ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Теорія соціального менеджменту
         

     

    Менеджмент


    Бабічев Микола Петрович


    Передумови виникнення і осн етапи теорії і практики СУ.

    3 види систем:
    - технічні
    - біологічні
    - соціальні

    Соц система найскладніша, в ній присутня людина. Розвитоклюдського суспільства - передумова для виникнення науки управління.
    Поділ праці - це спеціалізація.

    Етапи розвитку науки управління:
    1. Адміністративна школа (школа науки управління) Тейлор. НОТ. Форд: винайшов конвеєр. В основі розвитку чол суспільства лежать потреби.
    2. Школа чол-ських відносин. Майо.
    3. Поведінкове напрямок в теорії управління (Маслоу ...)
    4. Кількісна школа.
    5. З точки зору системного підходу всі об'єкти можна розглядати як систему.

    Якість системи більше суми якостей елементів системи. Це синергетичний ефект.
    +6. Ситуаційний.

    Упр-і д. осущ-ся на основі розуміння об'єктивних економічних законів.

    Зміст, особливості та види ТСУ.

    СУ як наука спеціально не вивчає економ, юрид., політ. та ін боку упр -я.
    Предмет ТСУ - теорія та методологія їх вздействія, засновані на системнійзв'язку всіх суспільних явищ в процесі їх вздействія і взвліянія.
    У ТСУ досліджуються:
    - осн поняття
    - закони
    - принципи
    - методи вздействія різних соц систем, збереження їх цілісності, створення нових соц утворень на заснований доцільності та сукупного інтелекту, кіт властивий заг-ву на даному етапі істор.
    Завдання ТСУ - забезпечення цілісного уявлення про вздействіі складних соцсистем, їх стр-ре, зовн та внутр зв'язках, саморозвитку й вплив однієї наіншу, про специф відносинах, кіт складаються му об'єктом і суб'єктом упр -я.
    Наявність стійкої рівноваги му З и О упр-ських явищ однієї знайважливіших закономірностей в упр-ии, кот обумовлює інші закони іпринципи.
    Порушення рівноваги му З и О упр-я призводить до виникнення кризовихситуацій.
    Предмет ТСУ - дослідження упр-ської дію-ти в єдності з упр-ськімівідносинами, кіт складаються в процесу створення системи соц праці.
    Отже: наука СУ НЕ явл-ся прикладної будь-якій науці (юр., політ),вона базується на принципах общеметодологіч суспільних наук (Фил., ек-ка,соціологія), а також на науках, кіт дослідні. орг-техніч. та соц-технолог.закони та принципи побудови складних систем (упр-е пр-вом, дух., культурн.розвитком, кібернетика, теорія систем).
    Осн метод дослідження ТСУ - системний підхід, системний аналіз явищсуспільного життя.
    Управління не виникло б, якщо всім всього вистачало б.
    У вузькому сенсі СУ - процес впливу на соц процеси для досягненняпоставлених цілей.
    У широкому сенсі СУ - сфера д-ти людей.
    Необхідність СУ зумовлена розподілом праці в групах людей, у масштабахд-ви, а також необхідність його кооперації - спільною працею - основарозвитку чол-ського общ-ва, а упр-е - необх ел-т спільної праці.
    У будь-якій групі сущ 2 види поділу праці:
    - горизонтальне
    - вертикальне
    Ключове поняття управління - вплив. Воно сущ у всіх видах систем. Усоц системах воно проявляється як вплив С на Про упр-я з метоюпідтримки або перекладу О в бажаний стан. Вплив в соц системім.б. різним за обсягом, змістом, спрямованості, сили, влади.
    У завис-ти від цього міняється сам зміст поняття «управління».
    Відмінність особ. СУ від ін видів упр-я - це процес цілеспрямованоговпливу.
    Осн елемент управління - цілепокладання. Це процес обгрунтування і полаганіяцілей розвитку О. виходячи з потреб суспільства і можливостей йогоорганізації. Усяке вплив в соц системі носить сознат х-р.
    Зміст СУ визначається якістю цілепокладання. Джерело активності всоц системах - стимули (зовн., внутр., позитив., негатив., матер., дух.,осозн., неосозн.) поетом створюючи ту або іншу систему стимулюючи миза допомогою їй м. Впливати на соц процес і керувати ними.
    Сутність нової упр-ської парадигми - підвищується роль і значення творчоактивної особистості в розвитку, соц орг-ції, а не тільки формального органуупр-я як було раніше.
    Упр-е вплив осущ-ся в процесі упр-ської д-ті. Ця д-ть об'єктивна,оскільки вона спрямована на який-небудь О. У той же час будь-яка деят-ть чол-камає суб'єктивний х-р. упр-ка д-ть покликана обслуговувати реалізацію метиі функції упр-я., забезпечувати підготовку і реалізацію в життя упр-ських реш -й.
    Упр-ка д-ть - набір вироблених практикою та науковим пізнанням способів,коштів і доцільно вчинків чол-ка у сфері упр-я.
    У процесі упр-ської деят-ти суб'єкти, органи упр-я і чол-к в упр-ськевідносини. Їх можна розділити на відносини, пов'язані з цілепокладанням,аналізом інф-ії, постановкою цілей, і орг-їй їх досягнення.
    Упр-ське ставлення - єдність об'єктивного і суб'єктивного. Вони визна-сяособливостями соц-ек-кою системи.
    Орг. відносини - необх. ел-т мех-ма упр-я має свою внутр стр-ру, вякій виділяють відношення централізму і самостійності, субординації,координації та відповідальності.
    Вони підрозділяються на вертикальні і горизонтальні, формальні інеформальні.
    У процесі орг-ції отнош-й при вздействіі з людьми має місцеспеціалізація з визна-м предметів, змісту, видів робіт, що вимагаєкооперації. Формальне побудова органу по підрозділах і посадистворює лише зовні логічну схему для орг-ції деят-ти, кіт д.б.н.співвіднесена з неформальної схемою. Тільки тоді упр-я робота має шанс науспіх. Якщо ми не вчить-м в упр-ської деят-ти діючу упр-ську схему, ефек -ть упр-я знижується.
    Система упр-я:
    V керована
    V керуюча
    Кожна може розглядатися самостійно. Вони мають багатограннуієрархічним. стр-ру, тому що в кожній підсистемі сущ-т свої прямі та зворотнізв'язку, кіт виступають внутр. джерелами самореалізації.
    Крім Про і С упр-я в систему упр-я входять функції упр-я. (конкрет. напр-ядеят-ти).
    Опції упр-а за своїм призначенням поділяються на:
    - цільові (напр-ни до визна-й цілі системи, кіт може охоплювати різн. Рівні ур-ні соц орг-ції).

    Осн ел -т цілепокладання - прогнозування (передбачення) змін, кіт будуть відбуватися в міру розвитку самої системи.
    - організаційні.
    Осн завдання упр-я - організація системи упр-я, кінцевий рез-т їїфункціонування явл прийняття та реалізація упр-ського рішення.

    Закономірності та принципи СУ.

    Закони упр-я виражають важливі внутр стійкі риси, особливості процесуупр-я. Вони носять об'єктивний х-р і визна-т логіку поведінки людей, незалежно від них. Чим краще ми пізнаємо і використовуємо вимоги об'єктивнихзаконів, тим більше дії людей приходять у відповідність до вимогреальному житті.
    Закони упр-я:
    1. З-н необхідного розмаїття.

    Різноманітність упр-щей системи д.б.н. не менше різноманітності упр-мого О. Чим складніше О. упр-я, тим складніше д.б.н. та орган упр-я.
    2. З-н спеціалізації управління.

    Упр-е сучасними стр-ми веде в розчленування функцій, до специфічний їх прояву в конкретних усл-х, на різних ур-нях і різного при напрямках.

    Упр-е вимагає наявність високого професіоналізму в разл сферах.
    3. З-н інтеграції упр-я.

    Об'єднання в упр-ванні різних спеціалізуються. дій на різних ур-нях та напрямки упр-я в єдиний упр-ських процес, кіт осущ-ся в рамках даної системи. В кач-ве інтегруючих факторів виступають мета, завдання, інтереси суспільства, кіт вимагають підтримки норм. Життєдіяльності ти соц системи в соотв. з пост-м зміною у зовнішньому і внутрішньому середовищі.
    4. Закон економії часу

    Хар-т еф-ть управління, досягнення поставленої мети з урахуванням наим. врем. втрат (мат., чол., фін-х рес-в), що багато в чому залежить від швидкості реакції СУ на зміни в Про упр-я. Це один з найперших законів. Від цього закону залежить еф-ть упр-ського реш-я.
    5. Закон пріоритетності соц цілей.

    Він визначає цілепокладання в общ-ве. Мета розвитку общ-ва - не произв., Не політ, не ек-ка як такі, а пост. підвищення кач-ва життя членів общ-ва. У наст. час у світ-м повідом-ве отримали розвиток слід-е тенденції:
    - формують-ті соц-оріенітр-го ринку;
    - побудова соц д-ви;
    - соц партнерство; осн парадигма товариств - го прогресу в наст-й момент - підвищення кач-ва життя всіх громадян.
    +6. Закон зростаючої суб'єктивності та інтелектуальності в упр-ії.

    Упр-е - об'єктивно необхідне поняття (спочатку) для общ-ва, оскільки упр-е пов'язане з відносинами власності. Поняття упр-я і собст-ти - нероздільні ел-ти. У міру розвитку науки, упр-е ставати об'єктивно-суб'єктивним явищем.
    7. Закон домінування глобальної мети в розвитку соц системи.

    Місія - бачення необхідності сущ-я П з боку рук-ва П. Сутність закону: кожна соц система складається з ряду підсистем: екон., Політ., Технологічними. , дух-культ., орг-ної, соц-й. Всі разом вони складають єдиний організм. Але підтримку цілісності цієї системи можливо при домінуванні ген. мети над цілями підсистеми.

    У теорії упр-я поняття «закономірність» звичайно розглядається як поч. стадія формування закону.

    Закономірність розвитку соц упр-я приводить до появи універсальної закономірності (соц доктрина) - це різновид глоб. технології, кот. визна-т місце соц системи в геополітичному просторі. У цьому випадку вона виділяє пріоритети у реалізації корінних соц. нації інтересів, містить мех-ми їх реалізації (экон., Мнарі, культурн., екологічний ....). Соц доктрина явл. основополаг. для визначення страте-х цілей соц політики, визна-ті соц орієнтирів вироблення будь-якого виду політики для вираження інтересів громадян. Процес вироблення соц доктрини передбачає аналіз сформованої соц-ек-кою ситуації, оцінки минулого істор-го досвіду, вивчення зовнішніх факторів, тенденцій світового розвитку. На цій основі в соц доктрині виділяють:

    1) головні нац-ті інтереси, соотв-ті перспективи цілям даної стани;

    2) серед них виділяють ряд інтересів, від удовл-а кіт. залежить нац.

    Безпека, осущ-е незалежн. розвитку.

    3) визна-т першочергові ресурси, кот. м.б. використані для досягнення стратег-х цілей.
    8. Закон передачі функцій упр-я народним органам самоупр-а.

    Самоврядування - основа розвитку муніципальних утворень. Населення міст, районів виступає власником, співвласником П-й, фін-х орг-цій.

    У практиці СУ д.б.н. реалізовані слід-е закономірності:
    1. Єдність системи СУ (воно обумовлене культ., Екон., Політ. Факторами розвитку).
    2. Пропорційність керованої і керуючої підсистем соц системи, що передбачає рац. співвідносить-ть всередині них і му ними.
    3. Опт. Якщо співвіднести-е централізації і децентралізації ф-й соц упр-я. Для кожного етапу розвитку д.б.н. свій ур-нь централізації й децентралізації.
    4. Участь разл-х верств населення в СУ.

    Принципи СУ.

    Принцип - правило, осн. становище, норма поведінки, кот. керуютьсяоргани упр-я в сформованих соц усл-х.
    Принципи упр-я представляють визна-ні треб-я до упр-ю.
    Принципи упр-я є узагальненням людьми об'єктивно дію-щихзаконів і закономірностей, ознак, рис цих законів, кіт стаютьзагальним початком сумісних. д-ті.
    Взсвязь принципів, законів, закономірностей.
    Закони соц розвитку вражають соц закони соот-ного етапу або періоду соцрозвитку, кіт у свою чергу вражають закони та закономірності соц упр-я, аті в свою чергу вражають принципи СУ.
    Відмінність му принципами та методами упр-я: принципи не вибирають, їм слідують.
    Принципи:
    1. Єдиноначальності в прийнятих рішеннях і колегіальності при його обговоренні.
    2. Єдності впливу для підтримки цілісності в системі соц.
    3. Сполучення галузевого і тер-го упр-я.
    4. Пріоритетності в досягненні стратег-х цілей.
    5. Науковості СУ.
    +6. Прогнозування СУ.
    7. Мотивації праці.
    8. Раціонального підбору, розміщення і використання кадрів.
    9. Економічності та ефективності упр-я.
    10. Системності.
    11. Ієрархічності (будь-яка система - багатоступенева).
    12. Необхідної різноманітності (сис-ма упр-я д.б.н. різноманітнішою, ніж об'єкт упр-я).
    13. Обов'язковості зворотного зв'язку.
    14. Сполучення єдиноначальності і колегіальності.
    15. Делегування повноважень.
    16. Гуманізму і моральності в упр-ії.
    17. Гласності в прийнятих рішеннях.

    Будь-який принцип дозволяє сформулювати систему методів і вибирати той чиінший метод в соотв-і з вимогами ситуації. Методи не дозволяють вибиратипринципи.

    Методи соц. управління.

    Методи упр-я - сукупність прийомів і способів впливу на упр-йоб'єкт для досягнення поставлених цілей;

    - спосіб досягнення пост. цілей.
    Через МУ реализ. ос. зміст упр д-ті, спрямованість МУ орієнтованана систему (об'єкт упр-я).
    Зміст МУ - це специфіка прийомів і способів впливу.
    Орг. форма - вплив на конкретно ситуацію, що склалася: впливпряме і непряме.
    У упр-й практиці исп-ся разл-ті методи, їх комбінація, кіт твердженням-тпідтримувати систему в динамічній рівновазі.
    Методи:
    - соціальні (з метою підвищ-я соц. Актив-ти людей);
    - соціально-психологічні (з метою підвищ-я соц. Актив-ти людей);
    - економічні (реаліз. через екон. стимули);
    - адміністративні;
    - самоврядування (як різновид саморег-а соц системи).
    Всі методи м. поділити на 2 групи:
    V основні;
    V допоміжні;
    Скільки цілей, стільки й методів.
    Осн. методи виділяються по змістовному ознакою, тобто соот-я методівоб'єктивними законами (соц, ек-ким, орг-технич.). комплексні методи =комбінація основних методів.
    1. Соц. методи управління пов'язані зі способами досягнення соц. цілей товариства.

    Соц. методи виступають як комплексні. Чи включають спектр методів:
    - соц. нормування - дозволяють організувати соц. відносини між групами, працівниками ...);
    - соц. регулювання - упорядкування соц. відносин шляхом виявлення і регулювання інтересів і цілей колективів, груп, працівників: договори, взаємні зобов'язання, системи відбору, розподіл, задоволення соц потреб);
    - методи морального стимулювання - для заохочення колективу, працівника, кот. досягли проф. успіху в визна. деят-ти).
    2. Соц.-психологічні методи застосовуються для забезпечення зростаючих соц. потреб людини, її всебічний гармонійний розвиток і підвищення на цій основі працю. актив. людей.

    Психологічні методи спрямовані на регулир-е отнош-й му людьми шляхом рац-го підбору і розлучився-ки персоналу.

    До них відносяться:
    - методи комплектування малих груп;
    - метод гуманізації праці - націлений на использ-е психол. впливу кольору, музики, виключи-і монотонності, розширення творч. процесів);
    - проф. відбір та навчання.
    3. Економічні методи - способи досягнення ек. цілей упр-я на основі реалізації вимог ек. законів. Ек. законів багато - ек. методів теж багато. Ек. закони дозволяють гармонізувати ек. інтереси общ-ва, кол-ва, особистості через использ-е визна. ек. показників (податки,% за кредит, норма прибутку на вклав. капітал ...). З ек. методів чол-ка найбільше цікавить методи ек. стимулюй-а.

    Ек. стимулюй-е - метод упр-я, кот. спирається на ек. інтереси р-ків.

    Принципи ек. стимулюй-я:
    - взаємозв'язок і узгодженість цілей ек. стимул-я з цілями розвитку орг-ції;
    - діфф-я ек. стимул-я, спрямована на реалізацію необхідних змін до стр-ри пр-ва;
    - поєднання ек. стимул-я з ек. санкціями (штрафи, пеня, ...);
    - поєднання ек. стимул-я з іншими методами.
    4. Принципами орг.-адм. впливу - базуються на владі, дисципліні, відповідь-ти. Осущ-ся в наступних видах:
    - пряме адм. вказівку, воно має зобов'язаний. х-р;
    - встановлення правил, кот. регул-т деят-ть підлеглих;
    - розробка та впровадження орг-цій з реалізації та вдосконалення;
    - контроль за деят-ма орг-ції.

    У рамках орг-ції возм - ть слід. форми прояву орг.-адм. методів:
    - обов'язкове розпорядження (наказ, заборона ...);
    - договірні методи (консультація, дозвіл, компроміс ...);
    - рекомендації, побажання (рада, роз'яснення).
    5. Самоврядування - процес перетворення працю. колективу, чол-ка з об'єкта упр. деят-ти на суб'єкт. У цьому сенсі з'єднуються працю і упр-е.

    Передбачає вибір і самост-е прийняття суб'єктом упр-я тих чи інших упр-ських реш-й кожного члена колектор. Самоупр-е можливо тільки в таких ек. умовах, коли кожен р-к і праця колективи реалізують себе в кач-ве суб'єктів власності. Праця і упр-е з'єднуються через отнош-я власності. Ек форма реалізації їх зв'язку явл. корпоратізм. На практиці корпоративне самоупр-е реализ-ся з великими труднощами. Причини цього - збереження старих методів рук-ва, конфліктність, розл. проф. підготовка, розходження в поняттях самостійність і самоупр-е.

    Система СУ.

    Сутність, зміст, структурні ел-ти системи.

    Система - безліч вздействующіх ел -тов, кот. перебувають у визна. зв'язках івідносинах. Система (грец.) - складене з частин з'єднання.
    Системи:
    - ОС (природні);
    - Штучні (соціальні).
    Все, що не входить в систему, але справляє на неї вплив, на що впливаєсистема називається зовнішнім середовищем.
    Залежно від вздействія із зовнішнім середовищем розрізняють:
    - Відкриті;
    - Закриті.
    За ступенем складності:
    - прості;
    - складні (з багатоцільовими завданнями).
    Системи складаються з підсистем, кожна з кіт. м.б. розглянута вокремо, і в взсвязі, цілісності. У соц системах підтримкуцілісності здійснення. за допомогою саморег-а і целенаправ. впливу. Томувони складаються з двох самост-х але взсвяз-х підсистем: керуючої ікерованою. До керованої підсистеми відносяться всі ел-ти, обесп-е безпосереднім -але процес створення матер. і дух-х благ і надання У.
    До керуючої підсистеми відносяться. всі ел-ти обесп-щие процес целенаправ.впливу. У соц. системі і в її осн. підсистемах сущ-т однорідні групиел-тов, кот. утворюють системи меншого рівня:
    - технічні (виробничі потужності);
    - технологічні (заснована на розподілі деят-ти на стадії, процеси. Ел-ти цієї системи: предмети праці, від. операції, процедури ...); < br> - організаційні (дозволю-т з прим. розробки стр-ри упр-я, соотв-х інструкцій, положень рац. использ-ть техніч. ср-ва, предмети праці, інф., ресурси ...);
    -- екон-ка (предст. собою єдність госп. і фін. процесів і зв'язків);
    - соціальні (совок-ть соц. відносин, що утворюються в рез-ті спільної деят-ти).
    Всі ці системи взсвязани. При цьому техніч., Технологічн., Організації-есистеми утворюють організаційно-техніч. сторону упр-я, а ек-ці та соц. --соц-економічну сторону упр-я.
    Зв'язок між упр-мій і упр-щей системами здійснення. з прим. інф-ції, кот. служитьосновою для вироблення упр. впливів і рішень, що надходять упр-щейсист. У упр-мую для виконання.
    Кожна соц. система самоврядна, але відчуває вплив із зовні.
    Внешн. і внутр. впливу в будь-якій системі обумовлені. Чим значнішеодне, тим менше роль іншого.
    Функціонування будь-якої системи підпорядковане глобальної мети, а її ел-ти маютьлокальні завдання, рішення кіт. підпорядковано їх сущ-нію. Функціонування такихсистем і упр-е ними - це не тільки процес їх цілісності, але і переведення їхв ін кач-ве стан.
    Хар-ні риси СУ:
    - пізнання і використання суспільних законів і закономірностей упр-я;
    - забезпечення системності та безперервності процесу упр-я впливу;
    - моделювання упр-х суб'єктів і об'єктів в упр-ії з урахуванням їх кол-ного і кач-ного змін.
    ТСУ встановлює закони і закономірності, принципи розвитку соц процесів,а також побудовою соц систем.
    При побудові упр-ських систем необх вчить-ть принцип самоорганізації.
    Для процесів самоорганізації необх. таку умову:
    - відносить-ва відкритість систем;
    - наявність ел-та випадковості;
    - визначеність діапазону систем. параметрів (упр-щих параметрів: коеф-т еф-ти, ВНП, ...)
    Ідеї самоорг-ції не суперечить ідеї упр-я.

    Підходи до вивчення проблем СУ:
    1. Конкретно-історичний: вивчає відносини СУ як процеси, що знаходяться в сост. розвитку і зміни під впливом діючих на них факторів.
    2. Комплексний: использ-ся при вивченні відносин упр-я з прим. економ., правового, соц-психол., ін підходів до аналізу відносин упр-я.
    3. Аспектное: дозволяє дослідні-ть одну зі сторін відносин упр-я або одне з властивостей. Аспектное підхід вивчається різними науками.
    4. Системний: розглядає упр-мую, упр-щую підсистему як цілісний комплекс взсвязанних спільною метою ел-тов.
    Цілісність соц. системи, її еф-ть залежить від збалансованості двохпідсистем об'єкта і суб'єкта. Об'єктами упр-я виступ. товариств. відносини,суспільні процеси, соц. орг-ції, соц. рес-си, сам чол-к.
    У центрі уваги соц. систем явл. НЕ чол-к як такої, а відносини мулюдьми, зв'язку му подіями і явищами м.б.:
    - стійкими і нестійкими;
    - закономірними і випадковими.
    Коли зв'язку му подіями явл. дост. стійкий. І висловлюють тенденцію дозбереженню або зміні людей в общ-ве, то такий зв'язок виступає яксуспільний процес.
    Саме ці зв'язки явл. головним об'єктом СУ.

    Класифікація соц. процесів:
    1) за формами суспільного життя (екон, соц., Політ, дух-культ, особистісна ...);
    2) по товариств. змістом;
    3) за ур-ню участі людей у вирішенні товариств. питань (соц. активність людей низька, середня, висока);
    4) за спрямованістю на зміцнення і прогресивному розвитку товариств. зв'язків (конструктивні, деструктивні (антисоціальні);
    5) за ур-ню орг-ції общ-ва (внутрішні (внутріособистісні, внутрішньогрупових), зовнішні (міжгрупові )).

    Наступний компонент СУ - ресурси.
    Ресурси:
    - запаси;
    - граничне значення якого небудь засобу.
    Соц. ресурси можна визна-ть як запаси творчої енергії особистості (соц.,пізнавальної, заг-ва в цілому).
    Перед упр-ем стоїть проблема знайти спосіб більш еф-го использ-а соц.ресурсів. З цією метою їх необхідно розділити: інновації., Страте.,кадрові, орг., наукові ...).
    Особливості соц. ресурсів:
    1) вони явл. невичерпними (на відміну від природних);
    2) вони поновлювані;
    3) на відміну від природних, соц. ресурси якщо не використовуються, то починають деградувати;
    4) відносно соц. ресурсів критерії недостатності поки немає;
    5) соц. ресурси мають не лише великим різноманіттям, але і вззаменяемостью.

    У соц. системі всі об'єкти упр-ських впливів в тій чи іншій мірі явл. іїх суб'єктами. Загальна закономірність соц. системи - безперервне ускладненняоб'єкту упр-я. Це пов'язано з тим, що товариств. явища стають більшскладними, динамічними, нелінійними, отже високі вимоги довідносин усередині системи, кот. мають складну структуру.
    Відносини всередині упр-щей системи:
    - вертикальні, горизонтальні, відносини му рук-ми та підлеглими в кожному ланці (субординація), в різних ланках упр-я (отнош-я координації);
    - галузеві, регіональні, територіально-галузеві, зовнішні, внутрішні, міжособистісні, колективні, індивідуальні, міжсистемна, тимчасові, постійні, безпосередні, опосередковані, функціональні, змішані ...).
    Організаційні відносини реалізуються в упр-ської деят-ти, сост-щей частиноюупр-ської деят-ти організаційна. Вони тісно пов'язані му собою. Упр-еприпускають орг. зусилля, а орг-ція не має сенсу без упр-я.
    Упр-ть тим, що не організовано дуже складно.

    Висновки:
    1. Система - безліч взаємозалежних елементів, кот. нах. в отнош. і зв'язках му собою. Вона поділяється на підсистеми, кожна з кіт. м. розглядатися ізольовано. Те, що не входить в систему, але впливає на неї з. зовнішнім середовищем. Зовнішня і внутр. Середа нах. в діалектичній єдності.
    2. Кожна соц. система має дві підсистеми:
    - керована - товариств. отнош-я, процеси, ресурси, суспільства.
    - керуюча - входять всі ел-ти, кіт. забезпечують процес цілеспрямованого впливу на керовану підсистеми.
    3. Всі об'єкти упр-го впливу м. виступати в той же час в кач-ве суб'єкта упр-я.

    Організація.

    Поняття «організація» вживається в трьох значеннях
    1) об'єкт, система, кот. володіє складною внутрішньою буд-рій (держ. орг-ція,

    П ...);
    2) стан впорядкованості (порядок в системі: внутр. Форма, стр-ра системи);
    3) деят-ть органу або людини по створенню впорядкованості або цілої системи;
    Хар-ка структури:
    За ступенем складності формалізації централізації
    Орг. деят-ть не можлива без створення соц організацій. Розрізняють 2 формиорганізацій:
    - формальна;
    - неформальна.
    Відповідно до даних формами сущ-т два типи орг-цій:
    - заснований на адм. принципах (при визначенні раб. місць, функц-х обяз-тей, прав і повноважень. Така орг-ція з. склярной і вип-т функції орієнтування, нормування, зовн. Контролю.
    Принципи такої орг-ції:
    - спільна мета деят-ти;
    - стійка нормативна зв'язок му членами орг-ції, встановлені. правила, що склалася орг стр-ра;
    - взаємодія із зовнішнім середовищем;
    - використання ресурсів для досягнення мети.
    Орг стр-ра хар-ся поділом праці, спец. підрозділами, ієрархічністюпосад, порядком використання рес-в.
    Ресурси в формальної орг-ції: праця, обладнання-е, ден. Ср-ва, чол-ські рес-си.
    Орг отнош-я поділяються на:
    - координаційні
    - контрольні
    - субординаційні (зв'язок му рук-лем і підпорядкований.) Субординація буває лінійні (вип-т вказівки рук-лей) і функціональні.
    Висновки:
    1. Орг. відносини в системі упр-ських отнош-й відіграють осн. роль. Орг. відносини пронизують всі упр-ські отнош-я.
    2. Особливе місце в системі орг. деят-ти займає соц. орг-ція (формальна, неформальна). Їх створення вивчається наукою «Орг. культура ».
    3. Упр-е явл. визна видом мистецтва. Орг. деят-ть осущ-ся з урахуванням не тільки проф., але і особисті. кач-в рук-ля, кот. у своїй єдності сост-т стиль упр-я.

    Прийняття управлінських рішень.
    Прийняття упр-ських реш-й - етап упр-й деят-ти, реалізація упр-х відносин іліжерскіх спос-тей кожного керівника.
    Рішення - акт органів упр-я або керівника, в кот. поставлена мета,сформульовані завдання, передбачені використан-ли, визначені рес-си. Рішенняприймається у випадку виявлено. Проблемною ситуації.
    Прийняття рішень - процес невипадкового вибору дій. У завис-ти відтого, якою мірою знайомий з ситуацією суб'єкт, кот. приймає рішення,розрізняють слід-е рішення:
    V детерміністські (реш-я впевненості);
    V імовірнісні (реш-я ризику);
    V стратегічні (реш-я невпевненості).

    Сущ -т 4 ур-ня прийняття ріш-а, для кожного з кіт. потрібні визна. упр-енавики:
    1) рутинний (рук-ль веде себе по програмі, автоматично);
    2) селективний (рук-ль оцінює гідність цілого кола можливих реш-й і намагається вибрати з нього найкращий варіант дій);
    3) адаптаційний (рук-ль шукає нові реш-я відомої проблеми, успіх залежить від його особистої ініціативності та можливості прориву у невідоме.

    Пр.: При прийнятті системного реш-я);
    4) інноваційний (рук-лю необх. Знайти способи розуміти зовсім несподівані проблеми, рішення кіт. Залежить від розвитку вміння мислити по-новому).
    Рук-лям від ур-ня приймається ріш-а потрібно соотв-і навики. Реш-а буваютьодноособові і колегіальні.
    У завис-ти від спів-й одноосібного і колегіального (їх ідеальної ваги вприйнятих реш-ях) виділяють 5 типів рішень, що приймаються:
    1) одноосібне прийняте рішення без попередньої консультації зі співробітниками і без подальших їх інформування;
    2) одноосібне прийняте рішення з подальшим інформуванням підлеглих;
    3) одноосібне прийняте рішення з попередньою консультацією в колективі;
    4) приймається спільно з співробітниками;
    5) повна передача підлеглим функцій прийому рішення.
    У соотв-і з названими типами прин. реш-й м. виділити 5 стилів рук-ва:
    . директивний;
    . директивно-колегіальний;
    . колегіальний;
    . колегіально-ліберальний;
    . ліберальний.
    Особистісні хар-ки рук-ля.:
    . концептуальні здібності (спос-ть розробк-ть концепції);
    . спос-ть вздейст-ть з людьми;
    . діагностичні спос-ти;
    . аналітичні спос-ти (вміння абстрактно мислити);
    . технічні спос-ти (вміння раб-ть з соврем-й технікою.
    Психологічні умови:
    - прогностичне відтворення шляхів вирішення поставлених завдань і співвідношення їх з реал. Умовами;
    - складання докладного інф. опису факторів, кот. необх. для прийняття упр-го реш-а і возм. дію-й по його реалізації;
    - вміле оперування своїми знаннями, пост. исп-е свого досвіду та інтуїції;
    - активне підключення фахівців з вир-ке пропозицій по прийнятий. реш-ю, кіт. осущ-ся б під кутом нашого зору;
    - грунтовна вольова підготовка, внутр. подолання боротьби мотивів на користь прини-го реш-я, кот. менше пов'язане з ризиком;
    - критична оцінка ефективності шляхом реализ-і виробленого реш-я.
    Розрізняють рук-лей з внутр. і зовн. стратегією при прийнятті реш-й. До першої групи відносять тих, хто вважає, що кач-во реш-й залежить від власної.компетенції, волі. Люди із зовнішньою стратегією переконані, що їхні успіхи іневдачі залежать від зовн. Обставин, на кот. вони не м. впливати.
    Продуктивність - здатність побудови гіпотез, прийнятий. нестандартних реш -й. Критичність - схильність все ретельно аналізувати.
    Залежно від поєднання продуктивності і критичності мислення виділяютьтипи рішень:
    1. Імпульсивна П> К

    Проблема побудови гіпотез переважає над її перевіркою.
    2. Ризиковане рішення П? До

    Процес побудови гіпотези домінує над її перевіркою, але незначно.
    3. Врівноважене П = К

    Процес побудови гіпотези врівноважується перевіркою.
    4. Обережне П? До

    Перевірка гіпотез переважає над її побудовою.
    5. Інертне П <К.

    Контроль гіпотез переважає над її побудовою.
    Фактори, що впливають на процес прийняття ріш-я:
    V інформаційні;
    V мотиваційні (інтереси, мотиви, установки суб'єкта, кот. Приймає ріш-я);
    V характерологічні (риси хар-ра суб'єкта або хар -ра взаімоотнош. в групі, що приймаємо групове реш-е);
    V технологічне (дотримання принципів, правил, технологічних процедур, методів прийняття упр-го реш-я).
    При прийнятті реш-а важливо те, на що орієнтується чол-к:
    - на справу
    - на інших
    - на вищестоящого рук-ля
    - на себе
    Принципи прийняття ефективних реш-й:
    1) Принцип системності - орієнтація на всебічний облік значущих чинників.
    2) Принцип стандартизації - більш-ть упр-х ситуацій м.б. зведено до стандартних, базовим. Процедури вирішення стандартних ситуацій розроблені.
    3) Принцип опт. інформованості.
    4) Принцип автоматизму реалізації упр-го реш-я - прийнята рук-лем реш-і д. швидко і без спотворення доводиться до відповідного рівня.
    5) Принцип обліку ймовірних наслідків реалізації даного реш-я.
    6) Принцип свободи вибору - якщо ОПР має визна. ступінь свободи, то реш-е буде ефективним. Якщо свободи немає, то розраховувати на еф-ве рішення не варто.
    7) Принцип відповідальності - ОПР несе відповідальність за результати прин. реш-я.
    8) Принцип пропорційності прав і відповідальності - погані реш-я приймаються тоді, коли ОПР не несе за них відповідь-ти і коли той на кого покладено відповідь-ть не має прав.
    9) Принцип творчості - у книзі «розкутий менеджер» виділяється 5 стадій для творчого вирішення проблеми:

    - вивчення проблеми;

    - вироблення ідей;

    - відсів застосованих ідей;

    - планування нововведень;

    - зворотний зв'язок, аналіз.
    10) Принцип своєчасності - він орієнтує на вибір кращого моменту для прин. реш-я.
    11) Принцип єдності, єдиноначальності, колегіальності.
    12) Принцип співучасті - активне залучення до прин. реш-а тих, кого воно стосується.


    Стадії ухвалення рішення:
    V настройка (оцінити, зрозуміти, розподілити проблеми, виявити труднощі в них);
    V мети;
    V критерії оцінки;
    V інформація;
    V планування (починається з прин. реш-я про те, що д.б.н. зроблено);
    V дію (практіч. робота з реалізації плану);
    V аналіз дій для їх поліпшення.

    Методи прин - я упр реш-я:
    1 гр.: Загальні методи
    2 гр.: Групові методи
    3 гр.: Методи впливу на прин. реш-е.

    Соц. контроль та ефективність упр-я.

    Соц контроль - сукупність ср-в і прийомів, за допомогою яких суспільствогарантує, що поведінка його членів, від. суб'єктів упр-я буде соот-тьсуспільним нормам і цінностям.
    Порядок у суспільстві означає, що кожна особистість приймаючи на себе визна.зобов ти вправі вимагати від інших їх вип-а у власність. цілях.

    3 способу осущ-а соц. контролю:а) виховання - люди свідомо приймають норми і цінності суспільства, від.груп.б) соціалізація - люди свідомо приймають норми і цінності суспільства,отд. груп.в) примус - застосування визна. санкцій: коли отд. індивід, група неслід законами, правилами, то суспільство вдається до примусу.
    У цьому сенсі соц. контроль пов'язаний з поняттями «свобода» і
    «Відповідальність». Свобода не можлива без відповідальності.
    Форми відповідальності:
    - політичне життя-я;
    - юридич-а;
    - моральна;
    - фінансова.
    Соц. контроль не м.б. зведений до обліку або звітності, а складається зскладних відносин, кот. пронизують соц. систему. Соц контроль м.б.розглянуто як завершальна частина упр-го процесу. Та частина, кот. відповідаєза реалізацію прийнятого реш-я. На основі соц. контролю ми визна. рез-тисоц. д-ті. У цьому випадку контроль забезпечує стабільність у розвитку заг -ва.
    Опції соц. контролю:
    - діагностична;
    - зворотного зв'язку (без неї рук-ль не знає л ході виконання завдань);
    - орієнтована (ті питання, кот. найчастіше контролюються З-м упр-я, вони як би самі собою набувають особливого значення в очах виконавця;
    - стимулююча (напр. на виявлення резервів, перш за все чол-ського фактор??);
    - педагогічна
    - коригуюча (явл. рез-м реалізації прийнятого реш-я).
    Види контролю:
    . попередній (дати обгрунтування прийнятого реш-я);
    . поточний (вносити корективи в процесі вип-я прийнятого реш-я);
    . наступний (для перевірки еф-ти прийняття ріш-а).
    Сутнього-ть еф-ти полягає в тому, що упр-е забезпечується реш-е поставленихзавдань в можливо короткі терміни при найменших витратах ресурсів. Еф-ть НЕправомірно розглядати як рез-ти різного. видів конкр. упр. д-ті. Усуспільстві інтегруючим показником ефек-ти упр-я явл. соц. рез-т, в кач-векіт. виступає підвищення кач-ва життя громадян при найменших витратах всіхрешти ср-в.
    Центр. проблема методології еф-ти - це узгодженість цілей, вибірінструментів, пріоритетів і отримання тих чи інших рез-в.
    Осн. усл-е отримання еф-ти:
    V узгодженість рез-в з фундаментальними перспективними цілями розвитку соц. системи;
    V орієнтація на чол-ка (на особу. фактор, кот. явл. і метою і засобом розвитку системи).
    При цьому сущ-т особливості розрахунку еф-ти:
    1) різні еф-ти не м.б. виміряні в одних і тих же одиницях;
    2) ефекти м. мати різну спрямованість (+/-) або різну модальність;
    3) не сущ-т повною мірою вартісних оцінок деяких рез-в д-ті;
    4) практична значимість всіх дій суб'єктів упр-я, зрештою, визна-ся рез-ми розвитку суспільства, збалансованістю, життєвими рез-ми, якістю їхнього життя, можливістю даної країни.
    Схема оцінки еф-ти полягає в побудові теор. моделі об'єкту упр-я зурахуванням світового та вітчизняного досвіду і накладення цієї моделі на реальнужиття. В рез-ті цього відбувається оцінка проблемної ситуації.
    Для побудови теор. моделі розробляються базові поняття, критерії,показ-ли, індикатори для оцінки кач. і колич-х змін.
    Колич-ті зміни сущ-т на 2 осн. видах:
    . статистичні;
    . соціологічні.
    Їх використання дозволяє приймати соотв. упр-е реш-я.
    Показник статистики розділяється на слід. ур-ні:
    . м/н;
    . д-ний;
    . регіональний;
    . місцевий (муніципальний).
    Критерій - об'єктивна спрямованість еф-ти, СР-во, за допомогою кіт.проводиться оцінка, класифікувалали-а чого-небудь.
    Еталон - це кількісно-якісний стан об'єкта, кот. відповідаєвсіх суспільно необх-му хар-кам та очікуванням.
    2 типу еталонів:
    1) м/н (ООН, МОП, ЮНЕСКО ...);
    2) д-е (національні).
    Критерії, показники, еталони диференціюються за сферами життя:
    V екон-ка (темпи ек. Росту, произв-ть праці, ВВП, ...);
    V соціальна (душовий дохід, сімейний дохід, хв. Прожит. Ур -нь, ....);
    V політична (хар-ся розвиненістю демократичних. інститутів, наявністю громадянського общ-ва, включення населення в упр-е суспільно-господарськими справами);
    V духовно-культурна (рівень розвитку культури , науки, освіти; з бюджету виділяється 0,3% на розвиток цієї сфери на сьогодні).

    Основні суб'єкти соц системи.

    Ос-ти упр-я на рубежі століть. < br>У наст. час насуваються негативні тенденції:
    1) планетарні зміни в прир. середовищі (скорочення біологічного різноманіття, виникають ел-ти парникового ефектив

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !