ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Напрями вдосконалення планування збутової діяльності на підприємствах і в організаціях (на прикладі досвіду ВАТ "ПЛАСТУН ")
         

     

    Менеджмент

    Міністерствоосвіти Російської Федерації

    Далекосхідний державний технічний університет

    (ДВПІ ім. В. В. Куйбишева)

    Кафедра: автомобільних перевезень

    Курсова робота

    З дисципліни "Комерційна логістика"


    Тема: Напрямки вдосконалення планування збутової діяльності на підприємствах і в організаціях (на прикладі досвіду ВАТ "ПЛАСТУН") < p>студент____________БуравцовА.А_____________________________________________группа_____________М-0412__________________________________________________керівник ______Вердіева
    Ю.Н.____________________________________________

    Владивосток

    2004р.

    ЗМІСТ

    Стор.
    ВСТУП ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 3


    Глава 1. Система збуту на підприємстві

    1.1. Збутова політика фірми, її елементи ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... 5

    1.2. Види збуту, ознаки їх класифікації ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... .7

    1.3. Роль логістичних посередників у розподіл продукції ... .... ... 14

    Глава 2.Характерістіка структури та фінансово-економічних показниківпідприємства ВАТ «ПЛАСТУН»

    2.1. Організаційно правова характеристика підприємства ... ... ... ... ... 18

    2.2. Основні економічні показники діяльності підприємства .. 20


    Голова 3. Організація служби збуту на підприємстві ВАТ «ПЛАСТУН»

    3.1 Організація збуту на підприємстві ... ... ... ... ... ... .. ... ... ... ... ... .... ... ... 24

    3.2. Напрями вдосконалення планування збутової діяльності в організації на основі логістичної ... ... ... ... ... ... ... ... 36


    ВИСНОВОК ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... ... 38

    СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 40

    ДОДАТКИ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... .41

    ВСТУП

    Успіх на ринку в продажу того чи іншого товару залежить не стільки відвиробничих і фінансових можливостей фірм, скільки від плануваннязбутової діяльності підприємства.

    Планування збутової діяльності підприємства полягає в тому, щобдоводити товари до споживача в тому місці, в тій кількості і такогоякості, які потрібні.

    При плануванні збутової діяльності досягнення цілей виробництвавідбувається через оцінку та задоволення вимог споживача.

    Проблеми збуту вітчизняної продукції в теперішній час єдосить структурованими з переважанням їх кількісних елементів,оскільки якісні зважаючи на відсутність повноцінного платоспроможногопопиту споживачів представлені вкрай слабко.

    Формування збутової діяльності здійснюється за такими критеріями,як ціна, споживчі властивості, якість, умови розподілу,обмеження в міжнародній торгівлі, час обслуговування споживачів.

    Підприємство досягли мінімального часу обслуговування споживачів,отримують конкурентні переваги, що сприяють розширенню зонипотенційного збуту своєї продукції.

    Найважливішим інструментом поліпшення роботи підприємства стаєлогістика. Завдання логістики включають в себе такі сфери діяльності, яквивчення попиту на продукцію та послуги підприємства; формування портфелязамовлень споживачів, участь в асортиментній завантаження виробництвазамовленнями споживачів, перспективне, поточне і оперативне плануваннязбуту, здійснення заходів щодо стимулювання збуту, здійсненняпринципу системності, тобто управління розподілом у взаємозв'язку всіхелементів збутової діяльності.

    На основі аналізу структури збуту підприємства можна визначити, яківиди продукції і які господарські підрозділи забезпечують великуприбутковість. Це стає особливо важливим у сучасних, ринковихумовах, де фінансова стійкість підприємства залежить від спеціалізаціїі концентрації виробництва.

    У звезені з чим, метою написання курсової роботи "Напрямкивдосконалення планування збутової діяльності на підприємствах ворганізаціях є вивчення планування збутової діяльності напідприємствах і в організаціях знаходження шляхів вдосконалення збутовоїполітики фірми.

    Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступне колозавдань:

    - дати визначення поняття система збуту на підприємстві, розкритиїї значення;

    - вивчити роль логістичних посередників у розподілі продукції;

    - розглянути систему основних економічних показниківдіяльності підприємства і показники фінансових результатів відреалізованої продукції;

    - провести аналіз організація збуту на підприємстві

    -вивчити організаційно - правову характеристику розглянутогопідприємства;

    На підставі проведеного дослідження дати рекомендації понапрямом у вдосконаленні планування збутової діяльності ворганізації на основі логістичної.

    Зробити необхідні висновки за структурою збуту на прикладірозглянутого підприємства. Практичний матеріал для курсової роботи
    "Напрями вдосконалення планування збутової діяльності напідприємствах в організаціях "взято на лісопереробних підприємстввідкритого акціонерного товариства "ПЛАСТУН".

    Глава 1. Система збуту на підприємстві

    1.1. Збутова політика фірми, її елементи

    Фірми мають альтернативи в організації розподілу свого продукту.
    При цьому в її основі лежить принципова орієнтація задоволеннярізноманітних запитів кінцевого споживача (або на побудову такоїсистеми розподілу, яка була б ефективною, як для самої фірми,так і для посередників) і спосіб її існування, що розглядається яксукупність дій по максимальному наближенню товару до цільової груписпоживачів (або навпаки, залучення споживачів до товару фірми).
    Вибір орієнтації і способу задоволення запитів споживачів істановить суть фірмовою «політики» фірми в області збуту.

    збутову політику фірми-виробника продукції варто розглядати,як цілеспрямовану діяльність, принципи і методи, здійснення якої покликані організувати рух потоку товарів до кінцевого споживача.
    Основним завданням є створення умов для перетворення потребпотенційного покупця в реальний попит на конкретний товар. До числатаких умов відносяться елементи збутової політики, капітали розподілу
    (збуту, товароруху) разом з функціями, якими вони наділені. [12]

    Основними елементами збутової політики є наступні: транспортування продукції - її фізичне переміщення відвиробника до споживача; доробка продукції - підбор, сортування, зборка готового виробу іінше, що підвищує ступінь доступності і готовності продукції доспоживання; зберігання продукції - організація створення і підтримка необхідних їїзапасів; контакти зі споживачами - дії по фізичної передачі товару, оформленню замовлень, організації платіжно-розрахункових операцій, юридичномуоформлення передачі прав власності на товар, інформування споживачапро товар і фірму, а також збору інформації про ринок. [4]

    Система збуту продукції - ключова ланка логістики збуту і свого родуфінішний комплекс у всій діяльності фірми по створенню, виробництву ідоведення товару до споживача.

    Власне, саме тут споживач або визнає, або не визнаєвсі зусилля фірми корисними і потрібними для себе і, відповідно, купуєабо не купує її продукцію і послуги.

    Але все ж таки збут продукції необхідно розглядати як що становитьелемент логістики.

    Перш ніж здійснювати безпосередній розподіл продукції, требаупевнитися в тому, щоб товар був належної якості, за прийнятноюціні, і була пророблена робота в галузі заходів просування товару.

    Існує кілька причин, що визначають роль збутових систем влогістики.

    Одна з них - це необхідність.

    Друга з причин - це боротьба за гроші споживача.

    Наступна причина - це раціоналізація виробничих процесів.

    Про цю роль збутової мережі писали ще економісти минулого століття.
    Конкретно мова йде про те, що є ряд фінішних операцій виробництва,які пов'язані в більшій мірі не з виготовленням, а з підготовкою товару допродажу (сортування, фасування, упаковка). Всі ці операції доцільноздійснювати вже на етапі «завод - споживач», тобто передтранспортуванням, на складах, в магазинах, в передпродажному процесі, і відсвоєчасності, якості й раціональності їх виконання істотнозалежить збут як такий.

    Сказане вище виправдує це: чим ближче й тісніше стикається товарз покупцем, тим більший сенс покласти на службу збуту його доопрацювання іпідготовку до продажу.

    Четверта причина - це проблеми ефективності ринкової поведінки ірозвитку фірми. Найважливіше в пізнанні й задоволенні потребспоживачів - це вивчати їхню думку про товари фірми, що конкуруютьтовари, проблеми і перспективи життя й роботи споживачів. Хто і деможе робити це найбільш ефективно? Відповідь світової практики однозначна:перш за все, це можна робити там, де фірма безпосередньо стикаєтьсязі споживачем, тобто в системі збуту. І робити це має персонал,зайнятий у цій системі.

    Наведених причин цілком достатньо, щоб зрозуміти, як важлива вкомерційної логістики підсистема збуту і чому в умовах ряснимринків на неї витрачаються величезні кошти.

    1.2. Види збуту, ознаки їх класифікації

    Вибір способу збуту продукції є невід'ємною частиною логістикизбуту на підприємстві і передбачає інтерпретацію всієї діяльності фірми,необхідно відповідним чином планувати і організовувати системузбуту продукції від підприємства-виробника до одержувача.

    Процес організації руху товару включає наступні етапи

    - вибір місця зберігання запасів і способу складування;

    - визначення системи переміщення вантажів ;

    - введення системи управління запасами;

    - установлення процедури обробки замовлень;

    - вибір способів транспортування продукції.

    При ефективної організації товароруху кожний з цих етапівпланується як невід'ємна частина добре врівноваженою і логічнопобудованої загальної системи.

    Незважаючи на те, що головних класифікаційних ознак всього два
    (основа організації системи і число посередників), відносини між фірмою -виробником, торговими посередниками і кінцевими споживачами можутькупувати безліч видів і форм.

    Найбільш активна роль у цих відносинах належить фірмі -виробнику, яка при виборі системи збуту в першу чергу враховуєфактор ризику руху товару, а також оцінює витрати на збут та прибуток.

    Позиції займані фірмами по відношенню до збуту, мають ознакищо дозволяють класифікувати збут по видах (таблиця 1.1).

    Система прямого збуту передбачає безпосередню реалізаціюпродукції кінцевому споживачеві. Відповідно, їх пов'язує і прямоїканал збуту. Її відмінною рисою є можливість для фірми -виробника контролювати шлях проходження продукції до кінцевогоспоживача, а також умови її реалізації.

    Однак у цьому випадку фірма несе істотні позавиробничівитрати, зумовлені необхідністю створення дорогих товарнихзапасів, і витрачає велику кількість ресурсів на здійснення функціїбезпосереднього доведення (продажу) товару до кінцевого споживача, прицьому покладаючи на себе всі комерційні ризики руху товару.

    Разом з тим, з позиції фірми-виробника, перевагою такоїформи збуту є її право на максимальний обсяг прибутку, який тількиможна виручити від продажу виробленої продукції (послуг).

    Таблиця 1.1.

    Класифікація видів збуту

    | Ознака | Види збуту | Схема |
    | класифікації | | |
    | 1. За | 1.1. Прямий - | Виробник |
    | організації | безпосередня | |
    | системи збуту. | реалізація продукції | |
    | | Виробника | |
    | | Конкретного | |
    | | Споживачу. | Споживач |
    | | | |
    | | | |
    | | 1.2. Непрямий - | Виробник |
    | | Використання | |
    | | Незалежних торгових | |
    | | Посередників у каналі | Оптова та (або) роздрібна торгівля |
    | | Збуту. | |
    | | | |
    | | | Споживач |
    | | | |
    | 2. За кількістю | 2.1. Інтенсивний - | |
    | посередників. | велика кількість | Виробник |
    | | Оптових і різних | |
    | | Посередників. | |
    | | Мета: розширення | |
    | | Збуту, наближення | Оптова торгівля |
    | | Товару до | |
    | | Споживачу. | 1 2 3 4 ... n |
    | | | |
    | | | |
    | | | Роздрібна торгівля |
    | | | |
    | | | 12 ... 12 ... 12 ... |
    | | | |
    | | 2.2. Селективний - | |
    | | Обмеження числа | Виробник |
    | | Посередників. | |
    | | Мета: досягнення | |
    | | Великий обсяг | |
    | | Продаж при | Оптова торгівля |
    | | Збереженні контролю | |
    | | Над капіталом збуту. | 1 2 3 4 ... n |
    | | | |
    | | | |
    | | | Роздрібна торгівля |
    | | | |
    | | | 123 ... 123 ... |
    | | | |
    | | 2.3. Винятковий | |
    | | - Мале (або | Виробник |
    | | Одиничне) число | |
    | | Посередників. | |
    | | Мета: збереження | |
    | | Престижного образу і | Оптова торгівля |
    | | Контролю за каналом | |
    | | Збуту. | 1 2 |
    | | | |
    | | | |
    | | | Роздрібна торгівля |
    | | | |
    | | | 1 2 1 |
    | | | |

    Комерційну вигоду прямого каналу збуту підсилює можливістьбезпосереднього вивчення ринку своїх товарів, підтримки тісних зв'язків зспоживачами, проведення досліджень щодо підвищення якості товарів,впливу на швидкість реалізації з метою зменшення додатковоїпотреби в оборотному капіталі.

    Прямий збут здійснюють, використовуючи що належать фірмі виробнику: регіональні збутові філії, що мають штат кваліфікованихфахівців, які знають місцевий ринок, конкурентів, здатних запропонуватищо відповідають запитам споживачів умови продажу товарів та сервіс; збутові контори чи служби без створення товарних запасів з виконаннямфункцій з укладання угод «під замовлення», вивчення ринку підтриманняконтактів із споживачами; спеціальних агентств мають або не мають право на укладання угод,функціональні обов'язки яких, крім інших, входить демонстраціятовару клієнтові; роздрібну мережу (кіоски, магазини, салони та ін.)

    Передбачається також використання засобів масової інформації таособистих контактів власника фірми-виробника з кінцевим споживачем.

    Фірма здійснює рух товару за допомогою каналів розподілу
    (збуту). Канал розподілу - це система, що забезпечує доставку товарудо місць продажу. У випадку, коли система передбачає участь у збутіторгових посередників і відмінність між виробником і кінцевим споживачемопосередковані, така їх зв'язок носить назву непрямого каналу. Такі каналибудуються на використанні досвіду посередників і різних форм співпраціз торговельною мережею. Тут фірма перекладає значну частину витрат позбуту і відповідну частку ризику на формально не залежних контрагентів,знижуючи контроль за рухом товарів, і, як наслідок, поступається їм частинукомерційної вигоди. Існують також змішані канали, які об'єднуютьриси перших двох каналів руху товарів

    При організації непрямого каналу збуту виникає потреба ввизначенні його довжини і ширини. Довжина каналу - це кількість рівнівканалу, тобто однофункційні посередників, а ширина каналу - це числопосередників, умовно знаходяться на одному рівні (рис. 1. рис.2. рис.3)

    По кількості посередників на кожному рівні каналів збут може носитихарактер інтенсивного селективного чи виняткового.

    Непрямий канал першого рівня.

    Непрямий канал другого рівня.

    Непрямий канал третього рівня.

    Малюнок . 1 Приклад довжини каналів збуту

    У міру просування товару на ринок фірма виробник шукаєпосередників для подальшого розповсюдження продукції і залежно відкількості посередників через яких пройшов товар канал збуту може матирізну довжину і ширину.

    Малюнок. 2 Приклад вузького каналу збуту

    Малюнок. 3 Приклад широкого каналу збуту

    Очевидно, що в міру руху товару по каналах збуту за участюпосередників, його фізичного переміщення може супроводжувати і передачаправ власника. У цьому випадку повнота переданих посереднику прав натовар, форма передачі, ступінь його відповідальності і ризику різні.
    Відповідно до цього посередники типізують, а канали з їхньою участюздобувають складну структуру. [6]

    Логістика збуту починається там, де виробництво орієнтується наринок, на попити покупців. Але це тільки одна його сторона. А з іншогобоку, він сам робить активний вплив на ринок і покупця .. Ціфункції по суті включають два підфункції: - вплив на публіку з метоюзмусити людей до?? пити товар. Ця підфункції називається "формуванняпопиту "; - вплив на працівників збуту, на торговий персонал з метоюзмусити їх активно та ініціативно працювати. Ця підфункції називається
    "Стимулювання збуту". Природно, що ці підфункції взаємно пов'язані,переплітаються, тому виділення їх в якійсь мірі умовно.

    Перелік робіт з формування попиту.

    До цієї функції відносяться наступні види робіт:

    - залучення уваги людей до товарів;

    - активізація запитів людини;

    - формування у людей мотивів купувати товари;

    - формування у покупців кращого відношення до даних товарів.

    Все це здійснюється способами:

    - рекламою;

    - іншими способами;

    До способів реклами відносяться: друкована реклама (каталоги, буклети,проспекти, листівки і т.д.); реклама в пресі (оголошення рекламногохарактеру в журналах, газетах і т.д.); фірмові видання; адресні книги;телефонні довідники; реклама в книгах; телереклама; радіореклама;кінореклама; зовнішня реклама (плакати, вивіски, світлова і т.д.).

    До інших способів формування попиту відносяться: автопробіги,демонстраційний показ, демонстраційні рейси, упаковка, товарний знак іторгова марка. Особливим видом роботи з формування попиту єрекламна кампанія.

    Заходи щодо формування попиту і, насамперед, реклама, змінюютьсяв залежності від багатьох факторів, крім наступних: стадії життєвого циклу товару;

    -особливостей товару;

    -особливостей ринку.

    Стимулювання збуту - це сукупність беспосредніческіх впливів напокупців, а також на торгово-промисловий персонал з метою залученняпершого до інтенсифікації покупок, а другий - до більш активної та ініціативноїроботі. Ця підфункції реалізується шляхом наступних заходів:

    - торгові переговори на рівні керівників або торгових

    уповноважених;
    - Пропозиція послуг;
    - Перерозподіл покупців у процесі продажу;
    - Консультації по товарах;
    - Демонстрація товарів, іноді театралізована;
    - Пропозиція товарів (фігури з товарів);
    - Внутрішньомагазинні реклама.

    Об'єктами впливу в процесі стимулювання збуту є покупці,посередники, оптові і дрібні торговці, збутової персонал, продавці торговихзалів; це також свій торговельно-збутової персонал, всі люди і організації,які можуть впливати на поведінку покупців і споживачів,організації та експерти, висновки яких впливають на збут продукції,способи інформації.

    Способи стимулювання товарів і послуг.

    У процесі стимулювання збуту можуть використовувати наступні способи:

    - охоплення промислових підприємців (зниження цін при покупці великоїпартії товару, пільги в оплаті і ін);

    - премії та подарунки представникам закупівельних організацій;

    - зацікавленість торговельних підприємців (зниження цін, премії,подарунки);

    - організація прийомів для представників підприємців та торгівлі;

    - стимулювання праці торговельних працівників (встановлення підрядної абопреміальної системи оплати праці, спеціальні подарунки продавцям, конкурсина краще знання продавцем своїх товарів, конкурси продавців на кращіпрофесійні навики);

    - охоплення масових покупців (розсилка перших екземплярів товарубезкоштовно; додаток безкоштовних сувенірів до основної покупки; зниження цінпри покупці не одну річ, а певної кількості; додаток марок абокупонів до товарів; зниження ціни або видача безоплатно деякогокількості товару при пред'явленні певної кількості упаковок,наклейок і т.д.; конкурс покупців - хто краще знає наш товар; преміїпокупцям товарів на певну суму; розробка упаковок, якіможна використовувати ще з якою-небудь метою; гарантія повернення грошей;лотерея купонів і т.д.);

    - використання спеціальних методів торгівлі (самообслуговування,доставка товарів на будинок, торгівля поштою, торгівля в кредит, прийомзастарілого товару як перший внесок за новий).

    Способами стимулювання збуту є виставки та ярмарки, а такожвстановлення зв'язків з громадськістю, які полягають у подоланні
    "Бар'єру недовіри" до товару і фірмі. Для цього створюється образ фірми
    "Імідж".

    Збут через посередників має як позитивні, так і негативністорони. З одного боку, використання посередників приносить вигоду,оскільки в багатьох виробників просто не вистачить ресурсів дляздійснення прямого маркетингу. Навіть якщо виробник і може дозволитисобі створити власні канали збуту, в багатьох випадках йому вдастьсязаробити більше, якщо він направить гроші у свій основний бізнес. Якщовиробництво забезпечує норму прибутку в 20%, а заняття роздрібноїторгівлею дає лише 10%, фірма природно не захоче сама займатисяроздрібною торгівлею. Завдяки своїм контактам, досвіду, спеціалізації тарозмаху діяльності посередники пропонують фірмі більше того, що вона моглаб зробити поодинці. Також плюсом даної системи збуту для виробникає можливість відразу поставляти великим оптовим фірмам великі партіїтоварів. Тим самим відпадає необхідність у створенні та фінансуваннідіяльності власних каналів збуту.

    З іншого боку, працюючи через посередників, виробник в якій - томірою втрачає контроль над тим, як і кому продає товар, і, як відзначаютьфахівці з маркетингу, не завжди отримує від торгових фірм потрібну ідосить ефективну інформацію про становище на ринку і просуваннітовару. Крім того, чим довший шлях збуту, тим більше витрати нареалізацію товару. [11]

    1.3. Роль посередницьких організацій в розподілі продукції

    Одна з головних умов успішного ведення бізнесу - це знайти потрібнихпідприємству посередників, які займалися просуванням та збутом товару наринку.

    Посередники займають проміжне положення між виробниками іспоживачами виробів і далеко не завжди йдуть на тісний контакт зпостачальниками, вважаючи за краще спілкуватися зі споживачами. Причиною виникаютьіноді конфліктів між постачальниками і посередниками є переконаністьостанніх в тому, що вони не отримують достатньої допомоги від постачальників унавчанні персоналу, виготовленні рекламних матеріалів тощо Посередники, вЗокрема оптові підприємства, хочуть, щоб підприємства-виробникипродавали товар їм, а не через них, так як в останньому випадку виробникрозглядає посередників не як споживачів, запити яких необхідновивчати і задовольняти. Продаж через оптові підприємства означає, щоголовну увагу виробник приділяє кінцевим споживачам, а потребипосередницьких організацій для нього не мають великого значення. Приорганізації роботи з посередниками такі питання необхідно аналізувати івраховувати. Це допоможе створити хороші взаємини між виробникамиі посередницькими організаціями.

    Посередницькі оптові підприємства в системі ринкових відносин можнарозділити на дві групи: незалежні посередницькі організації тазалежні. Незалежні організації для виробників та одержувачівпродукції є самостійними посередницькими організаціями,здобувають матеріали у власність з подальшою їх реалізацієюспоживачам. Залежні посередники не претендують на право власності натовари, працюючи за комісійну винагороду за виконувані послуги. До нихвідносяться різні збутові агенти, брокери, комісіонери.

    Група незалежних оптових посередників, стосовно до збуту продукціїпромислового призначення, називається дистриб'юторами, є найбільшчисленної і вагомою в системі матеріально-технічного забезпечення.
    [2]

    Незалежні оптові посередники поділяються на два типи: дистриб'ютори, які мають (або орендують) складські приміщення; дистриб'ютори, які не мають (не орендують) складських приміщень.

    Останніх іноді називають торговими маклерами, на частку яких урозвинених країнах припадає приблизно 20% підприємств і близько 10% оборотунезалежних посередників. Ці підприємства відрізняються більш вузьким профілемдіяльності. Вони зазвичай мають справу з великогабаритними вантажами,транспортування і передача яких вельми трудомістка.

    Дистриб'ютори, які мають складські приміщення, як правило, здійснюють уповному обсязі комерційну та виробничу діяльність, що входить докомпетенцію посередника. Їх називають дистриб'юторами регулярного типу.
    Купуючи виріб за свій рахунок, вони, як і торговельні маклери, беруть насебе весь ризик, викликаний змінами кон'юнктури, псуванням, моральнимстарінням і т.д.

    Дистриб'ютори також зберігають товари, позбавляючи своїх постачальників ізамовників від необхідності утримання складських запасів. Ними вирішуєтьсяважливе завдання перетворення промислового асортиментупродукції в торговий асортимент відповідно до виробничихпотребами споживачів. Вони займаються транспортними операціями, кредитуютьспоживачів, здійснюють рекламну діяльність і, крім того, надаютьконсультаційно-інформаційні послуги.

    Залежно від характеру товарної спеціалізації виділяютьсямноготоварние дистриб'ютори, які не мають суворо визначеній спеціалізація ібагатопрофільну що реалізують продукцію, а також дистриб'ютори, строговизначають свою товарну групу.

    Останні класифікуються, у свою чергу, на різні категорії ввідповідно до кількості асортиментних позицій.

    Розширення асортименту розглядається як важливий фактор підвищенняконкурентоспроможності.

    Виробник може продавати продукцію дистриб'юторам, які потімсамостійно збувають її безпосередньо споживачам. Вибір такого каналуруху товару буде ефективним тільки в разі, якщо: ринок розкиданий, а обсяг збуту в кожній географічній зонінедостатній для виправдання витрат по прямому каналу розподілу; число оптовиків (посередників) зазвичай перевищує кількість регіональнихбазових складів виробника; виріб повинен збуватися споживачам багатьох галузей промисловості, аефективний охоплення всіх або більшої їх частини буває при використаннінезалежних оптових посередників; споживачі вважають за краще купувати вироби дрібними партіями, незручнимидля складської та транзитної обробки; різниця між собівартістю виготовлення продукції та продажною ціноюзанадто мала для утримання власної збутової організації, що займаєтьсяпроведенням прямого руху товару.

    Агенти, брокери і комісіонери, на відміну від комерційних збутовихструктур, які отримують прибуток від реалізації належних їм виробів, непретендують на право власності на товари, працюючи за комісійнувинагороду або платежі за послуги.

    Розмір винагороди, оплачуваної покупцями послуг агентів іброкерів, залежить від об'єму і складності здійснюваних ними угод.

    Брокерів і агентів в оптовій торгівлі в розвинених країнахприпадає приблизно 9% підприємств матеріально-технічного забезпечення таблизько 2% складських приміщень.

    Агенти і брокери, не беручи на себе право власності, знаходяться вбільшої залежності від виробника, ніж незалежні оптові підприємства.

    Залежні збутові посередники поділяються на промислових і збутовихагентів. Промислові агенти, як правило. Заміняють збутової апаратпідприємства, але на відміну від працівників служби збуту отримують не зарплату,а комісійну винагороду, розмір якого становить приблизно 5-10% відобсягу збуту. Зберігаючи за собою формальну самостійність, вони більшоюмірою, ніж інші агенти, залежать від вказівок постачальника. Промисловіагенти маю »тільки конторою. У виняткових випадках вони можутьзайматися зберіганням і матеріальної доопрацюванням товарів постачальника на основіконсигнаційного договору, який дозволяє їм розпоряджатися цимитоварами, не стаючи їх власниками. Промислові агенти, як правило,працюють на декількох виробників і користуються виключним правомзбуту на певній території. Тому вони можуть уникати конфліктів імати достатньо повний асортимент продукції. Великі підприємства можутьмати агентів для кожної великої асортиментної групи. Агенти виробникаобмежено впливають на маркетингову програму виробника та структуру цін.

    Збутові агенти мають справу з невеликими промисловими підприємствами таза умовами договору відповідають за маркетинг усієї їх продукції. По сутівони перетворюються в маркетинговий підрозділ виробника і повноважнівести переговори по цінах і інших умов реалізації. Контори збутовихагентів зазвичай розташовані у великих збутових центрах у безпосереднійблизькості від споживачів.

    Брокери зводять споживачів і виробників продукції для здійсненняугоди, вони добре поінформовані про стан ринку, умовах продажу,лоточникам кредиту, встановлення цін, потенційних споживачах і володіютьмистецтвом вести переговори. Кредити вони не надають, але можутьзабезпечити зберігання і доставку продукції. Брокери також не набуваютьправа власності на товари і зазвичай не має права завершити угоду безофіційного схвалення виготовлювача. За посередництво між виробникамиі споживачами продукції брокери отримують певну плату за угодоюсторін або відповідно до встановленої біржовим комітетом таксою.

    Закупівельні контори представляють собою самостійні комерційніпідприємства. Оплата їх послуг здійснюється з розрахунку певного відсоткавід річного продажу. Закупівельні контори за характером діяльності близькі доброкерам: надають своїм клієнтам інформацію про рух цін, відомостіпро потенційних партнерів, укладають за вказівкою своїх клієнтів угоди.

    Комісіонери отримують продукцію від виготовлювачів на принципахконсигнації, що складається в дорученні однією стороною (консигнанта) другийстороні (Консигнатору) продати товари зі складу від свого імені, проте на рахунок консигнанта, тобто власника продукції. Комісіонеримають у своєму розпорядженні конторою, а також складськими приміщеннями для приймання, зберігання,обробки та продажу виробів.

    Вони іноді пропонують кредит, забезпечують зберігання і доставкупродукції, містять збутової персонал. Комісіонери можуть вести переговориза цінами зі споживачами за умови, що ціни не будуть нижче мінімальногорівня, визначеного виробником, а також діяти в умовахаукціону. Вони мають право надавати різного роду додаткові послуги:ринкову інформацію, допомогу в укладанні договорів з транспортнимикомпаніями, контроль за якістю товару та ін

    Аукціони - один із видів діяльності збутових підприємств,здійснюваний найчастіше на ринках колишнього у вживанні устаткування.
    Операційні витрати аукціонів по відношенню до продажів становлять близько 3%.
    У нашій країні аукціонна форма торгівлі має сприятливі перспективи,враховуючи, що обсяг ринку обладнання, у нас доситьзначний. [9]

    Цінність оптового посередника для виробника продукції багато в чомузалежить від того, як до цього посередника відносяться споживачі промисловихвиробів, чи зможе посередник поставити справу таким чином, щобспоживачі продукції зверталися саме до нього. Реалізація такого положенняна практиці залежить від ряду об'єктивних чинників.

    По-перше, оптовий посередник має можливість поставити вирібспоживачеві швидше, ніж виробник. Його склад звичайно розташований ближче допідприємству споживача, ніж філія збутового органу виробника.

    По-друге, послуги посередника дозволяють споживачеві скоротити витрати наматеріально-технічне забезпечення та обсяг оброблюваної обліковоїдокументації. По-третє, посередник може запропонувати ціну трохи меншу,ніж виробник, який призначає її без обліку перевезення і страхування, аспоживач при цьому повинен сам оплачувати транспортні та страховівитрати. Нарешті, споживачу набагато простіше врегулювати суперечкинепорозуміння з посередником, ніж з виробником.

    Ці та інші переваги посередника дають йому можливість у багатьохвипадках успішно конкурувати з виробником, забезпечуючи госпрозрахунковіпринципи своєї власної діяльності. І тим самим вдосконалять канализбуту готової продукції самого виробничого підприємства.

    Таким чином посередники представляють собою діяльність пов'язану зуправлінням фізичним переміщенням потоків товарів, послуг фінансів і праввласності у сфері розбратірозподілу продукції та товарного обміну.

    Глава 2. Характеристика структури та фінансово - економічних показниківпідприємства

    2.1. Організаційно - правова характеристика підприємства ВАТ «Пластун»

    лісопереробні підприємство відкрите акціонерне товариство
    ВАТ «Пластун» - це самостійна організація, утворена в результатівнесків приватних осіб.

    Зареєстровано рішенням виконкому Тернейского району 20,12,91 р. вп. ПЛАСТУН, почала займатися випуском продукції з 1 квітня 1992

    ВАТ «Пластун» діє на підставі статуту відкритого акціонерногосуспільства.

    Мета та предмет діяльності суспільства:

    1.Основні метою Товариства є отримання прибутку.

    2.Общество здійснює наступні види діяльності:

    - комплексна переробка деревини, в тому числі отриманняпиломатеріалів, технологічної тріски та інших товарів народногоспоживання;

    - збут лісопродукції;

    - торгово-посередницька діяльність;

    - зовнішньоекономічна діяльність;

    - будівництво та експлуатація об'єктів промислового та соціальнопобутового призначення;

    - інші види діяльності, не заборонені законодавством Російської
    Федерації. [Прил № 1]

    У теперішній час акціонерами ВАТ "Пластун" є фізичні таюридичні особи. ВАТ "Тернейлес" належить 93,03% акцій. Фізичні особи
    6,97%.

    Статутний капітал ВАТ "Пластун становить шість мільйонів рублів.

    Акціонерним товариством випущено в обіг три тисячі штук звичайнихакцій номінальною вартістю дві тисячі рублів.

    Всі акції повністю оплачені.

    Загальна облікова чисельність 130 чоловік.

    Основним напрямком діяльності ВАТ "Пластун є переробкакруглого лісу, тонкомірная і низько сортного в пиломатеріали експортного тавнутрішнього призначення. Кускові відходи використовуються для виробництва тріскитехнологічної, що реалізовується на експорт.

    Відходи у вигляді кори і тирси вивозяться на полігон утилізації відходів
    ВАТ "Тернейлес"

    Маркетингом пиломатеріалів на зовнішньому ринку більше десяти роківзаймається фірма Сумітомо.

    ВАТ "ПЛАСТУН" займається лісопиляння з 1992года. Накопичено великий досвідроботи.

    У 2002 році була прийнята програма щодо збільшення обсягів за рахунокпереробки низькосортної і тонкомірної деревини яка не має збуту вкруглому вигляді, а також підвищення ефективності виробництва пиломатеріалівза рахунок більш глибокого їх переробки - випуск сухого пиломатеріалу. Цеобумовлено тим, що випускається в даний час продукція (сирапиломатеріал) неконкурентоспроможна на зовнішньому ринку.

    Внутрішній ринок обмежений зниженням потреб народного господарства.
    На ринок Китаю надходить в основному сирої пиломатеріал, виробленийпідприємствами краю з китайським капіталом. Здійснюючи і експортуючи в КНРпиломатеріали, витісняють аналогічну продукцію російських виробників зкитайського ринку.

    У рамках реалізації прийнятої програми в 2002 роцi був побудований цех № 2з переробки тонкомірної і низькосортної деревини, здатнийперер

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !