ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Аналіз розвитку кредитно-банківської системи Російської Федерації
         

     

    Банківська справа

    Московський Державний Авіаційний Інститут

    (Технічний Університет)

    Кафедра економічної теорії

    Реферат

    Аналіз розвитку кредитно-банківської системи Російської Федерації

    Виконав: ___________________________

    Консультант: проф. Комарницький Ю.А.

    Москва, 1999р.

    Зміст


    Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .3


    Глава 1. Банківська система Російської Федерації та її особливості ... ... ... 4

    § 1. Загальна характеристика російської кредитно-банківської системи ... ... .4

    § 2. Особливості Центрального Банку Росії та його функції ... ... ... ... ... ... .. 7

    § 3. Характеристика системи російських комерційних банків ... ... ... ... ... .10


    Глава2. Розвиток російської кредитно-банківської системи в умовах ринкових реформ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 17

    § 1. Аналіз розвитку банківського сектору ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... .17

    § 2. Причини сучасної кризової ситуації в російській банківській системі ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 22

    § 3. Перспективи розвитку банківської системи в Росії в умовах антикризових програм ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 26


    Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .28

    Список літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 29

    Введення

    У сучасних моделях ринкової економіки банківська системадержави відіграє найважливішу роль у функціонуванні економічногомеханізму. Банківська система являє собою по суті "системукровообігу "економіки, забезпечує регулювання загальної грошової маси,контролює рух фінансових потоків, здійснює акумулювання таінвестування грошових ресурсів, проведення взаєморозрахунків міжекономічними суб'єктами, кредитування різних галузей економіки танаселення.

    При переході від соціалістичної моделі економіки до ринковоїнеодмінною умовою початку перетворення економічних відносин єпобудова розгалуженої банківської системи держави, основнимисистемоутворюючими елементами якої є центральний банк (назвапо-різному в різних державах) і комерційні банки.

    На початку 90-х років у Росії було розпочато створення подібної банківськоїсистеми. Протягом ряду років російської банківської системи достатньодинамічно розвивалася, збільшувався розмір банківського капіталу,розширювалася мережа філій та спектр пропонованих послуг, з'явився рядвеликих комерційних банків та фінансово-промислових груп.

    Проте кризова ситуація в економіці, що склалася в 1998-му роціпоказала, наскільки недосконалою і не пристосованою до закономірностейринкової економіки опинилася банківська система в Росії. Криза векономіці і перш за все, у фінансовій сфері, назріваючу кілька років, закілька тижнів літа-осені 1998 привів до обвального падіння курсунаціональної валюти, різкого витка інфляції та погіршення рівня життяпереважної частини населення. Кризові явища в банківській системі привелиїї до практично повної стагнації, що, відповідно, позначилося на всіхінших галузях економіки.

    У даній роботі розглянута історія побудови російської банківськоїсистеми з початку ринкових реформ, особливості та функції Центрального банку
    Росії, характерні риси російських комерційних банків. Проведено аналізпричин, що зумовили колапс банківської системи в серпні 1998-го року ідана оцінка перспектив подальшого розвитку банківського сектора.

    Глава 1. Банківська система Російської Федерації та її особливості

    § 1. Загальна характеристика російської кредитно-банківської системи

    криза серпня 1998 року вніс суттєві корективи в розстановкусил у банківському секторі. Давати характеристику банківській системі застаном на даний момент надзвичайно важко, оскільки багатобанки, що вважалися одними з стабільних, стали банкрутами, на фінансовихринках панує стагнація, і як будуть розвиватися події надалі, точнопередбачити неможливо. Тому дослідження в даній роботі ведеться вретроспективному плані, але при цьому враховуються і наслідки кризи, ісучасні реалії.

    За роки реформ в Росії сформувалася дворівнева банківськасистема: перший рівень - Центральний банк Росії, другий рівень --комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи, які здійснюютьокремі банківські операції.

    П'ята частина нових російських банків виникла на базі колишніхдержавних спеціалізованих банків: Агропромбанк, Мосбізнесбанк,
    Промстройбанк, Уралпромстройбанк і т.д. Ще п'ятнадцять - двадцять з першихза значимістю сотні банків створені керівниками великих галузей, іперш за все сировинної, або підприємств-гігантів: Нефтехімбанк, Автобанк,
    АвтоВАЗбанк. Ці банки представляють фінансові інтереси аграрного, паливно -енергетичного, військово-промислового, металургійного,машинобудівного комплексів країни. Зберігаючи зв'язку з директорськимкорпусом галузей, дана категорія банків підпорядковує свої конкретнідії комерційного інтересу цих галузей.

    Досить значну частину російських комерційних банків складаютьнезалежні банки, організовані за ініціативою окремих группідприємців. Тут вся влада належить правлінням банків, їхорганізаторам.

    Основну роль в банківській сфері Росії грає приблизно третинукомерційних банків - колишні спеціалізовані та галузеві банки зізначною участю держави в акціонерних капіталах. Ці банкимають у своєму розпорядженні найбільшим власним капіталом, активами, кількістюфілій, що дозволяють постійно поповнювати власну кредитну базу,обертів.

    Тим не менше, Росія залишається державою, де регіони з насиченоюфінансової інфраструктурою (Москва, Петербург, Урал і т.п.) є сусідами зобластями, розміром з середню європейську державу, де банківпрактично немає. У нашій країні припадає в середньому 1-2 банку (а без урахування
    Москви - 0,8 банку) на 100 тис. росіян. Якщо навіть врахувати всі філії,відділення, у тому числі Ощадбанку, Промбудбанку, Россільгоспбанку та ін, тоодна банківська установа обслуговує 3 - 3,5 тис. осіб.

    У Росії переважають дрібні і середні банки - до 80% від загальноїкількості банківських установ.

    За дуже обмежений термін в Росії були створені різноманітнібанківські, фінансові та інші інститути, що існують в інших країнах іколись мали місце в нашій країні. Разом з тим, не досяглозадовільного рівня якість обслуговування, набір послуг, яких насьогодні виявляється близько 80 в порівнянні з 200 - 250 за кордоном.

    Сталося відродження забутих в Росії видів банків, іншихфінансових установ. Серед них: банки біржові (Всеросійський біржовий,
    Російський національний комерційний тощо), страхові (АСКО-банк, Російськастраховий), іпотечні (Іпотечний акціонерний, Іпотечний стандартбанк іін), земельні (Нижегородський міжрегіональний земельна, Ізбанк, МКЗБ),інноваційні (Інкомбанк, Альфа-банк, МАІБ, Інноваційний банкекономічного співробітництва та ін), торгові

    (Європейський торговий, Внешторгбанк, Комторгбанк та ін), заставні (РЕМ --банк), конверсійні (Конверсбанк), кредитні (Російський кредит,
    Московське і Російській кредитні товариства, Маркетинг - банк),трастові (Мострастбанк), інвестиційні (Міжнародний інвестиційний,
    Схід-Захід, Східно - Європейський інвестиційний,

    Межрегіонінвестбанк), венчурні (Вабанк).

    Банківські інститути працюють у своєї ринкової ніші, що спирається навласне коло клієнтури. У той же час у Росії широкого поширенняотримала універсалізація банків. При такому ринковому підході легше вистоятиу протиборстві з конкурентами, можна швидше реагувати на зміникон'юнктури.

    Кредитна система Росії складається з банків всіх видів - універсальнихі галузевих, новостворених і організованих на базі спецбанков,столичних і "провінційних", банків з мережею філій і сконцентруваливесь обсяг операцій в одній установі. Банки, створені на основіколишніх державних спеціалізованих кредитних установ, звичайнонайпотужніші.

    Особливу роль у кредитній системі України грає Ощадний банк РФ.
    Широка мережа філій, величезна фінансова міць дає можливість Ощадбанкунадавати населенню послуги, недоступні поки іншим комерційним банкамв таких масштабах: прийом від громадян та інкасування комунальних,податкових, страхових платежів, виплата пенсій та допомог, зарплати. Жоденз комерційних банків не видає фізичним особам стільки кредитів і понастільки низькими ставками, як Ощадбанк Росії, - на будівництво житла,облаштування селянських і фермерських господарств, на різні нагальніпотреби, допомога малому і середньому бізнесу. Банком надається безоплатнадопомогу малозабезпеченим верствам, пенсіонерам, інвалідам, дитячим, медичним,з охорони здоров'я, навчальним, культурним установам.


    § 2. Особливості Центрального Банку Росії та його функції

    20 грудня 1991 був скасований Державний банк СРСР, і всі йогоактиви і пасиви, а також майно на території УРСР передані
    Центральному банку РРФСР (Банку Росії).

    Потім було створено мережу автоматизованих розрахунково-касових центрів
    (РКЦ) Центрального банку. ЦБ РФ почав здійснювати купівлю-продажіноземної валюти на організованому ним валютному ринку, встановлювати тапублікувати офіційні котирування іноземних валют по відношенню до рубля.

    З грудня 1992 року почався процес передачі Банком Росії функційкасового виконання державного бюджету новоствореному Федеральному
    Казначейству.

    Свою діяльність, відповідно до Конституції Російської Федерації

    (ст.75) та Законом "Про Центральний банк Російської Федерації

    (Банку Росії)" (ст . 22), банк здійснює незалежно від федеральнихорганів державної влади, органів державної влади суб'єктівфедерації і органів місцевого самоврядування.

    У 1992-1995 рр.. у порядку підтримки стабільності банківської системи
    Банк Росії створив систему нагляду та інспектування комерційних банків, атакож систему валютного регулювання і валютного контролю.

    Як агент Міністерства фінансів Банк Росії організував настількикритикований сьогодні ринок державних цінних паперів (ГКО) і ставбрати участь у його функціонуванні.

    З 1995 р. Банк Росії припинив використання прямих кредитів дляфінансування дефіциту федерального бюджету і перестав надаватицільові централізовані кредити галузям економіки.

    Завдання та функції Банку Росії визначені Конституцією Російської
    Федерації і Федеральним законом "Про Центральний банк Російської Федерації
    (Банку Росії )".

    Основна мета діяльності Банку Росії - захист і забезпеченнястабільності рубля. При цьому Банк Росії виступає як єдинийемісійний центр, а також як орган банківського регулювання та нагляду.
    Комплекс основних функцій Банку Росії закріплений в ст. 4 Федеральногозакону "Про Центральний банк Російської Федерації (Банк Росії)", ввідповідно до якої Банк Росії:

    - у взаємодії з Кабінетом Міністрів України розробляє і проводить єдину державну грошово-кредитну політику, спрямовану на захист і забезпечення стійкості рубля;
    - монопольно здійснює емісію готівкових грошей та організує їх звернення;
    - є кредитором останньої інстанції для кредитних організацій, організує систему рефінансування;
    - встановлює правила здійснення розрахунків в Російській Федерації;
    - встановлює правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку та звітності для банківської системи;
    - здійснює державну реєстрацію кредитних організацій, видає і відкликає ліцензії кредитних організацій і організацій, що займаються їх аудитом;
    - здійснює нагляд за діяльністю кредитних організацій;
    - реєструє емісію цінних паперів кредитними організаціями відповідно до федеральних законів;
    - здійснює самостійно або за дорученням Уряду Російської

    Федерації всі види банківських операцій, необхідних для виконання своїх основних завдань;
    - здійснює валютне регулювання, включаючи операції з купівлі та продажу іноземної валюти; визначає порядок здійснення розрахунків з іноземними державами;
    - організовує і здійснює валютний контроль як безпосередньо, так і через уповноважені банки відповідно до законодавства Російської

    Федерації;
    - бере участь у розробці прогнозу платіжного балансу Російської

    Федерації й організовує складання платіжного балансу Російської

    Федерації;
    - проводить аналіз і прогнозування стану економіки Російської

    Федерації в цілому і по регіонах, перш за все грошово-кредитних , валютно-фінансових і цінових відносин, публікує відповідні матеріали і статистичні дані, а також виконує інші функції відповідно до федеральних законів.

    Таким чином, Банк Росії за своєю суттю еквівалентний центральнимемісійним банкам інших країн. В якості своєї основної функції, Банк
    Росії формує і втілює в життя кредитно-грошову політикудержави. Спектр діяльності Банку Росії досить широкий: від діїяк агент держави та управління банківськими холдинг-компаніямидо забезпечення необхідної кількості грошей.

    Він незалежний від розпорядчих і виконавчих органівдержавної влади. Він може бути розпущений і ліквідований лишеспеціальним законодавчим актом. Банк Росії економічно самостійний,тобто здійснює свої витрати за рахунок власних доходів. Проте, Банк
    Росії у проведенні кредитно-грошової політики не керуєтьсяпрагненням до прибутку, а проводить політику поліпшення стану економіки вцілому.

    Банк Росії є "банком банків", він надає кредити тапрініает внески тільки від депозитних установ. Він має правовипускати в обіг грошові знаки, які, тим самим, утворюютьпропозицію паперових грошей. Таку функцію інші банки в РФ не мають.

    Банк Росії очолюється Головою Банку і має свій Статут.
    Голова призначається строком на 5 років.

    Управління Банком Росії здійснюється на колективній основі
    Радою Директорів Банку. Банк Росії має значну кількість своїхвідділень по всій країні.

    § 3. Характеристика системи російських комерційних банків

    Комерційні банки в сучасній Росії почали розвиватися з серпня
    1988р., Коли був зареєстрований перший подібний банк. Особливо бурхливокомерційні банки створювалися у другій половині 1991р. Саме в цейперіод, швидше в інтересах політичних, а не економічних, "зверху"здійснювалася комерціалізація державних установспеціалізованих банків. В результаті були зруйновані великі банки звертикальною структурою управління, розгалуженою мережею відділень і на їхмісці виникли часто дрібні і потенційно нестійкі комерційнібанки. У той же час йшов процес створення нових комерційних банків, цілийряд яких зайняв лідируючі позиції на ринку банківських і фінансовихпослуг.

    До кризи серпня 1998 року на території Російської Федерації булозареєстровано близько двох з половиною тисяч комерційних банків, з нихприблизно 60% пайових та 40% акціонерних банків. Із загального числа банків близькотретини мали ліцензію на здійснення операцій в іноземній валюті. Ліцензіюна проведення всіх видів рублевих і валютних операцій (генеральнуліцензію) мали лише близько двохсот п'ятдесяти банків. Ще менше (близько
    100) банків володіли дозволом на здійснення операцій з дорогоціннимиметалами (золотом і сріблом).

    Кількість філій комерційних банків сягала шести тисяч (безобліку філіальної мережі Ощадбанку, що досягає порядку 38 тисяч). Деякібанки (дуже незначна кількість) мали філії та представництва вближньому і дальньому зарубіжжі.

    Привести точні дані про кількісний склад системи російськихкомерційних банків на даний момент видається складним,оскільки значна кількість банків, фактично сталинеспроможними після серпня 1998 року, продовжують проте формальнофункціонувати і до цих пір мають ліцензії.

    Географічне розподіл банків та банківського капіталу вкрайнерівномірно. Найбільше число банків сконцентровано в Москві. Другимфінансовим центром Росії явл?? ється Санкт-Петербург, розвиваються банки на
    Уралі і в Сибіру. У той же час існують регіони Росії, практично неохоплені банківської інфраструктурою.

    У цілому по країні рівень розвитку філіальної мережі залишається низьким.
    Банки з розвиненою філіальною мережею є винятком на загальному тлі дрібнихрегіональних банків. При цьому досить значне число регіональнихбанків у своїй діяльності замикаються на обмеженому колі місцевихклієнтів (ці клієнти, як правило, є і акціонерами банку), непрацюючи на міжбанківському ринку навіть з банками свого регіону.

    Російські комерційні банки виконують різноманітні функції,займаючись практично всіма видами кредитних, розрахункових та фінансовихоперацій, пов'язаних з обслуговуванням господарської діяльності своїхклієнтів. Найважливішими функціями комерційних банків традиційно є:
    - акумуляція тимчасово вільних грошових коштів, заощаджень і накопичень;
    - забезпечення функціонування розрахунково-платіжного механізму, здійснення та організація розрахунків в народному господарстві, організація платіжного обороту;
    - кредитування окремих господарських одиниць, юридичних і фізичних осіб, кредитно-фінансове обслуговування внутрішнього і зовнішнього господарського обороту;
    - облік векселів і операцій з ними;
    - зберігання фінансових і матеріальних цінностей;
    - довірче управління майном клієнтів (трастові операції ).

    Існуючі в Росії комерційні банки можуть бути класифікованіпо великій кількості ознак.

    За способом формування статутного капіталу комерційні банки в нашійкраїні можна розділити на дві основні групи: акціонерні та пайові.
    Фізичні та юридичні особи, які були організаторами та засновникамибанку, отримують статус засновників банку, купивши "засновницькі" паї абоакції. Індивідуальні та інституційні інвестори, згодом купилиакції банку, набувають статусу акціонерів. Особи, які беруть участь своїмизасобами у формуванні статутного капіталу пайового банку, єучасниками (пайовиками).

    Комерційні банки можуть бути також класифіковані виходячи зі ступеняїх участі в кредитно-фінансовому обслуговуванні різних категорій клієнтів;їх ролі на ринках кредитно-фінансових послуг, і в першу чергу на ринкукредитних ресурсів; перспектив і можливих форм участі в діяльностідержавних структур, в тому числі в процесах роздержавленняекономіки; розмірів власного капіталу комерційних банків та розміру їхніхактивів.

    Основа діяльності комерційного банку - формування його власнихкоштів, як бази для залучення депозитів і здійснення активнихоперацій. Залежно від розмірів статутного фонду всі комерційні банкиможна розділити на три групи: дрібні, середні, великі. Аналогічнуградацію можна провести за сумою активу (пасиву) балансу банків, тому щомаксимальний розмір банківських зобов'язань пов'язується з розмірамивласних коштів, тобто з капіталом банку.

    Більшість з російських комерційних банків відноситься до категоріїдрібних або середніх. Банки, що належать до розряду великих, - це восновному комерційні банки, створені на базі трансформованих відділеньколишніх державних спеціалізованих банків. Великі банки, створеніпідприємствами та організаціями без участі державних банківських служб,нечисленні.

    Слід зазначити, що в даний час цей поділ доситьумовно, оскільки і до кризи серпня 1998 деякі банки могли бутивіднесені до великих, а зараз більшість банків є дрібними.

    Існують комерційні банки, створені на базі скасованихвідділень спеціалізованих банків СРСР, і комерційні банки, створені,що називається, на "порожньому місці", без участі державних банківськихструктур.

    При трансформації відділень спецбанков в комерційні структури до цихбанкам автоматично переходить на розрахунково-касове обслуговуванняпрактично вся клієнтура даних трансформованих підрозділів, включаючивеликі державні, громадські та акціонерні освіти. Щостосується позичкових операцій, то бувають випадки, коли за позиками ці клієнтизвертаються не тільки у свій банк, а й в інші банківські установи, маючикілька позичкових рахунків у різних банках.

    Українським же новостворених комерційних банків, як правило, стаєобслуговування знову зареєстрованих господарських структур в основномукомерційного характеру, тільки що утворилися і зацікавлених в послугахбанку в першу чергу розрахункового і депозитно-позичкового характеру. Оскількиновоствореним комерційним банкам дуже складно конкурувати з колишнімивідділеннями трансформованих спеціалізованих банків, що маютьбагаторічні усталені зв'язки з обслуговується ними клієнтурою, то виникаєїх об'єктивна орієнтація на обслуговування новостворюваних господарськихструктур. У підсумку всі труднощі зростання новостворені банки переживаютьразом зі своєю клієнтурою.

    Подібна орієнтація ускладнює організацію роботи з клієнтом,ускладнює процеси оцінки його кредитоспроможності, підвищує ризикованістьбанківських операцій.

    Виходячи з подібного сформованого розподілу клієнтури визначається іосновне коло активних операцій різних категорій комерційних банків.
    Разом з тим частка активних операцій новостворених комерційних банків узведеному балансі банків країни дуже невелика, причому найбільшу питомувагу в активних операціях комерційних банків у зведеному балансі займаютькредитні вкладення, вкладення в цінні папери. Характерною для комерційнихбанків особливістю є переважання короткострокових позик, частка якихдосягає 89% всіх кредитних вкладень комерційних банків.

    В основній своїй масі новостворені комерційні банки маютьоргструктуру безфіліальний банку з невеликою кількістю функціональнихпідрозділів: кредитний, комерційний та адміністративно-господарськийвідділи, відділ касових операцій (у банках, що здійснюють касовеобслуговування клієнтів), бухгалтерія. У банках, що отримали ліцензію наздійснення валютних операцій, створюються відповідні підрозділидля здійснення операцій в іноземній валюті.

    Нарешті, за кількістю типів виконуваних операцій, за спрямованістюдіяльності комерційні банки поділяються на універсальні іспеціалізовані. Універсальні банки виконують весь спектр банківськихоперацій.

    Хоча формально комерційні банки в Російській Федерації єбанками універсального типу, їм дозволені практично всі види банківськихоперацій на ринку кредитних ресурсів, включаючи посередницьку діяльністьпри первинному розміщенні акцій та облігацій промислових компаній, длябільшості з них характерна досить вузька спеціалізація. Однією зосновних статей доходів для деяких з них є доходи від ціннихпаперів, комісійні, отримані за розрахунково-касове обслуговування клієнтів,для інших - відсотки за надані короткострокові позички.

    Діяльність спеціалізованих банків орієнтована на наданняв основному одного-двох видів послуг для більшості своїх клієнтів
    (наприклад, біржові, кооперативні або комунальні банки) або галузеваспеціалізація. Найбільш яскраво виражена функціональна спеціалізація банків,так як вона принциповим чином впливає на характер діяльності банку,визначає особливості формування активів і пасивів, побудови балансівбанку, а також специфіку роботи з клієнтурою.

    Нижче розглянуті особливості основних різновидівспеціалізованих банків, що існують в російській банківській системі.

    Інвестиційні та інноваційні банки спеціалізуються на акумуляціїгрошових коштів на тривалі терміни, в тому числі за допомогою випускуоблігаційних позик та надання довгострокових позик. Особливістюдіяльності інвестиційних банків є їхня орієнтація на обслуговування таучасть в емісійно-засновницької діяльності промислових компаній. Вонивиступають як організатори первинного та вторинного обігу ціннихпаперів третіх осіб, гарантами емісії, посередниками і кредиторами приздійсненні фондових операцій.

    Облікові і депозитні банки історично спеціалізуються наздійсненні короткострокових кредитних операцій (в середньому 3-6 міс.) позалучення та розміщення тимчасово вільних грошових коштів, а в загальнійсумі активних операцій суттєву питому вагу займають кредитні таоблікові операції з короткостроковими комерційними векселями.

    Ощадні (позиково-ощадні, взаімосберегательние) банкибудують свою діяльність за рахунок залучення дрібних вкладів на певнийтермін, хоча, як правило, більшість з них практикує введення терміновихрахунків з різним режимом використання, що дозволяють вилучати вкладені натермін кошти практично без обмежень у будь-який час. Виключенняскладає вилучення особливо великих сум, для чого банки вимагаютьпопереднього повідомлення клієнтів, терміни якого істотноваріюються в різних банках. Серед активних операцій домінують вкладенняв іпотеки під заставу житлових будівель та інші цінні папери, а такожкредитування населення.

    Іпотечні (земельні) банки здійснюють кредитні операції ззалучення та розміщення коштів на довгостроковій основі під заставунерухомого майна. Особливість формування пасиву іпотечних банків --суттєву питому вагу власних і залучених шляхом випускуіпотечних облігацій коштів. Спеціалізація іпотечних банків - видачаіпотечного кредиту під заставу (перезалог) нерухомості.

    Ступінь спеціалізації галузевих банків, специфіка формування їхактивів і пасивів залежать значною мірою від сфери їхньої діяльності, атакож від відмінностей, пов'язаних з особливостями організації господарськоїдіяльності галузевої клієнтури, сезонними та іншими коливаннямивиробничого процесу.

    Мета організації та діяльності кооперативного банку - сприяннярозвитку та кредитно-фінансове обслуговування кооперації. Учасникамикооперативного банку відповідно до виступають кооперативи. Особливістьздійснення пасивних операцій - наявність, поряд з традиційними, такожрезервних фондів особливого призначення. Серед активних операцій виділяютьсякороткострокові та середньострокові позики, в тому числі і за рахунок спецфондів;облікові та факторингові операції; довірчі операції, зберіганняцінностей, лізингові і фондові операції. Причому характерною длякооперативних банків є практика видачі позик переважно підзаставу фінансових і матеріальних цінностей.

    Незначно поширилися в нашій країні комунальні банки абобанки, що обслуговують місцеве господарство. Мета створення комунальних
    (муніципальних) банків - сприяння розвитку і кредитно-фінансоваобслуговування місцевого господарства. Засновниками і учасниками даних банківможуть виступати місцеві органи влади, відомства, громадські організації,страхові товариства і банки, тобто ті організації, які найбільшоюмірою зацікавлені в розвитку місцевої інфраструктури і чий бізнес всуттєвою мірою залежить від цього.

    Основні напрямки діяльності комунальних банків - кредитуваннякомунального господарства, місцевих підприємств і організацій, а такожіндивідуального будівництва, тобто заходів з підвищеним ступенем ризикуз точки зору звичайної банківської практики. Саме даною обставиноюпояснюється особливий порядок формування активів і пасивів комунальнихбанків: підвищені нормативи відрахувань від прибутку до резервних фондів;залучення позикових коштів шляхом випуску облігаційних та інших позик принаявності на те особливих санкцій (спеціального дозволу); обов'язковість (вбільшості випадків) забезпечення та цільове спрямування на комунальнебудівництво видаваних позик. Не менш важлива особливість діяльностікомунальних банків - досить суттєву питому вагу в пасивідержавних асигнувань і спецфондів.

    На практиці до кризи 1998 року російські комерційні банки відігравалидосить активну і помітну роль тільки на ринку короткострокових кредитнихоперацій. Надання довгострокових кредитів та обслуговуванняінвестиційної діяльності клієнтів практично більшістю банків абоне здійснювалося, або здійснювалося в дуже незначних масштабах.

    Крім того, розвиток банківської системи Росії, в тому числікомерційних банків, протягом 1991-1998 років характеризувавсянаростанням негативних тенденцій, що спричинило за собою банківську кризупісля серпня 1998 року. Характерні моменти розвитку банківської системи тапричини, що викликали кризову ситуацію в банківському секторі, розглянуті удругому розділі.
    Глава 2. Розвиток російської кредитно-банківської системи в умовахринкових реформ

    § 1. Аналіз розвитку банківського сектора.

    Протягом періоду ринкових реформ, тобто з початку 90-х років, в
    Сформувалася Росії нова банківська система, побудована на основіроздержавлення та розвитку кредитних інститутів різних формвласності. Взагалі кажучи, розглядаючи історію розвитку банківськоїсистеми в Росії, варто виділити два етапи: до кризи 1998 року і післянього, тобто в даний час. Хоча коріння кризи серпня 1998слід шукати саме з початку розвитку російської банківської системи, тоє вже з початку 90-х років. Розвиток банківського сектору після кризибуде розглянуто трохи пізніше нижче.

    Система кредитно-фінансових інститутів будувалася з двох рівнів --установ Центрального банку та комерційних банків. Протягом декількохроків відбувся інтенсивне зростання загальної кількості комерційних банків,склалася інфраструктура ринку, в обіг були введені нові фінансовіінструменти, задіяна схема державного регулювання та контролюдіяльності, були закладені необхідні основи законодавчої бази,підготовлено досить велика кількість кваліфікованих банківськихпрацівників.

    У 1995 році завершився походив кілька років етап екстенсивногорозвитку банківської системи, почався етап формування основної моделі їїдіяльності, характеру взаємодії з іншими економічними об'єктами,включаючи державу.

    Відбулося різке уповільнення кількості кредитно-банківських установ,після початкового періоду стрімкого збільшення стабілізуваласяїх чисельність. Вже в той період можна простежити наростання деякихкризових явищ (табл. 1).

    Таблиця 1

    Динаміка чисельності кредитних установ у 1991-1996 р.р.
    | Показник | 1991 | 1992 | 1993 | 1994 | 1995 | 1996 |
    | Кількість | 1360 | 1713 | 2019 | 2517 | 2598 | 2603 |
    | зареєстровані | | | | | | |
    | х кредитних | | | | | | |
    | установ | | | | | | |
    | Кількість | н.д. | 82 | 199 | 582 | 525 | 477 |
    | збиткових банків, | | (5,3%) | (10,7%) | (26,0%) | (22,1%) | (18,3%) |
    |% | | | | | | |
    | Число відкликаних | 10 | 10 | 21 | 65 | 225 | 289 |
    | ліцензій на | | | | | | |
    | здійснення | | | | | | |
    | операцій | | | | | | |

    У 1992 році початок економічних перетворень зумовило різкезбільшення рівня інфляції. Це дало банківському сектору економіки рядпорівняльних переваг:

    - можливість встановлення завищених відсоткових ставок за кредитами; в умовах інфляційних очікувань і порівняно менших ставок за залученими коштами це дозволяло доводити рівень процентної маржі до 30-40%.

    -- постійне зростання курсу долара по відношенню до рубля, що є однією зі складових інфляційного процесу, приносив надприбутки на курсовій різниці та валютообмінних операцій;

    - інфляційне знецінення неповернених позик в умовах зростання номінальної валюти балансу давало змогу безболісно проводити списання прострочених позик;

    - що складається в даних умовах імпортна орієнтація економіки стимулювала високоприбуткове комерційне кредитування торгового обороту в оптовій торгівлі.

    Однак, в результаті дії деяких факторів, у тому числі іперерахованих вище, в економіці поряд з інфляційними, відбувалися також іінші негативні процеси. Темпи спаду промислового виробництватрималися на рівні 20-25% на рік, знижувалися реальні доходи населення,більшість діючих підприємств відчувало проблеми платоспроможності,пов'язані із загальним зростанням цін.

    Розвинулися примітивні форми взаєморозрахунків: бартерний обмін, взаємнийзалік заборгованості, видача зарплати натуральної продукцією.

    Врезультаті сукупна сума взаємних неплатежів підприємств і сумазаборгованостей у бюджет і позабюджетні фонди стали значно, у кількаразів перевищувати загальний обсяг коштів підприємств на розрахункових та поточнихрахунках. Держава приступило до проведення політики фінансовоїстабілізації, стримування інфляційних процесів і регулювання валютногокурсу.

    У 1995-1997 роках розвиток російської банківської системи відбувалосьрезультаті дії кількох факторів. З одного боку, різкозменшилася прибутковість вкладень за основними видами активних операцій. Зіншого боку, посилилися умови проведення пасивних операцій --відбулося подорожчання залучених коштів і зменшилися можливості по їхвикористання.

    Відбулися якісні зміни основних умов і загальноїекономічного середовища для діяльності комерційних банків.

    По-перше, введення численних обмежень на валютні операції вметою стабілізації курсу рубля різко звузило прибутковість валютного ринку.
    Центральний банк прийняв ряд заходів у цьому напрямку: встановлення межколивань курсу долара протягом одного дня - не більше 10% від початковогокурсу, скорочення лімітів відкритих валютних позицій банків і подальше їхобмеження розміром власного капіталу, введення системи розрахунків повалютних операцій "поставки проти платежу", і, що найбільш важливо,введення і неодноразове послідовне продовження "валютного коридору".

    Дані заходи в сукупності з жорсткої фінансово-кредитною політикоюбули покликані обмежити інфляційні процеси в економіці. Для банків цепризвело до зниження доходів по курсовій різниці та по арбітражних операційна валютному ринку, доходів від використання різниці процентних ставок зарублевих і валютних засобів, до звуження можливостей з кредитуванняклієнтів, ліквідації механізму компенсації неповернених позик за рахунок їхшвидкого інфляційного знецінення.

    По-друге, Центральний банк підвищив вхідні бар'єри на ринок,поступово посилюючи вимоги до розміру власного капіталу

    з 500 млн. руб. до 4 млрд. у січні 1995 року і до 12 млрд. в 1996 р.
    Почастішав відкликання ліцензій у зв'язку з порушенням правил проведення банківськоїдіяльності. Внаслідок більш жорстких вимог безпеки збільшиласявартість устаткування для банківських офісів, що також несприятливопозначилося на діяльності дрібних банків.

    По-третє, у зв'язку зі зростанням частки доларового обороту в загальній грошовіймасі і у зв'язку з наростаючим банківською кризою було введенорезервування валютних рахунків в розмірі 10% від обсягів залучення,рублевих рахунків різної швидкості від 10 до 20%. Це значно скоротилочастку коштів, доступних для розміщення в активні операції, не дивлячись наподальше зменшення ставок резервування.

    По-четверте, відбулася криза іншого дохідного фінансового ринку --ринку міжбанківського кредитування (МБК), що спричинило загострення уінших сегментах міжбанківського ринку - валютному, форвардних та облігаційвну

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !