Фрідріх Вільгельм Бессель.
(1784-1846)
Німецький астроном і математик Фрідріх Вільгельм Бессель народився в
Мінден невеликому місті на північному заході Німеччини в родині дрібного чи-
посадовців. Свій життєвий шлях Бессель почав торговим службовцем. Усередині
займаючись самоосвітою, він швидко й успішно опанував знаннями з
математики та астрономії. Уже 20-річним юнаком Бессель самостійно
обчислив орбіту комети Галлея. Ставши асистентом у великого астронома
І. Шретера, Бессель займався спостереженнями зірок. Ця робота незабаром
принесла йому репутацію видатного астронома-спостерігача і обчислювача-ма-
тематика.
У 1810 р. Бессель був запрошений в Кенігсберг, де стало професією-
ром астрономії Кенігсберзькому університету. Тут під його руководс-
твом була побудована обсерваторія, директором якої він залишався до
кінця свого життя.
Бессель - один із засновників астрометрії. Він послідовно
проводив у життя ідею про необхідність вносити в результати спостережень
поправки, що враховують вплив самих, здавалося б, незначних фак-
торів, що знижують точність такою швидкістю. Бессель розрядів
ботан суворі математичні методи виправлення результатів спостереження
ній.Первой великою роботою Бесселя в цьому напрямку була переробка
результатів спостережень положень зірок у каталозі, складеному в
40-50-х рр.. 18 століття англійським астрономом Дж. Брадлеем. Надалі
Бессель сам вів спостереження положення зірок. Він визначив положення
75000 тисяч зірок і створив великі зоряні каталоги, які стали
основою сучасних знань про зоряному небі.
Бессель був одним з перших астрономів, виміряли паралакс, а
тим самим і відстані до зірок. Услід за В. Я. Струве, який у 1837
р. вперше визначив відстань до зірки Вега в сузір'ї Ліри, Біс-
сель в 1838 р. виміряв відстань до зірки 61 Лебедя. Ця зірка ока-
залась одній з найближчих до Сонячної системи.
Спостерігаючи протягом ряду років яскраві зірки Сіріус і Проціон, Біс-
сель виявив в їх русі такі особливості, які можна було
пояснити тільки тим, що ці зірки мають супутників. Але ці супутники
настільки слабкі по світності, що їх не можна було побачити в телескопи.
Припущення Бесселя згодом підтвердилися: у 1862 р. виявлено
супутник зірки Сіріус, а в 1896 р. - супутник Проціон.
Тихо Браге.
Тихо Браге народився в містечку Кнутструп; він походив з давньо-
го данського роду.
Свою наукову діяльність Тихо Браге присвятив спостереженням неба.
На невеликому острові Гвен він побудував унікальну обсерваторію "Уран-
борг "(" Небесний замок "), а пізніше" Зоряний замок ", де протягом 21
року проводив численні спостереження небесних світил. Більшість
інструментів тихо Бразі зробив сам. Йому вдалося домогтися високої точ-
ності на інструментах без оптичних пристосувань (1-2 `). Небувалою
точності спостережень він домігся не тільки збільшенням розмірів інстру-
ментів (найбільшим був шестиметровий квадрант), але і розробкою нових
методів спостережень.
Тихо Браге склав нові точні сонячні таблиці й уточнений
каталог 800 зірок. Він відкрив дві нові нерівномірності ( "нерівності")
у русі Місяця, періодичну зміну нахилу місяцем орбіти до екліп-
тику, а також зміни в положенні місячних вузлів. З ім'ям Тихо Браге
пов'язані відкриття наднової зірки в сузір'ї Кассіоеі і перший обос-
засновано спостереженнями висновок про неземне природі комет.
Протягом 16 років Тихо Браге вів спостереження планети Марс. Матері-
али цих спостережень допомогли його помічникові - німецькому вченому І. Кеп -
Леру відкрити закони руху планет. Останні роки життя Тихо Браге
жив і працював у Празі.
Федір Олександрович Бредіхін (1831-1904)
Федір Олександрович Бредіхін - російський астроном, академік Петер-
бургской академії наук (з 1890 р.). Народився в місті Миколаєві в
сім'ї морського офіцера. У 1855 р. закінчив Московський університет, за-
тим викладав там астрономію.
Дослідження Бредихина охоплюють всі основні розділи астрономії
того часу. В області астрометрії він проводив спостереження на Меріда-
анном колі і з винятковою точністю визначав становище малих
планет. В області астрофізики він вивчав поверхні Сонця і планет,
спектри планет і туманностей. Розпочаті в 60-і рр.. дослідження комет
Бредіхін продовжував до кінця свого життя. Він розробив першу механічним
чний теорію руху речовини в хвостах комет. Все що спостерігалися в
кометних хвостах явища він пояснював дією на речовину двох сил:
сили тяжіння, спрямованої до Сонця, і світлового тиску, що діють на-
ного в протилежний від напрямку. Бредіхін розвинув теорію освітньої-
ня метеорних потоків у результаті розпаду ядра комети.
З 1873 по 1890 р. Бредіхін очолює Московську астрономічну
університетську обсерваторію, а після обрання його членом Петербург-
ської академії наук - Пулковську обсерваторію (1890-1895). Під його ру-
Ководство в Пулково розширилася програма як астрометричні, так і
астрофізичних досліджень, були встановлені нові інструменти.
Бредіхін був членом багатьох вітчизняних і зарубіжних наукових т-
вин.
У 1946 в колишньому СРСР була учереждена премія ім. Ф. А. Бредихина
за видатні роботи в галузі астрономії.
Джеймс Хопвуд Джинс
(1877-1946)
Англійський фізик і астроном Джеймс Хопвуд Джинс народився в Лонда-
не. У 1900 р. він закінчив Кембрджскій університет і протягом ряду років
викладав там математику. Астрономічні роботи Джинса присвячені
проблемі будови й еволюції зірок, зоряних систем і туманностей.
У 1904 р. Джинс висловив ідею про внутріатомної енергії, а в 1917
р. він звернув увагу на те, що речовина в надрах зірки мають бути
повністю іонізованим і тому цілком однорідним, близьким до
станом ідеального "електронно-ядерного" газу. Ідеї Джинса на на-
чільного етапі розвитку астрофізики служили служили потужним стимулом для
дослідження зоряних надр і атмосфер.
Джинс - автор однієї з гіпотез про походження Сонячної системи.
Джинс вважав, що планети утворилися з стру речовини, вирваного з
Сонце тяжінням пролітає повз зірки.
Гіпотеза Джинса про утворення Сонячної системи користувалася ши-
рокой популярністю в 20-30-і рр.. ХХ ст., Але пізніше була доведена її не-
спроможність. Американський астроном р. Рассел, радянський астроном
Н. Н. Парійскій та інші довели, що вирване з Сонця речовина
стало б звертатися навколо нього на відстані декількох сонячних ра-
діусов, тоді як радіуси орбіт планет становлять сотні і тисячі ради-
вусів Сонця. Крім того, вирване речовина, маючи температуру в мілі-
ни градусів, розсіялася б у просторі.
Джинс успішно займався популяризацією науки. Широке визнання
його книга "Загадкова Всесвіт", "Зірки і їхні долі", "Всесвіт
навколо нас "," Рух світів ", в яких Джинс популярно розповів про
важкодоступних питаннях фізики та астрономії.
Юрій Олексійович Гагарін.
(1934-1968)
Юрій Гагарін ... Безстрашний лицар космосу, славний син нашої ве-
Лікою Батьківщини, комуніст. Людина, що підкорила небо. Людина, подвиг і
усмішка якого підкорили нашу планету.
12 квітня 1961 Ця дата назавжди увійшла в історію людства.
Весняним вранці потужна ракета-носій вивела на орбіту перший в істо-
рії космічний корабель "Восток" із першим космонавтом Землі - гражда-
Ніномія Росії Юрієм Гагаріним на борту.
108 хвилин тривав перший космічний політ. У наші дні, коли з-
вершать багатомісячні експедиції на борту орбітального космічного
комплексу "Салют" - "Союз", він здається дуже коротким. Але кожна з
цих хвилин була відкриттям невідомого.
Дитинство російського селянського хлопця Юри Гагаріна проходило в
селі Клушино на Смолещіне, а потім у невеликому містечку Гжатськ, ни-
що не носить славне ім'я Гагаріна.
Школа, ремісниче училище, ливарний цех, індустріальний технікум
в Саратові ... Йшли нелегкі перші повоєнні роки наше країни. І в
ці роки юний Гагарін не тільки добре вчився і працював, а й формується-
вал свій працелюбний, наполегливий, благородний характер.
"З Саратовом пов'язана поява в мене ... нестримної тяги в небо,
тяги до польотів ... "- писав згодом Юрій Гагарін.
Після Саратовського аероклубу, перший "небесної" сторінки в БіоГая-
рафії Гагаріна, він успішно закінчив Оренбурзьке льотне військове вчили-
ще, служив в частинах ВПС - літав на Червонозоряний надзвукових само-
літах, оберігаючи північні рубежі нашої Батьківщини.
У 1960 р. Юрій Гагарін почав готуватися до польоту в космос у Цент-
ре підготовки космонавтів, що нині носить його ім'я. Працював самозабутньо,
з повною віддачею сил, з невичерпною допитливістю, працьовитістю,
витримкою. Був відмінно підготовлений фізично, акуратний, скромний, увага-
мателен до товаришів, сміливий і рішучий.
Коли обговорювалося питання, кому бути космонавтом-1, вибір припав на
Юрія Гагаріна. І 12 квітня 1961 в момент старту прозвучало прапора-
тое Гагаринское "Поїхали!" Тріумфуюча Батьківщина радісно зустріла первоп-
роходца космосу. Його подвиг був відзначений високими нагородами і званням
героя Радянського Союзу.
Люди всієї Землі бурхливо вітали радянської людини, перший
побачив нашу планету з космосу. Його захоплено приймали в десят-
ках країн.
Готуючись до нових польотів, Гагарін наполегливо продовжував треную-
ки, багато літав на літаках, закінчив Військово-повітряну інженерну ака-
демію ім. Н.Є. Жуковського.
У березні 1968 р. під час чергового тренувального польоту Юрій
Олексійович Гагарін трагічно загинув в авіаційній катастрофі. Вірний
син нашої Батьківщини, нову еру в освоєнні Всесвіту, вічно житиме в
пам'яті людей.
Іоганн Кеплер
(1571-1630)
Іоганн Кеплер - великий німецький астроном і математик. Він відкрив
три основних руху планет, винайшов оптичну систему, яка застосовується
зокрема, в сучасних рефракторах, підготував створення діфферен-
соціальне, інтегрального і варіаційного числення в математиці.
Іоганн Кеплер народився в місті Вейл-дер-Штадт на півдні Німеччини в
бідній протестантській родині. Після навчання у монастирській школі в
1596 вступив у духовну семінарію при Тюбінгенський академії (позд-
неї університет). У ці роки він познайомився з геліоцентричної сис-
темою Н. Коперника. Після закінчення Академії в 1593 р. Кеплер, звинувачений
в вільнодумстві, не був допущений до богословської кар'єрі і отримав поса-
ність шкільного вчителя математики. В 1600 р. він приїхав до Праги до
знаменитому астроному Т. Бразі, після смерті якого одержав ма-
ли його многчісленних спостережень.
Кеплер написав багато наукових праць і статей. Найважливіша його сочи-
ня - "Нова астрономія" (1609), присвячена вивченню руху Марса
за спостереженнями Т. Бразі і містить перші два закони руху пла-
немає. У творі "Гармонія Світу" (1619) Кеплер сформулював третій
закон, що поєднує теорію руху всіх планет у струнке ціле.
Сонце, займаючи один з фокусів еліптичної орбіти планети, є по-
ся, за Кеплеру, джерелом сили, що рухає планети. Він висловив спра-
ведлівие здогади про існування між небесними тілами тяжіння і
пояснив припливи і відливи земних океанів впливом Місяця. Складено-
ные Кеплером на основі спостережень Бразі "Рудольфовы таблиці" (1627)
давали можливість обчислювати для будь-якого моменту часу положення пла-
нети з високої для тієї епохи точністю. У роботі "Скорочення Коперніт-
кової астрономії "(1618-1622) Кеплер виклав теорію і способи предска-
занія сонячних та місячних затемнень. Його дослідження з оптики викладені
у творі "Доповнення до Вітелло" (1604) і "Діоптрікі" (1611). Замі-
чательние математичні здібності Кеплера проявилися, зокрема,
у висновку формул для визначення обсягів багатьох тіл обертання. Рукописи
Кеплера були придбані Петербурзької академією наук і зберігаються досі-
час у Росії в Санкт-Петербурзі.
Ісаак Ньютон.
(1643-1727)
Ісаак Ньютон - великий англійський фізик, механік, астроном і ма-
тематик. Високе визнання одержали роботи Ньютона, у яких він застави
жив основи наукового розуміння законів світобудови замість фантастичних
домислів релігії.
Ісаак Ньютон народився в містечку Вулсторп поблизу міста Грантема в
сім'ї небагатого фермера. Навчався в Кембріджському університеті. У 1669 -
1701 рр.. Ньютон - професор фізики фізики і математики в Кембріджському
університеті; з 1703 р. майже чверть століття - беззмінний президент
Лондонського королівського суспільства - англійської академії наук.
Ньютон сформулював основні закони класичної механіки, отк-
рив закон всесвітнього тяжіння, розробив основи диференціального й
інтегрального обчислень. Головна праця Ньютона "Математичні начала
натуральної філософії "(1687) був відправним пунктом усіх робіт з ме-
Ханик протягом наступних двох століть. У книзі "Оптика" він пояснив
більшість світлових явищ за допомогою розвиненої їм корпускулярної тео-
рії світла.
Фізичні відкриття Ньютона були тісно пов'язані з вирішенням астро-
номічного завдань. Оптика Ньютона виросла зі спроб удосконалити
об'єктиви для астрономічних телескопів - рефракторів, позбавити їх то
перекручувань - аберацій. У 1668 р. він розробив конструкцію дзеркального
телескопа - рефлектора і за це в 1672 р. був обраний членом Лондонського-
го королівського товариства. Ньютон на основі встановленого їм закону
всесвітнього тяжіння зробив висновок, що всі планети і комети при-
тягіваются до Сонця, а супутники - до планет із силою, назад пропорційно
нальні квадрату відстані, і розробив теорію руху небесних
тел. Ньютон показав, що з закону всесвітнього тяжіння випливають зако-
ни Кеплера, прийшов до висновку про неминучість відхилень від цих законів
внаслідок обурюються діями на кожну планету або супутник Залишився-
них тіл Сонячної системи. Теорія тяжіння дозволила йому пояснити
багато астрономічні явища - особливості руху Місяця прецесія,
припливи і відливи стиск Юпітера, розробити теорію фігури Землі.
Погляди Ньютона, його здатність пояснити й описати найширший
коло явищ природи, особливо астрономічних, зробили величезний впливав-
ня на подальший розвиток науки.
