ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Виховна проблематика фольклору
         

     

    Музика


    Міністерство освіти Російської Федерації

    Чуваська державний педагогічний університет ім. І.Я. Яковлева

    Кафедра теорії та методики музики

    Дипломна робота

    ВИХОВНА

    ПРОБЛЕМАТИКА

    ЧУВАСЬКА ФОЛЬКЛОР

    Виконала студентка V курсу гр.Б очного відділення музично-педагогічного факультету

    Лукина Ольга Миколаївна

    Науковий керівник: доктор пед. наук, доцент

    Кузнецова Людмила Василівна

    Чебоксари - 2003

    ЗМІСТ

    стор

    | Вступ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... | 3-6 |
    | Глава 1. | Чуваська фольклор: культурно-освітні аспекти ... | 7-38 |
    | 1.1. | Чуваська музичний фольклор як феномен народної | |
    | | Культури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. | 7 |
    | 1.2. | Система жанрів чуваської музично-поетичної | |
    | | Фольклору та їх коротка характеристика ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. | 13 |
    | 1.3. | Чуваська фольклор як педагогічний феномен ... ... ... ... ... | 24 |
    | Глава 2. | Чуваська фольклор у школі ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. | 39-52 |
    | 2.1. | Виховний потенціал чуваської дитячого музичного | |
    | | Фольклору ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. | 39 |
    | 2.2. | Досвід використання чуваської музичного фольклору в | |
    | | Урочної діяльності вчителя музики .... ... ... ... ... ... ... .... .... | 47 |
    | Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... | 54 |
    | Література ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... | 58 |
    | Додаток ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. | 62 |

    ВСТУП

    Мистецтво - одна з форм суспільної свідомості, відображаючидійсність, мистецтво впливає на людей, виховує людину,формує його погляди і почуття [2; 79].

    Ефект виховної ролі музики, а також спрямованість і характерїї соціального впливу представляються найважливішими критеріями,визначальними суспільну значимість музики, її місце в системі духовно -культурних цінностей.

    Сьогодні, коли в світі музики одночасно співіснують різнімузичні стилі та напрямки, актуальною стає проблемаформування у слухача музичного смаку, здатного розрізнятивисокохудожні зразки музичного мистецтва від низькосортних.
    Засоби масової інформації підносять, а часом і насаджують юнимслухачам продукцію поп-музики далеко не високої якості. Тому дужеважливо сформувати в учнів високі художні здібності. Для цьогонеобхідно знайомити учнів з високохудожніми зразками музикирізних культур і з музичною культурою свого народу.

    Музичний фольклор - унікальна самобутня культура наших предків --усвідомлюється сучасним суспільством як значний фактор духовності,спадкоємності поколінь, прилучення до національних життєвим витоків.
    Фольклору приділяється все більш помітне місце у виконанні завданьморального і естетичного виховання, розвитку творчих здібностейпідростаючого покоління [27; 3].

    Зародившись за часів глибокої старовини, пройшовши багатовіковий шляхрозвитку, фольклор став своєрідною усній, живий, що говорить про літописомдалекому історичному минулому і в той же час звучною голосом сучасності.
    Впровадження елементів фольклору в практику музично-естетичноговиховання, вивчення традицій та звичаїв свого народу є найважливішимланкою в процесі формування в учнів високої художньої культури.
    Знання музичної культури свого народу дозволить усвідомити специфікумузичної творчості і культуру інших народів. Тому в різнихнавчальних та виховних установах (дитячих садках, загальноосвітніх тамузичних школах, музичних училищах та ін) використовуються елементифольклору, але не завжди досить активно й професійно.

    В даний час змінилося ставлення до народної музики. Цеособливо помітно у сільських школах республіки: на уроках частіше стала звучатирідна музика, створюються дитячі та дорослі фольклорні ансамблі. Спів,рідне слово, гра на народних інструментах, національний костюм, ігрові татанцювальні елементи - все це комплексно використовується на уроках музики.
    Використовуючи все це, вчитель виховує музично-естетичні почуття уучнів, вчить їх мислити образами, допомагає їм проявити себе, виконуючи,слухаючи, роздумуючи, рухаючись, імпровізуючи.

    Урок музики як обов'язковий предмет у будь-яких школах буває один раз натиждень і не залишається часу для залучення дітей до народної музики,яка залучає їх до рідного народу, до рідної природи і національномусамосвідомості.

    Отже, стає очевидною актуальність проблеми нашого дослідження.
    Адже вже в дитячому саду діти можуть співати, а в початковій школі всім хочетьсяспівати, так як бажання співати закладено в дітях генетично, отже,першими піснями повинні бути материнські, народні.

    Виховний потенціал чуваської народної музики не простозначний, але і перспективний. Музика свого народу є вірнимзасобом пізнання життя для дітей. Педагогічна спадщина просвітителя
    І.Я. Яковлева - народність музично-естетичного виховання та традиціїнародного мистецтва, ремесел в художньому, трудове виховання внеслизначний внесок в осмислення художньо-естетичних цінностей.
    Педагогічне осмислення всього багатства музично-культурної спадщиничуваської народу має сприяти збереженню і розвитку національноїкультури, формуванню педагогічної культури.

    На проблеми музично-естетичного виховання на основі фольклоручуваської народу вказували в своїх працях відомий вчений-педагог,академік Г.М. Волков, музикознавці М.Г. Кондратьєв, Ю.А. Ілюхін, багатоісторики та дослідники минулих років (С. М. Максимов, Г. Г. Лиско, Ф.П.
    Павлов). Історико-педагогічні аспекти включення чуваської фольклору внавчально-виховний процес розкриваються в працях Ю.А. Дмитрієвої, Ю.Д.
    Кудакова, Л. В. Кузнецової, Т.Н. Петрової.

    Передовий педагогічний досвід дає нам приклади дбайливого ставлення донародного мистецтва, вводячи його в шкільну практику як необхідний засібформування національної самосвідомості учнів.

    У педагогіці обгрунтовується культурно-творчий підхід як головнийшлях гуманізації суспільства.

    Ці положення теорії і практики зумовили вибір проблеми нашогодослідження: які педагогічні умови впровадження чуваськоїмузичного фольклору в шкільну музичну практику?

    Розв'язання цієї проблеми є метою нашого дослідження.

    Об'єкт нашого дослідження - народне мистецтво в освітньомупроцесі.

    Предмет дослідження - процес включення чуваської музичногофольклору в виховну роботу з учнями.

    У відповідності з метою, об'єктом і предметом дослідження нами булипоставлені наступні завдання:

    - розглянути чуваська музичний фольклор в загальнокультурному аспекті;

    - охарактеризувати жанри чуваської музично-поетичного фольклору;

    - виявити виховний потенціал чуваської дитячого музичного фольклору, використовувати його в процесі музичного виховання в школі;

    - розробити тематичні уроки і на основі власного досвіду виявити і обгрунтувати форми й методи використання чуваської фольклору на уроках музики.

    Для вирішення завдань дослідження нами використовуються такі методи:

    - аналіз психолого-педагогічної, мистецтвознавчої літератури;

    - аналіз передового педагогічного досвіду;

    - спостереження; < p> - бесіда;

    - аналіз творчої діяльності учнів;

    - педагогічний експеримент.

    Базою дослідження стали загальноосвітня школа № 13 міста
    Новочебоксарськ і Чуваська національний ліцей-інтернат ім. Г. С. Лебедєваміста Чебоксари.

    Дипломна робота складається з вступу, трьох глав, висновку, спискулітератури та додатки.
    Глава 1. ЧУВАСЬКА ФОЛЬКЛОР:
    КУЛЬТУРНО-ОСВІТНІ АСПЕКТИ

    1.1 ЧУВАСЬКА МУЗИЧНИЙ ФОЛЬКЛОР ЯК ФЕНОМЕН НАРОДНОЇ КУЛЬТУРИ

    У визначенні поняття «фольклор» у сучасній етнографічній науцііснують в основному дві точки зору. Одні дослідники до фольклорувідносять явища не тільки духовного, але й матеріальної культури народу.
    Інші ж дотримуються більш традиційної позиції і наполягають наобмеження обсягу цього поняття, включаючи в нього головним чином «словеснепоетична творчість ».

    Ми ж дотримуємося тієї точки зору, що народна музично -поетична творчість, що розглядається як частина більш загального цілого,званого фольклором або як власне музично-поетичний фольклор,є переважно вокальне (пісенну), інструментальне, вокально -інструментальне та музично-танцювальне творчість народу.

    Слово «фольклор» складається з двох слів: «фольк» (folk) - народ і
    «Лор» (lore) - знання, мудрість, в перекладі на російську мову воно означає
    «Народне знання», «народна мудрість». Фольклор - творчість, що створюєтьсянародом і для народу [36; 6].

    Народне мистецтво - це ставлення народу до життя, до природи. «Втвори мистецтва народи вклали свої самі змістовні внутрішніспоглядання і уявлення, мистецтво часто служить ключем, а у деякихнародів єдиним ключем для розуміння мудрості ». Народна мудрість вказках, піснях, танцях, різних обрядах виступає через поетичніобрази як реальне життя з її потребами, бідами, печалями, радощами іобов'язково в прагненні до краси.

    У всі часи природним для будь-якого народу було прагнення докрасу, що йшло від природи, доцільності, гармонії в ній (людина
    - Частина природи) - гарний поетичний склад у піснях, злився змелодією, вишивка, мереживо, як повторення фарб і ліній природи і т.д.
    Красу в творах народної творчості чоловік створював собі і людямна радість. Але не тільки естетичний погляд на світ, природу керував йогопомислами у творчості, а й духовність, моральність, віра в силукраси перед силами зла (краса як оберіг). Ми часто вражає, як прилучину, в тісноті, у своїй многотрудного життя людина умів радітижиття: співав веселі пісні, танцював, ткав яскраві візерунки, ліпив, витесувати,прикрашав дитячі іграшки, кухонне начиння, предмети праці яскравими фарбами.
    У всьому цьому відчувається святкове відчуття світу.

    Народне мистецтво, як ніколи раніше, приковує до себе увагу нетільки дослідників, але і його шанувальників. Живе переказ старовинипоєдналося в народній творчості з нев'янучої поезією життя. Змістйого визначається вічними духовними цінностями, розвиток - законом традиціїі наступності, що робить народне мистецтво частиною сучасноїкультури, її живим феноменом. «Рівень культури епохи, як і окремоголюдини, - говорив А. С. Пушкін, - визначається ставленням до минулого ».
    Народне мистецтво - це минуле, що живе в сьогоденні, спрямоване вмайбутнє своєю мрією про небувалий. Воно творить свій світ Краси, живеідеалом Добра і Справедливості, розвивається по тільки йому властивим законам.
    Це культурна пам'ять народу, невіддільна від найглибших прагненьсучасності [30; 5].

    Народне мистецтво - це могутній засіб виховання людини, ценаціональна гордість народу. Предмет гордості кожної людини, що відчуваєсебе часткою свого народу, - не національно замкнуте народне мистецтво,а те, що увійшло у світову скарбницю досягнень розуму і рук людини, тоє значуще з загальнолюдських позицій.

    У своїй книзі «Народне мистецтво як частина культури» М.А. Некрасова,визначаючи народне мистецтво, виділила такі особливості:

    - індивідуальне сприйняття світу розчиняється в загальному;

    - індивідуальність виражається через «школи»;

    - наявність канонів;

    - традиційність;

    - наявність яскраво вираженого естетичного ядра;

    - універсальність.

    Для нашої роботи вважаємо за необхідне виділити з цього ряду деякіособливості, найбільш, з нашої точки зору, характерні у сприйняттідітьми народного мистецтва будь-якого народу.

    1. «Традиційність». Народне мистецтво постійно відтворює національний характер від покоління до покоління, «звідси спадкоємність творчості, традиції виявляються основною силою, яка формує культурну пам'ять». «Культурна пам'ять» - це народні художні образи, що йдуть від поклоніння силам природи, від милування і захоплення нею, в них єдність слова, музики, рухів, орнаменту; розуміння краси житла, костюма, різних предметів, самого життя в ансамблевому єдності, гармонії, у взаємозв'язку, тобто це сам народ з його історією.

    Традиційна народна релігія з шануванням природи і всіх її силз'єднувала в одне ціле весь світ: духовний і матеріальний. Звідси йдеподібний паралелізм у народній поезії, текстах народних пісень: частоперші два рядки - образи матеріального світу (дерева, птахи, що оточуютьлюдини предмети), наступні два рядки - переживання, доля, життялюдини. Наприклад:

    Куди летиш, ластівка, крізь дощ,

    Крізь обидва крильця краплі проливаючи?

    Куди йдеш, рідний, в далеку дорогу,

    З обох очей сльози проливаючи?

    Народні музичні традиції теж «культурна пам'ять» народу, неопредмечена, але живе, поки живе людина, тим більше, що одним зголовних ознак побутування народної музики є усна природа. Відпокоління до покоління передавалися пісні, танці, хороводи, свята,гуляння як найпрекрасніші миті в житті людей, ті, що хотілосяпередати в дар наступному поколінню. У цьому вбачають виховнасторона, тому що люди передавали один одному красу їх світовідчуття, щобдіти теж бачили це, «жили і виховувалися за законами краси».

    2. Наявність яскраво вираженого етнічного ядра. Чуваська народнамузика до сьогоднішнього дня зберігає в собі традиції, що йдуть від світогляду,національного характеру чуваш. Традиційним у чуваш є шануваннябатька, матері, поважність до старших, любов до землі-годувальниці, дбайливедо неї відношення, почуття роду в прагненні не розлучатися з рідними іблизькими. Про це говорять багато чуваські народні пісні. Зазвичай такіпісні зосереджені, філософсько-етичні співали дорослі, чоловіки іжінки, а діти слухали.

    Пісня є одним з основних традиційних жанрів національногомузичного фольклору, що представляє собою глибокий і правдивиймузичний образ народу, його характеру, психології та світогляду.
    Народна пісня як невичерпне джерело народної мудрості єбезцінним засобом етнопедагогіки.

    Чуваська вчений, діяч культури і народної освіти
    Н. В. Нікольський стверджував, що народна пісня - це вірний шлях до усвідомленнялюдиною своєї національної приналежності. Народна пісня вчить любити те,про що співає народ, і та мова, якою він користується. [31; 6].

    Музичне мистецтво жило в народі задовго до появипрофесійних авторів музики - композиторів. Пісні і наспівиприкрашали побут та веселощів молоді і старших поколінь, служили важливоюскладовою частиною весільних ритуалів, землеробських обрядів. Протягомстоліть одні з пісень забувалися, інші відроджувалися. Чуваська народнамузика зберегла в собі традиції одній із стародавніх і самобутніх уснихмузичних культур.

    Пісня - найбагатша і розвинена область усної народної творчостічувашів. Тут відбилися всі сторони життя народу: і безтурботна веселістьмолоді, і глибокі роздуми старших поколінь про сенс людськогожиття, тонка спостережливість, звичаї, деталі побуту, особливостінаціональної естетики, психології та моральності [17; 3].

    Пісні створювали народні співці і сказателі, імена яких більшоючастиною нам невідомі. Вони записувалися, і передавалися з покоління впокоління, іноді на продовженні цілих століть. "Предки передали її", "Віддідів прийшла вона ", - говорять чуваші про пісню. Музика і пісня прикрашають життячувашіна, облагороджують відносини людей один з одним. У піснях відображаютьсявікові очікування, сподівання і потаємні мрії народу.

    У музиці здавна чувашін бачив джерело здоров'я, радості і щастя,тому ставився до неї як до предмета, гідного поваги і увагилюдини.

    Відносини чуваш до музики і співу яскраво розкривається в легендах,казках, переказах і прислів'ях чуваської народу. В них говориться,наприклад, про те, що пісня завжди жила у великій дружбі з народом, що вонабула нерозлучна з ним в праці, і на відпочинку, що вона ділила з народом ігоре, і радість: "Люди радіють, і пісня радіє; люди сумують, і піснясумує ... "

    В образній формі розповідається про те, якдобра пісня супроводжуваланароду у тяжкі, безпросвітні роки його існування, як вона допомагалатрудящим боротися проти зла і несправедливості, проти гноблення ісвавілля царської влади, як окриляла вона народ, вселяючи в його душунепереможну силу і вічну молодість.

    І як би в вдячність цій чуваська народ склав чимало пісень пропісні, в яких люди звертаються до неї, як до свого кращого друга --вічного супутника життя. Без неї життя чувашіна порожня, безбарвна, для ньогопісня - мова душі. [13; 14]

    У багатьох дослідних роботах відзначалася особлива схильністьчувашів до співу. "Слух у них здебільшого хорош ... Голос у них рідкобуває сильний, але пошта завжди придатний для співу "." Серед чувашівнерідко можна зустріти осіб з дуже гарною музичною пам'яттю, що знають НЕодин десяток народних пісень "[11, 70].

    Пісня в житті чувашів займає величезне місце. Чуваська народнамузика звучала за часів всіх важливих подій життя родини, на багатьохязичницьких і християнських святах, під час різних обрядів ізвеселянь [14; 124].

    Першими збирачами і дослідниками чуваської народної пісні булиросійські - А. Ф. Ріттіх і В. А. Мошков. Вони публікують перший чуваськімелодії, записані ними, в кінці 19 століття. Ця ж робота позапису і дослідженню чуваської фольклору почалася лише після Великої
    Жовтневої соціалістичної революції, коли це стало справою чуваськихдослідників В. П. Воробйова, Г. Г. Ліскова, С. М. Максимова, Ф. П.
    Павлова, Т. П. Парамонова, так само як і сучасних композиторів імузикознавців - Ф. С. Васильєва, Ю. А. Ілюхіна, М. Г. Кондратьєва,
    Ф. М. Лукіна, Г. Я. Хірбю та ін

    Народна пісенна культура відігравала важливу роль в емоційно -естетичному і духовно-моральне виховання молодого покоління. Самена ці педагогічні боку народної музики звертав увагу
    В. О. Сухомлинський, коли писав: «У чувашів є багато народних пісень,заучування яких допомагає дітям засвоювати різні форми вираження,особливо шанобливого ставлення до старших. У виховному плані вприщепленні дітям почуття подяки багато важливого сенсу. З одного боку,це - пам'ять про добро і доброту, з іншого - підтримка батьківськогоавторитету »[35; 77].

    Народна пісня є частиною духовної культури людини ілюдства, відображає життя народу в усіх її проявах, входить в життядитини з колискової пісні матері і супроводжує його протягом усього життя:в грі, у навчанні, в праці, у сфері вільного спілкування, в горі і радості, вбудні і свята.

    Пісня продовжує залишатися головним багатством, збереженим чуваськанародом до цього дня.


    1.2 систему жанрів ЧУВАСЬКА Музично-поетичний ФОЛЬКЛОР ТА ЇХ
    СУЧАСНИЙ СТАН

    Традиційні народні свята й обряди прийнято ділити накалендарні - пов'язані з сільськогосподарськими роботами та сімейно-побутові
    - Обумовлені народженням людини, її переходом з однієї віковоїгрупи в іншу, вступом у шлюб, смертю і т.д. [25; 175].

    Обрядовий календар відкривався святом Сурхурі, приуроченим дочасу зимового сонцестояння. Пізніше це свято, увібравши в себеелементи російських святок і святочних ворожінь, злився з християнським
    Різдвом. У більш древньому варіанті він мав зв'язок з поклонінням племіннимдухів - покровителів худоби. Звідси й назва свята, від «сур? Х иррі» -
    «Овечий дух». Під час свята діти та молодь групами обходилиподвірному село, заходячи до хати, бажали господарям гарного приплоду худоби,співали пісні з заклинаннями. Господарі ж обдаровували їх стравами.

    Зимовий цикл завершувався святом З? Варни (Масляна), що знаменувалинаступ весняних сил в природі. В оформленні свята, у змістіпісень, вироків і обрядів чітко виявляється його аграрна природа і культсонця. Щоб прискорити рух сонця і прихід весни, на святі булоприйнято пекти млинці, кататися на санях довкола села по ходу сонця. Узавершення масляного тижня спалювали опудало «баби з? варни» ( «з? варниКарчев? до ?»).

    Весняний цикл відкривався багатоденним святом жертвоприношеньсонцю, богу і померлим предкам М? нкун (який співпав потім з православною
    Великоднем), який починався з кал? М кун і завершувався с? Рен (або вир? М) --обрядом вигнання зими, злих духів і хвороб. Молодь ходила групами поселі з Горобиновий прутиками і, хлеще ними людей, будівлі, інвентар,одяг, виганяла злих духів і душі померлих, вигукуючи «с? рен!».
    Односельці в кожному будинку пригощали учасників обряду пивом, сиром і яйцями.
    Наприкінці XIX ст. ці обряди в більшості чуваських сіл зникли.

    Наступна серія обрядів безпосередньо була пов'язана з польовимироботами. Весняний посів починався обрядом В? Рл? Х к? Ларні. Напередодні йогомилися в лазні, одягали чисту білизну.

    З турботою про врожай пов'язаний і обряд З? м? р чяк - моління про дощ, дебрали участь всі жителі села. Вони купалися у воді, обливали один одноговодою.

    Закінчення весняної сівби завершувалося Ака п? ТТІ - моліннями кашею прогарний урожай і збереження від стихійних лих. Коли на смузізалишалося пройти останню борозну і прикрити останні засіяні насіння,глава сім'ї молився Зулті Тур? про дарування гарного врожаю. Кількаложок каші, варені яйця закопували в борозну і заорювати її.

    Всі весняні роботи завершувалися святом Акатов - «весіллям плуга»,пов'язаний з поданням стародавніх чувашів про одруження плуга (чоловічогопочатку) з землею (жіночим началом). Минулого Акатов мав виключнорелігійно-магічний характер, супроводжувався колективним молитвою. Зчасом, з хрещенням чувашів, він перетворився на громадський свято з кіннимистрибками, боротьбою, молодіжними звеселяннями.

    Літо чуваші починали приблизно з другої половини травня місяцем
    «Літнім», з яким пов'язаний обряд Зінзе (вірьяли) або уяв (Анатра), колизаборонялося займатися землеробством, тому що земля була «вагітної» післяпосіву.

    Свято зінзе або уяв супроводжувався масовими гуляннями, хороводами,весіллями. Тематика пісень, ігор та хороводів - побутова; виконувалисямолодіжні ліричні пісні. Особливістю цього свята є заборонана багато домашніх і сільськогосподарські роботи, пов'язані з землею.

    У дні свята зінзе (уява) або після його закінчення проводилисямасові польові моління - уй-чяк, що супроводжувалися великимижертвопринесеннями худоби: биків, корів, телят, овець та домашньої птиці.

    До кінця XIX ст. обряди зінзе (уява) були суміщені з семіцко-Троїцькоїобрядовістю. Терміни Семик та Трійці були визначені досить чітко -
    Трійцю відзначали через сім тижнів після Великодня, а Семик чуваші починали вЧетвер, що передує Трійці ( «головний Семик») і закінчували в четвернаступного тижня ( «малий Семик»). Обряди, що відбувалися в цей час, малиу своїй основі древні, різні за походженням народні звичаї ікульти.

    В основі організованих дій, пов'язаних з Семіков, лежали річніпоминальні обряди. Поминання померлих починалося будинку, потім йшли накладовищі «проводжати» покійних на возах, прикрашених зеленню. На могилізнову влаштовувалося поминання з їжею і питвом. Семик став святомвесни, повернення землі до життя, пробудження і розквіту силрослинності. До Петрова дня (до парової оранки під озимі) триваливеселі молодіжні гуляння і ярмарки.

    Семіцко-Троїцький свята пов'язані з культом рослинності. Напередодні
    Трійці милися в лазні особливим набором трав (77 різних рослин, що володіютьцілющими властивостями), в період зінзе (уява) заборонялося рвати зелень науявленням чувашів, до Семик потрібно було скупатися в річці сім разів.

    Святом, який відкривав у чувашів цикл збиральних робіт, був
    Петров день. У цей день все село збиралася на останній хоровод навколопрощального вогнища. Після цього починався сінокіс. У традиційних обрядах ізвичаях чувашів, пов'язаних з сінокісних часом, зберігся обряд ут? зи.
    Перший вихід на сінокіс нагадував велике свято: всі виходили в кращихвбранні. Скошені і висушене сіно складали у великі купи по числужителів села і кидали жереб, кожному діставалася своя доля.
    Розподілене сіно складали у великі копиця (Капан). Зазвичай сінозалишали на луках до зими.

    Завершення збирання хлібів зазначалося молінням духу-хранителя клуні
    (ав? н п? ТТІ). Перед початком споживання хліба нового врожаю влаштовували циклосінніх вдячних благання - с? ра чуклені, - жертвоприношення на честьА хліба, ав? н п? ТТІ - клуні каша, і ав? н с? ри - клуні пиво. Наав? н п? ТТІ заколювали півня, варили кашу, приносили в жертву хліб новоговрожаю, останній необмолочені хліб. На свято запрошувалиродичів, друзів, знайомих.

    Осінні поминки - авта з? ри (півнячі пиво) - мали більшеурочистий характер, ніж літні. На них заколювали домашні птахи,обов'язково півень. До світанку влаштовувались проводи «покійного» з піснями ітанцями, все закінчувалося очисним обрядом і миттям в лазні.

    Таким чином, весь жовтень і листопад проходили подячнімоління і обряди, що отримали назву в народному календарі:юпа уй? х? - Місяць поминання покійних;чук уй? х? - Місяць жертвоприношень, де поминальної обрядовості відводилосяголовне місце.

    Одночасно з землеробськими поминальними обрядами нерідкоздійснювалися скотарські обряди - карта п? ТТІ на честь духів - хранителівдомашньої худоби.

    Напередодні готувалися юсмани - жертовні млинці з пшениці або ячменюнового врожаю (до 100 шт.) варилася каша на оборі. По прочитаннімолитви ложку каші кидали у вогонь. Голова сім'ї звертався у своїй молитві зпроханням до покровителю зберегти стадо. У цей день досита годували худобу,тримали його на вільному випасі.

    Під час жнив часто влаштовували помочи - Німі, - який не маєвизначених термінів проведення. З шанованих людей призначався Німі ПУЗ? --голова помочи, який з ранку запрошував всіх селян піти на допомогу донужденному односельчанину, об'їжджаючи всю село на запряженій коні.
    Зазвичай Німі проводиться протягом дня. Увечері в будинку господаря збираються всіучасники Німі. Важка робота завершувалася святковим застіллям.

    Традиційні чуваські молодіжні свята і розваги влаштовувалисяв усі пори року. У весняно-літній період молодь всього селища, а то йкількох селищ, збиралися на відкритому повітрі на хороводи уяв (в? й?).
    Взимку влаштовувалися посиденьки (Ларні, улах) в хатах, де тимчасовобули відсутні старші господарі. На вечорницях дівчата пряли, а з приходомюнаків починалися гри, учасники посиденьок співали пісні, танцювали і т.д. Усередині зими проводилося свято «х? р с? ри» - дівоче пиво. Дівчата вскладчину варили пиво, пекли пироги і в одному з будинків разом з юнакамивлаштовували молодіжну гулянку.

    Основою громадського і сімейного побуту чувашів минулого з'явилисяродові відносини і їх пережитки. Найбільшою мірою це виявилося ворганізацію та проведення весіль. Характерним для чувашів були термінисвят - весняний час, після сівби ярових, коли земля повинна булаперебувати в спокої, а люди могли відпочивати від польових робіт.

    У чувашів були поширені три форми укладання шлюбу:
    1) з повним весільним обрядом і сватанням (туйла, туйпа Кайнов);
    2) весілля «відходом» (х? Р тухса Кайнов);
    3) викрадення нареченої, часто з її згоди (х? Н в? Рлані).
    Нареченого в будинок нареченої супроводжував великий весільний поїзд. Тим часомнаречена прощалася з ріднею; її одягали у дівочу одяг, накривалипокривалом. Наречена починала плач з голосінням (х? Р й? Ррі). Поїзд нареченогозустрічали біля воріт з хлібом-сіллю і пивом. Після старшого з дружок (м? Нк? ря) гостей запрошували пройти у двір за накриті столи. На наступний деньпоїзд нареченого від'їжджав. Наречена їхала стоячи в кибитці. Наречений три рази бивїї нагайкою, щоб «відігнати» від нареченої духів роду дружини. Веселощі в будинкунареченого тривало за участю родичів нареченої. Першу шлюбну нічмолоді проводили у кліті чи в іншому нежилому приміщенні. За звичаєм,молода роззувала чоловіка. Вранці молоду одягали в жіноче вбрання з жіночимголовним убором «хушпу». Насамперед вона ходила на поклін і приносилажертву джерела, потім починала працювати по будинку, готувати їжу.

    Пологовий обряд у чувашів був обставлений елементами магії: дітям нашию або на одяг вішали різні амулети, бабка-повитуха, яка приймалапологи, діяла за допомогою різних змов. Першу дитину молодадружина народжувала у своїх батьків. Пуповину різали: у хлопчиків - на топорище,у дівчаток - на ручці серпа, щоб діти були працьовитими.

    У чуваської сім'ї панував чоловік, але і жінка малаавторитет. Розлучення траплялися вкрай рідко. Побутував звичай мінората --молодший син завжди залишався з батьками, успадкував батькові.

    Похоронний обряд, типово християнський, мав деякі язичницькітрадиції: виходячи з уявлень загробного життя, чуваші разом з покійнимклали в труну предмети, які могли стати в нагоді в потойбічному житті.
    Зазвичай на могилі встановлювали хрест, але іноді ставили стовпи з сімейноїтамга і грубо вирізаними на вершині зображенням людського обличчя
    (юпа).

    Певний своєрідність сімейному і громадському побуті чувашівнадавало дотримання різних обрядів, пов'язаних з їх релігійнимиуявленнями. Так, вірячи в очисну силу вогню, чуваші здійснювалиспеціальні обряди перенесення вогню з старого житла в нове, особливо призапаленні перший вогню в будинку, побудованому для молодої сім'ї. Почитали
    «Господаря дому» - «х? Рт зурт», - і «господаря двору» - «карта ПУЗ?» - Духівзберігачів оселі та господарства.

    Всі перераховані вище свята і обряди мали своє коло пісень, тоє більшість чуваських народних пісень приурочено до тих чи інших обрядіві свят. Такі пісні так і називаються обрядовими.

    Обрядові пісні розпадаються на два цикли: календарні і родинно -побутові. Календарний цикл відповідає річному колі занятьхліборобів. Основні жанри пісень у ньому:

    | Календарні події | Жанри |
    | М? Нкун - свято весняного рівнодення, обряди | м? Нкун юррісем |
    | поминання | |
    | с? рен - очисний обряд | с? рен юррісем |
    | уяв (зінзе) - свято дозрівання рослинності, | уяв (в? й?) юррісем |
    | хороводи і ігри | |
    | Зім? К - літні поминання (молодь водить хороводи) | зим? До юррісем |
    | ут? зій? - Сінокіс | ут? Зи юррісем |
    | к? рхі с? ра - обряди освячення нового врожаю | к? рхі с? ра юррісем, |
    | | К? Річці юррісем |
    | юпа ірттерні-осінні поминки | юпа юррісем |
    | улах - зимові посиденьки | улах юррісем |
    | х? р с? ри, к? Шарне - зимові свята молоді | х? р с? ри юррісем, |
    | | К? Шарне юррісем |
    | Сурхурі, нартукан - свята у дні зимового | сурхурі (нартукан) |
    | сонцевороту | юррісем |
    | З? Варни - проводи зими, масляна | з? Варни юррісем |

    сімейно-побутової цикл складають:

    | Події | жанри |
    | ача зуралні - обряди з нагоди | ача зуралн? чух калан? |
    | народження дитини | к? в? (юр?) |
    | Колисанки | с? Пка юррісем |
    | туй й? ркісем - весільні обряди | туй юррісем, х? р й? ррі-|
    | | Цьому, з? Н? х? та юррісем |
    | Салтака? Сатні - обряди проводів | салтак (Некрут) юррісем |
    | рекрутів | |
    | Віле питарні - похоронні обряди | Сас? к? ларнісем |

    Подібне розгляд жанрових особливостей чуваської фольклору йдепаралельно з розглядом календарно-обрядової системи (народнийкалендар, общинні, сімейно-побутові обряди).

    Далі розглянемо жанри музичного фольклору з точки зоруфункціональності (хоча і вище розглянуте нами має функціональність).
    Нам видається зручною для сприйняття, як вчителями, так і школярамикласифікація, запропонована Ю. Д. Кудаковим.

    Коротко охарактеризуємо деякі напрямки цієї класифікації.

    Трудові пісні виникли в процесі праці. Вони ставили потрібний ритм вфізичних зусиллях що працюють в групі людей, допомагали підвищувати результативністьпраці. Наприклад, пісні бурлак, забійників паль складаються з слів якокремих учасників трудового процесу так і групи осіб. Вони відображаютьнастрій працюючих. В піснях тих хто тягне канат, містяться слова -побажання, щоб справа була прибутково; в піснях тих хто будує міст, бажанняпобачити міст красивим і міцним, щоб він радував і з'єднував серця людей.
    У піснях молотять хліб або відбивають полотно, які мнуть прядиво або валятисясукно розкривається трудовий процес: як вирощується хліб, тчеться полотно,шиють одяг. У цих піснях відображаються мрії і сподівання чуваш.

    Обрядові пісні - пісні глибокої давнини. Вони діляться на двігрупи: пісні обрядів, що проводяться щорічно?? пісні обрядів, що проводятьсящодня. Ці пісні розвивалися паралельно з обрядами: пов'язані зземлепашеством, скотарством, охороною здоров'я. Обряди були пройнятімарновірством, мали магічне значення, їм підпорядковувалися, їх проводили, їхдотримувалися з метою полегшити життя. Обрядові пісні пізніше втратили своємагічне значення, стали ліричними піснями. Такі обряди проводилисякожен рік: Різдво, масляна, серень (старовинний весняне свято,спочатку імітували вигнання злих духів з селища), трійця,дівич-вечір стали поштовхом до появи обрядових пісень.

    Особливе місце займають обрядові пісні на честь дитини, її купання,хрещення, ігор, повноліття, ювілеїв та ін

    Повсякденні обрядові пісні пов'язані з обрядом проведення весіль іобрядом поминання покійних. У весільних піснях значне місце у чувашвідводиться красі та працелюбності нареченої, її характеру; процесу вінчання,подарунків, благословення і т.д. Наприклад, в благословенні, в плаче нареченоїзвучать різні почуття: сум - туга, жарти - сміх, радість, побажанняміцного здоров'я, поради бути добрими і працьовитими. Сама весілля учуваш - це добре поставлена многоактная опера, яка містить майстерневиконання різного змісту народних пісень, іскрометних танців,виконуваних у супроводі різних народних музичних інструментів.

    Частушки дружки можна назвати імпровізованої поемою, що виражаєезоповою (алегоричним) мовою значення весілля, настрій і мріїлюдей, що допомагає зблизитися і приєднатися родичам нареченого і нареченої.
    У частівка відображаються елементи трудових справ у господарстві, успіхи культури ізвичаї народу. У них зустрічаються й образи, що нагадують міфи і легенди,чарівні казки, також у частівка широко використовуються іносказання,загадки, лічилки, красиві і образні обороти і вирази, діалоги тощо
    Весільні пісні агітують грати весілля добре і весело, підкреслюютьвелике значення весільного обряду для молодої родини, розповідають пронадіях молодої пари на щасливе життя. У піснях співається про те, щомолоді повинні бути здоровими, високими, красивими, працьовитими. У піснідружки і друзів нареченого наречений завжди гарний, працьовитий, добрий, вінмріє розумно вести господарство. У піснях подруг нареченої наречена - хазяйками
    ( "Якщо візьметься, залізо обламає; якщо вдарить ногою, може гору зруйнувати;з трьох зерен пошила сорочку "). У весільних піснях висміюються наречений інаречена і жителі села: наречений мріяв про світлу і високою нареченій, адістається йому чорнява. У піснях подруг нареченої жених старий і ледачий,неохайний. Засуджували і вдівців. Є у весільних піснях і куплети,характеризують наречену неумехой ( "Пішла нарвати капустяних листів, апринесла лопух "). Цими пустотливими і жартівливими піснями народна мудрість вчитьмолодих бути працьовитими, жити в мирі та злагоді.

    Плач нареченої (хяхлев) - сама сумна пісня серед весільних пісень. Уцих піснях наречена нарікає на те, що видають її заміж рано чи занелюба, що їй належить разл

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !