ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Основні засоби підприємства
         

     

    Менеджмент

    Основні засоби підприємства

    Склад і структура основних засобів .

    Склад основних засобів представлений на рис 3. До нього входять:

    -- основні виробничі фонди;

    -- основні невиробничі фонди;

    -- нематеріальні активи.

    Основні засоби відбиваються в 1-му розділі активу. Особливість першого розділу активу полягає в тому, що в ньому відображаються довгострокові активи, тобто активи, здатні приносити прибуток протягом декількох років.

    Довгострокові активи поділяються на матеріальні активи, тобто активи, що мають фізичний стан, і нематеріальні активи (ідея, патент, ноу-хау). Найважливішим елементом довгострокових активів є основні фонди підприємства.

    Основні фонди - це матеріально-речові цінності (засоби праці), які багаторазово беруть участь у виробничому процесі, не змінюють своєї натурально-речової форми і переносять свою вартість на готову продукцію вроздріб у міру зносу. За функціональним призначенням основні фонди підприємства підрозділяються на виробничі і невиробничі.

    Виробничі фонди прямо або побічно пов'язані з виробництвом продукції. Невиробничі фонди служать для задоволення культурно-побутових потреб працівників.

    За використання основні фонди підрозділяються на що знаходяться в експлуатації і що перебувають у запасі, резерві, консервації і т.п.

    За приналежності основні засоби підрозділяються на власні й орендовані.

    Основні фонди можна підрозділити на активні і пасивні. До активних відносять такі основні фонди, які безпосередньо беруть участь у виробництві продукції та роблять безпосередній прямий вплив на обсяг продукції, що випускається. До активним, як правило, відносять машини й устаткування, транспортні засоби та інструменти.

    Склад і класифікація основних виробничих фондів наведено на рис. 3.4.        

    Основні   виробничі фонди             

    1. Приналежність:   

    - власні;   

    - орендовані             

    2. Роль у виробничому   процесі за групами             

    Активна частина   

    а) Машини та обладнання:   

    - силові машини і   обладнання;   

    - робочі машини і   обладнання;   

    - вимірювальні і регулюючі   прилади та пристрої;   

    - лабораторне обладнання;   

    - обчислювальна техніка;   

    - інші машини й устаткування.      

    б) Транспортні засоби.   

    в) Інструмент.   

    г) Інвентар та приладдя.   

    д) Інші основні фонди         

    Пасивна частина   

    а) Земля.   

    б) Будинки.   

    в) Спорудження (мости, дороги).   

    г) Передавальні пристрої   (водопроводи, газопроводи тощо)             

    3. Використання:   

    - в експлуатації;   

    - в запасі (резерві);   

    - законсервовано                                      

    Рис. 4. Склад і класифікація основних виробничих фондів

    Не обліковуються у складі основних фондів і не є об'єктами для нарахування амортизації:

    а) засоби праці, що служать менше одного року;

    б) засоби праці вартістю до 100 хв. розмірів оплати праці.

    Співвідношення окремих груп основних фондів за вартістю характеризують їх структуру. Структура визначається шляхом розрахунку питомої ваги окремих груп основних фондів у загальній сукупності і виражається у відсотках.

    Методи оцінки основних фондів

    Оцінка за первісною вартістю основних фондів (ОФперв) визначається на момент введення об'єкта в експлуатацію:

    ОФперв = Ц + Зд + Зу + Зпрч,

    де Ц - ціна основних фондів з урахуванням упаковки;

    Зд - Витрати на доставку;

    Зу - Витрати на установку;

    Зпрч - Інші витрати.

    Відбудовна вартість характеризує вартість відтворення основних фондів у сучасних умовах, тобто з урахуванням досягнутого рівня розвитку виробництва, досягнень НТП і зростання продуктивності праці, а також зростання цін.

    Балансова вартість основних фондів (ОФбал) - це вартість, за якою враховуються основні фонди на підприємстві. Вона збігається або з первісної (ОФперв), або з відновлювальної вартістю (ОФвост):

    де ОФвост n - вартість основних фондів, придбаних до переоцінки;

    ОФперв к - вартість основних фондів, придбаних після переоцінки.

    Оцінка за залишковою вартістю (ОФост) характеризує вартість, ще не перенесену на готову продукцію:

    ОФост = ОФбал - І,

    де І - вартість зносу.

    Під ринковою вартістю об'єкта, що входить до складу основних фондів, розуміється найбільш ймовірна ціна, яка, в принципі, може мати місце за домовленості продавців і покупців у разі продажу цього об'єкта на вільному конкурентному ринку. При цьому передбачається, що продавці і покупці діють розумно, не порушуючи закону, об'єкти угоди не потребують терміновий продаж або купівлю, а оплата угод проводиться в грошовій формі і не супроводжується додатковими умовами.

    Ліквідаційна вартість (ОФлікв) - це вартість можливої реалізації вибувають основних коштів.

    амортизується вартість (ОФам) - це вартість основних фондів, яку необхідно перенести на готову продукцію:

    .

    В економічних розрахунках використовується поняття середньорічної вартості основних фондів (ОФср.г):

    ,

    де ОФн - вартість основних фондів на початок року;

    ОФК - Вартість основних фондів на кінець року;

    ОФi - Вартість основних фондів на початок i-го місяця.

    Знос і амортизація основних фондів

    Економічне зміст зносу - це втрата вартості. Виділяють наступні види зносу:

    -- фізичний (зміна фізичних, механічних та інших властивостей основних фондів під впливом сил природи, праці і т.д.);

    -- моральний знос 1-го роду (втрата вартості в результаті появи більш дешевих аналогічних засобів праці);

    -- моральний знос 2-го роду (втрата вартості, викликана появою більш продуктивних засобів праці);

    -- соціальний знос (втрата вартості в результаті того, що нові основні фонди забезпечують більш високий рівень задоволення соціальних вимог);

    -- екологічний знос (втрата вартості в результаті того, що основні фонди перестають задовольняти новими підвищеними вимогами до охорони навколишнього середовища, раціонального використання природних ресурсів тощо).

    Повний знос - це повне знецінення основних фондів, коли подальша їх експлуатація в будь-яких умовах збиткова або неможлива. Знос може наступити як у випадку роботи, так і в разі бездіяльності основних фондів.

    Процес перенесення вартості основних засобів на готову продукцію і відшкодування цієї вартості в процесі реалізації продукції називається амортизацією. Амортизаційні відрахування - це грошовий вираз розміру амортизації, яке повинно відповідати ступеню зносу основних фондів.

    Розмір амортизаційних відрахувань залежить від балансової вартості основних фондів і норм амортизаційних відрахувань. Норма амортизації - це встановлений розмір амортизаційних відрахувань за певний період часу за конкретного виду основних фондів, виражений, як правило, у відсотках до балансової вартості. Норма амортизації показує відсоток щорічного відшкодування вартості основних фондів:

    де На - норма амортизації;

    ТЕ -- число років експлуатації.

    В деяких випадках амортизаційні відрахування провадяться пропорційно обсягу виконаних робіт.

    Річні амортизаційні відрахування у вартісному вираженні (Аг) можна розрахувати за такою формулою:

    ,

    де (На) i - диференційовані норми амортизації, встановлені для кожної групи основних фондів;

    n - Кількість груп основних фондів.

    Залишкова вартість основних фондів (ОФост) з урахуванням амортизаційних відрахувань може бути розрахована за такою формулою:

    де Те - число років експлуатації основних фондів;

    - знос основних фондів у вартісному вираженні.

    Фактичний знос основних фондів визначити надзвичайно складно, тому в практиці економічних розрахунків знос приймається рівним сумі амортизаційних відрахувань. Для оцінки ступеня зносу основних фондів використовується коефіцієнт зносу:

    .

    Нарахування амортизаційних відрахувань проводиться щомісяця:

    На введені в дію основні фонди нарахування амортизації починається з першого числа наступного за датою введення місяці. На списані основні фонди нарахування амортизації припиняється з першого числа, наступного за датою списання місяці. Норми амортизаційних відрахувань можуть коригуватися в залежності від конкретних умов експлуатації основних фондів. Амортизаційні відрахування на повне відновлення активної частини основних фондів проводиться тільки в протягом нормативного терміну їх служби або строку, за який балансова вартість цих фондів повністю переноситься на витрати. За іншими - видах основних коштів протягом усього фактичного терміну служби.

    Норми амортизації по житлових будівель встановлюються тільки для обчислення зносу.

    Прискорена амортизація є цільовим методом більш швидкого в порівнянні з нормативними строками служби основних фондів повного перенесення їх балансової вартості на витрати.

    Нематеріальні активи та їх амортизація

    До нематеріальних активів належать витрати підприємств на нематеріальні об'єкти, використовуються протягом довгострокових періодів господарської діяльності та що приносять дохід: право користування земельними ділянками, природними ресурсами, патенти, ліцензії, ноу-хау, програмні продукти, монопольні права і привілеї, включаючи ліцензії на певні види діяльності, організаційні витрати (включаючи плату за державну реєстрацію, брокерське місце і тощо), торгові марки та товарні знаки. Ціна фірми виникає при купівлі цілих діючих підприємств. Зазвичай такі підприємства продаються і купуються за ринковою ціною виходячи з їхньої прибутковості, ділової репутації, престижності виробленої ними продукції чи послуг і деяких інших факторів. Перевищення купівельної ціни над балансовою вартістю всіх активів підприємства становить ціну ділової репутації фірми і враховується як нематеріальний об'єкт. Нематеріальні активи переносять свою вартість на витрати виробництва рівномірно (щомісяця) за нормами, що визначаються на підприємстві, виходячи з встановленого терміну їх використання. Строк корисного використання нематеріальних активів можна визначити наступними трьома способами:

    1) строк корисного використання збігається з терміном дії того чи іншого виду нематеріальних активів, що передбачений відповідним договором;

    2) підприємства самостійно встановлюють строк корисного використання нематеріальних активів. Основним чинником, що впливає на обгрунтування норми амортизаційних відрахувань, повинен бути термін, протягом якого підприємство збирається використовувати даний вид активів з вигодою для себе. Точно встановити тривалість такого періоду практично неможливо, тому на ухвалення рішення з даного питання може вплинути і величина первісної вартості нематеріальних активів, і величина собівартості продукції, що випускається;

    3) не представляється можливим встановити термін корисного використання, тоді чинне законодавство передбачає встановлення строку корисного використання, рівного строку існування підприємства.

    Показники руху та ефективності використання основних фондів

    Кількісні характеристики відтворення основних фондів розраховуються за наступною принциповою формулою:

    ОФн + ОФВ - ГФЛ = ОФК,

    де ОФн, ОФК - вартість основних фондів на початок і кінець року;

    ОФВ - Вартість введених основних фондів;

    ГФЛ - Вартість списаних основних фондів.

    Рух основних фондів можна характеризувати за допомогою наступних коефіцієнтів:

    - коефіцієнт оновлення;

    - коефіцієнт вибуття.

    Коефіцієнт оновлення показує питому вагу введених у звітному періоді основних фондів. Коефіцієнт вибуття показує питома вага вибулих основних фондів. Ця група показників характеризує тільки рух основних фондів і нічого не говорить про їх використання. Ефективність використання основних фондів визначається за допомогою системи показників, поділяються на узагальнюючі і приватні. Перші характеризують ефективність використання всієї сукупності основних фондів, другий - окремих елементів основних фондів. До першої групи відносяться:

    1) фондовіддача (Фо), яка показує, скільки продукції (у вартісному виразі) випущено на 1 рубль вартості основних виробничих фондів:

    де Q - обсяг випущеної продукції;

    ОФср.г - Середньорічна вартість основних виробничих фондів;

    2) фондомісткість (Фе), яка показує, скільки витрачено основних фондів для виробництва 1 рубля продукції:

    3) фондоозброєність (ФВ) праці показує вартість основних фондів, що припадають на одного працівника:

    де Ч - середньооблікова чисельність працівників.

    Список літератури

    Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.cfin.ru/

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !