ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Іспит 3 курс
         

     

    Менеджмент

    Білет 1. Роль управління в розвитку економіки, підприємництваі суспільства
    Управління (менеджмент) - процес поєднання ресурсів длядосягнення поставленої мети.
    Управління в тій чи іншій формі існувала завжди там, де людипрацювали групами і, як правило, у трьох сферах людськогосуспільства:
    - соціальної - необхідність встановлення і підтримання порядку вгрупах, у соціальних спільнотах;
    - економічної - необхідність у виробництві і розподіліресурсів;
    - оборонної - захист від ворогів і диких звірів.

    1. У розвитку економіки: Економіка є науковим напрямком,визначає структуру і стан галузей господарської діяльностіі в цілому держав та міжнародних співтовариств. Для сучасноїекономіки характерно функціонування великого числа найбільшихорганізацій, які надають потужний вплив на життя суспільства.
    Вдосконалення управління організацією, зокрема, підвищеннярівня організаційної культури, стає вирішальним чинникомсуспільного прогресу.
    Наука управління сформувалася під впливом технічногопрогресу і стала відповіддю на потреби держави великого бізнесуі сферою самоствердження ентузіастів. Наука управління є інеобхідною умовою і могутнім фактором зростання ефективностісучасного виробництва, важливим напрямком міждисциплінарнихдосліджень, способом аналізу досвіду, практики управління.
    Управлінська діяльність здійснюється в різній економічнійсередовищі.
    Теорія управління являє собою науку, що вивчає процесиуправління в соціально-економічних системах, зміст і формууправлінських відносин, закономірності їх виникнення і розвитку,а також принципи ефективного управління.
    Управління, нерідко в економіці, іменоване менеджментом, охоплюєвсі її сфери. Основними ж об'єктами управління є: персонал;дослідження і розробки; маркетинг і ризик; виробництво; якістьпродукції; фінанси та капітал.


    2. У розвитку підприємництва: Інструментом підприємницькоїдіяльності є - підприємство. З правової точки зору, підпідприємством мається на увазі самостійний господарський суб'єкт зправовими, юридичними особами, які на основі використаннязакріпленого за ним майна виробляють і реалізують продукцію,виконують роботи та надають послуги. До будь-якого типу організації,незалежно від її розмірів і цілей може бути застосований ряд основнихпринципів вибору оптимального поєднання ресурсів - землі, праці ікапіталу.

    3. У розвитку суспільства: Навколишній світ людини прийнято поділяти нанеживу природу, живу природу і людське суспільство. Відповідновиділяють управління технічними системами (виробничо -технічними процесами, механізмами, системами машин), управліннябіологічними системами та управління соціальними системами
    (людиною, родиною, фірмою, галуззю, муніципальним утворенням,регіоном, державою і т.д.), або іншими словами соціальнеуправління. Оскільки управління пов'язане з організацією людей,соціальних груп і інших спільнот по "виробництву" івідтворення самих себе, то його можна розглядати як соціальнеуправління.
    Існує безліч визначень, що таке управління. В якостіробочого поняття пропонуємо погляд, згідно з яким управліннярозглядається як вплив на відносини між людьми з метоюузгодження та об'єднання їх спільної праці по створеннюсприятливих умов життєдіяльності. У даному контексті управліннярозглядається як ключ до формування та функціонуванняраціональних громадських відносин.

    3. Значення будь-якої науки в житті суспільства визначається тими цілямиякі вона вирішує і теми функціями, які вона виконує. Цілітеорії управління можна сформулювати наступним чином:
    -вивчення найбільш важливих, типових фактів управлінськихвідносин, в яких виявляється взаємодія керуючих ікерованих;
    -визначення основних тенденції розвитку управлінських процесів;
    -побудова найбільш вірогідних напрямків та сценаріїв розвиткууправлінської діяльності в майбутньому;
    -формулювання науково-обгрунтованих рекомендацій звдосконалення системи управління.

    До функцій теорії управління слід віднести:
    -пізнавальну. Вона пов'язана з вивченням сутності управлінськихвідносин, основних особливостей управління як специфічної сферитрудової діяльності, її ролі і значущості в розвитку суспільства і йогопідсистем.
    -оцінна. Її суть полягає в тому, щоб оцінити якою міроювідповідає або не відповідає існуюча в даному суспільстві,організації система управління основним тенденціям розвитку цьогосуспільства, соціальним очікуванням, потребам та інтересам більшостінаселення;
    -прикладну. Ця функція пов'язана з розробкою науковообгрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення системи управліннятовариством та його елементів;
    -прогностичну. Вона спрямована на виявлення найбільш ймовірних ібажаних змін в управлінській діяльності в доступному для оглядумайбутньому.
    -освітньо-виховна. Її призначення полягає впоширення знань про управління, його основні завдання, принципи,функціях, механізмах серед управлінських кадрів і широких верствнаселення.
    -ідеологічна. Ідеологія - це система основоположних поглядівна існуючі суспільні відносини (у тому числі й управлінськівідносини) відповідно до положення й інтересами особистості,соціальних груп, суспільства в цілому. Теорія управління акумулює іпризводить до системи управлінські ідеї і робить вплив на свідомістьсуб'єктів управлінських відносин.


    Квиток 2. Наука управління. Предмет її вивчення і відмітніознаки наукового управління.
    Управління (менеджмент) - процес поєднання ресурсів длядосягнення поставленої мети.
    Управління як суспільний феномен відомий з давніх часів іє предметом вивчення цілого ряду наук, в тому числі,менеджменту, соціології, політології, філософії, кібернетики,психології, економіки. Теорія управління являє собою науку,що вивчає процеси управління в соціально-економічних системах,зміст і форму управлінських відносин, закономірності їхвиникнення та розвитку, а також принципи ефективного управління.
    Об'єктом теорії управління є управлінські процесипротікають у територіальних, професійних та інших груп людей,які забезпечують процес виробництва та відтворення людини,тобто управлінські відносини.
    Теорія управління як будь-яка наука має предмет свогодослідження. Предмет науки являє собою область пізнанняоб'єктивної реальності, на яку спрямоване наукове дослідження.
    До елементів предмета теорії управління можуть бути віднесені:
    -сутність управлінських відносин, як системи взаємодіїлюдей з приводу організації їх спільного життя;
    -механізм управління різними системами соціально-економічногоорганізму;
    -механізм самоорганізації і саморегулювання систем різногорівня (індивіда, колективу, міста, району, області, країни і т.д);
    -прийоми, техніка і методика процесу управління;
    -структурні елементи системи управління.
    -загальні закономірності виникнення, функціонування та розвиткууправлінських явищ;
    -основні поняття, що використовуються в управлінських науках (поняттяуправління, цілі управління, принципи управління, управлінськівідносини, методи управління, ефективність управління, функціїуправління, об'єкт управління, суб'єкт управління та ін.)

    2. Найважливіше завдання будь-якої науки полягає в тому, щоб всебічновивчити, а потім виразити в поняттях і наукових визначеннях свійпредмет. До основних категорій теорії управління відносяться:управління; система управління; суб'єкт управління; об'єкт управління;управлінські відносини; цілі управління; принципи управління; методиуправління; функції управління; процес управління; модель управління;технології управління; стиль управління; управлінське рішення;ефективність управління; вдосконалення управління; та ін

    3. У порівнянні з іншими видами праці, управлінський праця маєряд специфічних особливостей:
    -він являє собою розумову працю, що складається з трьох видівдіяльності: організаційно-адміністративної та виховної,аналітичної та конструктивною, інформаційно-технічної;
    -бере участь у створенні матеріальних благ і наданні послугопосередковано, через працю інших працівників;
    -предметом праці є інформація;
    -засобом праці - організаційна та обчислювальна техніка;
    -результатом праці - управлінське рішення.

    3. Кожна наука для пізнання свого предмета виробляєвласну методологію. Методологія теорії управління являєсобою систему методів, що використовуються при пізнанні управлінськихпроцесів.
    До функцій теорії управління слід віднести:
    -пізнавальну. Вона пов'язана з вивченням сутності управлінськихвідносин, основних особливостей управління як специфічної сферитрудової діяльності, її ролі і значущості в розвитку суспільства і йогопідсистем.
    -оцінна. Її суть полягає в тому, щоб оцінити якою міроювідповідає або не відповідає існуюча в даному суспільстві,організації система управління основним тенденціям розвитку цьогосуспільства, соціальним очікуванням, потребам та інтересам більшостінаселення;
    -прикладну. Ця функція пов'язана з розробкою науковообгрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення системи управліннятовариством та його елементів;
    -прогностичну. Вона спрямована на виявлення найбільш ймовірних ібажаних змін в управлінській діяльності в доступному для оглядумайбутньому.
    -освітньо-виховна. Її призначення полягає впоширення знань про управління, його основні завдання, принципи,функціях, механізмах серед управлінських кадрів і широких верствнаселення.
    -ідеологічна. Ідеологія - це система основоположних поглядівна існуючі суспільні відносини (у тому числі й управлінськівідносини) відповідно до положення й інтересами особистості,соціальних груп, суспільства в цілому. Теорія управління акумулює іпризводить до системи управлінські ідеї і робить вплив на свідомістьсуб'єктів управлінських відносин.


    Квиток 3. Поняття про управління, про процес і системі управління
    Управління (менеджмент) - процес поєднання ресурсів длядосягнення поставленої мети.
    1. Процес управління являє собою сукупність окремихвидів діяльності, спрямованих на забезпечення функціонування ірозвитку системи в інтересах досягнення поставлених перед нею цілей.

    У процесі управління вирішуються два завдання:
    -тактична - пов'язана з підтриманням стабільності і взаємодіївсіх елементів системи;
    -стратегічна - забезпечує розвиток і вдосконаленнясистеми, переведення її в якісно інший стан.
    Процес управління включає наступні елементи:
    - предмет і продукт управлінської праці (інформація, рішення);
    -засоби управлінської праці (комп'ютери, телефони і т.д.) .
    У процесі управління виконується безліч операцій. Серед нихвиділяються такі: обчислювальні, логічні, описові,контрольні, збору та аналізу інформації тощо

    Документально зафіксована послідовність виконанняелементів управлінського процесу, яка визначає склад, черговість,зміст складових його операцій називається управлінськоїпроцедурою.
    Спосіб виконання управлінських операцій і їх елементів уоптимальної послідовності при раціональному розподілі міжвиконавцями з урахуванням їх кваліфікації і витрат часу називаєтьсяуправлінської технологією.

    Виділяють наступні види технологій управління:
    -лінійна - характеризується строгою послідовністю окремихуправлінських фаз, що випливають одне з одного і змінюються ввідповідно до заздалегідь наміченого плану (наприклад, при керуванніпоїздів);
    -управління за відхиленнями - виходить з того, що незначнівідхилення не вимагають коректування управлінського процесу іподолання незначних відхилень можливо силами самихвиконавців; втручання керівника відбувається лише зазначною величиною відхилень;
    -управління за результатами - полягає в тому, що залежновід ступеня досягнення запланованих результатів на попередній фазі,відбувається уточнення наступних управлінських дій (наприклад,при управлінні військами);
    -управління по цілях;
    -управління по ситуації;
    -пошукового управління.

    2. Управління являє собою складну систему. Система
    (гр.systema - складене з частин; з'єднання) - це деякацілісність, що складається з взаємозалежних і взаємодіючихелементів, кожен з яких слугує єдності цілого.
    У систему управління входять:
    1) суб'єкт управління - це особа, група осіб, спеціально створенийорган або суспільство в цілому, які впливають на керованусистему з метою забезпечення її функціонування і руху до заданоїмети. Суб'єкт управління здійснює управлінську та організаційнуроботу, приймає рішення і забезпечують досягнення поставленихцілей. Суб'єкт управління називають ще керуючою системою. Дужечасто з кола суб'єктів управління виключається суспільство, що невірно.
    Адже суспільство виступає в якості суб'єкта управління по відношенню доелементів держави. Наприклад, суспільство створює органидержавної влади, може приймати конституцію країни і т. д.
    2) об'єкт управління - це суспільство і його елементи (держава,регіон, муніципальне утворення, галузь, підприємство, трудовийколектив, сім'я, особистість тощо) на які спрямованоуправлінське вплив з метою забезпечення їх функціонування тарозвитку. Об'єкт управління іноді називають керованою системою.
    Об'єкти управління можна класифікувати за наступними підставами:
    За масштабами і рівнями управлінського впливу об'єктамиуправління виступає світове співтовариство, країна, регіон, муніципальнеосвіта, галузь, підприємство, колектив і т. п.
    За сфер суспільного життя об'єкти управління включають в себеекономічну, політичну, соціальну, культурну діяльність.
    За адресату управлінського впливу об'єкти управлінняпідрозділяються на населення країни, регіону, муніципальногоосвіти; персонал міністерств, підприємств, організацій іустанов; персонал органів державної та муніципальної влади татощо
    При цьому управлінське вплив в усіх випадках виявляється навідносини і взаємодія людей, які втягнуті в той чи інший виджиттєдіяльності та об'єднаних в ті чи інші соціальні групи іінститути. Строго кажучи як об'єкт управління виступають нелюди, як нерідко вважають, а відносини між людьми існують нарізних рівнях управління (держава, регіон, муніципальнеосвіта, галузь промисловості, соціальні організації, трудовийколектив, родина, особистість).
    3) Зміст управління або процес управління. Основне впроцесі управління - управлінські технології. Технологія управлінняскладається з інформаційних, обчислювальних, організаційних талогічних операцій, що виконуються керівниками і фахівцямирізного профілю за певним алгоритмом вручну або звикористанням технічних засобів. Іншими словами технологіяуправління - це прийоми, порядок, регламент виконання процесууправління.
    4) соціальні ресурси (мотиваційні, інтелектуальні,інформаційні, комунікативні, демографічні, інноваційні,організаційні та ін)
    Крім того, в систему управління входять управлінська теорія іідеологія, принципи та методи управління.


    Квиток 4. Сутність і зміст управлінського циклу. Йогореалізація в часі і просторі
    Управлінський цикл містить в собі чотири функції, - цепланування, організація, мотивація, контроль. Дані функціїохоплюють всі види управлінської діяльності з: створеннюматеріальних цінностей, фінансуванню, маркетингу і т. д.
    Планування. Ця функція являє собою по суті процеспідготовки рішень. Етапи планування: а) постановка цілей; б) визначення вхідних передумов; в) виявлення альтернатив; г) вибір найкращої альтернативи; д) стод і виконання плану.
    Організація. Функція організації націлена на упорядкуваннядіяльності менеджера і виконавців. Це передусім оцінкаменеджером своїх можливостей, вивчення підлеглих, визначенняпотенційних можливостей кожного робітника, розстановка сил і т. д.
    Вся ця організаторська діяльність протікає на тлі проявцілком конкретних структур підприємства.
    Мотивація. Після проведення підготовчих заходів менеджерповинен забезпечити успішне виконання роботи. У цих ціляхвикористовуються: а) стимулювання, тобто заохочення працівників доактивної діяльності за допомогою зовнішніх чинників (матеріальне іморальне стимулювання); б) власне мотивування, тобто створенняу робітників внутрішніх (психологічних) спонукань до праці. Головнимтут є: зацікавленість в праці, потреба в трудовійактивності, переживання почуття задоволення від трудовоїдіяльності. Менеджер, щоб успішно здійснити цю функціюуправління повинен бути компетентний в різноманітних аспектах комунікаціївін зобов'язаний розвивати у себе відповідні вміння і навички.
    Контроль. Ця функція, як говорив Г. Файоль, «складається впідтвердження того, що все йде в відповідності з прийнятим планом,існуючими директивними документами і прийнятими принципамиуправління ». Іншими словами, контроль - це процес перевірки ізіставлення фактичних результатів із завданнями.

    Круговорот управлінського циклу. Пояснимо зміступравлінського циклу на прикладі. Для того, щоб надавати адекватневплив на керовану підсистему, необхідно організувати збірінформації про функціонування цієї підсистеми. Наступна стадія --стадія переробки інформації, на якій проводиться вже кількаоперацій. Перш за все, на основі отриманих в результаті контролючисленних даних необхідно створити узагальнену картину процесу,виявити причини і відокремити їх від наслідків, простежити тенденції. Цезабезпечується аналізом.
    Потім, провівши аналіз, необхідно прийняти принциповеуправлінське рішення, уявити собі, яких результатів необхіднодобитися на наступному етапі роботи, переконатися в реальності досягненняпоставлених цілей і визначити принципові шляхи їх досягнення.
    Інакше цей етап управлінського циклу можна назвати цілепокладанням.
    Визначивши мету (цілі) та стратегію її (їх) досягнення, потрібноздійснити вже більш детальне планування майбутньої діяльності,тобто від ідеї перейти до конкретних справ, перевести її на мовузаходів, визначити етапи, конкретних виконавців, терміни - іншимисловами, скласти технологічну карту майбутньої діяльності.
    Але мало скласти таку картку, необхідно, щоб керованапідсистема ще й заробила. Важливо довести необхідну інформацію докожного виконавця, пояснити йому і загальний задум, і "його маневр",забезпечити всім необхідним для роботи, скоординувати діяльністьпрацівників. Це - етап організації.
    Система почала працювати. Але було б наївним припускати, що працювативона буде саме так, як це нами змодельоване: ми не могли всіпередбачити заздалегідь, будуть збої, відхилення, будуть несподіванівпливу зовнішнього середовища. Природно, ми не можемо чекати на початок новоговеликого управлінського циклу. Ми будемо втручатися в роботукерованої підсистеми "по ходу" - почнемо регулювати ікоригувати освітній процес. Зрозуміло, однак, що цей етапвключає в себе і отримання інформації, і її аналіз, і прийняттяуправлінського рішення, і планування, тобто являє собоюменші управлінські цикли, вкладені в більший. Досить очевиднопри цьому, що необхідність у корекції буде тим більшою, чим гіршездійснені всі інші функції управління.
    Нарешті, ми здійснюємо контроль, тобто отримання інформації,і ... коло (точніше, управлінський цикл) замкнулося!

    Ключові проблеми: а) діяльність менеджера укладена в чотирьох основних функціях
    (планування, організація, мотивація, контроль). Будь-які інші видидіяльності працюють на ці ключові функції, що відрізняють менеджера відінших осіб бізнесу; б) оскільки менеджер досягає мети організації за допомогою своїхпідлеглих, то функція мотивації сьогодні є самою істотною;

    В) мета організації може бути досягнута тільки за умови добреналагодженого зворотного зв'язку, тобто при здійсненні надійного контролю.
    Однак контроль - це не опіка. Ефективний контроль - це рада,допомога, сучасна підказка, заохочення, схвалення і т. д. Контрольне несе в собі відплати за недогляди; г) всі основні функції менеджменту цементуються діями,менеджера по прийняттю рішення. Ефективні рішення, підкреслюєамериканський теоретик менеджменту К. Кіллен - "застава існуваннякомерційного підприємства ». Вони є істотним елементом кожноїз розглянутих вище чотирьох функцій управління

    Квиток 5. Поняття про управління, про процес і системі управління

    Наука управління має у своїй основі ряд принципів. Поняттяпринцип (лат principium-основа, початок) найчастіше використовується вдвох значеннях: 1) основне, вихідне положення будь-якої теорії,навчання; основне правило діяльності; 2) внутрішньо переконання, поглядна речі, що визначають норму поведінки.
    Принципи управління - це правила, якими керуються абоповинні керуватися суб'єкти управління в певних умовахсоціально-економічного розвитку. Вони визначають вимоги досистемі, процесу та механізму управління. З розвитком суспільствазмінюються і принципи управління.
    У науковій і навчальній літературі немає єдиної класифікації принципівуправління. Для вивчення і вдосконалення системи управління важливезначення мають принципи управління, сформульовані А. Файолем. До нихвідносяться:
    1. Поділ праці. Це необхідно для виконання більшої заобсягом і кращою за якістю роботи.
    2. Повноваження і відповідальність. Делегування повноважень кожномуякий працює, відповідальність за виконання роботи.
    3. Дисципліна. Вона передбачає дотримання досягнутих міжпрацівниками та керівництвом угод. Порушення досягнутихугод веде до санкцій.
    4. Єдиноначальність. Отримання наказу і звіт тільки перед однимбезпосереднім начальником.
    5. Єдність дій. Кожна група, що діє в рамках однієїмети, повинна бути об'єднана єдиним планом і мати одногокерівника.
    6. Підпорядкованість особистих інтересів загальним. Інтереси одного працівникаабо групи працівників не повинні превалювати над інтересами фірми абоорганізації більшого масштабу.
    7. Винагорода. Для того, щоб забезпечити вірність і підтримкупрацівників, вони повинні отримувати справедливу зарплату за свою працю.
    8. Централізація. Досягнення кращих результатів при правильномуспіввідношенні між централізацією (зосередженням управління в одномумісці, в одних руках) і децентралізацією (передачею прав, функцій івідповідальності з верхніх рівнів управління на нижні).
    9. Скалярний ланцюг. Передача розпоряджень та здійсненнякомунікацій між рівнями ієрархії як безперервний ланцюг команд
    ( "Ланцюг начальників").
    10. Порядок. Робоче місце для кожного працівника і кожен працівникна своєму місці.
    11. Справедливість. Справедливе проведення в життя правил таугод на всіх рівнях скалярною ланцюга.
    12. Стабільність персоналу. Установка працівників на лояльністьорганізації та довгострокову службу. Висока плинність кадрів знижуєефективність роботи організації. При цьому слід враховувати, щопосередній працівник, як правило, тримається за місце, у той часяк талановитий - нерідко схильний до зміни місць роботи.
    13. Ініціатива. Заохочення працюючих до вироблення незалежнихсуджень і дій у межах їх повноважень та робіт.
    14. Корпоративний дух. Гармонія інтересів персоналу й організації
    ( "В єднанні - сила").
    При цьому А. Файоль вважав, що число принципів управління необмежено.

    Квиток 6. Менеджмент: інтеграція діяльності

    Менеджмент - це вид діяльності по управлінню людьми ворганізації, особливий вид управління.
    При цьому менеджмент (в прикладному значенні терміна) розуміється як
    «Скоординована діяльність з керівництва та управлінняорганізацією ».
    Менеджмент як наука розглядається в даний час не тількияк окрема дисципліна, але як міждисциплінарна галузь знання,акумулює досягнення теорії управління, економічної теорії,маркетингу, соціології та психології управління, підприємництва і,багатьох інших галузей.
    Система менеджменту у відповідності до міжнародних стандартівявляє собою не що інше, як систему для встановлення політикиі цілей, а також для досягнення цих цілей.
    Точності ради, слід зазначити, що до розглянутого визначеннядано примітка. Воно нагадує, що система менеджменту організаціїможе включати різні системи менеджменту, такі, як системауправління якістю, система менеджменту у фінансовій сфері чисистема екологічного менеджменту.

    Досягнення цілей компанії

    Рис. 1. Інтегрована система менеджменту організації

    У книзі «Завдання менеджменту в XXI столітті» Пітер Ф. Друкернаголошує: «Результати діяльності будь-якої організації існують заїї межами, у зовнішньому середовищі ... Менеджмент ж існує радирезультатів, яких організація досягає у зовнішньому середовищі ... До сфериуваги та відповідальності менеджменту входить все, що яких-небудьчином впливає на продуктивність організації тарезультативність її діяльності - усередині організації або за їїмежами ». Таке розширення розуміння відповідальності П. Ф. Друкерназиває новою парадигмою менеджменту. Але саме тенденції змінизовнішнього середовища, що впливають на ефективність і результативністьорганізації, закономірно зумовлюють поступову інтеграцію системменеджменту організацій. Мінливість і різноманіття зовнішнього середовища,посилення впливу зацікавлених сторін, які першсприймалися як незначущі, другорядні, і, нарешті,стрімке наростання інтенсивності інформаційної взаємодіїнакладають нові обмеження, але одночасно відкривають і новіможливості розвитку бізнесу.
    У цілому зовнішні фактори, що впливають на організацію (як правило,що знаходяться поза межами контролю або впливу менеджерів), прийнятоподіляти на дві групи:
    - споживачі, конкуренти, постачальники матеріалів і капіталу,трудові ресурси суспільства, профспілки, закони і служби державногорегулювання (середовище прямого впливу);
    - економічні, науково-технічні, політичні, міжнародні,соціально-культурні фактори, стан природного середовища, відношення змісцевим населенням (середовище непрямого впливу).

    Сучасний менеджмент можна розглядати в трьох аспектах:

    . Як поєднання науки і мистецтва управління

    . Як вид діяльності і процес прийняття управлінських рішень.

    . Як апарат управління діяльністю організації.

    Сучасний менеджмент грунтується на наступних аксіоми:

    . Управління - складна сфера людської діяльності, якою варто вчитися все життя

    . У будь-якій організації співробітник це, перш за все, особистість зі своїми різноманітними і суперечливими потребами і лише в останню чергу - інструмент для забезпечення чи отримання прибутку

    . Керований об'єкт знаходиться в надзвичайно мінливому і рухомий зовнішньому середовищі, для якої характерно різноманіття та інтеграція

    Особливістю сучасного менеджменту є його спрямованістьна ефективне ведення господарства в умовах дефіцитності ресурсів,поступове зменшення регулювання виробництва адміністративнимиметодами, інтенсифікацію виробництва. Сучасний менеджмент повиненсприяти розвитку ринку, товарно-грошових відносин в оптовійторгівлі засобами виробництва, конвертованості грошей, стабілізаціїринкових цін.

    Керівництво спільною діяльністю людей полягає увзаємозв'язку, з одного боку, єдиноначальності, а з іншого --самоврядування групи. Всі адміністративні, організаційні тавиконавські функції можуть концентруватися в руках керівникавищої ланки або делегуватися нижнім щаблях управлінськоїієрархії, функціональним службам, допоміжним підрозділам.
    Управління спільною діяльністю людей і складає сутністьменеджменту - особливого виду економічної діяльності.

    Таким чином, менеджмент виступає як самостійний видпрофесійної діяльності. Професіонал в цій галузі працює занаймом на посаді менеджера. Сучасне виробництво засноване назастосування новітніх технологій в поєднанні з високим рівнемпрофесіоналізму працівників. Будучи фахівцем високого рівня,менеджер забезпечує зв'язок і єдність усього виробничогопроцесу і впливає на ефективність виробництва. Томупраця менеджера є продуктивною працею. Менеджмент об'єднуєпід своїм началом праця багатьох фахівців: економістів, статистиків,інженерів, психологів, юристів, бухгалтерів та ін

    За ознакою об'єкта розрізняють загальний і функціональний менеджмент.

    Загальний або генеральний менеджмент полягає в управліннідіяльністю організації в цілому або її самостійних господарськихланок (профіт - центрів).

    Функціональний або спеціальний менеджмент полягає в управлінніпевними сферами діяльності організації або її ланок,наприклад, управління інноваційною діяльністю, персоналом,маркетингом, фінансами і т.п.
    Інноваційний менеджмент - нововведення в галузі техніки,технології, організації праці та управління, засновані навикористанні досягнень науки і передового досвіду, а такожвикористання цих нововведень в самих різних галузях і сферахдіяльності.

    За ознакою змісту розрізняють нормативний, стратегічний таоперативний менеджмент.
    Нормативний менеджмент передбачає розробку та реалізаціюфілософії організації, її підприємницької політики, визначенняпозиції організації в конкурентній ніші ринку та формування загальнихстратегічних намірів.
    Стратегічний менеджмент передбачає вироблення набору стратегій,їх розподіл в часі, формування потенціалу успіхуорганізації та забезпечення стратегічного контролю за їх реалізацією.
    Оперативний менеджмент передбачає розробку тактичних іоперативних заходів, спрямованих на практичну реалізацію прийнятихстратегій розвитку організації.

    Квиток 7. Основні підходи до менеджменту і основне завданняменеджменту

    Менеджмент - це вид діяльності по управлінню людьми ворганізації, особливий вид управління.
    При цьому менеджмент (в прикладному значенні терміна) розуміється як
    «Скоординована діяльність з керівництва та управлінняорганізацією ».
    Одним із головних завдань менеджменту є визначення цілейдіяльності організації. Цілі в організації - це конкретнікінцеві стану або шукані результати, яких хоче домогтисяколектив під час спільної роботи ». Формальні організації визначаютьмети через процес планування.

    1. Школа наукового управління (тейлоризм)
    Об'єктом вивчення тут було безпосередньо виробництво нанайнижчому його рівні - робочому місці.
    тейлоризму - це сукупність методів організації та нормуванняпраці, управління виробничими процесами, добору, розстановкипрацівників, оплати їх праці з метою скорочення нераціональністьвитрачання ресурсів, зростання продуктивності праці. Аналітичнийметод нормування праці заснований на безпосередньому вимірі витратчасу на виконання певних трудових операцій і видів робіт здопомогою хронометрично спостережень. При цьому трудові операціїрозчленовуються на прості дії і прийоми (мікрорухи). Цедозволяє виявляти зайві і непотрібні руху, вивчати способивиконання робіт самими кваліфікованими працівниками. На цій основіздійснюється:
    - відбір наймайстерніших і сильних працівників;
    - їх навчання самим прогресивним прийомам роботи;
    - встановлення норм виробітку (уроків) на рівні досягнень цихпрацівників;
    - матеріальне стимулювання за перевиконання цих напруженихпланових завдань;
    - регламентоване чергування роботи й відпочинку для підтримкивисокої працездатності.
    У Росії широкий розвиток отримала наукова організація праці.
    Головніми досягненнями школи наукового управління є:
    - науковий аналіз змісту роботи з метою її раціоналізації,обгрунтування розмірів винагороди;
    - доказ величезної значимості організації. Вперше не більшепрогресивне обладнання, не примус працівника, а науковаобгрунтування організаційних прийомів роботи дав величезний економічнийефект.

    2. Адміністративна (класична) школа управління
    Її представники - вищі керівники у великих організаціях.
    Головною метою школи було обгрунтування універсальних принципівкерівництва організації в цілому. Основоположник цього напряму А.
    Файоль сформулював набір таких принципів. До їхнього числа він відносивпідтримка ініціативи і корпоративного духу, забезпечення порядку,справедливості мотивації, а також стабільності робочого місця дляперсоналу. Важливими принципами організації, за А. Файоль, є:розподіл праці; скорочення числа цілей і концентрація зусиль на їхдосягненні; забезпечення єдиноначальності, єдності повноважень івідповідальності; оптимізація заходів централізації, орієнтація ієрархіїна забезпечення успіху організації.
    Представники адміністративної школи управління вирішували наступнізавдання: аналіз основних функціональних сфер управління організацій --виробництво, фінанси, маркетинг, а також функцій управління; вивченняорганізаційних структур, розвиток принципу єдиноначальності, визначеннянорми керованості; обгрунтування найкращих принципів управління.
    Розглянутий підхід є більш досконалим в порівнянні зшколою наукового управління, оскільки тут аналізується організаціяв цілому. Однак, як і їх попередники, представникиадміністративної школи недостатньо враховували соціально -психологічний аспект управління. Це було обумовлено і порівнянослабким в той період розвитком психології. Тому суть управління --досягнення цілей за допомогою людей - не отримала свого всебічногорозгляду.

    3. Школа людських відносин
    Соціальні фактори, взаємодії між членами групи можутьнадавати більш значущий вплив на ефективність роботи підприємства,ніж зусилля його керівництва з розробки оптимальної структури,ретельному вивченню функцій, нормування праці тощо
    Усвідомлення людського фактора в якості основного елементуефективної організації було зобов'язане і досягнень у психології.
    Школа людських відносин дала перший приклад ефективноговзаємодії управління з іншими науками, успіхи і досягненняяких давали потужний стимул розвитку управління.
    Е. Мейо, А. Маслоу та інші дослідники з'ясували, що інодівплив інших членів групи було сильнішим, ніж розпорядженнякерівників або матеріальні стимули. Причиною цього є те,що різноманітні потреби людей не завжди задовольняються придопомогою грошей, не зводяться лише до просування по службі і т.д.
    Ідеї основоположників школи людських відносин знайшли своєрозвиток у роботах представників поведінкового підхід

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !