Due diligence: виявлення ризиків та оптимізація бізнес-процесів

Оксана Гордєєва (спеціаліст з оподаткування "ІКЕА")

Термін due diligence в буквальному перекладі на російську мову означає «належна обачність »,« розумна обережність ». Вважається, що цей термін був введений в обіг в 30-і роки XX століття в Сполучених Штатах Америки. Спочатку він означав процедуру розкриття інформації брокером перед інвестором про компанії, акції якої реалізувалися на відкритому фондовому ринке.В наш час це поняття набуло досить широке значення. Сьогодні під due diligence мають на увазі комплексну перевірку, що проводиться інвестором з метою оцінки різноманітних ризиків, пов'язаних з інвестуванням. Як правило, вона проводиться при вирішенні питання про покупку частки в бізнесі або бізнес-проекту в цілому. Іноді due diligence визначають як належне дослідження, що проводиться зацікавленими сторонами під час підготовки документів щодо угоди з метою формування довірчої основи щодо істинності та повноти положень документів і які містяться в ній фактів. В окремих випадках цей термін позначає збір і аналіз інформації про потенційних або існуючих клієнтів і партнерах з метою оцінки їх фінансового стану і благонадійності.

Мета due diligence

Метою due diligence є проведення аналізу, що дозволяє господарюючим суб'єктам виключити або в значній мірі мінімізувати можливі негативні наслідки угоди, що укладається, а також оптимізація бізнес-процесів в подальшої діяльності компанії.

Термін due diligence

В компаніях, основний вид діяльності яких - надання послуг, подібного роду необхідність обмеження терміну перевірки пояснюється тим, що клієнт не повинен втратити інтерес до послуг компанії за той час, поки менеджер з'ясовує її благонадійність.

Види/спрямування due diligence

Існує кілька шляхів придбання існуючого бізнесу, якими може скористатися інвестор:

1) придбання акцій (часток у статутному капіталі) організації;

2) придбання базових активів компанії;

3) купівля підприємства як майнового комплексу;

4) реорганізація юридичної особи у формі злиття або приєднання.

Кожен з цих способів має свої плюси і свої мінуси. Вибрати з них підходить до конкретної ситуації досить складно.

Купівля акцій (часток) багатоетапні, але досить необтяжлива і по порядку оформлення, і по швидкості її здійснення.

В разі придбання акцій (часток) інвестор отримує можливість участі в управлінні компанією або повний контроль над нею. Як правило, інтерес для іноземних інвесторів представляють пакети акцій від 50% плюс одна акція і більше, хоча при наявності можливості інвестор прагне придбати стовідсотковий пакет акцій.

Якщо отримується юридична особа шляхом викупу акцій (часток), до нового учаснику переходять не тільки активи, але і кредиторська заборгованість, і ризики за раніше зроблених операціях. Відповідно, максимальна увага при legal due diligence треба звернути на оцінку договірної роботи в організації, на дотримання податкових і антимонопольних вимог законодавства. Важливе значення має перевірка трудових відносин в організації.

При купівлі активів інвестором отримується майнова база ведення бізнесу, звільнена від будь-яких зобов'язань.

Купівля майна приваблива тим, що покупець отримує актив, вільний від будь-яких зобов'язань. Однак бізнес-проект - це не тільки майно. У нього можуть входити різні види інтелектуальної власності, технічна документація, товарні знаки, ноу-хау. Частина з цього можна придбати, але є речі, які передати досить складно або ж передача серйозно ускладнить процес купівлі-продажу майна в цілому. Наприклад, передача товарних знаків вимагає перереєстрації, а ця процедура може тривати до року. Або підприємство може володіти ліцензіями, продати які взагалі неможливо, і т.п.

Якщо майбутній власник націлений на покупку саме майна, то основна задача полягає у перевірці законності володіння нею у сторони, що продає. При цьому оцінюється титульна історія майна, тобто ланцюжок угод, за якої воно виявилося у свого нинішнього власника. Перевіряється і законність операцій, і порядок їх оформлення.

Фахівці, проводять Due-Dilligence, аналізують ланцюжок правовідносин між правовласниками з моменту створення (виникнення) об'єкта до моменту придбання прав нинішнім власником (власником), що дозволяє сформувати для клієнта повну інформаційну картину рівня гарантованості його інвестицій.

Дослідження титулу володіння об'єктом проводиться за двома головними цілями:

-визначити, чи відповідають заявлені стосовно об'єкта права власника представленої документації;

-виявити наявні обтяження об'єкта, а також інші права третіх осіб, що впливають на свободу розпорядження об'єктом його власником; вказати ризики наявності таких обтяжень і прав третіх осіб для інвестора.

Нерідкі випадки розбіжності між заявленими правами на об'єкт і правовстановлюючої документацією.

Обладнання прав на земельну ділянку є, як правило, найслабшою ланкою у всьому наявному комплекті документів на об'єкт інвестування. Така ситуація пояснюється, перш за все, плутаниною, що панувала в земельному законодавстві 90-х років, а іноді й недобросовісними діями власників об'єкта, які не оформили свої права (правомочності) стосовно земельних ділянок належним чином.

Як правило, порушення, які виявляються на цьому етапі юридичного due diligence, пов'язані з наступними чинниками:

-- нецільове використання земельної ділянки або іншого об'єкта інвестування;

-- порушення санітарно-епідеміологічних вимог;

-- порушення природоохоронного законодавства в результаті використання об'єкта;

-наявність в договорах на господарське використання об'єкта порушень, що несуть в собі ризики залучення власника об'єкта (або інвестора) до відповідальності.

Придбати майно юридичної особи також простіше, ніж майновий комплекс. Сторонами підписується договір, потім майно передається. Якщо предметом угоди є нерухомість, перехід права власності підлягає державній реєстрації. Все це може зайняти від 30 днів.

При купівлі підприємства як майнового комплексу в складі об'єкта покупки до інвестору переходять не тільки активи, але й пов'язані з даним підприємством зобов'язання.

В складу підприємства як майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також права на позначення, індивідуалізують підприємство, його продукцію, роботи та послуги (фірмове найменування, товарні знаки, знаки обслуговування), і інші виключні права, якщо інше не передбачено законом або договором.

Купівля підприємства як майнового комплексу - шлях, найбільш логічний з фінансової і юридичної точок зору. Але разом з тим він найбільш трудомісткий через оформлення необхідних документів.

Фактично, крім стандартного due diligence, необхідно здійснити ще ряд додаткових дій. Зокрема, повинна відбутися повна інвентаризація, складання проміжного бухгалтерського балансу і незалежний аудит. З одного боку, це збільшує гарантії покупця в даній угоді. З іншого - підвищує трудомісткість і, отже, вартість покупки. Цей варіант кращий у тому випадку, якщо підприємство не є єдиним бізнес-проектом продавця. Якщо ж, по суті, воно і є юридична особа, то набагато ефективніше придбати акції (частки), а не майновий комплекс.

Вибір того чи іншого способу придбання існуючого бізнесу залежить від різних факторів, зокрема таких як:

-- технічна складність здійснення угоди, терміни та вартість реалізації;

-- забезпечення безперервності виробництва в результаті операції;

-- доцільність переходу до інвестора пов'язаних з підприємством зобов'язань;

-- необхідність отримання ліцензій та іншої дозвільної документації в даному секторі бізнесу;

-- збереження налагодженої системи збуту, постачальників і партнерів;

-- оподаткування угоди.

В тією чи іншою мірою due diligence здійснюється при будь-якій угоді купівлі бізнес-проектів. Але тільки системне його застосування може дозволити уникнути неприємних сюрпризів від володіння новим активом.

Юридична частина due diligence являє собою перевірку:

1. Прав на майно, що продається в складі бізнесу, ризиків оспорювання прав на майно третіми особами;

2. Прав і зобов'язань, що входять до складу бізнесу, на предмет їх існування, дійсності, законності, ризиків оспорювання угод, у результаті яких виникли права та зобов'язання;

3. Трудових відносин з колективом, які працюють у бізнесі (наявність і законність трудових договорів, угод про матеріальну відповідальність, правомірність звільнення співробітників, ризики пред'явлення неправомірно звільненими співробітниками майнових вимог, пов'язаних з їх звільненням, тощо);

4. Дотримання корпоративного законодавства юридичними особами, що продаються в складі бізнесу або які є стороною договорів купівлі-продажу, ризику пред'явлення претензій акціонерами/учасниками цих юридичних осіб, пов'язаних з недотриманням законодавства при продажі акцій/часток, а також при здійсненні великих угод або угод із зацікавленістю з майном цих юридичних осіб.

Фінансове due diligence передбачає аналіз фінансових показників бізнесу, його перспектив, оцінку застосовуваної системи обліку податкових ризиків. Метою фінансового due diligence є підтвердження і оцінка заявлених продавцями бізнесу фінансових показників, а також виявлення ризиків покупки.

Фінансове due diligence близьке до поняття аудиторської перевірки. Тому проведення due diligence зазвичай доручають аудиторам. Можна виділити наступні завдання фінансового due diligence:

-- оцінка фінансової схеми бізнесу, кола юридичних осіб, результати діяльності яких беруть участь у формуванні фінансових показників бізнесу;

-- оцінка системи управлінського обліку на предмет достовірності її фінансових показників і оперативності внесення до неї інформації;

-- оцінка динаміки фінансових показників діяльності бізнесу;

-- оцінка майна, прав і зобов'язань, що продаються у складі бізнесу;

-- інвентаризація майна і зобов'язань, проведення звірок по дебіторської та кредиторської заборгованості бізнесу;

-- формування списку ключових співробітників, від яких залежить ефективність бізнесу;

-- оцінка ризику існування заборгованості, не відображеної в системі управлінського обліку.

Оцінка системи управлінського обліку провадиться шляхом проведення тестів системи обліку та системи внутрішнього контролю. Бажано при цьому протягом певного часу спостерігати за діяльністю бізнесу, повнотою і оперативністю відображення в управлінському обліку фактів господарської діяльності. Бажано отримати від власників бізнесу фінансові показники за кілька звітних періодів, щоб мати можливість проаналізувати динаміку цих показників, зіставити їх з узагальненими показниками ринку. У разі виявлення різких стрибків у значеннях показників слід уточнити у власників бізнесу причини таких змін. Те ж стосується різких відхилень значень показників бізнесу від узагальнених показників ринку. Наприклад, якщо загальною тенденцією на ринку є падіння рентабельності продажів, то зростання рентабельності продажів у аналізованого бізнесу повинен викликати сумнів у його обгрунтованості.

Перевірку майна і зобов'язань доцільно поєднати з їх інвентаризацією. У цьому випадку аудитора, який проводить due diligence, включають до складу інвентаризаційної комісії. У процесі інвентаризації перевіряються фактичне наявність і технічний стан основних засобів, наявність запасів товарів, готової продукції, сировини, тари, упаковки, інших матеріалів, звіряються дебіторська та кредиторська заборгованості і т.д.

Ризик податкових претензій є одним з суттєвих ризиків купівлі бізнесу. Аудитори повинні перевірити і податкові зобов'язання компаній, оцінити ризик виникнення у податкових органів претензій, пов'язаних з несплатою податків. Якщо буде доведена несумлінність платників податків, то податкові органи можуть виставити для оплати настільки значні суми, що у покупця не буде сенсу взагалі продовжувати бізнес.

Для того, щоб цей ризик усунути, можливо, буде потрібно зміна способу купівлі бізнесу, тобто замість придбання акцій/часток юридичної особи, за якими існує ризик податкових претензій, слід розглянути можливість викупу його майна або передачі майна в статутний капітал нової організації і з подальшим викупом її частки/акцій.

Аудитори, проводять due diligence, можуть додатково провести оцінку - податкової навантаження бізнесу та визначення шляхів її оптимізації.

Маркетинговий due diligence передбачає:

-- оцінку становища компанії на ринку;

-- оцінку бізнес-плану;

-- оцінку перспектив розвитку ринку;

-- оцінку стратегії компанії і можливості її реалізації

Основні ризики, які виявляються при проведенні маркетингового Due Diligence - виявлення несприятливих тенденцій на ринку, неефективність маркетингової політики та політики закупівель.

Окремо слід виділити процедури, пов'язані з бізнес-плануванням купується бізнесу. Уже на етапі ухвалення рішення про покупку потенційний інвестор замислюється над поліпшенням показників бізнесу. У зв'язку з цим аудиторам, проводять due diligence, можуть додатково доручити оцінку:

-- аналіз структури доходів і витрат;

-- перспектив бізнесу, конкуренції, потреб у фінансуванні.

-- аналіз організаційно-правової форми компанії.

-оцінка ефективності організаційної структури та рівня корпоративного управління.

-- оцінка менеджменту та персоналу компанії.

Зазвичай в юридичну особу виділяються компанії, що є:

-- власником майна;

-- виробником товарів, робіт, послуг;

-- торговим домом, тобто компанією, що продає товари, роботи, послуги;

-- постачальником, тобто компанією, що поставляє виробникові сировину, тару та упаковку, інші матеріали;

-- субпідрядником, тобто компанією, якій доручається виконання окремих робіт на субпідряд, а також що надає різні послуги;

-- керуючою компанією, яка володіє акціями/частками однієї або кількох із перерахованих компаній.

Виходячи із усього вищесказаного, можна говорити про наступні напрямки due-dilligence і про конкретні прийоми і методи його проведення.

Напрямки Due diligence        

Напрямки:         

Зміст:             

Фінансове:         

- загальний аудит;             

- оцінка фінансового стану підприємства;             

- оцінка належить підприємству майна;             

- оцінка рентабельності;             

- оцінка нематеріальних активів: бренду, ноу-хау тощо;             

- оцінка фінансових перспектив підприємства і його здатність приносити   дохід             

-оцінка системи обліку і внутрішнього контролю             

-перевірка та оцінка заявлених продавцем бізнесу показників             

-виявлення інших фінансових ризиків покупки             

-аналіз кола юридичних осіб, результати діяльності яких   беруть участь у формуванні фінансових показників бізнесу.             

Податкове:         

- оцінка величини податкового тягаря і основних податків, що сплачуються   компанією;             

- оцінка використовуваних і можливих схем оптимізації оподаткування;             

- оцінка податкових ризиків за укладеними контрактами;             

- перевірка відповідності діяльності компанії податкового   законодавству та наявності податкових правопорушень             

- аналіз перспектив зміни податкового тягаря у зв'язку   реформуванням податкового законодавства або зміни судової практики.             

- виявлення ризиків пред'явлення претензій з боку податкових органів

- облік ймовірних результатів йдуть і майбутніх податкових спорів.             

- інвентаризація і облік податкових недоїмок в ціні, що купується   компанії.             

Юридичне:         

- експертиза установчих документів, перевірка законності   установчих документів і формування статутного капіталу компанії.;             

- перевірка законності схеми керування компанією, оцінка законності   призначення і обсягу повноважень органів управління (рада директорів і т.п.).             

- оцінка оформлення прав власності підприємства на належне   йому майно, перевірка юридичної «чистоти» прав на майно, що купується   компанії. Перевірка реєстрації прав власності на нерухомість і виявлення   наявних обтяжень. Юридична перевірка володіння пакетами акцій інших   компаній. Оцінка ризиків оспорювання прав на майно.             

- перевірка прав і зобов'язань, що входять до складу бізнесу на предмет   їх існування і дійсності. Оцінка різних ризиків оспорювання   укладених угод (великі угоди та угоди з зацікавленістю, відсутність   повноважень на підписання тощо ).;             

- юридична перевірка основних ліцензій та ризиків їх відкликання або   призупинення             

- аналіз ризиків, що виникають у разі застосування до купується   компанії і самої операції з її придбання антимонопольного законодавства.   Оцінка перспектив схвалення угоди з боку антимонопольних органів.             

- аналіз зобов'язань в сфері трудових відносин;             

- аналіз діяльності компанії, її зобов'язань по укладених операціях   та стану їх виконання Загальна оцінка ефективності системи договірної   роботи і контрактів з основними партнерами на предмет їх юридичної   «Чистоти» і виявлення основних юридичних ризиків;             

- аналіз стану та перспектив основних йдуть і можливих у майбутньому   судових розглядів.             

- юридична перевірка належать компанії об'єктів   інтелектуальної власності (патентів, товарних знаків тощо) та ризиків їх   оскарження або скасування реєстрації.             

Маркетингове:         

- оцінка положення компанії на ринку;             

- оцінка бізнес-плану;             

- оцінка перспектив розвитку ринку;             

- оцінка стратегії компанії і можливості її реалізації             

- оцінка ділової репутації компанії.             

- аналіз конкурентного середовища та виявлення конкурентних переваг             

- аналіз основних існуючих і потенційних клієнтів і партнерів             

- оцінка ефективності системи дистрибуції             

- оцінка поточного стану з закупівлями матеріальних ресурсів та послуг.             

Бізнес планування:         

- аналіз структури доходів і витрат;             

- аналіз перспектив бізнесу, конкуренції, потреб у   фінансуванні.             

- аналіз організаційно-правової форми компанії. Оцінка ефективності   організаційної структури та рівня корпоративного управління.             

- оцінка менеджменту та персоналу компанії.     

Due diligence в поточній діяльності компанії

Однак невірно ототожнювати Due diligence тільки з діями при купівлі компанії, Due diligence може мати місце і в поточній діяльності компанії. Зокрема він може виражатися в побудові надійної системи взаємодії з постачальниками і покупцями.

Скажімо на етапі підписання договору з новим контрагентом, організація має право попросити у постачальника свідоцтво про державну реєстрацію та інші установчі документи, свідоцтво про постановку на облік в податкових органах. Вельми бажано запросити в податковій інспекції виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб (ЕГРЮЛ), в яких вказується адреса, найменування, ІПН - Тобто відомості, які підтверджують, що організація з точки зору держави існує.

Крім вищеназваних, у постачальника можуть бути запитані і інші документи: довіреності, копії картки із зразками підписів особи, яка має право розпоряджатися розрахунковим рахунком, рішення (протокол зборів) про призначення особи на посаду керівника, копії ліцензій, відомості з сайтів постачальників і податкових органів, рекомендаційні листи торгово-промислових палат та інших компаній, копії бухгалтерських балансів. Можуть бути використані і будь-які інші документи, що підтверджують правовий статус, ділову репутацію та економічну спроможність контрагента. Бажано регулярно проводити планову перевірку відповідності наявних документів дійсності, тобто їх достовірності, а також постійно збирати доступні новини про постачальників.

До підозрілим ознаками можна віднести відмову надати мінімальну інформацію про компанію, познайомити з виробничим процесом, неспівпадіння юридичного і фактичного адрес, збіг керівника і головного бухгалтера в одній особі, відсутність інформації про компанію в Інтернеті і загальнодоступних базах даних, її «молодий» вік, надзвичайно низькі, в порівнянні з ринковими, ціни.

Зібрані документи можуть послужити доказами того, що при виборі постачальників платник податків діяв з необхідним ступенем обережності і обачності, прийняв всі можливі в даній ситуації заходи безпеки.

«Глибина» роботи з постачальником може бути поставлена в залежність від ступеня популярності та терміну роботи постачальника на ринку, характеру, тривалості та об'єму передбачуваної операції, кількості і категорій постачальників, а також інших значущих для конкретного платника податків факторів. Можна виділити, наприклад, три рівні операцій: неконтрольовані (незначні за обсягами), контрольовані і контрольовані особливо (великі, довгострокові).

Навіть якщо заходи з оцінки партнера проведено ретельно і в повному обсязі, ніхто не застрахований від неплатежів за договором у майбутньому. Причини можуть бути різні: намір партнера, погіршення його фінансового стану. Отже, не можна зупиняти роботу із захисту компанії на даній стадії. Ще потрібно вміти застосовувати результати оцінки у договірних відносинах. Це можливо шляхом включення до проекту контракту умови про забезпечувальні заходи.

Ними є:

-- неустойка;

-- порука;

-- банківська гарантія;

-- заставу;

-- завдаток;

-- утримання майна боржника;

-- інші методи.

Кожен з існуючих способів забезпечення має позитивні і негативні сторони. Основні переваги і недоліки перерахованих видів забезпечення наведені в таблиці.

Переваги і недоліки забезпечувальних заходів

Інше один із способів оптимізації бізнес процесів взаємодії з контрагентами -- страхування ризику виникнення простроченої дебіторської заборгованості. До переваг страхування від ризику дебіторської заборгованості можна віднести підвищення фінансової незалежності компанії. У російській і світовій практиці нерідкі випадки, коли банкрутство великого покупця спричиняло банкрутство його постачальників, які працюють на умовах відстрочення платежу. Отримання постачальником подібного поліса зводить ризик несприятливих фінансових наслідків до мінімуму. Крім того, застрахована дебіторська заборгованість може служити предметом застави для банку.

Однак такий метод захисту має і ряд недоліків. Основний з них - складність взаємодії страхувальника і страховика при настанні страхового випадку в частині визначення розміру страхового відшкодування.

І, нарешті, придбання поліса за свій рахунок ставить постачальника перед вибором: підвищувати вартість своїх послуг або працювати на збиток. Адже послуга з страхування дебіторської заборгованості в Росії має досить високу вартість: страхова премія за цим видом страхування може складати від 0,9 до 9% застрахованого обсягу продажів. Мало хто російські організації, особливо малий бізнес, можуть дозволити собі виплату таких премій.

На питання, який же спосіб забезпечення вибрати, допоможуть відповісти дані рейтингу покупців - спеціально розроблених систем ранжирування, за якими на основі проведеної оцінки визначається обсяг «кредиту довіри» до майбутнього партнера. Контрагенти, що одержали найвищі бали в системі ранжирування, можуть розраховувати на надання відстрочки платежу без використання санкцій або забезпечувальних заходів з боку компанії. З клієнтами, які отримали низькі бали, укладаються договори на більш жорстких умовах, у тому числі передбачають жорсткі умови забезпечення.