ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Громадяни як суб'єкти міжнародного права
         

     

    Адміністративне право

    Введення.

    Предметом кожної галузі права є певна сферасуспільних відносин (людських зв'язків), регулювання якихздійснюється нормами цієї галузі права. Адміністративне право-одна зсамостійних галузей права, що представляє собою сукупність правовихнорм, що регулюють суспільні відносини у сфері виконавчої влади
    (державного управління). Правові відносини виникають упроцессереалізаціі правових норм, які містять загальнообов'язковідержавні предпісанія.Общественние відносини у сфері виконавчоївлади, врегульовані адміністративно-правовими нормами, називаютьсяадміністративно-правовими відносинами. [1., 23].

    Адміністративно-правове відношення, як і всі іншіправовідносини, має структуру, складовою частиною якої є суб'єкт.

    Суб'єкт-учасник (сторона) правовідносин, тобто фізичні іюридичні особи, які наділені правами та обов'язками в сферівиконавчої влади, але в якості керованої сторони. Так як всі миє в першу чергу фізичними особами, а основна частина такожє громадянами, то тому для написання реферату я вибрала тему
    «Громадяни, як суб'єкт адміністративного права».

    Адміністративно-правовий статус громадянина.

    Одним із суб'єктів адміністративного права є фізичніособи, під якими розуміються громадяни, іноземці та особи безгромадянства. Ці категорії осіб характеризуються істотними елементамиособливостей їх правового положення. Так громадянин Латвійської Республікихарактеризується його правової зв'язком з Латвійською державою, іноземнийгромадянин-з відповідним закордонним державою, особа без громадянстване має такої зв'язку з жодною з держав.

    Адміністративно-правовий статус громадянина є встановлені закономта іншими нормативно-правовими актами права, обов'язки та відповідальністьгромадянина, що забезпечують його участь в управлінні державою тазадоволенні публічних та особистих інтересів. Це один з різновидівстатусу громадянина (поряд з політичним, трудовим і т.д.), реалізаціяякого залежить від відповідних дій органів виконавчої владита їх посадових осіб. [1., 41].

    Адміністративно-правовий статус громадянина Латвії визначений Сатверсме,
    Законом Латвійської Республіки від 1 серпня 1999 року «Про громадянство
    Латвійської Республіки », Загальною декларацією прав людини, а також іншимилатвійськими і міжнародними актами.

    Головна особливість, що характеризує громадян як учасниківадміністративно-правових відносин, полягає в тому, що вони виступають вяк приватних осіб, тобто реалізують свої особисті загальногромадянські права іобов'язки у сфері виконавчої влади, а не правомочності державнихчи недержавних організацій, де вони можуть працювати. Томуадміністративно-правові відносини між відповідним органом
    (посадовою особою), що виступає в якості однієї сторони, наділеноїдержавно-владними повноваженнями, і громадянами як іншийбоку, не наділена такими повноваженнями, але що володіє певнимиправами і обов'язками в сфері виконавчої влади, можуть складатися взв'язку з:

    Реалізацією громадянами належних їм за законом прав у сферівиконавчої влади;

    Виконанням покладених на громадян обов'язків у сфері виконавчоївлади;

    Порушенням громадянами своїх правових обов'язків у цій сфері;

    Порушенням органами виконавчої влади або їх посадовими особамиправ і законних інтересів громадян.

    Круг що виникають при цьому адміністративно-правових відносин вельмирізноманітний, а що відбуваються в країні в останні роки громадськіперетворення приводять до значного розширення і покращенняадміністративно-правового статусугромадян [1., 42]

    Країни Центральної та Східної Європи (до яких відноситься і Латвія) востанні роки зазнали змін. У кожній країні основні напрямкизмін відомі: політична система, економіка, конституційний лад,правова система і громадянське суспільство. Всі країни протягом короткогочасу перейшли від політичних систем, заснованих на абсолютної владикомуністичної партії, до багатопартійної системи. Економіка здержавної та контрольованої з центру перетворилася на економіку,засновану на приватному підприємництві і перехід власності здержавної в приватне володіння. Змінився конституційний лад,звичайно прийняттям нової конституції, або як в Латвії прийняттям поправок достарої конституції. [2., 18]. Ця картина відображає значну частинутого, що ми бачимо в країні. Шлях відбуваються великих соціальних змінне є гладким. Різні рівні соціальної практики змінюються зрізною швидкістю та у відповідності з різними силами впливу.
    Наприклад, правові та інституційні зміни можуть випереджати назрілізміни у життєвих позиціях людей і їх цінності. Багато важливих питаннявзагалі залишаються недоторканими, а деякі так глибоко сягають корінням уісторичне минуле і культуру, що змінити їх буде нелегко. На тліцих змін і адміністративне право зазнало змін. Але на мійпогляд можна зробити висновок про те, що адміністративне право конкретизуєправа і обов'язки громадян, що встановлюються конституційним правом іробить це за допомогою органів державного управління та місцевогосамоврядування.

    Адміністративно-правове становище громадян визначається обсягом іхарактером їх адміністративної правосуб'єктності, яку утворюютьадміністративна правоздатність та дієздатність.

    Щоб придбати права і нести обов'язки у сфері виконавчоївлади, тобто бути учасником адміністративно-правових відносин, громадянин,як і інші суб'єкти адміністративного права, повинен матиадміністративної правоздатністю-фактичної, забезпеченої державоюможливістю мати суб'єктивні права і виконувати юридичні обов'язкиадміністративно-правового характеру. Вона виникає з моменту народження іприпиняється смеітью, не може бути отчуждаема або передання іншомуособі, неможливий відмова від неї. [1., 43].

    Однак правоздатність може бути частково або тимчасово обмежена увипадках і в порядку, визначених законодавством, наприклад, у зв'язку зскоєнням кримінального чи адміністративного правопорушення, за якізакон передбачає санкції у вигляді позбавлення волі або позбавленняспеціальних прав. Так наприклад, стаття 124 Кодексу про Латвіїадміністративні правопорушення передбачає позбавлення водійських правна строк від 12 до 24 місяців за управління транспортним засобом устані алкогольного, наркотичного сп'яніння.

    Адміністративна правоздатність є необхідною умовоюадміністративної дієздатності, тобто здатності громадянина своїми особистимидіями набувати суб'єктивні права і виконувати покладені на ньогоюридичні обов'язки у сфері виконавчої влади. Тим самимадміністративна дієздатність означає можливість громадянина реалізувативідповідну правоздатність.

    Як правило, адміністративна дієздатність виникає після досягненнягромадянином 18-річного віку, у ряді випадків-раніше, зокрема з 16років.

    За загальним правилом, громадяни мають рівний адміністративноїдієздатністю. Однак за станом здоров'я (психічний розлад,слабоумство) деякі з них можуть бути визнані частково або повністюнедієздатними.

    дієздатні громадяни можуть здійснювати суб'єктивні права іобов'язки, вступивши в конкретні адміністративно-правові відносини, і бутистороною, зобов'язаною виконувати вимоги, які виходять від органіввиконавчої влади, або що реалізує належні їй права. Конкретніадміністративно-правові відносини виникають як за власною ініціативоюгромадян, так і в порядку одностороннього волевиявлення іншого боку,наділеної конкретними повноваженнями.

    Адміністративно-правові гарантії прав і свобод громадянина.

    У Конституції, законах та інших актах передбачено цілий ряд гарантій,тобто спеціальних економічних, політичних, організаційних та юридичних
    (у тому числі адміністративно-правових) заходів, спрямованих на реалізацію таохорону прав і свобод громадян від будь-яких порушень.

    Так, згідно зі ст. 102 Конституції Латвії кожен має правооб'єднуватися в товариства, політичні партії та інші громадськіорганізації.

    Громадяни мають право на проведення зборів, маніфестацій, пікетів
    (ст.103), право звертатися в установи держави або самоврядувань ззаявами та отримувати відповідь по суті (ст.104).

    Кожен, хто законно знаходиться на території Латвії, має правосвободи пересування і вибору місця проживання (ст.97).

    Кожен має право вільно виїжджати з Латвії. Кожен маєлатвійський паспорт, за межами Латвії перебуває під захистом держави імає право вільно повертатися до Латвії (ст.98).

    Конституція і закони передбачають ряд інших особистих, економічнихі соціальних прав, що вимагають активної діяльності і сприяннядержавних органів (право на житло, освіту, користування зв'язком,бібліотечне обслуговування і т. д.).

    Найважливіше значення мають положення Загальної декларації прав людини,згідно з якою всі люди рівні перед законом і мають право, без будьрізниці, на рівний захист закону, ніхто не може бути підданийбезпідставного арешту, затримання або вигнання; кожна людина має правона ефективне поновлення у правах компетентними національними судами вразі порушення її основних прав, наданих їй конституцією абозаконом [1., 43].

    Поряд з цим на громадян покладено обов'язки, наприклад, такі якплатити встановлені податки, служити в армії, дотримуватися Конституції ізакони, у тому числі адміністративно-правові норми.

    Адміністративне правопорушення і відповідальність.

    У Латвії діє велика кількість різних адміністративнихправил. До їхнього числа відносяться, наприклад, правила дорожньогоруху, санітарно-епідеміологічні, протипожежні правила, правилаторгівлі, митні правила, правила полювання, рибного лову, правилаприкордонного режиму та інші. Порушення таких правил вважаєтьсяправопорушенням.

    Згідно ст.9 Кодексу адміністративних правопорушень Латвії,
    Адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, що загрожуєдержавному або громадському порядку, власності, прав ісвобод громадян або встановленого порядку управління і за яку закономпередбачена адміністративна відповідальність.

    Адміністративна відповідальність настає в тому випадку, якщоконкретне порушення за своїм характером не тягне за собою відповіднодо законодавства кримінальної відповідальності. [3., 5].

    Під складом правопорушення в адміністративному праві, як і в іншихгалузях права, розуміється сукупність таких елементів, як об'єкт іоб'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона. При відсутності будь -який з цих елементів відповідальність виключається. [1., 150].

    Розглянуті мною громадяни, як учасники адміністративнихвідносин, у свою чергу можуть бути суб'єктами проступку, як обличчя йоговчинила. Також громадяни можуть бути об'єктом адміністративногоправопорушення, як то на що зазіхає правонарушеніе.Такімі об'єктами можутьбути наприклад, власність громадян, їх права і свободи.

    Адміністративна відповідальність - це застосування державнимиорганами, посадовими особами та представниками влади встановленихдержавою заходів адміністративного впливу за скоєніадміністративні правопорушення.

    У Латвії застосовуються наступні види адміністративних покарань:

    1. попередження;

    2. грошовий штраф;

    3. конфіскація знаряддя або предмета адміністративного порушення;

    4. відібрання привласнених спеціальних прав (права керування транспортним засобом, права на полювання та ін);

    5. відібрання права обіймати певні посади або відібрання права займатися певним видом або всіх видів підприємницької діяльності;

    6. адміністративний арешт.

    Покарання за адміністративне порушення накладають в рамках, яківказує нормативний акт, у якому передбачена відповідальність зазроблене порушення, строго у відповідності з кодексом та іншими актами проадміністративні правопорушення.

    Призначаючи покарання, береться до уваги характер вчиненогопорушення, особа порушника, ступінь його вини, матеріальне становище,пом'якшують або обтяжують умови відповідальності. [3., 12].

    Висновок.

    Таким чином виходячи з вищесказаного добре видно те, щоадміністративне право є тією галуззю права з якою всі громадянистикаються в нашому повсякденному житті. На жаль адміністративніправопорушення також є складовою частиною нашого битія.Хочетсясподіватися, що з плином часу у зв'язку з удосконаленням законів іпідвищенням правової свідомості громадян кількість правопорушеньзначно зменшиться.

    Список літератури:

    1. Овсянко Д. Адміністративний право.-Москва, 2000.-468 стор

    2. Адміністративна юстиція в нових європейських демократіях .-

    Київ, 1999.-686 стор

    3. Latvijas administrat? Vo p? Rk? Pumu kodekss.-R? Ga, 1999.-199 lpp.

    4. Latvijas Republikas Satversme.-R? Ga, 2000.-51 lpp.

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !