Індикатори техніко-технологічної складової економічної безпеки підприємства

Євдокимов Ф.І., Белозубенко В.С., ДонНТУ

З огляду на важливість техніко-технологічної складової (ТТС), забезпечення її є пріоритетним завданням для промислового підприємства. Визначити напрями вкладення коштів у цю сферу, обсяги капвкладень і розподіл їх у часі можлива при наявності науково-обгрунтованих індикаторів ТТС економічної безпеки підприємства (ЕБП).

В даний час, з причини того, що ще не склалася єдина теоретична концепція ЕБП, існує безліч індикаторів, кожен з яких надає певні можливості в оцінці, однак не має всецілої інформативністю.

Індикатори техніко-технологічної безпеки (ТТБ) можна розподілити за наступними напрямками:

- реновація та відтворення основних виробничих фондів (ВПФ);

- ефективність використання ВПФ;

- ступінь зносу ОПФ;

- інтенсивність оновлення технології;

51

- науково-виробнича новизна використовуваної техніки і технології;

- конкурентоспроможність продукції, що випускається.

Беручи до уваги наведені напрямки індикаторів, що характеризують елементи виробничої сфери, систему показників ТТБ можна представити таким переліком:

- введення в дію ВПФ;

- темп відновлення ВПФ (реновації);

- динаміка виробництва (ріст, спад, стабільний стан, темп зміни);

- реальний рівень завантаження виробничих потужностей;

- стабільність виробничого процесу (ритмічність, рівень завантаженості протягом певного часу);

- завантаження спеціалізованого обладнання;

- вікова структура і технічний ресурс парку машин та обладнання;

- ступінь зносу ОПФ;

- частка НДДКР у загальному обсязі робіт;

- частка НДР у загальному обсязі НДДКР;

- доступ до НОУ-ХАУ;

- кількість що продаються і купуються підприємством ліцензій;

- кількість наявних у розпорядженні підприємства патентів;

- співвідношення одержуваних і сплачуються підприємством ліцензійних виплат;

- відсоток продукції, що випускається, відповідної кращим світовим аналогам або перевершує їх;

- аналогічний показник відповідності світовим аналогам по використовуваних на підприємстві видів технологічного обладнання;

- відсоток продукції, що випускається підприємства, захищених патентами, що належать даному підприємству;

- питома вага технологічного устаткування підприємства, розробленого на підприємстві і захищеного патентами підприємства;

- питома вага обладнання, придбаного на основі ліцензійних договорів;

- середня заробітна плата наукового співробітника за місяць;

- оцінка конкурентоспроможності продукції.

До перерахованих вище індикаторами ТТС слід додати показники, що традиційно застосовуються для оцінки ефективного використання фондів та технологічного потенціалу підприємства, зокрема:

- фондовіддача ВПФ;

- коефіцієнт вибуття ВПФ;

- коефіцієнт оновлення ОПФ і ін

В якості критеріїв, для більшої наочності при аналізі ТТС доцільно використовувати порівняння величин витратних показників за різні періоди.

Не всі перераховані раніше індикатори стану ТТБ підприємства не входять безпосередньо в розрахунок будь-яких сукупних критеріїв ЕБП, проте вони є дуже важливими довідковими показниками рівня технологічної безпеки, можуть активно використовуватися при розробці комплексу заходів для забезпечення відповідного напрямку безпеки і повинні розраховуватися при розрахунках для повноти оцінки.

Природно, що наведений перелік індикаторів вимагає його конкретизації для кожного виду виробництва, ранжирування показників на основні та другорядні, так як даний є гранично загальним і не може використовуватися універсально.

Необхідно відзначити, що для технологічної безпеки, як і для ЕБП в цілому, важливе значення мають не стільки самі показники, скільки їх порогові значення. У більшості індикаторів не існує єдиних порогових значень. Для кожного конкретного випадку можна встановити свої межі і критерії для величин показників, однак загальні тенденції повинні бути подібними у аналогічних показників. Залежно від характеру показника порогові значення можуть мати явне (чисельну) або неявне (описову) вираз.

Таким чином, для кожного конкретного підприємства (галузі) повинна бути сформована своя система індикаторів ТТБ та їх порогових значень в загальному контексті оцінки економічної безпеки.

Після цього виникає проблема розрахунку сукупного показника рівня ЕБП в цілому по підприємству, до якої складовою частиною входить оцінка ТТС.

Приміром, дотримуючись методики оцінки збитків, стан ТТС слід оцінювати на основі приватного функціонального критерію (ЧФК) технологічної безпеки підприємства.

Суть цього критерію полягає в оцінці економічної ефективності прийнятих на підприємстві заходів щодо забезпечення його технологічної безпеки. Даний ЧФК розраховується на основі співвідношення сум запобігли та понесених підприємством збитків за ТТС з витратами на реалізації заходів щодо забезпечення технологічної безпеки підприємства.

формалізовано оцінку рівня технологічної безпеки підприємства по ЧФК ефективності вжитих заходів щодо забезпечення технологічної безпеки можна подати так:

ЧФК = Упр/(З + УПО), (1)

де ЧФК - приватний функціональний критерій рівня ТТС; Упр - сумарний відвернена збиток від реалізації комплексу заходів з забезпечення технологічної безпеки підприємства; З - загальна сума витрат, понесених підприємством при реалізації зазначеного комплексу заходів;

УПО - сумарний завданий підприємством збиток за ТТС його економічної безпеки.

Чим вище значення даного ЧФК, тим вище рівень ТТБ підприємства. Необхідно відзначити також, що значення ЧФК рівня технологічної безпеки використовується при розрахунку сукупного критерію ЕБП [1].

Для повноти оцінки технологічної безпеки слід аналізувати загальний технічний рівень виробництва. Дана категорія характеризує ступінь розвитку засобів виробництва і прогресивність технології.

Узагальнюючий показник технічного рівня можна розрахувати таким чином:

КТУ = f (X1, X2, ... Xn), (2)

де f - функція-залежність між узагальнюючими показниками і факторами;

X1, X2, ... Xn - приватні показники, що впливають на кту.

До факторів, що впливає на технічний рівень виробництва, рекомендується відносити наступні:

- рівень механізації і автоматизації виробництва (відношення основних і допоміжних робітників, які працюють зі спостереження за автоматами і за допомогою машин, до загальної чисельності основних і допоміжних робітників);

- рівень прогресивності технологічних процесів (відношення прогресивних процесів до їх загальної кількості відповідно до офіційними методиками);

- середній вік технологічних процесів;

- середній вік технологічного обладнання;

- фондоозброєність праці працівників фірми (відношення вартості активної частини ВПФ до чисельності всіх працівників фірми) [2].

В умовах вітчизняної економіки особливо важливі оновлення ОПФ і збільшення завантаження виробничих потужностей. Без цих основних елементів неможливо нормальне функціонування промислового підприємства. З цієї точки зору для промислового підприємства систему індикаторів оцінки ТТС слід сформувати з таких показників:

- темп оновлення ВПФ;

- реальний рівень завантаження виробничих потужностей;

- ступінь зносу ОПФ;

- фондовіддача ВПФ;

- фондоозброєність праці;

- частка НДДКР у загальному обсязі робіт;

- продуктивність праці.

При оцінці ТТС важливі не тільки індикатори, які найкращим чином охарактеризує її. Важливу роль мають порогові значення величин цих індикаторів. Практично кожен індикатор має таке граничне значення, нижче (або вище) якого спостерігається негативний вплив на рівень економічної безпеки. У зв'язку з цим виникає проблема отримання таких меж по кожному індикатору, що об'єктивно необхідно на практиці. Розглянемо кожен з досліджуваних показників.

Темп оновлення ВПФ володіє тільки нижнім значенням своєї величини. Тенденція зміни цього показника повинна завжди прагне до його збільшення. Природно, його зростання утруднений (це тема окремої дослідження), проте рівень його не повинен опускатися нижче значення, розраховується за формулою [3]:

(3) де p - річний приріст основних фондів,%;

d - коефіцієнт вибуття ВПФ,%.

Що стосується реального рівня завантаження виробничих потужностей, то доцільно, щоб він коливався в межах від 90 до 100%. У разі освоєння виробничої потужності нижче 90%, можна констатувати загрозу економічної безпеки підприємства.

Ступінь зносу ОПФ - показник, значення якого повинно прагне до мінімуму. У цьому випадку встановити верхнє граничне значення, яке має відповідати строку амортизації по кожній одиниці ВПФ. Рівень цього показника можна оцінювати за допомогою коефіцієнта зносу, який визначається як відношення суми амортизаційних відрахувань до балансової вартості ОПФ (або в цілому по ВПФ, або за окремою одиниці). Так ось, значення цього показника не повинно перевищувати 1.

Показник фондовіддачі характеризується ставленням вартості обсягу виробленої продукції (або в натуральному виразі) до балансової вартості ОПФ і повинен прагне до збільшення. У зв'язку з цим верхня межа показника необхідно встановити на рівні еталонного, яким може бути максимальне його значення по галузі або по проекту. Нижня межа доцільно встановити на рівні значення показника базисного періоду, досягнутого на підприємстві або базисного значення за проектом.

Показник фондоозброєнності праці характеризується відношенням вартості ОПФ і чисельності працює в різних інтерпретаціях. Він повинен прагнути до

зростанням не стільки за рахунок зменшення чисельності персоналу, скільки за рахунок нарощування обсягів технічного потенціалу. Тому необхідно задати щорічний приріст фондоозброєнності, нижче значення якого можна відзначити загрози для техніко-технологічної безпеки виробництва. Для того, щоб приріст продукції був пов'язаний з інтенсивними факторами, щорічний приріст фондоозброєнності праці повинен скласти [3]:

(4)

де lc "і lc '- фондоозброєність праці у звітному і базисному роках;

lp "і lp '- вироблення звітного і базисного років;

dP '- річний приріст валової продукції за рахунок інтенсивних факторів;

L - чисельність промислово-виробничого персоналу в звітному році.

Частка НДДКР у загальному обсязі робіт дозволяє оцінювати інноваційну діяльність на підприємстві. Універсальний норматив по даному показником задати дуже важко, тому що розходження підприємств і галузей за даному напрямку істотні. Наприклад для держави, значення цього індикатора має становити не менш як 5% ВВП. Для підприємства нижня межа показника доцільно встановити на рівні не нижче прийнятого за проектом або досягнутого в базисному періоді. Максимальний ліміт величини показника визначається потребою конкретного підприємства в інноваціях. Він повинен або не лімітована, або встановлюватися за досягнутого в цілому по галузі (або групі підприємств) значенням.

Продуктивність праці - досить багатогранний показник, що дає можливість оцінювати з його допомогою багато елементів виробництва. Як індикатор економічної безпеки важливий приріст цього показника. Він тісно взаємопов'язаний з такими показниками, як трудомісткість, фондоозброєність праці. Саме приріст фондоозброєнності визначає приріст продуктивності праці при високій питомій вазі інтенсивних факторів у зростанні обсягу продукції, що є невід'ємною умовою сучасного виробництва. Використовуючи цей взаємозв'язок, введемо в розрахунок коефіцієнт еластичності фондоозброєнності від продуктивності праці. Залежність коефіцієнта еластичності від питомої ваги інтенсивних факторів, якими є зростання фондоозброєнності, можна представити у вигляді [3]:

КЕ = 0,0006 * (ІФ) 2-0,0368 * ІФ 1,3457, (5)

де КЕ - коефіцієнт фондоозброєнності від продуктивності праці;

ІФ - приріст питомої ваги інтенсивних факторів (фондоозброєнності праці),%.

Величина коефіцієнта апроксимації становить 0,9981.

Отже, представляється можливим розрахувати необхідний приріст продуктивності праці за формулою:

Пт = КЕ/(ІФ) * (in-1), (6)

де i - норматив дисконтування;

n - кількість років, на яку здійснюється розрахунок.

Таким чином, нижня межа приросту продуктивності праці можна встановити на значенні 0. Верхній ж межа не перевищуватиме 1. Необхідний рівень приросту продуктивності праці в взаємозв'язку його з приростом фондувооруженності можна розраховувати за формулою 6.

Отже, на основі вищезгаданих індикаторів та їх порогових значень доцільно оцінювати рівень технологічної безпеки підприємства. Ці закономірності можуть використовуватися для побудови прогнозів.

Список літератури

1. Олейников Е.А. "Основи економічної безпеки ". М.-1997 г.

2. Фатхутдінов Р.А. "Інноваційний менеджмент ". М. - 2001 р.

3. Кваша Я.Б., Лейкин К.Б. «Фондомісткість виробництва: методологічні аспекти ». М.-1971 г.

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://masters.donntu.edu.ua/