ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Етапи розвитку системи управління економікою в РФ
         

     

    Менеджмент

    Государственнного комітет РФ з вищої освіти.

    Пермський Державний Університет.

    Кафедра економіки, підприємництва та менеджменту.

    Реферат

    По темі:''Етапи розвитку систем управління економікою в Росії .''

    По предмету: Економіка регіону.

    Виконав студент IV курсу економічного факультету групи МН-2 ..... ....................................... Павловський Д.Ю.

    Науковий керівник ............................... Романова Л.А.

    Перм, 1996 р .

    Зміст.

    1. Введення. 3


    2. Формування системи управління економікою. 4

    2.1. Труднощі перехідного періоду. 4
    2.2. Період "політики воєнного комунізму" 1918 - 1921 рр.. і перехід до
    НЕПу. 5

    3. Централізація в системі управління. 5

    3.1. Період індустріалізації (к.20-х - к.30-х) 5
    3.2. Період Великої Вітчизняної Війни. 6
    3.3. Перебудова управління економікою в післявоєнний період. 7

    4. Пошук нової якості системи управління. 8

    4.1. Господарська реформа 1965 року. 8
    4.2. Затягування процесу вдосконалення управління в 70-і рр.. 8
    4.3. Радикальна реформа системи управління (1985-к.80х рр..). 9

    5. Висновок. 10

    5.1. Література. 11

    Введення.

    Великий інтерес являє собою розгляд історичного аспектурозвитку теорії управління. Весь процес розвитку методології та практикиуправління економікою Росії після революції 1917 року можна з відомимнаближенням розбити на три великі етапи, кожен з яких включає всебе кілька відносно самостійних стадій господарськогобудівництва та відповідного вдосконалення системи управління.

    Перший етап охоплює час з встановлення Радянської влади і додругої половини 20-х років, тобто період становлення системи управлінняекономікою як єдиного цілого в умовах багатоукладної економіки. У ціроки відбувається інтенсивний процес націоналізацію ключових галузей івідновлення господарства, зруйнованого громадянською війною. Одночасно крокза кроком створюються спочатку найважливіші елементи, а потім і системадержавного управління економікою і відповідна мережаорганізаційних відносин.

    Другий етап розвитку теорії та практики управління економікою,почався наприкінці 20-х - початку 30-х років і тривав до 60-хроків, пов'язаний з глибокими структурними зрушеннями в матеріально-технічноїбазі всіх галузей народного господарства.

    Третій етап перебудови і вдосконалення системи управління пов'язанийз пошуком найбільш ефективної системи управління економікою з метоюотримання найбільшої віддачі від величезного виробничого та науковогопотенціалу накопиченого країною в післявоєнний час. У середині 80-х роківбули створені передумови до формування нового, четвертого етап уісторичному розвитку системи управління та методів господарювання в нашійкраїні. Цей етап визначив загальну тенденцію на перспективу - зсувцентру ваги системи управління в бік самоврядування.

    Деякі з етапів включають кілька підетапів, що виділилися в силусвоєї специфіки (НЕП, Велика Вітчизняна війна).

    Формування системи управління економікою.


    2.1 Труднощі перехідного періоду.

    Особливість перших років перехідного періоду полягала в тому, що потрібнобуло одночасно "оживити", привести в рух майже зупинивсявиробничий організм і сформувати по суті заново систему йогоуправління, тобто потрібно було не просто відновити зруйноване, налагодитизасмучені міжгосподарські зв'язку, але й перейти до планомірногофункціонування і розвитку економіки в цілому. При створенні якіснонової системи управління економікою враховувався і досвід державногорегулювання виробництва, накопичений в дореволюційній Росії. У рокипершої світової війни в російській промисловості було створено державно -монополістичні органи для контролю і регулювання військовоговиробництва. Досить широкі повноваження мав тоді Особливу раду зобороні: розподіл замовлень, примус підприємств до прийому такихзамовлень та їх виконання, регулювання матеріальних запасів, цін, зарплати.

    У липні 1917 року в якості єдиного регулюючого центру був створений
    Головний економічний комітет. Країна була розділена на 11 районів і вкожному районі діяли відповідні уповноважені та комітети.

    Вища Рада Народного Господарства, створений наприкінці 1917 року, зробивбагато для створення системи управління та налагодження роботи промисловості внових післяреволюційних умовах. Йшов постійний пошук раціональноїорганізаційної структури, що поєднує галузевий і регіональні підходи дорегулювання виробництва. Спочатку прийнята багатоступенева схема:заводоуправління (районний СНХ (обласний СНХ (ВРНГ - виявиласямалоефективною, тому що в умовах браку транспорту і засмученихзв'язків з постачальниками саме заводоуправління не в змозі було забезпечитинормальний хід виробництва і було змушене по кожній дрібниці звертатися доцентр. У свою чергу ВРНГ при падінні виробництва не завжди мігпокластися на місцеве керівництво і повинен був вникати у всі деталідіяльності заводів.

    2.2 Період "політики воєнного комунізму" 1918 - 1921 рр.. і перехід до НЕПу.

    Гострий продовольча криза перепліталася з паливними, а той у своючергу з транспортним. Випуск промислової продукції в порівнянні здореволюційним різко впав. Основні сільськогосподарські райони сильнопостраждали від посухи 1921 р. Створюються спеціальні продовольчізагони, які вилучають надлишки хліба у селян у вигляді продрозкладки.
    Практика ще раз показала, що існує стійкий зв'язок міжзацікавленістю, продуктивністю і реальними доходами. Реальнийрівень рівень життя населення падав. У цих умовах урядздійснює низку заходів, які отримали назву "новаекономічна політика ": створюється ефективна податкова система,відновлюється грошова, кредитна, фінансова система, приймається план
    ГОЕЛРО. НЕП базувалася на радикальну реформу управління промисловістю,суть якої зводилася до надання підприємствам більшоїсамостійності. Вузловим моментом перебудови стало створення трестів ісиндикатів. Центр ваги управління держпромисловістю змістився "зверху - вниз". Скорочуються ВРНГ можливості впливати на оперативнудіяльність трестів. Освіта госпрозрахункових трестів і синдикатів,активізація товарно-грошових відносин і неминуче при цьому посиленнявідцентрових прагнень поставили нові завдання в діяльності ВРНГ. Наперше місце в його діяльності було поставлено загальне регулюваннядержпромисловості, спостереження за кооперативної та приватної промисловістю. Ускладі ВРНГ залишилися лише 3 головних підрозділи.

    Централізація в системі управління.

    Новий великий етап у розвитку системи управління, що почався разом зприйняттям першої п'ятирічки, тривав приблизно до середини 60-х років. Вінбув пов'язаний з якісними перетвореннями у виробництві, коріннийтехнічною реконструкцією всіх галузей народного господарства.


    3.1 Період індустріалізації (к.20-х - к.30-х)

    В результаті перебудови організаційної структури в 1932 році буластворена нова система галузевого управління промисловістю. ВРНГ якорган управління був скасований. Замість нього на загальносоюзному рівні спочаткубули створені три наркомату: важкої, легкої та лісової промисловості.
    Поступово число наркоматів збільшувалась, що відображало поглибленняподілу праці між ними. Місцеві СНХ були перетворені вреспубліканські наркомати легкої промисловості і крайові управління.

    До середини 30-х років в результаті організаційних перетворень вгалузях промисловості склалася триланкового (наркомат - главк --підприємство) або чотириланкова система управління: наркомат - главк --трест - підприємство. Перша схема знайшла застосування в машинобудуванні таверстатобудуванні, а другий - в металургійної, паливної, харчової, легкоїпромисловості. Трести збереглися в тих галузях, де велика кількістьпідприємств було розкидано на великих територіях і главку важко булозабезпечити конкретне керівництво ними. Однак загальна тенденція проявлялася вліквідації трестів та об'єднань і перехід до триланкової системі.

    Основним завданням главків було оперативне керівництво технічнимрозвитком своєї підгалузі: впровадження нової технології, освоєння новихвидів продукції, поліпшення її якості. У роботі главків поєднувалисятехнічне і планово-організаційне керівництво підприємствами іпідгалузь в цілому.

    Індустріалізація країни гостро поставила питання про раціональнерозміщення продуктивних сил на території країни, а разом з тим і провдосконалення управління господарством на місцях. Замість застарілогоадміністративного поділу на губернії, волості було створено новіекономічні регіони - краї і області, які представляли собою більштериторіально-менш сформувалися-виробничі комплекси всуспільному поділі праці. Регіональним органам управління булиделеговані значні повноваження по оперативному керівництвугосподарством, що дозволило ефективніше маневрувати ресурсами на місцях.


    3.2 Період Великої Вітчизняної Війни.

    З перших же військових днів були внесені суттєві зміни доорганізаційну структуру системи планового управління економікою. Першвсього посилилась централізація при розподілі всіх ресурсів.
    Державний Комітет Оборони (ДКО) був утворений 30 червня 1941. Віноб'єднав в собі економічне, політичне і військове керівництво.
    Основна вісь оперативного керівництва військової економікою проходила через
    ГКО - наркомати - підприємства. ДКО не мав свого особливого апарату і незаймався організацією безпосереднього виконання того чи іншого питання.
    Головна його функція полягала в контролі роботи наркоматів.
    Діяв він через партійні та державні органи. У разінеобхідність при ГКО створювалися спецкомітету і комісії. [1]

    Компетенція наркоматів була розширена. Їм надавалося правосамостійно розподіляти і перерозподіляти матеріальні ресурси,виробляти капвкладення на відновлення підприємства за рахунок поточнихвитрат.


    3.3 Перебудова управління економікою в післявоєнний період.

    Паралельно з переведенням економіки на мирні рейки і відновленнямгосподарства відбувалася перебудова системи планового управління. У вересні
    1945 р. був скасований ДКО. Його функції з управління народним господарствомперейшли до Ради Народних Комісарів, який в 1946 році був перетворенийдо Ради Міністрів СРСР. На базі наркоматів оборонної промисловостіутворився ряд машинобудівних міністерств, зорієнтованих на випускцивільної промисловості.

    Подолання господарських труднощів шукали в організаційнійперебудові. Спочатку був узятий курс на вузьку спеціалізацію міністерств, алеці перетворення не виправдали себе, і в 1949-му році почався процесзлиття міністерств. Для вирішення великих проблем часто створюютьсяспеціальні органи. З цією метою було утворено Держкомітет з постачаннянародного господарства (Держпостач СРСР). Госснаб став працювати в контакті з
    Держпланом, складаючи докладну номенклатуру розподілу продукції, аміністерства, одержуючи відповідні фонди і ресурси, здійснювалиоперативне постачання підвідомчих підприємств.

    Оскільки вирішено було знову повернутися до п'ятирічці як основний спосібпланування, зросла роль Держплану як органу, що розробляє основнінапрямки розвитку економіки на тривалу перспективу. У червні 1955
    Держплан був розділений на два органи - Держкомісію з перспективногопланування (Держплан) і Держкомісію з поточного планування народногогосподарства (Госекономкоміссія). На першому покладалася розробка п'ятирічнихі перспективних планів, а також контроль за їх виконанням. У функціюдругий входила розробка річних і квартальних планів розвитку народногогосподарства.

    Пошук нової якості системи управління.


    4.1 Господарська реформа 1965 року.

    Все сильніше і настійно ставали вимоги про якісніструктурних зрушення у продуктивних силах, все виразніше і гострішевиявлялися необхідність кардинального вдосконалення що діяв утой період господарського механізму, невідповідність директивно -мобілізаційних методів управління, що склалися в 30 - 40-х роках, новимекономічних умов. Відбувалося уповільнення темпів ек. зростання, в томучислі продуктивності праці в промисловості. Для того щоб кращепристосувати систему господарського управління до вирішення даних проблемхотіли домогтися найбільш правильного поєднання централізованогогоспланірованія і посилення економічного стимулювання виробництва.
    Намічалося здійснити заходи щодо: удосконалення планування; посилення економічного стимулювання і госпрозрахунку; поліпшення організації управління промисловістю.

    При цьому виявилися три аспекти перетворень в областіорганізаційної структури: зміцнення централізованих почав в управлінніпромисловістю, ліквідація раднаргоспів і формування об'єднань.


    4.2 Затягування процесу вдосконалення управління в 70-і рр..

    Протягом усіх 70-х років вдосконалення методів управліннявважалося одним з вузлових питань економічної політики. У першучергу доцільно було взятися за вирішення питань, відкладених на тічи інших причин в1965 році, у тому числі за перебудову організаційноїструктури управління галузями і створення виробничих об'єднань. Придвухзвенний системі виробничі об'єднання і великі підприємствабезпосередньо підпорядковуються міністерству. Триланкового система управліннявключає міністерство, республіканське промислове об'єднання,виробниче об'єднання. Таким чином, основним госпрозрахунковим ланкоюгалузевої структури організації та управління стали виробничіоб'єднання.

    Знову була висунута задача перетворити п'ятирічку на ділі в основнуформу планування. Цьому завданню послужила і підготовка так званихцільових програм. Широке впровадження на цьому етапі в планову практикуцільових програм означає, що коло найбільш складних питаньрозглядається більш всебічно, з урахуванням факторів, які сприяютьабо гальмують їх рішення. Однак на початку 80-х років відбулося подальшеуповільнення темпів економічного зростання, що свідчить про недостатністьприйнятих у 70-і роки заходів щодо вдосконалення планування, зміниорганізаційних структур.


    4.3 Радикальна реформа системи управління (1985-к.80х рр. .).

    В силу перерахованих вище обставин знову почався пошук більшдієвих рішень щодо перебудови системи управління. Початкове положенняконцепції реформи полягало в тому, щоб зберігши єдність централізму ісамоврядування на місцях, змінити балансування системи управління,змістити її центр ваги в бік базисних ланок виробництва --об'єднань, підприємств. [2]

    Принципове положення загальної концепції реформ - перехід доекономічних методів управління. Це перехід від адміністративно -директивних методів до економічних відносин. Ставилося завданняперебудови народногосподарського планування у бік посилення йоговпливу на зростання ефективності виробництва як важливого чинника розвиткукраїни.

    На цьому етапі різко зростає роль регіональних ланок управління.
    Для поліпшення координації діяльності центральних, галузевих і місцевихорганів управління були знайдені оптимальні організаційні структури --територіально-виробничі комплекси (ТВК). Тут поглиблюваласьрегіональний поділ праці з урахуванням особливостей і переваг місцевихприродних умов, демографічної ситуації, розвитку транспорту і т.п.

    Висновок.

    На початку 90-х років у Росії, вже як самостійній державі,відбувається становлення якісно нової системи управління економікою.
    Перехід від планового ведення справ у народному господарстві до вільних ринковихвідносин дозволяє виділити цей період в окремий етап у розвиткусистеми управління економікою. Цей етап включає в себе два підетапи (91
    - 93 рр.., 93 - зараз). Однак досвід управління, накопичений запопередній період не є марним.


    5.1 Література.

    Аганбегян А.Г. Поєднання галузевого і територіального принципівуправління економікою. М: 1980 р.
    Бєлоусов Р.А. Історичний досвід планового управління економікою СРСР. М:
    Думка, 1987 р.
    Виханский О.С. Проблеми розвитку управління суспільним виробництвом. М:
    МГУ, 1991 р.
    Коржіхіна Т.П. Історія держустанов СРСР. М: Вища школа, 1986 р.
    Романова Л.А. Економіка регіону: самостійність і держрегулювання. П:
    ПГУ, 1994 р.
    -----------------------< br>[1] Бєлоусов Р.А. Історичний досвід планового управління економікою СРСР.
    М: Думка, 1987 р.

    [2] Виханский О.С. Проблеми розвитку управління суспільним виробництвом.
    М: МГУ, 1991 р.


         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !