ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Адміністративні правовідносини
         

     

    Адміністративне право

    ЗМІСТ

    Введення

    1. Поняття адміністративного правовідносини та його основні ознаки

    ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .5
    2 . Види адміністративних правовідносин: ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ..... 24
    3. Особливості залучення військовослужбовців до адміністративної відповідальності ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... .... ... .. 37
    Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... 39

    Список використовуваної літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 41

    Введення
    Адміністративно-правові відносини є складовою частиною громадськихвідносин і мають деякі особливості, які відрізняють їх від інших видівправовідносин. Вони досить істотні, так як на природуадміністративно-правових відносин роблять визначальний вплив: сфера їхвиникнення (механізм функціонування виконавчої влади); специфікаадміністративно-правового регулювання (імперативність і однобічністьволевиявлень суб'єктів управління); зміст адміністративно-правовихнорм, тобто їх юридичної бази. На перший план висуваються предмет і методадміністративного права, які дають необхідну основу для проведеннявидових відмінностей між правовими отношеніямі.1
    Адміністративно-правові відносини - це врегульовані нормамиадміністративного права суспільні відносини, що складаються в сферідіяльності виконавчої власті.2

    Природа державно-управлінської діяльності, як і будь-якогоіншого виду соціального управління, диктує необхідність виділеннясуб'єкта управління. Відповідно його свідомо-вольові проявиспрямовані на упорядкування поведінки об'єкта управління.
    Це спостерігається у всіх випадках використання правових засобів,незалежно від їх галузевої належності, але тільки адміністративно -правові відносини сприймаються як «властевідношення». Управлінняорганічно поєднується з владою. Слід визнати, що не тількиадміністративно-правові відносини є властевідношення, а йдержавно-правові, і фінансово-правові, і природоохоронні, ікримінально процесуальні, і трудові, і т.п.
    1. Адміністративне Право. Підручник для вузів. Под ред.
    Ю. М. Козлова, Л. Л. Попова. М., МАУП, 2002 стор 17
    2. Великий юридичний словник/За ред. Сухарева А. Я., Зорькін В. Д. та
    Кавцьких В. Е. - М., 1999. - 790

    Отже, суть проблеми полягає не в однобокою характеристикиадміністративно-правових відносин, а в констатації притаманних їм якрізновиди властевідношення (виконавча влада) найбільшпоказові. Головне полягає в наступному: управління завждипередбачає підпорядкування волі учасників спільної діяльності
    (громадське життя є такою) єдиної керуючої волі; вуправлінських відносинах у наявності співпідпорядкованість воль. Відповідно, зодного боку - авторитет, пануюча воля суб'єкта управління, зіншого - підкорення їй волі всіх інших учасників управлінських відносин.
    Таке співвідношення сторін у регулюються адміністративним правомуправлінських зв'язках різного роду. Звідси і владний характер цихвідносин, причому влада є засобом вольового регулюванняуправлінських процесів і поведінки їх учасників.
    Це означає, що організація в державно-управлінському сенсіздійснюється в особливих, притаманних виконавчої влади формах.
    Таким чином, адміністративно-правові відносини є особливоюспрямованих на організацію спільної діяльності людей, що прямовипливає з його природи і соціального призначення. Тому часто йогоназивають «безпосередньо організуючою» діяльністю держави.
    Між сторонами адміністративно-правових відносин можливі суперечки. Так,громадянин може бути не згоден з правомірністю зроблених на його адресудій виконавчого органу (посадової особи).

    Це його незгоду, яке не впливає на виникнення правовідносини, тимне менше, викликає певні юридичні наслідки: громадянин має правооскаржувати зазначені дії. Так виникає конкретний адміністративно -правовий спір. 1
    __________< br> 1. Адміністративне право Росії. Підручник. Д. Н. Бахрак. М., Изд. НОРМА,
    2002 стор 46

    Багато норми права регулюють відносини між громадянами,що виникають у сфері державного та громадського управління. Для їхвиникнення, так само як для відносин між усіма іншими суб'єктамиадміністративного права, наявність державно-владних повноважень у їхучасників не обов'язково.

    Отже, виникнення адміністративно-правових відносин нелімітується участю в них органів державного управління тагромадських організацій, наділених державою владними повноваженнями.
    Вони можливі між усіма суб'єктами адміністративного права в будь-якому їхпоєднанні.

    Під час написання наукової роботи мною використовувались методнатхнення, порівняльний аналіз старих і нових нормативно - правовихактів, також проведено історичний аналіз, при цьому в основі написанняроботи лягли праці видатних вчених - фахівців у галузіадміністративного права, як Ю.М. Козлов, А. К. Юрченко, Ю.І. Мігачев ібагатьох інших а також законодавство, пов'язане з адміністративнимправом.

    Мета роботи є дослідження того, як дане питаннярозглянуто в різного роду юридичній літературі.

    Виходячи з усього вищезазначеного, завданнями роботи є:

    1. Детальний дослідження питання про адміністративно-правових відносинах;

    2. Виділення їх особливостей, характерних рис, що відрізняють від інших правових відносин;

    3. Визначити місце, яке займають адміністративно - правові відносини у суспільному житті і функціонуванні держави, як ланки в механізмі правового регулювання;

    4. Виділити особливості адміністративних відносин у збройних силах і залучення військовослужбовців до адміністративної відповідальності.


    Основна частина
    1. Поняття адміністративного правовідносини.

    Адміністративно-правові відносини - це врегульовані нормамиадміністративного права суспільні відносини, що складаються в сферідіяльності виконавчої влади.

    Адміністративно-правові відносини являють собою різновидправових відносин, різноманітних за своїм характером, юридичномузмістом, за їх учасникам. Їм властиві всі основні ознаки будь-якогоправовідносини, як-то: первинність правових норм, внаслідок чогоправовідносини є результат регулюючого впливу на данісуспільні відносини даної правової норми, що додає йому юридичнуформу; регламентація правовою нормою дій (поводження) сторін цьоговідносини; кореспонденція взаємних обов'язків і право сторінправовідносини, обумовлена нормою і т.п.

    Однак варто виділити деякі особливості, що доповнюють цю загальнухарактеристику і здатні бути основою для відмежування адміністративно -правових відносин від інших видів правовідносин. До таких особливостейвідносяться:

    - права та обов'язки сторін даних відносин зв'язані з діяльністювиконавчих органів держави й інших суб'єктів виконавчоївлади;

    - завжди однієї зі сторін у таких відносинах виступає суб'єктадміністративної влади (орган, посадова особа, недержавнаорганізація, наділені державно-владними повноваженнями);

    - адміністративні правовідносини практично завжди виникають зініціативи однієї зі сторін;

    - якщо відбулося порушення адміністративно-правової норми, топорушник несе відповідальність перед державою;

    - вирішення спорів між сторонами, як правило, здійснюється вадміністративному порядку.

    - адміністративні правовідносини є властевідношення,побудовані на засадах "влада-підпорядкування", де відсутня рівністьсторін. Ознака підпорядкування є в таких відносинах домінуючим,оскільки він визначений найважливішими пріоритетами державно -управлінської діяльності. 1

    Підводячи підсумок вищевказаному, можна дати відповідне поняттяадміністративного правовідносини, як врегульованій адміністративно -правовою нормою управлінське суспільні відносини, в якому сторонивиступають як носії взаємних прав і обов'язків, встановлених ігарантованих адміністративно-правовою нормою.

    У юридичній теорії і практиці склалося стійке уявлення провластевідношення, в яких відсутня юридична рівність сторін.
    Класичним прикладом відносин рівності сторін, хоча і не у всіх випадках
    (наприклад, зобов'язання із заподіяння шкоди), є цивільно-правовівідносинами.

    Нагадування про владної (іноді її називають примусової)природі права має пряме відношення до виявлення особливостейадміністративно-правових відносин.

    Називаючи адміністративно-правові відносини властевідношення, неслід впадати у крайнощі та зводити роль адміністративного права дорівня поліцейського, а адміністративно правові відносини - до визнаннябазуються виключно на державному примусі. Однакпоширений саме такий підхід до їх характеристиці.

    властевідношення, як категорію, не слід розглядати як

    _________________< br>1. Лазарєв В.В., Липень С.В. Теорія держави і права: Підручник для вузів .-
    М.: Издательство «Спарк», 1999р.специфічного властивості адміністративно-правових відносин, тим більше --беззастережного. З іншого боку, саме цей їхній ознака єдомінуючим, оскільки він визначений найважливішими пріоритетамидержавно-управлінської діяльності.

    Природа державно-управлінської діяльності, як і будь-якогоіншого виду соціального управління, диктує необхідність виділеннясуб'єкта управління, тобто того боку регульованих адміністративнимправом управлінських відносин, в руках якої концентрується влада. УЧерез це завжди в наявності певний пріоритет волі такого суб'єкта
    (єдина керуюча воля). Відповідно його свідомо-вольовіпрояви (волевиявлення) спрямовані на упорядкування поведінки об'єктауправління. Практичне вираження такої спрямованості звичайнохарактеризується як "команда"; це - місток до формули "влада --підпорядкування ".

    В принципі подібна картина спостерігається у всіх випадках використанняправових засобів, незалежно від їх галузевої належності, але тількиадміністративно-правові відносини сприймаються як "властевідношення".
    Управління органічно поєднується з владою. У широкому соціальному сенсівоно здійснюється і в процесі законодавства (законодавчавлада). Усі гілки єдиної державної влади "панують", тобто в чистоюридичному сенсі вони такі ж авторитарний, як і в сферідержавного управління. Якщо бути послідовним, то слідвизнати, що не тільки адмінйстратівно-правові відносини євластевідношення, але і державно-правові, і фінансово-правові, іприродоохоронні, та кримінально процесуальні, і трудові, і т.п.
    Отже, суть проблеми полягає не в безапеляційності однобокоюхарактеристики адміністративно-правових відносин, а в констатації притаманнихїм як різновиду властевідношення взагалі особливостей.

    Владна природа права зумовлює наявність певної міривладності і в будь-якому вигляді регульованих правових відносин. Упідтвердження такого висновку можна послатися на те, що коли був,підданий критиці так званий "адміністративно-командний" стильуправління, то малося на увазі не тільки адміністративно-правоверегулювання, але й цивільно-правове, господарсько-правове і т.п.

    Звичайно, для адміністративно-правових відносин, управлінських посвоєю суттю, сутнісні риси управління в його державно-владномуваріанті (виконавча влада) найбільш показові. Головне полягаєв наступному: управління завжди передбачає підпорядкування волі учасниківспільну діяльність (громадське життя є такою) єдиноїкеруючої волі; в управлінських відносинах у наявності співпідпорядкованість воль.
    Відповідно, з одного боку - авторитет, пануюча воля суб'єктауправління, з іншого - підкорення їй волі всіх інших учасниківуправлінських відносин. Таке співвідношення сторін у регульованихадміністративним правом управлінських зв'язках різного роду. Звідси йвладний характер цих відносин, причому влада є засобомвольового регулювання управлінських процесів і поведінки їх учасників.
    1

    Влада здійснюється в різних варіантах правового регулювання.
    Це означає, що в будь-якому випадку нормативного встановлення заборон,дозволений або ж прямих приписів, незалежно від конкретного видуправових норм, останні є юридичною підставою виникненнявластевідношення. Оскільки названі варіанти правового регулювання
    (метод) характерні, хоча і в різному ступені, для цивільного,фінансового, трудового, земельного, кримінального, конституційного та іншихгалузей права, суспільні відносини,

    ______________________< br>1. Альохін А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Адміністративне право
    Російської Федараціі: Підручник. - М.: Зерцало, ТЕИС, 2001р.регульовані ними поряд з управлінськими, носять на собі певнийвідбиток владності. Звідси - відповідна ступінь нерівності, щозазвичай приписується тільки адміністративним правовідносин.

    Адміністративно-правові відносини про своєю суттю єорганізаційними. Мається на увазі їх прямий зв'язок з реалізацією функційвиконавчої влади, які до своїм змістом спрямовані, першза все, на організацію процесу правоісполненія. У їх рамках відбуваєтьсязабезпечення цього процесу структурними, кадровими, матеріальними та іншимиатрибутами, без яких механізм державного управління навряд чиможе бути реально діючим, Звичайно, не можна забувати, що будь-який варіантсоціального управління, в кінцевому рахунку, є організовує діяльність,бо «організація» є пристрій, упорядкування, об'єднання в єдинеціле. Відповідно і законодавча влада діє організующе,прагнучи об'єднати і упорядкувати спільну діяльність членів суспільства.
    Організующе впливають на власну внутрішню життя і громадськіоб'єднання через свої органи управління.

    Державне управління, у сфері якого складаютьсяадміністративно-правові відносини, в кінцевому рахунку, зводиться доздійснення функцій, спрямованих на організацію спільноїдіяльності людей, що прямо випливає з його природи і соціальногопризначення. Тому часто його називають "безпосередньо організуючою"діяльністю держави. Це означає, що організація в державно -управлінському сенсі здійснюється в особливих, притаманних виконавчоївлади формах.

    Таким чином, адміністративно-правові відносини є особливоюрізновидом організаційних відносин.

    Між сторонами адміністративно-правових відносин можливі суперечки. Так,громадянин може бути не згоден з правомірністю зроблених на його адресудій виконавчого органу (посадової особи).

    Це його незгоду, яке не впливає на виникнення правовідносини, тим неменше, викликає певні юридичні наслідки: громадянин має правооскаржувати зазначені дії. Так виникає конкретний адміністративно -правовий спір.

    Відомо, що для вирішення цивільно-правових спорів встановленоособливий процесуальний порядок (позовну виробництво не встановлено длявирішення можливих адміністративно-правових спорів). Як правило,такого роду спори вирішуються в адміністративному, тобто у позасудовомупорядку. Це означає, що основний спосіб їхнього дозволу не виходить зарамки сфери державного управління і є одним з атрибутівдержавно-управлінської діяльності. Суть його - у прийняттівиконавчим повноважним органом (посадовою особою) юридично-владногорішення щодо предмету спору, яким є законність оскаржуваногорішення або дії, які породили спірну ситуацію.

    Для цивільно-правових відносин характерна відповідальність однієїсторони перед іншою. Адміністративним правом встановлений інший порядоквідповідальності сторін адміністративно-правових відносин у разіпорушення ними вимог адміністративно-правових норм. У цьому випадкувідповідальність одного боку наступає не перед другою стороноюправовідносини, а безпосередньо перед державної?? вом в особі йоговідповідного органу (посадової особи). Пояснюється це тим, щойдеться фактично про порушення публічно-правових інтересів у сферівиконавчої влади. Саме тому виконавчі органи (посадовіособи) наділяються повноваженнями по самостійному впливі напорушників вимог адміністративно-правових норм (дисциплінарна,адміністративна відповідальність). Самі суб'єкти керування також відповідаютьза порушення аналогічних вимог (наприклад, дисциплінарнавідповідальність працівника апарата федеральної виконавчої влади перед
    Президентом Урядом Російської Федерації).

    Що стосується конкретної характеристики адміністративно-правовихвідносин, то в цьому питанні немає єдиної думки.

    У юридичній літературі фігурують дві основні концепціїадміністративно-правових відносин.

    Вихідні положення першого з них полягають у тому, що названівідносини:
    1) виникають у процесі державного управління;
    2) мають в якості обов'язкового суб'єкта орган державногоуправління; 1
    3) є відносинами влади - підпорядкування і характеризуються юридичнимнерівністю їх сторін.

    Ця концепція була впроваджена тоді ще в радянську адміністративно -правову літературу в двадцятих роках В. І. Кобалевський, який виходив зтрадиційного для буржуазної науки поділу права на публічне і приватне.
    Він писав: "У приватному праві обидві сторони юридичної відносини між собоююридично рівні ... Зовсім інакше стоїть питання в праві публічному ... Зодного боку, завжди виступають органи публічного управління, з іншого --громадяни ... Покладаючи на активного суб'єкта здійснення функційдержавного управління, закон, природно, віддає явнуперевагу цьому суб'єкту перед окремими громадянами, які діють в їхособистих інтересах ... Найбільш яскравою відмінністю правового положення активногосуб'єкта, в порівнянні з положенням громадянина,

    ______________________

    [1] В останні роки багато авторів допускають участь як їхобов'язкових суб'єктів (замість державних) громадських органів,наділених державою владними повноваженнямиє, поза сумнівом, властивий йому, хоча і далеко не у всіх випадках,характер публічного владарювання ...

    Правовими формами, в яких виражається ця риса юридичноїположення активного суб'єкта, служать односторонній характер виходять віднього наказів і розпоряджень, адміністративний примус і особливаправовий захист виходять від нього вимог ". Ця характеристика здеякими змінами була сприйнята і пізніше розвинена в роботах багатьохадміністратівістов і цивілістів.

    Поділяючи в основному ту саму точку зору, Ю. М. Козлов пише:
    «Радянське адміністративне право регулює ті суспільні відносини,які складаються в процесі управління або здійснення управлінськоїдіяльності. Специфічною особливістю відносин, регульованихадміністративним правом, є юридична нерівність сторін: одна зучасників такого ставлення підпорядкований іншому ... Адміністративно-правовомурегулювання властивий метод владних приписів, метод володарювання.
    Відповідно відносини управлінського характеру є відносини влади іпідпорядкування ... Для адміністративно-правових відносин характернийобов'язковий суб'єкт. Вони не можуть виникнути без участі органу управлінняабо іншого суб'єкта, наділеного юридично владними повноваженнями ". [2]

    У п'ятдесятих роках в результаті критичного аналізу цієї концепціївиникла друга концепція радянських адміністративно-правових відносин. Увідміну від перших її основні положення полягають у тому, щоадміністративно-правові відносини:

    1) виникають в сфері державного управління;

    2) можуть мати місце між усіма суб'єктами адміністративного права вбудь-якому їх поєднанні;

    3) поділяються за співвідношенням прав і обов'язків учасників на дві групи:відносини, в яких одна сторона підпорядкована іншій (відносини влади іпідпорядкування), і відносини, в яких сторони не підпорядковані одне одному
    (відносини рівноправності) .1

    Розглянемо названі концепції.

    На перший погляд розбіжність щодо першого пункту не йде далітермінології. Не випадково терміни «в процесі» та «у сфері» деякимиавторами вживаються як сіноніми.2 Насправді це не так. Уданому випадку застосування терміну "процес" мається на увазі діяльністьорганів державного управління, а це означає, що адміністративно -правові відносини не можуть виникнути поза цим процесом, без участіоргану державного управління. Термін "сфера" має більш широкийсенс, що означає, що адміністративно-правові відносини виникають нетільки в процесі діяльності органів державного управління, а повсій області їх адміністративної правосуб'єктності.

    Юридичний характер наведених норм не позбавляє їх моральногозмісту так само як всіх інших правових норм, що регулюють організацію ідіяльність громадських організацій, - суспільно-організаторськогохарактеру. Не можна протиставляти ці їх якості, вони природнопоєднуються і анітрохи не суперечать один одному. Регулювання
    "Суспільно-організаційних" відносин нормами права робить їх іправовими, а тому що вони виникають у сфері управління, - адміністративно -правовими.

    Багато норми права регулюють відносини між громадянами, що виникають усфері державного і громадського управління. Для їх

    ___________________

    1.См., наприклад: Адміністративне право. Под ред. А. Е. Луньова. М.,
    «Юридична література», 1970, стор.22.

    2.См.: Г. І. Петров. Радянські адміністративно-правовівідносини. Изд. ЛДУ, 1954, стор 41-68.

    виникнення, так само як для відносин між усіма іншими суб'єктамиадміністративного права, наявність державно-владних повноважень у їхучасників не обов'язково.

    Отже, виникнення адміністративно-правових відносин не лімітуєтьсяучастю в них органів державного управління та громадськихорганізацій, наділених державою владними повноваженнями. Вони можливіміж усіма суб'єктами адміністративного права в будь-якому їх поєднанні.

    А.К. Юрченко пише: "Сутність владності адміністративнихправовідносин полягає в тому, що вирішення питання про винесення конкретногоадміністративного акта, а, отже, і про виникненнявідповідного йому адміністративного правовідносини, здійснюється волеюодного боку. Зацікавленість пенсіонера у призначенні йому пенсії,абітурієнта у прийнятті його до вузу, багатодітній матері в призначенні їйпосібники і т.д. - Все це ще не свідчить про наділеннязацікавленої сторони правомочність на прийняття участі у винесеннівідповідних рішень. Прийняття таких рішень становить компетенціютільки відповідного органу державного управління ".1

    У критикований Л. К. Юрченко положеннях зовсім не доводиться,що зацікавленість громадянина в призначенні йому пенсії або допомоги, взарахування до вищого навчального закладу і т.д. свідчить про наділенняйого правомочність на участь у прийнятті рішень з цих питань. У нихдоводиться інше, а саме - що поряд з вертикальними адміністративно -правовими відносинами між громадянами та органами державногоуправління можуть бути відносини горизонтальні, в яких одна сторона непідкоряється іншій, що праву громадянина, наприклад, на призначення

    _______________________< br>[3] А. К. Юрченко. Розмежування адміністративних і цивільнихправовідносин. СБ: Проблеми цивільного та адміністративного права. Изд.
    ЛДУ, 1962, стор 73,74.пенсії або допомоги, на оскарження незаконного акту і т. д. відповідаєобов'язок органу управління задовольнити законне домагання громадянина.
    Громадянин односторонньо породжує і має право у будь-якій стадії припинититаке ставлення, чого не має права зробити жоден орган управління.

    З визначення правових відносин як суспільних відносин,регулюються нормами права випливає, що правові і фактичні відносининевіддільні один від одного.

    Фактичні відносини набувають юридичну форму в результаті їхправового регулювання.

    Нормами права регулюються багато, але далеко не всі громадськівідносини. Предметом правового регулювання можуть бути лише ті з них,які мають вольовий характер, тому що право здатне впливати тільки насвідомість та волю людей.

    Але не всі вольові відносини регулюються правом, бо одні з них непотребують його, тому що регулюються іншими соціальними нормами, іншівзагалі неможливо врегулювати правом. "Правовою регулюванням, - пише
    С. С. Алексєєв, - охоплюються лише такі суспільні відносини, які вданих соціально-економічних умовах об'єктивно потребують правовогорегулювання ". Все це, зокрема, відноситься і до управлінськихвідносин. Отже, отгранічівая адміністративні відносини від всіхінших правових відносин, слід мати на увазі, що мова йде провідмежування не всіх управлінських відносин, а лише тих, якірегулюються правом.

    За межами цієї класифікації залишаються ті фактичні управлінськівідносини, які не можуть бути врегульовані нормами права, а також ті,які з тих чи інших причин не регулюються ними, хоча це і можливоі необхідно.

    Розмежування адміністративних та інших правовідносин передбачаєєдиний загальний критерій. Ним може бути тільки характер регульованих правомсуспільних відносин, тобто предмет правового регулювання. Він же служитьпідставою розмежування галузей права. Широковідомої думку багатьохвчених про те, що друге, допоміжним методом систематизації праваможе служити метод правового регулювання, 1 автор даної роботи неподіляє. Думка Л. С. Явіча про те, що «ігнорування методурегулювання є ... відоме ігнорування самої специфіки правовогорегулювання », на наш погляд, неправильно.

    Визнання специфіки правового регулювання взагалі і відповідностіметодів правового регулювання кожної з груп регульованих правомсуспільних відносин - далеко не одне й те саме.

    Найбільш тісно адміністративне право, пов'язане з державним
    (конституційним) правом. Це пояснюється взаємної близькістю, переплетеннямбагатьох адміністративно-правових та державно - (конституційно-)правових відносин.

    До державно-правових слід віднести суспільні відносини,що виникають у сфері організації і діяльності вищих органівдержавної влади федерального та регіонального рівнів, а такожорганів місцевого самоврядування.

    У цьому полягає специфіка, що відрізняє їх від всіх інших правових, вЗокрема адміністративних, відносин.

    Своєрідно співвідношення адміністративних та фінансових правовідносин.
    Суспільні відносини, що виникають у сфері фінансової діяльності,складають специфічну частину

    _____________________< br>[4] Див: наприклад: О.С. Іоффе, М.Д. Шаргородський. Питання теорії права. М.,
    Юріздат, 1961, стор 354.

    державно-правових і адміністративно-правових відносин.
    Відповідно до цього норми права, що регулюють ці суспільні відносини,виділяються у відносно самостійну галузь права і в своїйсукупності становлять фінансове право.

    П. Стайн і А. Ангелів вказують, що «визначальним моментомфінансових правовідносин є організуюча роль органівдержавного управління, яка виражається, зокрема, у формівиконавчо-розпорядчої діяльності ... Однак при більш ретельномуаналізі, якщо строго дотримуватися критерію предмета правовогорегулювання, стає ясним, що фінансові правовідносини відомимчином відособлені і мають свою специфіку. Фінансові правовідносинивиникають у процесі здійснення державою специфічної діяльностів області фінансової системи з її особливими завданнями і цілями. Це, такимчином, особливий коло суспільних відносин, а саме відносин, яківиникають у зв'язку з діяльністю держави по накопиченню, розподілуі витрачання грошових коштів - фінансів ».

    В. В. Бесчеревних визначає фінансово-правові відносини як
    "Суспільні відносини у галузі збирання та розподілу державоюгрошових коштів, в яких сторони виступають як носії прав іобов'язків, встановлених нормами фінансового права "1. Однак спільність івідмінності адміністративних та фінансових правовідносин виявлені нимнедостатньо чітко саме тому, що не врахована відносністьсамостійності предмета цієї галузі права.

    ___________________< br>1. Фінансове право. Под ред. В. В. Бесчеревних і С. Д. Ципкин. М.,
    «Юридична література», 1967, стор 44. Див також: Фінансове право. Підред. Е. А. Ровинський. М., «Юридична література», 1971, стор 46-49.

    З великими труднощами пов'язане відмежування адміністративних відносинвід цивільних. Зусилля вчених - юристів у цьому питанні досі непризвели до єдиної думки.

    У процесі багатьох дій складаються адміністративно-правовімайнові відносини між адміністрацією підприємства і адміністрацієювідповідних медичних, побутових, навчальних установ. До майновихадміністративно-правових відносин, сторони яких не пов'язаніпідпорядкуванням, відносяться також відносини між працівниками відділутехнічного контролю та працівниками цехів і відділів заводів, що виникають упроцесі контролю за якістю та комплектністю виготовляється підприємствомпродукції.

    У системі адміністративно-правових відносин є багатонемайнових відносин, сторони яких не пов'язані підпорядкуванням.

    Таким чином, ні майновий характер, ні підпорядкування одного бокуправовідносини інший не можуть бути використані для розмежування цихгалузей права.

    Полемізуючи з С.С. Алексєєвим, що допускають і відстоюють можливістьсуміщення майнового та організаційного характеру суспільнихвідносин, С. Н. Братусь пише: "Певно, що не можна відривати змістрегульованих правом суспільних відносин від об'єкта цього регулювання.
    Але справа в тому, що ті відносини, які складаються на основімайнової відокремленості їх учасників як суб'єктів безпосередньоїгосподарської діяльності, є за самою своєю природою, за своїмзмістом майновими відносинами ".1

    ____________________< br>1. С. Н. Братусь. Про розмежування цивільного та адміністративного права. УСБ: Проблеми цивільного та адміністративного права. Изд. ЛДУ, 1962, стор
    47.

    Захищаючи положення про рівноправність сторін цивільно-правового відносини якйого специфічному ознаці і визнаючи наявність цієї ознаки у відносинахміж організацією, що передає будівля, споруда, підприємствобезоплатно, за розпорядженням вищого державного органу, іорганізацією, яка бере це майно, С. Н. Братусь відмовляє ввизнання цього відносини адміністративно-правовим, тому що при ційпередачі дотримуються умови, що забезпечують принцип госпрозрахунку, іможливі майнові спори проміжній організаціямипри разноведомственной їх підпорядкованості вирішуються арбітражем.1. Але цьогодалеко не достатньо ні для заперечення адміністративно-правового характеруцих відносин, ні для визнання їх цивільно-правовими.

    Умови, що забезпечують принцип госпрозрахунку, дотримуються не тількицивільних, а й адміністративним правом. Державним арбітражемзахищаються не тільки цивільно-правові відносини.

    Обов'язки передавальної і приймаючої організації кореспондують НЕтільки праву вищого органу, як вважає С. Н. Братусь, але і їхвласним взаємних прав. Обов'язок і право передавальної організаціїпередати майно кореспондують права і обов'язки приймаючоїорганізації взяти передається.

    Однак якщо б і вдалося довести цивільно-правовий характер цихмайнових відносин, проблема розмежування цивільного іадміністративного права була б не менш далека від її дозволу. Річ уте, що рівноправ'я характерний також для багатьох немайновихадміністративно-правових відносин.

    ______________________< br>1 .. Див: О. А. красень. Цивільні організаційно-правові відносини.
    «Радянська держава і право», 1966, № 10.

    Адміністративні відносини відрізняються і від трудових відносин. Трудовеправо визначається як галузь права, "що регулює суспільно-трудовівідносини робітників і службовців та деякі дІнші відносини, пов'язані зтрудовими відносинами робітників і службовців ". 1

    Багато суспільні відносини, що регулюються адміністративним та трудовимправом, органічно пов'язані між собою. Це відносини, що виникають упроцесі праці службовців апарату державного управління, а такожбезпосередньо пов'язані з ними відносини по матеріальному забезпеченнюслужбовців у старості, у випадку хвороби, інвалідності і т. д., відносини понагляду за охороною праці службовців тощо

    Адміністративні відносини відрізняються від кримінальних правовідносин.
    Кримінальними визнаються «ті суспільні відносини, що виникаютьвнаслідок вчинення найбільш суспільно небезпечних посягань наохороняються державою відносини. Ці суспільні відносини набувають урезультаті їх юридичного регулювання вид кримінальних правовідносин ».

    Кримінальні правовідносини мають багато спільного з відносинами, що виникаютьвнаслідок вчинення дисциплінарних та адміністративних проступків,накладення стягнень, за які регулюються адміністративним правом.

    Спільність цих двох видів суспільних відносин виражається в тому, що,по-перше, вони породжуються правопорушеннями (злочинами і проступками);по-друге, їх метою є, зашита суспільства від правопорушень. Разом зтим між цими видами суспільних відносин є відмінності, що випливаютьз особливостей

    _________________

    1. Трудове право. Под ред. Н. Г. Александрова. М., «Юридичналітература », 1966, стор 18.злочинів і проступків. Виходячи з цих відмінностей діляться і норми права,регулюють зазначені відносини.

    Питання про відмінності між злочинами та проступками, відноситься доспірним в юридичній науці.

    Межі між цією частиною адміністративного права і кримінальним правомрухливі, тому що зі зміною суспільних умов окремі пов'язанінад провиною дії або бездіяльність можуть бути віднесені до злочинів, інавпаки, дії або бездіяльності, що відносяться до злочинів, можуть бутивіднесені до провиною. Адміністративне право управлінським характеромрегульованих ним суспільних відносин відрізняється також від кримінально -процесуального і від цивільно-процесуального права.

    Отже, адміністративно-правові відносини складають специфічну частинусуспільних відносин, а що регулюють їх норми у своїй сукупностіутворюють галузь адміністративного права.

    Усі правовідносини складаються з визначених елементів: суб'єктів,об'єкта і змісту правовідносини.

    У змісті адміністративного правовідносини розрізняються дві сторони:матеріальна (поводження суб'єктів) і юридична (суб'єктивні юридичніправа та обов'язки).

    У юридичній літературі існують різні думки з питання про те, щоє об'єктом правовідносини. Одна група авторів в якостієдиного об'єкта будь-якого правового відносини визнає дії,поведінку людей, а інші виділяють об'єкт майнових відносин, інодііменований предметом (матеріальні предмети і речі), і об'єктнеимею

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !