ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Вимоги до приміщень і навколишньому середовищу. Порядок акредитації випробувальної лабораторії
         

     

    Менеджмент


    Саратовський державний технічний університет

    Кафедра СОД

    РЕФЕРАТ
    На тему: вимоги до приміщень та навколишньому середовищу. Порядок акредитації випробувальної лабораторії.

    Виконав: студент

    Гр. ОБД-31

    Шилов Юрій

    Перевірив: доц., К.т.н.

    Кокодеева Н.Є.

    Саратов 2003р.

    РЕФЕРАТ

    Обсяг роботи: 21 сторінки.

    Містить 1 малюнок, 2 таблиці, 3 використовуються джерела інформації.

    Ключові слова:

    АКРЕДИТАЦІЯ, АТТЕСТАТ, неупереджено, ГОСТ, іспитові
    ЛАБОРАТОРІЯ, КОМПЕТЕНТНІСТЬ, КОНТРОЛЬ, МІЖНАРОДНА КОНФЕРЕНЦІЯ З
    Акредитації випробувальної лабораторії (ІЛАК), ОБОВ'ЯЗКИ, ОЦІНКА,
    ПРОЦЕДУРА, РЕЗУЛЬТАТИ ВИПРОБУВАНЬ, РОССИЙСКАЯ СИСТЕМА АКРЕДИТАЦІЇ (РОСА),
    СЕРТИФІКАЦІЯ, ВИМОГИ, ЕКСПЕРТ.

    У системі сертифікації ГОСТ Р акредитовано близько 2 тис.лабораторій, в тому числі близько 60 зарубіжних. Більше 700 акредитованихлабораторій займаються випробуваннями продуктів харчування та харчової сировини;більше 300-випробуваннями електротехнічних приладів, більше 270-продукціїмашинобудування.

    Взаємне визнання результатів випробувань і сертифікації як спосібусунення технічних бар'єрів в торгівлі багато в чому залежить відакредитації: авторитет і незалежність посилаючої органу визначаєдовіру до діяльності організації по сертифікації та її результатами.

    Акредитацію випробувальних лабораторій, діяльність яких пов'язаназ обов'язковою сертифікацією, організовує та проводить Держстандарт Росії тауповноважені на те федеральні органи виконавчої влади. Будь-якалабораторія, яка відповідає вимогам державного стандарту
    ГОСТ Р 51000.3-96 і додатковим вимогам конкретної галузі за їїзаявою, має право на акредитацію.

    ВСТУП

    Взаємне визнання результатів випробувань і сертифікації як спосібусунення технічних бар'єрів в торгівлі багато в чому залежить відакредитації: авторитет і незалежність посилаючої органу визначаєдовіру до діяльності організації по сертифікації та її результатами.

    В зарубіжних країнах акредитація є самостійним видомдіяльності, регламентовані відповідними нормативними документами,виконання вимог яких є гарантією єдності і порівнянностіоцінок компетентності акредитованій організації. А це забезпечуєдовіру до результатів випробувань і сертифікації.

    У США системи акредитації випробувальних лабораторій існує з
    1976 р., у Франції - з 1979р., У Великобританії - з 1981р., В Данії - з
    1973р. По одній національній системі акредитації діє лише в Данії,
    Швейцарії, Японії, Австралії, Норвегії та Фінляндії. В інших державахіснує по кілька систем, особливо численні вони в США.

    Практика акредитації в зарубіжних країнах організується по-різному.
    Наприклад, у Фінляндії, Японії, Австралії, Угорщині існує національнийорган з акредитації; в Німеччині діє кілька посилаючоюорганізацій при чіткій координації їх діяльності; в США допускаєтьсяакредитація за різними системами. Таке розмаїття призводить до певнихускладнень у міжнародних економічних зв'язках, що впливають навзаєморозуміння в галузі оцінки відповідності. У зв'язку з цим намітиласятенденція до узгодження правил акредитації, створення єдиних національнихсистем, що в кінцевому підсумку послужить базою взаємного визнання результатівакредитації.

    Вимоги до випробувальних лабораторій в Росії регулюютьсядержавними стандартами, положення яких розроблені з урахуваннямвідповідних настанов ISO/IEC та європейських стандартів, що відносяться додіяльності випробувальних лабораторій (EN 45001, EN 45002 і EN 45003). Цівимоги враховуються при створенні, акредитації та функціонуваннівипробувальної лабораторії; в процесі взаємодії лабораторії зпосилаючою органом і з органами з сертифікації; при укладанніугоді з закордонними партнерами про визнання протоколів випробувань; їхтакож беруть до уваги експерти, які здійснюють інспекційний контрольза роботою акредитованої лабораторії.

    Більшість вітчизняних лабораторій відрізняється від зарубіжнихвизнанням їх технічної компетентності, в той час як закордонніакредитовані як незалежні. Ситуація, коли визнається тількитехнічна компетентність, склалася в Росії внаслідок того, щопрактично всі діючі в даний час лабораторії були створені якструктурні підрозділи тих чи інших організацій, науково -дослідних інститутів та підприємств.

    ЗМІСТ


    РЕФЕРАТ 2


    ВСТУП 3


    ЗМІСТ 4


    1.Требованія до виробничих приміщень. 5

    1.1 Загальні вимоги 5
    1.2 Вимоги до приміщень та навколишньому середовищу випробувальних лабораторій
    5

    2 Акредитація випробувальної лабораторії 7

    2.1 Загальні вимоги до випробувальних лабораторій 7
    Примітки 12
    2.2 Система акредитації в Росії 15
    2.3 Порядок акредитації випробувальної лабораторії 17
    2.4 Міжнародна конференція з акредитації випробувальних лабораторій і міжнародні системи акредитації. 18

    ВИСНОВОК 20


    Список використаних джерел 21

    Основна частина

    1.Требованія до виробничих приміщень.


    1 Загальні вимоги

    Облаштування робочих місць повинно забезпечувати:
    - належні умови освітлення приміщення і робочого місця, відсутність відблисків;
    - оптимальні параметри мікроклімату (температура, відносна вологість, швидкість руху, рівень іонізації повітря );

    Таблиця 1-Нормовані параметри мікроклімату для приміщень

    | Пора року | Категорія | Температура | Відносна | Швидкість |
    | | Робіт згідно | повітря, | вологість | руху |
    | | ГОСТ | град.С | повітря,% | повітря, м/с |
    | | 12.1-005-88 | | | |
    | | | Оптимальна | оптимальна | оптимальна |
    | Холодне | Легка 1-а | 22-24 | 40-60 | 0,1 |
    | | Легка 1-б | 21-23 | 40-60 | 0,1 |
    | Тепле | Легка 1-а | 23-25 | 40-60 | 0,1 |
    | | Легка 1-б | 22-24 | 40-60 | 0,2 |


    - належні ергономічні характеристики основних елементів робочого місця;
    - а також враховувати такі небезпечні та шкідливі фактори :
    - наявність шуму і вібрації;
    - м'яке рентгенівське випромінювання;
    - електромагнітне випромінювання;
    - ультрафіолетове і інфрачервоне випромінювання;
    - електростатичне поле між екраном і оператором;
    - наявність пилу, озону, оксидів азоту і аероіонізації;

    Таблиця 2 - Рівні іонізації повітря приміщень (у відповідність із СН 2152 -
    80)

    | Рівні | Кількість іонів в 1 см. куб. повітря |
    | | N + | n-|
    | Мінімально необхідні | 400 | 600 |
    | Оптимальні | 1500 - 3000 | 3000 - 5000 |
    | Максимально допустимі | 50000 | 50000 |

    1.2 Вимоги до приміщень та навколишньому середовищу випробувальнихлабораторій

    Навколишнє середовище, в умовах якої проводять випробування, не повиннанегативно впливати на результати і спотворювати необхідну точність вимірювань.
    Приміщення для проведення випробувань повинні бути захищені від діїтаких факторів, як підвищені температури, пил, вологість, пара, шум,вібрація, електромагнітні обурення, і відповідати вимогам застосовуванихметодик випробувань, санітарних норм і правил, вимог безпеки праціта охорони навколишнього середовища. Приміщення повинно бути достатньо просторими,щоб усунути ризик псування обладнання та виникнення небезпечних ситуацій,забезпечити співробітникам свободу переміщення і точність дій. Приміщеннядля випробувань повинні бути оснащені необхідним обладнанням і джереламиенергії і при необхідності пристроями для регулювання умов, вяких проводяться випробування. Доступ до зон випробувань та їх використанняповинні відповідним чином контролюватися; повинні бути такожвизначені умови допуску осіб, що не відносяться до персоналу даноїлабораторії. Для підтримки порядку і чистоти в випробувальної лабораторіїповинні вживатися профілактичні заходи.

    2 Акредитація випробувальної лабораторії

    Акредитацію випробувальних лабораторій, діяльність яких пов'язаназ обов'язковою сертифікацією, організовує та проводить Держстандарт Росії тауповноважені на те федеральні органи виконавчої влади. Будь-якалабораторія, яка відповідає вимогам державного стандарту
    ГОСТ Р 51000.3-96 і додатковим вимогам конкретної галузі за їїзаявою, має право на акредитацію.

    2.1 Загальні вимоги до випробувальних лабораторій

    2.1.1 Стандарт поширюється на всі випробування, включаючи повірку ікалібрування. Стандарт призначений для застосування:
    - посилаючою органом - при акредитації випробувальних лабораторій;
    - випробувальними лабораторіями та іншими організаціями - при підготовці до акредитації і подальшої діяльності відповідно до області акредитації.

    2.1.2 Неупередженість, незалежність і недоторканність

    Випробувальні лабораторії і їх персонал не повинні піддаватисякомерційного, фінансового, адміністративного або іншого тиску,здатного впливати на висновки або оцінки. Будь-яке вплив нарезультати випробувань, який чиниться з боку зовнішніх організацій або осіб,повинно бути виключено. Випробувальна лабораторія не повинна займатисядіяльністю, здатної підірвати довіру відносно її незалежності вприйнятті рішень і неупередженості при проведенні випробувань. Оплата праціперсоналу, якому доручено проводити випробування, не повинна залежати відкількості випробувань та їх результатів. Якщо вироби випробовують організації,які взяли участь у розробці, виробництві або реалізації цихвиробів (наприклад, виготовлювачі), то повинні бути розроблені додатковівимоги про умови, що забезпечують об'єктивність випробувань.

    2.1.3 Технічна компетентність

    Випробувальна лабораторія повинна бути компетентною для проведеннявідповідних випробувань. За відсутності встановленого методу випробуваннянеобхідно документально оформити угоду між замовником ілабораторією про що застосовується метод випробування. Випробувальна лабораторіяповинна мати:
    - організаційну структуру, що забезпечує для кожного співробітника конкретну сферу діяльності і межі його повноважень (обов'язків і відповідальності);
    - технічного керівника, який несе відповідальність за виконання всіх технічних завдань, пов'язаних з проведенням випробувань;
    - документовані Положення, що містить опис організації діяльності лабораторії, розподіл обов'язків співробітників, а також інші відомості про організацію роботи лабораторії (виконуваних функціях, взаємодії з іншими організаціями та ін.)
    У випробувальної лабораторії повинна проводиться внутрішня перевірка дляоцінки своєї відповідності вимогам цього стандарту. Перевіркаповинна проводитися компетентними особами, знайомими з методами випробувань, їхцілями та оцінкою результатів.

    Випробувальна лабораторія має у своєму розпорядженні достатній числомфахівців, які мають відповідну освіту і кваліфікацію, ізабезпечувати постійне навчання і підвищення кваліфікації персоналу.
    Лабораторія повинна мати у своєму розпорядженні необхідною документацією та відомостями,що стосуються кваліфікації, практичного досвіду і підготовки кадрів. Длякожного фахівця повинна матися посадова інструкція, що встановлюєфункції, обов'язки, права і відповідальність, кваліфікаційні вимогидо освіти, технічних знань і досвіду роботи. Спеціалісти та експерти,безпосередньо беруть участь у проведенні випробувань і оцінок, повинні бутиатестовані в установленому порядку на право їх проведення.

    Випробувальна лабораторія повинна бути оснащена обладнанням, а такожвитратними матеріалами (хімічними реактивами, речовинами тощо) дляправильного проведення випробувань і вимірювань, що потрібно для визнанняїї компетентності. У виняткових випадках можна використовувати надоговірних умовах обладнання, що не належить лабораторії, приумови, що це обладнання атестовано, а кошти вимірювань перевірені ввстановленому порядку. Випробувальний обладнання, засоби вимірювань іметодики вимірювань повинні відповідати вимогам стандартівдержавної системи забезпечення єдності вимірювань, нормативнихдокументів на методи випробувань.

    Навколишнє середовище, в умовах якої проводять випробування, не повиннанегативно впливати на результати і спотворювати необхідну точність вимірювань.
    Приміщення для проведення випробувань повинні бути захищені від діїтаких факторів, як підвищені температури, пил, вологість, пара, шум,вібрація, електромагнітні обурення, і відповідати вимогам застосовуванихметодик випробувань, санітарних норм і правил, вимог безпеки праціта охорони навколишнього середовища. Приміщення повинно бути достатньо просторими,щоб усунути ризик псування обладнання та виникнення небезпечних ситуацій,забезпечити співробітникам свободу переміщення і точність дій. Приміщеннядля випробувань повинні бути оснащені необхідним обладнанням і джереламиенергії і при необхідності пристроями для регулювання умов, вяких проводяться випробування. Доступ до зон випробувань та їх використанняповинні відповідним чином контролюватися; повинні бути такожвизначені умови допуску осіб, що не відносяться до персоналу даноїлабораторії. Для підтримки порядку і чистоти в випробувальної лабораторіїповинні вживатися профілактичні заходи.

    Обладнання лабораторії, у тому числі і засоби вимірювань, повинновикористовуватися за призначенням, документація щодо його експлуатаціїтехнічного обслуговування повинна бути доступна. Несправне обладнання,яке дає при випробуваннях сумнівні результати, має бути знятий зексплуатації та етікетіровано відповідним чином, що вказує на йогонепридатність. Таке обладнання слід зберігати в спеціально відведеномумісці до тих пір, поки воно не буде відремонтовано і його придатності небуде підтверджена за допомогою випробувань (повірки, калібрування). Кожнаодиниця устаткування для випробування або вимірювання повинна матиреєстраційну картку, що містить такі відомості:
    - найменування обладнання;
    - найменування виробника (фірми), тип (марка), заводський та інвентарний номер;
    - дати одержання та введення в експлуатацію;
    - місце розташування в даний час - у разі необхідності;
    - стан на момент отримання (нове, зношене, з продовженим терміном дії і т. п.);
    - дані про ремонт та обслуговування;
    - опис всіх пошкоджень або відмов, переробок або ремонту.

    Калібрування вимірювального та випробувального обладнання принеобхідності проводиться перед введенням його в експлуатацію і далі вза встановленою програмою. Загальна програма калібруванняобладнання повинна забезпечувати отслеживаемость вимірювань, які проводятьлабораторією, на відповідність національним та міжнародним зразковимзасобів вимірювання, якщо такі існують. Якщо подібну отслеживаемостьздійснити неможливо, то випробувальна лабораторія повинна представитипереконливі докази кореляції або точності результатів випробувань
    (наприклад, беручи участь у відповідній програмі міжлабораторних випробувань).
    Зразкові засоби вимірювань, які є в лабораторії, слідвикористовувати тільки для калібрування робочого обладнання і не застосовувати дляінших цілей. Зразкові засоби вимірювань повинні бути каліброванікомпетентним органом, який може забезпечити отслеживаемость їх навідповідність національним і міжнародним еталонів. При необхідностівипробувальне обладнання може піддаватися контролю між періодичнимиповторними калібрування. Зразкові речовини повинні, по можливості,відслідковуватися на відповідність національним і міжнародним стандартамзразковим речовин.

    Випробувальна лабораторія повинна мати у своєму розпорядженні необхідноїдокументацією по експлуатації та функціонування відповідногообладнання, щодо поводження з випробуваними виробами та їх підготовки довипробувань (у разі необхідності). Всі стандарти, керівництва,інструкції, довідкові дані та інші документи, що використовуються в роботівипробувальної лабораторії, повинні бути актуалізовані і доступні дляперсоналу. Випробувальна лабораторія повинна використовувати методи іпроцедури, встановлені стандартами та (або) технічними умовами, ввідповідно до яких відчувають вироби. Ці документи повинні бути врозпорядженні співробітників, відповідальних за проведення випробувань.
    Випробувальна заявки лабораторія має відхиляти на проведення випробуваньза методами, ко?? орие можуть призвести до необ'єктивним результатами або маютьнизьку точність. Якщо у випадку необхідності застосовувалися нестандартизовані методи випробувань та процедури, лабораторія повиннаповністю запротоколювати це. Якщо результати одержують за допомогоюелектронної технології обробки даних, надійність і стабільність системиповинна виключати можливість отримання неточних результатів. Система повиннавиявляти несправності при виконанні програми і приймативідповідні коригуючі заходи.

    Лабораторія повинна мати внутрішню систему якості, що відповідаєгалузі акредитації випробувальної лабораторії. Елементи цієї системиповинні бути включені в Керівництво з якості, що надається длякористування персоналу лабораторії. Актуалізація Керівництва з якостіпокладається на відповідального співробітника лабораторії. Особа або особи,відповідальні за забезпечення якості роботи лабораторії, повинніпризначатися її керівником і мати прямий доступ до керівництва, якомупідзвітна лабораторія. Керівництво з якості включає:
    - політику в галузі забезпечення якості;
    - організаційну структуру випробувальної лабораторії;
    - завдання та функціональні обов'язки, пов'язані із забезпеченням якості, доведені до кожного працівника з урахуванням меж його службових повноважень; < br> - загальні процедури забезпечення якості;
    - процедури забезпечення якості при проведенні кожного випробування;
    - методи перевірки якості проведення випробувань, застосування зразкових матеріалів і т. д., якщо це необхідно;
    - організацію зворотного зв'язку і коригувальних дій при виявленні невідповідностей результатів випробувань;
    - процедури розгляду рекламацій.

    Систему забезпечення якості періодично переглядають керівництвоабо інші працівники за дорученням керівництва з тим, щоб внести до неїнеобхідні зміни та забезпечити ефективність її роботи. Такі перевіркиповинні бути зареєстровані з докладним описом кожного коригуючогодії і доведені до відома персоналу.

    Робота, що проводиться випробувальною лабораторією, відображається упротоколі, що показує точно, чітко і недвозначно результати випробуваньта іншу що відноситься до них інформацію. Кожен протокол випробувань повиненмістити, принаймні, такі відомості:
    - адреса;
    - позначення протоколу (наприклад, порядковий номер) і нумерацію кожної сторінки, а також загальна кількість найменування, адреса випробувальної лабораторії та місце проведення випробування, якщо воно має інший сторінок;
    - прізвище та адресу замовника;
    - характеристику і позначення випробуваного зразка;
    - дату одержання зразка та дату (и) проведення випробування;
    - позначення технічного завдання на проведення випробування, опис методу і процедури (при необхідності);
    - опис процедури відбору зразків (вибірки);
    - будь-які відхилення, доповнення або виключення їх технічного завдання на проведення випробувань або іншу інформацію, що відноситься до певного випробуванню;
    - дані, що стосуються проведення нестандартних методів випробувань або процедур;
    - вимірювання, спостереження та отримані результати, що підтверджуються таблицями, графіками, кресленнями і фотографіями, в разі необхідності, і будь-які зареєстровані відмови;
    - констатацію похибки виміру (у разі необхідності); < br> - підпис та посаду особи (осіб), відповідального (их) за підготовку протоколу випробувань, і дату його складання;
    - заяву про те, що протокол стосується тільки зразків, підданих випробуванню;
    - заява, що виключає можливість часткової передруку протоколу без дозволу випробувальної лабораторії.

    При оформленні протоколу випробувань особлива увага повинна бутизвернено на виклад результатів випробування і виключення труднощів при їхсприйнятті користувачем. Зміст протоколу по кожному виду проведенихвипробувань може відрізнятися, однак рубрики повинні бути стандартизовані.
    Виправлення або доповнення в протоколі випробувань після його випускуоформляються тільки у вигляді окремого документа, що має назву, наприклад:
    "Доповнення до протоколу випробувань (порядковий номер або іншепозначення) "; документи про доповнення повинні містити ті самі рубрики,які містяться в протоколі. У протоколі випробувань не слід поміщатиоцінки, давати поради або рекомендації за результатами випробування. Результативипробування повинні бути представлені акуратно, чітко, повністю інедвозначно відповідно до інструкцій, розроблених на застосовуванийметод випробування. Кількісні результати мають бути представлені ззазначенням розрахункової або оцінної похибки. Результати випробувань,отримані при випробуваннях вибірки з партії, проби або одній серіїпродукції, часто використовують для визначення властивостей даної партії, даноїпроби або даної серії продукції. Екстраполяція результатів випробувань привизначенні властивостей партії, проби або однієї серії продукції повинна бутивключена в окремий документ.

    Випробувальна лабораторія повинна мати систему реєстраціїрезультатів випробувань, що відповідає встановленим правилам ізабезпечує реєстрацію первинних спостережень, розрахунків, похіднихданих, актів повірки та підсумкового протоколу випробувань протягомвстановленого терміну. Протоколи кожного випробування повинні включатинеобхідний обсяг інформації, що дозволяє задовільно провестиповторні випробування. Реєстрація включає дані про персонал,здійснює випробування і роботу із зразками. Всі протоколи випробуваньзберігаються в належному місці з дотриманням конфіденційності, якщо закономне встановлюються інші вимоги.

    Система позначення зразків або виробів, призначених длявипробувань, що передбачає наявність документації або маркування, повиннавиключати виникнення плутанини при визначенні зразків або випробуванихвиробів, а також результатів проведених випробувань (вимірювань). Зразкивиробів, що надходять на випробування, повинні бути ідентифіковані навідповідність нормативної документації і супроводжуватися відповіднимпротоколом відбору. Система реєстрації повинна гарантуватиконфіденційність використання зразків або випробуваних виробів, наприклад,відносно інших замовників. При необхідності вводять процедуру,забезпечує зберігання виробів на складі. На всіх стадіях зберігання,транспортування і підготовки виробів до випробувань роблятьнеобхідні запобіжні заходи, що виключають псування виробів у результатізабруднення, корозії або надмірних навантажень, що негативно впливають нарезультати випробувань. Повинні дотримуватися вимоги, встановленіінструкціями на експлуатацію виробів. Отримання, зберігання, повернення (абоутилізація) зразків проводяться за чітко встановленими правилами.

    Персонал випробувальної лабораторії повинен зберігати професійнутаємницю щодо інформації, отриманої при виконанні своїх функцій.
    Випробувальна лабораторія повинна дотримуватися договори і забезпечувати умови,гарантують конфіденційність у своїй діяльності відповідно довимогами замовників та безпеку праці своїх співробітників.

    Як правило, згідно з договором (контрактом) іспитовілабораторії повинні проводити випробування самостійно. У винятковихвипадках випробувальна лабораторія може передати якусь частину випробуваньна умовах субпідряду іншій випробувальної лабораторії, яка відповідаєцим вимогам. При цьому випробувальна лабораторія повинна бутивпевнена в тому, що її субпідрядник задовольняє критеріям компетентності,які встановлені для випробувальних лабораторій. Випробувальналабораторія повинна повідомити замовника про свій намір доручити частинавипробувань іншій лабораторії. Субпідрядник повинен бути схвалений замовником.
    Випробувальна лабораторія повинна реєструвати та зберігати документацію,підтверджує компетентність і відповідність субпідрядників пред'являютьсявимогам, а також повинна вести реєстрацію всіх робіт, що виконуються наумовах субпідряду.

    Примітки

    a) Субпідрядник повинен бути акредитований відповідним посилаючою органом за встановленими правилами або визнаний (перевірено) цим органом. b) Обсяг робіт по субпідряду має становити не більше 25% загального обсягу робіт з випробувань (у вартісному виразі), що виконуються акредитованою лабораторією-замовником в межах її галузі акредитації за рік, якщо при акредитації випробувальної лабораторії не були встановлені ліміти на обсяг виконуваних нею робіт по субпідряду (в галузі акредитації). c) У документах, що містять результати випробувань, повинні бути чітко виділені результати, що одержані субпідрядником. d) Лабораторія-замовник несе повну відповідальність за всі роботи, виконані за субпідряду в області акредитації. e) Наявність договорів субпідряду не може бути підставою для розширення галузі акредитації лабораторій.

    2.1.4 Взаємодія

    Випробувальна лабораторія повинна сприяти замовнику абойого представнику, щоб вони могли оцінити можливість виконання їх заявкина випробування і контролювати хід робіт. Ця допомога включає:
    - надання замовнику або його представникові можливості доступу у відповідні приміщення випробувальної лабораторії для спостереження за проведеними випробуваннями. При цьому не повинні бути порушені правила конфіденційності, які стосуються робіт, виконуваних для інших замовників, і правила безпеки;
    - підготовку, упаковку та відправлення зразків, проб або інших виробів, необхідних для проведення перевірки.
    - Випробувальна лабораторія повинна мати чітко визначену процедуру рекламації, яка повинна бути документована та надана на вимогу замовника.

    Випробувальна лабораторія повинна сприяти посилаючійоргану та його представникам при проведенні контролю відповідностівимогам цього стандарту та іншим додатковим вимогам. Цесприяння включає:
    - надання представнику можливості доступу у відповідні приміщення випробувальної лабораторії для спостереження за ходом проведення випробувань;
    - проведення контрольних випробувань, що дозволяють посилаючій органу перевіряти придатність лабораторії до проведення випробувань;
    - участь у відповідній програмі перевірок лабораторій на якість проведення випробувань або міжлабораторних порівняльних випробувань, які можуть бути організовані посилаючою органом;
    - надання посилаючій органу можливості ознайомлення з результатами своїх внутрішньолабораторний перевірок;
    - надання до акредитиву орган інформації про діяльність випробувальної лабораторії.

    У разі необхідності випробувальні лабораторії можуть прийнятиучасть у розробці національних, європейських чи міжнародних стандартівв галузі випробувань. Випробувальна лабораторія може взяти участь уінформаційному обміні з іншими лабораторіями, що працюють у тому жнапрямку і в тій же технічній галузі, що дозволить мати єдиніметодики випробувань та покращити якість їх проведення. Щоб забезпечитинеобхідну точність і якість випробувань, необхідно регулярно проводитипорівняння їх результатів.

    2.1.5 Обов'язки

    Акредитована випробувальна лабораторія повинна:
    - задовольняти вимогам цього стандарту та іншим критеріям, встановленим акредитуються органом;
    - заявляти про акредитацію тільки тих випробувань, які входять в область акредитації;
    - нести фінансові витрати, пов'язані з поданням заявки, членством, участю, оцінкою, наглядом та іншими послугами, періодично визначаються посилаючою органом з урахуванням відповідної вартості;
    - не використовувати отриману акредитацію на шкоду посилаючій органу;
    - припинити діяльність негайно після закінчення терміну дії, а також не посилатися на акредитацію в рекламі лабораторії;
    - у всіх контрактах, що укладаються з замовниками, вказувати, що акредитація лабораторії або її протоколи про випробування не означають автоматично, що продукція (послуга, процес) схвалюється посилаючою органом або іншою організацією як відповідна встановленим вимогам;
    - стежити за тим, щоб протокол випробування або частину протоколу випробування не були використані замовником або іншою стороною з дозволу замовника з метою власного розвитку або реклами, якщо приймаюча орган вважає таке використання неправильним. У будь-якому випадку протокол випробувань не може бути частково передрукований без письмового дозволу посилаючої органу та випробувальної лабораторії;
    - негайно інформувати посилаючою орган про будь-які зміни, що впливають на відповідність вимогам цього стандарту або будь-якого критерію, що визначає компетентність або область діяльності випробувальної лабораторії .

    Посилаючись на статус акредитованої випробувальної лабораторії в такихінформаційних виданнях, як документи, брошури або оголошення,випробувальна лабораторія повинна використовувати прийняту форму:
    "... Випробувальна лабораторія акредитована... (Акредитив орган)для проведення випробувань. . . (галузь акредитації), маєреєстраційний номер. . .".

    Випробувальна лабораторія повинна вимагати від своїх замовників, щобвони при посиланні на неї використовували наступне формулювання: "Випробуванняпроведено випробувальною лабораторією. . . (назва), якаакредитована. . . (акредитив орган) з областю акредитації. . . імає реєстраційний номер. . . "Після закінчення терміну випробувальналабораторія повинна вжити заходів для припинення використання цих посилань.

    Випробувальна лабораторія може анулювати акредитацію, повідомившипро це посилаючою орган у письмовій формі за місяць (або інший термін,узгоджений між сторонами).

    2.2 Система акредитації в Росії

    Российская система акредитації (РОСА) являє собоюсукупність організацій, що беруть участь в діяльності з акредитації,акредитованих органів з сертифікації, випробувальних лабораторій, іншихорганів, а також встановлених норм, правил, процедур, які визначаютьдію цієї системи. (рис.1)
    Малюнок 1.-Российская система акредитації (РОСА) ГОСТ Р 51000.1-95

    Об'єктами акредитації є організації, що здійснюютьдіяльність в галузі оцінки відповідності: випробувальні лабораторії,органи з сертифікації, контролюючі організації; метрологічні службиюридичних осіб; організації, що здійснюють спеціальну підготовкуекспертів.

    Головні цілі акредитації - забезпечення довіри до організацій шляхомпідтвердження їхньої компетентності; створення умов для взаємного визнаннярезультатів діяльності різних організацій в одній і тій же області.

    Система акредитації встановлює вимоги до об'єктівакредитації, посилаючій органу, правила і процедури системи, причомупосилаючою орган у кожному конкретному випадку має право встановлюватидодаткові критерії відповідно до особливостей об'єктаакредитації.

    Учасниками російської системи акредитації є: Рада закредитації в РФ (Рада), акредитує органи і технічні центри повидами діяльності, об'єкти акредитації та акредитовані організації,експерти з акредитації.

    Рада вирішує питання, що відносяться до принципів проведення єдиноїтехнічної політики у галузі акредитації; дослідження з акредитації;координації діяльності акредитованих органів, економічних аспектівакредитації; міжнародної співпраці в галузі акредитації; аналізупідсумків діяльності з акредитації; введення об'єднаного реєструакредитованих об'єктів і експертів з акредитації. Робочі органи Ради
    - Технічний секретаріат, робочі групи (з числа членів Ради) ікомісія з апеляцій.

    Акредитацію організацій, що здійснюють діяльність узаконодавчо регульованій (обов'язкового) сфері [1], організовують і проводять
    Держстандарт Росії й інші федеральні органи виконавчої влади ввідповідно до законодавчих актів РФ. Держстандарт, крім виконанняїм функцій посилаючої органу, розробляє загальні процедуриакредитації, вимоги до посилаючою органам, об'єктам акредитації таекспертам, до документів з акредитації та взаємодіє з міжнародними,регіональними та зарубіжними організаціями з акредитації.

    У свою чергу посилаючою орган повинен відповідати ряду вимог.
    Вони стосуються персоналу, загальної політики і прийняття рішень; системиякості, що діє в посилаючій органі, порядку проведенняакредитації та документації з акредитації. Ці вимогирегламентуються ГОСТ Р 51000.2-95 «Система акредитації в Російській
    Федерації. Загальні вимоги до посилаючій органу ».

    Технічний центр виконує роботу, яку доручає йомупосилаючою орган. Це може бути: попередній розгляд заявок наакредитацію, проведення експертизи документів, підготовка програматестації заявників та інспекційного контролю акредитованихорганізацій, розгляд результатів атестації та інспекційного контролюі підготовка з ним проекту рішення та ін

    Експерти з акредитації проводять експертизу документів,що надаються на акредитацію, атестують заявників і готують рішення провидачу атестата акредитації, а також здійснює інспекційний контрольза акредитованими організаціями. В якості експертів не можуть бутипритягнуті особи, що брали участь у підготовці організації до акредитації.

    До експертів з акредитації пред'являються певні вимоги, впершу чергу до їх кваліфікації та компетентності. Оцінку кваліфікаціїекспертів проводять посилаючою орган у відповідність до розробленої нимкваліфікаційної процедурою. Показниками компетентності експерта вважаєтьсяобізнаність про критерії, процедури і документах акредитації, володіннятехнічними навичками з аккредітуемим робіт (наприклад, випробувань,які повинна проводити аккредітуемая організація); вміння користуватисяефективною системою зв'язку; незалежність від будь-яких інтересів, що впливаютьна обов'язок дотримання конфіденційності та відсутність дискримінації;володіння особистими якостями, що забезпечують здатність виконати функціїексперта.

    2.3 Порядок акредитації випробувальної лабораторії

    Організації, які планують отримати акредитацію, зобов'язані бутиготовими до виконання конкретних видів діяльності, що відповідаютьзаявленої галузі акредитації. Після подачі заявки на акредитаціюнеобхідні взаємодія з усіма учасниками процедури акредитації, апотім, незалежно від результатів - оплата робіт з акредитації вВідповідно до встановленого порядку.

    посилаючою орган визначає процедуру і порядок призначенняексперта, які, зокрема, включають згоду самого експерта, згодазаявника на особистість експерта та надання експертам методичнихвказівок, робочих документів та інструкцій з проведення акредитації.

    Процедура акредитації складається з наступних послідовновиконуваних дій:
    - подання заявником заявки на акредитацію;
    - експертиза документів з акредитації;
    - атестація заявника;
    - аналіз всіх матеріалів і прийняття рішень про акредитацію;
    - видача атестата про акредитацію ;
    - проведення інспекційного контролю акредитованої органи

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !