ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Типи держави: формаційний і цивілізаційний підходи
         

     

    Менеджмент

    План.
    Введеніе___________________________________________________________3

    I. Поняття государства___________________________________________5

    1. Природа государства_______________________________________5

    2. Елементи государства______________________________________6

    II. Типологія государств___________________________________________7

    1. Проблема типології держав

    _____________________________7

    2. Підходи до типології государств_____________________________9

    1. Характеристика формаційного подхода____________12

    2. Характеристика цивілізаційного підходу _________13

    III. Типи держав згідно формаційної теоріі__________________14

    1. Рабовласницька государство_____________________________

    15

    2. Феодальне государство___________________________________

    16

    3. Буржуазний государство___________________________________

    16

    4. Соціалістичне государство_____________________________

    18

    5. Перехідний государство___________________________________18

    IV. Типи держав згідно цивілізаційної теоріі________________

    19

    1. Місце держави в первинній цівілізаціі_________________20

    2. Місце держави у вторинній цівілізаціі________________

    21

    V. Недоліки формаційного подхода______________________________21

    5.1. Проблема догматизації теорії Маркса_______________________21

    5.2. Проблема існування держависоціалістичного історичного тіпа__________________________24

    VI. Сучасна теорія государства_________________________________28
    Заключеніе________________________________________________________34
    Список літератури__________________________________________________36

    Введення.

    Тема моєї курсової роботи - «Типи держави: формаційний іцивілізаційний підходи ». Проблема типології держави довгий часє актуальною в рамках теорії держави і права. Типологіядержави нерозривно пов'язана з вченням про форму держави, але незбігається з ним.

    Предметом вивчення форми держави є питання організації тапристрої верховної державної влади, територіального устроюдержавної влади та методи її здійснення. Навпаки, предметтипології держави становить вчення про народовладдя (демократії) якродової сутності держави. Тому, незважаючи на очевидну взаємозв'язок,форму держави не можна ототожнювати з типом держави, а типізаціюдержави - з класифікацією його форми.

    Класифікація форми держави - це систематика держави,що відноситься до організації та устрою державної влади; типізаціядержави - суть поділ (угруповання) держав з урахуванням факторіврозвитку народовладдя як родової сутності держави. Форма держависпіввідноситься з його типом як форма взагалі співвідноситься з сутністю взагалі:вона є зовнішня організація держави певного типу.

    Для написання курсової роботи я користувався кількома джерелами:підручниками «Теорія держави і права» за редакцією Венгерова, Лазарева
    С.М., Сирих В.М., також підручниками з історії держави і права такихавторів, як Графський В.Г. і Нерсесянц Р.В. Крім того, я використавкілька монографій і журнальних статей.

    У курсовій роботі, як уже було зазначено, йдеться про типидержави. Незважаючи на зміни, що сталися в російському правознавстві заостанні роки, проблема історичних типів держави і права, а такожпитання про державу і право соціалістичного історичного типу як одинз її аспектів, так і не отримали належної наукової розробки. При цьому вспеціальної та навчальної літератури сформувалися дві основні тенденції ввисвітленні теми.

    Перша з них полягає у відмові від панувала протягомдесятиліть концепції суспільно-економічних формацій як базової длявиділення і характеристики окремих історичних типів держави і правапід приводом її необгрунтованість, неактуальність, помилковість і томуподібних істотних вад. Звичними стали звернення до іншихтеоретичним конструкціям (наприклад, цивілізаційний підхід).

    Отже, ясна проблема для дослідження. Курсова робота складається здекількох частин: в першій частині йдеться про поняття держави - йогоприроді і елементах. Друга частина присвячена проблемам і підходам дотипології держави. Тому що мета роботи - вивчити два підходи
    (формаційний та цивілізаційний), в третій частині роботи розглянуті типидержави відповідно до першого підходу, а в четвертій - згідно з другимпідходу. Далі перераховані недоліки формаційної теорії, і, нарешті, востанньої частини роботи говориться про сучасні підходи до типологіїдержави.

    1.1. Природа держави.

    Терміном "держава" ми позначаємо особливий тип соціальних явищ,які характеризуються такими рисами [1]: а) відношенням влади і підпорядкування; б) монопольним використанням насильства тими, хто володіє владою; в) наявністю юридичного порядку; г) відносною сталістю; д) інституційним виміром.

    Таким чином, держава - це не освіта, що знаходиться надсуспільством і незалежна від нього, а визначений тип юридичнорегульованого соціальної поведінки, що існує в конкретнихпросторово-часових умовах. Держава - це не фізичнеявище, що може виявлено за допомогою органів почуттів, а соціальнийфакт, що припускає юридично нормоване ієрархічне взаємодіяйого членів. Коли ми говоримо про державу, то маємо на увазі певнівідносини між людьми, юридично регульовані тими, хто уповноважений дляцього.

    Держава - це колективний феномен, що існує в конкретномупросторово-часовому контексті. Просторово-часовий характердержави обумовлюється тим фактом, що юридичний порядок дієна конкретній території в конкретний час. Юридичний порядокпевної держави діє не вічно і не у всіх державах. Йогозастосовність звужена до даної території протягом даного періоду.

    Отже, держава - це складне соціальне явище, відмінноюрисою якого є примусова регуляція поведінки людейза допомогою нормативних норм.

    1.2. Елементи держави.

    Держава - це політична спільнота, складовими елементамиякої є територія, населення і влада. Територія - цепросторова основа держави. Фізична основа являє собоюодна з умов, які роблять можливим існування держави. У кінцевомурахунку, без території держави не існує, хоча вона може змінюватисяв часі. Територія є простір держави, зайняте йогонаселенням, де повною мірою діє влада політичної еліти,реалізується через юридичні норми. Одна з головних цілей еліт, неперебувають на службі іноземних держав, полягає в гарантуваннітериторіальної цілісності держави.

    Таким чином, відносно стабільна і що володіє гарантованоїцілісністю територія є істотною умовою збереженнядержави. Саме навколо питання про контроль за фізичною основоюдержави розгортаються багато внутрішні і зовнішні політичніконфлікти.

    Другим складовим елементом держави є населення, то єлюдське співтовариство, яке проживає на його території і підкоряється йоговлади. Народ як родове поняття може бути охарактеризований яквідносно широка соціальна група, члени якої мають почуттяприналежності до неї завдяки спільним рисам культури та історичномусвідомості. Люди, що належать до будь-якого народу, мають більш -менш вираженим свідомістю входження в відмінну від інших спільність.
    Національна свідомість передбачає ототожнення себе з загальними культурнимицінностями, а також наявність емоційних солідарних зв'язків між особами,що належать до однієї нації.

    Таким чином, будь-яка держава спирається принаймні на одиннарод. І хоча не існує держави без національної основи, можутьіснувати народи без держави. Отже, нація - це необхідна, але недостатня умова формування держави, для чого необхідні такожтериторія і державна влада.

    Третім складовим елементом держави є влада, іншимисловами, відносини панування і підпорядкування, що існують між політичноюелітою та іншою частиною суспільства.

    Політична еліта примусово нав'язує влада, використовуючи дляцього юридичні норми. Примусовий характер юридичних нормпозначається в тій мірі, в якій їх порушення дозволяє державниморганам застосовувати санкції. Влада здійснюється за допомогою цих норм.
    Юридичні норми встановлюють, що саме потрібно робити, хоча це ніколине виконується повною мірою. У тому мірі, в якій більшість населенняконкретної держави дотримується ці норми. Таким чином, політичнавлада є регулятором поведінки населення даної держави,оскільки норми визначають його поведінку.

    Отже, держава - це політична цілісність, утворенанаціональній або багато національної спільністю, закріпленої на певнійтериторії, де підтримується юридичний порядок, встановлений елітою,яка монополізує інстітуціоналізованную влада, володіючи законнимправом застосування примусу.

    2.1. Проблема типології держави.

    Як і будь-яке явище соціального життя, держава утримуєсуперечливі сторони і тенденції. Одне з протиріч полягає в тому,що держава одночасно виражає і класові і загальносоціальніінтереси. Саме це протиріччя випливає з того, що придушенняопору пригноблених класів на певних етапах розвиткудержави аж ніяк не єдина завдання держави. Будучи офіційнимпредставником всього суспільства, завідуючи його загальними справами, воно виражає ізагальнонаціональні інтереси. Тому можна говорити про державу як проносії якоїсь «загальної функції», тобто публічної влади, яка належитьне панує класу, а всьому суспільству і здійснюється з метою йогопідтримки.

    Інакше кажучи, соціальну природу держави можна охарактеризуватитільки з урахуванням суперечливих завдань держави, те, що воно єсполучною силою цивілізованого суспільства, а не тільки машиною пригнобленогокласу.

    Зазначене протиріччя в діяльності держави, що виражає в однеі той же час класові і загальносоціальні інтереси, реально існує ввигляді протиріччя між державою та громадянським суспільством. Якполітична форма цього товариства держава є вираз спільності,тоді як громадянське суспільство, навпаки, - вираз відмінності. Метоювсякої держави виступає в/о інтерес. Взаємини міждержавою і суспільством характеризуються конфліктом між загальним інтересом іприватним, розколом між політичною державою та громадянським суспільством,що, однак, не виводить їх за рамки єдності. Тісно переплітаючись, обидвісторони єдності можуть перетворюватися на якийсь час у політичнуспільність, в якій державне стає не відрізнятись відсуспільного.

    Громадянське суспільство і держава знаходяться в стані безперервногопротидії, характер якого багато в чому залежить від ступеня розвиткусуспільства та його інститутів, від можливості останнього контролюватидії державної влади. В умовах недостатньої розвиненостігромадянського суспільства держава може проковтнути його, узурпувавши права ісвободи громадян.

    Тому держава як форма повинна відповідати потребамгромадянського суспільства. Про це писав ще Кант: «громадянську свободу не можнаскільки-небудь значно порушити, не завдаючи шкоди всім галузямгосподарства, особливо торгівлі, а тим самим не послаблюючи сил держави підзовнішніх справах ...». Щоб функція держави як вираження спільностіпоєднувалася з його роллю як інструменту класового панування, воно змушенебрати на себе місію відомого компромісу між різними суспільнимисилами та їхніми інтересами, тобто кожен раз знаходити форму дозволу всіхпротиріч.

    Таким чином, аналіз одного з протиріч держави показує,що воно, будучи формою організації суспільства, втілює у своїй особі якзагальні інтереси, так і інтереси спеціальні (інтереси пануючогокласу). У різні історичні періоди різні співвідношення тапріоритетність тих чи інших.

    Але в будь-якому випадку держава виступає не тільки бездушною машиноюкласового придушення, а й інструментом підтримки громадського порядку,виконання спільних завдань. Звідси прогресуюче в XX столітті зростаннярегулятивної ролі держави, розростання всієї системи відповіднихмеханізмів, покликаних максимально обмежити сферу класового примусуі насильства.

    2.2. Підходи до типології держав.

    Виявлення природи держави передбачає розгляд як питання пройого співвідношення з соціально-економічним ладом, так і особливо проблемитипології держави. Рішення того й іншого питання у вітчизняній теоріїдержави і права раніше традиційно спирався на марксистське вчення просуспільно-економічні формації, тобто на формаційний підхід.

    Відповідно до марксистськими положеннями про формаційному підходікласова сутність держави, як і інших соціальних інститутів,кінцевому рахунку визначається економічним чинником, станомвиробничих відносин, способом виробництва в цілому, а самедержава є лише надбудовою над економічним базисом. Інакшекажучи, і по суті, і за формою держава обумовлено економічноюладом суспільства. Воно вдруге, а економіка є первинною. Економічнаструктура суспільства, як підкреслював Ф. Енгельс, утворює ту реальнуоснову, якою і пояснюється в остаточному підсумку вся надбудова правових іполітичних установ. Звідси похідний характер держави відсоціально-економічного ладу [2].

    У цей час, поряд з формаційного підходу до вирішення питання проспіввідношенні держави та соціально-економічного ладу широко застосовуєтьсяі другий, що отримав назву цивілізаційного підходу.

    Поняття «цивілізація» утвердилося в європейській науці в епохупросвіти і з того часу набуло такої ж багатозначність, як і поняття
    «Культура». З урахуванням цієї багатозначності і розробляється сьогодніцивілізаційний підхід вченими заходу і сходу. У своїх дослідженнях вониспираються на праці найбільших представників філософсько-соціологічноїдумки, як О. Шпенглер, А. Тойнбі, М. Вебер, С. Ейзенштадт, П. Сорокін, М.
    Зінгер.

    У самому загальному вигляді поняття «цивілізація» можна визначити яксоціокультурну систему, що забезпечує високий ступінь диференціаціїжиттєдіяльності відповідно до потреб складного, розвиненогосуспільства і разом з тим підтримує його необхідну інтеграцію черезстворення регульованих духовно-культурних факторів і необхідної ієрархіїструктур і цінностей.

    Цивілізаційний підхід до вирішення питання про співвідношення держави ісоціально-економічного ладу виходить з прагнення покінчити забсолютизацією матеріально-економічного початку, з погляду надержава з гранично широких позицій визначального впливу на ньогоперш за все духовно-моральних і культурних факторів суспільногорозвитку. На відміну від формаційної теорії, що обгрунтовує наявністьдетермінації держави економічними причинами, цивілізаційна теоріядоводить поряд з нею і існування детермінації духовними факторами,які можуть блокувати, або заохочувати розвиток держави. Але було бневірним в характеристиці та розумінні держави стояти на позиціяхвизнання рівноправності двох підходів, або уявлень, щоцивілізаційний вплив на розвиток держави, здійснюється в рамкахформаційного, базисно-надбудовних та соціально-економічного підходу.

    Прихильники цього аргументу аргументують це так: в основі державилежать економічні чинники, але вплив на них досягається виробленням такихстереотипів поведінки, що або сприяють, або заважаютьпродуктивної праці. А стереотипи поведінки, трудова мораль,менталітет людини формуються саме в тій сфері людськоїдіяльності, яка характеризується як культура, або цивілізація. Упідсумку цивілізація впливає на соціальну організацію суспільства. Культурно -ідеологічні засади життя цілком здатні послабити вплив способувиробництва, і тим самим, перервати поступальний розвиток формаційніяк виробництва, так і процесу формування та функціонуваннядержави. Приклад - це циклічний розвиток державних форм українах арабського світу, Китае, Америці до XX століття і т.д [3]. І навпаки,соціокультурні, духовні фактори можуть підсилити формаційний прогресекономіки і державно-правової сфери. У Європі протестантська церкваз її культом праці та трудової етики зіграла роль каталізаторакапіталістичної еволюції регіону та визрівання адекватних їйдержавно-правових начал.

    Кожна держава стає полем боротьби двох видів впливу нанього: формаційного та цивілізаційного. Яка з них переможе, сказатизаздалегідь не можна. Саме з цим пов'язана багатоваріантність розвитку вдержавної та інших сферах суспільного життя.

    Тому правильне розуміння співвідношення держави із соціально -економічним ладом передбачає використання обох підходів. Однакісторичний досвід державності показує, що жорстка прив'язкаприроди тієї чи іншої держави до соціально-економічної формації недає відповіді на багато питань.

    У роботах А. Тойнбі, С. Хантінгтона та інших виділяються ті культурніі цивілізаційні критерії, які дозволяють класифікувати різнітипи держав. Наприклад, у С. Хантінгтона виділяються християнські,особливо православні, і мусульманські цивілізації, які, за прогнозом
    Хантінгтона вже увійшли до протистояння.

    Такий підхід наповнює конкретним змістом такі категорії, як
    «Схід-Захід» і «Північ-Південь». Формаційні критерії мало що пояснюють усучасних державних протиборствах, внутрішньому розвиткуконкретної держави.

    2.2.1. Характеристика формаційного підходу.

    Формаційний підхід - дослідження стану і розвитку суспільства,закономірностей зміни історичних типів держав з точки зоруякісних змін в економічному базисі суспільства, йоговиробничих відносинах і класовій структурі.

    Як пояснює даний науковий напрямок, будь-яке суспільство перебуває врамках певної суспільно-економічної формації і включає дваосновних і нерівнозначних за характером компонента. Перший - економічнийбазис, що складається з системи виробничих відносин і, перш за все,відносин власності. Другий - надбудова, куди належать суспільнесвідомість, мораль, право, держава, релігія і наука. У суспільно -економічної формації діють закони визначальної ролі базису повідношенню до надбудови і необхідності відповідності надбудови базису.

    У формаційної теорії велике значення має типологія держави,тому що природа держав різних історичних епох відрізняєтьсяпринциповими особливостями. Поняття «тип держави» дуже точновисловлює змінюється історично природу держави, дозволяє доситьточно визначити характер держави різних епох історії. Тип держави
    - Це система його найважливіших сторін і властивостей, що породжуються відповідноюісторичної епохи властиві одні й ті ж сутнісні риси.

    З позицій формаційної теорії, як вона традиційно трактувалася ввітчизняної марскістско-ленінської теорії держави, тип державивизначається тим, якого класу воно служить, а значить, якому економічномубазису. Тобто тип держави - це тісно взаємопов'язані його рисидержави, відповідні певній класовій структурі суспільства,що обумовлена економічним базисом.

    2.2.2. Характеристика цивілізаційного підходу.

    Інакше вирішується питання про тип держави в рамках цивілізаційногопідходу: соціальна природа держави визначається духовними ікультурними чинниками. Тойнбі пише: «Культурний елемент являє собоюдушу, кров, лімфу, сутність цивілізації; в порівнянні з ним економічний ітим більше політичний плани здаються штучними, пересічними створіннямиприроди і рушійних сил цивілізації. [4] »

    Цивілізаційний підхід - дослідження стану і розвитку суспільства,закономірностей зміни історичних типів держав з точки зоруякісних змін у соціокультурному середовищі суспільства, в духовнійкультури народу, його релігії і звичаї.

    Цивілізаційний підхід виділяє три принципи співвідношення держави ідуховно-культурному житті суспільства.

    1. Природа держави визначається не тільки реальним співвідношенням сил, але і накопиченими в ході історичного процесу уявленнями про світ, цінностями, зразками поведінки.

    Розглядаючи державу, треба враховувати не тільки соціальні інтереси і діючі сили, але й стійкі, нормативні зразки поведінки, весь історичний досвід минулого.

    2. Державна влада як центральне явище світу політики може розглядатися в той же час як частина світу культури. Це дозволяє уникнути схематизації держави і особливо проведеної ним політики як результату абстрактній гри сил і, навпаки, розкрити зв'язок державної влади і престижу, моралі і ін

    3. Різнорідність культур - у часі та просторі - дозволяє зрозуміти, чому деякі типи держав, що відповідають одним умовам, зупинялися в розвитку в інших умовах. У сфері державного життя особливе значення надається відмінностей, що випливають зі своєрідності національних культур і рис національного характеру.

    III. Типи держав згідно формаційної теорії.

    Згідно з марксистською теорією типологія держав в основімає суспільно-економічні формації. Кожна формація викликає до життяпевний історичний тип держави. Оскільки в історії людстваїх виділялося п'ять: первіснообщинний, рабовласницька, феодальна,буржуазна і комуністична, і з кожною з них, крім першого, зв'язувавсяпевний тип держави, був сформульований в рамках марксизмуосновна теза, у якому йшлося, що історія знає чотири історичнітипу держави: рабовласницький, феодальний, буржуазний ісоціалістичний.

    3.1. Рабовласницька держава.

    Це перший історичний тип держави, що виник в результатірозкладання первіснообщинного ладу і представляє собою політичнуорганізацію економічно пануючого класу рабовласників.
    Економічний базис рабовласницького суспільства становить повнавласність рабовласників не тільки на знаряддя і засоби виробництва,але і на працівників виробництва. Рабовласницька власність - першавид приватної власності, рабовласницька держава - для охорони,зміцнення і розвитку власності рабовласників, як знаряддя класовогопанування.

    Держава необхідно рабовласникам для утримання в покорівеличезних мас рабів. Формаційний теорія відносить до рабовласницькому типудержав крім античних держав - Афінського і Римського --численні держави Стародавнього Сходу: Єгипет, Вавілонськедержава, Індію та Китай. Як різновидів рабовласницькоготипу держави називають, наприклад, міста-держави Стародавньої Греції,отримали назви полісів, Римську імперію, що виникла в I столітті до н.е., і
    Спарту. Але зараз такий підхід застарів [5]. Чи не раби були тампродуктивною силою, а общинники-землероби. По справжньомурабовласницький лад існував тільки в Древній Греції і Древньому Римі.

    Просте наявність рабської праці не дає підстави зарахувати данедержава в розряд рабовласницьких. Інакше довелося б вважати таким і
    США у XVIII - IX століттях (негри на плантаціях), і СРСР (ГУЛАГ та іншітабору, каторжні будівництва).

    Рабство - економічний і юридичний стан, мало місце напевних наступних етапах держави, але не було соціально -економічною основою в процесі становлення цієї держави, не булорезультатом розкладання первіснообщинного ладу. Не було такогорозкладання, а відбулося переростання первісного суспільства в ранньокласовідержави. Що ж до виникнення рабства на наступних етапахрозвитку державності в Афінах і Римі, що привів до їх становленню якрабовласницьких міст-держав, то це дійсно унікальнийпроцес.

    3.2. Феодальна держава.

    Це другий історичний тип держави. Його економічний базис іоснову виробничих відносин складає власність феодалів наземлю як головний засіб виробництва в епоху феодалізму, які поєднувалися звласністю особисто залежних від них селян на необхідні для обробкиземлі сільськогосподарські знаряддя та їх працею на власників землі --феодалів.

    До основних різновидів феодального типу держави, наприклад в
    Європі, цей формаційний підхід відносить ранньофеодальні держави
    (князівства, гергогства та ін), що прийшли їм на зміну абсолютистськідержави і, нарешті, вільні торгові міста, типу Венеції, Генуї,
    Новгорода та ін Сучасні уявлення про феодальній державізначно більш глибокі. Наприклад, виділяється договірнавзаємозалежність сеньйорів і васалів, взаємна система прав іобов'язків, у тому числі обов'язок сеньйора містити васалів, іобов'язок захищати васалів сеньйорів.

    3.3. Буржуазна держава.

    Це третій історичний тип держави, передбачає даноїтипологією. Як надбудова над економічним базисом воно закріплює ізахищає буржуазний економічний лад. Капіталістичне державаохороняє умови буржуазної експлуатації, і перш за все її основу --приватну власність на знаряддя і засоби виробництва. Незалежно відсвоєї форми воно виступає як знаряддя панування капіталу над працею. Сутьтакого типу держави в тому, що воно являє собою диктатурубуржуазії, комітет, керуючий її спільними справами, машину в рукахкапіталістів, щоб тримати в покорі робітничий клас.

    Виникнення такого типу держави означає рух вперед попорівнянні з середньовіччям. Воно є частиною політичної надбудовинад таким економічним базисом, який передбачає особисту свободупрацівника, його незалежність як особистості від капіталіста. При капіталізміне застосовуються позаекономічні засоби примусу до праці, як це булов умовах попередніх типів держав. На наступних етапах розвиткукапіталізму посилюється регулююча роль держави у всіх сферахсуспільного життя. На стадії імперіалізму відбувається переростаннядомонополістичного капіталізму в державно-монополістичнийкапіталізм, що означає безпосередню вмешаетльство держави впроцес капіталістичного відтворення.

    У рамках формаційної теорії це держава - складний організм, нещо виключає, наприклад, протиріччя між державою як політичноїорганізацією пануючого класу в цілому і тими чи іншими його шарами.
    Під тиском трудящих воно здатне обмежувати їхні інтереси. Все ширшедержава застосовує метод лібералізму і робить кроки в напрямку розвиткуполітичних прав. Про це ж говорять і реалізуються соціальні програми.
    Однак, капіталістична держава залишається знаряддям правлячогобуржуазного класу, комітетом з управління справами монополістичноїбуржуазії. Головними різновидами буржуазного типу держави єдомонополістичний буржуазно-демократичні держави,імперіалістичні держави й сучасні західні держави.

    3.4. Соціалістична держава.

    Це вищий і останній історичний тип держави, відповідно до теоріїзвичайно. Це організація політичної влади трудящих на чолі з робочимкласом, найважливіша організаційна форма економічного і соціально -культурного керівництва суспільством в умовах будівництва соціалізму ікомунізму, знаряддя захисту революційних завоювань народу. Згідно з цієютеорії, на відміну від перерахованих історичних типів держав,соціалістична держава відрізняється такими рисами:

    1). Економічну базу соц. Держави складають громадськісоціалістичні форми власності і соціалістична системадержави. Всі перераховані види грунтувалися на приватній власності.

    2). Соціалістична держава з моменту свого народження стаєзнаряддям знищення всякої експлуатації та причин, що її породжують.

    3). Соціалістична держава має більш широку соціальну базу,тому що керують їм трудящі.

    Відповідно до даної теорії, соціалістична держава вже не єдержава у власному розумінні тому воно не є знаряддям владиексплуататорського меншості над масами трудящих. Фактично воно
    «Полугосударство», що виражає волю та інтереси більшості членів суспільства
    - Робітничого класу. У комуністичному суспільстві держава відімре, поступившисьмісце комуністичному суспільному самоврядуванню.

    3.5. Перехідна держава.

    Говорячи про основні історичних типах держав, формаційних теоріястверджує, що в рамках одного і того ж історичного типу держави,як правило, існують його різновиди. Їх виникнення при однаковійекономічної і класової базі і класової природі обумовлено наявністюспецифічних умов - це співвідношення класових сил у країні,кліматичні умови, зовнішні умови та ін

    Такі різновиди держав в рамках одного і того ж історичноготипу зазвичай носять проміжний характер. У перехідних державах владаналежить не одному, а коаліції двох або декількох класів. Приклад --держави, що виникали в період переростання буржуазно-демократичноїреволюції в соціалістичну. У такі періоди виникали і хоч недовго, алевсе-таки функціонували держави революційно-демократичної диктатурипролетаріату і селянства. У перші роки після другої світової війниперехідну природу мали східно-європейські держави народноїдемократії, які пізніше мирно еволюціонували в ту чи іншурізновид соціалістичної держави.

    Необхідність ввести в формаційних теорію поняття «різновиддержави »випливає з тієї обставини, що в рамках формаційногопідходу виявляється важко описати, пояснити і спрогнозуватирозвиток конкретної державності у конкретного народу.

    IV. Типи держав згідно цивілізаційної теорії.

    Історичний процес привів до складання понад двох десятківцивілізацій, що відрізняються один від одного не тільки усталеними в нихсистемами цінностей, панівною культурою, але й характерним для нихтипом держави.

    У розвитку цивілізації проходять кілька етапів. Перший - локальніцивілізації, кожна з яких має сукупність взаємопов'язанихсоціальних інститутів, включаючи державу (древня єгипетська, китайська,західноєвропейська, Індська, Егейського та ін). Другий - особливіцивілізації (індійська, китайська, західно-європейська, східно -європейська, ісламська та ін) з відповідними типами держав. І,нарешті, третій етап - сучасна цивілізація з її державністю,яка в даний час тільки складається і для якої характерноспільне існування традиційних і сучасних соціально-політичнихструктур.

    1. Місце держави в первинній цивілізації.

    Існують різні підстави для типологізації цивілізацій і їхдержавності: хронологічні, генетичні, просторові,релігійні, за рівнем організації та ін Можна виділити три групивідносин, які визначають цивілізаційні характеристики держави ілежать в основі його цивілізаційної типології. У понятті цивілізаційноготипу держави виражаються обумовлені рівнем розвитку товарноговиробництва та обміну культурні особливості держав, що проявляються [6]:

    1) у відносинах між суспільством (державою) і природою,

    2) у міждержавних відносинах,

    3) в їхніх стосунках із суспільством.

    Для типології держав з точки зору цивілізаційного підходунайбільший інтерес представляє класифікація цивілізацій за рівнем їхорганізації. Передбачається ділити цивілізації на первинні та вторинні.
    Держави в первинних і вторинних цивілізаціях різко відрізняються один відодного за своїм місцем у суспільстві, виконуваної ролі і соціальну природу.

    Первинні цивілізації беруть державно-країновий, хоча нерідкоі імперський характер. Зазвичай до них зараховують давньоєгипетську, шумерську,ассиро-вавілонську, іранську, бірманську, сіамські, кхмерською, в'єтнамську,японську та ін Їх аналіз показує величезну роль держави якоб'єднує і організує сили, не визначається, а визначальноюсоціальні таекономічні структури. Відмінною особливістю цихтовариств було поєднання держави з релігією в політико-релігійномукомплексі, де держава - більш ніж держава. Релігія ж прямовключає в себе обожненого правителя, тобто держава в культ вождя,фараона, раджі, мікадо і т.д. У первинних східних цивілізаціяхдержава був складовою частиною не тільки політичної надбудови, алеі базису, що було пов'язано із забезпеченням ним як політичного, так ігосподарського соціального функціонування суспільства.

    4.2. Місце держави у вторинній цивілізації.

    Вторинні цивілізації - це західноєвропейська, північноамериканська,східноєвропейська, латиноамериканська, буддійська і ін Тут проявилосявиразне розходження між державною владою і культурно-релігійнимкомплексом. Влада виявлялася вже не такий всемогутній і всепроникаючоюсилою, якою вона була у первинних цивілізаціях. Але і тут зцивілізаційної точки зору держава була компонентом, багато в чомупідпорядкованому культурно-релігійної системі.

    Під вторинних цивілізаціях становище правителя було подвійним. Зодного боку, він засіб утвердження сакральних принципів і заповітів і вякості такого гідний усілякого покори. А з іншого - він сам немає право порушувати ці заповіти, інакше його владу незаконна. Його влада --служіння, належне слідувати ідеалу, і тому вторинна.

    V. Недоліки формаційного підходу.

    Сьогодні, в XXI столітті, стають очевидним недостатність іобмеженість формаційного підходу до розуміння соціальної сутідержави.

    5.1. Проблема догматизації теорії Маркса.

    Перший недолік - це його догматизація. В основі цього підходу лежитьчленування історії на 5 суспільно-економічних формацій. Воно набуло внашій країні силу незаперечного закону після виходу в 1983 році «Історії
    Всесоюзної комуністичної партії (більшовиків). Короткий курс », написаної
    Сталіним. А між тим, у початковому формаційному підході, висловленусамим Марксом, основу наукової періодизації історії і, відповідно,державно-правовому житті суспільства становить членування суспільства на тримакроформаціі:

    - первинну (архаїчну);

    - вторинну (економічну);

    - теоретична (комуністичну).

    Називалися вони не суспільно-економічними, а суспільними.
    Основними критеріями виділення названих формацій виступають наявність абовідсутність: а) приватної власності; б) класів, в) товарного виробництва.

    Якщо ці ознаки відсутні, перед нами архаїчна, абокомуністична громадська формація, яка не може обійтися без тієїабо іншої форми держави. У своїй роботі Маркс пише: «азіатський,феодальний, античний, сучасний буржуазний способи виробництва можнапозначити як прогресивні епохи економічної суспільної формації. Яквидно, Маркс виділяв азіатський спосіб виробництва і тип держави --східну деспотію, ставлячи його перед античним і феодальним. Поняття «способувиробництва »

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !