Лейбніц Готфрід Вільгельм

Лейбніц (Leibniz, Leibnitz) Готфрід Вільгельм (21.VI.1646, Лейпциг - 14.XI.1716, Ганновер) - німецький філософ-ідеаліст, математик, вчений-енциклопедист. Засновник і президент Берлінської Академії Наук.

В області математики найважливішою заслугою Лейбніца є розробка (поряд з Ньютоном) диференціального і інтегрального обчислення, що мала величезне значення для подальшого розвитку математики і природознавства. Лейбніц звів приватні прийоми для вирішення математичних задач, що існували до нього, в цілісну систему понять аналізу.

Він винайшов всілякі універсальні прийоми для вирішення всіх завдань, що і, може бути, тому слідом за Паскалем став будувати обчислювальні пристрої.

Головний недолік підсумовує машини Паскаля полягав у незручність виконання з її допомогою всіх операцій, крім складання. Перша машина, яка давала можливість легко робити не тільки складання, але й множення, була винайдена Лейбніцем в 1673 г.

Механічний калькулятор Лейбніца виконував складання практично тим же способом, що і підсумовуються машина Паскаля, але Лейбніц включив у конструкцію рухому частину (рухому каретку) і ручку, за допомогою якої можна було крутити спеціальне колесо або -- в пізніших варіантах машини - циліндри, розташовані всередині апарату.

Такий механізм з рухомим елементом дозволив прискорити повторювані операції додавання, необхідні для множення. Саме повторення теж виконувалося автоматично. По суті справи, калькулятор здійснював механічну імітацію відомого шкільного алгоритму "множення в стовпчик".

Ряд найважливіших механізмів машини Лейбніца застосовували аж до середини 20 століття в деяких типах машин. До типу машини Лейбніца можуть бути віднесені всі машини, зокрема й першого ЕОМ, виробляли множення як багаторазове додавання, а розподіл - як багаторазове віднімання. Головним достоїнством віх цих машин являллісь вищі, ніж у людини, швидкість і точність обчислень. Їх створення продемонструвало принципову можливість механізації інтелектуальної діяльності людини

Лейбніц першим зрозумів значсеніе і роль двійкової системи числення. У рукопису на латинською мовою, написаної в березні 1679 Лейбніц роз'яснює, як виконувати обчислення в двійковій системі, зокрема множення, а пізніше в загальних рисах розробляє проект обчислювальної машини, що працює в двійковій системі числення. Ось що він пише: "Обчислення такого роду можна було б виконувати і на машині. Поза сумнівом, дуже просто і без особливих витрат це можна зробити наступним чином: потрібно виконати отвори в банку так, щоб їх можна було відкривати і закривати. Відкритими будуть ті отвори, які відповідають 1, а закритими відповідні 0. Через відкриті отвори в жолоби падатимуть маленькі кубики або кульки, а через закриті отворі нічого не випаде. Банку буде переміщатися і зрушуватися від стовпця до колонку, як того вимагає множення. Ринви представлятимуть стовпці, причому ні одна куля не може потрапити з одного жолоба в будь-яку іншу, поки машина не почне працювати ...". В Надалі в численних паісьмах і в трактаті "Explication de l `Arithmetique Binairy" (1703) Лейбніц знову і знову повертався до двійкової арифметики. Ідея Лейбніца про використання двійкової системи числення в обчислювальних машинах залишиться забутою протягом 250 років.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.infhist.h1.ru/