ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Управління якістю (шпаргалка )
         

     

    Менеджмент

    1. Поняття, сутність і роль якості.
    2. Основні аспекти якості.
    3. Основні поняття, пов'язані з якістю.
    У ринковій економіці проблема якості є найважливішим чинникомпідвищення рівня життя, економічної, соціальної та екологічноїбезпеки. Якість - комплексне поняття, що характеризує ефективністьвсіх сторін діяльності: розробка стратегії, організація виробництва,маркетинг та ін Найважливішою складовою всієї системи якості єякість продукції. У сучасній літературі і практиці існуютьрізні трактування поняття якість. Міжнародна організація зстандартизації визначає якість (стандарт ІСО-8402) як сукупністьвластивостей і характеристик продукції або послуги, які надають їмздатність задовольняти обумовлені або передбачувані потреби.
    Цей стандарт увів такі поняття, як "забезпечення якості", "управлінняякістю "," спіраль якості ". Вимоги до якості на міжнародномурівні визначені стандартами ІСО серії 9000. Перша редакція міжнароднихстандартів ІСО серії 9000 вийшла наприкінці 80-х років і ознаменувала вихідміжнародної стандартизації на якісно новий рівень. Ці стандартивторглись безпосередньо у виробничі процеси, сферу управління йвстановили чіткі вимоги до систем забезпечення якості. Вони поклалипочаток сертифікації систем якості. Виникло самостійний напрямменеджменту - менеджмент якості. У цей час вчені і практики закордоном пов'язують сучасні методи менеджменту якості з методологією
    TQM (total quality management) - загальним (всеохоплюючим, тотальним)менеджментом якості.
    Стандарти ISO серії 9000 установили єдиний, визнаний у світі підхід додоговірних умов по оцінці систем якості й одночаснорегламентували відносини між виробниками та споживачами продукції.
    Іншими словами, стандарти ІСО - тверда орієнтація на споживача. При цьомумова йде про культуру виробництва в. Якість можна представити у виглядіпіраміди.

    Рис. 1. Піраміда якості
    Нагорі піраміди знаходиться TQM - всеосяжний, тотальний менеджментякості, який передбачає високу якість всієї роботи для досягненнянеобхідної якості продукції. Перш за все, це робота, пов'язана ззабезпеченням високого організаційно-технічного рівня виробництва,належних умов праці. Якість роботи включає обгрунтованістьприйнятих управлінських рішень, систему планування. Особливе значеннямає якість роботи, безпосередньо пов'язаної з випуском продукції
    (контроль якості технологічних процесів, своєчасне виявленняшлюбу). Якість продукції є складової і наслідком якостіроботи. Тут безпосередньо оцінюється якість придатної продукції, думкаспоживача, аналізуються рекламації.
    Для подальшого уточнення поняття управління якістю продукціїдоцільно звернути увагу на трактування поняття продукції та уточнитисаме це поняття. Необхідність такого уточнення обумовлена тим, щопоняття продукція не зовсім точно навіть в інструктивних матеріалах,діючих в Російській Федерації. Так, у формі 2 "Звіт про прибутки ізбитки "наведено показник" виручка (нетто) від реалізації товарів,продукції, робіт, послуг ...". Але адже товари, роботи і послуги входять у загальнепоняття продукція. Продукція - комплексне поняття. Це - результатдіяльності фірми, який може бути представлений товарами, продуктами
    (що мають речову форму) і послугами (не мають речової форми).
    Послуги виробничого характеру (ремонт і т.п.) називають роботами.
    Для того, щоб зробити ту чи іншу продукцію, виконати роботу, надатипослугу, необхідно здійснити цілий ряд операцій, підготовчих робіт.
    Кінцеве якість залежить від якості роботи на кожному етапі.
    Формування якості продукції починається на стадії її проектування.
    Так, у фазі дослідження розробляють технічні й економічніпринципи, створюють функціональні зразки (моделі). Після цього створюютьоснову виробничої документації і дослідний зразок. На стадіїконструктивно-технологічних робіт підготовляють впровадження виробу ввиробництво.
    Якість роботи, як вже зазначалося, що безпосередньо пов'язано із забезпеченнямфункціонування фірми. Це - якість керівництва і управління
    (планування, аналіз, контроль). Від якості планування (розробкистратегії, системи планів т.п.) залежить досягнення поставлених цілей іякість фірми.
    Поняття якості формувалося під впливом історико-виробничихобставин. Це обумовлено тим, що кожне суспільне виробництвомало свої об'єктивні вимоги до якості продукції. На перших порахвеликого промислового виробництва перевірка якості припускалавизначення точності і міцності (точність розмірів, міцність тканини і т.п.).
    Підвищення складності виробів привело до збільшення числа оцінюваних властивостей.
    Центр ваги змістився до комплексної перевірки функціональних здібностейвироби. В умовах масового виробництва якість стала розглядатисяне з позицій окремого екземпляра, а з позицій стандарту якості усіхвироблених у масовому виробництві виробів.
    З розвитком науково-технічного прогресу, наслідком якого сталаавтоматизація виробництва, з'явилися автоматичні пристрої дляуправління складним устаткуванням і іншими системами. Виникло поняття
    "Надійність". Таким чином, поняття якості постійно розвивалося іуточнювалося. У зв'язку з необхідністю контролю якості були розробленіметоди збору, обробки і аналізу інформації про якість. Фірми,функціонували в умовах ринкової економіки, прагнули організуватиспостереження за якістю в процесі виробництва і споживання. Упор бувзроблений на попередження дефектів.
    Якість у виробника і споживача - поняття взаємозалежні.
    Виробник повинен піклуватися про якість протягом усього періодуспоживання продукту. Крім того, він повинен забезпечити необхіднупісляпродажне обслуговування. Особливо це важливо для товарів, що відрізняютьсяскладністю експлуатації, програмних продуктів.
    Повернемося до уточнення поняття якості. У літературі поняття якостітрактується по-різному. Однак основне розходження в поняттях якості лежитьміж його розумінням в умовах командно-адміністративної і ринковоїекономіки.
    У командно-адміністративній економіці якість трактується з позиціївиробника. У ринковій економіці якість розглядається з позиціїспоживача.
    Якість виробу може виявлятися в процесі споживання.

    4.Качество як об'єкт управління.
    Великий внесок у розробку теорії управління якістю внесли зарубіжні івітчизняні вчені. Роботи російських учених П. Л. Чебишева і О. М. Ляпуноває теоретичною основою вибіркового контролю якості. Великий внесокв розробку застосовуваних у даний час систем управління якістювнесли вітчизняні вчені І. Г. Венецкій, А. М. Длин, американські вчені
    У. А. Шухарт, Е. Демінг, А. Фейгенбаум.
    Сучасне управління якістю виходить з того, що діяльність зуправління якістю не може бути ефективною після того, як продукціязроблена, ця діяльність повинна здійснюватися в ході виробництвапродукції. Важлива також діяльність із забезпечення якості, якапередує процесу виробництва.
    Якість визначається дією багатьох випадкових, місцевих і суб'єктивнихфакторів. Для попередження впливу цих факторів на рівень якостінеобхідна система управління якістю. При цьому потрібні не окремірозрізнені і епізодичні зусилля, а сукупність заходів постійноговпливу на процес створення продукту з метою підтримкивідповідного рівня якості.
    Управління якістю неминуче оперує поняттями: система, середа, мета,програма та ін
    Розрізняють керуючу та керовану системи. Керована системапредставлена різними рівнями управління організацією (фірмою та інструктурами). Керуюча система створює і забезпечує менеджментякості.
    +6. Роль кваліметрії в управлінні якістю.
    Поняття якості продукту з позицій його відповідності вимогамспоживача склалося саме в умовах ринкової економіки.
    Ідея такого підходу до визначення якості продукції належитьголландськими вченим Дж. Ван Етінгер і Дж. Сіттігу. Ними розробленаспеціальна область науки кваліметрія. Кваліметрія - наука про способивимірювання та квантифікації показників якості. Кваліметрія дозволяєдавати кількісні оцінки якісним характеристикам товару.
    Кваліметрія виходить з того, що якість залежить від великого числа властивостейрозглянутого продукту. Для того, щоб судити про якість продуктунедостатньо тільки даних про його властивості. Потрібно враховувати й умови, вяких продукт буде використаний. На думку Дж. Ван Етінгер і Дж.
    Сіттіга, якість може бути виражено цифровими значеннями, якщоспоживач у стані групувати властивості в порядку їхньої важливості. Вонивважали, що якість - величина вимірна і, отже, невідповідністьпродукту пропонованим до нього вимогам може бути виражена через якусьабо постійну міру, якою звичайно є гроші.

    7. Значення підвищення якості.
    У міру розвитку економічних реформ в Росії все більшу увагуприділяється якості. В даний час однієї із серйозних проблем дляросійських підприємств є створення системи якості, що дозволяєзабезпечити виробництво конкурентоспроможної продукції. Система якостіважлива при проведенні переговорів із закордонними замовниками, що вважаютьобов'язковою умовою наявність у виробника системи якості тасертифіката на цю систему, виданого авторитетним сертифікуючий органом.
    Система якості повинна враховувати особливості підприємства, забезпечуватимінімізацію витрат на розробку продукції і її впровадження. Споживачбажає мати впевненість, що якість продукції, що поставляється будестабільним і стійким.
    У теорії і практиці управління якістю виділені дві проблеми: якістьпродукції та менеджмент якості.
    Забезпечення якості вимагає чималих витрат. До недавнього часу основначастка у витратах на якість припадала на фізичну працю. Але сьогоднівисока частка інтелектуальної праці. Проблема якості не може бути вирішенабез участі вчених, інженерів, менеджерів. Повинна бути гармонія всіхскладових професійного впливу на якість.
    Значення якості продукції полягає в тому. що тільки якіснапродукція відкриває експортну дорогу на платоспроможні західні ринки.
    Велику роль у забезпеченні якості продукції російських виробників іїї успішної конкуренції на світових ринках покликані зіграти спеціальніконкурси.
    Різного роду конкурси з присудженням їх переможцям почесних нагородшироко використовуються у світовій практиці.
    У Росії функціонує Рада з присудження премій Уряду в областіякості продукції. У грудні 1996 р. був оголошений конкурс, який мав на метіпривернути увагу суб'єктів російської економіки до якості продукції. Уконкурсі брало участь 68 підприємств, керівники яких першими оцінилизначення конкурсу. Характерно, що 7% загального числа здобувачів премійпредставляли малий бізнес, який дає Росії 14% валового внутрішньогопродукту.
    Засновано приз за якість. Приз за якість складається з диплома, словесногозаохочення уряду і права зобразити символ якості на продукції.
    Іншими словами символ перемоги дозволяє підвищити ефективність реклами.

    8. Становлення та розвиток менеджменту якості.
    До середини 60-х років основна увага приділялася забезпеченню якостіпродукції. Головна роль відводилася контролю і відбраковування дефектноїпродукції. Контроль і відбраковування у виробничій практиці реалізовувавсярізними методами, які розвивалися і удосконалювалися під впливомдосягнень науково-технічного процесу. Організаційно система контролюякості відповідала структурі виробничого процесу та відповідалайого вимогам. При цьому, якщо виробничий процес (від закупівлі сировинидо виготовлення готової продукції) здійснювався на одному підприємстві,здійснювався приймальний контроль якості перед відправкою його споживачеві.
    Технологія виготовлення продукції могла складатися з великої кількості операційі відрізнятися складністю. У цьому випадку приймальний контроль поєднувався зопераційним. Значна роль відводилася вхідного контролю закуповуваногосировини. Система контролю будувалася за наступним принципом: виявленнядефекту і вилучення бракованого вироби з процесу виробництва повинно бутиякомога раніше. Це обумовлено тим, що подальша обробка дефектногопродукту призводила до серйозних втрат і невиправдано збільшувала витратина виробництво продукції. Підхід до забезпечення якості лише з позиційконтролю вимагав (при стовідсотковому контролі параметрів кожної деталі абовироби) багато кваліфікованих контролерів. У великих промисловихкомпаніях США число контролерів стало можна порівняти за чисельністю звиробничим персоналом. Неоціненну допомогу в яке якості зробилиметоди математичної статистики.
    Методи математичної статистики дозволяли із заданою ймовірністюоцінювати якість виробів із застосуванням вибіркового методу. Статистичніметоди контролю якості одержали широке поширення в промисловостірозвинених капіталістичних країн. Вони сприяли скороченню витратчасу на контрольні операції і підвищення ефективності контролю. УНадалі нові умови виробництва вимагають пошуку адекватних таефективних методів забезпечення якості. На вдосконалення методівзабезпечення якості вплинули дослідження операцій, кібернетика,системотехніка і загальна теорія систем. Кібернетичний підхід послуживосновою появи концепції управління якістю, яка прийшла на змінутрадиційної концепції контролю. Ця концепція з'явилася на початку 60-хроків і одним з її основоположників був американський вчений А. В.
    Фейгенбаум, який запропонував розглядати кожен етап у процесі створеннявироби (а не лише його кінцевий результат).
    У цій новій концепції було уточнено місце контролю в забезпеченні якості.
    Контроль продовжував залишатися важливою і необхідною операцією, але як однез ланок у загальній системі забезпечення якості. Головна мета цієї системи
    - Забезпечити необхідний рівень якості і підтримувати його (а часто іпідвищувати) протягом усього періоду виготовлення продукції. Досягти цієїмети можливе при оптимізації за критерієм якості всього процесу створеннявироби.
    В даний час якість відіграє важливу (якщо не провідну) роль. Длясучасного ринку, як показують дослідження вітчизняних і зарубіжнихвчених, характерна стійка тенденція до підвищення ролі "нецінових" формконкуренції, особливо конкуренції якості. Характерно, що зі зростаннямвипуску числа виробів довгострокового користування все більшу роль починаєграти не продажна ціна виробу, а "вартість повного життєвого циклу".
    Вартість повного життєвого циклу являє собою суму витрат понаступними категоріями:вартість всього комплексу НДДКР, що передують серійного виробництва;витрати на виготовлення необхідної кількості виробів;витрати споживача на обслуговування, експлуатацію та ремонт виробу впротягом усього періоду його функціонування.
    Витрати споживача (які визначають його вибір конкретного товару) тіснопов'язані з якістю м надійністю вироби.
    Забезпечення якості (головна мета) розпадається на ряд підцілей: аналіз,проектування, різні види контролю якості, оцінка його і іншіпідцілі дробляться на ще більш дрібні і таким чином, вимальовується деревоцілей, відповідно до якого відбувається управління якістю.
    У США і Західній Європі в кінці 50-х років виникли різні формисамоконтролю якості. Одна з форм самоконтролю отримала назву "нульовихдефектів "або" бездефектного праці "введення певних організаційнихзаходів, а також використання спеціальних заходів матеріального і моральногостимулювання сприяли створенню умов для того, щоб увесьперсонал виконував свою роботу якісно, без дефектів і переробок.
    Контроль за якістю праця?? здійснював сам виконавець. У системібездефектного праці (БТ) виникли різні рухи "здача продукції зпершого пред'явлення "," робота з особистим клеймом "та ін
    У 50-і роки в Японії стали активно функціонувати гуртки якості. Кружкиякості народилися "природно", як логічне продовження і розвитокяпонських концепцій та практики управління персоналом і якістю. Напочатковому етапі створення гуртків якості в промислових компаніяхзустрілося із значними труднощами і вимагає серйознихорганізаційних зусиль і чималих витрат. Кружки стали однією з тихпрактичних форм, в яких стали реалізовуватися управлінські підходи іконцепції підвищення ефективності. Найважливішою формою діяльності гуртківякості було навчання робітників і майстрів. Програми навчання виникли впровідних компаніях: програма навчання бригадирів статистичних методівконтролю ячества в металургійній компанії "Фудзі Сейтецу" (1951 р.);випуск навчальних матеріалів з контролю якості в компанії "Текко кекам"
    (1952 р.); програма з навчання "Міцубісі денкі" (1952 р.). У січні 1956р. журнал "Контроль якості" провів круглий стіл і провів дискусію
    "Цехові майстри розповідають про свій досвід в галузі контролю якості".
    Батьком гуртків якості по праву вважається праву вважається професор Ісікава
    Каору. У квітні 1962 р. вийшов перший номер журналу "Контроль якості длямайстра ", одним з основних авторів якого був Ісікава.

    10. Основні риси тотального управління якістю.
    TQM - всеосяжний, тотальний менеджмент якості, що припускаєвисока якість всієї роботи для досягнення необхідної якості продукції.
    Перш за все, це робота, пов'язана із забезпеченням високого організаційно -технічного рівня виробництва, належних умов праці. Якість роботивключає обгрунтованість прийнятих управлінських рішень, системупланування. Особливе значення має якість роботи, безпосередньопов'язаної з випуском продукції (контроль якості технологічнихпроцесів, своєчасне виявлення браку). Якість продукції єскладової і наслідком якості роботи. Тут безпосередньооцінюється якість придатної продукції, думка споживача, аналізуютьсярекламації.
    У результаті проведених досліджень і виконаних розробок з'явилися такзвані "японські стандарти якості". У Японії виникло нове поняття
    "Культура якості". Культура якості - комплексне поняття, що включаєякість сервісного обслуговування, якість звітної документації, якістьвиконання виробничих операцій і ін Японія стала родоначальникомнової методології діяльності підприємства і перейшла до тотального контролюякості. Нова система виходь за рамки мікрорівня і включає контрольринку збуту продукції, аналіз ринкової кон'юнктури, післяпродажнеобслуговування. При цьому традиційне керування якістю не усувається, авдосконалюється. Значення ж тотального контролю якості полягає в тому,що він підсилює вплив запитів споживачів на якість продукції.
    11. Взаємозв'язок менеджменту та управління якістю.
    12. Основні етапи розвитку систем якості.
    Джерелом і загального менеджменту, і менеджменту якості є система
    Ф.У. Тейлора. Справді, саме "батько наукового менеджменту" звернувпильну увагу на необхідність обліку варіабельностівиробничого процесу і оцінив важливість її контролю і усунення (поможливості). Система Тейлора включала поняття верхнього і нижнього межякості, поля допуску, вводила такі вимірювальні інструменти, якшаблони і калібри, а також обгрунтовувала необхідність незалежної посадиінспектора з якості, різноманітну систему штрафів для "бракоробів" і т.д., форм і методів впливу на якість продукції.
    Надалі на тривалий період часу (з 20-х до початку 80-х років)шляхи розвитку загального менеджменту та менеджменту якості, як показано намалюнку 2.2, розійшлися. Головна проблема якості сприймалася ірозроблялася фахівцями переважно як інженерно-технічнапроблема контролю та управління варіабельністю продукції і процесіввиробництва, а проблема менеджменту - як проблема, в основному,організаційного та навіть соціально-психологічного плану.
    Справді, на другому етапі (20-50-і роки) розвиток отримали

    статистичні методи контролю якості - SQS (А. Шухарт, Г. Ф. Додж, Г. Г.
    Роміг та ін.) З'явилися контрольні картки, обгрунтовувалися вибіркові методиконтролю якості продукції та регулювання техпроцесів. Саме Шухарт на
    Заході називають батьком сучасної філософії якості. Він надавістотний вплив на таких "гуру за якістю", як Е. У. Демінг і Д.М.
    Джуран.

    Примітно, що в 50-80-і роки навіть широкомасштабнівнутріфірмові системи за кордоном ще називаються системами контролюякості: TQC (Фейнгенбаум), CWQC (К. Ісікава, сім інструментів якості),
    QC-circles (методи Тагуті), QFD тощо. У цей час активно формуєтьсянапрям, який на відміну від менеджменту якості має сенс назватиінжиніринг якості. Проте саме в цей період починається активнезближення методів забезпечення якості з уявленнями загальномуменеджменту. За кордоном найбільш характерним прикладом, на наш погляд,є система ZD ( "Нуль дефектів"). Однак і всі інші системи якостіпочинають широко використовувати інструментарій "науки менеджменту". У Росіїця тенденція виявлялася найбільш виразно в Саратовській системі БИП,
    Горьківської КАНАРСПІ, Ярославської НОРМ, Львівській СБТ і, нарешті, взагальносоюзному феномен КС УКП.
    Почалося історичний рух назустріч один одному загального менеджменту іменеджменту якості. Цей рух об'єктивно й історично співпало, зодного боку, з розширенням наших поданні про якість продукції таспособи впливу на нього, а з іншого, - з розвитком системивнутрішньофірмового менеджменту.
    Рішення задач якості вимагало створення адекватної організаційноїструктури. У цю структуру повинні входити всі підрозділи, більше того --кожен працівник компанії, причому на всіх стадіях життєвого циклу продукціїабо петлі якості. З цих міркувань логічно з'являється концепція ТОМ і
    UQM.
    У той час як уявлення про менеджмент якості включали в свою орбітувсе нові і нові елементи виробничої системи, накопичували іінтегрували їх, загальний менеджмент, навпаки, розпадається на низкугалузевих, досить незалежних дисциплін (фінанси, персонал, інновації,маркетинг і т. д.), а в теоретичному плані постає як управління поцілям (МВО). Основна ідея цієї концепції полягає в структуризації ірозгортанні цілей (створення "дерева цілей"), а потім проектуваннісистеми організації і мотивації досягнення цих цілей. Достатньо очевиднаі добре відома стратегія.


    13. Аспекти якості продукції.
    У сучасній теорії і практиці управління якістю виділяють наступніп'ять основних етапи:
    1. Прийняття рішень "що робити?" Та підготовка технічних умов.
    Наприклад. При випуску автомобіля тієї чи іншої марки важливо вирішити: "для когоавтомобіль "(для вузького кола досить заможних людей або для масовогоспоживача).
    2. Перевірка готовності виробництва і розподіл організаційноївідповідальності.
    3. Процес виготовлення продукції або надання послуг.
    4. Усунення дефектів і забезпечення інформацією зворотного зв'язку з метоювнесення в процес виробництва і контролю змін, що дозволяють уникативиявлених дефектів у майбутньому.
    5. Розробка довгострокових планів з якості.
    Здійснення перерахованих етапів неможливо без взаємодії всіхвідділів, органів управління фірмою. Така взаємодія називають єдиноїсистемою управління якістю. Це забезпечує системний підхід доуправління якістю.
    Розглянемо більш детально зміст етапів управління якістю.
    На першому етапі якість означає той ступінь, в якій товари або послугифірми відповідають її внутрішнім технічним умовам. Цей аспектякості називають якістю відповідності технічним умовам.
    На другому етапі оцінюється якість конструкції. Якість має відповідатитехнічним вимогам фірми на конструкцію виробу, проте, самаконструкція може бути як високого, так і низької якості.
    На третьому етапі якість означає той ступінь, у якому робота абофункціонування послуг (товарів) фірми задовольняє реальні потребиспоживачів.

    14. Міжнародні стандарти ISO серії 9000.
    У 1987 р. Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO) за участю
    США, Канади, ФРН були розроблені і затверджені п'ять міжнароднихстандартів серії 9000 (з систем якості), в яких були встановленівимоги до систем забезпечення якості продукції, у тому числі дорозробці продукції, виготовлення, до організації контролю та випробуваньпродукції, до її експлуатації, зберігання і транспортування. Міжнародністандарти ISO 9000 з систем якості включають п'ять найменувань:
    1. ІСО 9000 "Загальне керівництво якістю і стандарти по забезпеченнюякості. Настанови щодо вибору і застосування ".
    2. ІСО 9001 "Система якості. Модель для забезпечення якості припроектуванні і (або) розробці, виробництві, монтажі й обслуговуванні ".
    3. ІСО 9002 "Система якості. Модель для забезпечення якості привиробництві і монтажі ".
    4. ІСО 9003 "Система якості. Модель для забезпечення якості приостаточному контролі й випробуваннях ".
    5. ІСО 9004 "Загальне керівництво якістю й елементи системи якості.
    Керівні вказівки ".
    Система управління якістю продукції повинна задовольняти вимогам до:
    9001 - вимоги до системи контролю і випробувань продукції, сертифікаціїнадійності.
    9002 - вимоги до системи організації виробництва.
    9003 - вимоги до системи управління якістю від проектування доексплуатації.

    Система управління якістю включає:
    1. Завдання керівництва (політика в сфері якості, організація).
    2. Система документації та планування.
    3. Документація вимог і їх здійснимість.
    4. Якість під час розробки (планування, компетентність,документація, перевірка, результат, зміни).
    5. Якість під час закупівель (документація, контроль).
    6. Позначення виробів і можливість їх контролю.
    7. Якість під час виробництва (планування, інструкції, кваліфікація,контроль).
    8. Перевірка якості (вхідні перевірки, міжопераційний контроль,остаточний контроль, документація випробувань).
    9.Контроль за випробувальними засобами.
    10. Коригувальні заходи.
    11. Якість при зберіганні, переміщенні, упаковці, відправки.
    12. Документування якості.
    13.Внутріфірменний контроль за системою підтримки якості.
    14. Навчання.
    15. Застосування статистичних методів.
    16. Аналіз якості та систем вжитих заходів.
    Контрольовані показники якості встановлюються а залежності відспецифіки продукції.

    15. Політика в області якості.
    Політика в області якості може бути сформульована у вигляді принципудіяльності або довгострокової мети і включати:поліпшення економічного стану підприємства;розширення або завоювання нових ринків збуту;досягнення технічного рівня продукції, що перевищує рівень провіднихфірм;орієнтацію на задоволення вимог споживачів певних галузейабо певних регіонів;освоєння виробів, функціональні можливості яких реалізуються на новихпринципах;поліпшення найважливіших показників якості продукції;зниження рівня дефектності продукції, що виготовляється;збільшення термінів гарантії на продукцію;розвиток сервісу.

    16. Контроль якості. Методи контролю якості.
    Контроль якості незалежно від досконалості застосовуваних для цього методикприпускає перш за все відділення хороших виробів від поганих. Природно,що якість виробу не підвищується за рахунок вибракування неякісних.
    Відзначимо, що на підприємствах електронної промисловості через мініатюрнихрозмірів виробів часто шлюб виправити взагалі неможливо. Томусучасні фірми зосереджують увагу не на виявленні браку, а на йогопопередженні, на ретельному контролі виробничого процесу таздійснюють свою діяльність відповідно до концепції "регулюванняякості ".
    Велику роль у забезпеченні якості продукції відіграють статистичні методи.

    Метою методів статистичного контролю є виключення випадковихзмін якості продукції. Такі зміни викликаються конкретнимипричинами, які потрібно встановити і усунути. Статистичні методиконтролю якості поділяються на:статистичний приймальний контроль по альтернативному ознакою;вибірковий приймальний контроль за варіююча характеристикам якості;стандарти статистичного приймального контролю;система економічних планів;плани неперервного вибіркового контролю;методи статистичного регулювання технологічних процесів.
    Слід відзначити, що статистичний контроль та регулювання якостіпродукції добре відомі в нашій країні. У цій області наші вчені маютьбезсумнівний пріоритет. Досить згадати роботи А.Н. Колмогорова понезміщене оцінками якості прийнятої продукції на підставі результатіввибіркового контролю, розробку стандарту приймального контролю звикористанням економічних критеріїв.
    Багато хто з оцінок якості продукції випливають із самих особливостей зборуінформації.

    17. Статистичний приймальний контроль за альтернативною ознакою.
    18. Основні показники плану статистичного контролю.
    Основною характеристикою партії виробів по альтернативному ознакоює генеральна частка дефектних виробів.

    ,де
    D - число дефектних виробів в партії обсягом N виробів.
    У практиці статистичного контролю генеральна частка q невідома і їїслід оцінити за результатами контролю випадкової вибірки об'ємом nвиробів, з яких m дефектних.
    Під планом статистичного контролю розуміють систему правил, що вказуютьметоди відбору виробів для перевірки, і умови, за яких партію слідприм'яти, забракувати або продовжити контроль.

    Розрізняють такі види планів статистичного контролю партії продукціїпо альтернативному ознакою:одноступінчасті плани, згідно з якими, якщо серед n випадково відібранихвиробів число дефектних m виявиться не більше приймального числа С (mC), топартія приймається; в іншому випадку партія бракується;двоступінчасті плани, згідно з якими, якщо серед n1 випадково відібранихвиробів число дефектних m1 виявиться не більше приймального числа C1 (m1C1),то партія приймається; якщо m11, де d1 - браковочное число, то партіябракується. Якщо ж C1 m1 d1, то приймається рішення про взяття другу вибіркиоб'ємом n2. Тоді, якщо сумарне число виробів у двох вибірках (m1 + m2)
    C2, то партія приймається, в іншому випадку партія бракується за данимидвох вибірок;багатоступінчасті плани є логічним продовженням двоступеневих.
    Спочатку береться партія обсягом n1 і визначається число дефектнихвиробів m1.Еслі m1C1, то партія приймається. Якщо C1 m1 d1 (D1C1 +1), топартія бракується. Якщо C1m1 d1, то приймається рішення про взяття другавибірки об'ємом n2. Нехай серед n1 + n2 є m2 дефектних. Тоді, якщоm2c2, де c2 - другий приймальні число, партія приймається; якщо m2d2 (d2c2 + 1), то партія бракується. При c2 m2 d2 приймається рішення про взяттятретій вибірки. Подальший контроль проводиться за аналогічною схемою, завинятком останнього k-того кроку. На k-му кроці, якщо середпроконтрольовані виробів вибірки виявилося mk дефектних і mkck, топартія приймається, якщо ж mk ck, то партія бракується. Убагатоступеневих планах число кроків k приймається, що n1 = n2 =...= nk;послідовний контроль, при якому рішення про контрольованої партіїприймається після оцінювання якості вибірок, загальне число яких заздалегідь невстановлено і визначається в процесі яка за результатами попередніхвибірок.
    Одноступінчасті плани простіше в сенсі організації контролю на виробництві.
    Двоступінчаті, багатоступінчасті і послідовні плани контролюзабезпечують при тому ж обсязі вибірки велику точність прийнятихрішень, але вони більш складні в організаційному плані.

    Завдання вибіркового приймального контролю фактично зводиться достатистичної перевірки гіпотези про те, що частка дефектних виробів q впартії дорівнює допустимій величині qo, тобто H0:: q = q0.

    Завдання правильно?? про вибору плану статистичного контролю полягає в тому,щоб зробити помилки першого і другого роду малоймовірними. Нагадаємо, щопомилки першого роду пов'язані з можливістю помилково забракувати партіювиробів; помилки другого роду пов'язані з можливістю помилково пропуститибраковану партію

    19. Стандарти приймального контролю.
    Для успішного застосування статистичних методів контролю якості продукціївелике значення має наявність відповідних інструкцій і стандартів,які мають бути доступними для широкого кола інженерно-технічнихпрацівників. Стандарти на статистичний приймальний контроль забезпечуютьможливість об'єктивно порівнювати рівні якості партій однотипноїпродукції як в часі, так і по різним підприємствам.
    Зупинимося на основних вимогах до стандартів по статистичномуприймального контролю.
    Перш за все стандарт повинен містити достатньо велика кількість планів,що мають різні оперативні характеристики. Це важливо, тому що дозволитьвибирати плани контролю з урахуванням особливостей виробництва та вимогспоживача до якості продукції. Бажано, щоб у стандарті буливказані різні типи планів: одноступінчасті, двоступінчасті,багатоступінчасті, плани послідовного контролю і т. д.
    Основними елементами стандартів з приймального контролю є:
    1. Таблиці планів вибіркового контролю, що застосовуються в умовах нормальногоходу виробництва, а також планів для посиленого контролю в умовахразладок і для полегшення контролю при досягненні високої якості.
    2. Правила вибору планів з урахуванням особливостей контролю.
    3.Право переходу з нормального контролю на посилений або більш легкими ізворотного переходу при нормальному ході виробництва.
    4.Методи обчислення наступних оцінок показників якості контрольованогопроцесу.

    20. Контрольні карти.
    Одним з основних інструментів у великому арсеналі статистичних методівконтролю якості є контрольні карти. Прийнято вважати, що ідеяконтрольної картки належить відомому американському статистику Уолтеру
    Л. Шухарт. Вона була висловлена в 1924 р. і докладно описана в 1931 р.
    Спочатку вони використовувалися для реєстрації результатів вимірюваньнеобхідних властивостей продукції. Вихід параметра за межі поля допускусвідчив про необхідність зупинки виробництва та проведеннікоригування процесу у відповідності зі знаннями фахівця, керуючоговиробництвом.
    Це давало інформацію про те, коли хто, на якому обладнанні отримував шлюбу минулому.
    Контрольна карта (рис. 3.5) складається з центральної лінії, двох контрольнихмеж (над і під центральною лінією) і значень характеристики
    (показника якості), нанесених на карту для представлення станупроцесу.
    У певні періоди часу відбирають (все підряд; вибірково;періодично з безперервного потоку і т. д.) n виготовлених виробів івимірюють контрольований параметр.
    Результати вимірювань наносять на контрольну карту, і в залежності від

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !