ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Венчурний капітал у країнах Центральної та Східної Європи
         

     

    Менеджмент

    Венчурний капітал у країнах Центральної та Східної Європи

    Іван Дворжак, Ярослава Кочішова, Павло Прохазка

    Ризиковий капітал та інвестиції в науково - технічний розвиток, часто звані в сукупності венчурним капіталом, стають все більш важливим економічним інструментом у постсоціалістичних країнах Центральної та Східної Європи (ЦСЄ). Венчурний капітал використовується в основному для фінансування діяльності, що швидко розвиваються фірм і тому відіграє важливу роль у забезпечення конкурентоспроможності промисловості в цілому. Не випадково країни з розвиненим ринком венчурного фінансування (США, Японія, Німеччина, Великобританія, Нідерланди) виступають як найбільші експортери продукції високих технологій.

    Види венчурного фінансування

    Єдиного визначення венчурного капіталу поки не існує. Загалом, як його можна охарактеризувати як економічний інструмент, що використовується для фінансування введення в дію компанії, її розвитку, захоплення або викупу інвестором при реструктуризації власності. Інвестор надає фірмі потрібні кошти шляхом вкладення їх у статутний капітал і (або) виділення пов'язаного кредиту. За це він одержує обумовлену частку (не обов'язково у формі контрольного пакета) в статутному фонді компанії, яку він залишає за собою до тих пір, поки не продасть її і не отримає належну йому прибуток.

    Для ризикового капіталу на відміну від кредиту гарантії фірми не мають вирішального значення. Важливішого для нього наявність привабливого і реального підприємницького задуму, а також менеджменту, здатного втілити його в життя. Довгострокові вкладення здійснюються не тільки у формі грошей, а й шляхом надання конкретної допомоги дрібним і середнім фірмам, що сприяє перетворення їх у великі компанії.

    З - За підвищеного ризику венчурний капітал надається під більш високий відсоток за кредит, як правило, з розрахунку 25 - 35% річних (точна ставка встановлюється при деталізації інвестицій).

    Венчурні вкладення можна розділити на чотири групи: стартові, в період розвитку компанії, при реалізації певної операції, інші.

    Стартові інвестиції - найбільш ризикована форма вкладень. Іноді вони діляться на дві підгрупи - передстартової і власне стартове фінансування.

    передстартової фінансування стосується початкових етапів підприємницької діяльності. Часто воно здійснюється до безпосереднього освіти підприємства. Прикладом може служити фінансування робіт зі створення прототипу нового виробу і його патентної захисту, аналізу ринку збуту або надання послуг, правового забезпечення вигідних франчайзингових договорів та договорів купівлі -- продажу, а також з формування плану підприємницької діяльності, підбору менеджерів і освіти компанії аж до моменту, коли можна перейти до стартовому фінансування.

    Стартова фінансування - це інвестування з метою забезпечення початку виробничої діяльності компанії. Передбачається, що вже сконструйована продукція, підібраний колектив менеджерів, отримані результати дослідження ринку. Ризик в цьому випадку високий, і вкладення навряд чи окупляться раніше, ніж через 5 - 10 років.

    Фінансування розвитку, як правило, ділиться на фінансування його початкової і подальшої стадій.

    Фінансування початковій стадії розраховане на надання допомоги невеликим підприємствам, володіє значним потенціалом зростання. Як правило, вони не можуть забезпечити фінансування розвитку за рахунок кредиту у зв'язку з нездатністю гарантувати його повернення. З огляду на відносно високий ступінь передбачуваності результатів інвестування, ризик капіталовкладень в цьому випадку трохи менше, ніж при стартовому фінансуванні, але все ще значний. Часто таким чином фінансуються фірми, що існують менше трьох років і ще не отримують прибуток.

    Фінансування більш пізній стадії передбачає виділення коштів підприємствам з чинним виробництвом, що володіє великим потенціалом для розширення, наприклад за рахунок введення в дію нової виробничої лінії або створення торгової мережі на нових територіях. Ризик таких інвестицій набагато менше, ніж у попередніх випадках, а термін їх окупності значно коротше (приблизно 2 - 5 років). При цьому венчурний капітал є альтернативою класичному кредитування.

    Фінансування певної операції здійснюється як одноразовий акт. Як правило, засоби виділяються на дуже невеликий термін (наприклад, на два роки). Таким чином фінансується, наприклад, купівля підприємств для певного клієнта, здійснюється проміжне ( "мезанінное") фінансування, забезпечує діяльність компанії в період між іншими видами фінансування, а також надаються кошти (і це має першорядне значення) для придбання підприємства його управлінським персоналом.

    Існують різновиди венчурного капіталу, що не входять до жодної з перерахованих вище груп. До їх числа відносяться: рятувальне фінансування, що передбачає виділення коштів для реалізації заходів, що забезпечують відродження підприємства - потенційного банкрута; заміщає фінансування, призначене для заміни частини зовнішніх ресурсів фірми власним капіталом; фінансування операцій, пов'язаних з виходом компанії на ринок цінних паперів.

    Венчурне інвестування проводиться за допомогою спеціально створених фондів, якими керують управляючі компанії. Вони можуть бути незалежними або належати фінансовим інститутам, але виступати в якості незалежних.

    Світовий і європейський ринок венчурного капіталу

    Існують три основних ринку венчурного капіталу - США і Канада, Південно - Східна Азія, Європа. Зазвичай під європейським ринком розуміють ринок Західної Європи, однак все частіше привертають увагу інвесторів держави ЦСЄ. Перспективними вважаються також ринки Ізраїлю, Індії та Австралії. З приводу потенціалу Китаю думки експертів розходяться і його можливості є предметом дискусій. Інші регіони (Близький Схід, крім Ізраїлю, Південна Америка, Африка та ін) вважаються щодо непривабливими для венчурного капіталу.

    Точний облік венчурних вкладень у регіональному розрізі відсутній. За наявними відомостями, їх загальний річний обсяг в 1997 р. оцінювався в 20 - 25 млрд. дол, при цьому на ринок венчурного капіталу США припадало 12,7 млрд. дол, Європи - 10 млрд. екю (без обліку інвестицій в країни ЦСЄ).

    В останні роки зацікавленість інвесторів у вкладеннях у венчурні фонди посилюється, що видно з приводиться графіка, що відображає нарощування обсягу венчурного капіталу в окремих регіонах (за даними про намічені до відповідного період суми надходжень).

    Вкладення венчурного капіталу можна аналізувати з урахуванням стадії розвитку компаній -- об'єктів інвестування за галузевим принципом, а також в залежності від обсягу капіталовкладень.

    США і Канада традиційно орієнтуються на фінансування в першу чергу нових і дуже молодих інноваційних об'єктів. Серйозні зміни в їх інвестиційної політиці відбулися в 80 - ті роки, коли під впливом надлишкової грошової маси, що з'явилася у зв'язку з виходом на ринок венчурного капіталу потужних пенсійних фондів за досить незначної кількості якісних проектів, був здійснено ряд вкладень, що призвели згодом до великих втрат.

    В зв'язку з цим деякі інвестори перестали фінансувати початкові стадії розвитку фірм і перейшли до менш ризикованої фінансування більш пізніх етапів. Ряд фірм став фінансувати окремі угоди, інші розширили межі своєї інвестиційної стратегії і почали пошук вигідних проектів у нових областях діяльності (наприклад, у біотехнології). У 90-ті роки така політика привела до пожвавлення промисловості і різкого збільшення обсягу венчурного капіталу.

    В Західній Європі венчурний капітал використовується в основному на цілі розвитку. Однак, у міру розширення фінансування окремих угод, в більшості випадків приносить більш низький дохід, але пов'язаного зі значно меншим ризиком, венчурний капітал континентальної Європи в 90 - ті роки почав орієнтуватися на цю область інвестування. У ряді країн зростання підприємництва на базі венчурного капіталу багато в чому викликаний виник у 80 - І роки підвищеним інтересом управлінського персоналу до придбання підприємств, на яких він зайнятий. Така структура венчурного капіталу характерна сьогодні перш за все для Великої Британії та Франції. Винятком для Європи є Нідерланди, де венчурне фінансування набуло широкого поширення та організовано приблизно так, як у Північній Америці. У Німеччині структура венчурного капіталу представляє щось середнє між його структурою в Нідерландах і Франції. Країнні відмінності в напрямках використання венчурного капіталу ілюструє графік структури його вкладень у США, Нідерландах, Великобританії, Франції та Німеччини (рис. 3, за даними 1995 р.).

    В США переважають вкладення у високі технології. В останні роки фірми, засновані на базі інноваційних технологій, склали там близько 60% всіх компаній, куди був направлений венчурний капітал. Що стосується Західної Європи, то тут венчурні інвестиції розподіляються між галузями досить рівномірно, і процес фінансування програм розвитку охоплює широкий спектр компаній, не обмежуючись фірмами, які використовують високі технології.

    Динаміка вкладень венчурного капіталу на західноєвропейському ринку свідчить про довгострокової тенденції зростання, що в останні роки різко прискорився. У 1997 р. в порівнянні з попереднім роком венчурні інвестиції в цьому регіоні зросли на 42%.

    Потенціал ринків венчурного капіталу Центральної та Східної Європи

    Країни ЦСЄ поки що значно відстають від західноєвропейських держав за рівнем розвитку ринку венчурного капіталу. Ризикові інвестиції, які стали можливими після ліквідації "залізної завіси", робилися нерідко під взаємозв'язку з масовою приватизацією. На початкових етапах трансформації економіки тут були відсутні інститути, що володіють капіталом і ноу - хау, необхідними для реалізації венчурних вкладень стандартними для західних країн методами.

    Хоча першочергові інвестиції все ж таки були здійснені, це в основному було зроблено в традиційній кредитної формі, часто без належного попереднього аналізу. Багато проблем, з якими сьогодні доводиться стикатися банкам Чеської Республіки та інших країн з трансформованою економікою, виникли в результаті застосування неефективних фінансових інструментів для венчурних вкладень. Разом з тим більшість експертів сходиться на думці, що ринок венчурного капіталу в державах ЦСЄ володіє великими можливостями для подальшого зростання. Це в першу чергу викликано необхідністю створення розвиненої інформаційної та дистриб'юторської інфраструктури.

    В цілому проникнення іноземних інвесторів венчурного капіталу на ринок ЦСЄ викликано причинами як зовнішнього характеру (відходом інвесторів з проблемних регіонів, наприклад з Південно - Східної Азії, диверсифікацією портфеля інвестицій), так і причинами внутрішнього характеру, пов'язаними з привабливістю цього регіону для венчурного фінансування. В останньому випадку мова йде про наступні фактори:

    1. Перехід держав ЦСЄ до нового етапу економічних перетворень.

    Розпочався процес реструктуризації підприємств. Після в тій чи іншій мірі формально проведеної приватизації починають з'являтися справжні власники.

    Паралельно з цим розпадаються нежиттєздатні економічні конгломерати, виникають нові структури. Для розвитку і розширення масштабів новостворених компаній потрібні венчурні вкладення.

    2. Удосконалення юридичних норм і правил торгівлі.

    Поступово з різною інтенсивністю набирає сили процес вдосконалення ринку капіталу та правового забезпечення. Створюється враження, що найближчим часом можуть бути введені в дію необхідні правові норми і правила торгівлі, порівнянні з прийнятими в розвинених країнах.

    3. Поява нового покоління менеджерів.

    Після 1989 р. у країнах ЦСЄ виникли мільйони підприємців, більшість яких обмежили свою діяльність малими підприємствами локального характеру або з часом припинили свою діяльність. Проте значна частина представників даної групи все ж вижила. За останнє 10 - річчя ці люди навчилися діяти в умовах, що змінилися і утворили нову підприємницьку еліту, що стало позитивним фактором для залучення іноземних інвесторів.

    В протягом найближчих 20 років при стабільному політичному кліматі в країнах ЦСЄ ринок венчурного капіталу буде розвиватися прискореними темпами.

    В даний час немає можливості отримати зведені дані про інвестування венчурного капіталу в державах ЦСЄ. На основі відомостей, що з'явилися в друку, можна припустити, що в останній період обсяг таких вкладень у середньому за рік становить 160 - 200 млн. екю (за винятком країн, що колись що входили до складу СРСР). З огляду на ріст венчурних інвестицій в Західній Європі протягом останніх трьох років, слід очікувати, що широке поле діяльності для таких вкладень відкриється згодом і в країнах ЦСЄ.

    Про потенційні можливості розміщення венчурного капіталу в цьому регіоні можна побічно судити за наявними даними про територіальний розподіл венчурних вкладень США за межами американського континенту в 1997 р. Вони свідчать про те, що в країни Західної Європи було спрямовано 61,2% усіх інвестицій, а в країни Східної Європи - лише 0,9%, при цьому фактичні вкладення в ЦСЄ були значно нижче контрактних показників. Це говорить, з одного боку, про відсутність в регіоні достатньої кількості об'єктів, привабливих для іноземного інвестування, а з іншого - про великі потенційні можливості венчурного фінансування.

    Виходячи з вищевикладеного можна зробити висновок, що сфера венчурного фінансування в країнах ЦСЄ буде поступово збільшуватися. Розширення даній області діяльності нерозривно пов'язано із збільшенням експорту товарів. По завершенні початкових стадій розвитку, що реалізуються в межах внутрішнього ринку, підприємства, що виробляють сучасну і привабливу для покупців продукцію, все в більшій мірі будуть орієнтуватися на експорт. Це відкриває сприятливі перспективи і для зовнішньоторговельних фірм, які завдяки співпраці з фондами венчурного капіталу можуть отримати сукупний ефект, що приносить прибуток всім учасникам.

    Список літератури

    Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://innovbusiness.ru/

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !