ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Податкова звітність організацій по ресурсним платежам
         

     

    Податки, оподаткування
    ПЛАН - ЗМІСТ.
    ВСТУП ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 3
    1. СУТНІСТЬ ЗА ПРИРОДНІ РЕСУРСИ ... ... ... ... ... ... ... 5
    1.1. Податок на видобуток корисних копалин ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .7
    1.2. Податкові платежі за користування надрами ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 9
    1.3. Земельний податок ... ... .. ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 12
    1.4. Податок за користування водними об'єктами ... ... ... ... ... ... .. ... ... ... ... ... ... .15
    1.5. Платежі за користування лісовим фондом ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .18
    1.6. Збір за користування об'єктами тваринного світу і за користування об'єктами водних біологічних ресурсів ... ... .. ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .19
    1.7. Плата за негативний вплив на навколишнє середовище ... ... ... ... ... ... ... 22
    2. ПОДАТКОВА ЗВІТНІСТЬ ЗА РЕСУРСНІ ПЛАТЕЖІ. ПОРЯДОК ЗАПОВНЕННЯ НА ПРИКЛАДІ КОНКРЕТНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ............................................ .................................................. .......... 25
    2.1. Декларація з земельного податку ... ... ... ... .... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 26
    2.1.1. Порядок заповнення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 27
    2.2. Розрахунок відрахувань за негативний вплив на навколишнє середовище ..... 31
    2.2.1. Порядок розрахунку платежів за забруднення навколишнього середовища. ... ... ... ... 32
    ВИСНОВОК ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 36
    Список використаної літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 38
    ДОДАТОК 1 ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 39
    ДОДАТОК 2 ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 43
    ДОДАТОК 3 ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 45
    ДОДАТОК 4 ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 48
    ВСТУП.
    Сучасний світ не мислимо без заводів і фабрик, які виробляють продукцію, необхідну для життя людини. Але при цьому стало майже правилом байдуже ставлення до навколишнього середовища з боку підприємств, які намагаються обійти природоохоронні норми під виглядом того, що виробляють продукцію першої необхідності. Але не можна забувати, що найпершою необхідністю для людини повинне бути середовище, в якому він живе, екологічна обстановка, яка відіграє важливу роль для здоров'я людини не тільки в сучасному, але і в майбутньому відіб'ється на здоров'я наших нащадків.
    Росія має унікальний природно-ресурсний потенціал. Крім того, на території Росії розташована значна кількість об'єктів загальносвітового і загальнонаціонального надбання, що мають особливе природоохоронне, наукове, культурне, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення. Майбутнє Росії цілком залежить від ефективного використання природно-ресурсного потенціалу. Ось чому в умовах переходу до стійкого розвитку пріоритет повинен бути відданий НЕ істощітельному природокористування, а охорони і відтворення природних ресурсів, їх рівномірному і планомірного використання. А для цього необхідно вдосконалювати систему ресурсних платежів і нерозривно пов'язану з нею фінансову звітність.
    Основним предметом дослідження даної курсової роботи є система платежів за природні ресурси існуючої в нашій країні, а так само податкова звітність по ресурсним платежам.
    Мета роботи - систематизувати і закріпити отримані знання в сфері оподаткування природних ресурсів, а також розглянути нерозривно пов'язану з нею податкову звітність.
    Для досягнення поставлених цілей необхідно вирішити наступні завдання:
    * Ознайомитися з нормативною базою яка регулює платежі за природні ресурси;
    * Визначити поняття та сутність платежів за природні ресурси;
    * Розглянути поелементно ресурсні платежі;
    * Розглянути алгоритм заповнення податкової звітності;
    * Зробити висновки щодо виконаної роботи.
    У ході виконання роботи використовувалися наступні методи: аналіз, порівняння, синтез і історичний метод.
    Для написання роботи застосовувалася спеціальна література з питань платежів за природні ресурси, зокрема Кодекси та журнальні публікації.
    1.СУЩНОСТЬ ЗА ПРИРОДНІ РЕСУРСИ.
    У процесі становлення система оподаткування природних ресурсів пройшла кілька етапів: від простих рентних платежів до цілого спектра податкових режимів. Якщо звернутися до історії оподаткування, то першим ступенем розвитку ресурсних платежів було земельне оподаткування, введене в 1875 році. Але першим серйозним кроком в історії оподаткування природних ресурсів стали дискусії, що проводяться у нас в країні в період 1924 - 1926 роки. І, починаючи з цього часу і до 1930 року з користувачів природними ресурсами стягувалася переважно диференціальна рента. Так у видобувній промисловості СРСР рента вилучалася у вигляді орендної плати, що враховує рентообразующіе фактори та диференційованої по районах країни. Крім орендної плати, для підприємств були встановлені розвідувальний збір (для відшкодування геологорозвідувальних витрат) та погектарний сплата (для вилучення власне земельної ренти).
    Після податкової реформи 1930 всі форми прямого вилучення диференціальної ренти в народному господарстві були скасовані, і замість різних платежів і податків почав застосовуватися механізм податку з обороту. У результаті земля та інші природні ресурси стали використовуватися як би "безкоштовно". У цей час розпочинається активна розробка родовищ з високим вмістом корисних копалин у руді, цілинні землі являли собою великий резерв для екстенсивного розвитку сільського господарства, а неосяжні простори тайги - для розширення лісорозробок. Витрати, які були потрібні на освоєння нових земель, на залучення в господарський оборот нових родовищ, були невеликі. Такі прорахунки в економічній політиці призвели до різкого падіння ефективності використання природних ресурсів, що зовсім не відповідає інтересам країни, і в підсумку призвело до певних негативних наслідків - виникнення "витратою економіки".
    У 60-ті роки ситуація дещо змінюється. У результаті реформ А.Н. Косигіна (1965 р.) були переглянуті оптові цін, і для видобувних галузей були введені додаткові рентні платежі в нафтовій і газовій промисловості, встановлені з урахуванням не стільки рентних факторів (продуктивність, місце розташування природних багатств), скільки нормативів рентабельності підприємств і виплачувалися у вигляді твердої ставки за кожну тонну нафти і кубометр газу. За статистикою в цей період до бюджету надходили найбільші суми від рентних платежів. Ситуація з оподаткуванням природних ресурсів погіршується в 90-і роки в силу того, що число рентообразующіх галузей зменшилася, практично лише паливна і гірничорудна промисловість били в змозі реалізовувати частину ренти, хоча її надходження до федерального бюджету також значно скоротилася. Різке зниження обсягів виробництва в сільському господарстві, легкій і харчовій промисловості означає і пропорційне зменшення величини ренти в цих галузях.
    Колишній вітчизняний досвід акумулювання великої частки доходів рентного походження в державному бюджеті становлять особливий інтерес для сучасної господарської практики в Росії. І оглядаючись назад наш уряд, намагається створити ефективну систему оподаткування природних ресурсів, проводячи різні реформи, видаючи законодавчі акти та зміни до них, з орієнтиром на сьогодення з метою підвищити якісний рівень використання природних родовищ і істотно поповнити бюджети різних рівнів. В даний час користувачі природними ресурсами сплачують такі спеціальні податки як податок на видобуток корисних копалин, податок за користування надрами, плату за користування водними об'єктами, платежі за користування лісовим фондом і земельних, а також платежі за користування об'єктами тваринного світу і збори за водні біологічні ресурси і платежі за негативний вплив на навколишнє середовище. І далі піде мова саме про ці платежі.
    1.1. Податок на видобуток корисних копалин (ПВКК).
    У рамках податкової реформи з 1 січня 2002 р. була введена в дію глава 26 "Податок на видобуток корисних копалин" НК РФ, прийнята Федеральним законом від 08.08.01 року № 126-ФЗ "Про внесення змін і доповнень у частину другу Податкового кодексу Російської Федерації та деякі інші акти Верховної Ради України, а також про визнання такими, що втратили чинність окремих актів законодавства Російської Федерації ". З цього ж часу скасовано три раніше діючих спеціальних податку на надрокористувачів - плата за користування надрами, відрахування на відтворення мінерально-сировинної бази, акцизи на нафту та стабільний газовий конденсат.
    Стягнення податку на видобуток корисних копалин (далі - ПВКК) проводиться з організацій і індивідуальних підприємців, визнаних користувачами надр і поставлених на облік як платника податків за місцем знаходження ділянки з моменту державної реєстрації ліцензії (дозволу) на користування. При цьому місцем знаходження ділянки надр визнається територія суб'єкта (суб'єктів) РФ, континентальний шельф, виняткова економічна зона РФ, а також ділянки за межами держави, якщо ця видобуток здійснюється на територіях, що знаходяться під юрисдикцією Російської Федерації (орендованих у іноземних держав або використовуються на підставі міжнародного договору), на яких розташована ділянка надр.
    Об'єктом оподаткування ПВКК відповідно до законодавства РФ є:
    1) корисні копалини, добуті з надр на ділянці, наданій платнику податку у користування;
    2) корисні копалини, добуті з відходів (втрат) видобувного виробництва, якщо таке вилучення підлягає окремому ліцензуванню;
    З метою глави 26 Податкового Кодексу РФ корисні копалини іменуються здобутим корисних копалин. При цьому корисних копалин визнається продукція гірничодобувної промисловості і розробки кар'єрів, що міститься у фактично здобутий (витяги) з надр (відходів, втрат) мінеральній сировині (породі, рідини та іншої суміші), по своїй якості відповідає державному стандарту, стандарту галузі, регіону, міжнародному стандарту або стандарту організації (підприємства). Корисним копалин також визнається продукція, яка є результатом розробки родовища, що отримується з мінеральної сировини із застосуванням переробних технологій, які є спеціальними видами видобувних робіт (зокрема, підземна газифікація і вилуговування, дренажна і гідравлічний розробка розсипних родовищ, свердловини гідровидобутку), а також переробних технологій, віднесених відповідно до ліцензії на користування надрами до спеціальних видів видобувних робіт (зокрема видобуток корисних копалин із хвостів збагачення, збирання нафти з нефтеразлівов за допомогою спеціальних установок).
    Податкова база визначається платником податку самостійно щодо кожного здобутого корисної копалини (у тому числі корисних компонентів, що витягають із надр попутно при видобутку основної корисної копалини) як вартість видобутих корисних копалин. Сказане не відноситься до видобутку нафти, попутного газу і природного газу пального з усіх видів родовищ вуглеводневої сировини. При їх видобутку податкова база визначається як кількість здобутих корисних копалин в натуральному вираженні. Таким чином, для формування податкової бази по ПВКК потрібні дві складові: кількість видобутого корисної копалини і його вартість. Кількість видобутого корисної копалини визначається платником податку самостійно прямим (шляхом застосування вимірювальних засобів та пристроїв) або непрямим (розрахунково, за даними про зміст видобутого корисної копалини в витягує з надр (відходів, втрат) мінеральній сировині) методом.
    Оцінка вартості видобутих корисних копалин визначається платником податків одним із таких способів:
    1) виходячи зі сформованих у платника податку за відповідний податковий період цін реалізації без урахування державних субвенцій;
    2) виходячи зі сформованих у платника податку за відповідний податковий період цін реалізації видобутої корисної копалини;
    3) виходячи з розрахункової вартості видобутих корисних копалин.
    Ставки ПВКК встановлюються з урахуванням розміру ставок платежів за користування надрами, частини відрахувань на відтворення мінерально-сировинної бази, які зараховуються у бюджетну систему Російської Федерації, а при видобутку нафти - з урахуванням ставки акцизу. Ставка ПВКК встановлюється у відсотках від вартості видобутих корисних копалин (наприклад, існують такі види ставок, як нульова ставка (використовується при видобутку корисних копалин в частині нормативних втрат корисних копалин, розробці підземних вод, що містять корисні копалини, мінеральних вод і т.д.) , ставка 3,8% при видобутку калійних солей, 4,8% при видобутку кондиційних руд чорних металів і так далі.), так само встановлюються специфічні ставки на нафту - 419 руб. за тонну, а на видобуток корисних копалин при видобутку природного газу пального з усіх видів родовищ вуглеводневої сировини - 135 руб. за 1000 куб. м газу.
    Сума податку обчислюється за підсумками кожного податкового періоду по кожному видобутих корисних копалин. Податок підлягає сплаті за місцем знаходження кожної ділянки надр або за місцем перебування організації або місцю проживання індивідуального підприємця.
    1.2. Податкові платежі за користування надрами.
    До 1 січня 2002 система платежів при користуванні надрами, встановлювалася Законом України від 21.02.1992 № 2395-1 "Про надра" (далі - Закон № 2395-1) і включала в себе збори за участь у конкурсі (аукціоні) та видачу ліцензій, платежі за користування надрами, відрахування на відтворення мінерально-сировинної бази (ВМСБ), акцизи. З набранням чинності глави 26 НК РФ структура платежів за користування надрами, передбачена статтею 39 Закону № 2395-1, зазнала змін: платежі за користування надрами при видобутку, відрахування на ВМСБ і акцизи на мінеральну сировину було замінено податком на видобуток корисних копалин (НДПІ ).
    Незважаючи на те, що Закон № 2395-1 зазнав деякі зміни, він як і раніше залишається в силі. Відповідно до нього надра - це частина земної кори, розташованої нижче грунтового шару, а при його відсутності - нижче земної поверхні і дна водойм і водотоків, що тягнеться до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння. Цим Законом регулюються будь-які відносини, що виникають у зв'язку з геологічним вивченням, використанням та охороною надр території Російської Федерації, її континентального шельфу, а також у зв'язку з використанням відходів гірничодобувного і пов'язаних з ним переробних виробництв, торфу, сапропелів та інших специфічних мінеральних ресурсів, включаючи підземні води, розсоли і ропу соляних озер і заток морів. До основних видів надрокористування відносяться:
    1) регіональне геологічне вивчення (геолого-геофізичні роботи, науково-дослідні, палеонтологічні та інші роботи, спрямовані на загальне геологічне вивчення надр, роботи з прогнозування землетрусів і дослідженню вулканічної діяльності тощо);
    2) геологічного вивчення, що включає пошуки і оцінку родовищ корисних копалин, а також геологічного вивчення та оцінки придатності ділянок надр для будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин;
    3) освіту особливо охороняються геологічних об'єктів, що мають наукове, культурне, естетичне, санітарно-оздоровче і інше значення (наукові та навчальні полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи, печери та інші підземні порожнини) і т.д.
    Ділянки надр надаються в користування тільки за наявності спеціального державного роздільною здатністю у вигляді ліцензії суб'єктам підприємницької діяльності.
    Як вже зазначалося вище з 1 січня 2002 року відбулися зміни в системі платежів за надра у зв'язку з набранням чинності глави 26 НК РФ і в даний час вона включає в себе наступні види платежів:
    1. разові платежі за користування надрами при настанні певних подій, обумовлених у ліцензії (сплачуються, як правило, при виході організації на проектну потужність; стартові розміри разових ставок встановлюються в розмірі не менше 10% від величини суми ПВКК в розрахунку на середньорічну проектну потужність добувної організації, а остаточний розмір - за результатами конкурсу або аукціону на надання права користування надрами);
    2. регулярні платежі за користування надрі (вносяться за надання користувачам надр виключних прав на пошук і оцінку родовищ корисних копалин, розвідку корисних копалин, геологічне вивчення і оцінку придатності ділянок надр для будівництва та експлуатації споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, будівництво та експлуатацію підземних споруд, не пов'язаних з видобутком корисних копалин, за винятком інженерних споруд неглибокого залягання, що використовуються за цільовим призначенням окремо по кожному виду робіт);
    3. плату за геологічну інформацію про надра (стягується за користування такою інформацією, отриманої в результаті державного геологічного вивчення надр від федерального органу управління державним фондом надр; мінімальний розмір плати за геологічну інформацію про надра встановлений у розмірі 10 000 руб.; при цьому розмір цієї плати може бути збільшений з урахуванням обсягу наданої інформації, її виду, споживчих властивостей, але не може перевищувати величини витрат державних коштів на геологічне вивчення надр, в результаті якого була отримана дана інформація.);
    4. збір за участь у конкурсі (аукціоні) (вноситься всіма учасниками і є однією з умов реєстрації заявки; сума збору визначається виходячи з вартості витрат на підготовку, проведення та підведення підсумків конкурсу (аукціону), оплату праці залучених експертів і підлягає зарахуванню на рахунки федерального органу управління державним фондом надр (МПР Росії) або його територіальних органів);
    5. збір за видачу ліцензій (вноситься користувачами надр при видачі ліцензії; розмір збору та порядок його стягнення визначаються МПР Росії за узгодженням з Мінфіном Росії виходячи з витрат на експертизу заявок на отримання ліцензій, організацію конкурсів і аукціонів, оплату пакетів геологічної інформації та інших витрат, пов'язаних з наданням ліцензій).
    Крім перерахованих вище платежів користувачі надр можуть залучатися до відшкодування збитку, нанесеного безліцензійний користуванням надрами, в результаті вибіркового відпрацювання багатих ділянок родовищ корисних копалин, а також інших діях, які призвели до псування родовища або створення умов, частково або повністю виключають можливість подальшого користування надрами. Відшкодування шкоди, заподіяної державі, здійснюється шляхом внесків до федерального бюджету, бюджетів суб'єктів Російської Федерації та місцевих бюджетів. Однак грошова форма може бути замінена проведенням робіт з відновлення порушених природних властивостей надр за угодою зацікавлених сторін.
    1.3. Земельний податок.
    Тривалий період часу в нашій країні земельний податок регулювався Федеральним Законом РФ від 11 жовтня 1991 року № 1738-1 "Про плату за землю". У відповідно до якого використання землі в Російській Федерації є платним, а формами плати були: земельний податок, орендна плата, нормативна ціна землі. Прийнятий 29 листопада 2004 Федеральний Закон № 141-ФЗ "Про внесення змін у частину другу Податкового кодексу Російської Федерації та деяких інших законодавчих актів Російської Федерації, а також про визнання такими, що втратили чинність окремих законодавчих актів (положень законодавчих актів) Російської Федерації" вводить в дію з 1 січня 2005 року нову главу 31 Податкового кодексу "Земельний податок". І в зв'язку з цим раніше діючий Федеральний Закон № 1738 - 1 втрачає чинність частково, а з 1 січня 2006 року повністю.
    Відповідно до статті 387 цієї глави земельний податок встановлюється Податковим Кодексом та нормативними правовими актами органів муніципальних утворень і стягується тільки з організацій і фізичних осіб, що володіють земельними ділянками на праві власності, праві постійного (безстрокового) користування або право довічного успадкованого володіння.
    Об'єктом оподаткування визнаються земельні ділянки, розташовані в межах муніципального утворення, на території якого введено податок. Не визнаються об'єктом оподаткування відповідно до статті 389 земельні ділянки:
    1) вилучені з обігу відповідно до законодавства;
    2) обмежені в обороті, які зайняті особливо цінними об'єктами культурної спадщини народів Російської Федерації, об'єктами, включеними до Списку всесвітньої спадщини, історико-культурними заповідниками, об'єктами археологічної спадщини;
    3) надані для забезпечення оборони, безпеки та митних потреб;
    4) обмежені в обороті в межах лісового фонду; зайняті перебувають у державній власності водними об'єктами в складі водного фонду, за винятком земельних ділянок, зайнятих відокремленими водними об'єктами.
    Податкова база визначається як кадастрова вартість земельних ділянок (визначається відповідно до Земельного Кодексу РФ від 25 жовтня 2001 року № 136-ФЗ), визнаних об'єктом оподаткування відповідно до статті 389 цього Кодексу. Платник податків самостійно визначає податкову базу щодо кожної земельної ділянки. Якщо земельна ділянка перебуває у спільній частковій або спільній власності, то податкова база визначається для кожного з платників податків пропорційно до його частки у спільній частковій власності. Податкова база може бути зменшена на не оподатковуваний суму в розмірі 10 000 рублів групам громадян визначеним статтею 391 цієї глави.
    Податкові ставки встановлюються нормативними правовими актами представницьких органів муніципальних утворень і не можуть перевищувати (стаття 394):
    1) 0,3 відсотка відносно земельних ділянок, віднесених до землях сільськогосподарського призначення, зайнятих житловим фондом та об'єктами інженерної інфраструктури житлово-комунального комплексу, наданих для особистого підсобного господарства, садівництва, городництва або тваринництва;
    2) 1,5 відсотка у відношенні інших земельних ділянок.
    Також допускається встановлення диференційованих податкових ставок залежно від категорій земель та (або) дозволеного використання земельної ділянки.
    Статтею 395 цієї глави передбачені пільги, згідно з якими від оподаткування звільняються:
    1) організації та установи кримінально-виконавчої системи Міністерства юстиції Російської Федерації - щодо земельних ділянок, наданих для безпосереднього виконання покладених на ці організації та установи функцій;
    2) організації - щодо земельних ділянок, зайнятих державними автомобільними дорогами загального користування;
    3) релігійні організації - щодо належних їм земельних ділянок, на яких розташовані будинки, будівлі та споруди релігійного і благодійного призначення;
    4) загальноукраїнські громадські організації інвалідів щодо земельних ділянок, які використовуються ними для здійснення статутної діяльності;
    5) організації народних художніх промислів - щодо земельних ділянок, які перебувають у місцях традиційного побутування народних художніх промислів і використовуються для виробництва і реалізації виробів народних художніх промислів і т.д.
    Податковим періодом визнається календарний рік, а звітним - перший квартал, півріччя і дев'ять місяців календарного року. Після закінчення податкового періоду платники податків зобов'язані подати до податкового органу за місцем знаходження земельної ділянки податкову декларацію з податку (не пізніше 1 лютого року, що настає після закінчення податковим періодом). Якщо платник податків здійснює авансові платежі у відповідності зі статтею 396 НК РФ, то розрахунки сум за авансовими платежами з податку представляються протягом податкового періоду не пізніше останнього числа місяця, що настає після закінчення звітним періодом.
    1.4. Податок на користування водними об'єктами.
    З 1982 по 1998 р. в системі ресурсних платежів рентного характеру існувала плата за воду. Однак вона була малозначимі як прибутковий джерело бюджету, тому що стягувалася тільки за воду, забрали з водогосподарських систем. Починаючи з 1998 року, набуває чинності Федеральний Закон від 06.05.1998 № 71-ФЗ "Про плату за користування водними об'єктами". А з 1 січня 2005 р. вступила в силу глава 25.2 "Водний податок" НК РФ. І водний податок став відноситься до числа федеральних податків.
    Поняття "водний об'єкт" визначено Водним кодексом РФ - це зосередження вод на поверхні суші в формах її рельєфу або в надрах, що має межі, обсяг і риси водного режиму. Залежно від фізико-географічних, гідрорежімних та інших ознак водні об'єкти підрозділяються таким чином:
    1. поверхневі водні об'єкти;
    2. внутрішні морські води;
    3. територіальне море Російської Федерації;
    4. підземні водні об'єкти.
    Плату за користування водними об'єктами вносять організації та фізичні особи, які здійснюють спеціальне і (або) особливу водокористування відповідно до законодавства Російської Федерації. Під спеціальним водокористуванням розуміється використання громадянами та юридичними особами водних об'єктів із застосуванням споруд, технічних засобів або пристроїв. Особливу користування водними об'єктами може здійснюватися тільки для строго визначених цілей, а саме для забезпечення потреб оборони, федеральних енергетичних систем, федерального транспорту, а також для державних і муніципальних потреб. Глава 25.2 Кодексу не пов'язує виникнення обов'язку по сплаті водного податку безпосередньо з наявністю ліцензії на водокористування.
    Водним податком обкладаються наступні види водокористування:
    1. забір води з водних об'єктів;
    2. використання акваторії водних об'єктів, за винятком лісосплаву в плотах і Кошеля;
    3. використання водних об'єктів без забору води для цілей гідроенергетики;
    4. використання водних об'єктів для цілей лісосплаву в плотах і Кошель.
    Звільняється від плати використання водних об'єктів з метою забору води для: забезпечення пожежної безпеки, а також для ліквідації стихійних лих і наслідків аварій; санітарних, екологічних та судноплавних попусків; паркан морськими судами, судами внутрішнього та змішаного (ріка - море) плавання води з водних об'єктів для забезпечення роботи технологічного обладнання; для рибництва та відтворення водних біологічних ресурсів і т.д.
    Порядок формування податкової бази по водному податку встановлений в п.1 ст.333.10 НК РФ. Податкова база визначається платником податку самостійно окремо щодо кожного водного об'єкту, кожного виду водокористування, яке визнається об'єктом оподаткування. Якщо стосовно водного об'єкта встановлені різні податкові ставки, податкова база буде визначатися стосовно кожної податкової ставки. У пункті 2 зазначеної статті встановлено конкретний порядок визначення податкової бази при заборі води.
    У статті 333.12 НК РФ наводяться податкові ставки за користування водними об'єктами, диференційовані по басейнах річок, озер, морів та економічних районах. Значення ставок абсолютні, максимальні і мінімальні їх розміри не передбачені. Так само існує нульова ставка, що застосовується при заборі води з водних об'єктів на зрошення земель сільськогосподарського призначення; на ліквідацію наслідків стихійних лих та аварій.
    Платник визначає суму плати самостійно. Сума податку за підсумками кожного податкового періоду обчислюється як добуток податкової бази і відповідної їй податкової ставки. По кожному суб'єкту Російської Федерації, в якому платник податків здійснює водокористування, обчислюється загальна сума податку, що підлягає сплаті до бюджету відповідного суб'єкта Російської Федерації.
    Податковим періодом по водному податку визнається квартал. Податок підлягає сплаті в строк не пізніше 20 числа місяця, що настає після закінчення податковим періодом.
    1.5. Платежі за користування лісовим фондом.
    Справляння платежів за користування лісовим фондом у вигляді лісових податей та орендної плати встановлено главою 13 Лісового кодексу Російської Федерації від 29.01.1997 № 22-ФЗ. І відповідно до ст. 104 Лісового кодексу лісові подати стягуються за всі види лісокористування.
    Ділянки лісового фонду надаються громадянам та юридичним особам у користування на умовах і в порядку, визначених ст. 22 Лісового кодексу, на наступних права користування: оренда, безоплатне користування, концесія, короткострокове користування. Здійснення лісокористування допускається тільки на підставі лесорубочного квитка, ордера або лісового квитка (статтею 42 Лісового кодексу).
    Платниками лісових податей визнаються громадяни та юридичні особи, які отримали права користування ділянками лісового фонду. При оренді ділянок лісового фонду орендарі вносять орендну плату, розміри, порядок і строки внесення якої визначаються договором оренди ділянки лісового фонду. Відповідно до статті 103 Лісового кодексу орендна плата визначається на основі ставок лісових податей, які встановлюються за одиницю лісового ресурсу, а з окремих видів лісокористування - за гектар що знаходяться в користуванні ділянок лісового фонду на основі мінімальних ставок плати за деревину, що відпускається на корені. Мінімальні ставки встановлені Постановою Уряду Російської Федерації від 19 лютого 2001 р. № 127 "Про мінімальні ставки плати за деревину, що відпускається на корені". Конкретні ж розміри ставок встановлюються органами державної влади суб'єктів Російської Федерації за узгодженням з територіальними органами федерального органу управління лісовим господарством у відповідних суб'єктах Російської Федерації або визначаються за результатами лісових аукціонів, але не нижче мінімальних ставок плати. Ставки диференційовані в залежності від виду деревної породи, обсягу заготовленої деревини, відстані вивезення і т.д.
    Визначення ставок лісових податей за інші види лісокористування (побічне лісокористування, заготівля живиці та другорядних лісових ресурсів, користування ділянками лісового фонду для культурно-оздоровчих, туристичних та спортивних цілей і для потреб мисливського господарства) повністю віднесено до компетенції органів державної влади суб'єктів Російської Федерації за узгодженням з територіальними органами федерального органу управління лісовим господарством у відповідних суб'єктах Російської Федерації. Ставки лісових податей встановлюю за одиницю лісового ресурсу (куб. м деревини, хмизу, гілок корми; кг грибів, ягід, губки, моху; т живиці, кори дерев тощо), за окремими видами лісокористування - за гектар що знаходяться в користуванні ділянок лісового фонду (сінокосіння, випасанні худоби, створення плантацій лікарських рослин та ін.) Величина зазначених ставок визначається з урахуванням наявності того чи іншого сировинного ресурсу, обсягів другорядних лісових ресурсів на конкретній ділянці лісового фонду, територіального розміщення побічних лісокористування за їх видами, кількісної та якісної оцінки на підставі методик спеціалізованих проектних і наукових організацій, а також з огляду на такий практичного досвіду лісокористування.
    Розподіл платежів за користування лісовим фондом за рівнями бюджетної системи здійснюється відповідно до федерального закону про федеральний бюджет на черговий фінансовий рік.
    1.6. Збори за користування об'єктами тваринного світу і за користування об'єктами водних біологічних ресурсів.
    З 1 січня 2004 р. вступила в силу глава 25.1 "Збори за користування об'єктами тваринного світу і за користування об'єктами водних біологічних ресурсів" НК РФ, введена Федеральним законом від 11.11.03 р. № 148-ФЗ.
    У відповідності з цією главою, платниками зборів визнаються організації та фізичні особи, у тому числі індивідуальні підприємці, які отримують в установленому порядку дозвіл (ліцензію) на користування об'єктами тваринного світу (на території РФ) і водних біологічних ресурсів (у внутрішніх водах, в територіальному морі , на континентальному шельфі Російської Федерації та у виключній економічній зоні Російської Федерації, а також в Азовському, Каспійському, Баренцевому морях і в районі архіпелагу Шпіцберген).
    Об'єктами обкладання зборами визнаються об'єкти тваринного світу та водних біоресурсів згідно з переліком, встановленим главою 25.1 НК РФ, вилучення яких із середовища їх проживання здійснюється на осно?? аніі дозволу (ліцензії). Не визнаються об'єктом обкладення зборами об'єкти тваринного світу та водних біоресурсів, користування якими здійснюється для задоволення особистих потреб представниками корінних нечисленних народів Півночі, Сибіру і Далекого Сходу, а також особами, які не належать до корінних нечисленних народів, але постійно проживають в місцях їх традиційного проживання та традиційної господарської діяльності, для яких полювання і рибальство є основою існування. Ліміти використання об'єктів тваринного світу та вилову (видобутку) водних біоресурсів для особистих потреб встановлюються органами виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації за погодженням з уповноваженими центральними органами виконавчої влади.
    Ставки збору за користування об'єктами тваринного світу та водними біоресурсами встановлені за одну тварину конкретного виду (ведмідь, вівцебик, лось, олень, борсук, куниця, бобер та ін), за одне морський ссавець (Ластівка, белуха, морський котик і ін) і за тонну кожного виду об'єкта водних біологічних ресурсів. Розмір ставок збору за користування об'єктами тваринного світу розрахований виходячи з витрат держави на проведення заходів з охорони, захисту і відтворення об'єктів тваринного світу, на утримання місць їх проживання, а також діючих у цей час цін на товари і послуги.
    Сума зборів визначається щодо кожного об'єкта тваринного світу та водних біоресурсів як добуток відповідної кількості об'єктів тваринного світу та водних біоресурсів і ставки збору, встановленої для таких об'єктів.
    У главі також визначено порядок і строки сплати платниками податків суми збору при отриманні ліцензій (дозволів), порядок заліку чи повернення сум зборів нереалізованим ліцензіями (дозволами). Платники збору за користування об'єктами тваринного світу суму збору сплачують при отриманні ліцензії (дозволу) на користування об'єктами тваринного світу, платники збору за користування об'єктами водних біоресурсів - у вигляді разового та регулярних внесків. Сума разового внеску визначається як 10% нарахованої суми збору, сплата якого здійснюється при отриманні ліцензії. Залишок суми збору сплачується рівними частками у вигляді регулярних внесків протягом усього терміну дії ліцензії щомісяця не пізніше 20-го числа. Сплата зборів плателищікамі-фізичними особами здійснюється за місцезнаходженням органу, що видав ліцензію (дозвіл). Сплата зборів платниками-організаціями та індивідуальними підприємцями проводиться за місцем їх обліку.
    Не пізніше 5-го числа кожного місяця органи, що видають у встановленому порядку ліцензії (дозволу) на користування об'єктами тваринного світу або водних біоресурсів, представляють до податкових органів за місцем свого обліку відомості про видані ліцензії (дозволів), суму збору, що підлягає сплаті за кожною ліцензії (дозволу), а також відомості про терміни сплати збору за формою, яка затверджується федеральним податковим органом.
    1.7. Плат
         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !