Теодор Ерсар де Вільмарке

1815-1895

Вільмарке, віконт Теодор Ерсар де (бретонський варіант імені Teodor a gKervarker) 1815-1895. Літератор, збирач бретонського фольклору. Народився в Корнуайе (в місті Кемпер) в аристократичної, але небагатій родині. В юності дружив з Шатобріаном. Навчався в чартистський школі в Парижі. У 1858 році був обраний під Французьку Академію.Іздал ряд книг, присвячених бретонський (і взагалі кельтської) літературі і культурі: Barzaz-Breiz (Народні пісні Бретані) 1938, 3-е видання, доповнене 33 піснями та нотами, 1845; Нарис історії бретонського мови 1845; Бретонська барди 1850; Романи круглого столу і казки давніх бретонців 1853; Кельтська легенда в Ірландії, Уельсі і Бретані 1864 та ін Найбільшою популярністю серед сучасників автора користувався збірник Barzaz-Breiz. Вільмарке включив до збірки три розділи: "Міфологічні, героїчні, історічесскіе пісні та балади "," Святкові і любовні пісні "і, нарешті," Релігійні пісні та легенди ".

Пісні публікувалися на бретонський мовою паралельно з французьким перекладом, так що основну читацьку аудиторію складали освічені французи. Втім, Barzaz-Breiz був дуже скоро переведено на багато європейських мов. Прочитавши збірник, письменниця Жорж Санд писала, що "кожен, хто тримає в руці перо, повинен, зустрівши бретонці, знімати перед ним капелюха ". У передмові до збірки Вільмарке писав, що інтерес до бретонський народної поезії він успадкував від матері, яка допомагала бідним, часто давала їм притулок у своєму будинку, лікувала їх, а ті в якості плати за гостинність співали для неї і для всієї родини пісні на бретонський мовою.

Збірка Вільмарке збудив інтерес до фольклору Бретані. Багато знавців бретонського мови відправилися збирати пісні і казки по селах Нижній Бретані і були дуже здивовані, що їм не вдавалося почути нічого схожого на багато пісень з збірки Barzaz-Breiz. Багато ж пісні, судячи з усього, піддалися грунтовної переробки під пером Вільмарке. Так у другій половині 19 століття виникли сумніви щодо автентичності збірки. Опонентами Вільмарке були, в Зокрема, такі відомі фольклористи та вчені, як ф.-м. Люзель і Арбуа де Жубанвіль. Проте сам укладач (або автор) збірки не підтверджував і не спростовував обвинувачень своїх супротивників ні в пресі, ні на конгресах кельтологов, організованих спеціально для з'ясування достовірності Barzaz-Breiz: Вільмарке просто надсилав листи з вибаченнями, що не зможе бути присутнім на вченій зборах.

Полеміка з приводу достовірності Barzaz-Breiz тривала протягом усієї другої половини 19 століття і не припинялася до останньої чверті 20 століття. Затвердження дійсності або недійсності збірки Вільмарке перетворилося на своєрідний знак політичної позиції дослідника пробретонской або антібретонской. Тільки в 1964 році відомий бретонський вчений Д. Лоран отримав від правнука Вільмарке найцінніші документи - зошити, у які укладач Barzaz-Breiz записував дійсно почуті їм пісні. До 1964 року ці зошити зберігалися в архівах нащадків Вільмарке. Результатом роботи над отриманими документами стала видана в 1989 році в Дуарненезе книга Laurent D. Aux sources du Barzaz-Breiz. Memoires d `un peuple. Douarnenez, 1989. У цій книзі Д. Лоран опублікував зміст зошитів Вільмарке і довів, що, за винятком однієї або двох пісень, всі пісні, опубліковані в Barzaz-Breiz, справжні, хоча багато хто з них і були перероблені упорядником, а орфографія, і найчастіше, граматика приведені у відповідність з нормами, введеними Ле Гонідеком в першу чверті 19 століття. Таким чином, книга Д. Лорана поклала кінець тривав протягом майже півтора століття спору, а книга Вільмарке залишається і до цього день одним з прекрасних зразків Бретонська література. З деякими піснями збірки можна ознайомитися на російській мові з видання Бретонська народні балади. Барзаз Брейз. СПб, 1995 (укладачі Е. Баевская і М. ВАТЧЕНКО).

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://bretagne.celtic.ru