ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Економіка праці
         

     

    Менеджмент

    МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

    ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ

    УНІВЕРСИТЕТ

    Кафедра менеджменту

    КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

    по курсу: "Економіка праці"

    на тему: "Економіка праці"

    | Виконав: | Мороз Ю.В. |
    | студент заочного факультету, | |
    | спеціальності 8.050.201-1, | |
    | 4 курсу, 2 групи | |
    | № зач. книжки: 221087 | |
    | Перевірив: | доц. Ситін А.А. |

    Харків, 2004

    Зміст

    Введення

    1. Наукова організація праці

    1.1. Сутність та завдання наукової організації праці ... ... ... ... ... ... ... ... .6

    1.2. Організація трудового процесу на робочому місці ... ... ... ... ... ... ... 8

    1.3. Методи вивчення витрат робочого часу ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 19

    2. Нормування праці

    2.1. Сутність та завдання нормування праці ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 32

    2.2. Нормування технологічного процесу ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 35

    3. Мотивація праці ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .40

    4. Економічна ефективність ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 47

    Висновок

    Список літератури

    Додаток 1

    Додаток 2

    Введення

    Ефективна робота машинобудівного підприємства в сучаснихумовах можлива тільки на основі безперервного впровадження новітніхдосягнень техніки і технології виробництва, які вимагають великихкапітальних вкладень. Ці вкладення виправдають себе тоді, коли працяпрацівників, які обслуговують техніку, буде відповідним чином організований,коли буде забезпечена безперебійна робота. Тому велика увагаприділяється основам наукової організації праці, питань поділу праці,включаючи розвиток бригад, багатоверстатного обслуговування, суміщенняпрофесій, організації та обслуговування робочих місць.

    Робота підприємств в умовах ринкової економіки істотно підвищуєвимоги до рівня організації, нормування та оплати праці.

    В умовах, коли максимізація прибутку стає головною метоюпідприємства, зростає значення всіх видів норм і нормативів і, в першучергу, трудових. Нормування праці та його організація відіграють вирішальнуроль у підвищенні продуктивності праці - найважливішого фактора зниженнясобівартості продукту та зростання прибутку. В умовах жорсткої конкуренціївиграє те підприємство, де організація праці та виробництва досягнебільш високого рівня.

    До основних напрямів поліпшення організації праці відносяться науковаорганізація праці, нормування трудових процесів і стимулюванняпрацівників.

    Кожен працівник виробництва повинен володіти глибокими ісистематизованими знаннями в області організації індивідуального іколективної праці. Вимоги наукової організації праці повиннівраховуватися не тільки при проектуванні трудових процесів і робочих місцьдля працівників, але і при створенні нового обладнання, ефективністьексплуатації якого в значній мірі буде залежати від ступеняпсихофізіології праці, ергономіки і інженерної психології.

    Мета даного курсового проекту полягає в розробці раціональноїорганізації праці, визначення необхідних витрат часу на виконанняодиниці робіт і організації матеріальної зацікавленості в досягненнікращих результатів у праці за рахунок: систематичного підвищеннякваліфікації; раціонального розподілу і кооперації праці;вдосконалення обслуговування робочих місць; економного використанняматеріальних, трудових та інших ресурсів; підвищення якості виконанняробіт.

    Базою для виконання курсового проекту є матеріали, зібрані вперіод технологічної практики, в тому числі технологічний процесмеханічної обробки деталі типу «вісь».

    1. Наукова організація праці

    1.1. Сутність та завдання наукової організації праці

    Ефективна робота машинобудівного підприємства в сучаснихумовах можлива тільки на основі безперервного впровадження новітніхдосягнень техніки і технології виробництва, які вимагають великихкапітальних вкладень. Ці вкладення виправдовують себе тільки в тому випадку,коли праця працівників, які обслуговують техніку, відповідним чиноморганізований і забезпечена безперебійна робота. Тому велику увагу напідприємстві приділяється наукової організації праці, питань поділу праці
    , Включаючи проблеми розвитку бригад, багатоверстатного обслуговування ісуміщення професій, організації та обслуговування робочих місць, зростаннюпрофесійного рівня працівників.

    Наукової організацією вважають таку організацію праці, якабазується на досягненнях науки та передовий досвід, систематичновпроваджуваних у виробництво, дозволяє найкращим чином з'єднати техніку ілюдей в єдиному виробничому процесі, забезпечує найбільш ефективневикористання матеріальних і трудових ресурсів, безперервне підвищенняпродуктивності праці, сприяє збереженню здоров'я людини. Завданнянаукової організації праці (НОТ) можна розділити на три групи:економічні, психофізіологічні і соціальні. [4]

    Економічні завдання полягають у забезпеченні найбільш раціональноговикористання трудових і матеріальних ресурсів та підвищення ефективностівиробництва. Економічна ефективність виражається в зниженні витратпраці, грошових та матеріальних засобів на виробництво одиниці або обсягувиконаних робіт, збільшення обсягу виробництва за рахунок зростанняпродуктивності праці, підвищення фондовіддачі основних виробничихфондів в результаті більш повного використання уречевленої праці,втіленого в знаряддях виробництва.

    Психофізіологічні завдання полягають у створенні умов длязбереження в процесі праці здоров'я та стійкої працездатностілюдини на тривалий період часу на основі впровадження раціональнихрежимів праці та відпочинку, підвищення культури праці.

    Соціальними завданнями є забезпечення змістовності праці,всебічний розвиток людини в праці.

    Розглянемо короткий зміст проблем НОТ за вказаним напрямком зурахуванням необхідності підвищення ефективності НОТ.

    Розробка і впровадження раціональних форм розділення і кооперації працівключає: вдосконалення технологічного та професійно -кваліфікаційного розподілу праці, впровадження раціональних формфункціонування поділу праці в основних і допоміжних процесах;розстановка кадрів; суміщення професій, багатоверстатне і многоагрегатноеобслуговування; впровадження ефективних колективних форм організації праці,бригадного підряду.

    Удосконалення організації підбору, підготовки та підвищеннякваліфікації кадрів забезпечує поліпшення професійної орієнтації іпрофвідбору, підготовку кадрів відповідно до потреб підприємств;підвищення загальноосвітнього і культурно-технічного рівня працівників;вдосконалення форм і методів підвищення кваліфікації.

    Удосконалення організації та обслуговування робочих місць включаєпланування робочих місць, впровадження найбільш раціональної оснащення тавиробничої меблів, що відповідають ергономічним вимогам;впровадження найбільш ефективних систем обслуговування робочих місць,що забезпечують усунення втрат робочого часу.

    Раціоналізація трудового процесу, впровадження передових прийомів іметодів праці передбачає проектування і впровадження найбільшраціонального трудового процесу, що забезпечує високупродуктивність праці і нормальні навантаження на організм працівників зурахуванням психофізіологічних норм; вивчення, відбір та розповсюдженняпередових прийомів і методів праці.

    Вдосконалення нормування праці охоплює розширення сферинормування праці, поширення його на всі категорії працюючих;підвищення якості норм, упровадження технічно обгрунтованих норм, поліпшенняорганізації роботи з нормування праці і перегляду діючих норм.

    Поліпшення умов праці передбачає здійснення заходів щодополегшення праці, механізації важких і ручних робіт; вдосконаленнятрудових процесів з урахуванням психофізіологічних вимог; створенняоптимальних кліматичних (температура, вологість повітря) та санітарно -гігієнічних умов; впровадження раціональних режимів праці та відпочинку.

    1.2. Організація трудового процесу на робочому місці

    Наукова організація праці на робочому місці охоплює наступніпитання:

    . організацію трудового процесу;

    . планування і оснащення робочого місця;

    . організацію обслуговування робочого місця;

    . забезпечення на робочому місці найбільш сприятливих умов і охорони праці;

    . організацію нормування та оплати праці робітника;

    . розширення творчої ініціативи працівників.

    Трудовий процес являє собою сукупність таких дій,здійснюваних в певній послідовності з метою виконання робітз виготовлення виробів або їх окремих частин та виконання іншихфункцій, що забезпечують ці роботи.

    Базою для розробки трудового процесу є технологічнийпроцес, який у свою чергу може бути підданий певнимзмін при проектуванні трудового процесу. Зміст трудовогопроцесу не тільки залежить від використовуваної техніки і технологіївиробництва, а й від санітарно-гігієнічних умов, організаціївиробництва і праці, фізіологічних і психологічних особливостейвиконавців.

    Робоче місце є первинним елементом виробничої структурипідприємства. Воно об'єднує в єдине ціле засоби праці, предмети праці тасама праця. Робоче місце - частина виробничої площі з розташованимина ній технологічним, допоміжним, підйомно-транспортнимобладнанням і пристроями, оснащенням і різним інвентарем, необхіднимвиконавцеві або групі виконавців для виконання виробничогозавдання.

    Розглянемо організацію робочого місця токаря на прикладі токарно -копіювальної операції.

    Дане робоче місце - індивідуальне, тобто обслуговується однимробітникам. При організації індивідуального робочого місця головна увагаприділяється удосконаленню методів і прийомів праці, раціоналізаціїмаршрутів руху, скорочення трудових витрат і непродуктивних втратробочого часу.

    За кількістю одиниць устаткування, яке обслуговує дане робоче місцеє одностаночним. Організація одностаночного робочого місцяполягає у виборі найбільш зручною зони рухів, визначення найбільшправильних робочих поз, застосування найбільш досконалих і економічнихтрудових прийомів, створення на робочому місці сприятливих умов праці таоснащення його необхідними пристосуваннями.

    При проектуванні трудових процесів необхідний комплексний підхід дообліку всіх факторів, які впливають на результати праці виконавця. Узалежно від поставлених завдань, змісту та складності різних робіт,ступеня їх деталізації, вивчення і проектування можуть застосовуватисярізні методи аналізу і проектування трудових процесів: розрахункові,графічні, макетні, моделювання, експериментальні та ін Різніметоди можуть використовуватися як окремо, так і в різних поєднаннях:графічні з розрахунковими, макетні з моделюванням, розрахункові зекспериментальними. [4]

    При проектуванні складних трудових процесів доцільновикористовувати графічні і графічно-розрахункові методи. Наприклад, припроектуванні колективних трудових процесів за допомогою розрахунків іграфіків домагаються синхронізації дій усіх членів бригади, які виконуютьрізні трудові процеси.

    Графічно-розрахункові методи широко використовуються в проектуваннітрудових процесів робітника-багатоверстатника для ув'язки дій робітника зобслуговування верстатів з машинно-автоматичного роботою.

    Макетний метод та моделювання використовуються при проектуванні зовнішньоїі внутрішнього планування робочих місць, визначення раціонального розміщенняосновного та допоміжного обладнання, організаційної татехнологічного оснащення.

    Застосування мікроелементних нормативів доцільно при проектуванніприйомів, трудових дій і рухів великий повторюваності в умовахмасового виробництва, а також для багаторазово повторюваних прийомів усерійному, малосерійному та одиничному виробництві, для робіт з обслуговуваннявиробництва. Застосування мікроелементних нормативів дозволяє використовувати
    ЕОМ для моделювання різних методів праці, відбору найбільш ефективногоі продуктивного способу їх виконання.

    При виборі методу проектування трудового процесу необхідновраховувати основні принципи економії рухів. Рухи повинні бутиодночасними, симетричними, природними, ритмічними, звичними.
    Перші три принципи відносяться до окремих рухів, два інших до комплексурухів.

    Одночасні рухи - рухи повинні бути побудовані так, щободночасно діяли обидві руки і кисті рук. По можливості вони повиннівиконувати одне й те саме трудове дію, одночасно починати ізакінчувати цю серію рухів.

    Симетричні руху - після визначення послідовності з урахуваннямодночасності виконання робіт обома руками необхідно спроектуватитрудовий процес так, щоб рухи були симетричними щодоуявної лінії, що проходить через середину корпусу. Внаслідоксиметричності людського тіла симетричні рухи рук виконуютьсялегше, коли вони одночасно направляються до корпусу або від нього. Колируху виробляються симетрично і одночасно, досягається не тількирівність рухів в часі, але й забезпечується рівновага всьогокорпусу, що полегшує виконання роботи.

    Природничі руху - природні рухи легше і краще за всевідповідають формі і пристрою людського тіла і є плавними,закругленими, а не прямолінійними. Наприклад, рука рухається по дузі зцентром у ліктьовому або плечовому суглобі. При повороті корпусу плечіописують дугу. Нога похитується від коліна до стегна. Проектуючи трудовіруху, потрібно враховувати п'ять основних видів рухів руки та її частин:пальців; пальців і кисті і пальців, кисті рук та передпліччя; пальців, кистіруки, передпліччя і плеча; пальців, кисті рук, передпліччя і плечовогосуглоба,

    Ритмічні руху - однієї з характеристик методу праці єрозвиток ритмічності при повторенні рухів. Останній рух трудовогодії повинно легко переходити в перший рух подальшого трудовогодії. Всякі непотрібні зміни у напрямі рухів повинні бутизведені до мінімуму, тому що їх уповільнення, зупинка, зміна внапрямку рухів призводять до втрати часу та енергії,

    Звичні рухи - при проектуванні багаторазово повторюванихрухів необхідно передбачити, щоб рухи щоразу виконувалисяабсолютно однаково. З розвитком ритмічності роботи в робітника будутьвироблятися навички виконання рухів, виникає автоматизм рухів,що сприяє зниженню стомлюваності і напруг.

    Мікроелементний нормативи - це значення часу, отримані врезультаті статистичної обробки та визначення ймовірного часу,необхідного для більшості виконавців на виконання мікроелемента.
    Мікроелемент - простий елемент ручної операції, що представляє собоюзакінчену дію, що характеризується єдністю цільової установки,сталістю складу взаємодіючих об'єктів і складається з одноготрудового руху (їх комплексу), що виконується безперервно. Призначенням іобластю застосування систем мікроелементних нормативів є: аналіз іраціоналізація застосовуваних методів праці на конкретному робочому місці;розробка ефективних методів праці до початку виконання проектованоїоперації; розробка нормативів часу різного ступеня укрупнення інормативних формул; встановлення норм часу; вибір найбільш ефективногообладнання, планування та оснащення робочих місць; оцінка ефективностізапроектованого методу виконання трудового процесу; навчання робітниківефективних методів праці. [4]

    Виконаємо аналіз прийомів праці, що використовуються токарем при обробці осіна токарно-копіювальному верстаті, визначивши витрати часу на операцію зсистемі мікроелементних нормативів «МОДАПТС».

    У системі мікроелементних нормативів час виражено в модах. Мод - цесередній час руху пальця при добре освоєної роботі. У системі
    «МОДАПТС» 21 норматив. Відстані в системі нормативів немає, хоча цейфактор в ній закладено, так як нормативи часу руху рук?? озрастают привключення в роботу більш великих м'язів і більшій відстані рухів. Упочатку системи поміщені 11 нормативів рухів рук і пальців, якихдостатньо для нормування багатьох ручних операцій, які виконуються на верстаті.
    [3]

    Вихідні дані.

    Операція - токарно-копіювальна.

    Твсп = 0,48 хв, То = 0,8 хв.

    Деталь - ось, L = 178 мм, Р = 0,825 кг.

    Виробництво - среднесерійное.

    Основне обладнання - верстат токарно-копіювальний 1Е713. < p> 1. верстат;

    2. столик з інструментальними ящиками;

    3. тара виробнича;

    4. планшет для креслень;

    5. решітка під ноги робітникові;

    6. робітник.

    Рис. 1. Планування робочого місця токаря

    Таблиця 1

    Існуючий трудовий процес

    Продовження таблиці 1

    Як раціоналізації трудового процес пропонуюудосконалити робоче місце токаря. По-перше, зменшити грати підноги робочому. За рахунок цього перемістити тару з заготовками і тару зготовими деталями ближче, так щоб вони розташовувалися на відстанівитягнутої руки робітника. Щоб робочий робив менше рухів і нахилів,необхідно тару з заготовками і тару з деталями поставити на стіл.

    1. верстат;

    2. столик з інструментальними ящиками;

    3. тара виробнича;

    4. приймальний стіл;

    5. планшет для креслень;

    6. решітка під ноги робітникові;

    7. робітник.

    Рис. 2. Раціональну планування робочого місця токаря

    Таблиця 2

    раціоналізовані трудовий процес

    Продовження таблиці 2

    Розрахуємо оперативний час: < p> Топ = Те + Твсп = 0,8 +0,48 = 1,28 (хв).

    Проведена раціоналізація трудового процесу дозволила знизитидопоміжний час на 94 мод, тобто на 34,3%.

    Розрахуємо нове допоміжне і оперативний час.

    Твсп = 0,48? (1-0,343) = 0 , 31 (мін.).

    Топ = Те + Твсп = 0,8 +0,31 = 1,11 (хв).

    ? Топ = < p> Таким чином, застосовуючи для нормування систему мікроелементнихнормативів «МОДАПТС», нам вдалося скоротити оперативний час на
    13,3%.

    1.3. Методи вивчення витрат робочого часу

    Основними методами вивчення витрат робочого часу єфотографія робочого часу і хронометраж. Фотографія робочого часувивчає і фіксує всі витрати робочого часу, які виникають наробочому місці протягом зміни або частини зміни. Об'єктом хронометражує витрати оперативного часу. Можливо також вивчення за допомогоюхронометражу і підготовчо-заключного часу і часу пообслуговування робочого місця.

    Фотографія робочого дня являє собою спосіб проведенняспостережень витрат робочого часу з послідовними вимірами цих витратза видами протягом однієї або декількох змін (в окремих випадках - напротягом певної частини робочого дня). При цьому способі увагуприділяється виявленню втрат робочого часу, а також вивчення витратпідготовчо-заключного часу, часу на організаційне татехнічне обслуговування робочого часу та часу, необхідного на відпочинокта особисті потреби. У цьому й полягає основна відмінність фотографії робочогодня від хронометражу операцій, завданням якого є вивчення елементівчасу тільки оперативної роботи.

    При проведенні фотографії робочого дня ведеться спостереження за роботоюмеханізмів і обслуговуючих їх робітників і робляться відповідні записи внаглядовій аркуші фотографії робочого дня. Ступінь деталізації записівзалежить від мети проведення фотографії робочого дня, а також від типувиробництва.

    Результати фотографії робочого дня звичайно являють собою великукількість цифр, які характеризують тривалість витрат часу на різнівиди робіт і перерви. Для аналізу витрат робочого витрати, які лунають впротягом робочого дня кілька разів, групують за категоріями робочогочасу. Так, в одну групу збирають всі витрати робочого часу, в іншу
    - Всі витрати підготовчо-заключного часу, в третій - часперерв, що залежать від робітників і т.д. Для полегшення обробки результатівспостереження використовують умовні позначення - індекси.

    Залежно від числа робочих, які охоплюються однією фотографієюробочого дня, розрізняють наступні види фотографії:

    . індивідуальна - об'єктом спостереження служить один робітник;

    . групова - об'єктом спостереження є група робітників, що виконують однакові або різні операції;

    . бригадна - об'єктом спостереження є група робітників, зв'язаних між собою єдністю виробничого завдання.

    Фотографія робочого дня проводиться в наступному порядку: післяпідготовки до спостереження, що полягає у детальному вивченні і описіоб'єкта спостереження і виробничої обстановки, проводять безпосереднюспостереження - фотографію робочого часу, реєструючи при цьому всі безвинятку витрати часу; після закінчення спостереження приступають до обробкиотриманих даних.

    Обробка включає:
    1. визначення тривалості окремих видів витрат часу;
    2. складання фактичного балансу робочого дня шляхом угруповання витрат часу за категоріями;
    3. аналіз витрат часу;
    4. проектування нового нормального балансу робочого дня.

    При проектуванні нормального балансу робочого дня передбачаєтьсяможливість поєднання окремих елементів в часі, виключення зайвихвитрат часу, ліквідація нерегламентованим перерв, проведенняорганізаційно-технічних заходів, що забезпечують усуненнявиявлених неполадок. У результаті досягається ущільнення робочого дня,внаслідок чого збільшується вироблення робітника.

    Вибір об'єкта спостережень при фотографії робочого часу залежить відпоставленої при її проведенні мети. Об'єктами спостережень повинні бути нетільки рядові робочі, але і передовики, добре освоїли техніку роботи івміють раціонально використовувати свій робочий час.

    За технікою проведення спостережень фотографія робочого дня може бути:безперервної, коли виміри часу ведуться протягом усього спостереженнябезперервно; перериваної (маршрутної), при якій виміри часу виробляютьсячерез певні, порівняно невеликі проміжки часу.

    Розрізняють два методи запису даних фотографії робочого часу внаглядова лист: цифровий - дані спостереження фіксуються тільки вцифрах; графічний - цифрові записи доповнюються графіками,ілюструють величини витрат часу та їх співвідношення.

    Застосування фотографії робочого дня вимагає залучення великої кількостінормувальників, тому що техніка отримання повноцінних даних вельми трудомістка.
    У зв'язку з цим охоплення робітників фотографією робочого дня практично не можебути настільки повним, наскільки це необхідно для об'єктивного судженняпро наявні резерви і дійсних втрати робочого часу.

    Більш повним і простим методом є самофотографія робочогочасу. Назва методу показує, що в ході спостереження всі записиробить безпосередньо сам виконавець. Записуючи втрати протягом робочогодня і причини їх виникнення, робочий вносить конкретні пропозиції дляїх усунення, а також раціоналізаторські пропозиції щодо поліпшенняорганізації виробництва.

    На відміну від звичайної фотографії робочого дня, самофотографія можутьбути одночасно охоплені робітники різних кваліфікацій і спеціальностей,виконують найрізноманітнішу роботу.

    Точність результатів самофотографія невелика. По-перше, в ній, якправило, відсутні втрати з вини робітників. По-друге, робітники зазвичайфіксують втрати великої тривалості, але ж короткочасні втрати маютьвелика питома вага. Незважаючи на перераховані вище недоліки, методсамофотографія достатньо ефективний, тому що дозволяє визначити, якщо нетривалість, то, принаймні, найбільш часто зустрічаються причинивтрат часу. Ефективність отриманих результатів багато в чому залежить відроз'яснювальної роботи серед робітників.

    Для проведення самофотографія з числа інженерно-технічнихпрацівників виділяють інструкторів (один на 10-15 робітників), а також осіб,відповідальних за її проведення. Вони проводять детальний інструктаж,роз'яснюють робочим цілі, завдання і техніку проведення самофотографія.

    Отримані результати систематизуються і, надалі, аналізуютьсяз метою встановлення дійсних причин втрат.

    Іншим методом вивчення витрат робочого часу є хронометраж.

    Метою хронометражу є: вивчення передових прийомів і методівпраці; виявлення причин невиконання норм часу окремими робітниками чиїх перевиконання; перевірка якості діючих норм часу, а в масовомувиробництві та суцільна коригування розрахункових норм часу; розробканорм часу при неможливості розрахувати їх по загальномашинобудівногонормативам. Таким чином, хронометраж проводиться з метоювдосконалення трудового процесу на робочому місці і поліпшеннянормування праці.

    Існують три способи проведення хронометражу: суцільний (за поточнимчасом), вибірковий і циклової. Найбільше поширення в практиціотримали суцільний хронометраж, при якому досліджують і фіксують попоточного часу витрати всіх прийомів, що входять в операцію, і вибірковийхронометраж, при якому вивчають окремі трудові прийоми поза зв'язком зіншими елементами операції. Надійність відомостей, отриманих в результатіхронометражу, залежить від підготовки до спостереження. Спостерігач повиненспільно з майстром дільниці розглянути технологічний процес івідповідність використовуваних інструментів і пристроїв, запроектованихза технологією, забезпечити безперебійність обробки деталей під часспостереження, визначити мету хронометражу (встановлення норми, вивченнятрудових прийомів і т.д.), потім з урахуванням цих вимог зробити вибіроб'єкта спостереження. [6]

    На лицьовій стороні хронокарти заповнюють графи, що характеризуютьробітника, обладнання, планування робочого місця та порядок йогообслуговування. Потім в залежності від типу виробництва і мети спостереженняоперацію розчленовують на складові частини (комплекси прийомів, прийоми аборуху) і встановлюють фіксажние точки на кожен елемент операції. Вониповинні однозначно визначати межі кожного елемента операції, тому вяк фіксажних точок вибирають чіткі зовнішні ознаки, що визначаютькінець і початок елементу. Наприклад, за фіксажние точки можуть бути прийнятімоменти дотику руки (або зняття) до маховика, деталі, тобто ознаки,які можна встановити для глядачів, а іноді і слуховим сприйняттям
    (характерний звук врізання інструменту в деталь). Елементи операції тафіксажние точки вносять до хронокарти.

    При проведенні суцільного спостереження за поточним часу кінцевафіксажная точка попереднього елемента є початковою для наступного.
    Наприклад, після закінчення операції робітник відклав деталь на тумбочку.
    Фіксажной кінцевою точкою буде зняття руки з деталі. Ця ж фіксажнаякрапка буде початковій фіксажной точкою взяття черговий деталі дляобробки, тому при суцільному хронометраж встановлюють тільки кінцевіфіксажние точки. При вибірковому хронометраж визначають як початкові, такі кінцеві фіксажние точки.

    Робочий заздалегідь повинен знати про проведення і цілі хронометражу.

    На практиці широке застосування знайшов спосіб хронометрірованія попоточним часом (суцільний хронометраж), при якому по кожному елементуоперації в хронокарти два рядки: один для запису при спостереженні поточногочасу, інша для визначених при обробці тривалостей.

    Таким чином, спостерігач у рядку «Сьогодні» з урахуваннямвстановлених фіксажних точок записує час закінчення кожного елемента.
    Для проведення хронометражу по поточному часу зручніше двухстрелочнийсекундомір, який дозволяє більш точно фіксувати закінчення кожногоелементу.

    Обробка результатів спостереження за суцільного хронометраж зводиться донаступного:

    1) визначають тривалість кожного елементу, в результаті чогоутворюються хроноряди;

    2) з хронорядов виключають дефектні заміри, зафіксовані приспостереженні;

    3) розраховують стійкість хронорядов як відношення найбільшоютривалості хроноряда до найменшої (коефіцієнт стійкості):

    4) фактичний коефіцієнт стійкості порівнюють з нормативним. Якщофактичний коефіцієнт стійкості хроноряда менше або дорівнюєнормативного, то ряд вважається стійким, а саме спостереження --якісним. Якщо ж фактичний коефіцієнт перевищує нормативний, тодозволяється виключити з ряду одне або обидва крайніх значення і зновурозрахувати коефіцієнт стійкості. Якщо і після цього він перевищуєнормативне значення, то хроноряд визнається нестійким і спостереженняслід провести заново.

    5) визначають середню тривалість кожного хроноряда; сумасередніх за всіма елементами дає середнє оперативний час операції.

    Існує декілька способів визначення середніх тривалостейхронорядов. Одним з найбільш поширених єсередньоарифметичним спосіб, коли всі тривалості хронорядапідсумовують і ділять на їх число. На практиці застосовують і інші способивизначення середніх значень хроноряда: 1) поліпшена середня - визначаютьзначення середньої арифметичної, а всі значення хроноряда вище і нижчесередньої арифметичної на 30% виключають з хроноряда; з рештизначень розраховують нове значення середньої арифметичної, яке йназивають поліпшеної середньої; 2) подвійна середня - визначають значеннясередньої арифметичної, всі значення, що перевищують її, виключають, зазалишилися значень знову розраховують значення середньої арифметичної.
    Поліпшену і подвійну середні значення визначають за умови, якщофактичний коефіцієнт стійкості більше нормативного.

    Як приклад наведемо хронометражних лист обробки деталі
    (таблиця 3).

    Проведений хронометраж дозволив встановити наступнупослідовність виконання трудових прийомів та їх тривалість всекундах. Вона склала:

    Таблиця 4

    Послідовність виконання трудових прийомів та їх тривалість

    | № | Найменування трудового прийому | Тривалість, с |
    | п/п | | |
    | 1 | Взяти деталь з тари | 12 |
    | 2 | Взяти хомутик і закріпити на деталь | 15 |
    | 3 | Встановити деталь у центрах і закріпити | 11 |
    | 4 | Увімкнути станок | 2 |
    | 5 | Підвести різець поздовжньо | 6 |
    | 6 | Підвести різець поперечно | 3 |
    | 7 | Увімкнути подачу | 3 |
    | 8 | обточити деталь | 84 |
    | 9 | Вимкнути подачу | 2 |
    | 10 | Відвести різець поперечно | 3 |
    | 11 | Відвести різець поздовжньо | 9 |
    | 12 | Вимкнути станок | 3 |
    | 13 | відкріпивши деталь, зняти з центрів і відкласти | 5 |
    | 14 | Зняти хомутик і відкласти | 9 |
    | 15 | Укласти деталь у тару | 8 |
    | | Разом: | 175 |

    На підставі отриманих після хронометражу даних будуємо графіктрудового процесу (таблиця 5).

    Таблиця 5

    Графік існуючого трудового процесу

    | Робота робочого | Час | Робота обладнання |
    | | | | |
    | Взяти деталь з тари | 12 | | Простий |
    | Взяти хомутик і закріпити | 15 | | Простий |
    | на деталь | | | |
    | Встановити деталь в центрах | 11 | | Простий |
    | і закріпити | | | |
    | Увімкнути станок | 2 | | Простий |
    | Пасивне спостереження | | 6 | Підвести різець поздовжньо |
    | Пасивне спостереження | | 3 | Підвести різець поперечно |
    | Увімкнути подачу | 3 | | Простий |
    | Пасивне спостереження | | 84 | обточити деталь |
    | Вимкнути подачу | 2 | | Простий |
    | Пасивне спостереження | | 3 | Відвести різець поперечно |
    | Пасивне спостереження | | 9 | Відвести різець поздовжньо |
    | Вимкнути станок | 3 | | Простий |
    | Відкріпивши деталь, зняти з | 5 | | Простий |
    | центрів і відкласти | | | |
    | Зняти хомутик і відкласти | 9 | | Простий |
    | Укласти деталь у тару | 8 | | Простий |

    Після побудови графіка трудового процесу стало можливо порахуватикількість простоїв: обладнання - 70 с, робітника - 105 с. Необхіднопровести раціоналізацію трудового процесу. Використовуючи можливістьперекриття допоміжного часу машинним, робітник може під часвиконання точіння зробити наступне: взяти деталь з хомутиком;зняти хомутик і відкласти; укласти деталь у тару; взяти заготовку з тари;взяти хомутик, закріпить на заготівлю і відкласти заготовку. Для введенняданого заходу необхідно два хомутики.

    Таким чином, вдосконалений трудовий процес має наступнийвигляд (таблиця 6):

    Таблиця 6

    раціональну послідовність виконання трудових прийомів та їх тривалість

    | № | Найменування трудового прийому | Тривалість, с |
    | п/п | | |
    | 1 | Взяти деталь з тари з надітим хомутиком | 12 |
    | 2 | Встановити деталь у центрах і закріпити | 11|
    | 3 | Увімкнути станок | 2 |
    | 4 | Підвести різець поздовжньо | 6 |
    | 5 | Підвести різець поперечно | 3 |
    | 6 | Увімкнути подачу | 3 |
    | 7 | обточити деталь | 84 |
    | 8 | Взяти деталь з хомутиком | 7 |
    | 9 | Зняти хомутик і відкласти | 9 |
    | 10 | Укласти деталь у тару | 8 |
    | 11 | Взяти заготовку з тари | 12 |
    | 12 | Взяти хомутик, закріпити на заготівлю і | 15 |
    | | Відкласти | |
    | 13 | Вимкнути подачу | 2 |
    | 14 | Відвести різець поперечно | 3 |
    | 15 | Відвести різець поздовжньо | 9 |
    | 16 | Вимкнути станок | 3 |
    | 17 | відкріпивши деталь, зняти з центрів і відкласти | 5 |

    Графік раціоналізації трудового процесу представлений в таблиці 7.

    Таблиця 7

    Графік раціоналізованого трудового процесу

    | Робота робочого | Час | Робота обладнання |
    | | | | |
    | Взяти деталь з тари з | 12 | | Простий |
    | надітим хомутиком | | | |
    | Встановити деталь в центрах | 11 | | Простий |
    | і закріпити | | | |
    | Увімкнути станок | 2 | | Простий |
    | Пасивне спостереження | | 6 | Підвести різець поздовжньо |
    | Пасивне спостереження | | 3 | Підвести різець поперечно |
    | Увімкнути подачу | 3 | | Простий |
    | Взяти деталь з хомутиком | 7 | 84 | обточити деталь |
    | Зняти хомутик і відкласти | 9 | | |
    | Укласти деталь у тару | 8 | | |
    | Взяти заготовку з тари | 12 | | |
    | Взяти хомутик, надіти на | 15 | | |
    | заготовку і відкласти | | | |
    | Пасивне спостереження | | | |
    | Вимкнути подачу | 2 | | Простий |
    | Пасивне спостереження | | 3 | Відвести різець поперечно |
    | Пасивне спостереження | | 9 | Відвести різець поздовжньо |
    | Вимкнути станок | 3 | | Простий |
    | Відкріпивши деталь, зняти з | 5 | | Простий |
    | центрів і відкласти | | | |

    Після раціоналізації трудового процесу тривалість операціїскоротилася і становить 143 с.

    В результаті проведеного хронометражу операції та раціоналізаціїтрудового процесу, можна розрахувати наступні показники:

    - зниження трудомісткості продукції:

    де Т1, Т2 - трудомісткість продукції відповідно до і післяраціоналізації.

    .

    - підвищення продуктивності праці:

    Таким чином, раціоналізація трудового процесу дозволила знизититрудомісткість на 18,3% і відповідно збільшити продуктивність праціна 22,4%.

    2. Нормування праці

    2.1 Сутність та завдання нормування праці

    До основної задачі нормування праці належить встановлення науковообгрунтованої міри затрат праці. Норми затрат праці виконують ряд функцій:організаційні, технічні, планові, управлінські, економічні тасоціальні. За допомогою норм витрат праці ведуть розрахунки завантаження устаткуванняі робочих місць, використання виробничих можливостей, здійснюютьоперативне планування, визначають потребу в кадрах і в заробітнійплати, собівартість продукції і ряд інших техніко-економічнихпоказників. Норми повинні відповідати найбільш ефективним варіантамитехнології, організації праці, виробництва і управління та сприятиотримання найбільшого кінцевого ефекту. Тому встановлення норм працізавжди базується на результати всебічного дослідження трудовогопроцесу, його раціоналізації і комплексних технічних, санітарно -гігієнічних, психофізіологічних та органи

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !