Аксьонов І.А.

Іван Олександрович Аксьонов

Роки життя: 1884-1935

Поет, перекладач, спеціаліст з англійської літератури, мистецтвознавець/

Народився в Путивлі в дворянській сім'ї. Закінчив кадетський корпус у Києві, потім в 1905 р. Миколаївське військово-інженерне училище в Москві.

У 1906-1908 рр.. служив в інженерних військах у Києві. У 1908 р. після бунту саперного батальйону, який він підтримав, Аксьонов був судимий, місяць провів у в'язниці, а потім відправлений служити до Сибіру. Через два роки його перевели назад у Київ.

За час заслання Аксьонов встиг сформуватися як літератор, почав публікувати вірші і рецензії.

Вже в київський період Аксьонов зарекомендував себе не тільки як поет, але і як художній критик. У 1912 р., під час посмертної виставки М. Врубеля, у "Київському тижня" він опублікував статтю "Врубель, Врубель і без кінця Врубель ".

З початку 1910-х рр.. Аксьонов пропагує новітню живопис, виступаючи у пресі і з публічними доповідями на підтримку сучасних живописних течій.

Напередодні війни він побував у Парижі, де познайомився з Пікассо. Згодом Аксьонов написав про нього книгу "Пікассо й околиці" (М., Центрифуга, 1917).

Перебуваючи під час війни в діючій армії, Аксьонов не залишав літературної діяльності. У цей період ним були написані вірші, що увійшли до збірник "неповажні підстави" (М., Центрифуга, 1916), п'єса "Коринтяни" (1918), книга "Елізаветінци" (1918) з перекладами п'єс англійських драматургів XVII ст. Форда, Вебстера і Тернера. Він брав активну участь у діяльності "Центрифуги" (на кошти Аксенова в 1917 р. в цьому видавництві була випущена книга Б. Пастернака "Поверх бар'єрів ").

Улітку 1917 р. капітан Аксьонов, який служив в інженерних військах на румунському фронті, був обраний до Ради солдатських і офіцерських депутатів. Восени того ж року його заарештували румунські власті і чотири місяці він провів у в'язниці. На початку 1918 р. Аксьонов був обмінений на румунських генералів і повернувся до Москви, де потім був призначений головою комісії з боротьби з дезертирством.

У наступні два роки Аксьонов поєднує літературну діяльність з участю в боях за Червону Армію.

У 1920 р. він поселяється в Москві. Там у видавництві "Центрифуга" виходить його збірка віршів "Серенада". Аксьонов бере участь у різних публічних диспутах, на вечорницях, гдеa його соратниками, а іноді й опонентами, є В. Маяковський, О. Кручених, В. Каменський, В. Шершеневич, С. Єсенін.

З 1922 р. Аксьонов очолив Спілку поетів. Також у цей час він зайнявся театральною діяльністю - співпрацював з В. Мейєрхольдом, був ректором Державних вищих театральних майстерень (ГВИТМ), вів курс "Англійська театр" - став теоретиком нових конструктивістських тенденцій в театрі. У середині 1920-х рр.. Аксьонов примикав до конструктивістами, з якими порвав в 1929 р.

Продовжував Аксьонов працювати над дослідженнями англійського театру, написав збірник статей за Шекспіром (1930), переводячи п'єси англійських авторів.

Помер в Москві 3 вересня 1935

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://russia.rin.ru/