ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Банк Англії
         

     

    Банківська справа

    вступ.

    У будь-якій сучасній економіці центральний банк грає винятково важливуроль. Особливо вірно це ствердження по відношенню до Банку Англії, по -перше, в силу тієї винятково важливої ролі, яку грає у Великобританіїбанківський сектор, і по-друге, у силу того, що Лондонський Сіті зараз єодним із провідних міжнародних фінансових центрів сучасного світу. Банк
    Англії формально не є незалежною фінансовою установою, Казначейство
    Сполученого Королівства має право віддавати розпорядження Банку. Алезвичайно Казначейство не використовує це право, за винятком критичнихвипадків або принципових рішень про структуру Банку Англії.

    У силу історичної традиції Банк Англії не прагне до високого ступенярегулювання банківської системи. Проте, після кожної банківської кризиступінь втручання зростала. Так як традиції державного регулювання не дужеглибоко укорінені в англійській економіці (навіть сам Банк Англії вінікнуві тривалий час розвивався як приватний банк), а також у силуконсервативного поводження, роль Банку часто недооцінюється. Проте Банк єцілком сучасним інститутом, мабуть одним із самих професійних центральнихбанків усього світу і непогано справляється з динамічним життямлондонського Сіті.

    Історія Банку Англії

    Банк Англії - самий старий центральний банк світу. Даний інститутпоявився наприкінці сімнадцятого сторіччя в Англії, у результаті так званоїугоди між майже збанкрутілім урядом і групою фінансистів.

    Банківська система Англії 1690-х років складалася з кредиторів -банкірів, що надавали кредити з позичкових засобів, і ювелірів, що приймализолото на депозити і потім надавали позичку. У 1688 році дорогагромадянська війна нарешті закінчилася, і на трон Англії зійшов король
    Вільгельм ІІІ. До влади прийшла політична партія, що проводила політикумеркантілізму і грабіжніцького захоплення колоній. Самим серйознимпротивником Англії була Французька Імперія і незабаром Англія розв'язалапіввікову війну.

    Політика мілітарізму виявилася дуже дорогою, і в 1690-х Англійськийуряд виявив, що казна виснажена і грошей нема. Виявилося неможливим дляуряду спонукати людей купувати його облігації після стількох років війни.
    Зібрати податки по більш високим ставкам також не видавалося можливим.

    Тоді в 1693 році був створений комітет Палати Громад, із метою пошукуспособів одержання грошей для уряду. Тоді ж появився шотландський фінансист
    Вільям Петерсон [1], що запропонував від імені своєї фінансової групи цілкомновий план уряду. В обмін на визначені привілеї з боку держави, Петерсонзапропонував створити Банк Англії, який би випустив нові банкноти і покривдефіцит. Таким чином, була укладена угода. Відразу ж після ствердження
    Банку Парламентом у 1694 році сам король Вілтгельм ІІІ і деякі члени
    Парламенту поспішили стати акціонерами нової "грошової фабрики".

    Спочатку в банку було 19 співробітників. Капітал Банку представляв ізсебе перший державний борг Великобританії.

    Вільям Петерсон зажадав від англійського уряду присвоїти новимбанкнотам статус законного платіжного засобу. Британський уряд відмовив,заявивши, що це "зайшло занадто далеко", але Парламент дав новому Банкупривілей утримувати урядові внески і випускати нові цінні папери для оплатиурядового боргу.

    Банк Англії відразу ж випустив нових грошей на суму 760 000 фунтівстерлінгів, що пішли на оплату боргу. Це викликало стрибок інфляції, і задва роки Банк виявився цілком неплатоспроможним, що дало визначені перевагиприватним ювелірам. Банкноти Банку Англії могли бути вільно обмінені наметалеві монети, що оберталися.

    У 1696 році Банк Англії, керований магнатами правлячої політичноїпартії Whig, зіткнувся з погрозою конкуренції. Партія Торі спробувалазаснувати новий National Land Bank і хоча даний захід не вдався, Банк
    Англії відразу ж почав приймати заходи. У наступному році Парламент прийнявзакон, що заборонив заснування в Англії значних банків. Відповідно до цьогож закону, підробка банкнот Банку Англії каралася стратою.

    У 1708 році закон ще більш посилився. Тепер стало незаконним випускативекселі на пред'явника, (це право було дано тільки Банку Англії) істворювати компанії, що складаються більше чим із 6 чоловік (партнерів), атакож надавати короткострокові кредити терміном до 6 місяців. Таким чином,конкурентами Банку Англії могли стати маленькі банки з числом учасників? івень цін "у більшості країннаповняється практичним змістом. У більшості з них стабілізацію зв'язуютьіз дуже низьким рівнем інфляції. У випадку дестабілізації уся провина НЕповинна списувати на слабке керування грошовою політикою або їїпрактична відсутність. Причини, як правило, криються набагато глибше. Так,на початку 70-х років цілі короткострокової стабілізації і ціновоїстабільності зайшли в суперечність під впливом нафтової кризи і підсиленнявимог профспілок - у цих умовах центральному банку мало, що вдавалосязробити, щоб виправити становище.

    Досягнення цінової стабільності в цей час в Англії має 2 напрямки:
    1) досягнення середнього рівня інфляції 2,5% або менше і
    2) більш відкритий (вільний) режим проведення грошової політики.

    Проведення монетарної політики, тобто визначення, головним чином,процентних ставок рівня, що забезпечують досягнення інфляційної цілі,покладено на Банк Англії і Казначейство (Банк Англії на відміну від іншихбанків не може діяти незалежно від уряду). Прийнятий у 1946 році Акт Банку
    Англії дає Казначейству право давати вказівки Банку Англії і, хоча
    Казначейство ніколи це право не використовувало, відношення між ними такі,що фінальне рішення з приводу процентних ставок приймає Міністр Фінансів.
    Проте, Банк Англії грає дуже важливу роль в ухваленні рішення. Тепер Банк
    Англії публікує квартальний Звіт по інфляції (Inflation Report), що міститьдокладний аналіз інформації, а також протокол зустрічі Міністра і Керуючогопублікується через 6 тижнів після їхньої зустрічі із приводу процентнихставок.

    При підготовці Звіту по інфляції і процентним ставкам Банк Англіїбере до уваги внутрішні і зовнішні економічні і монетарні чинники, щобудуть мати відношення до інфляції майбутніх двох років. Рада Банку попроцентним ставкам має інформацію про зміни, що впливають на промисловістьі торгівлю в різноманітних регіонах Англії, надану агентами Банку Англії.

    Після того, як рішення про методи грошової політики прийнято, Банк
    Англії починає діяти, використовуючи механізми, описані нижче. [9]

    Процентні ставки.

    Виконуючи свою роль на внутрішніх грошових ринках, Банк Англіївпливає на процентні ставки в короткостроковому аспекті. Будучи банкомуряду і банком банків, Банк Англії спроможний достатньо точно передбачитихарактер потоків платежів із рахунків уряду на рахунки комерційних банківі навпаки, і діяти в залежності від ситуації. Коли потік платежів ізрахунків банків на рахунки уряду перевищує обернений потік, виникаєситуація, в якій банківські запаси ліквідних активів знижуються, із'являється недостача засобів на грошовому ринку. У протилежному випадкуз'являється надлишок готівки, але більш звична ситуація - це появадефіциту, що усувається Банком Англії, який встановлює таку процентнуставку, при якій засоби забезпечуються на кожний день.

    Для того, щоб не працювати з кожним банком індивідуально, Банк Англіївикористовує облікові будинки в якості посередника. Це спеціалізованіділери, які мають запаси торгових векселів і в які головні банки поміщаютьзайву готівку. Облікові будинки користуються позикових послугами Банку
    Англії, який може забезпечити готівкові кошти, купивши цінні папериоблікових будинків або надавши їм позички. Ставки, по яких відбуваються ціоперації, впливають на процентні ставки для економіки в цілому. Коли Банк
    Англії змінює цю ставку, комерційні банки відразу ж, як правило, змінюютьсвою базисну ставку, по який визначається ставка по депозитам і ставкапозичкового відсотка.

    З 6 травня 1997 року Банк володіє оперативним правом регулюванняпроцентних ставок. [10] Ціллю даного регулювання є забезпечення ціновоїстабільності (відповідно до цільового показника інфляції обумовленимурядом у бюджетному посланні) і підтримка урядової економічної політики,включаючи цілі по забезпеченню економічного росту і забезпеченнюзайнятості. Банк публікує щоквартальний звіт про інфляцію. Цільзабезпечення цінової стабільності в цей час рахується досягнутої якщоіндекс роздрібних цін приблизно дорівнює 2.5%.

    Рішення по процентним ставкам приймаються банківським Комітетом по
    Грошовій Політиці (Monetary Policy Committee - MPC). Комітет збираєтьсящомісяця відповідно до визначеного графіка. До складу Комітету входять 4постійних члени і 4 експерта, прізначуваніх Канцлером Казначейства (він жеміністр фінансів). Голосування здійснюється за принципом: «одна людина --один голос ». У збори комітету можуть приймати участь представники
    Казначейства. Вони не мають права голосу. Рішення про процентні ставки,прийняті комітетом підлягають негайній публікації. Підлягають такожпублікації і протоколи засідань Комітету.

    Законодавство передбачає, що в екстремальних умовах і протягомобмеженого часу уряд може регулювати Рішення комітету в національнихінтересах. Таке регулювання підлягає обов'язковому наступному схваленню
    Парламенту.

    Валютний курс.

    Процентні ставки впливають на внутрішні грошові умови, такі як умовикредиту, споживчий попит, інвестиції, випуск продукції і ціни. Вони такожможуть впливати на вартість фунта стерлінгів у перекладі на іншу іноземнувалюту. При інших рівних умовах, чим вище процентні ставки, тим більшеіноземних засобів залучається у фунт стерлінгів, таким чином, вонивпливають на валютний курс фунта стерлінгів стосовно іноземних валют.

    Банк Англії може впливати на валютний курс, використовуючи золотий івалютний запаси країни. Банк Англії може управляти запасами від імені
    Казначейства. Резерви містяться на спеціальному рахунку, який називається
    Валютний зрівняльний Рахунок (Exchange Equalisation Account). Він бувутворений ще в 1930-х роках із метою виявлення несподіваних коливань у
    "Зовнішній вартості" стерлінга. Процес, відомий як валютна інтервенція,складається в тому, що Банк Англії купує фунт стерлінга за іноземну валюту,коли необхідно стримати падіння курсу або продає їх, намагаючись утриматиріст курсу. Ці операції, звичайно, не можуть точно визначити курс фунтастерлінгів на ринку, а існує маса інших способів, крім офіційноїінтервенції.

    Будучи членом Механізму валютних курсів (ERM - exchange ratemechanism) з 8 жовтня 1990 року, Великобританія була зобов'язанапідтримувати курс своєї валюти у визначених рамках стосовно іноземнихвалют. Після виходу з ERM 16 вересня 1992 року Великобританія перейшла доплаваючого валютного курсу.

    короткочасні процентні ставки і валютна інтервенція є принциповимиінструментами монетарної політики у Великобританії. У минуломувикористовувалися й інші інструменти. Наприклад, на початку 1980-х Банк
    Англії продав більше державного боргу, чим було необхідно для задоволенняпотреб уряду, із метою зменшити грошову масу в обігу. Ця політика буласкасована в 1985 році. Інші інструменти містили в собі введенняспеціальних "стель банківського кредитування" (скасований у 1971 році);вимоги до банків тримати резерви в Банку Англії відповідно до того,наскільки швидко росло число їхніх внесків (скасований у 1980 році);видання керівництва по банківському кредитуванню, націленого на поменшанняобсягів видачі кредитів клієнтам.

    Одним із найважливіших інструментів сучасної монетарної політики єрезервна політика, [11] яка заснована на зміні вимог центрального банку дообов'язкових (мінімальних) резервів комерційних банків і інших кредитнихінститутів. Усі основні знаряддя грошово-кредитного контролю спрямовані впершу чергу на регулювання величини залишків на резервних рахункахкредитних установ у центральному банку або умов поповнення цих рахунків.

    Історично обов'язкові резерви розвилася з необхідності длякомерційних банків завжди мати напоготові готівку у виді так називанихкасових резервів для безперебійного виконання платіжних зобов'язань поповерненню депозитів вкладникам і проведення розрахунків з іншими банками.
    Іншими словами, касові резерви, які зберігалися комерційними банками вцентральному банку, служили гарантійним фондом для погашення депозитів.

    З створенням високорозвиненої дворівневої банківської системи касовірезерви комерційних банків, які розміщувалися ними на рахунки вцентральному банку, перестали бути гарантійним фондом для погашеннязаборгованості по внескам. Важливу роль тут зіграло поліпшенняорганізації і техніки вчинення банківських операцій, а також створеннясистеми страхування депозитів. Як відзначають деякі економісти, сучаснимбанкам звичайно достатньо мати в наявності не більш 2% своїх коштів.

    В цей час мінімальні резерви мають подвійне призначення:
    1. вони повинні забезпечувати постійний рівень ліквідності комерційних банків;
    2. вони є інструментом центрального банку для регулювання грошової маси, платоспроможність і кредитоспроможності комерційних банків.

    Регулювання центральним банком норм указаних резервів впливаєбезпосередньо на величину оборотних фондів комерційних банків, а, отже, наїхній кредитно-фінансовий потенціал. При збільшенні норми обов'язковихрезервів зменшується розмір оборотних фондів банків, і навпаки.

    Зниження ефективності ролі мінімальних резервів як інструментагрошово-кредитної політики обумовлено взятим у 80-ті роки курсом нафінансову лібералізацію. Але усе ж прийом і зберігання поточних і строковихвкладів кредитних інститутів продовжує залишатися однією з найважливішихфункцій сучасного центрального банку, незважаючи на те, що ці депозитизаймають невелику питому вагу в балансі центральних банків. Без цьогоцентральні банки не зможуть виконувати свої інші функції, тобто бути
    "Банком банків", "банкірами і касирами уряду", проводити офіційну грошово -кредитну і валютну політику, постачати в економіку необхідну кількістьгрошей у безготівковій і наявних-грошовій формі, управляти внутрішнім ізовнішнім державним боргом, здійснювати нагляд за банками і фінансовимиринками.

    q Найважливішою функцією Банку Англії є керування державним боргом країни.

    Англійський уряд витрачає, як правило, більше, ніж він одержує у виді податків.

    Щоденні потоки коштів між урядом і ринком відбиваються рухом коштівна рахунку Національного Кредитного Фонду (National Loans Fund - NLF) у
    Банку Англії. У випадку короткострокового дефіциту NLF може покрити його,узявши кошти в Банку Англії, а лишні засоби поміщаються в Банку. [12]

    Таке пряме фінансування є тільки короткострокових і принципова роль
    Банку Англії, який діє від імені Казначейства, залучити засоби. Банкконтролює новий борг уряду й існуючий обсяг боргу. Трьома основними формамиурядових позик є казначейські векселі, урядові фондові папери (відомі яквісоконадійні цінні папери) і позики на валютному ринку.

    Фінансування державного боргу здійснюється Банком Англіївідповідно до заявки Уряду, поданої в Бюджетному Посланні. Дефіцит бюджетуна фінансовий рік покривається з трьох джерел, що перераховані в таблицінижче:


    | The 1997-98 Financing Requirement March 1997 | г |
    | | BILLIO |
    | | N |
    | CGBR Forecast - Прогноз потреби у фінансуванні | 20.0.0 |
    | Expected nET cHANGE iN tHE Official Reserves - | 0.0.0 |
    | очікувана зміна офіційних резервів | |
    | Gilt Redemptions - Виплати по облігаціям | 19.6.6 |
    | Gilt sALES rESIDUAL fROM 1996-97 - нездійснені продажі | - |
    | минулого років | |
    | Financing Requirement - потреба у фінансуванні | 39.5.5 |
    | Less nET fINANCING fROM - мінус фінансування з: | |
    | National Savings - державні ощадні облігації (нетто) | 3.0.0 |
    | Certificates oF Tax Deposit І - Податкові сертифікати | 0.0.0 |
    | Remaining dEBT sALES rEQUIRED - разом до фінансування | 36.5.5 |
    | Made uP bY nET sALES oF - склад фінансування (нетто): | |
    | Treasury Bills aND oTHER sHORT tERM dEBT і - | 0.0.0 |
    | казначейські векселя й ін. короткострокові інструменти | |
    | aND gROSS sALES oF - і брутто: | |
    | Ultra-short Conventionals (1-3 yEARS) - | 0.0.0 |
    | зверх-короткострокові облігації (1-3 року) | |
    | Short Conventionals (3-7 yEARS) - короткострокові | 10.2.2 |
    | облігації (3-7 років) | |
    | Medium Conventionals (7-15 yEARS) - середньострокові | 8.8.8 |
    | облігації (7-15 років) | |
    | Long Conventionals (15 + yEARS) - довгострокові | 10.2.2 |
    | облігації (від 15 років) | |
    | Index-linked Gilts - облігації, що індексуються | 7.3.3 |


    Джерело: Вимога Уряду на 97-98 фінансовий рік. Цифри можуть не давати всумі 100% у виді округлення.

    Пояснення:


    . CGBR - Central Government Borrowing Requirement - запит уряду на додаткове фінансування - фіксується в Бюджетному посланні


    . Expected nET cHANGE iN tHE Official Reserves - очікувана зміна офіційних резервів - не прогнозується, у діяльності Банку використовується реальне значення


    . Treasury Bills aND oTHER sHORT tERM dEBT і - казначейські векселя й ін. короткострокові інструменти - використовуються для регулювання ринків, а не для фінансування заборгованості.


    . Gilts - Облігації - продаються рівномірно протягом року. Сезонні варіації у фінансуванні покриваються короткостроковими інструментами.

    q Банк Англії - єдиний емісійний інститут в Англії й Уельсі. (Монети випускаються Королівським монетним подвір'ям (Royal Mint) від імені

    Казначейства і їхній випуск не знаходиться в компетенції Банку Англії).

    Увесь прибуток від випуску банкнот надходить уряду.

    Банк Англії випускає свої банкноти вже протягом 300 років. Емісіявимагає великих витрат праці і чималих засобів. Дизайн банкнот і їхнєвиробництво є задачею Банківської друкарської фабрики в Ессексі. Банк нетільки друкує гроші, він постачає їх через свої відділення (котрих 5 - у
    Брістолі, Бірмінгемі, Лідсі, Манчестері і Ньюкаслі) [13] комерційні банкипо усій країні, вилучає з обігу старі купюри. Середній термін обертаннякупюри вартістю 5 ф. ст. - 1 рік, а вартістю 50 ф. ст. - 3-4 року.

    Якщо раніше банкноти могли бути обмінені на золото, то з 1844 рокуемісія носити фідуціарній характер, тобто уряд може випускати в обертаннябудь-яку кількість грошей, помістівші в сейфи Банку боргові розписки. Напрактиці розміри емісії диктуються НЕ позикових потребами уряду, апотребами самого грошового обігу, здатністю Банку Англії задовольнити попитна грошові знаки з боку комерційних банків. Тому лише порівняно невеликачастина національного боргу осідає в Емісійному Департаменті.

    Банк Англії почав здійснювати випуск банкнот практично з моменту йогозаснування у 1694 році. Принциповими ознаками банкнот Банку є:

    1. Обіцянка заплатити/pROMISE tO pAY - зобов'язання Банку Англії виплатити номінальну вартість усіх банкнот, випущених Банком

    Англії, незалежно від терміна випуску, за умови, якщо залишки банкнот мають ознаки автентичності і можна стверджувати, що по даної банкноті ще не подавався запит на погашення. У средньому Банк

    Англії одержує 23000 запити на прийом такий банкнот.

    2. Legal Tender/легальний платіжний засіб - мабуть найважливіша характеристика банкнот. Всупереч узагальненій думці, вона не означає, що банкноти повинні прийматися як платіжний засіб при вчиненні фінансових транзакций, а значить тільки, що кредитор не має права відмовитися від прийому цих баккнот у погашення боргу.

    Цікаво, що статус легального платіжного засобу банкноти Банку

    Англії мають тільки в Англії й Уельсі. У тойже час, у Шотландії і

    Північної Ірландії статусом легального платіжного засобу володіють тільки монети (Казначейства Великобританії).

    Таблиця 4: Обсяг банкнот в обертанні у Великобританії

    | | | Кінець | лютого | |
    | Мільйонів | | | | |
    | | 1992 | 1993 | 1994 | 1995 |
    | 1992нт | 59 | 58 | 57 | 57 |
    | стерлінгів | | | | |
    | 5 фунтів | 1,166 | 1,163 | 1,135 | 1,072 |
    | стерлінгів | | | | |
    | 10 фунтів | 5,743 | 5,348 | 5,245 | 5,348 |
    | стерлінгів | | | | |
    | 20 фунтів | 5,288 | 6,101 | 6,818 | 7,723 |
    | стерлінгів | | | | |
    | 50 фунтів | 2,515 | 2,732 | 2,824 | 2,852 |
    | стерлінгів | | | | |
    | Інші | 1,350 | 1,563 | 1,024 | 1,004 |
    | банкноти | | | | |
    | Усього | 16,121 | 16,965 | 17,163 | 18,056 |

    (а) - банкноти гідністю 1 ф. ст. не випускають з 1984 року
    (б) - виключаються купюри великої вартості, які використовуються всередині
    Банку Англії [14]


    Таблиця 5: Кількість нових купюр, які випускаються щороку.

    | | | Кінець | лютого | |
    | Мільйонів | | | | |
    | | 1992 | 1993 | 1994 | 1995 |
    | 5 фунтів | 355 | 318 | 325 | 308 |
    | стерлінгів | | | | |
    | 10 фунтів | 638 | 752 | 622 | 624 |
    | стерлінгів | | | | |
    | 20 фунтів | 489 | 329 | 339 | 342 |
    | стерлінгів | | | | |
    | 50 фунтів | 21 | 23 | 22 | 39 |
    | стерлінгів | | | | |
    | Усього | 1,503 | 1,422 | 1,308 | 1,313 |

    q Нагляд за кредитно-фінансовими установами в різних країнах відрізняється як сполученням форм організації наглядової діяльності, так і самою структурою системи. До країн, у яких наглядова діяльність є прерогативою винятково центрального банку, належить Великобританія.

    Банк Англії реалізує функції нагляду шляхом:
    . регулювання виходу організації на ринок банківських послуг. Створення банку регулюється банківським законодавством. Наприклад, мінімальний розмір початкового капіталу повинний складати не менше 5 мільйони фунтів стерлінгів для банків і не менше 1 мільйона фунтів стерлінгів для інших кредитних інститутів;
    . установлення для банків економічних нормативів і норм діяльності і здійснення документарного нагляду за їхнім дотриманням;
    . проведення інспекційних перевірок на місцях (в Англії цей обов'язок покладається на зовнішніх аудиторів);
    . висування вимог до кредитних установ по усуненню виявлених хиб і контролю за їхнім виконанням банками в строго визначені терміни;
    . втручання в разі потреби в діяльність кредитних організацій.

    вдосконалювання банківського нагляду.

    банкрутство банку Берінгс і Банк оф кредит енд комерс інтернешнлвиявили слабке місце в системі банківського нагляду, за що Банк Англії бувпідданий гострій критиці з боку лейбористів, які запропонували лишити Банкфункцій нагляду і передати їхньому банківському комітету, але Британськабанківська асоціація виступила проти прийняття такої міри, оскількизавдання по забезпеченню стабільності фінансової системи і по здійсненнюбанківського нагляду тісно пов'язані. Кампанію, яка проходила в країні повиявленню ролі Банку Англії в справі з банком Barings назвали "полюванням за відьмами ". Відповідно до рекомендацій консалтингової фірми"
    Артур Андерсен "Банк Англії планує реорганізувати наглядовийдепартамент, а також активно впроваджувати сучасні технології. У той же часпредставники Банку і "Артур Андерсен" підкреслюють, що нема необхідностірадикальної зміни філософії банківського нагляду у Великобританії.
    Наглядові органи відтепер будуть систематично враховувати ризики, ізякими зштовхуються банки. "Артур Андерсен" розробила комп'ютерну "модельоцінки ризику й інструментів нагляду ", яку Банк Англії планує застосовувати надалі. Одночасно Банк планує здійснювати постійний внутрішній контрольнад якістю виконання наглядових функцій.

    Фірма "Артур Андерсен" опублікувала доповідь із рекомендаціями Банку
    Англії по удосконаленню регулювання діяльності банків і фінансовихкомпаній. Банк погодився з висновками доповіді, назвавши їх "великоюпрограмою змін ". У роботі Банку Англії в цій області є серьозні недоліки:

    1. у наглядових органів не вистачає ресурсів для спостереження за розгалуженою мережею значних банків

    2. більшість сучасних фінансових конгломератів містять у собі і банки, які приймають депозити, і фірми по операціям із цінними паперами, схильні ризикам при їхньому вчиненні

    3. регулюючі органи не завжди чітко уявляють собі, яким ризикам піддаються банки

    4. донедавна регулюючі органи у своїй роботі в основному покладалися на підсумовування показників. Але виявлення слабких місць у керуванні і внутрішньому контролі представляється більш важливою задачею.

    Зміни, про які оголосив Банк Англії припускають, що в майбутньому він буде більше наймати інспекторів і експертів в області похідних фінансовихінструментів. Розробляються також нові методи моніторингу банків. Урезультаті цих реформ щорічні витрати Банку на банківський нагляд (35фунтів стерлінгів у 1997 р.) можуть зрости на 7-8 мільйонів. [15]


    Статистична інформація


    Спеціальний підрозділ Банку Англії - Відділ фінансової і грошовоїстатисти

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !