ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Технологія прийняття управлінського рішення
         

     

    Менеджмент

    Курсова робота

    з теорії управління на тему:

    «Технологія прийняття управлінського рішення»

    Виконав: студент 3-го курсу група 4226-1

    Сотников Р.В.

    Перевірив: кандидат соціологічних наук, доцент Бех В.П..

    Зміст


    Зміст 2


    Вступ 3


    1.Понятіе процесу прийняття рішення 4

    1.1 Загальне поняття. 4
    1.2 Класифікація проблем і рішень. 5
    1.3 Проблеми вибору в унікальних ситуаціях. 7

    2.Технологія прийняття управлінського рішення 10

    2.1 Підходи до прийняття управлінського рішення. 10
    2.2 Системний підхід. 11
    2.3 Особливості технології ухвалення рішення в унікальних ситуаціях. 17
    2.4 Організаційні системи рішення проблем в унікальних ситуаціях. 18
    2.5 Інформаційні системи для прийняття рішень. 19
    2.6 Математичні моделі. 21

    3.Роль керівника в процесі прийняття рішень 24


    4. Проблема універсальності технології прийняття рішень 25


    Висновок 28


    Список використаної літератури 29

    Введення

    Дана робота має назву «Технологія прийняття управлінськогорішення ». Актуальність даної роботи очевидна. Прийняття рішень єнайважливішою функцією управління, успішне здійснення якої забезпечуєдосягнення організацією її цілей. Через невміння якісно і раціональноздійснювати цей процес, через відсутність в організації механізму йогоздійснення, технології, страждає більшість фірм і підприємств,державних установ і органів в Україні. Успіх організації, в якійб сфери вона не функціонувала, багато в чому залежить від цього, а тим більше в
    Україні, де більшість організацій проходять перші етапи свого розвиткуі дуже важливо яку технологію вирішення проблем вони вироблять.

    Тема роботи охоплює широке коло внутрішньоорганізаційні процесів,однак, увагу більшою мірою буде скоординовано на поняттітехнології процесу.

    Прийняття рішень, поряд з координацією і комунікацією, є однимз найважливіших внутрішньоорганізаційні процесів, а особливість його полягаєв тому, що він безпосередньо спрямований на досягнення цілей організації.

    Коло питань, що відносяться до терміна «рішення», досить великий, щоунеможливлює їх повний розгляд в рамках даної роботи. Основнеувагу буде приділено терміну «управлінське рішення». У даній роботірішення розглядається і як процес, і як продукт процесу.

    Об'єктом дослідження виступає управлінська діяльність (точніше те,ніж вона є в реальності) - система управління (включаючи всі їїпідсистеми).

    Предметом дослідження є безпосередньо процес прийняттярішень з технологічної точки зору, тобто, як сукупність поетапнозастосовуваних процедур і методів з вироблення та реалізації рішень.

    Мета даного дослідження полягає в тому, щоб розглянути етапипроцесу підготовки, прийняття і реалізації рішення з точки зору різнихпідходів до пояснення цього процесу, дати порівняльну характеристикуметодів цих підходів. У рамках кожного підходу можна виділити певнусукупність послідовно застосовуваних прийомів і методів, етапів іпроцедур, які мають прямі і зворотні зв'язки, яку ми і називаємотехнологією. У даному контексті терміни «підхід» і «технологія» упевному розумінні є синонімами.

    У дослідженні висувається наступна гіпотеза: не зважаючи нарізноманіття методів і способів прийняття рішень не може існуватиєдина, краща технологія здійснення цього процесу. Природадосліджуваного процесу - це інформаційний обмін. Саме інформаційнаприрода його (ступінь можливості отримання повної і своєчасноїінформації, ступінь ризику) і багато інших факторів роблять неможливимввести його (процес) в «чіткі рамки». Однак це не виключає можливостістворення більш-менш універсальної технології прийняття управлінськихрішень.

    У роботі буде дано визначення процесу прийняття рішень, наведенакласифікація рішень у залежності від виду проблеми, детально розглянутіпідходи до прийняття рішень, описані методи, етапи та процедури вивчаєтьсяпроцесу. Велику увагу буде приділено технологіям, розвинувся в рамкахсистемного підходу, а також математичним побудов в цій області.
    Окремо будуть розкриті особливості досліджуваного процесу в складних ситуаціях
    (т.зв. проблема вибору в унікальних ситуаціях), характерних дляадміністративної діяльності.

    Розуміючи всю важливість і різноманітність цих аспектів, ми спробуємозосередити свою увагу як на теоретичному розгляді, так і зточки зору практичної придатності технологій прийняття управлінськихрішень.

    1.Понятіе процесу прийняття рішення

    1.1 Загальне поняття.

    Процеси прийняття рішень, що розуміються як вибір однієї з кількохальтернатив, пронизують всю людське життя. Більшість рішень миприймаємо не замислюючись, тому що існує автоматизм поведінки,вироблений практикою. Але можливі й ситуації, коли людина відчуваєболісні роздуми. У таких ситуаціях людина стикається або з новимоб'єктом вибору, або обстановкою, в якій здійснюється вибір.

    Однак в управлінні ухвалення рішень - це більш систематизованийпроцес. Прийняття рішень в організації являє собою свідомийвибір з наявних варіантів чи альтернатив напрямку дій,скорочують розрив між сьогоденням і майбутнім бажаним станоморганізації. Сам процес прийняття рішень включає безліч різнихелементів, але неодмінно в ньому присутні такі елементи, як проблеми,мети, альтернативи і рішення. Даний процес лежить в основі плануваннядіяльності організації, тому що план - це набір рішень по розміщеннюресурсів і напряму їх використання для досягнення цілей організації
    [6, 303]. Прийняття рішень - це "центр", навколо якого обертається життяорганізації. Рішення можна розглядати як продукт управлінської праці,а його прийняття - як процес, що веде до появи цього продукту.

    Таким чином, прийняття рішень відбивається на всіх аспектах управління,і цей процес є частиною щоденної роботи керівника (менеджера).
    В управлінні організацією прийняття рішень здійснюється менеджерамирізних рівнів і носить досить формалізований характер, тому щорішення стосується не тільки однієї особистості, а частіше за все воно відноситься допідрозділу або до організації в цілому.

    Прийняття рішень в організації характеризується наступним:

    . Це свідома і цілеспрямована діяльність, що здійснюється людиною;

    . Це поведінка, що грунтується на фактах і ціннісних орієнтаціях;

    . Це процес взаємодії членів організації;

    . Це вибір альтернатив у рамках соціального і політичного стану організаційного середовища;

    . Це частина загального процесу управління;

    . Це важливо для виконання всіх інших функцій управління.

    Прийняття рішень - це наука і мистецтво. Роль прийнятого рішеннявеличезна. Найважливіше питання успішного функціонування організаціїполягає в тому, як організація може виявляти свої проблеми і вирішуватиїх. Кожне рішення націлене на якусь проблему, а правильне рішення --це те, що максимально забезпечує цілі організації. Тим не менше,
    "Визначення мети, ще не формулювання проблеми, а без цього немаєнеобхідності в рішеннях і діях. "[10, 296]. Цілі, які частонамагаються досягти, бувають у ряді випадків недостатньо усвідомленими.
    Встановлення неправильних цілей означає, отже, і рішеннянеправильно сформульованих проблем, що може призвести до набагато більшогомарнотратства ресурсів, ніж неефективне рішення правильнесформульованих проблем. У цьому зв'язку дуже велика роль керівника. Аджерішення не тільки процес, але й один з видів розумової діяльності іпрояви волі людини. Його характеризують такі ознаки:
    . Можливість вибору з безлічі альтернативних варіантів (якщо немає альтернатив, то немає вибору і, отже, немає і рішення);
    . Наявність мети (безцільні вибір не розглядається як рішення);
    . Необхідність вольового акту особи, що приймає рішення (ОПР), так як ОПР формує рішення через боротьбу мотивів і думок [2, 3].

    У цьому плані, роль керівника полягає у вмінні вироблятиправильне судження, правильно осмислювати реальні (а не взяті з заздалегідьскладеного переліку) проблеми та постійно націлювати себе на управління,випереджаючий події. Але саме про роль керівника детальніше мова піде вчолі. Слід зазначити, що виявлення проблем є не тільки одним зетапів процесу ухвалення рішення, але і постійно діючою функцієюуправління в будь-якій організації.

    У менеджменті поняття «проблема» використовується для позначення розривуміж бажаним станом (насамперед цілями) тієї чи іншої організації іїї фактичним станом. А саме рішення проблеми розглядається якзасіб подолання такого розриву, вибір одного з багатьох об'єктивноіснуючих курсів дій (альтернатив), що дозволяють перейти відспостережуваного стану до бажаного.

    Таким чином, нами встановлено той факт, що чим точніше визначенапроблема, тим правильніше може бути ухвалене рішення. Але необхідно щеврахувати і вплив ситуативних факторів на процес прийняття рішень. Умовиситуації і інші фактори впливають на саму технологію прийняттярішення, зумовлюють її. Тому далі розглянемо класифікацію проблемі відповідних їм рішень.

    1.2 Класифікація проблем і рішень.

    Рішення класифікують, керуючись різними класифікаційнимиознаками.

    Найбільш повну та чітку класифікацію дає Є.П. Голубков: зазмістом рішення поділяють на політичні, соціальні, економічні,організаційні, технічні і т.д.; за термінами дії і ступенявпливу на майбутні рішення - оперативні, тактичні, стратегічні;по виду особи що приймає рішення - індивідуальні та колективні
    (організаційні); за ступенем унікальності - рутинні, нетворчі іунікальні, творчі; за ступенем невизначеності (повноти інформації) --рішення в умовах визначеності, в умовах ризику (ймовірнісноївизначеності) і в умовах невизначеності [2, 4].

    Слід зазначити, що висуваючи все нові і нові критерії можнавиділити масу видів рішень, але ми зупиняємося на тому, що вид рішення
    (а якщо бути ще точнішим, то технологія його прийняття) безпосередньо залежить відроду проблеми і ситуації, в якій вона виникла. Під ситуацією розумієтьсяпоєднання умов і обставин, що створюють певну обстановку
    (зовнішнє середовище), в якій виникла проблема. Тобто, з точки зорутехнології прийняття рішення нам необхідно класифікувати проблему, зякою стикається організація, і тоді коло вибору рішень звузиться.

    При існуючому в даний час розмаїтості процедур і моделейприйняття рішень можливі різні класифікації. Наведемо критеріїкласифікації, запропонованої А.В. Шегда [10, 298]:
    1. Важливість проблеми для організації. Важлива проблема вимагає більше чіткості, організованості в підготовці прийняття рішення, створення ефективного контролю, узгодженості між підрозділами, які беруть участь у вирішенні.
    2. Часовий аспект вирішення проблеми. Рішення для термінової проблеми, як правило, приймається в умовах більшої невизначеності у порівнянні з тим випадком, коли проблема не вимагає швидкого рішення і доцільно накопичити необхідну інформацію для прийняття найкращого рішення.
    3. Попередня оцінка ефективності вирішення проблеми. Якщо спочатку відомий незначний ефект, то звичайно доцільно не виробляти великі витрати на пошук інформації, оцінку можливих рішень, оскільки навіть не найкраще рішення не дає великого програшу. У разі очікуваного значного ефекту процедуру прийняття рішень необхідно продумувати особливо ретельно.
    4. Умови прийняття рішень, що визначаються станом зовнішнього і внутрішнього середовища: визначеність, ризик, невизначеність і протидія.
    5. Характер (рівень) прийняття рішень: індивідуальний чи колективний

    (організаційний). Рішення, прийняте на індивідуальному рівні характеризується: наявністю індивідуального уміння, стилю; взяттям ризику на себе; дуже важливий процес прийняття рішення як такого. Організаційне рішення характеризується: створенням відповідного середовища; важливістю прийняття рішення до певного моменту; залученням всіх рівнів в управління; необхідністю управління груповим процесом [1, 304].
    6. Характер моделі проблемної ситуації: точна або наближена. Як правило, проблемна ситуація описується наближеною моделлю, достатньо простою, щоб нею можна було скористатися. У випадку важливих проблем

    (або коли рішення дає свідомо великий ефект) необхідно досить точно описати ситуацію. Знайдене оптимальне рішення має бути найкращим для деякої ідеалізованої проблеми, вираженої в моделі.

    Часто буває доцільніше знайти раціональне, хоча і не завжди найкраще, рішення для реальної проблемної ситуації, ніж витрачати зусилля на пошук оптимальних рішень для нерозв'язних проблем .
    7. Рівень формалізації процесу ухвалення рішення. При прийнятті рішень важливу роль відіграють такі що не піддаються формалізації фактори, як: компетентність, об'єктивність, авторитетність джерела інформації, психологічний стан, вплив традицій, моральні норми.
    8. Кратність ухвалення рішення: одноразова чи багаторазова процедура.

    одноразові рішення як правило виявляються на тривалому відрізку часу і викликають великі наслідки. Дуже часто комплексні завдання є завданнями прийняття одноразових рішень. Багаторазові рішення, у свою чергу, діляться на періодичні і неперіодичні.
    9. Вид прийнятих рішень: запрограмовані і Незапрограмовані.

    Для повторюваних або однотипних проблемних ситуацій, як правило, розробляються стандартні правила, інструкції.

    Для класифікації проблем і пов'язаних з ними рішень принциповезначення має їх віднесення до стандартних (рутинних) проблем, якимвідповідають запрограмовані рішення, і нестандартних (творчим)проблем, яким відповідають рішення Незапрограмовані.

    До запрограмованим відносяться такі рішення, які вже відомі зминулого досвіду (або відомий чіткий алгоритм їх одержання) і відразу жзастосовуються або розраховуються за заданим алгоритмом при виникненністандартних проблем. Вироблення ж незапрограмованих рішень вимагаєнової інформації, пошуку її нестандартних комбінацій, розробки та оцінкираніше невідомих альтернатив і т.п.

    Віднесення проблеми до того або іншого класу її рішень залежить від того,який ступінь впливу невизначеності на ці її елементи. Якщо проблеманастільки ясна, що відомі не тільки її цілі, альтернативи, витрати,критерії, а й саме найбільш раціональне рішення, то вона єстандартною і до неї можуть застосовуватися шаблонні правила прийняття рішень.

    Якщо перераховані елементи проблеми в основному ясні настільки, що вониможуть бути описані не тільки якісно, але і кількісно, але вибіррішення з багатьох варіантів досить складний, то його прийняття - це предметдослідження економіко-математичного моделювання (про що мова піде врозділі 2.6).

    Самою узагальнюючої класифікації проблем є класифікація,запропонована Г. Саймоном, згідно з якою всі проблеми підрозділяються натри класи:

    1) добре структурізованние або кількісно сформульованіпроблеми, в яких істотні залежності з'ясовані настільки добре, щовони можуть бути виражені в числах або символи, які отримують в кінці кінцівчисельні оцінки;

    2) неструктурізованние або якісно виражені проблеми, які містятьлише опис найважливіших ресурсів, ознак і характеристик, кількіснізалежності між якими абсолютно невідомі;

    3) слабоструктурізованние або змішані проблеми, які містять якякісні, так і кількісні елементи, причому якісні,маловідомі і невизначені боку проблем мають тенденціюдомінувати.

    Хоча ця класифікація не є сталою, і деякі проблемиможуть з часом змінити свою приналежність до певного класу, вонадозволяє зрозуміти багато чого. Перш за все відзначимо, що згадувані вищеметоди моделювання предн?? значить для добре структурізованних проблем.

    Між класами добре структурізованних і неструктурізованних знаходитьсяклас слабо структурізованних проблем. Згідно з прийнятим визначенням, дотиповим слабо структурізованним проблем відносяться проблеми, що володіютьнаступними особливостями:

    - прийняті рішення ставляться до майбутнього;

    - є широкий діапазон альтернатив;

    - рішення залежить від поточної неповноти технологічних досягнень;

    - використані рішення вимагають великих вкладень ресурсів і містятьелементи ризику;

    - не повністю визначені вимоги, що відносяться до вартості і часувирішення проблеми;

    - проблема внутрішньо складна внаслідок того, що для її вирішення необхідно комбінування різних ресурсів.

    Слід підкреслити, що між перерахованими класами проблем неіснує чіткого відмінності. Багато нові проблеми спочатку виступаютьяк неструктурізованние і слабо структурізованние, але в міру їх аналізу,перетворюються в проблеми добре структурізованние і навіть стандартні. Кожнаорганізація постійно має справу з різними класами проблем, співвідношенняяких може відрізнятися в залежності від об'єктивних умов їїдіяльності та інших факторів, що визначають ступінь невизначеності, зякою вона стикається. В організації, яка є саморозвиваютьсясистемою, виникають нові потреби, видозмінюються старі вимоги,з'являються нові можливості задоволення потреб, тобто так чиінакше з'являються нові проблеми, які потребують нових творчих рішень
    [10, 300]. Ці творчі рішення (інноваційні) особливо характерні дляслабо структурізованних проблем, прикладом яких можуть бути проблемивибору в унікальних ситуаціях. Саме про це мова піде в наступномурозділі роботи.

    1.3 Проблеми вибору в унікальних ситуаціях.

    Найбільш характерними проблемами вибору в унікальних ситуаціях єпроблеми, що виникають перед людьми, що працюють в адміністративних службах,при управлінні організаціями і сукупністю організацій. Будь-який співробітникадміністративного апарату зобов'язаний бути раціональним хоча б для того, щобмати можливість пояснити іншим логічні підстави свого вибору.
    Саме ці працівники щодня стикаються з необхідністю вирішеннянестандартних проблем, а можливо і прийняття інноваційного рішення.

    Проблеми раціонального вибору в унікальних ситуаціях, характерних дляадміністративної діяльності (вибір плану капіталовкладень, вибір проектівпроведення наукових досліджень і розробок, вибір плану виробництвавиробів, вибір перспективного плану розвитку підприємства та ін) завждицікавили багатьох фахівців і дослідників. Перелік подібних проблемдосить великий, але всі вони мають такі загальні риси:

    - унікальність, неповторяемость ситуації вибору;

    - складний для оцінки характер розглянутих альтернатив; --недостатня визначеність наслідків прийнятих рішень;

    - наявність сукупності різнорідних факторів, які слід взяти доувагу;

    - наявність особи або групи осіб, відповідальних за прийняття рішень.

    Проблеми раціонального вибору в унікальних ситуаціях існувализавжди, але з певних причин в останні десятиліття важливість їх значнозросла. Перш за все різко зріс динамізм навколишнього середовища і зменшивсяперіод часу, коли прийняті раніше рішення залишаються правильними. По -друге, розвиток науки і техніки призвело до появи великої кількостіальтернативних варіантів вибору. По-третє, зросла складність кожного зваріантів рішень, що приймаються. По-четверте, збільшилася взаємозалежністьрізних рішень та їх наслідків. В результаті всього цього різко зрослитруднощі раціонального розв'язання проблем унікального вибору. Ці проблемиістотно ускладнилися, і люди, керівники організацій, зустрічаються зними все частіше. У майбутньому можна чекати ще більшого різноманіття важких івідповідальних проблем унікального вибору.

    Як же звичайно вирішуються такі проблеми? З історії ми знаємо, що досвідченихкерівників відрізняє вміння найкращим чином використовувати свій досвід іінтуїцію. У ситуаціях прийняття унікальних рішень завжди існуєбрак інформації, покрити яку можна лише вірою в одну з можливихгіпотез. Досвідчені керівники зазвичай використовують всі корисні поради, аленадходять по-своєму, на основі своєї моделі розвитку майбутніх подій, своєїоцінки тих чи інших особистостей. Проблеми прийняття унікальних рішень завждивимагали творчого підходу, осяяння, іншими словами, раціональнийвибір в унікальних ситуаціях за своєю суттю є особливим мистецтвом.

    У наш час на знову з'являються проблеми держави реагуютьстворенням спеціальних адміністративних органів, тобто фактичнимрозширенням адміністративного апарату. Так, наприклад, у всіх промисловорозвинених країнах у післявоєнний період з'явилися міністерства науки ітехніки (або їх еквіваленти). В останні 5-7 років виникаютьадміністративні органи з охорони навколишнього середовища. Навіть у класичнійкраїні вільного підприємництва - США держава відреагувало наенергетична криза в першу чергу створенням спеціального агентства зенергетиці - Ерда, а потім - міністерства енергетики.

    Кожен адміністративний орган, який існує протягом десятиліть абонещодавно організований, живе своїм особливим життям. Як немає двоходнакових людей, так немає і двох однакових адміністративних апаратів: цеприродно, оскільки функціонування адміністративних служб істотнозалежить від характерів, талантів працюючих у них людей. Але, незважаючи назовнішню несхожість, адміністративна діяльність характеризується одними ітими ж елементами адміністративних функцій, які визначаються в такийнабором умінь: прогнозувати, організовувати, розпоряджатися,координувати, контролювати. Прийняття рішень (вміння розпоряджатися)є центральним елементом адміністративної діяльності, по відношеннюдо якого всі інші можуть розглядатися як допоміжні. Процесприйняття рішень включає три необхідних елементи процесу вибору:

    - проблема, що вимагає дозволу;

    - людина або колективний орган, що ухвалює рішення;

    - декілька альтернатив, з яких здійснюється вибір.

    При відсутності одного з цих елементів процес вибору перестаєіснувати. Зробимо наступні припущення про ситуацію, в якійзнаходиться особа, яка приймає рішення (ОПР): воно володіє правом вибору змножини альтернатив; несе відповідальність за прийняті рішення;зацікавлене у здійсненні вибору, прагне вирішити наявнупроблему. Хоча ці припущення можуть здатися природними, вонивиконуються далеко не завжди. Бувають випадки, коли зовнішні вимоги,вказівки вищестоящих організацій практично зумовлюють діїкерівника, нав'язуючи йому вибір певних альтернатив. В іншихвипадках керівник може бути задоволений становищем, коли вінфактично усувається від прийняття рішення - у цьому випадку у нього немаємотивації до вирішення проблеми.

    На умови вибору (як уже зазначалося) впливає новизна розглянутоїпроблеми. Якщо одна й та ж проблема зустрічається неодноразово, то укерівника виробляється типові методи її вирішення. З часом ціметоди можуть увійти до регламентуючі документи, що визначають рішення - прице вибір зникає. Але існують унікальні проблеми вибору, коли коженразу вибір постає в зовсім іншому вигляді. Це можуть бути нові длякерівника об'єкти вибору (варіанти унікальних проектів), або вибірздійснюється кожен раз в різних умовах (розробка перспективнихпланів). Такий вибір є найбільш важким. Він вимагає виявленняосновних факторів, що впливають на майбутні наслідки рішення, зважуваннявсіх "за" і "проти".

    Сама технологія прийняття управлінського рішення в унікальних ситуаціяхбуде детально розглянута в розділі 2, після того, як будуть розкритіосновні етапи процесу прийняття рішення.

    2.Технологія прийняття управлінського рішення

    2.1 Підходи до прийняття управлінського рішення.

    Перед тим як перейти до опису змісту окремих етапів процесівз підготовки, прийняття та реалізації рішень, сформулюємо деякі загальніположення, що характеризують цей процес.

    В умовах недостатності інформації з досліджуваної проблеми,можливості все строго розрахувати і проаналізувати, при множинностідумок про цілі, критерії і т.д. може не існувати єдиного,кращого рішення.

    Прийняти рішення - порівняно легко, все зводиться до вибору напрямкудій. Важко прийняти «хороше» рішення. Прийняття рішення - процеспсихологічний, а людську поведінку не завжди логічно. Іноді людьмирухає логіка, іноді - почуття. Тому способи чи методи (підходи),використовуються керівником, варіюють від спонтанних до високологічних.

    Отже, залежно від того, на яких аспектах підготовки і прийняттярішення робиться акцент, можна виділити наступні два підходи дотеоретичних побудов в цій області [2, 5].
    1. В рамках математичної теорії прийняття рішень розробляються нормативні моделі прийняття рішень. Мета застосування цих моделей - вибір найкращих дій (альтернатив) виходячи з заданого критерію і ситуації, в якій приймається рішення. Нормативні моделі роблять акцент на тому, як особа, що приймає рішення, має підходити до прийняття рішень.

    Математична теорія прийняття рішень з економічних проблемзаснована не припущенні, що всі ОПР є «економічно мислячим»людьми, тобто в межах, допустимих законами, морально-етичнимистандартів і т.п., вони намагаються максимізувати результативиробничо-господарської діяльності фірми.

    Однак на ділі ОПР не завжди прагне максимізувати економічнийрезультат. Замість цього ОПР приймає «задовільні», «достатньохороші »рішення. У цьому випадку при прийнятті рішень можуть використовуватисятакі критерії, як «прийнятна величина прибутку», «надійне виконанняплану ».

    Технологія прийняття рішень, заснована на математичних моделях, тимне менше не дає чітких рецептів того, як рішення фактично маєприйматися. Далі в нашій роботі ми ще розглянемо цю технологіюдокладніше.
    2. Друга технологія працює з дескриптивних моделями, в основі яких лежить поведінкова теорія прийняття рішень. У ній використовуються психологічні моделі, в яких враховуються процеси і сили, що пояснюють реальну поведінку ОПР.

    Згідно з однією з психологічних моделей, ОПР швидше намагається
    «Задовольнити», ніж максимізувати, тобто знайти досить гарне рішенняв конкретних умовах з урахуванням традицій прийняття рішень. Тобто швидшетрадиції прийняття рішень, особисті якості ОПР є визначальними, ніжпрагнення до максимізації будь-якого критерію.

    Великий вплив у будь-якій технології на прийняття рішення надаютьособистісні якості ОПР. Люди по-різному ставляться до ризику, до оцінкивіддалених наслідків прийнятих ними рішень, до впливу їх на досягненняцілей інших людей.

    Визначення того, чим керується ОПР при прийнятті рішень,використовуваних їм аргументів, психологічних аспектів цього процесу
    (дескриптивна модель), - важливе і складне завдання. Ця складністьускладнюється тим, що багато кількісні оцінки, які використовуються припідготовки рішень ( «ваги» цілей, критеріїв, наприклад), носить суб'єктивнийхарактер. Багато рішень приймаються інтуїтивно. Часто ОПР не в змозіпроаналізувати і чітко осмислити прийняте рішення.

    У зв'язку з цим, цікаву технологію пропонує Є.П. Голубков [2, 7].
    Розроблений ним «комплексний підхід» включає наступне:
    1. Побудова комплексних методик обгрунтування рішень, що поєднують застосування взаємодоповнюючих методів структуризації, характеризації та оптимізації.

    Структуризація передбачає визначення місця і ролі об'єктадослідження у вирішенні завдань більш високого рівня, виділення його основнихелементів і встановлення відносин між ними. Процедури структуризаціїдозволяють представити структуру розв'язуваної задачі у вигляді, зручному дляподальшого аналізу.

    Характеризація спрямована на визначення системи характеристик,кількісно описують структуру розв'язуваної задачі.

    Оптимізація передбачає вибір найкращого варіанту рішення.

    Застосування цих трьох груп методів дає можливість послідовнознижувати невизначеність у процесі обгрунтування рішення, підвищуєефективність розумової діяльності ОПР та аналітиків.
    2. Поєднання формальних і неформальних методів обгрунтування рішень передбачає широке використання експертних оцінок і людино-машинних процедур підготовки та прийняття рішень.
    3. Включення керівника до процесу прийняття рішень на всіх його етапах.

    Таким чином, цей підхід дає можливість сконцентруватинеформальне мислення ОПР на найбільш критичних аспектах проблемноїситуації, в якій приймається рішення, і пропонованих альтернативи. Прицьому виявляються і стають більш ясними приховані припущення, мотивиповедінки, аргументи: вони логічно включаються в моделі процесупідготовки, прийняття і реалізації рішення.

    Нами виділені два основних підходу до прийняття рішень, але в рамкахкожного з них існують свої технології, будуються моделі, графи і т.д.існує маса методів для кожного з етапів процесу прийняття рішення:системний аналіз, лінійне програмування, мережеве моделювання, методіндукції, метод Дельфи. Тому далі розглянемо підходи, в рамках якихці методи працюють.

    2.2 Системний підхід.

    У наші дні слово "системний" широко використовується в найрізноманітнішихпоєднаннях. В інженерних системах говорять про системотехніці, відомийсистемний аналіз, системне управління проектами, системне проектуванняорганізацій і т.д. Очевидно, що походження слова "системний" багато в чомупов'язане з ідеями загальної теорії систем і кібернетики.

    Основними поняттями, що використовуються зазвичай при системному підході,є система, процес, вхід, вихід, зворотній зв'язок, обмеження. Ціпоняття застосовуються для систем самої різної природи. У нас цікавлятьпроцесах вибору проекту унікального об'єкта, розробки п'ятирічного планувідомства і т.д. також можна виділити відповідні системи (і в них --підсистеми), зрозуміти їх зв'язок з іншими системами, визначити вхід (вхіднаінформація), вихід (рішення). зворотні зв'язки (аналіз рішення) і обмеження
    (ресурсні, трудові і т.д.). У результаті виділяються системи, які вирішуютьпевні проблеми.

    Що ж зазвичай розуміють під словами "системний підхід"? Щоб відповісти наце питання розглянемо наявні рекомендації по "системному" рішеннямрізних за своїм характером проблем.

    Згідно з підходом системотехніки виділяються наступні етапивирішення проблеми:

    - з'ясування завдання і вибір мети;

    - перерахування або винахід альтернатив;

    - аналіз альтернатив;

    - вибір найкращого рішення;

    - представлення результатів.

    У підході аналізу систем і дослідження операцій звичайно виділяють п'ятьлогічних елементів:

    - виділити мета чи сукупність цілей;

    - виділити альтернативні засоби досягнення цілей;

    - визначити ресурси для використання кожної системи;

    - побудувати математичну (при підході дослідження операцій) абологічну (що буває частіше при підході аналізу систем) модель, тобто рядзалежностей між цілями, альтернативними засобами їх досягнення,навколишнім середовищем і ресурсами;

    - визначити критерій вибору кращою альтернативи. У процесіформування рішень в організації можна виділити наступні етапи:

    - визначення цілей організації;

    - виявлення проблем у процесі досягнення цих цілей;

    - дослідження проблем і постановка діагнозу ;

    - пошук вирішення проблеми;

    - оцінка всіх альтернатив і вибір найкращої з них;

    - узгодження рішень в організації;

    - затвердження рішень;

    - підготовка до введення в дію рішень;

    - управління застосуванням рішення;

    - перевірка ефективності.

    Схожі етапи можна зустріти в самих різних статтях і книгах - всюди,де йде мова про послідовне підході до розгляду складних проблем.
    Дуже схожі загальні рецепти також і для "винахідників" творчих рішеньпринципово новихпроблем.

    Таблиця 1.
    | 1 | 2 | 3 | 4 |
    | Визначити | Визначити | Аналітично | Вибір |
    | цілі і ресурси | альтернативи | порівняти між | найбільш |
    | рішення |. | собою | кращий |
    | проблем. | | Альтернативи. | ву |
    | | | | Альтернативу. |

    Таблиця 1. відображає те спільне, що мається на різних системнихпідходах: визначення чіткої послідовності дій, облік цілей ікоштів: виділення і послідовне розгляд альтернативних варіантіввирішення проблем, прагнення до раціонального вибору між ними. Ці ідеїнастільки загальні, що їх цілком можна назвати проявом здорового глузду.
    Ймовірно, багато раціонально мислячі люди завжди використовують ці методи привирішенні складних завдань.

    Отже, системний підхід до вирішення проблем різного характеру пов'язанийперш за все з виділенням системи із зовнішнього середовища і визначеннямсукупності послідовних, логічних кроків розгляду проблеми.
    Назвемо ці риси загальною схемою системного підходу. Чим же розрізняютьсясистемні підходи, призначені для вирішення різних проблем? У першучергу - способами аналітичного порівняння альтернатив. Так, наприклад, всистемотехніці використовуються стандартні методи розрахунку різних класівтехнічних систем (електронних схем, систем автоматичного регулюванняі т.д.). При використанні підходу дослідження операцій є цілийклас методів: математичного програмування, імовірнісні, мережевогопланування і т.д. При підході аналізу систем використовується в першучергу метод вартість - ефективність.

    Є приклади, коли загальна схема системного підходу використовується длявирішення складних проблем без спеціальних способів аналітичного порівнянняальтернатив. Останнім часом загальна схема системного підходу дужепопулярна. Важко знайти проблему, при вирішенні якої не рекомендувалося бвикористовувати системний підхід.

    Розглянемо докладніше етапи процесу прийняття рішення.

    Підготовка, прийняття та реалізація рішення як процес управлінськогопраці менеджера мають певну технологію: сукупність послідовнозастосовуваних прийомів і способів досягнення цілей організації.

    Процес рішення з технологічної точки зору можна представити у виглядіпослідовності етапів і процедур, які мають прямі і зворотні зв'язки.

    Залежно від того, на яких аспектах в процесі рішення робитьсяакцент, можна структурізовать на окремі етапи, керуючись різнимипринципами. Саме це було зроблено нами раніше, а зараз розглянемоДетальніше етапи досліджуваного процесу за технологією, запропонованою авторамикниги «Менеджмент» О. С. Виханский, А. И. Наумовим.

    Перша стадія розглянутого процесу полягає у визнаннінеобхідності рішення і включає в себе наступні етапи:

    - визнання проблеми;

    - формулювання проблеми;

    - визначення критеріїв успішного вирішення проблеми. < p> Кожне нове рішення в управлінні виникає на основі раніше зробленогорішення, дії по якому або завершилися, або відхилилися відспочатку виб

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !