ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Управління фінансовими ризиками
         

     

    Менеджмент


    Міністерство загальної та професійноїосвіти Російської Федерації
    Санкт-Петербурзька Державнаінженерно-економічна академія
    Інститут підприємництва та фінансів
    Кафедра підприємництва та комерційної діяльності


    РЕФЕРАТна тему:
    «Управління фінансовими ризиками»з дисципліни: «Менеджмент у підприємницькій діяльності»

    Виконала: Павлова Е. В.студентка групи 3171, III курс
    Перевірив: Корабейніков И.Н

    р. Санкт-Петербург
    1999

    ЗМІСТ
    СУТНІСТЬ, ВИДИ І КРИТЕРІЇ РИЗИКУ 3
    Приклад 1. 5
    Приклад 2. 6
    Таблиця 1. Розрахунок дисперсії при вкладенні капіталу в заходи А і Б 9
    СПОСОБИ ЗНИЖЕННЯ СТУПЕНЯ РИЗИКУ 10
    Приклад 3. 11
    Приклад 4. 12
    КОРОТКІ ВИСНОВКИ 14
    Список використаних джерел 15
    СУТНІСТЬ, ВИДИ І КРИТЕРІЇ РИЗИКУ

    У будь-якій господарській діяльності завжди існує небезпекагрошових втрат, що випливає зі специфіки тих чи інших господарськихоперацій. Небезпека таких втрат являють собою фінансові ризики.
    Фінансові ризики - це комерційні ризики. Ризики бувають чисті іспекулятивні. Чисті ризики означають можливість отримання збитку абонульового результату. Спекулятивні ризики виражаються в можливості одержанняяк позитивного, так і негативного результату. Фінансові ризики - цеспекулятивні ризики. Інвестор, здійснюючи венчурне вкладення капіталу,заздалегідь знає, що для нього можливі тільки два види результатів: прибуток абозбиток. Особливістю фінансового ризику є імовірність настаннязбитку в результаті проведення будь-яких операцій у фінансово-кредитної табіржовій сферах, здійснення операцій з фондовими цінними паперами, тобторизику, який витікає з природи цих операцій. До фінансових ризиківвідносяться кредитний ризик, процентний ризик, валютний ризик, ризик упущеноїфінансової вигоди (рис. 1).

    Рис. 1. Система фінансових ризиків

    Кредитні ризики - небезпека несплати позичальником основного боргу івідсотків, що належать кредитору.
    Процентний ризик - небезпека втрат комерційними банками, кредитнимиустановами, інвестиційними фондами, селенговимі компаніями в результатіперевищення процентних ставок, що сплачуються ними за залученими коштами,над ставками за наданими кредитами.

    Валютні ризики є небезпекою валютних втрат, пов'язанихзі зміною курсу однієї іноземної валюти по відношенню до іншої, в томучислі національній валюті при проведенні зовнішньоекономічних, кредитних іінших валютних операцій.

    Ризик упущеної фінансової вигоди - це ризик настання непрямого
    (побічного) фінансового збитку (неодержаний прибуток) у результатінездійснення якого-небудь заходу (наприклад, страхування) абозупинки господарської діяльності.

    інвестування капіталу завжди супроводжує вибір варіантівінвестування і ризик. Вибір різних варіантів вкладення капіталу частопов'язаний зі значною невизначеністю. Наприклад, позичальник бере позику,повернення якої він буде здійснювати з майбутніх доходів. Однак самі цідоходи йому невідомі. Цілком можливий випадок, що майбутніх доходів може іне вистачити для повернення позики. В інвестуванні капіталу доводиться такожйти на певний ризик, тобто вибирати той чи інший ступінь ризику.
    Наприклад, інвестор повинен вирішити, куди йому потрібно вкласти капітал: на рахунокв банк, де ризик невеликий, але і доходи невеликі, або вкласти її в більшризиковане, але значно прибуткове захід (селенговие операції,венчурне інвестування, покупка акцій). Для вирішення цього завдання требакількісно визначити величину фінансового ризику і порівняти ступіньризику альтернативних варіантів.

    Фінансовий ризик, як і будь-який ризик, має математично вираженуймовірність настання втрати, яка спирається на статистичні даніі може бути розрахована з досить високою точністю. Щоб кількісновизначити величину фінансового ризику, необхідно знати всі можливінаслідки якого-небудь окремої дії і ймовірність самихнаслідків. Імовірність означає можливість отримання певногорезультату. Стосовно до економічних задач методи теорії ймовірностізводяться до визначення значень імовірності настання подій і до виборуз можливих подій самого кращого виходячи з найбільшої величиниматематичного очікування. Інакше кажучи, математичне очікування якої-небудьподії дорівнює абсолютній величині цієї події, помноженої на ймовірністьйого настання.

    Приклад 1.
    Є два варіанти вкладення капіталу. Встановлено, що при вкладенніу захід А отримання прибутку в сумі 15 тис. грн. --ймовірність 0,6; в захід Б отримання прибутку в сумі 20 тис. руб. --імовірність 0,4. Тоді очікуване отримання прибутку від вкладення капіталу
    (тобто математичне очікування) складе:у заході А 15 х 0,6 = 9 тис. руб.;у заході Б 20 х 0,4 = 8 тис. руб.
    Імовірність настання події може бути визначена об'єктивним методомабо суб'єктивним. Об'єктивний метод визначення ймовірності заснований наобчисленні частоти, з якою відбувається дана подія. Наприклад, якщовідомо, що при вкладенні капіталу в який-небудь захід прибуток усумі 15 тис. грн. було отримано у 120 випадках із 200, то ймовірністьотримання такого прибутку складає 0,6 (120/200). Суб'єктивний методбазується на використанні суб'єктивних критеріїв, які грунтуються нарізних припущеннях. До таких припущень можуть ставитися судженняоцінює, його особистий досвід, оцінку експерта, думку фінансовогоконсультанта і т.п.

    Величина ризику або ступінь ризику вимірюється двома критеріями:

    1) середнє очікуване значення;

    2) дисперсія (або відхилення) можливого результату .

    Середнє очікуване значення - це те значення величини події, якезв'язане з невизначеною ситуацією. Середнє очікуване значення єсередньо зваженим для всіх можливих результатів, де ймовірність кожногорезультату використовується як частота або вага відповідногозначення. Середнє очікуване значення вимірює результат, який ми очікуємов середньому.

    Приклад 2.
    Якщо відомо, що при вкладенні капіталу в заходи А із 120 випадківприбуток 12,5 тис. грн. було отримано у 48 випадках (імовірність 0,4),прибуток 20 тис. грн. - В 42 випадках (імовірність 0,35) і прибуток 12 тис.руб. у 30 випадках (імовірність 0,25), то середнє очікуване значенняскладе 15 тис. руб.

    [(12,5 х 0,4) + (20 х 0,35) + (12 х 0,25 )].

    Аналогічно було знайдено, що при вкладенні капіталу в заходи Бсередній прибуток склав 20 тис. руб.

    [(15 х 0,3) + (20 х 0,5) + (27,5 х 0,2 )].

    Порівнюючи дві суми очікуваного прибутку при вкладенні капіталу взаходи А і Б, можна зробити висновок, що при вкладенні в захід Авеличина одержуваного прибутку коливається від 12,5 до 20 тис. руб. і середнявеличина складає 15 тис. грн.; при вкладенні капіталу в захід Бвеличина одержуваного прибутку коливається від 15 до 27,5 тис. грн. і середнявеличина складає 20 тис. руб.

    Середня величина є узагальненою кількісноюхарактеристикою і не дозволяє приймати рішення на користь якого-небудь варіантавкладення капіталу. Для остаточного ухвалення рішення необхідно вимірятиколивання показників, тобто визначити міру коливання можливогорезультату.

    Коливання можливого результату є міроювідхилення очікуваного значення від середньої величини. Для цього на практицізвичайно застосовують два близько пов'язаних критерії: дисперсію і середнєквадратичне відхилення. Дисперсія - це середнє зважене з квадратіввідхилень дійсних результатів від середніх очікуваних

    де G2 - дисперсія;

    X - очікуване значення для кожного випадку спостереження;

    Х - середнє очікуване значення; n - число випадків спостереження (частота).
    Середнє квадратичне відхилення визначається за формулою:

    де G - середньоквадратичне відхилення.

    При рівності частот маємо окремий випадок

    Середнє квадратичне відхилення є іменованою величиною івказується в тих же одиницях, в яких вимірюється варіююча ознака.
    Дисперсія і середнє квадратичне відхилення є заходами абсолютногоколивання. Для аналізу звичайно використовується коефіцієнт варіації.
    Коефіцієнт варіації являє собою відношення середнього квадратичноговідхилення до середньої арифметичної і показує ступінь відхиленняотриманих значень

    де V - коефіцієнт варіації,%.

    Коефіцієнт варіації - відносна величина. Тому на його розмірне впливають абсолютні значення показника, що вивчається. За допомогоюкоефіцієнта варіації можна порівнювати навіть коливання ознак,виражених у різних одиницях виміру. Коефіцієнт варіації можезмінюватися від 0 до 100%. Чим більший коефіцієнт, тим більше коливання.
    В економічній статистиці Встановлена наступна якісна оцінка різних значенькоефіцієнта варіації: до 10% - слабке коливання; до 10 - 25 - помірнаколивання; понад 25% - висока коливання. Розрахунок дисперсії привкладенні капіталу в заходи А і Б наведено в табл. 1.

    Маємо. Середнє квадратичне відхилення становить при вкладеннікапіталу:в захід А

    в захід Б

    Коефіцієнт варіації: для заходи А

    для заходу Б

    Коефіцієнт варіації при вкладенні капіталу в захід Б менше, ніжпри вкладенні в захід А. що дозволяє зробити висновок про прийняттярішення на користь вкладення капіталу в захід Б.

    Таблиця 1. Розрахунок дисперсії при вкладенні капіталу в заходи А і Б
    | Номе | Одержано | Число | | | |
    | р | ва | слу-ча | (X | (X • | (X - |
    | подію | прибуток | ев | - X) | Х) 2 | Х) 2 |
    | ку |, тис. | на-блю | | | |
    | | Руб. | дення, | | | |
    | | X | n | | | |
    | 1 | 12,5 | 48 | -2,5 | 6,25 | 300 |
    | 2 | 20 | 42 | 5 | 25,00 | 1050 |
    | 3 | 12 | 30 | -3 | 9,00 | 270 |
    | Підсумок | Х = 15 | 120 | | | 1620 |
    | о | | | | | |
    | 1 | 15 | 24 | -5 | 25 | 600 |
    | 2 | 20 | 40 | | | |
    | 3 | 27,5 | 16 | 7,5 | 56,25 | 900 |
    | Підсумок | Х = 20 | 80 | | | 1500 |
    | о | | | | | |

    СПОСОБИ ЗНИЖЕННЯ СТУПЕНЯ РИЗИКУ

    Фінансові ризики вирішуються за допомогою різних засобів і способів.
    Засобами вирішення фінансових ризиків є уникнути їх, утримання,передача, зниження ступеня. Уникнення ризику означає просте ухилення відзаходу, пов'язаного з ризиком. Однак уникнення ризику для інвесторанайчастіше означає відмову від прибутку. Утримання ризику - залишення ризику заінвестором, тобто на його відповідальності. Так інвестор, вкладаючи венчурнийкапітал, заздалегідь упевнений, що він може за рахунок власних коштів покритиможливу втрату венчурного капіталу. Передача ризику говорить про те, щоінвестор передає відповідальність за фінансовий ризик комусь іншому,наприклад, страховому товариству. У даному випадку передача ризику сталасяшляхом страхування фінансового ризику. Зниження ступеня ризику означаєскорочення ймовірності та об'єму втрат.

    При виборі конкретного засобу розв'язання фінансового ризику інвесторповинен виходити з таких принципів.

    1. Не можна ризикувати більше, ніж це може дозволити власнийкапітал.

    2. Треба думати про наслідки ризику.

    3. Не можна ризикувати багатьом ради малого.
    Реалізація першого принципу означає, що перш ніж вкладати капітал,інвестор повинен: визначити максимально можливий обсяг збитку по даному ризику; зіставити його з обсягом вкладеного капіталу; зіставити його з усіма власними фінансовими ресурсами івизначити, чи не приведе втрата цього капіталу до банкрутства інвестора.

    Обсяг збитку від вкладення капіталу може бути дорівнює обсягу даногокапіталу, бути менше або більше його. При прямих інвестиціях обсяг збитку,як правило, дорівнює обсягу венчурного капіталу.

    Приклад 3.
    Інвестор вклав 100 тис. руб. в ризикована справа. Справа згорить. Інвесторвтратив 100 тис. руб. Однак з урахуванням зниження купівельної спроможностігрошей і особливо в умовах інфляції обсяг втрат може бути більше, ніжсума вкладених грошей. У цьому випадку обсяг можливого збитку слідвизначати за урахуванням індексу інфляції. Якщо інвестор 1992 вклав 100 тис.руб. в ризикове справу в надії отримати через рік 500 тис. руб., справазгорить і йому через рік гроші не повернули, то обсяг збитку слідвважати з урахуванням індексу інфляції 1992 р. (2200%), тобто 2200 тис. руб. (22
    • 100).

    При портфельних інвестицій, тобто при купівлі цінних паперів, якіможна продати на вторинному ринку, обсяг збитку зазвичай менше сумивитраченого капіталу.

    Реалізація другого принципу вимагає, щоб інвестор, знаючи максимальноможливу величину збитку, визначив би, до чого вона може призвести, якаймовірність ризику, і прийняв би рішення про відмову від ризику (тобто відзаходи), про прийняття ризику на свою відповідальність або про передачу ризикуна відповідальність іншій особі.

    Дія третього принципу особливо яскраво проявляється при передачіфінансового ризику. У цьому випадку він означає, що інвестор повиненвизначити прийнятне для нього співвідношення між страховим внеском істраховою сумою. Страховий внесок (або страхова премія) - це плата застраховий ризик страхувальника страховикові, згідно з договором страхування абов силу закону. Страхова сума - це грошова сума, на якузастраховані матеріальні цінності (або цивільна відповідальність, життяі здоров'я страхувальника).

    Ризик не повинен бути утриманий, тобто інвестор не повинен брати насебе ризик, якщо розмір збитку відносно великий в порівнянні з економієюна страховому внеску.

    Для зниження ступеня фінансового ризику застосовуються різні способи:диверсифікація; придбання додаткової інформації про вибір і результати;лімітування; страхування (у тому числі хеджування) та ін
    Диверсифікація представляє собою процес розподілу інвестованихкоштів між різними об'єктами вкладення, які безпосередньо непов'язані між собою, з метою зниження ризику можливих втрат капіталу абодоходів від нього. На принципі диверсифікації базується діяльністьінвестиційних фондів, які продають клієнтам свої акції, а отриманівкладають кошти в різні цінні папери, що купуються на фондовому ринкуі приносять стійкий середній дохід. Диверсифікація дозволяє уникнутичастини ризику при розподілі капіталу між різноманітними видамидіяльності. Наприклад, придбання інвестором акцій 5 різних акціонернихтовариств замість акції одного товариства збільшує ймовірність отримання нимсереднього доходу в 5 разів і відповідно в 5 разів знижує ступінь ризику.

    Інвестор іноді приймає рішення, коли результати невизначені тазасновані на обмеженій інформації. Природно, що якщо б в інвесторабула більш повна інформація, він міг би зробити кращий прогноз і знизитиризик. Це робить інформацію товаром. Інформація є дуже ціннимтоваром, за який інвестор готовий платити великі гроші, а раз так, товкладення капіталу в інформацію стає однією із сферпідприємництва, останнє має назву еккаутінг. Вартість повноїінформації розраховується як різниця між очікуваною вартістю якого -небудь придбання, коли є повна інформація, і очікуваноювартістю, коли інформація неповна.

    Приклад 4.
    Підприємець стоїть перед вибором, скільки закупити товару: 100 одиницьабо 200 одиниць. При закупівлі 100 одиниць товару витрати складуть 120 руб. заодиницю, а при закупівлі 200 одиниць - 100 руб. за одиницю. Підприємецьданий товар буде продавати по 180 руб. за одиницю. Проте він не знає,чи буде попит на них. Весь не проданий в термін товар може бути реалізованийтільки за ціною 90 руб. і менше. При продажу товару ймовірність становить
    «50 на 50», тобто існує ймовірність 0,5 для продажу 100 одиниць товаруі 0,5 для продажу 200 одиниць товару. Прибуток становитиме при продажі 100одиниць товару 6000 руб. [100 х (130 - 120)], при продажу 200 одиниць товару
    16000 руб. [200 х (180 - 100 )].

    Середня очікувана прибуток 11000 руб. [(0,5 х х 6000) + (0,5 х 16000 )].

    Очікувана вартість інформації за умови визначеності становить
    11000 руб., Очікувана вартість інформації при невизначеності - 8000руб. (купівля 200 одиниць товару: 0,5 х 16000 = 8000 руб.). Тодівартість повної інформації 11000 - 8000 = 3000 руб.

    Отже, для більш точного прогнозу необхідно отриматидодатково інформацію про попит, заплативши за неї 3000 крб. Навіть якщопрогноз виявиться не зовсім точним, все ж таки вигідно вкласти ці кошти ввивчення попиту та ринку збуту, що забезпечує кращий прогноз збуту наперспективу.

    Лімітування - це встановлення ліміту, тобто граничних сумвитрат, продажу, кредиту і т. п. Лімітування є важливим засобомзниження ступеня ризику; банками воно застосовується при видачі позик і т. п.,господарюючим суб'єктом - при продажу товарів у кредит (за кредитнимикартками), за дорожніми чеками і єврочеків і т. п.; інвестором привизначенні сум вкладення капіталу і т. п.

    Сутність страхування виражається в тому, що інвестор готовий відмовитисявід частини доходів аби уникнути ризику, тобто він готовий заплатити зазниження ступеня ризику до нуля. Фактично, якщо вартість страховки рівнаможливому збитку (тобто страховий поліс з очікуваним збитком 200 тис. руб.буде коштувати 200 тис. руб.), інвестор, не схильний до ризику, захочезастрахуватися так, щоб забезпечити повне відшкодування будь-яких фінансовихвтрат, які він може понести. Страхування фінансових ризиків єодним з найбільш поширених способів зниження його ступеня.

    КОРОТКІ ВИСНОВКИ

    Фінансовий ризик - це небезпека втрат грошових коштів.

    Фінансові ризики є частиною комерційних ризиків і являютьсобою спекулятивні ризики.

    До фінансових ризиків відносяться кредитні, відсоткові, валютні ризики іризики упущеної фінансової вигоди.

    Критеріями ступеня ризику є середнє очікуване значення іколивання можливого результату.

    Засоби зниження ступеня ризику: уникнення ризику, утримання його,передача ризику.

    Способи зниження ступеня ризику: диверсифікація, придбаннядодаткової інформації, лімітування, страхування, хеджування.
    Список використаних джерел
    Балабанов И.Т. Фінансовий менеджмент: Підручник. - М.: Фінанси і статистика,
    1994. - 224с.
    Фінансовий менеджмент: теорія і практика: Учебник/под ред. Е.С.
    Стояновой. - М.: Перспектива, 1996. - 405с.
    Лялін В.А., Воробйов П.В. Фінансовий менеджмент (управління фінансамифірми). - СПб: Юність, 1994. - 114с.


         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !