисятактичним плануванням (1-5 років) - тут визначають проміжні ціліна досягнення головних і стратегічних цілей і завдань. 3) на нижньому рівніуправління займаються оперативним плануванням (до 1 року). Оперативнепланування - планування поточної діяльності. М-ди планування --обстеження; похідні прогнози; каузальне моделі; аналіз тимчасовогоряду; м-д мозкового штурму; сценарій на випадок непередбаченихобставин; економіко-статистичні моделі.


    Контроль

    Тут є головний елемент процесу управління, тому що НЕ планування нестворення організаційних стр-р не мотивацію не можна розглядати у відривівід контролю. всі вони є невід'ємними частинами загальної системи конрольна фірмі. Контроль - процес порівняння фактично досягнутих результатівз запланованої-ми. Види контролю: 1) фінансовий; 2) адміністративний. Уадміністративному виділяють 3 стадії: попередня процес визначенняправил, норм і стандартів для проведення контролю; поточна - поточнийконтроль виконується в ході виконання робіт; заключна --заключний використовується на стадії завершення виконання завдання абоколи воно вже виконано. Заключний контроль має важливу ф-цію - вінает інформацію рук-ву для послід-го планують-а. Важливе значення в процесіконтролю віддається оцінці його ефективності. Щоб він був ефективним віндожжен мати стратегічний характер, бути своєчасним, гнучким і простим.
    У загальному випадку сумарні витрати на проведення контролю не повинніперевершувати створювані їм переваги.

    Поняття та ф-ції цілей
    Для розробки ек політики гос-ва потрібно визначити цілі дії нанайближчу і далеку перспективи, виходячи з ресурсного потенціалупідприємства. Т.ч. цілі підприємства визначають концепцію його розвитку таосновні напрямки ділової активності. Стратегія - розробкаобгрунтованих робіт і планів досягнення намічених цілей. Цілі - конкретнестан окремих характеристик підприємства, досягнення яких для ньогоє характерним. Ф-ції цілей: 1) відображають філософію підприємства,концепцію діяльності та розвитку; 2) зменшують невизначеність поточноїдеят-ти як підприємства, так і окремого працівника; 3) складають основукритеріїв для виділення проблем, прийняття рішень, контролю і оцінкипоточної діяльності; 4) незалежно від того реальні цілі або уявні, вониоб'єднують навколо себе ентузіастів; 5) офіційно проголошені ціліслужать в очах громадськості необхідністю і законністю існуванняорганізації. Вимоги до цілей: а) вони повинні бути конкретними,надаються не тільки якісно, а й у кількісних показниках;б) цілі мають бути реальними, інакше розсудливі люди не стануть витрачатичас на їх досягнення; в) повинні бути гнучкими, не здатними дотрансформації відповідно до стрімко мінливими умовамидіяльності підприємства; г) мають бути визнаними працівниками; д)перевіряються, що пов'язано з необхідністю оцінювати ступінь їх досягненняі відповідним чином стимулювати працівників; е) сумісні один зіншому в часі і просторі, тому що не можна орієнтувати працівників надії, які суперечать одне одному. Дотримання цих вимог надаєцілям підприємства систему та характер і убирає їх класифікацію.


    Класифікація цілей

    За ступенем важливості: 1) стратегічні - на рішення перспективнихмасштабних проблем; 2) тактичні - є проміжними стосовноперше. Виходячи з періоду часу реалізації: 1) технологічні --вдосконалення систем управління виробничих об'єктів,комп'ютеризацію, буд-во нових виробничих будівель; 2) економічні --зміцнення фін стійкості організації, зростання прибутковості, рин ст0тіакціонерного капіталу; 3) виробничі - складаються у випускупевного обсягу товарів і послуг, підвищення їх якості, еф-ти пр-ва;
    4) адміністративна - досягнення високої керованості організацією,надійної взаємодії м/д співробітниками, гарної дисципліни;
    5) маркетингові - завоювання ринків збуту, залучення нових покупців,продовження життєвого циклу товару; 6) науково-технічні - створення івпровадження у виробництво нових та удосконалення існуючих зразків;
    7) соціальні - створення сприятливих умов праці, життя і відпочинкупрацівників. За формою вираження: 1) у кількісному; 2) в якісному --досягнення морально-психологічного клімату в колективі. За рівнем, доякого вони відносяться: 1) загальні - генеральна мета (місія) і 4-6загальорганізаційних цілей. Місія дає уявлення оточуючим про те, щособою являє дане підприємство, які його філософія, імідж; 2)специфічні - розробляються в кожному підрозділі і визначаютьосновний напрямок його діяльності в напрямку реалізації спільних цілей.
    Вони бувають операційні - стоять перед окремими працівниками, і оперативні
    - Стоять перед підрозділами.

    Причини постановки і використання цілей
    Постановка цілей сама по собі не може поліпшити управління організацією.
    Для цих цілей треба дотриматися осн 4 принципу використання цілей: 1)обговорення цілей - цілі использ-ся набагато ефективніше, коли підлеглі,кіт несуть відповідальність за їх досягнення беруть участь у їхпостановці, тому залучення підлеглих у процес обговорення м-дів іспособів досягнення цілей на груповому рівні, полегшує спілкування м/дпідрозділами в будь-якій організації; 2) визначення пріоритетів --організації та менеджери ставлять величезну кількість цілей, але досвідченікерівники зі всіх поставлених цілей виділяють пріоритети, таким чином требазосереджувати свою увагу на цілях в тих сферах, де результати маютьвирішальне значення; 3) забезпечення регулярного зворотного зв'язку - дослідженняпоказують, що більш високі рез-ти можуть бути досягнуті якщозабезпечується зворотний зв'язок. Працівники хочуть знати на якій стадіїдосягнення мети вони знаходяться. Кращий спосіб для цього - розбити процесдосягнення мети на етапи і здійснювати зворотний зв'язок усно або ч/з звітина кожному етапі; 4) зв'язок цілей з системою заохочення - еф-ть постановкицілей зростає, коли з ними з'єднують систему заохочення. Системазаохочує виконання взаімоустановленних цілей вселяє винятковізобов'язання по відношенню до цих цілей, але для цього треба забезпечитисправедливість системи заохочення.

    Вироблення стратегії розвитку компанії.
    Стратегія компанії - розрахована на перспективу система заходів,забезпечує досягнення конкретних цілей. Сущ-ть вироблення та реалізаціїмети - вибрати потрібний напрямок з багатьох альтернатив і направитидіяльність про обраному шляху. Для цього стратегічне управлінняпередбачає слід-е заходи: 1) виділення ресурсів на стратегічні ціліне залежно від фактичної структури управління; 2) створення центрівкерівництва кожною стратегічною метою; 3) оцінка і стимулюваннявиробничих підрозділів і їхніх керівників по ступеню досягненнястратегічних цілей. Вироблення стратегії здійснюється на вищому рівніуправління і заснована на вирішенні слід-х завдань: 1) розробка стратегічнихцілей; 2) оцінка завдань; 3) аналіз тенденцій маркетингової діяльності; 4)оцінка альтернативних шляхів діяльності; 5) визначення стратегії наперспективу; 6) підготовка діяльних оперативних планів, програм ібюджетів; 7) оцінка діяльності підприємства на основі певнихкритеріїв з урахуванням намічених цілей і планів. В процесі розробкистратегії здійснюється: а) оцінка потенціалу підприємства, його можливостейдля досягнення спільних цілей; б) аналіз внутрішніх факторів, що забезпечуютьзростання і зміцнення позицій фірми; в) оцінка альтернативних напрямківдовгострокових планів. Необхідність вчасно приймати і реалізовуватирішення у зв'язку з виникненням несподіваних ситуацій вимагає застосування вуправлінні підприємством системи ранжирування стратегічних завдань. Цясистема передбачає: 1) постійне спостереження за зовнішніми факторами іїх аналіз; 2) доведення рез-тів аналізу до вищої рук-ва підприємства; 3)ранжування завдань за складністю прийняття рішень і черговостівикористання: а) найбільш термінові і важливі; б) важливі завдання середньоїтерміновості; в) важливі, але не термінові; г) завдання не заслуговують на увагу.
    Стратегічне управління припускає, що підприємство визначає своїключові позиції ан перспективу залежно від пріоритетності. Звідсивиди стратегій, на кіт підприємство може орієнтуватися мають наступніхар-ки: 1) продуктово-ринкова - на визначення видів конкретної продукціїі технології; 2) стратегія маркетингу - гнучке пристосування діяльностідо ринкових умов з урахуванням позиції товарів на ринку; 3) конкурентна --мета-зниження витрат вир-ва, підвищення якості продукції; 4) стр-яуправління наборів галузей - вище керівництво підприємства повинно ... всевиди деят-ти і процес диверсифікації; 6) стр-я нововведень - об'єднанняцілей технічної політики і політики капіталовкладень для впроваджений?? ия новтехнологій і видів продукції; 7) стр-я капіталовкладень - визначеннявідносного їх рівня на основі розрахунків масштабу випуску окремихвидів продукції, аналіз конкурентних позицій і пояснення його можливостейна ринку; 8) стр-я розвитку - забезпечення стійких темпів розвиткупідприємства; 9) стр-я поглинання - придбання акцій др компаній, швидкийзростання і впровадження ноу-хау; 10) стр-я закордонного інвестування - створенняза кордоном власних херней; 11) стр-я орієнтації; 12) стр-я зовнішньо-екекспансії - за всіма видами діяльності: створення закордонного виробництва,експорт ...


    Характеристика внутрішнього середовища
    Аналіз теорії і практики м-та передбачає розуміння внутрішнього середовища, якдеякі змінні у розвитку підприємства. Ці внутрішні змінні --це фактори всередині компанії, кіт в основному є контрольованими ірегульованими. Осн змінні внутрішнього середовища: 1) цілі компанії --бажане, можливе і необхідний стан компанії; 2) структура - їїконструкція, побудована в такій формі, кіт забезпечує ефективнедосягнення цілей компанії. Ця конструкція включає канали влади такомунікації м/д різними службами і підрозділами; 3) ресурси --трудові, обладнання та матеріальні запаси; 4) обладнання; 5)технологія - засоби перетворення сировини або спосіб, кіт дозволяєздійснити таке перетворення; 6) культура компанії - позиції, точкидолучення і коментарі, манера поведінки компанії, у кіт втілюються всі їїосновні цінності.

    Мотиви і мотивація праці
    Мотивація - комплекс умов, які мають вплив на поведінкулюдини в потрібну для організації сторону, що регулюють інтенсивність праціі спонукають проявляти старанність у досягненні цілей. Мотиви: 1)зовнішні - обумовлені прагненням людини володіти якими-небудь неналежними йому об'єктами; 2) внутрішні - пов'язані з отриманнямзадоволення від наявного об'єкта, кіт працівник бажає зберегти абонезручності, кіт приносить володіння об'єктом, а отже прагненнямпозбутися такого об'єкта. За змістом стимули можуть бути:неекономічні; організаційні; моральні; економічні. М-ди мотиваціївзаємопов'язані м/д собою. Співвідношення різних мотивів, що обумовлюютьповедінку людей утворюють мотиваційну стр-ру. У кожної людини ця буд -ра індивідуальна і вона визначається рівнем добробуту, соціальнимстатусом, кваліфікацією, посадою, ціннісними орієнтаціями та інчинниками. Залежно від того, що треба стимулювати - самудіяльність або її результат мотивація виступає в 2-х формах: 1) поточногозаохочення (покарання) - для стабілізації або коригування в потрібну сторонутриває ще роботи. При цьому величина винагороди повинна бутимінімальна, щоб постійно підтримувати зацікавленість в продовженніпотрібної діяльності і при цьому не виснажувати ресурси підприємства; 2)винагороди (покарання) за підсумками - зв'язується з досягнутимрезультатом, тому воно має відображати істинний внесок в нього ра

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !