ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Конкурентоспроможність особистості в парадигмі інноваційного педагогічного менеджменту
         

     

    Менеджмент

    Конкурентоспроможність особистості в парадигмі інноваційного педагогічного менеджменту

    В.І. Шаповалов

    Звернення до соціокультурним реаліям, до теорії і практиці шкільної освіти дозволяє зробити важливий приватний висновок про існуючі протиріччя між швидко розвивається теоретико-методологічною базою інноваційного педагогічного менеджменту та його слабким використанням (впровадженням) в шкільній практиці.

    Розвиток інноваційного педагогічного менеджменту обумовлено, з одного боку, що виникла в результаті соціально-економічних перетворень в Росії потреби у новому типі управління освітою та освітніми процесами, з іншого, - вимогами, які пред'являє змінюється середу до конкурентоспроможності випускника шкіл.

    Педагогічний менеджмент можна розглядати як альтернативу адміністративно-командного управління школою, але альтернативу не заперечують, а перетворюючу управління з урахуванням всього позитивного, що, безумовно, мало місце в управлінні освітою в минулому.

    Встановлено, що однозначного визначення менеджменту (В. Р. Веснин, О. С. Виханский, Н.Н Герчикова, Р.А. Фатхутдінов, Ф.М. Русина тощо) і педагогічного менеджменту (Ю. А. Ко-наржевскій, Т. І. Шамова, В. П. Симонов та ін) в даний час все ще не існує, так що узагальнений образ педагогічного менеджменту включає в себе наступні дефініції:

    -- управління процесом навчання і виховання в їх системному взаємозв'язку: сукупність принципів, методів, засобів і форм управління навчальним процесом з метою підвищення його ефективності;

    -- уміння педагога досягати поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект, мотиви поведінки учнів; спосіб, манери поводження з учнями і мистецтво управління навчальним процесом;

    -- нову галузь педагогічного знання, що грунтується на припущенні, що методи мислення, розвинуті природничими науками, можуть і повинні бути застосовані до навчання людини і груп людей;

    -- інтегративний процес, за допомогою якого професійно підготовлені педагоги формують учнівський колектив у цілому та окремих її членів зокрема і управляють здійснюваної ними навчальною діяльністю шляхом постановки цілей і способів їх досягнення, що розробляються спільно з учнями;

    -- вид професійної діяльності педагога з організації процесів досягнення учнями системи навчально-виховних цілей, що приймаються і реалізуються з використанням наукових педагогічних підходів, освітніх концепцій і людського фактора;

    -- педагогічна діяльність, що відрізняється переважно розумовою і творчим характером роботи, в якій постановка цілей, прийняття рішень, розробка способів та шляхів їх досягнення, а також організація спільної діяльності учнів з обов'язковим синергетичним ефектом складають її головний зміст і зміст;

    -- педагогічна діяльність, предметом якої є інформація, перетворююча з метою прийняття рішень, спрямованих на зміну стану керованого об'єкта.

    Історичними передумовами педагогічного менеджменту є, по-перше, теоретичні знання і практичні навички, набуті на різних етапах розвитку менеджменту як галузі управлінських знань, по-друге, соціально-економічні та соціокультурні умови розвитку нової Росії. Змістовно вони поділяються на три парадигми: раціональну (технократичну), гуманістичну (соціально-психологічну) і системну. Ці парадигми, переважно стверджуючи принципи управлінської діяльності в виробничих організаціях, незмінно надавали суттєвий вплив на організацію управлінської діяльності в освітніх установах, доводячи універсальність принципів управління, введених Н. Вінером.

    В умовах ринкової економіки проблема формування кадрового потенціалу, здатного не тільки протистояти всім змінам, що відбуваються в суспільстві, але і взяти на себе в недалекому майбутньому управління соціально-економічними процесами, стає генеральною лінією системи освіти. Дійсно, на сьогоднішніх школярів ляже весь тягар проблем, які необхідно буде вирішувати у вільному суспільстві цивілізованих конкурентних ринкових відносин. Таким чином, спрямованість освітнього процесу на створення умов для виховання і навчання конкурентоспроможної особистості є стратегічною завданням шкільної освіти.

    А.А. Кірсанов відзначає, що високий рівень конкурентоспроможності-найважливіше вимога учня як майбутнього фахівця, який, по суті, визначає ступінь його професійної компетентності.

    Конкурентоспроможність - Соціально орієнтована система здібностей, властивостей і якостей особистості, характеризує її потенційні можливості в досягненні успіху (у навчанні, професійної та внепрофессіональ-ної життєдіяльності), що визначає адекватне індивідуальне поводження в динамічно змінюються умовах, забезпечує внутрішню впевненість в собі, гармонію з собою і навколишнім світом. Для формування таких соціально орієнтованих якостей особистості необхідні нові, інноваційні по своїй суті умови, які в традиційно функціонуючої системі шкільної освіти створити не вдається. Результати соціологічних опитувань практично підтверджують необхідність проведення такого роду інновацій у школі і перш за все тих, які інтегрують її в соціокультурну сферу, оскільки саме тут учні зазнають найбільших труднощів. За даними соціологічного опитування в області працевлаштування, 68% учнів випускних класів відчувають тривогу з приводу майбутнього працевлаштування; в галузі соціально-економічної політики - більше 63 % Учнів вважають її недосконалою і безперспективною для майбутнього сьогоднішньої молоді; в галузі соціальної захищеності - 37% молодих людей бачать загрозу своїй свободі з боку держави; в галузі освіти - понад 50% не задоволені шкільною підготовкою, 27% - відчувають утиск з боку вчителів, 42% учнів старших класів не хочуть ходити до школи. На цьому тлі кілька обнадіює, що 56% учнів готові витратити свій час на що їх цікавлять заняття.

    Визначення структури конкурентоспроможності передбачає упорядкування якостей і параметрів, що характеризують її, у відповідну теоретичну модель. У роботі пропонується модель, яка включає сутнісні ознаки і структурні компоненти конкурентоспроможності і відповідний набір параметрів, конкретизують зміст структурних компонентів.

    На основі аналізу теоретичних робіт з психології особистості (А. А. Бодальов, Е.А. Климов, Б. Ф. Ломов, Л.М. Митина, С.Л. Рубінштейн та ін) як сутнісних ознак конкурентоспроможності нами виділені: інтелектуальний потенціал, самоактуалізація, адекватна самооцінка, самонавчання, комунікабельність, інтернальність, моральний імператив, здатність приймати відповідальні рішення, ціннісно-орієнтована адекватність, готовність до професійного самовизначення.

    З позицій структурно-функціонального підходу нами виділяються наступні компоненти конкурентоспроможності - парадигмальної-прогностичний, інформаційно-змістовний, опера-нальних-діяльнісний, мотиваційно-но-ціннісний і емоційно-вольової. Кожен з компонентів є щодо самостійної підструктури, яка в той же час підкоряється загальним законам розвитку особистості і втілює в собі єдність свідомості, діяльності і суспільних відносин.

    парадигмальної-прогностичний компонент передбачає виявлення особистісних перспектив конкурентоспроможного поведінки (КС-поведінки), самовдосконалення відповідно до ідеальної моделлю КС-поведінки.

    Інформаційно-змістовний компонент утворює комплекс знань, пов'язаних з «Я-концепцією», визначенням стратегії і тактики КС-поведінки, прийняттям рішення, самооцінкою, комунікативними і регулятивними діями.

    операціонально-діяльнісний компонент складають уміння і навички пізнавального, комунікативного, регулятивного й іншого характеру, що визначають успішність КС-поведінки.

    Мотиваційно-ціннісний компонент відображає ціннісні орієнтації особистості, прагнення до морального самовдосконалення, позитивну установку на різні види соціально значущої активності, потреби самоактуалізації, самоствердження, самовираження, саморозвитку.

    Емоційно-вольовий компонент включає відповідальність, самостійність, ініціативність, впевненість в собі, співпереживання, самоконтроль.

    Систематизація якостей конкурентоспроможності - це завдання не тільки теоретична, але головне - Практична, що стосується критеріїв соціокультурного розвитку та особистісного самовдосконалення кожної людини окремо. У ході дослідження структурні складові конкурентоспроможності конкретизовані в наборі певних параметрів, які у формальному плані розділені на дві групи: показники надійності предметно-средовых знань (що відповідає інформаційно-змістового і опера-нальних-діяльнісного компонентів) і показники надійності особистісного саморозвитку (що відповідає парадигмальної-прогностичних, моти-ваціонно-ціннісному та емоційно-вольового компонентів) (рис. 1).

    Ступінь розвитку зазначених компонентів, представлена у вигляді узагальненого інтегрального індексу, може бути прийнята як показник рівня конкурентоспроможності.

    Це можна виразити у вигляді математичного запису графічного представлення (рис. 1):

    KC = F (Рзн; Рліч)

    або КС = Рзн * Р лич, де КС - індекс конкурентоспроможності (вірогідність досягнення успіху);

    F - Позначення знака функціональної залежності; Р зн - рівень розвитку особистості в предметній області; Рліч - рівень соціально орієнтованого розвитку особистості.

    Рівень особистісного саморозвитку Рис. 1. Модель конкурентоспроможної особистості

    Для практичного дослідження рівня конкурентоспроможності конкретного учня пропонується схема, заснована на двовимірному підході до розуміння розглянутого властивості особистості.

    Схематично опис моделі припускає наявність двох векторів, які відображають конкурентоспроможність особистості в області предметних знань (вісь ординат) і в галузі соціально-орієнтованого розвитку (вісь абсцис) (рис.1).

    Параметри у своїй сукупності дозволяють представити ступінь вираженості (сформованості) конкурентоспроможності у вигляді узагальненого інте-гратівного індексу: ОІІ кс = F (Р зн; Р лич) або ОІІкс = Рзн * Рліч, де ОІІ кс - узагальнений інтегральний індекс конкурентоспроможності (вірогідність досягнення успіху); F -- функціональна залежність; Рзн - показник надійності предметно-средовых знань; Рліч - показник надійності особистісного саморозвитку.

    Для практичної оцінки рівня конкурентоспроможності запропонована схема у вигляді двох векторів - вектора предметно-средовых знань (вісь ординат) і вектора особистісного саморозвитку (вісь абсцис) (Мал. 2).

    Рис. 2. Схема розрахунку індексу ОІІкс

    Отримана таким чином теоретична модель дозволяє виконати проектні опису цілісного процесу формування КС-особистості. При виконанні даної процедури ми мали можливість спертися на алгоритм педагогічного проектування і систему проектних характеристик (целефункціо-нальні, змістовні, структурно-логічні, інструментально-технологічні, організаційно-управлінські), запропоновані Ю.С. Тюнніко-вим.

    Згідно представленою схемою,

    узагальнений інтегративний індекс розраховується наступним чином:

    де Х - рівень розвитку особистості в області предметно-средовых знань; У - рівень особистісного саморозвитку.

    Звернемо увагу на ряд принципових моментів розробленої теоретичної моделі. По-перше, модель дає необхідні уявлення про те, в чому саме полягає суть стратегії освітньо-виховного процесу і в цій зв'язку дозволяє визначити систему його педагогічних пріоритетів. Тим самим з'являється можливість визначити целефункціональние характеристики процесу, орієнтованого на формування КС-особистості.

    По-друге, структурні компоненти і параметри конкурентоспроможності дозволяють центрувати предметний зміст, що реалізовується навчальними планами загальноосвітньої школи, і налагоджувати структуру міжпредметних зв'язків під стратегічно задану ціль. У підсумку конкретизуються змістовні характеристики проектованого процесу.

    По-третє, компоненти і параметри моделі задають логіко-змістовну основу для визначення етапів цілісного педагогічного процесу та встановлення наступності педагогічних цілей. У зв'язку з цим уточнюються структурно-логічні характеристики проектування.

    По-четверте, модельне подання конкурентоспроможності особистості дозволяє говорити про певному наборі педагогічних засобів, методів і прийомів навчання та виховання, організаційних форм, педагогічних технологій, що має пряме ставлення до інструментально-технологічними характеристиками розглянутого процесу.

    По-п'яте, теоретична модель конкурентоспроможності особистості вказує на необхідність розробки організаційно-управлінських характеристик проектування, за допомогою яких координуються та направляються взаємодії педагогів освітніх установ.

    В підсумку теоретична модель пов'язує п'ять груп проектних характеристик і розкриває суттєві взаємозв'язки всіх компонентів цілісного процесу формування КС-особистості (цілей, змісту, методів, засобів, форм організації, результатів).

    Разом з тим теоретична модель конкурентоспроможності особистості (на тому рівні спільності, який прийнятий під час її розробки) не дає прямої відповіді по цілому ряду питань: про структуру освітньо-виховного процесу, особливостей функціонально-рольового розподілу суб'єктів педагогічного процесу, системи педагогічного інструментарію, можливостей використання педагогічного потенціалу соціокультурного середовища.

    Справа в тому, що застосування психологічної теорії діяльності (А. Н. Леонтьєв, Б.Ф. Ломов, В.Д. Шадріков та ін) при побудові моделі конкурентоспроможності особистості так чи інакше спрямоване на особливу організацію педагогічного процесу насамперед як діяльності з оволодіння предметними знаннями. При цьому належним чином не враховуються характеристики соціокультурної реальності і соціально-психологічні характеристики розвитку особистості учнів, інакше кажучи, ігноруються ті істотні моменти, які роблять можливим саме розуміння КС-поведінки і повноцінне оволодіння ним. У зв'язку з цим виникає проблема організаційно-управлінської інтерпретації теоретичної моделі конкурентоспроможності особистості, яка може бути вирішена в методології та контексті теоретичних уявлень інноваційного педагогічного менеджменту.

    Звернемося до поняття «інноваційний педагогічний менеджмент», який розглядається в психолого-педагогічної літератури в колі таких основних понять, як «Педагогічні інновації», «організаційні зміни», «гармонізація відносин суб'єктів інноваційного процесу "," синергетичний ефект », «Стратегія успіху», «ситуаційний підхід», «опір організаційним змінам »та ін Як було відзначено, аналіз різних визначень приводить до висновку, що головний сенс інноваційного педагогічного менеджменту полягає в пошуку та обгрунтуванні управлінського комплексу (принципів, методів, організаційних форм і технологічних прийомів управління), пов'язаного з інноваційним перетворенням педагогічної системи і що припускає постановку стратегічних цілей, прийняття рішень, розробку способів та шляхів їх досягнення.

    Принципове відміну (базові параметри) інноваційної та Неінноваційний менеджменту представлені в табл. 1.

    Як узагальнена та систематизована методологічна основа управління процесом формування конкурентоспроможності особистості інноваційний педагогічний менеджмент може бути представлений в певному наборі проектних позицій. Кожна така позиція відображає суттєві особливості інноваційного педагогічного менеджменту і разом з тим дозволяє просунутися в питаннях побудови цілісного процесу формування КС-особистості.

    Таблиця 1 Базові параметри інноваційної та Неінноваційний менеджменту        

    n.n.         

    Традиційне управління навчально-виховним   процесом (УВП)         

    Інноваційний педагогічний   менеджмент             

    1         

    Целепостановка згідно з досягнутими   результатами         

    Целепостановка згідно   прогнозованою перспективі             

    2         

    Фіксовані позиції суб'єктів   УВП         

    Опора на самостійність і   ініціативність всіх суб'єктів УВП             

    3         

    Управління УВП як реакція на   конкретно що виникають події (як правило, із запізненням)         

    Управління УВП як активний   пошук можливостей з урахуванням передбачення майбутнього             

    4         

    Мінімізація відхилень від   прийнятих схем організації УВП; прагнення до максимальної уніфікації основних   складових УВП         

    Плюралізм, множинність   логік розвитку УВП; прагнення до педагогічних інновацій, пошуку нових   підходів до організації УВП             

    5         

    Пошук вирішення управлінських   проблем ведеться послідовно до першого позитивного рішення         

    Пошук вирішення управлінських   проблем ведеться із застосуванням спеціальних технологій процесу прийняття   рішення, критерієм яких є оптимізація педагогічної системи в   цілому             

    6         

    Оптимізація результативності   УВП         

    Оптимізація потенціалу   результативності УВП     

    Проектна позиція «інноваційна середовище». Професійна і внепрофес-сіональная життєдіяльність людини з точки зору КС-поведінки - це безперервний потік очікуваних і неочікуваних змін, детермініруемих ймовірносно-невизначеною соціокультурної середовищем. Для актуалізації та управління КС-поведінкою учнів необхідна спеціально організована середу. Педагогічний менеджмент має справу з педагогічними інноваціями різного характеру та спрямованості. Стосовно до проектованому педагогічного процесу дана позиція визначає специфіку і загальну архітектоніку інноваційного середовища: її орієнтації (соціокультурна, економіко-підприємницька та ін), регіональні особливості; джерела і типи інновацій; характер та механізми впливу на учнів.

    Проектна позиція «бар'єри КС-поведінки». Всі види активності людини неминуче пов'язані з психологічними бар'єрами пізнавального, комунікативного, регулятивного і іншого характеру. Психологічні бар'єри розкривають природу КС-поведінки, виступають одночасно як спонукальний стимул, необхідна умова і критерій розвитку особистості. Інноваційний педагогічний менеджмент у поданій позиції ставить питання про типи бар'єрів КС-поведінки та їх цілеспрямованому застосування при організації процесу формування КС-особистості (розробка індивідуальних маршрутів, конкретизація змісту та інструментарію системи психолого-педагогічної підтримки).

    Проектна позиція «рефлексія КС-поведінки». Педагогічний менеджмент розглядає рефлексію суб'єктів педагогічного процесу як обов'язкова умова інноваційного перетворення і в той же час - як специфічний об'єкт управління. Рефлексія як психологічний процес дозволяє учням адекватно оцінювати «себе зі сторони». Дана проектна позиція містить в систему відносин «учень - педагог», «учень - учні», «учень -- соціокультурне середовище »нову рефлексивний складову - знання та оцінку свого готівкового конкурентоспроможного потенціалу та своїх інноваційних можливостей. Такого роду знання допомагають учневі проектувати свою навчальну та позанавчальний діяльність, а також прогнозувати своє майбутнє з позиції унікального особистого досвіду.

    Проектна позиція «організаційні зміни». Організаційні зміни - ключове поняття інноваційного педагогічного менеджменту. У контексті інноваційного педагогічного менеджменту дана позиція передбачає відповідні організаційні зміни педагогічного процесу, коли учні (у нашому випадку учні старших класів) послідовно занурюються в інноваційну середу КС-поведінки, тобто оволодівають програмними знаннями й уміннями або здійснюють їх застосування з конкретно заданих позицій конкурентоспроможності. Інноваційний педагогічний менеджмент в організації цілісного педагогічного процесу формування КС-особистості повинен бути представлений практикою і системою засобів керування даним процесом. Організаційні зміни припускають наявність спеціальних соціально орієнтованих технологій, певної психолого-педагогічної підтримки, добре налагоджених процедур моніторингу процесу формування КС-особистості.

    В закінчення необхідно підкреслити, що виділені проектні позиції інноваційного педагогічного менеджменту в практиці шкільного додаткового освіти стають стратегічними позиціями скоординованої діяльності педагогів і психологів.

    Список літератури

    1. Бодальов А.А. Особистість і спілкування// Вибрані праці. М.: Наука, 1983.

    2. Брушлінскій А.В. Проблеми психології суб'єкта. М.: Ін-т психології РАН, 1994.

    3. Веснин В.Р. Основи менеджменту: Підручник. М.: Інститут міжнародного права і економіки. Изд-во «Триада, Лтд», 1996.

    4. Вінер Н. Кибернетика. М.: Сов. радіо, 1968.

    5. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: людина, стратегія, організація, процес. М.: Фірма Гардарика, 1996.

    6. Герчикова И.Н. Менеджмент: Підручник. М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 1994.

    7. Кірсанов А.А. Методологічні проблеми створення прогностичної моделі фахівця. Казань: Изд-во КДТУ, 2000.

    8. Климов Е.А. Психологія професійного самовизначення. Ростов-на-Дону: Фенікс, 1996.

    9. Конаржевскій Ю.А. Внутрішкільний менеджмент. М., 1993.

    10. Леонтьєв А.Н. Діяльність. Свідомість. Особистість. М., 1977.

    11. Ломов Б.Ф. Методологічні та теоретичні проблеми психології. М.: Наука, 1984.

    12. Менеджмент в управлінні школою/Под ред. Т.І. Шамовой. М., 1993.

    13. Митина Л.М. Психологія розвитку конкурентоспроможної особистості. М.: МПСІ; Воронеж: Изд-во НПО «МОДЕК», 2002.

    14. Рубінштейн С.Л. Основи загальної психології. М.: Педагогіка, 1989.

    15. Русина Ф.М., Никулин Л.Ф., Фаткін Л.В. Менеджмент и самоменеджмент. М.: ИНФРА-М, 1996.

    16. Симонов В.П. Педагогічний менеджмент. М.: Російське педагогічне агентство, 1997.

    17. Тюнніков Ю.С. Культурно-освітній простір особи: в пошуках проектних рішень// Проектування інноваційних процесів у соціокультурній та освітній сферах: Матеріали 3-й Междунар. науч. метод. конф., Сочі, 12-14 Червень 2000 У 2 ч. Ч. 1/Отв. ред. Ю.С. Тюнніков, Г.В. Яковенко. Сочі: РИО СГУТіКД, 2000.

    18. Фатхутдінов Р.А. Конкурентоспроможність: економіка, стратегія, управління. М.: ИНФРА-М, 2000.

    19. Шадріков В.Д. Діяльність та здібності. М.: Логос, 1994.

    Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.yspu.yar.ru

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !