ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Аналіз фінансового стану комерційного банку
         

     

    Банківська справа

    Фінансової академії при Уряді РФ

    Кафедра «банківська справа»

    Робота допущена до захисту

    Завідувач кафедрою проф. Лаврушин О. І

    Дипломна робота на тему:

    «Аналіз фінансового стану

    комерційного банку»

    Студента інституту Кредиту

    Групи К-5-3

    Колпакова М.В.

    Науковий керівник доц. каф. «Банківська справа» к. е.. н. Поліщук А. І.

    Консультант кафедри АІТ

    доц. Гобарева Я. Л.

    Зовнішній рецензент

    МОСКВА - 2002

    Зміст

    Введення .......... .................................................. ....< br>........................... 3

    Глава 1. Аналіз та оцінка фінансового стану банку ...... 5

    1. Зміст аналізу і оцінки фінансового стану банку ........ 5

    2. Фінансова стійкість і надійність кредитної

    організації ..................................... ..................

    ......................... .......... 11

    3. Огляд основних методик аналізу фінансового стану

    банку .................................... .........................

    .................. ...................... 18

    Глава 2. Особливості дистанційного аналізу фінансового станукомерційного банку ................................................ ...... 41

    2.1. Основні методологічні передумови формування методикианалізу фінансового станубанку ................................................. .............. 41

    2.2. Авторська методика аналізу фінансового стану банку .......... 55

    2.3. Застосування авторської методики з метою розрахунку ліміту

    міжбанківськогокредитування ................................................. ...............< br>........... 63

    Глава 3. Перспективи аналізу фінансового стану

    банку в умовахавтоматизації ................................................. ... 66

    3.1. Автоматизація аналізу фінансового станубанку ................... 66

    3.2. Перспективи розвитку аналізу фінансового стану

    комерційногобанку ................................................. ......................< br>...................... 76

    Висновок ................... ...........................................< br>..................... 77

    Програми .................... ..........................................< br>.................... 80

    Список використовуваноїлітератури ........................................... 89 < p> Вступ

    Сучасний етап розвитку банківської системи характеризується певноюстабілізацією і помірним розвитком після кількох пережитих системнихкриз. На даному етапі банки починають все більш виваженими підходити до оцінкивсіх ризиків, у тому числі до ризику активних міжбанківських операцій, до якихвідносяться: міжбанківське кредитування, відкриття та ведення операцій черезрахунку НОСТРО в інших банках, відкриття депозитних рахунків в інших банках,операції з цінними паперами інших банків і тд. З іншого боку, клієнтибанків, як юридичні, так і фізичні особи, зараз стали більшвідповідально і обдумано відноситься до обслуговуючого банку. Всі ці факториобумовлюють актуальність розвитку і вдосконалення методик аналізуфінансового стану банків

    Таким чином, предметом даної роботи стане аналіз фінансовогостану банку на підставі фінансової звітності, такий аналіз називаєтьсязовнішнім або дистанційним.

    Метою написання роботи є продовження пошуку оптимальногоінструментарію дистанційного аналізу банків і, як основний результат,складання авторської методики аналізу фінансового стану банку.

    Тема дистанційного аналізу банків в основному висвітлювалася у пресідосить однобічно, основна увага приділялася банківських рейтингів.
    У багатьох виданнях під банківським рейтингом розумілося і розуміється простеранжування банків за одним показником (капітал, активи, прибуток).
    Справжніх рейтингів, фундаментально аналізують різні аспектифінансової стабільності банків, спочатку було небагато, однак, останнімчас почала змінюватися на краще в плані поглиблення банківського аналізу тарозширення кількості факторів, що формують той чи інший рейтинг. З іншогобоку, недостатньо, на наш погляд, висвітлені такі аспекти проблематикианалізу фінансового стану банку, як техніка розрахунку лімітів на банки -контрагенти; методологічні основи формування методики дистанційногоаналізу банків. Також проблемними, не до кінця вивченими моментамиє теоретичні основи аналізу фінансового стану банків: поняттянадійності, фінансової стійкості кредитної організації і тд., немаєоднозначного розуміння факторів фінансової стійкості банку. Такимчином, у досліджуваної тематики є досить багато недостатньовивчених питань, яким буде приділено особливу увагу в процесінаписання роботи.

    Розробка даної проблеми базувалася на наступних джерелах:

    . монографії Панової Г. С., Поліщук О. І., Масленченкова Ю. С.

    Фетисова Г. Г. та ін;

    . дисертації з проблематики фінансового аналізу банків Новіковою В.

    В., Жівалова В. Н.

    . статті періодичної преси;

    . методики російських банків з аналізу банків-контрагентів.

    Перший розділ роботи буде носити теоретичний характер, в ній будутьрозкрито основні поняття даної теми, а також будуть розглянутідеякі методики дистанційного аналізу.

    Другий розділ роботи буде носити практичний, прикладний характер. Уній будуть сформульовані основні методологічні передумови формуванняметодики аналізу фінансової стійкості банку, наведена авторськаметодика дистанційного аналізу. Крім того, буде показано використанняавторської методики для встановлення ліміту активних міжбанківських операцій.

    Третя глава буде присвячена перспективам розвитку досліджуваноїпроблеми.

    Глава 1

    Аналіз та оцінка фінансового

    стану банку

    1.1. Зміст аналізу та оцінки фінансового

    стану банку

    Фінансовий аналіз як практика, як вид управлінської діяльностіперед прийняттям рішень з фінансових питань, будучи етапом,операцією і умовою їх прийняття (інформаційно-аналітичнимзабезпеченням), а потім узагальнює і оцінює результати рішень на основіпідсумкової інформації.

    Фінансовий аналіз як наука вивчає фінансові відносини, виражені вкатегоріях фінансів та фінансових показниках. При цьому його роль ууправлінні комерційним банком полягає в тому, що він єсамостійною функцією управління, інструментом фінансового управління іметодом його оцінки./23, с.18/Таке визначення дає Шеремет А. Д. у своїймонографії. Для більш точного відображення суті аналізу необхідний кількаінший підхід до поняття аналізу фінансового стану. Авторське визначеннядистанційного аналізу фінансової стану банку буде приведено у кінціголови.

    Найважливішою класифікації видів фінансового аналізу виступає поділаналізу на внутрішній і зовнішній. Основною відмінною ознакою тутвиступає суб'єкт аналізу. Внутрішній аналіз здійснюється інсайдерамибанку, у той час як суб'єктами зовнішнього (дистанційного) аналізувиступають аутсайдери банку, такі як органи нагляду (Банк Росії), банки -контрагенти на ринку МБК, потенційні клієнти. Відрізняючись за суб'єктнимскладу, дистанційний аналіз відповідно відрізняється за що використовується дляаналізу інформації (інформаційній базі). Якщо внутрішній аналіз оперуєвсією повнотою інформації [1] про діяльність банку, то зовнішнього аналітикунайчастіше доступні тільки найбільш поширені форми фінансовоїзвітності:

    . форма № 101 - Оборотна відомість по рахунках бухгалтерського обліку;

    . форма № 102 - Звіт про прибутки і збитки кредитної організації/6 /;

    . Розрахунок економічних нормативів/4 /.

    А дуже часто доводиться аналізувати на підставі тільки 101-ойформи.

    Виділяються наступні групи зовнішніх користувачів звітності (івідповідно, результатів аналізу). Перша група - це суб'єкти, чиїінтереси безпосередньо пов'язані з діяльністю банку. Основні представникицієї групи:

    1. Акціонери банку. Їм цікаві: прогноз розвитку, в тому числі і довгостроковий, ефективність управління банком, прибутковість та ризикованість активних операцій банку, перспективи дивідендної політики.

    2. Кредитори. Кредиторів більшою мірою цікавлять короткострокові перспективи. Для кредиторів важлива не стільки прибутковість банківських операцій, що ліквідність, здатність банку вчасно розплатитися за своїми зобов'язаннями.

    3. Клієнти банку. Клієнтів, звісно ж, цікавить спектр і якість послуг, що надаються банком, але а даному випадку клієнти розглядаються як користувачі інформації про фінансову діяльність. З цієї позиції їх цікавить насамперед надійність банку.

    Наступна група зовнішніх користувачів аналітичної інформації - цесуб'єкти, чиє фінансове становище не пов'язано прямо з результатамидіяльності банку. Вони є посередниками між банком і першою групоюзовнішніх користувачів або використовують аналітичну інформацію длявиконання функцій контролю та управління. Таких користувачів може бутидуже багато. Основні представники цієї групи:

    1. Центральний банк. Він стежить за виконання комерційними банками вимог і нормативів з метою запобігання збоїв у банківській системі держави.

    2. Аудиторські компанії.

    3. Статистичні та інформаційні служби, рейтингові агентства./19, с.11/

    Відповідно груп зовнішніх користувачів можна виділити типиметодик дистанційного аналізу:банківські рейтинги;методики, що застосовуються центральними банками різних країнаналітичні процедури, що застосовуються в процесі банківського аудиту (якправило, при плануванні);методики аналізу банків-контрагентів для встановлення на них лімітівактивних міжбанківських операцій.

    Банківські рейтинги - методика аналізу, що проводиться, якправило, або інформаційними службами, або спеціалізованимирейтинговими агентствами. Його основні риси - комплексна оцінкафінансової стійкості, що завершується найчастіше виставленням загальноїбальною рейтингової оцінки даному кредитному установі. Результатамирейтингів активно користується населення, акціонери банку. У російськійдруку також поширене ранжування банків за певними показниками
    (величина активів, капітал, прибуток і тд.). Іноді такого роду ранжуванняназивається рейтингом. Але до даної діяльності коректніше застосовувати термінренкінг (від англ. rank - ряд).

    Значення банківських рейтингів дуже велика, тому що на їх основізастосовується дуже багато значущих фінансових рішень. Навіть банки, що володіютьвласними аналітичними методиками для аналізу банків-контрагентів,використовують рейтингові оцінки як невід'ємну частину методики аналізу (див.подібний підхід в методиці Ощадбанку, п. 2.1. даної роботи).

    Для методик центральних банків характерною рисою є те, щомета аналізу в даному випадку - виявлення фінансово нестабільних,проблемних банків для застосування до них різних пруденційного заходів аждо відкликання ліцензії. Така мета логічна, оскільки завданням центральних банківбагатьох країн (у тому числі і Росії) є забезпечення стабільностібанківської системи, і виявлення фінансово нестійких банків необхіднодля оптимальної концентрації наглядових зусиль. Важлива риса багатьохцентробанковскіх методик - їх змішаний характер, що передбачає якчисто дистанційний аналіз за даними фінансової звітності, так і перевіркина місцях (див. п. 2.1. - методика CAMEL).

    Мета аналізу банків-контрагентів, який постійно проводитьсяаналітичними відділами різних банків, - оптимізація кредитного ризику заактивними операціями банку. Практичним підсумком аналізу виступає, якправило, встановлення ліміту активних операцій з аналізованим банком,який не може бути перевищений. Відмінною рисою багатьох методикє те, що немає необхідності виставляння за підсумками аналізу загальноїагрегованої оцінки фінансового стану банку (як у рейтингах), цілкомдостатній прогноз платоспроможності банку-контрагента через певнийневеликий термін (1-3 міс .).

    Відмінною рисою аудиторського аналізу фінансової звітності банкує його спрямованість на виявлення проблемних ділянок обліку, тихділянок, на які необхідно звернути найпильнішу увагу
    (великий обсяг аудиторських процедур). Виявляються незвичайні зміни статейбалансу, незвичайні питомі ваги тих чи інших показників звітності і тд.
    Особливістю методик виступає їх змішаний характер: дані фінансовоїзвітності аналізуються з точки зору розуміння аудиторів діяльностіданого економічного суб'єкта, отриманого ним у ході попередніх перевірок.

    Тепер представляється розумним перейти до формулювання визначеннядистанційного аналізу фінансового стану банку. По суті справидистанційний аналіз - вирішення питання про подальший розвиток банку --принципово закритою для аналітика системи. Концепцію зовнішнього аналізуможна уявити успадковує схемою:

    Схема 1

    Даними виступають, як було сказано вище, фінансова звітність банку.
    Також у розпорядженні аналітика знаходяться загальновідомі дані про зовнішнюсередовищі, в якому розвивається аналізований банк. З цього схематичногопобудови відразу видно обмеженість дистанційного аналізу, якавиступає одразу в 2 аспектах:

    1. Інформаційна база неповна і не містить інформації про всі фактори фінансової стійкості банку (про фактори фінансової стійкості банку та їх відображення у фінансовій звітності див. п.

    1.2.). У практиці аналізу це долається використанням відсутньої для аналізу внутрішньої інформації (інспекційні перевірки центробанків, дані про минулі перевірках у аудиторів). Але не у всіх аналітиків є контакт з цими даними.

    2. Фінансова звітність може бути спотворена. Цей фактор має особливе значення для російської аналітичної практики, тому що у вітчизняних банках ця проблема стоїть дуже гостро. Хотілося б відзначити, що викривлення - внутрішньо властиві фінансової звітності.

    Це пов'язано з тим, що звітність формується бухгалтерією, яка економічно залежить від менеджменту банку. Особливої гостроти проблема спотворення звітності набуває за наявності в банку серйозних проблем, що загрожують самому її існуванню, але ж визначення таких банків - найважливіше завдання дистанційного аналізу. На цей чинник, природно, реагують аналітики, тому в методиках аналізу у багатьох банків першим пунктом є так звана

    «чистка балансу» від різних замальовок. Проте цю проблему дуже важко подолати, і вона значно впливає на процес і результати аналізу.

    Другим компонентом вищенаведеної схеми виступає власне процесаналізу. Якість цього процесу визначається точністю імовірнісногосудження про майбутній розвиток банку, отриманого за результатами аналізу, аленіяка методика не може подолати повністю вищенаведені обмеженняінформаційної бази.

    Спираючись на наведені вище міркування, наведемо власневизначення дистанційного аналізу фінансового стану банків.
    Дистанційним аналізом фінансової стану банків називається діяльністьз подолання інформаційних диспропорцій між інсайдерами та аутсайдерамибанку з метою отримання максимально точного імовірнісного судження промайбутній розвиток аналізованого банку.

    Висновки. Аналіз фінансової стану банку - неоднозначно трактуютьсяпоняття. На нашу думку логічно зробити акцент на розумінні фінансовогоаналізу як на діяльності з подолання інформаційної диспропорціїміж аутсайдерами і інсайдерами банку.

    1.2. Фінансова стійкість і надійність

    кредитної організації

    Об'єктом аналізу є фінансовий стан комерційного банку,що в економічній літературі зазвичай зводиться до фінансовоїстійкості або надійності кредитної організації. Дослідження сутностівищевказаних термінів можна зустріти у різних авторів; першому з нихбуде розглянуто Г. Г. Фетисов, перший розділ монографії/21/якогоприсвячена цій проблематиці.

    Перш за все Г. Г. Фетисов звертається до термінологічної стороніпитання, а також до досвіду інших наук, де надійність і стійкістьє об'єктами пильного вивчення вже впродовж кількохстоліть.

    Найбільш ємну характеристику терміну «надійний» можна зустріти у С.
    І. Ожегова, який інтерпретує його як:

    1) вселяє довіру;

    2) міцний, насилу піддається руйнації, псування, міцний;

    3) добре працює;

    4) постійна, що не припиняється, розрахований на довгий термін, не тимчасовий;

    5) стійкий, що тримається твердо, не вагаючись, не падаючи, який відновлюється після незначного відхилення.

    На думку Г. Г. Фетисова, при дослідженні проблеми надійностікредитної організації можна скористатися досвідом інших галузей науки ітехніки, де надійність розглядається зокрема, як «комплексневластивість технічного об'єкта (приладу, пристрої, машини, системи),яке полягає в його здатності виконувати задані функції, зберігаючи своїосновні характеристики у встановлених межах ».

    З надійністю звичайно пов'язана і стійкість об'єкта. Так, стійкістьспоруди - це його здатність протистояти зусиллям, які хочуть вивестийого з вихідного стану статичної або динамічної рівноваги.
    Стійкість банку це - його здатність протистояти можливим негативнимфакторів внутрішнього і зовнішнього середовища. Найчастіше категорія стійкостізастосовується як характеристика складних динамічних систем, підданихвпливу великого числа факторів, у тому числі факторів з випадковимихарактеристиками. Оскільки банк також є складною динамічноюсистемою, що функціонує в умовах, що змінюються ринкового середовища, йогонеобхідно розглядати з точки зору системного підходу.

    Використання терміна «стійкість» поряд з терміном «надійність», задумку Г. Г. Фетисова, цілком справедливо. В. Даль визначав слово надійнийяк «що подає вірну надію; вірний, безсумнівний, міцний, твердий,міцний; на що або на кого можна покластися, що не обдурить ». Термінстійкість походить від слів «устоювати, встояти проти кого, чого,стояти твердо, вистояти, успішно протистояти силі, витримати, не поступитися.
    Стійкий - це означає стійкий, міцний, твердий, не хиткий ».

    Після цього Г. Г. Фетисов стверджує, що, при всій їх схожості,терміни «стійкий» і «надійний» відрізняються один від одного, у зв'язку з чимвносять до поняття надійний банк, стійкий банк деякі нюанси. Першвсього можна відзначити, що сприйняття надійності банку може бутинеоднаково з різних позицій.

    З позиції клієнтів банку, його вкладників надійний банк більшеасоціюється з переконанням у тому, що банк виконає перед ними своїзобов'язання (по В. Даля, що не обдурить). Відомо, що в сучаснихумовах для вкладників це має особливе значення.

    Трохи інші відтінки поняття надійність має з позиції самого банку.
    Наприклад, акціонери банку, інвестуючи в банківську діяльність своїкапітали, вважають, що їхній банк стане прибутковим місцем приміщення капіталу,що саме тут буде отримано прибуток, рівнозначна або перевищуєприбутку від вкладень в інші сектори економіки. У цілому вони зацікавленів достатній дохід на свій капітал.

    Інша позиція у співробітників банку, які зацікавлені у постійнійроботи в даному кредитній установі, в одержанні стабільного і високоїзаробітної плати.

    Погляд на надійний банк з боку суспільства цілком може бутипредставлений з боку Центрального банку, що є загальнонаціональнимінститутом, який піклується як про дотримання інтересів громадян іінвесторів, так і банківської системи. Надійний банк з громадських позиційзабезпечує збереження балансу інтересів як банків, так і їхніх клієнтів.
    Надійний банк - це банк, якому вірять клієнти, який забезпечуєдотримання інтересів клієнтів та інвесторів, сприяє реалізації якінтересів вкладників, так і бізнесу, керується принципами партнерськихвзаємовигідних відносин, проводить політику в інтересах громадськогорозвитку.

    Далі Г. Г. Фетисов висуває тезу, що «стійкий банк» - це більшфундаментальне поняття. Воно первинно по відношенню до поняття «надійнийбанк ». Надійність залежить від стійкості. Якщо надійний - це не завждистійкий банк, то стійкий банк - це завжди надійний. З позиціїклієнта можна сподіватися, що банк тебе не обдурить, з позиції акціонера абоспівробітника банку можна сподіватися на реалізацію своїх інтересів, але це щене означає, що ця надія повною мірою супідрядні з повноюстійкістю. Банк, будучи надійним, наприклад, може виконати своїзобов'язання перед клієнтом, але це буде йти врозріз з йогостійкістю, може викликати скорочення прибутку і навіть призвести до збитків.

    Проте розглядаються поняття надійності і стійкості не можнапротиставляти. При всьому їх подібність і певному розходженні вони маютьправо на самостійне існування, тому що характеризують не завждиоднакові відтінки у становищі банку. З позиції клієнта, для якоговажливіше дотримання партнерських відносин, більш коректно використовуватитермін «надійність», у той час як в макроекономічному плані поняттястійкості більш прийнятно для характеристики фінансового стануабстрактного банку. Таким чином, з позиції Г. Г. Фетисова, надійний банк
    - Це такий банк, діяльність якого безсумнівно призводить до реалізаціїінтересів конкретного суб'єкта.

    У своєму аналізі Г. Г. Фетисов розрізняє поняття «теоретично або де -юре надійний банк »і« дійсно, реально надійний банк ». Де-юре всебанки надійні, тому що вони пройшли фільтр державної реєстрації, маютьліцензію, отже, за своїми економічними, законодавчим тапрофесійним нормам відповідають титулу банку. Ненадійні банки, повірогідно, не реєструються Центральним банком або іншим уповноваженим дляцих цілей державним органом. І тим не менше, наприклад, Росія насучасному етапі багата нечистоплотними, кримінальними прикладами грубогопорушення «правил гри», обдурювання.

    На думку Г. Г. Фетисова, діловий ризик вибору надійного банкувизначається низкою складових. До їхнього числа можна віднести: o тривалість роботи банку на ринку; o колишню ділову історію; o імідж банку; o клас надійності і стійкості (з банківських рейтингів).

    Як зазначалося, стійкість банку по Фетісову - це його здатністьуспішно розвиватися і протистояти несприятливих факторів зовнішнього середовища.
    Тому стійкість банку правомірно розглядати з позиції адекватностізовнішньому середовищі. Дане відповідність має два параметри: адекватність загальноїділової активності та її своєчасність. У першому випадку можна стабільнимивважати ті банки, які кілька знижують свою ділову активність ввідповідно до зниження загальної ділової активності. Як відомо, банки таїх операції розвиваються в міру розвитку загальногосподарських операцій і послуг.
    Якщо обсяг промислових і торговельних операцій скорочується, то це неминучевикликає і зменшення грошових потоків, що проходять через кредитніустанови, скорочення обсягу депозитів, розрахункових, валютних та іншихоперацій. Зниження обсягів операцій банків в подібній ситуації було бнеправильно відносити до негативних сторін їх діяльності. Банк,що допустив зниження своєї активності в умовах зниження загальної діловоїактивності, можна, на думку Фетісова, вважати стійким банком.

    Додаткову інформацію може дати другий параметр - своєчасністьпочатих зусиль з розвитку банківської діяльності. У цьому випадкуактивність банку може бути своєчасної (відповідно до загальноїекономічною кон'юнктурою), передчасної і запізнілою. В останніх двохвипадках стабільно зростаючий банк може допустити зниження своєїефективності.

    Дещо іншої позиції щодо формулювання понять стійкостіабо надійності кредитної організації дотримується Новикова В. В. Як і
    Фетисов Г. Г., лексично базуючись на визначенні Даля, вона зводить поняттянадійності до трьом критеріям:

    > міцність;

    > сталість існування;

    > впевненість дослідника./17/

    Міцність В. В. Новікова розуміє як стійкість об'єкта донегативним (руйнівним) факторів внутрішнього і зовнішнього середовища.
    Сталість існування - це друга характеристика, яка, по суті,є першою, але в довгостроковому аспекті. Дійсно, для банкунеможливе існування без довгострокової стійкості до несприятливихфакторів. Третя характеристика надійності банку - впевненість

    дослідника - полягає насамперед у правильності обраної методологіїдослідження надійності банку. Основні підходи до побудови методикидослідження стійкості банку будуть розглянуті у другому розділі роботи.

    У своєму дослідженні В. В. Новікова не використовує поняття стійкостібанку.

    На завершення свого термінологічного вишукування В. В. Новіковаприводить наступне визначення поняття надійності банку:

    Надійність комерційного банку - це діалектична рівновагу, приякому реалізується досягнення і зміцнення міцності, сталості тадовіри як несхильність руйнування через достатність капіталу,прибутковість, ліквідність, якість активів і, нарешті, впевненість уадекватності методів пізнання реальної дійсності через розумнеуправління.

    Після цих двох концепцій хотілося б сформулювати своє власневизначення надійності (фінансової стійкості банку). На наш погляд ціпоняття синонімічні, і їх можна використовувати разом з метою аналізуфінансового стану банку. Отже, під надійністю (фінансовоїстійкістю) банку слід розуміти такий якісний стан банку,при якому він буде нормально продовжувати роботу в доступному для огляду
    (що аналізується) майбутньому, виконуючи зобов'язання перед усіма [2] своїмиконтрагентами. Перевагою даного визначення є те, що в ньомупомітна насамперед завдання дистанційного аналізу, яка полягає якразв тому, щоб дати максимально точне вірогідне судження про фінансовустійкості даної кредитної організації в майбутньому. Саме на максимізаціюточності вищевказаного імовірнісного судження має бути спрямованаметодика аналізу фінансового стану банку, методологічні підходи допобудові якої будуть розглянуті у другому розділі.

    Висновок: поняття надійності та фінансової стійкості банків єдискусійними. Різні автори розуміють їх по-різному. З точки зору Г. Г.
    Фетисова термін «стійкий банк» - це більш фундаментальне поняття. Зточки зору макроаналізу (наприклад, всієї банківської системи Росії)коректніше використовувати термін «стійкість», у той час як фінансовастан конкретного банку-контрагента правильніше визначати поняттям
    «Надійність». Інша точка зору належить В. В. Новікової, яка всвоєму термінологічному аналізі взагалі не використовує термін
    «Стійкість». Вона зводить поняття надійності до трьох взаємозалежних іневід'ємним складовим: міцність, сталість існування івпевненість дослідника. Третя точка зору - авторська. На наш погляднадійністю (або стійкістю) слід вважати таке якіснестан банку, при якому він буде нормально продовжувати свою роботу вмайбутньому.

    1.3. Огляд основних методик аналізу фінансового стану банку

    Методика Кромонова./35/

    Для обчислення поточного індексу надійності в методиці Кромоновавикористовується сума зважених значень якоїсь функції від отнормірованнихкоефіцієнтів. Функція представляє собою суму двох компонентів і виглядаєнаступним чином:

    Ф (X) = A * F (X; 0,5; 0,2) + (1-A) * LN (1 + X/20) * 20,5

    При великих значеннях коефіцієнтів, коли надійність зростає все меншеі менше, істотно другий доданок, при малих - перший. При цьому:

    Х - значення отнормірованних коефіцієнтів;

    F (X; 0,5; 0,2) - функція нормального розподілу із середнім 0,5 ідисперсією 0,2;

    LN - натуральний логарифм

    Параметр А обмежує вплив кожного з компонентів і визначає, вЗокрема, кривизну графіка, його відхилення від лінійної функції. Задумку експертів, оптимальне розрахункове значення А повинно бути не менше
    0,6.

    У формулі LN (1 + X/20) * 20,5 параметри 20,5 і 20 обираються такимчином, щоб при всіх коефіцієнтах, рівних нулю, поточний індекснадійності дорівнював би нулю і при всіх коефіцієнтах, рівних оптимальномузначенню, поточний індекс надійності дорівнював би 100.

    1. Параметри балансу

    У якості вихідних даних для складання рейтингу використовуютьсябаланси банків за рахунками другого порядку. Балансові рахунки другого порядкугрупуються в економічно однорідні групи. При цьому яка інформація,яку в силу недосконалості плану рахунків неможливо витягнути,ігнорується, або відповідний рахунок округлюється в той чи інший бік
    (наприклад, рахунок "Розрахунки з іншими дебіторами (А)" вважається винятком зкапіталу, хоча там часто враховуються ліквідні активи). Всього такихпараметрів сім.

    I. Статутний фонд (СФ) - загальна величина випущених і сплачених акційбанку (паїв, вкладів), включаючи переоцінку її валютній частині.

    II. Власний капітал (К) - засоби, що є власністюбанку, вільні від зобов'язань перед його клієнтами і кредиторами таслужбовці забезпеченням таких зобов'язань. Дорівнює сумі статутного фонду,інших фондів і тд.

    III. Зобов'язання до запитання (ОВ) - величина зобов'язань банку,термін запитання яких або дорівнює нулю, або невідомий. Чи включають в себеголовним чином залишки на розрахункових, бюджетних, поточних, кореспондентських
    (лоро) рахунках юридичних і фізичних осіб, вклади громадян.

    IV. Сумарні зобов'язання (СО) - загальна величина всіх зобов'язаньбанку. Складаються із зобов'язань до запитання і термінових зобов'язань
    (депозити, вклади, міжбанківські кредити отримані і т.д.). Сумарнізобов'язання = язання до запитання + Строкові зобов'язання

    V. Ліквідні активи (ЛА) - активи банку, що володіють мінімальним терміном
    "активізації" як засоби платежу. Це всі кошти банку в касі,на кореспондентських рахунках в інших банках, у резервах Центрального банку.

    VI. Активи працюють (ризикові) (АР) - сума коштів, наданихкому-небудь або належних від будь-кого на тих чи інших умовах,передбачають можливість неповернення за тих чи інших причин. Чи включають всебе видані кредити (позичкова заборгованість), придбані цінні папери,лізинг, факторинг і т.п.

    VII. Захист капіталу (ЗК) - величина капіталовкладень у майно таіншу матеріальну власність банку (земля, нерухомість, обладнання,дорогоцінні метали і т.д.). Термін "захист капіталу" підкреслює рольцього виду активів в умовах інфляції.

    Точний опис всіх основних параметрів балансів (які використовуються длярозрахунку дані рахунків другого порядку) наведено в Додатку 2.

    Крім того, розраховуються параметри балансу, що не беруть участі у розрахункурейтингу, але ілюструють деякі аспекти діяльності банків.

    Чисті активи = Ліквідні активи + Ризикові активи + Захист капіталу +
    ФОР
    Фонд обов'язкових резервів: + 30202а + 30204а
    Державні цінні папери: + 50101а + 50102а + 50103а
    Нерухомість: + 60401а + 60501а
    Прибутки/Збитки: 701п-702а + 70301п-70401а
    Засоби бюджетних організацій: 401 + 402 + 403 + 404 + 410 + 411 + 412 +
    413 + 427 + 428 + 429 + 430 усюди (п - а)
    Кошти банків: 30109п + 30111п + 30112п + 30113п + 30205п + 30214п + 312п
    + 313п + 314п + 315п + 316п + 317п
    Кошти на карткових рахунках: 31510п + 31610п + 41008п + 41108п + 41208п +
    41308п + 41408п + 41508п + 41608п + 41708п + 41808п + 41908п + 42008п +
    42108п + 42208п + 42308п + 42508п + 42608п
    Кошти приватних осіб: 423п + 426П
    Прострочена заборгованість: 424а + 458а + 51208а + 51209а + 51308а + 51309а
    + 51408а + 51409а + 51508а + 51509а + 51608а + 51609а + 51708а + 51709а +
    51808а + 51809а + 51908а + 51909а

    Система коефіцієнтів

    З певних таким чином параметрів складаються шістькоефіцієнтів:

    I. Генеральний коефіцієнт надійності (К1), що дорівнює відношенню
    Власного капіталу до активів працюючим (К/АР), показує, наскількиризиковані вкладення банку в працюючі активи захищені власнимкапіталом банку, яким будуть погашатися можливі збитки у випадкунеповернення або повернення в знеціненими вигляді того чи іншого що працюєактиву. Представляє максимальний інтерес для кредиторів банку.

    II. Коефіцієнт миттєвої ліквідності (К2), який дорівнює відношенню ліквіднихактивів до зобов'язань до запитання (ЛА/ОВ), показує, використовуєЧи банк клієнтські гроші як власних кредитних ресурсів, ітаким чином: а) якою мірою клієнти можуть претендувати на отриманнявідсотків по залишках на розрахункових та поточних рахунках і б) в якій мірі їхплатіжні доручення забезпечені можливістю банку швидко здійснювати платежі.
    Представляє найбільший інтерес для клієнтів, які перебували у банку нарозрахунковому і касовому обслуговуванні.

    III. Крос-коефіцієнт (К3), рівний відношення сумарних зобов'язань до
    Активами працюють (СВ/АР), показує, який ступінь ризику допускає банкпри використанні залучених коштів.

    IV. Генеральний коефіцієнт ліквідності?? сті (К4), що дорівнює відношенню суми
    Ліквідних активів, захищеного капіталу і коштів у Фонді обов'язковихрезервів - ФОР до Сумарним зобов'язаннями [(ЛА + ЗК + ФОР)/СВ],характеризує здатність банку при неповерненні виданих позикзадовольнити вимоги кредиторів у гранично розумний термін - термін,необхідну керівництву банку для прийняття рішення і завершення операцій зпродаж належних банку майна і цінностей.

    V. Коефіцієнт захищеності капіталу (К5), рівний відношенню захищеногокапіталу до власного капіталу (ЗК/К), показує, наскільки банквраховує інфляційні процеси і яку частку своїх активів розміщує внерухомості, цінностях і обладнанні. Крім того, велику чисельнузначення цього коефіцієнта при достатньо великому значенні "фільтра
    Кромонова "може бути непрямим показником обгрунтованості банку:банки, розраховані на короткочасну діяльність, зазвичай не вкладають усвій розвиток.

    VI. Коефіцієнт фондової капіталізації прибутку (К6), рівний відношенню
    Власного капіталу до статутного фонду (К/СФ), характеризує ефективністьроботи банку - здатність нарощувати власний капітал за рахунок прибутку,а не додаткових емісій акцій.

    Всі коефіцієнти складені таким чином, що, чим вони більші, тимкраще.

    Поточний індекс надійності

    Для побудови поточного індексу надійності до отриманого наборукоефіцієнтів застосовується процедура нормування та зважування.

    Використовується евристичний тип нормування, який полягає в тому,що коефіцієнти кожного банку поділяються на відповідні коефіцієнтиякогось гіпотетичного банку, званого оптимально надійним. Підоптимально надійним ми розуміємо банк, надійний достатньо, але не надмірно,що має розумне розподіл активів і пасивів, в тому числі "розумнучастку "працюючих активів. Тобто для наближення до реальностіпередбачається, що оптимально надійний банк для досягнення прибутковостіпідтримує розумне співвідношення між безпекою операцій іпрагненням до прибутковості (допущенням ризику).

    Зараз оптимально надійним банком вважається банк з наступнимикоефіцієнтами: К1 = 1, К2 = 1, К3 = 3, К4 = 1, К5 = 1, К6 = 3. Цеозначає, що такий банк:

    > вкладає в працюючі активи кошти в розмірі власного капіталу;

    > містить в ліквідній формі кошти в обсязі, що дорівнює зобов'язаннями до запитання; < p>> має в три рази більше зобов'язань, ніж працюючих активів;

    > містить в ліквідній формі та у вигляді капітальних вкладень кошти в обсязі, що дорівнює сумарним зобов'язанням;

    > має капітальних активів на суму, що дорівнює розміру власного капіталу;

    > володіє капіталом у три рази більшим, ніж статутний фонд.

    Кожний з розрахованих коефіцієнтів аналізованого банку потрібнорозділити на відповідну нормування у оптимально надійного банку, тоє К1 на 1, К2 на 1, К3 на 3, К4 на 1, К5 на 1, К6 на 3.

    Для завершення процедури коефіцієнти повинні бути зважені іпідсумував.

    Система зважування полягає в обліку раз

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !