Критерії вибору ефективних рішень

Олег Михайлович Рой, доктор соціологічних наук, професор, завідувач кафедрою регіональної економіки і управління територіями Омського державного університету, керівник Центру регіональних і стратегічних досліджень.

Рішенням слід називати визначення варіанту подолання проблемної ситуації. Співпадіння властивістю ефективного вирішення слід вважати обов'язкову наявність альтернатив, які забезпечують доцільність та усвідомленість їх вільного вибору.

Формальним підставою прийняття ефективних рішень є використання алгоритму, узагальнює досвід у прийнятті управлінських рішень значною кількістю успішних підприємств.

В основі взятого для розгляду алгоритму лежить процедура, розроблена американськими дослідниками Л. Планкетт і Г. Хейлі, перегукується з алгоритмами інших авторів і включає в себе виконання наступних пунктів.

1. Визначення цілі та напрямки у вирішенні проблемної ситуації

Визначення цілі, напрямки у вирішенні проблемної ситуації повинна проводитися в тому ж порядку, що і реалізація стратегічної мети. При реалізації дрібних проектів мета у вирішенні проблемної ситуації і стратегічна мета, як правило, збігаються.

2. Встановлення критеріїв рішення

При встановлення критеріїв рішення мають бути вироблені такі контрольні показники, що максимально повно охоплювали б найкращі умови реалізації поставленої мети.

До Наприклад, при виборі місця для розміщення громадської приймальні повинні бути враховано такі умови, які приймають значення критеріїв: мінімальна площа приміщення, максимальні витрати (розміри орендної плати), місцезнаходження (включаючи під'їзні шляхи, стоянку для автомобілів і т. д.).

3. Поділ критеріїв (обмеження/бажані характеристики)

Виділяються бажані характеристики та обмеження, критерії прийняття рішення з точки зору ставлення до них суб'єкта управління.

Встановлення цифрових значень мінімальної площі, максимальних витрат, характеру місцевості якраз і виступають обмеженнями, що визначають практичний діапазон вибору в ухваленні рішення, пов'язаного з проблемою вибору місця для оренди приміщення.

бальні значення бажаних характеристик, прийняті з метою ефективного прийняття рішення, можуть бути розподілені між різними критеріями: близькістю до постачальникам продукції, легкістю під'їзду клієнтів, розташуванням у великій промисловій зоні з інтенсивним рухом, мінімальними витратами на будівництво і завіз устаткування і пр.

4. Вироблення альтернатив

Альтернативи є ключовим компонентом ефективного вирішення. Ефективність рішення під чому визначається тим, з якої кількості альтернативних варіантів вибрано даний варіант рішення.

Відсутність альтернативних варіантів свідчить або про недостатню інформованість особи, що приймає рішення, або про дефіцит часу, відведеного на ретельну перевірку емпіричної бази для цього рішення. А це підвищує ступінь ймовірності хибності в ухваленні рішення, ускладнює вибір оптимального варіанти.

При виробленні альтернатив необхідне дотримання наступних вимог:

альтернативи повинні взаємно виключати один одного;

альтернативи мають передбачати максимальні відмінності по виділеним критеріям;

альтернативи повинні бути однаково ймовірні.

5. Порівняння альтернатив

Для того, щоб здійснити успішний вибір альтернативи необхідно, щоб усі можливі варіанти рішень були розділені по одній підставі і були сумісні одна з одною. Альтернативні варіанти управлінських рішень повинні приводиться в порівнянний вид з кількох факторів: часу, якості об'єкта, масштабом (об'єму) виробництва об'єкта, очікування матеріальної вигоди, відповідності профілю діяльності організації, залучення додаткової інформації, а також фактору ризику і невизначеності.

При це порівнянність альтернативних варіантів управлінського рішення повинна відповідати ряду правил:

кількість альтернативних варіантів має бути не менше трьох;

в якості базового варіанту рішення має прийматися останній за часом варіант. Інші варіанти наводяться до базового за допомогою коригувальних коефіцієнтів;

формування альтернативних варіантів має відображати весь можливий спектр можливостей.

Після цього виробляються і порівнюються альтернативи в прийнятті рішення. За підставу порівняння береться питання про те, яка альтернатива найкраще відповідає даним критерієм. З урахуванням цієї обставини кожній альтернативі присуджується свій бал, в значення якого входить характер можливих наслідків прийнятого рішення. Оцінка кожної альтернативи може бути здійснена щодо кожного з критеріїв за порядкової (рангової шкалою) (табл. 1).

Таблиця 1. Оцінка розподілу критерію по альтернатив у прийнятті рішення (варіант)        

Критерії         

Альтернативи                      

1         

2         

3             

А         

1         

3         

2             

Б         

2         

3         

1             

В         

2         

1         

3             

Разом         

5         

7         

6     

Таким чином, встановлюються пріоритети у виборі альтернатив, а разом з ними і обгрунтованість у прийнятті оптимального рішення.

Згідно даними таблиці, найкращим варіантом з точки зору виділених критеріїв є альтернатива 2.

Але наскільки доцільний цей вибір? Адже крім очікуваних за його результатами сприятливих наслідків досить істотним є фактор ризику, що робить часом ці очікування неспроможними.

Ефективність вибору становлять не тільки оцінка альтернативи за основними критеріями, а й допустима ступінь ризику.

6. Оцінка ризику

Ризик - Це ситуативна характеристика діяльності соціальних суб'єктів, що полягає в невизначеності її результату і настанні несприятливих наслідків.

Розгляд сутності ризику можливо як у статичному, так і в динамічному сенсі.

В статичному сенсі сутність ризику полягає в способі її вираження, диференційованої залежно від сфери його заломлення. Відповідно до цього розумінням ризик підрозділяється на різні види: економічний, соціальний, політичний, екологічний, фінансовий і пр.

Оцінка ризику - це оцінка результату певної події з точки зору несприятливих наслідків цієї події для його основних учасників. Як учасники оцінки ризику виступають: страхувальник, страховик і експерт.

Основними параметрами ризику є:

розмір можливого збитку, що настає в результаті настання страхової події;

показник ймовірності настання страхового випадку;

показник можливих витрат, пов'язаних з ліквідацією наслідків страхового випадку та відновлення колишнього положення;

вартість упущеної вигоди. У цьому випадку ризик характеризується суб'єктивною оцінкою вірогідною, очікуваної величини максимального доходу у разі використання відхиленою альтернативи;

ступінь несприятливих наслідків від настання страхової події для кожного з його учасників.

З точки зору характеру прояву ризику виділяють систематичний і випадковий ризики.

Систематичний ризик викликається постійно існуючою можливістю настання, пов'язаної, до Наприклад, з професійною діяльністю учасників діяльності, наявністю стійкої групи факторів, що сприяють прояву цієї події. Адже ймовірність отримання травми ноги у футболіста набагато вище за цю ж небезпеки у піаніста.

Випадковий ризик викликається унікальним збігом обставин, викликаних настанням події, імовірність якого значно менше, ніж у випадку систематичного. Однак наслідки, викликані випадковими подіями, для страхувальника можуть виявитися набагато небезпечнішими, ніж, якщо страхові події очікуються.

З точки зору технології, розрізняють якісну і кількісну оцінки ризику.

Якісний характер оцінки ризику полягає у визначенні переліку чинників, що викликають прояв страхової події. Кожний з факторів детально аналізується, описується й оцінюється з точки зору його стійкості і ступеня впливу. Результатом якісної оцінки ризику може бути ранжування факторів ризику по різних підставах їх диференціації, представлення механізму прояву страхової події і пр.

В кількісному плані виділяються наступні способи розрахунку ризику.

R = Y * Р, де Y - можливі збитки, а Р - ймовірність цієї події.

R = Y + С, де Y - можливі збитки, а С - витрати на нейтралізацію можливого збитку.

R = Р * V, де Р - ймовірність страхової події, а V - серйозність наслідків для цієї організації.

Отримані за результатами кожного способу кількісні показники відображають експертну оцінку характерного для кожного досліджуваного події несприятливого результату, облік якого дозволить виробити заходи по нейтралізації тенденцій, здатних викликати передбачуваний результат.

Твір цих показників дозволить порівнювати альтернативи з точки зору закладається на їх реалізацію ризику та обирати оптимальний варіант вибору альтернативи.

7. Вибір альтернативи

Головним питанням в проведенні процедури вибору альтернативи є критерій такого вибору, відповідно до якого задаються пріоритети в прийнятті управлінських рішень.

До характерним для оптимального вибору альтернативного рішення критеріями можна віднести надійність, технологічність, оперативність, екологічність, економічність, продуктивність, якість, корисність і пр.

При виборі кращої альтернативи слід дотримуватися таких правил:

в плані реалізації обирається та альтернатива, яка має в своєму розпорядженні максимальним кількістю експертних балів за виділеним критеріям;

обирається та альтернатива, яка має оптимальний баланс між прибутковістю і ризиком;

в плані реалізації рішення обирається та альтернатива, яка передбачає максимально повну згоду експертів з виділеним критеріям.

Серед найбільш відомих методів, що дозволяють здійснювати ефективний вибір альтернатив у прийнятті рішень, слід виділити:

метод «Пакунки», за якого розраховуються значення єдиного комплексного критерію для кожного альтернативного варіанту рішення;

принцип Парето, при якому зіставляються оцінки альтернативних варіантів рішень з декількома критеріями і відкидаються «домініруемие» рішення;

лексикографічний вибір, при якому вибір здійснюється спочатку з найбільш важливих критеріїв, а потім з менш важливих;

правило Максиміна, що використовується при ігровому підході і реалізує стратегію гарантованого результату, коли вибирається варіант, який дає максимальний ефект при найменш сприятливих діях противника.

8. Аналіз плану реалізації рішення

Головне призначення аналізу плану полягає в тому, щоб уявляти собі критичні етапи в реалізації прийнятого рішення.

Якщо оптимальне рішення буде прийнято, але не передбачено механізму його реалізації та не враховані можливі фактори, що перешкоджають цій реалізації, то результати прийняття такого рішення будуть негативні.

В зміст аналізу плану слід включити такі розділи:

короткий виклад плану;

перерахування і розгляд етапів плану з виявленням критичних моментів;

виявлення потенційних проблем і можливостей;

визначення найбільш ймовірних причин основних потенційних проблем і можливостей;

вироблення попереджувальних або сприяють заходів;

вироблення підстраховуються заходів;

розробка умов для введення в дію підстраховуються заходів.

Таким чином, завершується процедура прийняття рішення, змодельована на основі узагальнення досвіду у прийнятті ефективного рішення.

При визначенні критеріїв прийняття ефективних рішень необхідно враховувати не тільки алгоритм, який узагальнює відповідний досвід, а й способи практичного втілення прийнятих рішень у життя.

Успішність рішення може бути оцінена з трьох сторін, які відповідають стадіям процесу прийняття рішення: розробки, прийняття та реалізації.

В процесі розробки рішення головна увага приділяється оцінці проблемної ситуації, стосовно якої проводиться вибір оптимального рішення. Ключовим критерієм ефективності вирішення на цій стадії є повнота в описі проблемної ситуації, адекватність засобів її вираження, що передують вибір найкращого варіанту впливу на проблему.

Наступ стадії безпосереднього ухвалення рішення передбачає організацію обліку всіх можливих варіантів в ухваленні рішення, прогнозування очікуваних вигод і ризиків у разі того чи іншого вибору.

На стадії реалізації рішення ефективність досягається залученням організаційних і технологічних ресурсів, можливістю виконання рішень, кваліфікацією персоналу, відповідального за це виконання, а також наявністю умов, здатних вплинути на результат.

В ході розробки рішень самим важливим є формулювання критеріїв, оцінка їх значущості по відношенню один до одного, що дозволяє адекватно оцінити кожну з альтернатив вирішення проблемної ситуації.

Хорошим методологічним засобом проведення такої оцінки може послужити матрична модель, диференціюються критерії з точки зору їх ролі в підготовці вибору оптимальної альтернативи (табл. 2).

Таблиця 2. Модель оцінки критеріїв альтернативних проектів        

Критерії         

Вага         

Оцінка         

Разом             

Вкрай низька         

Низька         

Середня         

Висока         

Дуже висока             

1         

2         

3         

4         

5             

1. Відповідність виробничої діяльності підприємства         

0,2                           

+                           

0,6             

2. Технічні характеристики         

0,3                  

+                                    

0,6             

3. Патентний захист         

0,1                           

+                           

0,3             

4. Економічна віддача         

0,25                  

+                                    

0,5             

5. Енерговитрати         

0,15                                    

+                  

0,6             

Разом         

1                                                           

Вибір оптимального рішення здійснюється шляхом зіставлення значимості кожного критерію та оцінки його прояви в тій чи іншій альтернативі.

Згідно даними таблиці виходить, що з п'яти виділених критеріїв 1, 2 і 5, незважаючи на різницю їх вагових характеристик, виявляють рівну цінність в оцінці альтернативи, що з необхідністю повинно враховуватися при її виборі.

Основними вимог, що пред'являються до оцінки ефективних рішень, є:

рішення повинно бути обгрунтованим. Будучи обраним з переліку можливих альтернатив, воно повинне враховувати вплив всіх покладених в основу її вибору критеріїв;

рішення має бути реальним, тобто здатним бути реалізованим. Реалізм рішень може забезпечуватися послідовним розкладанням складних рішень на прості;

рішення повинно бути своєчасним, тобто прийматися в той момент, коли його виконання особливо доцільно;

рішення повинно бути гнучким. Гнучкий характер рішень надається здатністю змінювати алгоритм його прийняття при зміні внутрішніх і зовнішніх умов;

рішення має приносити максимальну вигоду, яку може становити або одержувана за його результатами прибуток, або скорочення часу на проведення в її рамках робіт, або виконання прийнятих норм і стандартів.

Б. Литвак в описі оціночної системи представляє наступні складові:

перелік критеріїв, що характеризують об'єкт прийняття управлінського рішення;

оцінку порівняльної важливості критеріїв;

шкали для оцінкипроектів за критеріями;

формування принципу вибору.

Для створення механізму оцінки ефективних програм доцільно використовувати оціночну систему, що була покликана закласти в процедуру оцінки об'єктивні і принципово порівнянні один з одним варіанти вирішення проблеми.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.elitarium.ru/