Основні підходи до оцінки вартості бізнесу та
перспективи їх застосування до розв'язання задач управління інноваційними
підприємствами h2>
Куркотова Н.Ю., асистент кафедри «Підприємництво
і зовнішньоекономічна діяльність »МГТУ ім. Н.Е. Баумана p>
Розвиток
вітчизняного сектора високих технологій є одним із пріоритетних
напрямів державної політики РФ. У цьому напрямку першорядної
актуальним завданням є створення нових форм управління наукомісткими
організаціями і об'єднаннями, що відповідають умовам ринкової економіки та
забезпечують перехід російської економіки на інноваційний шлях розвитку. p>
В
умовах ринку для інтегральної оцінки ефективності фінансово-господарської
діяльності будь-якого підприємства використовується показник вартості бізнесу.
Методологія управління вартістю бізнесу є універсальною і дозволяє
сформувати єдиний підхід до прийняття управлінських рішень на всіх рівнях,
з широкого кола питань реорганізації та реструктуризації вітчизняних
високотехнологічних підприємств. p>
Таким
чином, цільовий завданням будь-якого підприємства повинна стати максимізація вартості
для власників (акціонерів), тобто економічних вигод, які вони одержують
від вкладення капіталу в дане підприємство. Як показують дослідження
вітчизняних і зарубіжних авторів [1,2,3], в країнах, економіка яких не
орієнтована на максимальне підвищення вартості для власників, інвестори
отримують меншу віддачу від вкладеного капіталу, ніж у країнах, що мають таку
орієнтацію. Подальша глобалізація ринку капіталу означає, що першими будуть
випробовувати відтік інвестицій і відставати у всесвітній конкуренції. Таким
чином, у міру посилення мобільності капіталу система управління підприємством,
орієнтована на підвищення ринкової вартості бізнесу, набуває все
більшу вагу і значення. p>
З
об'єктивною складністю і різноманітністю завдань управління вартістю бізнесу
стикається природна необхідність спрощення та стандартизації процедур
оцінки, розробки ясної та чіткої системи термінів і визначень, а також
формування єдиної методології оцінки. В даний час над вирішенням питань
в цій галузі працюють міжнародні та національні професійні
організації оцінювачів. p>
Міжнародний
комітет зі стандартів оцінки (МКСО) здійснює розробку стандартів оцінки
на міжнародному рівні, на основі яких національні організації в різних
країнах розробляють свої власні стандарти. p>
Міжнародні
стандарти оцінки (МСО) складаються з власне стандартів, методичних
настанов щодо їх застосування для цілей фінансової звітності та кредитування, а
також методичних рекомендацій з оцінки в різних предметних областях.
Відмінною особливістю останньої редакції МСО-2003 є комплексність
оцінки та її відповідність цілям фінансової звітності. Особливістю стандартів
МСО-2003 є їх тісний взаємозв'язок з міжнародними стандартами фінансової
звітності (МСФЗ), що забезпечує гармонізацію оціночної діяльності з
бухгалтерським обліком і формує основу для зближення та взаємопроникнення
двох систем - системи оцінки та системи звітності. p>
Європейська
група асоціацій оцінювачів (ЕГАО) здійснює розробку власних
стандартів на базі МСО. Російське товариство оцінювачів (РОО) являє
інтереси Російської Федерації в Міжнародному комітеті з стандартів оцінки. У
2001 цією організацією за завданням Мінмайна Росії був підготовлений
проект Методичних рекомендацій з оцінки на основі європейських стандартів
ЕСО. До складу цього документа включено методичне керівництво № 1 «Оцінка
вартості бізнесу (підприємства) »(МР-1) та методичні рекомендації з оцінки
вартості нематеріальних активів та інтелектуальної власності (МР-2). p>
На
малюнку 1 представлені основні підходи до оцінки вартості бізнесу та
регламентують їх нормативні правові акти. Відповідно до міжнародних
стандартами, для оцінки ринкової вартості діючого підприємства використовують
два підходи - ринковий (порівняльний) і прибутковий. p>
Ринковий
(порівняльний) підхід заснований на принципі ефективно функціонуючого
фондового ринку, на якому інвестори продають і купують пакети акцій
підприємств, приймаючи при цьому незалежні індивідуальні рішення. Тоді оцінка
ринком вартості діючого підприємства виражається його ринкової
капіталізацією - сумарною ринковою вартістю всіх акцій підприємства: p>
, p>
(1) p>
де p>
p>
-котирування звичайної акції підприємства; p>
p>
p>
- кількість звичайних акцій підприємства, що звертаються
на фондовому ринку. p>
В
зв'язку з тим, що ринковий підхід являє собою оцінку вартості
діючого підприємства з позицій аутсайдера, що не має доступ до внутрішньої
інформацією компанії, показник ринкової капіталізації також називається «зовнішньої»
вартістю бізнесу. p>
p>
Малюнок
1 - Методи і моделі оцінки вартості бізнесу p>
Прибутковий
підхід є теоретично більш обгрунтованим варіантом визначення ринкової
вартості діючого підприємства. Згідно з прибутковим підходом,
вартість діючого підприємства представляє собою грошові потоки від його
діяльності, дисконтовані на цей момент часу: p>
, p>
(2) p>
де p>
p>
- вільний грошовий потік для власників (акціонерів)
на інтервалі t; p>
p>
r p>
- норма дисконту; p>
p>
T p>
- тривалість прогнозного періоду. p>
Таким
чином, для оцінки вартості на основі дохідного підходу необхідна докладна
інформація про стан і перспективи розвитку підприємства, тому
розрахований таким чином показник являє собою «внутрішню» вартість
бізнесу з позицій інсайдера. p>
Поряд
з показниками (1) і (2) в оціночної та управлінській практиці також
використовуються показники, відмінні від ринкової вартості діючого
підприємства - балансова та ліквідаційна вартість. p>
Балансова
вартість визначається виходячи з розрахунку величини чистих активів підприємства
бухгалтерського балансу відповідно до чинних нормативно-правовими
актами [4]: p>
, p>
(3) p>
де p>
p>
- сума активів, прийнятих до розрахунку; p>
p>
p>
- сума зобов'язань (позиковий капітал), що приймаються до
розрахунком. p>
Балансова
вартість, представлена у фінансовій звітності, як правило, не
відповідає дійсній ринковій вартості чистих активів підприємства. Тим
не менш, показники фінансової звітності є єдиним джерелом
достовірної, надійної та суттєвої інформації про фінансовий стан і
фінансові результати діяльності підприємства і служать відправною точкою для
прийняття управлінських рішень. Це обумовлює необхідність пріоритетного
використання даних показників при побудові моделей управління вартістю бізнесу. p>
Ліквідаційна
вартість визначається аналогічно, але при цьому чисті активи оцінюються не за
балансу, а виходячи з цін, за якими розпродується майно підприємства при його
ліквідації. Це - сума, яку може отримати власник від продажу активів
підприємства на ринку після розрахунків за всіма зобов'язаннями: p>
, p>
(4) p>
де p>
p>
- ринкова вартість чистих активів (визначення див
нижче); p>
p>
p>
- витрати на ліквідацію; p>
p>
p>
- знижка на терміновість. p>
Слід
відзначити, що в силу діючих правил бухгалтерського обліку, нематеріальні
активи підприємства, у тому числі інновації, наукові розробки, знання і досвід
співробітників, відображаються в балансовій вартості лише частково, а при ліквідації
не враховуються взагалі. p>
Таким
чином, єдиним показником, що враховує інноваційну активність
наукоємного промислового підприємства та його інвестиційну привабливість,
є ринкова вартість бізнесу - інтегральний показник ефективності
фінансово-господарської діяльності діючого підприємства. p>
В
умовах ринку життєздатність діючого підприємства визначається припливом
фінансових ресурсів: інвестицій власників (акціонерів) і позик кредиторів.
За інвестиції підприємство повинно вести безперервну боротьбу, здійснюючи
інновації і таким чином забезпечуючи своїм акціонерам більш високу прибутковість
капіталовкладень у порівнянні з конкурентами в галузі. p>
В
ринкової економіки система бізнесу є життєздатною в тому випадку, якщо
дотримується баланс інтересів всіх учасників ринкових відносин - акціонерів,
кредиторів, працівників, менеджерів, постачальників, представників влади. p>
На
малюнку 2 представлена принципова схема організаційно-економічної
системи бізнесу. На цій схемі основні учасники бізнесу розрізняються за
наступним двома ознаками: по ресурсах, що передаються в економічний оборот (на
схемі позначаються іменованих стрілками) і з економічних вигод,
вилученими за рахунок цього з бізнесу (на схемі позначаються стрілками 1-6). p>
В
умовах ринку кожен з учасників орієнтується на свої індивідуальні
фінансово-економічні інтереси: працівники - на заробітну плату, кредитори --
на відсотки за позиками, держава - на податки і т.д. Досягнення інтересів
регламентується системою відносин між учасниками. p>
Ця
система закріплена у фінансовій звітності у вигляді балансу майна і капіталу
(форма № 1 «Бухгалтерський баланс») і послідовності розподілу
фінансових результатів (форма № 2 «Звіт про фінансові результати»). p>
Орієнтація
на збільшення вартості для власника як критерій управління сучасним
промисловим підприємством не суперечить довгостроковим інтересам всіх інших
учасників бізнесу. Більш того, власники - це єдині учасники
бізнесу, які, дбаючи про максимальне підвищення свого добробуту,
одночасно сприяють підвищенню добробуту всіх інших. Це обумовлено
тим, що власник підприємства є залишковим власником і отримує
економічні вигоди у вигляді дивідендів тільки після здійснення розрахунків з
іншими учасниками бізнесу - постачальниками, персоналом, державою і
кредиторам, у відповідності з послідовністю формування фінансових
результатів, закріпленої у формі № 2. p>
p>
Малюнок
2 - Принципова схема системи економічних інтересів учасників бізнесу p>
Акціонер
(власник бізнесу) є єдиним учасником, який свідомо
йде на ризики, розраховуючи при цьому на отримання надприбутків. Всі інші
учасники бізнесу в принципі не схильні до ризику, так як вони отримують
гарантовані економічні вигоди. Це означає, що в умовах нормально
функціонуючої економіки збільшення ринкової вартості для акціонерів
забезпечує підвищення добробуту решти учасників. p>
Таким
чином, підвищення ринкової вартості бізнесу стає методологічної
основою управління сучасним підприємством і критерій економічної
ефективності інноваційної діяльності. p>
Використання
цього критерію в управлінській практиці означає проведення факторного
аналізу узагальнюючого показника ринкової вартості бізнесу та виявлення ключових
показників, що роблять на нього вплив. Для цих цілей використовуються методи
економіко-математичного моделювання. p>
Ринкова
вартість власного капіталу діючого підприємства визначається
вартістю чистих активів у поточний момент часу і зростанням доданої
вартості в прогнозний і постпрогнозний періоди. p>
, p>
(5) p>
де p>
p>
- балансова вартість чистих активів підприємства в
поточний момент часу; p>
p>
p>
- додана вартість у прогнозний період; p>
p>
p>
- додана вартість у постпрогнозний період. p>
Додана
ринкова вартість у прогнозний і постпрогнозний періоди розраховується за
формулою p>
; p>
(6) p>
де p>
p>
- додана вартість на інтервалі t; p>
p>
p>
- витрати на залучення власного капіталу; p>
p>
p>
- тривалість прогнозного періоду. p>
В
свою чергу, додана вартість на кожному інтервалі t залежить від балансової
вартості чистих активів на попередньому інтервалі, витрат на залучення
власного капіталу і набору факторів доданої вартості - безлічі
показників фінансово-господарської діяльності підприємства: p>
; p>
(7) p>
де p>
p>
- безліч показників фінансово-господарської
діяльності підприємства; p>
p>
p>
- балансова вартість чистих активів підприємства на
інтервалі t - 1; p>
p>
p>
- витрати на залучення власного капіталу; p>
Найбільш
поширеним на практиці підходом до визначення витрат на залучення
власного капіталу dКсоб є САРМ-підхід (від англ. Capital Assets
Pricing Model - модель ціноутворення капітальних активів), в основі якого
лежить припущення про те, що систематичний ризик фінансових активів залежить
від того, наскільки вони чутливі до коливань середньогалузевої ставки
рентабельності. Застосування цього методу передбачає використання в якості
заходи систематичного ризику бета-коефіцієнт - коваріації прибутковості з цінних
паперів даного підприємства і щодо ринку цінних паперів. При цьому витрати на
акціонерний капітал розраховуються за формулою p>
, p>
(8) p>
де p>
p>
- ставка прибутковості по безризиковим вкладень; p>
p>
p>
- середньоринковий рівень прибутковості звичайних акцій. p>
Альтернативним
методом визначення витрат на залучення власного капіталу є
використання кумулятивної моделі: p>
, p>
(9) p>
де p>
p>
- ставка прибутковості по безризиковим вкладень; p>
p>
p>
- i-а компонента премії за ризик. p>
Компоненти
премії за ризик визначають експертно (в інтервалі від 0 до 0,05 для кожної
компоненти) з наступних чинників: недосконалість управління, недостатність
розміру підприємства, фінансова нестійкість, негнучкість в диверсифікації
продукції, нестабільність складу партнерів, невизначеність у динаміці
прибутку, інші фактори ризику. p>
Важливу
роль в управлінні вартістю відіграють ключові фактори вартості, тобто
показники, фактично визначають вартість бізнесу. Виявлення та оцінка цих
показників на основі організаційно-економічного аналізу бізнесу мають
вирішальне значення для побудови ефективної системи управління підприємством в
умовах ринкової економіки. Для проведення факторного аналізу показника
ринкової вартості бізнесу пропонується модифіковані модель економічної
доданої вартості, включивши в неї показники формування фінансових
результатів. Це дозволить проводити аналіз впливу показників інновацій та
інвестицій на зміну ринкової вартості бізнесу. p>
Використовуючи
методи розширення факторної моделі перетворимо формули (5) - (7) і отримаємо модель
факторів доданої вартості: p>
, p>
(10) p>
де p>
p>
- балансова вартість чистих активів підприємства в
поточний момент часу; p>
p>
p>
- додана вартість у прогнозний період; p>
p>
p>
- додана вартість у постпрогнозний період. p>
Додана
вартість у прогнозвий і постпрогнозний періоди розраховується за формулами p>
; p>
(
11) p>
p>
, p>
де p>
p>
- балансова вартість чистих активів підприємства на
інтервалі t - 1; p>
p>
p>
- рентабельність продажів на інтервалі t; p>
p>
p>
- коефіцієнт оборотності активів на інтервалі t; p>
p>
p>
- коефіцієнт валового прибутку на інтервалі t; p>
p>
p>
- коефіцієнт автономії на інтервалі t; p>
p>
- матеріалоємність на інтервалі t; p>
p>
p>
- зарплатоемкость на інтервалі t; p>
p>
p>
- амортізаціемкость на інтервалі t; p>
p>
p>
- рівень інших витрат на 1 рубль доходів від звичайних
видів діяльності на інтервалі t; p>
p>
p>
- витрати на залучення власного капіталу; p>
p>
p>
- тривалість прогнозного періоду. p>
В
число факторів доданої вартості в галузі інвестицій та фінансів входять:
рентабельність продажів, коефіцієнт валового прибутку, коефіцієнт автономії і
коефіцієнт оборотності активів. Ці показники характеризують фінансове
стан і результати фінансової діяльності підприємства за певний
календарний період. p>
До
факторів доданої вартості в сфері інновацій та виробництва відносяться:
матеріалоємність, зарплатоемкость, амортізаціемкость і рівень інших витрат.
Дані показники характеризують ефективність організації виробничих
процесів підприємства і є індикаторами ефективності інноваційної
діяльності. p>
Розроблена
економіко-математична модель дозволяє реалізувати на практиці концепцію
управління ринковою вартістю бізнесу. Організаційно-економічний аналіз
показників фінансово-господарської діяльності, включених в модель,
дозволяє врахувати нематеріальні активи високотехнологічних підприємств ОПК і
забезпечує пошук збалансованого співвідношення між інноваційними і
інвестиційними факторами їх розвитку, на кожному календарному періоді часу
функціонування. p>
Список літератури b>
p>
1. Єгерєв І.А. Вартість бізнесу. Мистецтво управління. М.: Дело,
2003. P>
2.
Коупленд Том, Коллер Тим, Муррін Джек. Вартість компаній: Оцінка і керування.
(Серія «Майстерність»). 2-е изд .. стер.: Пер. з англ. М.: ЗАТ «Олімп-Бізнес»,
2002. P>
3. Оцінка бізнесу: Учебник/Под ред. А.Г. Грязновой, М.А.
Федотової. М.: Фінанси і статистика, 2001
p>
4. Порядок оцінки вартості чистих активів акціонерних
товариств: Затверджено наказом Мінфіну РФ і Федеральної комісії з ринку цінних
паперів від 29 січня
2003 р. № 10н, 03-6/пз. P>
5. Класифікація видів економічної
діяльності ОК 029-2001 (КВЕД) (КДЕС Ред.1): Введено в дію постановою
Держстандарту Росії від 6 листопада
2001 р. № 454-ст. P>
6. Садовська Т.Г., дадонів В.А., Дроговоз П.А. Аналіз
бізнесу: В 4 ч. - М.: Изд-во МГТУ ім. Н.Е. Баумана, 2006.
p>
Для
підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.techno.edu.ru
p>