Ростопчина Є.П.

Євдокія Петрівна Ростопчина (1811-1858)

Російська письменниця, поетеса, графиня, один з найвідоміших російських поетес другій чверті XIX століття

Євдокія Петрівна народилася 23 грудня 1811 року в Москві в сім'ї Сушкова. У віці шести років залишилася без матері, яка померла після тяжкої хвороби. Батько ж, чиновник, багато роз'їжджає по службових справах, рідко з'являвся вдома. Дівчинка, разом з двома молодшими братами, до самого заміжжя прожила в сім'ї діда і бабки з материнської сторони. Вихована гувернерами Сушкова, володіючи неабиякими здібностями, рано кохалася до читання і швидко оволоділа кількома іноземними мовами, в тому числі, французькою, німецькою, англійською та італійською.

Заняття літературою були традиційними в сім'ї Сушкова: баба поетеси, уроджена М. В. Храповицький, перевела "Втрачений рай" Мільтона; дядько, Микола Васильович Сушков, був досить відомим літератором; батько, Петро Васильович, писав на дозвіллі непогані вірші. Саме тому захоплення поезією почалося у Євдокії Сушкова ще в дитинстві і, хоча їй вдавалося довго зберігати це захоплення в таємниці, перша публікація її віршів - в альманасі "Північні квіти на 1831" за підписом Д. .... а ... - Сталася коли дівчині не виповнилося й вісімнадцяти років.

У 1833 році Сушкова вийшла заміж за графа А. Ф. Ростопчина, сина московського градоначальника часів Вітчизняної війни. Чоловік поетеси виявився людиною дуже недалеким, чиї інтереси обмежувалися гульні, картами і кіньми, і Ростопчина, почуваючи себе дуже нещасливою в сімейному житті, повністю віддалася світського життя, влаштовуючи гучні розваги, відвідуючи та влаштовуючи бали.

начитана, дотепна, цікава співрозмовниця, вона майже відразу завела у себе літературний салон, де збирався весь цвіт петербурзьких літераторів. Частими гостями її салону стають Пушкін, Жуковський, Вяземський, Плетньов, В. Ф. Одоєвський, Соллогуб, Гоголь, Григорович, Дружинін, Мятлев і багато інших. Тут читаються нові твори, обговорюються літературні події, влаштовуються музичні вечори за участю Глінки, Ліста, Віардо, Рубіні, Тамбурин. Ростопчина дуже близько сходиться з багатьма письменниками: Одоєвський і, згодом, Лермонтов вели з нею активну особисту переписку; той ж Одоєвський присвятив їй свою "косморами"; Пушкін, в останні роки життя дуже здружилися з Ростопчина, прихильно відгукувався про її стихія.

До середини 1940-х рр.. Ростопчина стає добре відома як поетеса. У своїх віршах вона висловлює співчуття декабристського руху 1820-х рр.., відкрито виступає проти влади імператора - опубліковане в 1846 році вірш "насильно шлюб", в якому поетеса алегорично зобразила пригнічення Польщі царським урядом, накликали на неї гнів імператора Миколи I. (Ростопчина з сім'єю була вилучена зі столиці і аж до смерті Миколи I в 1855 році прожила в Москві, виїжджаючи лише свого підмосковне маєток Воронове).

Вірші Ростопчина все частіше з'являються в провідних журналах і альманахах, і добре приймаються читаючої публікою. Незабаром, у 1841 році в Петербурзі вийшла перша збірка її віршів, що включив в себе вірші 1829-1839 років. Позитивні, а часом і захоплені відгуки з'явилися в багатьох журналах. Тільки у ворожому романтизму письменницькому таборі реакція на поезію Ростопчина була різко негативною - Бєлінський, визнаючи, що "муза графині Ростопчина не чужа поетичних натхнень, що дихають не одним розумом, але і глибоким почуттям ", в той же час звинувачував поетесу в поверхневому сприйнятті життя, тематичної вузькості, "Салон".

Двома роками раніше Ростопчина, пробуючи свої сили в прозі, випустила під псевдонімом "Ясновидиця" книгу "Нариси великого світу", включала в себе повести "Чини і гроші" та "Поєдинок". У повісті "Поєдинок", що має фантастичний сюжет, позначився інтерес письменниці до елемента таємничого в оповіданні. Обидві повісті - і "Поєдинок", і "Чини і гроші" - присвячені суто жіночим проблем, права жінки любити, не приховуючи свого почуття. На жаль, цей збірка поетеси був не лише проігноровано критикою, але й незамечен читаючої публікою.

Проживаючи на засланні в Москві Ростопчина зближується з слов'янофілами, стає активною співробітницею головного слов'янофільського журналу того періоду - "Москвитянин". На що влаштовуються нею у своєму особняку з 1840 по 1858 рік вечорах, бувають редактор "Москвитянин" M. П. Погодін, Л. Н. Островський, Є. М. Едельсон, А. С. Хомяков, Н. Ф. Павлов та ін

У 1840-1850-і роки Ростопчина створює безліч віршів і поем, таких як "Черниця" (1842), "Версальський ночі в 1847 році" (1847), а також і кілька великих романів: "Щаслива жінка" (1851-1852), "Палаццо Форлі" (1854), "У пристані" (1857) і цілий ряд інших. Але сплеску інтересу до творів Ростопчина не відбулося - Якраз навпаки, інтерес до її творчості став падати не тільки в середовищі критиків, а й у звичайних читачів.

Ростопчина, як природженою аристократці, було неприємно зростаюче вплив різночинців в літературі середини XIX століття. Особливо це поглиблювалося тим, що багато хто з них часто зачіпають її у своїх рецензіях. У 1851 році Ростопчина публікує в "Москвитянин" свій лист до Ф. М. Глінці, в який говорить про "істинної релігійності", і намагається застерегти молодь від "згубного читання жалюгідних і шкідливих сучасних теорій". Критики-різночинці, Чернишевський і Добролюбов, після публікації цього листа, негайно вибухнули злими рецензіями на твори поетеси. Глибоко уражена Ростопчина спробувала відповісти їм у віршах "Моїм критикам "(1856) і" Простий огляд "(1857), але це вийшло в неї не дуже вдало.

У великих творах останніх років, що вийшли вже посмертно: "Повернення Чацького до Москви, або Зустріч знайомих осіб після двадцятип'ятирічної розлуки. Продовження комедії Грибоєдова "Лихо з розуму "(1856) і" Дім божевільних в Москві в 1858 р. ", вона спробувала зайняти якусь серединну позицію між слов'янофілами, в ідеях яких на той час вже розчарувалася, і західниками. Але виявилася не там і не тут, кинута всіма, Ростопчина до кінця життя виявилася в атмосфері байдужості або навіть відкритої ворожнечі з обох сторін.

Останні два роки життя Ростопчина часто і сильно боліла. Померла вона 3 Грудень 1858.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://russia.rin.ru/