ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Акредитивна форма розрахунків
         

     

    Банківська справа

    Розділ 1

    Теоретичні засади акредитивної форми розрахунків.

    1.1. Сутність переваги та недоліки акредитивної форми розрахунків.

    Документарний акредитив являє собою взяте на себе банком запроханням імпортера зобов'язання заплатити визначену суму бенефіціару
    (експортеру) за умови, що останній надасть відповідним вимогам акредитивадокументи у встановлений часовий відрізок. У торговій угоді між експортеромі імпортером банк, таким чином, виступає посередником.

    Акредитив - одностороннє умовне грошове зобов'язання банку, що видаєтьсяним по дорученню клієнта (імпортера) на користь його контрагента
    (бенефіціара), по якому банк, що відкрив акредитив (емітент) повиненздійснити бенефіціару платіж (негайно чи з відстрочкою) або акцептувативекселі бенефіціара і оплатити їх в строк, або доручити іншому банкуздійснити такі платежі або акцепт при умові надання бенефіціару документів,передбачених в акредитиві і, відповідно, при виконанні інших умовакредитиву.

    Документарний акредитив сьогодні є, мабуть, самим різнобічним ісамим дійовим інструментом забезпечення платежів. У ділових зв'язках іздержавами, що контролюють зовнішню торгівлю, застосування акредитива багатов чому є попередньою умовою для здійснення імпортних і експортних операцій.

    Поряд із функцією забезпечення платежів акредитив може такожвиконувати кредитну функцію. Зобов'язання банку покупця здійснити платіжполегшує продавцю одержання від свого банку кредиту, наприклад, навиробництво товару. При визначених обставинах акредитив може виступати длябанку імпортера також у якості основи для кредиту. Тобто тоді, коли банкпри здійсненні акредитивної операції може очікувати, що буде мати у своємурозпорядженні документи, що уособлюють власність на товар, тому щотоваросупроводжувальні документи засвідчують вимогу на видачу відправленоговантажу. Шляхом передачі документів передається також право на володіннятоваром.

    Таким чином, можна виділити три основні функції, що виконуєДокументарний акредитив:

    1. Документарний акредитив є однією з форм міжнародних розрахунків --це його головна функція.

    2. Специфіка здійснення розрахунків за допомогою акредитивазабезпечує захист від можливих ризиків, що існують у міжнародній торгівлі,як продавця, так і покупця.

    3. Документарним акредитивом виконується кредитна функція.

    У здійсненні акредитивної операції можна виділити такі фази.
    | Фаза 1 | |
    | Подача пропозиції | | Угода про акредитив |
    | Експортер дає потенційному | Експортер у ході |
    | покупцю свою пропозицію | переговорів |
    | | Із покупцем за контрактом |
    | | Домовляється про умови |
    | | Акредитиву |
    | Фаза 2 | |
    | Видача замовлення | | Відкриття акредитива |
    | Імпортер дає експортеру | Імпортер дає своєму банку |
    | замовлення на поставку товару, | Доручення на відкриття |
    | відповідно підписує договір | Акредитиви |
    | купівлі-продажу | |
    | Фаза 3 | |
    | Поставка | | Використання акредитива |
    | Експортер поставляє замовлений | Експортер подає банку документи |
    | товар | на оплату |

    Наведена схема дозволяє зробити висновок про достатній ступіньскладності акредитивної форми міжнародних розрахунків.

    Нижче наведемо більш детальний розгляд проведення розрахунків задопомогою документарного акредитиву.

    Фаза 1: Угода про акредитив

    До експортного підприємства звертається зарубіжний покупець зпроханням дати пропозицію на поставку товару чи послуги.

    Вже в момент висунення пропозиції чи укладання угоди про купівлю -продаж продавець повинен чітко собі уявляти які ризики і вимоги йомупотрібно враховувати, а саме стосовно:

    - надійності та кредитоспроможності покупця;

    - політичних, економічних та юридичних умов в країні покупця;

    - власної ліквідності.

    В залежності від потреби в ступені надійності він обирає одну ізтрьох форм акредитиву:

    - відклічній акредитив;

    - безвідклічній акредитив;

    - безвідклічній підтверджений акредитив.

    Для безперешкодного здійснення акредитивної операції продавець крімусього іншого повинен мати точне уявлення як повинен бути складенийакредитив стосовно:

    - виду та конструкції акредитиву;

    - строку дії;

    - шляху та засобів транспортування;

    - страхового захисту ;

    - базису цін.

    Ці фактори впливають на калькуляцію ціни експортера, а також навитрати по всім можливим банківським гарантіям, що виставляються на користьпокупця. Переговори по умовам акредитиву дають продавцю прекраснуможливість впливати на зміст акредитиву. Покупець при наявностіакредитивної застереження зобов'язаний відкрити акредитив на користь продавця,а продавець повинен дотриматися передбачену форму здійснення платежу черезакредитив.

    Фаза 2: Відкриття акредитиву

    Імпортер вирішив прийняти пропозицію експортера. У відповідності допогоджених умов, після того, як він віддав замовлення чи підписав договіркупівлі-продажу, йому слід розпорядитися про відкриття ним акредитиву накористь продавця.

    доручення на відкриття акредитиву імпортер (наказодавець акредитиву)вимагає від банку дати його постачальнику зобов'язання здійснити платіж.
    Банк виконує цю вимогу, як правило, лише в тому випадку, якщо він можеперекласти це зобов'язання на імпортера, оскільки він не може розглядатитовар як єдину гарантію, особлива, якщо для нього не існує ринкуфункціонуючого збуту. Тому акредітіводавець повинен володіти активами чивідповідним кредитом в банку, що відкриває акредитив.

    В інтересах імпортера ретельно сформулювати умови акредитиву. Повніта чіткі умови акредитиву дають максимальні гарантії для того, щобзамовлений товар був відвантаженій своєчасно, в гарному стані і подоговірній ціні, або була надана послуга у відповідності з домовленістю.
    Інша причина, через яку умови акредитиву повинні бути сформульовані дужеретельно, криється в принципі незалежності акредитиву від основної угоди.
    Він говорить, що до юридичних відносинах між сторонами акредитиву
    "Акредитиви ... по своїй природі являють собою угоди, обособлені віддоговору купівлі-продажу та інших договорів, на яких вони можутьгрунтуватися ... "(ст.3 УДПА). Для банку це значить, що він перевіряєдокументи незалежно від товарної угоди, яка лежить в основі акредитиву.

    Якщо банк відкрив акредитив, то єдиною умовою для початку виконанняйого платіжного зобов'язання є подача в строк документів у відповідності доумов акредитиву. Акредітіводавець не може більше перешкодити сплатідокументів на тій підставі, що ніби-то поставка товарів чи інші діїбенефіціара по виконанню контракту були здійснені не у відповідності додоговору.

    В додатку 1 міститься зразок доручення на відкриття акредитиву, вякому містяться наступні дані:

    - форма акредитиву;

    - спосіб передачі повідомлення про відкриття;

    - вказівка на банк-кореспондент бенефіціара; < p> - бенефіціар;

    - валюта і сума;

    - документи (сертифікат якості, і т.д.);

    - страхова вартість (як правило , встановлюється за формулою: "мінімум ціна СІF + 10 %");

    - товаросупровідні документи;

    - адреса перевізника;

    - дата відправки, строк відвантаження ;

    - найменування товару;

    - часткові поставки/перевалки;

    - подальші інструкції стосовно дебетування рахунку;

    - підпис.

    Якщо в наявності є необхідне покриття чи ліміти кредитування ідоручення на відкриття не містить більше ніяких неясностей, то можнавідкрити акредитив. Банк, що відкриває акредитив, в більшості випадків,авізує банк бенефіціара. Лише в виключних випадках повідомлення йде прямона адресу бенефіціара. Покупець отримує повідомлення про виконання в якостіпідтвердження про відкриття акредитиву.

    Якщо банку-кореспонденту в країні бенефіціара доручено лишеАвізування акредитиву, то він передає текст, що буде підписуватись без будь -яких зобов'язань для себе далі бенефіціару. При цьому йому слід з належноюретельністю перевірити по зовнішнім ознакам справжність акредитиву, якийповинен бути авізований (ст. 8 УДПА).

    За проханням чи по вказівці банку, що відкрив акредитив, банк -кореспондент може додати до безвідклічного акредитиву своє власнепідтвердження. Однак він візьме на себе зобов'язання здійснити платіж лишев тому випадку, якщо перевірка акредитиву дала позитивний результат і самвін повністю довіряє банку-емітенту. З підтвердженням банк-кореспондент, які банк-емітент бере на себе самостійне зобов'язання (ст.10б УДПА)

    Банк-кореспондент не зобов'язаний підтверджувати акредитив. Якщо вінвідхиляє підтвердження, то йому слід одразу ж проінформувати про це банк -емітент і авізуваті бенефіціару акредитив без підтвердження (ст.10 в УДПА).

    Як тільки експортер отримав Акредитивна Авізо і, відповідно,підтвердження акредитиву, він перевіряє чи співпадають умови акредитиву здоговором і чи в змозі він дотриматись всіх умов. Якщо це не так, то вінповинен відразу ж вимагати внести зміни.

    Бенефіціар не повинен безумовно приймати акредитив. Акредитиввважається акцептування ним, якщо він подає необхідні документи в строк добанку-кореспронденту чи банку, що відкрив акредитив.

    Якщо в акредитиві помічено невідповідність бенефіціар повинен негайнопред'явити претензії безпосередньо покупцю і вимагати від нього внестивідповідні виправлення (зміни) через банк-емітент. При згоді покупця ібанку (ів)-учасника (ів) зі змін? ів полягає у тому, що вонинаправляються не банку в країні продавця, а безпосередньо бенефіціару. Прицьому банк у країні продавця може використовуватися лише як проміжнаінстанція. Бенефіціар після відправлення товару та отримання усіхнеобхідних, передбачений у Акредитивна листі, документів може абопередати їх банку, обраному на свій розсуд, або направити для сплатибезпосередньо банку, який виписав Акредитивна лист.

    Експортер, який погодився на розрахунки з використанням Акредитивналистів повинен прийняти до уваги, що йому не буде відмовлено у негоціаціїтратт банком його країни лише у тому випадку, якщо Акредитивна листвиписаний солідним (першокласним) банком та його гарантія купити виставленітратт вважатиметься іншими банками достатньою.

    Суб'єктам господарської діяльності України можна порекомендуватипогоджуватися на розрахунки за Акредитивна листами лише за умови, щоакредітівні листи віпісуватімуться банками-кореспондентами Національногобанку України та іншими першокласними іноземними банками, платоспроможністьяких не викликає сумніву, а також з урахуванням того, що така формарозрахунків здійснюватиметься обома сторонами на принципах взаємності. Уіншому акредітівні листи відповідають документарним акредитивом. Вониможуть бути, як і акредитиви, відклічнімі, безвідклічнімі, підтвердженими,трансферабельного, передбачати право часткової виплати вказаної вЖена листі суми. Підтвердження Акредитивна листа може бутиздійснений тільки банком, який виписав цей лист, тобто підтвердження не маєтого змісту, який воно може мати при підтвердженні документарногоакредитива банком країни-експортера або якимось іншим банком.

    3. За способом повідомлення бенефіціара про відкриття акредитивиподіляються на:
    . прямо авізовані та авізовані через авізуючій банк;
    . попередньо авізовані.

    Прямо авізовані акредитиви банк емітент направляє безпосередньобенефіціару без втручання іншого банку. Бенефіціар у свою чергу повинензвернутися з вимогами до закордонного банку, що його обслуговує. Ця формаАвізування має ряд недоліків, характерних при розрахунках. Перш за всебенефіціар не має необхідних умов для контролю справжності акредитиву,більше того, ще ускладнює процес з'ясування платоспроможності банку -емітента.

    Акредитиви, які направляються безпосередньо бенефіціару, тобто втручанняіншого банку, використовуються підробнікамі документації навіть щодобанків, які є досить надійними та мають досконалу технічну базу. Експортер,котрий бажає захистити себе від подібної практики, повинен вимагатиавізований акредитив або підтверджений банком у його власній країні.

    авізований акредитив - це акредитив, за яким банк-емітент звертається здорученням до іншого банку (авізуючого), щоб сповістити бенефіціара провідкриття акредитиву без будь-якого зобов'язання як із боку авізуючогобанку, так і з боку банку-емітента.

    4. За ступенем гарантованості оплати см, які мають бути сплаченіекспортеру, акредитиви поділяються на відклічні та безвідклічні.

    Відклічній акредитив - це акредитив, який може бути в будь-який часзмінений, або відкликаний (анульований) банком-емітентом за дорученнямімпортера, що доручив банку-емітенту відкрити цей акредитив, безобов'язкового повідомлення бенефіціара.

    Оскільки відклічній акредитив не створює додаткових зобов'язаньімпортера в частині оплати куплених ним товарів, експортери не вважаютьйого достатньою гарантією і у зовнішньоторговельних розрахунках вінвикористовується досить рідко. У випадку, коли імпортер та експортер усе жтаки дійдуть згоди щодо використання у міжнародних розрахунках відклічногоакредитиву, останній може бути використаний як інструмент, який завдякисвоїй простоті, точності та невеликій вартості порівняно з відклічнімакредитивом забезпечить:

    . платіж у встановлені терміни, роблячи зручнішим управління грошовими ресурсами продавця;

    . контролювання банком розпоряджень продавця, що стосуються документів про відправку товару.

    Юридичне зобов'язання банку-емітента, який відкрив безвідклічнійакредитив, не може переглядатися у межах встановленого терміну дії беззгоди всіх зацікавлених сторін (покупця, його банку та продавця). Однакслід зазначити, що у цій конструкції відсутній прямий зв'язок між покупцемта продавцем. Справді, лише торговельний контракт пов'язує їх та накладаєзобов'язання на експортера за поставку товару, а на імпортера - за оплатуцього товару.

    5. За наявністю або відсутністю підтвердження за акредитивом з бокуавізуючого або іншого банку акредитиви поділяються на підтверджені танепідтверджені.

    Безвідклічній акредитив може бути авізований бенефіціару через іншийбанку без будь-якої відповідальності з боку авізуючого банку. Разом з тимбезвідклічній акредитив за дорученням банку-емітента може бутипідтверджений іншим банком (безвідклічній підтверджений акредитив). Банк,який підтвердив акредитив, зобов'язаний перед бенефіціаром своєчасноздійснити обумовлені акредитивом платежі. Тому підтвердженим може бутитільки безвідклічній акредитив.

    Таким чином, підтверджений безвідклічній акредитив - це акредитив, заяким банк-емітент звертається з проханням до іншого банку (досить часто --до авізуючого банку) взяти безпосередню участь у операції шляхом наданнясвого власного зобов'язання до безвідклічного зобов'язання банку-емітента.
    Підтверджуючий банк зв'язаний з банком-емітентом. Останній повиненздійснити Рамбурс на банк, який робить підтвердження, якщо той здійснивплатіж. Безвідклічній підтверджений акредитив дає експортеру ту перевагу,що перед ним відповідає не тільки банк-емітент, але й банк, який підтвердивакредитив. Якщо акредитив підтверджено іншим банком, експортер отримуєдодаткові гарантії від деяких ризиків, які не можуть бути забезпеченібанком-емітентом (наприклад, ризиків, пов'язаних із забороною в країніімпортера виплати іноземної валюти за торговельним зобов'язанням).

    Банки, які підтверджують акредитиви, як правило, страхують себе відзазначених ризиків, вимагаючи при підтвердженні від банку-емітентанегайного перерахування коштів у рахунок покриття прийдешніх платежів заакредитивом, а це призводить до заморожування коштів імпортера на періодвід відкриття акредитива до виплати коштів за ним. Враховуючи це,українським імпортерам доцільно уникати підтверджених акредитивів. Занормальних умов торгівлі підтвердження акредитивів вимагається лише у томувипадку, якщо він не довіряє банку-емітенту.

    Англійські банки та банки деяких інших держав практикують відкриття усобі безвідклічніх акредитивів з одночасним їх підтвердженням. При цьомумається на увазі, що експортер у даному випадку отримує додаткові гарантії,однак таке підтвердження не має нічого спільного з "Уніфікованіміправилами "та практикою більшості країн. Відповідно до "уніфікованихправил "безвідклічній акредитив, підтверджений банком-емітентом, можерозглядатися просто як безвідклічній акредитив. Тому якщо українськийекспортер хоче отримати додаткові гарантії за акредитивом, він повиненвказати в контракті, яким банком (своєї або третьої сторони) цей акредитивповинен бути підтверджений.

    Якщо уповноважений банк не є кореспондентом банку-емітента, в платіжнихумовах контракту доцільно вказувати рамбурсуючій банк, який розташований україні валюти платежу та є кореспондентом цього уповноваженого банку. Привикористанні рамбурсних інструкцій акредитив повинен містити інформацію проте, що Рамбурс здійснюється згідно з "Уніфікованімі правилами" для "Bank-to -bank "рамбурсів за документарними акредитивами, розробленими тазатвердженими Міжнародною торговою палатою, (публікація МТП № 25). У деякихвипадках українські банки можуть підтверджувати акредитиви банківкореспондентів, які мають стабільне фінансове становище та з якими вже єпозитивний досвід співпраці у різних галузях банківських діяльності. Такіакредитиви можуть підтверджуватися у межах лімітів та правил, встановленихбанком. При цьому під правилами підтвердження акредитивів мається на увазідотримання таких умов:

    . при акредитиві на експорт як виконуючий банк необхідно вказувати уповноважений український банк;

    . рамбурсні інструкції повинні передбачати якнайшвидше надання уповноваженому банку покриття. Тобто банк-емітент при відкритті акредитива мусить надати право дебетуваті свій рахунок в українському банку, якщо такий є, або право Рамбурс на один із банків-кореспондентів (з яким український банк має позитивний досвід співробітництва), або повинен перерахувати попередньо валютне покриття;

    . при акредитива на імпорт (для оператівнішого виконання акредитивної операції) українським банкам, при отриманні підтвердження за конкретним акредитивом від зарубіжного банку-кореспондента, необхідно керуватися законодавством конкретної країни, яке регулює здійснення експортно-імпортних операцій.

    Так, згідно з практикою роботи ряду іноземних банків (зокремашвейцарських та англійських) до надання їхнього підтвердження необхідно нетільки депонуваті кошти за акредитивом у підтверджуючому іноземному банку,але й підписати заставну угоду. Ліберальнішім стосовно цього є валютнезаконодавство Німеччини. При взаємодії з найнадійнішімі українськимибанками такі авторитетні німецькі банки, як "Дойчебанк", "Коммерцбанк" уряді випадків надають своє підтвердження за відкритими українськими банкамиакредитивами навіть без грошового покриття.

    Непідтвердженій акредитив - це акредитив, який не містить зазначеноговище зобов'язання. У цьому випадку авізуючій банк обмежується тількиавізуванням експортера щодо відкриття акредитива та платить лише у томувипадку, коли банк-емітент перерахує йому відповідну суму.

    6. За валютою платежу акредитиви поділяються на такі, що сплачуються:
    . у національній валюті бенефіціара;
    . у національній валюті імпортера;
    . у третій валюті.

    Якщо за акредитивом платіж передбачено у іншій валюті, ніж валюта, вякій відкрито акредитив, у його умовах повинен чітко зазначатися курсперерахунку з валюти акредитива у валюту платежу, який необхідновикористовувати при здійсненні виплат з акредитива.

    7. За характером платежу у зв'язку з можливістю/неможливістюздійснювати часткові поставки продукції акредитиви поділяються на подільніта неподільні.

    Подільнім акредитивом передбачається виплата експортеру відповідно доконтракту сум після кожної часткової поставки.

    неподільним акредитивом передбачається, що уся сума, яка належитьекспортеру, буде сплачена після завершення поставок або після останньоїчасткової поставки. Такий акредитив використовується зазвичай припостачанні окремими партіями обладнання, технологічно тісно пов'язаного,тобто коли непостачання однієї або кількох партій робить неможливимвикористання обладнання, яке надійшло раніше. Неподільний акредитив, такимчином, захищає інтереси імпортера.

    8. За місцем та суб'єктом виконання акредитиви поділяються на такі, що:
    . виконуються банком емітентом у країні імпортера;
    . виконуються авізуючім або підтверджуючим банком у країні бенефіціара;
    . виконуються за участю третьої сторони.

    У тих випадках, коли виконуючим банком є банк-емітент, строк діїакредитиву закінчується у країні банку-емітента, і акредитив сплачуєтьсятільки після отримання та перевірки документів, необхідних для розкриттяакредитиву.

    У випадку, коли виконуючим банком є авізуючій банк, можливі декількавидів оплати документів залежно від того, який спосіб оплати зазначено вумовах контракту.

    9. Залежно від виду зовнішньоекономічної діяльності суб'єктівгосподарської діяльності (експорту чи імпорту товарів та послуг) акредитивиподіляються на акредитиви на імпорт та акредитиви на експорт:

    Акредитиви на імпорт - використовуються для розрахунків за імпортованііноземними фірмами товари та надані послуг і відкриваються українськимибанками за дорученням українських фірм-імпортерів.

    Акредитиви на експорт - використовуються для розрахунків за експортованіінофірмамі товари та надані послуги і відкриваються іноземними банками задорученням іноземних фірм імпортерів.

    У розрахунках за український експорт акредитиви відкриваються, якправило, іноземними банками з авізуванням їх через українські банки.
    Найвігіднішім у цьому випадку є призначення виконуючим банкомуповноваженого українського банку.

    При розрахунках за імпорт доцільно використовувати акредитиви, якимипередбачено платіж в українському банку-емітенті проти документів, щонадходять від іноземного експортера. Це дає змогу запобігти можливомузаморожування валютних коштів суб'єктів господарської діяльності України табанків на рахунках в іноземних банках для наступних платежів заакредитивами.

    Одним із видів імпортних акредитивів є транзитні акредитиви. Вони можутьавізуватіся, підтверджуватися та виконуватися уповноваженими банками задорученням іноземних банків-кореспондентів, які відкривають ці акредитиви вінших країнах. Як правило, транзитні акредитиви авізуються за рахунокіноземного банку-емітента, який також сплачує комісійні та інші витратиавізуючого банку. Підтвердження та виконання транзитних акредитивівдоцільно здійснювати тільки в особливих випадках, наприклад, за умовинадання уповноваженому українському банку з боку банку-емітентапопереднього валютного покриття.

    10. За способом виконання акредитиви поділяються на такі, щовиконуються:

    . шляхом платежу за пред'явленням;

    . шляхом акцепту;

    . шляхом платежу з відстрочкою;

    . шляхом негоціації.

    Платіж за пред'явленням здійснюється, як правило, авізуючім абопідтверджуючим банком у країні експортера при наданні відповіднихфінансових та комерційних документів. Такий спосіб виконання акредитиву даєзмогу експортеру отримати платіж одразу після надання відповіднихдокументів до банку-платника.

    Акредитиви, які виконуються шляхом акцепту. При акцептуванні акредитивунадається також вексель. Незалежно від того, на кого виставлено вексель,банк-емітент, а за необхідності - підтверджуючий банк зобов'язуютьсяакцептувати та здійснити платіж у зазначений строк.

    Перший варіант є найспріятлівішім для експортера: авізуючій банк абопідтверджуючий банк після пред'явлення необхідних документів у його касахакцептує тратту.

    Другий варіант: акцепт банком-емітентом, який акцептує тратту післяотримання документів та визнання їх відповідно до умов акредитиву.

    Третій варіант - найменш сприятливий для експортера - акцептнаказодавцем.

    Акредитиви, які виконуються шляхом платежу з відстрочкою.

    Вибір між відстроченім платежем та акцептом обумовлюється головним чиномзвичаями та законодавством країни-експортера. Наказодавець може уникнутиоплати мита та митних зборів на цінні папери ряду країн, якщо вибраввідстрочений платіж замість акцепту. При цьому способі виконання платежубанк-емітент та підтверджуючий банк (якщо акредитив підтверджений)зобов'язаний здійснити платіж у визначений термін.

    Акредитиви, які виконуються шляхом негоціації. За такої форми виконанняакредитиву (використовується у США, Китаї та англомовних країнах) банк -емітент зобов'язується платити експортеру за пред'явленням або шляхомакцепту, але передбачається також можливість негоціації. Як правило, банк -емітент відправляє листа безпосередньо на адресу бенефіціара, депередбачається:

    . термін дії для негоціації у країні бенефіціара;

    . уточнення про добропорядність ( "bona fide"), за яким банк-емітент зобов'язується платити пред'явнику акредитива з доданими до нього оформленими належним чином документами.

    На практиці банк-емітент для передачі акредитива бенефіціару доситьчасто використовує послуги банку-кореспондента, якому відводиться допоміжнароль при пересиланні акредитиву та засвідченні підписів, зазначених вакредитиві, і який не отримує повноваження на здійснення платежів. Привиконанні акредитива бенефіціару не обов'язково звертатися до банку, якийпередав цей акредитив, за винятком випадку, коли банк-емітент обмеживнегоціацію визначеним банком (за акредитивом "restricted ").

    11. Залежно від наявності депонованих грошових коштів у підтверджуючомубанку акредитиви поділяються на покриті та непокриті.

    покрити вважаються такі акредитиви, при відкритті яких банк-емітентпопечергової надає у розпорядження виконуючого банку валютні кошти (покриття)у сумі акредитиву на строк дії зобов'язань банку-емітента з умовоюможливості їх використання для виплат за акредитивом.

    Валютне покриття може надаватися шляхом:

    . кредитування на суму акредитива кореспондентського рахунку виконуючого банку у банку-емітенті або іншому банку;

    . надання виконуючому банку права на списання всієї суми акредитиву з кореспондентського рахунку, відкритого у нього банком-емітентом у момент отримання акредитиву до виконання;

    . відкриття банком-емітентом у виконуючому банку депозитів покриття або страхових депозитів.

    Непокритий вважаються такі акредитиви, при виставленні яких банк недепонує кошти клієнта на окремому рахунку і відповідно не надає попередньоу розпорядження виконуючого банку валютні кошти (покриття).

    12. Залежно від наявності інших бенефіціарів акредитиви поділяються напереказні (трансферабельні) та непереказні.

    У статті 48 "уніфікованих правил" дається таке тлумачення переказногоакредитиву:

    "А. Переказний (трансферабельні) є акредитив, за яким бенефіціар
    (перший бенефіціар) має право уповноважити банк, що здійснює платіж, платіжз відстрочкою платежу, акцепт чи негоціацію, або будь-який банк,уповноважений негоціюваті переказуючій банк, на те, щоб акредитивом могликористуватися повністю або частково одна чи декілька інших осіб (другібенефіціарі).

    Б. Акредитив може бути переказано тільки тоді, коли він прямо означенийбанком-емітентом як "переказний" ( "трансферабельний"). Такі терміни, як
    "Подільній", "дрібний", "перепоступленій" та "передавання", не роблятьакредитив переказним ...

    В. Якщо інше не обумовлено в акредитиві, трансферабельні акредитив можебути передано тільки один раз. Відповідно акредитив не може бути переказаноза дорученням другого бенефіціара наступному, третьому бенефіціару ... "

    Таким чином, переказний (трансферабельний) акредитив надає бенефіціаруправо давати розпорядження банку, який здійснює оплату, акцепт або купівлютратт (документів), передавати акредитив повністю або частинами одному абокільком третім особам (іншим бенефіціарам). Другі бенефіціарі не маютьправа подальшого переказу трансферабельного акредитива. Права заакредитивом передаються для того, щоб постачальник міг профінансуватисубпостачальніка (субпостачальніків) за рахунок коштів за акредитивом.
    Частини трансферабельного акредитиву можуть бути переказані окремо, якщочасткові відвантаження не заборонені умовами акредитиву. Трансферабельнийакредитив частіше використовується у межах однієї країни. Право на переказакредитива в іншу країну повинно вказуватися в його умовах. Українськийімпортер може відмовитися від такої вказівки на тій підставі, що він незнає субпостачальніків і перед ним відповідає за умовами контракту тількибезпосередньо постачальник.

    У свою чергу акредитив, який не можу бути використаний другим (и)бенефіціаром (бенефіціарамі) є непереказнім акредитивом.

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !